Економічні важелі впливу держави на розвиток конкуренції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМІЧНІ ВАЖЕЛІ ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА РОЗВИТОК КОНКУРЕНЦІЇ

Якісним показником та рушійною силою розвитку ринкової економічної системи є конкуренція. Проте, процес розвитку конкуренції повинен бути не хаотичним, а послідовним, цілеспрямованим та регульованим. Провідна роль у регулюванні конкуренції належить державі. Але якість та ефективність державного впливу на розвиток конкуренції залежать від певного інструментарію, набору важелів впливу. Найдієвішими, безумовно, є економічні важелі впливу держави на розвиток конкуренції. Проте, їх арсенал залишається недостатнім та з нечітко визначеними функціями. Саме це і визначило актуальність даної теми та лягло в основу проведеного дослідження.

Аналіз попередніх публікацій і досліджень. Питанням теорії і практики ефективного державного управління та державного регулювання економіки присвячено багато наукових праць. Так, Ковтун О.І. до основних заходів регулювання економічних процесів державою відносить:

1) підвищення ефективності державного контролю за цінами;

2) пряме державне регулювання цін на продукцію підприємств-монополістів;

3) досягнення паритетності цін на сільськогосподарську продукцію з цінами на продукцію промисловості [3, c. 177]. Однак, в період світової економічної кризи багато питань, що регулювались ринковими механізмами, потребують державного регулювання. Питання ціноутворення, впливу держави на цінову політику, і як наслідок, збільшення чи зменшення конкурентоспроможності потребують виваженого і науково-обґрунтованого аналізу. економічний конкуренція монопольний ринок

Мета статті - аналіз впливу держави на розвиток і рівень конкуренції, визначення пріоритетних заходів реалізації конкурентної політики.

Виклад основного матеріалу. Необхідною умовою розвитку конкуренції є підвищення конкурентоздатності підприємств. Вирішенню цієї проблеми повинно сприяти посилення регулюючого впливу держави на формування економічних та організаційних передумов введення в дію функціональних механізмів конструктивної конкуренції, використання коштів, одержаних від приватизації, головним чином на технічне та технологічне оновлення вітчизняного виробництва, розширення експорту конкурентоздатної продукції, перехід до активної експортноорієнтованої стратегії економічного розвитку на базі цілеспрямованого формування та ефективної реалізації експортного потенціалу.

Державна та регіональна політика повинні сприяти досягненню та забезпеченню підприємствами технологічного лідерства, створеного на різних управлінських рівнях ефективних систем управління якістю, які б відповідали міжнародним вимогам. Ці проблеми повинні вирішуватися на загальнонаціональному рівні, для чого доцільним є створення національної програми забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції і послуг, які б охоплювали організаційно-економічні, інформаційно-методичні та правові заходи в даній галузі та заходи з дальшого розвитку сертифікації в країні. Перш за все, це відноситься до регулювання ринків, що перебувають у стані природної монополії та окремих монополізованих ринків, продукція яких має життєво важливе значення для населення, і тих, де конкурентне середовище ще не є розвинутим [1, c. 29].

Проведений аналіз рівня конкуренції на товарних ринках та діяльності на них монопольних утворень дозволив визначити пріоритетні заходи щодо реалізації конкурентної політики в регіоні. Їх можна звести до наступних:

1. Припинити неправомірну підтримку створення та діяльності галузевих і регіональних установ та організацій з подальшим нав'язуванням підприємствам галузі, регіону відповідних послуг.

2. Усунути штучно створене монопольне становище окремих державних та приватних підприємницьких структур на ринках друкованої продукції.

3. Переглянути нормативні акти щодо ліцензування діяльності з надання послуг охорони. В окремих випадках запровадити державне регулювання цін на послуги охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні.

4. Не допускати штучного стримування інвестицій, у тому числі іноземних, шляхом нав'язування інвестору об'єктів.

5. Вдосконалити і поширити практику проведення конкурсів (тендерів) у будівництві.

6. Переглянути нормативно-правові акти з питань користування каналами мовлення та ефірно-кабельного телебачення, що обмежують права споживачів щодо вибору засобів прийому телебачення.

7. Запровадити правила діяльності на ринку кабельного телебачення з метою запобігання концентрації надмірної ринкової влади окремих об'єктів господарювання.

8. Розробити механізм реалізації Закону України “Про природні монополії”.

9. Удосконалити механізм конкуренції при формуванні оптової ціни на електроенергію згідно з “Правилами оптового ринку електричної енергії”.

10. Забезпечити конкурентні засади здійснення поставок природного газу і прозорий механізм контролю за діяльністю учасників ринку.

Усі перелічені заходи слід впроваджувати паралельно з веденням переліку підприємств-монополістів, до яких запроваджується таке регулювання та здійснення моніторингу виконання заходів реалізації конкурентної політики та оцінки її соціально-економічних наслідків. Такий підхід щодо підтримки конкуренції дозволить отримати якісно нову оцінку результатів реалізації конкурентної політики, виробити пропозиції щодо визначення її нових основних завдань, адекватних економічній ситуації на регіональних товарних ринках.

Ключовим чинником забезпечення конкуренції на вітчизняному ринку повинна бути конкуренція імпорту, проте, проведений аналіз регіональних товарних ринків показав, що в сучасних умовах для України існує проблема захисту саме вітчизняного виробника. Імпорт в значній мірі витіснив вироби вітчизняного виробництва і тому зараз гостро постає питання нерівності умов конкуренції між вітчизняними та іноземними виробниками. Непродуманий вступ регіональних фірм у таку конкуренцію може призвести до концентрації ринкового впливу іноземних інвесторів чи торговельно-посередницьких фірм. Разом з тим, ефективність та конкурентоспроможність національних виробників, ізольовано від впливу дисципліни міжнародної конкуренції, буде падати, що сприятиме перекосам у розподілі ресурсів на користь секторів економіки, де відсутня конкуренція За таких умов найбільш раціональним є проведення збалансованої експортно-імпортної політики, у тому числі політики помірного державного протекціонізму, яка б враховувала підвищення або зниження рівня конкуренції на внутрішніх товарних ринках і концентрувалась на таких основних напрямах:

контроль за дотриманням ефективної конкуренції при ліцензуванні експорту та імпорту органами виконавчої влади;

забезпечення недискримінаційного підходу при державному регулюванні процесів іноземного інвестування, дотримання умов конкуренції при державній підтримці експорту;

попередження монополістичної діяльності іноземних компаній на українських ринках;

сприяння покращенню доступу вітчизняних товарів та послуг на зарубіжні ринки шляхом зниження адміністративних бар'єрів, безпосередня участь антимонопольного комітету в процесах зміни ставок митних тарифів, яка є на сучасному етапі головним інструментом зовнішньоекономічного регулювання.

В умовах сучасних кризових явищ в економіці України великого значення набувають економічні методи цінового регулювання ринку шляхом формування резервів стратегічних сировинних ресурсів в період небажаного зниження цін та загрози скорочення виробництва, і навпаки, проведення товарних інвестицій на відповідних ринках в період неправильного підвищення цін з ціллю захисту споживача. Тяжко погодитись з думкою тих економістів, які заперечують збереження державного встановлення та регулювання цін. У такій позиції присутнє використання цінової політики у розвинутій ринковій економіці, коли ціни встановлюються державою лише для природних монополій і здійснюється перехід від регульованого режиму ціноутворення до спостережного. Зараз ці заходи є несвоєчасними для сучасного рівня розвитку вітчизняного народного господарства та впливу на нього будь-яких за характером діяльності монопольних утворень.

З врахуванням головних завдань антимонопольного регулювання та з метою запобігання спаду виробництва більш виправданими є рекомендації тих економістів, які пропонують збільшити мінімальну монополістичну частку підприємств на товарному ринку з 35% до 60% і забезпечити пряме державне адміністративне встановлення та регулювання цін на продукцію не лише природних монополій, але й значної кількості фактично діючих інших монопольних утворень [2, c. 80].

Щоб запобігти директивності у ціновій політиці, держава повинна виступати як самостійний економічний суб'єкт та рівноправний суб'єкт ціноутворення, володіючи своєю часткою власності, і як регулюючий орган - суб'єкт економічних відносин, який виходить за рамки ринкових відносин та виступає представником суспільної економіки взагалі. За таких умов слід використовувати як прямі, так і опосередковані методи регулювання ринкової діяльності. Для цього необхідно лише обов'язково розмежувати функції, щоб ціноутворення було ринковим, а ціни не диктувалися лише одним ринковим суб'єктом. Таким чином, пряме державне регулювання пропонує необхідність коректування ринку та доповнення ринкового механізму централізованою політикою контролю за важливими параметрами ринку.

В умовах недосконалого ринкового господарства ціна рівноваги, що виникає, не задовольняє оптимальний стан та стабільність у суспільстві, і тому держава шляхом цінової політики створює нові умови рівноваги.

Прибічники опосередкованого державного впливу на ринок передбачають впливати на ціну лише шляхом зміни податків та процентних ставок. Ці методи є виправданими, але не за умов кризи та нестабільної економіки. Обираючи методи цінової політики, доцільно дотримуватися принципу достатності державного регулювання, щоб запобігти виникненню можливих крайнощів, коли при значному встановленні державою цін ринкові механізми сильно блокуються та створюється небезпека втрати ринкових орієнтирів для співставлення затрат та результатів, оскільки відчутним стає вплив неринкових факторів. Не пов'язана із конкурентним ринком та встановлена зверху ціна не може достатньо змінюватися залежно від коливань попиту та пропозиції, а тому створюється або дефіцит, або надлишок продукції, що не може бути реалізована; повне усунення держави від формування цін та їх регулювання руйнує основу економіки суспільства, залишає її без важливих засобів боротьби із монополізмом при його використанні, робить ринкові відносини та становище більшості підприємств достатньо нестійкими та нецивілізованими.

Для формування конкурентного ринку та конкурентного ціноутворення необхідно не руйнувати державний сектор, а комерціалізувати його діяльність, посилити його функції як рівноправного суб'єкта ринкових відносин, що у ціновій політиці повинно проявлятися шляхом:

1) встановлення цін на свою частку власності, до якої повинні належати природні монополії, частина інфраструктури та промислового виробництва, що перешкоджатиме порушенню господарських зв'язків;

2) використання механізму державного замовлення, коли обов'язкове фінансування частково змінюється наданням податкових, митних та інших пільг, що створює передумови опосередкованого впливу на рівень інших цін.

Для вирішення проблеми антимонопольного регулювання та становлення конкурентного ринку необхідно повністю враховувати загальні економічні умови сучасного періоду з точки зору специфіки зміни попиту та пропозиції, характеру формування затрат, незалежно від немонополістичного чи монополістичного характеру суб'єктів господарювання.

Ефективнішому функціонуванню ринку сприяє не вся конкуренція, а деякі її форми навіть чинять руйнівний вплив на економіку. Перш за все, мова йде про недобросовісну конкуренцію, дія якої заборонена чинним законодавством України. В першу чергу, це стосується неправомірного використання фірмового найменування, товарного знаку, копіювання товару іншого підприємства, самовільного використання його імені, умисного поширення неправдивих або неточних відомостей, що можуть задати шкоди діловій репутації іншого підприємця. Тому суворий контроль за дотриманням заборони на недобросовісну конкуренцію не тільки оберігає економіку від її негативного впливу, але одночасно сприяє зосередженню уваги на використанні тих форм конкуренції, які впливають на розвиток виробництва, задоволення суспільних потреб та захист добросовісної конкуренції.

Підводячи підсумок, можна відзначити, що захист конкуренції на регіональних товарних ринках та її підтримка в період становлення ринкової економіки пов'язані з такими проблемами, як загальний кризовий стан економіки та намагання уряду стабілізувати ситуацію за допомогою адміністративних важелів. Криза неплатежів, недостатність інвестицій створюють несприятливий фон для розвитку конкуренції, оскільки в умовах повільного проведення економічних перетворень важно здійснювати активні антимонопольні заходи, які повинні поєднуватися з іншими складовими частинами реформ: психологічні фактори, непідготовленість суспільства до сприйняття та розуміння законів ринкової економіки та необхідності конкуренції, небажання з боку керівників підприємств працювати в умовах конкурентного середовища; з боку галузевих міністерств та відомств, регіональних органів влади - певне нерозуміння доцільності проведення політики демонополізації та здійснення її завдань. Звідси - різка протидія антимонопольним заходам, намагання створити нові та більш потужні монопольні утворення недосконалість політики сприяння конкуренції та розвитку конкурентного середовища в монополізованих галузях. Її проведення повинно полягати в стимулюванні створення нових підприємств в даних галузях, в заохоченні діючих підприємств інших галузей до виробництва монополізованих видів продукції, в сприянні імпорту такої продукції, в полегшенні доступу іноземних фірм на монополізовані вітчизняні ринки.

Засобами здійснення політики сприяння конкуренції повинні бути податкові та митні важелі, пільгове кредитування підприємств, які вперше вступають на монополізовані ринки високі бар'єри, які обмежують вступ господарюючих суб'єктів на існуючі ринки та стимулювання вступу на монополізовані ринки нових суб'єктів господарювання.

Таким чином формування і проведення розумної політики оптимального поєднання монопольних і конкурентних сил, раціонального використання економічних важелів антимонопольного регулювання повинні сприяти створенню дієвої ринково-конкурентної сфери національної економіки, від якої значною мірою залежить майбутній добробут людей.

Література

1. Внутрішня торгівля: регіональні аспекти розвитку: Монографія / За ред. О.О. Шубіла, Я.А. Гонча рука. - Донецьк - Львів: Дон НТЕУ, 2007. - 404 с.

2. Рубін Л.В. Інституційні засади формування та розвитку національної економічної системи // Науковий вісник НЛТУ: Зб. наук-технічн. праць. - Львів: НЛТУ України, 2008. - Вип. 18.1. - С. 80-83.

3. Ковтун О.І. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. - Львів: “Новий світ - 2000”, 2006. - 432 с.

4. Футало Т.В. Механізми регулювання діяльності підприємств у сфері торгівлі //Торгівля і ринок України. Тематичний зб. наукових праць. - Львів:Вид-во ДонНУЕТ, 2008. -Вип.25, Т.1. - С.163-169.

Размещено на Allbest.ru