Економіка України в умовах виходу з кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ВИХОДУ З КРИЗИ

Вступ

В попередніх дослідженнях авторів [1] була виконана оцінка стану економіки України за період з 2007 по 2009 рр., тобто аналізувався період дії світової кризи на економіку України, визначені проблеми та пріоритети в управлінні. Дослідження підтвердили негативний вплив світової фінансової кризи на економіку України, який призвів до різкого зниження значень всіх макропоказників, за виключенням обсягів валової продукції сільського господарства. Національна валюта в 2008 році знецінилась більше, ніж на 50 % відносно долара США, реальний ВВП за три роки знизився на 14,1 %.

Основні причини кризи, наслідки та прогнози розвитку економіки України були сформульовані науковцями, практиками та аналітиками [1], коротка сутність яких зводилась до наступного:

? економіка країни технологічно не конкурентоспроможна, яка розвивалась завдяки низьким цінам на енергоносії та інфраструктуру;

? іпотечний бум мав пережити кризу по причині великої диспропорції між зростанням кількості та якістю житла;

? незадовільний стан рахунку поточних операцій, який найкраще покривати іноземними інвестиціями, недостатня розвиненість банківського сектору та відсутність реального фондового ринку;

? критичні кризові трансформації сучасної світової фінансово-економічної кризи склались під впливом безпрецедентного відриву світових фінансових ринків від реальної економіки;

? ризики для України - висока інфляція, зростання цін на енергетичні ресурси, тінізація фінансових потоків;

? переосмислюється роль та важливість державних регуляторів; перехід від макроекономічної однобічності розвитку реального сектору до мікроекономічного рівня;

? державна бюджетно-податкова політика повинна забезпечити підтримку фінансової системи та реального сектору економіки, що має розвиватись переважно інноваційним шляхом;

? зростання ВВП не буде більше 4 %, бюджет не буде відрізнятись високими доходами та малим дефіцитом, зменшаться реальні доходи населення на 7-10 %, зросте безробіття, пройде удосконалення ринку праці, зростуть споживчі кредити;

? в найближчій перспективі: активізація угод злиття і поглинання українських активів, реструктуризація бізнесу, інвестиції в конкретні активи, а не в комбіновані портфелі.

Були сформульовані цілеспрямовані дії на подолання негативних наслідків кризи, а саме: рефінансування комерційних банків під конкретні цільові пріоритети розвитку; посилення жорсткості регулятивної політики на валютному ринку; перехід від фіскального стискування реального сектора економіки до оптимізації структури бюджетних видатків; створення умов для пожвавлення економічної активності у грошово-кредитній та фіскальних сферах.

Розглянемо, як змінилась ситуація в економіці країни за 2010 рік, що пройшов після кризи, як збулись прогнози.

Виклад основного матеріалу. Розпочнемо з аналізу макроекономічних показників економіки України за 2007-2010 рр. (табл. 1). Період з 2007 р. по 2009 р. характеризується різким зниженням майже всіх економічних показників. В 2010 р. ситуація покращується, як і прогнозувалось аналітиками, зростання ВВП складає трохи більше 4 %, майже на третину зростає експорт та імпорт товарів та послуг, наперекір прогнозам, зростає реальна заробітна плата та доходи населення, індекс інфляції знижується до 9%. Однак за основними показниками (обсяг ВВП, обсяг промислового виробництва, інвестиції в основний капітал) не вдалось вийти на рівень до кризового періоду, спостерігається різке зростання індексу рівня цін виробників промислової продукції та індексу споживчих цін.

1. Основні макроекономічні показники економіки України (2007-2010 рр.)

Таблиця 1

Динаміка зміни ВВП та промислового виробництва України за 20 років наведена на рис. 1, де від ображено циклічний розвиток економіки з чітко виділеними кризовими періодами, піки кризи спостерігались у 1994 році (економічна криза після розпаду СРСР) та 2009 році (світова фінансова криза).

Як відмічалось в [1] основною причиною вразливості економіки України до впливу світової фінансової кризи стало те, що вона є надто відкритою (частка експорту становить 50 % ВВП) і водночас не достатньо диверсифікованою, тому експортноорієнтована модель економічного зростання з переважанням низькотехно-логічного експорту виявилась вразливою до дії світової кризи та до зміни кон`юктури на світових ринках. Негативний ефект скорочення експорту аналогічно вплинув на загальну економічну динаміку. Крім того, до причин, що призвели до спаду промислового виробництва, можна віднести і такі: зниження внутрішнього попиту на продукцію вітчизняної промисловості через сповільнення приросту доходів та неможливістю залучення кредитних ресурсів; погіршення умов торгівлі на міжнародних ринках сировинних товарів; падіння рівня платоспроможності підприємств, зростання витрат на основні складові собівартості продукції та послуг. Несприятливі умови для довгострокового інвестування призвели до зниження інвестицій в основний капітал майже у половину.

Рис. 1. Динаміка зміни ВВП та промислового виробництва України (у % до попереднього року, за даними Держкомстату України)

Розглянемо як змінився за рік, що пройшов ще один надзвичайно важливий показник, який визначає розвиток національної економіки, рівень якості життя та рівень трудової активності громадян - валовий внутрішній продукт.

Минулого року в рейтингу європейських країн за рівнем ВВП на душу населення з урахуванням паритету купівельної спроможності (різниці цін на окремі товари та послуги в різних державах) Україна опинилась на третьому з кінця місці (7,8 тис. дол. на душу населення). Найзаможнішою країною Європи став Люксембург, ВВП на душу населення в цій країні складає майже 80 тис. дол. Такий високий показник пов'язаний з присутністю в країні великої кількості іноземних працівників. Вони працюють на економіку Люксембургу, але, в той же час, не являються його резидентами. Найбіднішою країною Європи стала Молдова, ВВП на душу населення в цій країні - 2,56 тис. дол. Молдова - єдина країна в світі, де грошові перекази остарбайтерів складають 35 % ВВП - це більше, ніж всі зарплати, держбюджет та весь експорт країни.

Рейтинг країн за рівнем ВВП на душу населення, розрахований за паритетом купівельної спроможності населення, щорічно проводить МВФ та Світовий банк. У 2010 році МВФ визначив Україні 100 місце (6665$), а світовий банк - 106 місце (6700$) [7]. У порівнянні з минулим роком ситуація погіршилась більше, ніж на десять позицій. Для порівняння: США - більше 47, Японія - більше 34, Естонія, Литва - більше 16, Угорщина,

Польща - більше 18,Чехія - близько 25, Росія - майже 16, Білорусь - майже 14 тис. дол. Якщо зважати на те, що за обсягом ВВП Україна займає 40-е місце у світі, то визначене для неї місце є не допустимо низьким.

Розмір ВВП безпосередньо впливає на величину основних показників, що визначають рівень життя в країні. Показники, що характеризують рівень та якість життя в Україні наведені в таблиці 2 [7].

2. Основні показники рівня якості життя

Таблиця 2

Порівнюючи їх з аналогічними показниками в розвинених країнах, на жаль, ми можемо констатувати про значну різницю (наприклад, у порівнянні з рівнем середньої заробітної плати в різних країнах, що наведено на рис. 2), яка в окремих випадках досягає більше десяти разів.

Рис. 2. Середньомісячна заробітна плата в різних країнах світу

У загальносвітовому рейтингу якості життя, який щорічно складає ірландський журнал International Living, Україна опустилася з 68 на 73-тє місце. При складанні рейтингу до уваги приймаються вартість життя, культурний розвиток, економічне становище, екологія, клімат і громадянські свободи, якість охорони здоров'я, інфраструктури, безпека життя та ризики, яким піддаються громадяни кожної країни. У результаті Глобальний рейтинг якості життя-2011, в якому брали участь 192 країни, очолили Сполучені Штати Америки. У свою чергу Україна посіла 73-тє місце в групі з такими державами, як Марокко (71), Намібія (72), Ботсвана (74), Тринідад і Тобаго (75) і революційний Туніс (77).

Укладачі рейтингу вважають, що економічна ситуація в Україні за останній рік значно погіршилася. Проаналізувавши рівень відсоткових ставок, інфляцію, темпи зростання ВВП, ВВП на душу населення, автори дослідження визнали українську економіку однією з найгірших у світі. За економічним критерієм Україна потрапила в трійку найгірших країн (табл. 3).

3. Рівень реального ВВП

Таблиця 3

З цим підсумком важко не погодитись. Аналізуючи дані, наведені в таблиці 3, можна зробити висновки, що уже 20 років економіка України знаходиться в стані дістопії, тобто принципіального не розвитку, оскільки за два десятиріччя не був досягнутий рівень 1990 року. Основні негативні тенденції, які сформовані за цей період та їх відмічають аналітики наступні [2]: низький рівень життя та стабільне скорочення чисельності населення; сировинна орієнтація експорту; відсутність докорінної модернізації економіки; недостатні інвестиції та інновації у промисловий сектор; відсутність довгострокових та перспективних реформ; тотальна, введена в ранг закону, корупція; витік грошових ресурсів в офшорні зони; спустошене село та практично знищене фермерство; руйнування середнього класу; низький рівень компетентності всіх гілок влади. Основною причиною такої ситуації науковці та аналітики вважають відсутність в Україні істинної еліти, тобто людей, які здатні та готові взяти на себе відповідальність за розробку та реалізацію програми розвитку країни [2].

Чому так сталось? Існує багато різних точок зору стосовно відповіді на це запитання. Частіше за все прийнято стверджувати те, що розвинуті країни, на відміну від нашої, витратили не одне століття на становлення цивілізованих демократичних інститутів, реальних демократичних механізмів, які могли б бути протиставлені олігархічному устрою, який два останні десятиріччя закріплявся в Україні. Інша точка зору - це трагедія 30-х років минулого століття, яка створила ту інтелектуальну та моральну пустоту, в якій опинилась наша країна. Як же виховати еліту суспільства? Перш за все, необхідно провести реформу освіти в нашій країні з врахуванням сучасних світових тенденцій, які обумовлені загальносвітовою освітньою кризою, суть якої коротко можна сформулювати так: проходить руйнування класичного університету та верховенства наукової парадигми, першість переходить до технологій. Основне в науковій парадигмі - передача знань, в технологічній парадигмі - становлення нових компетенцій - вміння працювати з інформацією та стандартами, тобто в системі освіти акцент переноситься з мислення та знань на розуміння. Освіта вбудовується в уряди та крупні транснаціональні корпорації. Для України це надзвичайно важка, але вкрай необхідна реформа, без якої неможливо виконати поставлені стратегічні завдання по підвищенню рівня та якості життя відповідно до європейських стандартів.

Наведене в таблиці 4 рейтингове оцінювання економіки України різними міжнародними агенціями за останні два роки свідчить про погіршання ситуації у 2010 році, практично за всіма рейтингами Україна втратила свої минулорічні позиції. Результати наведених рейтингових оцінок свідчать про ще більше збільшення технологічного розриву між Україною і розвинутими країнами та закріплення за нею ролі виробника низько-технологічної продукції. Це має спонукати нашу країну до розробки пріоритетів нових стратегічних орієнтирів, які б забезпечили ефективний розвиток високотехнологічного сектору через трансферт технологій та стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності. Розглянемо також окремі небезпеки для економіки України, які спостерігались у 2010-2011 рр.: загрозу дефолту та виклики світової продовольчої кризи. Детальніше про них.

Дефолт. Американське ділове видавництво Business Insider опублікувало список країн, які найбільше близькі до дефолту [2]. У списку із 18 країн Україна наведена шостою (попереду: Венесуела, Греція, Аргентина, Ірландія та Португалія). За рахунок чого Україна потрапила в цей антирейтинг? Перш за все, це великий розмір зовнішнього боргу та уповільнене зростання економіки. Експерти Світового банку оцінили зовнішній борг

України у 82 % від ВВП. Як стверджує експерт Міжнародного центру перспективних досліджень А. Жолудь, хоча майже половина цих боргів - це борги корпорацій та банків перед зовнішніми позичальниками, але відношення державного боргу до ВВП, яке складає орієнтовно складає 42 %, є найбільшим серед країн, які представлені в рейтингу. До прикладу, до кризи відсоток боргу до ВВП складав менше 10 %, зараз цей показник вище 40 %. Якщо в майбутньому зростання боргу не знизить темп, то це може привести до негативних наслідків. Тим більше, що наша країна, на жаль, не є сумлінним позичальником і тому для України відсоткові ставки за міжнародні кредити складають від 8-9 %, в той час коли для країн ЄС вони ці ставки не перевищують 3-4 %. Чому виникає потреба у збільшені державних боргів? Перш за все, це пов'язано з дефіцитом бюджету. Саме його підживлюють все новими та новими позиками урядовці, що мають наміри збалансувати головний фінансовий документ країни. Тому зменшення, або відсутність дефіциту бюджету прямо пропорційно впливає на величину зовнішніх боргів. Це можливо зробити лише за умови стабілізації економічного розвитку шляхом впровадження ефективних реформ.

Можливі наслідки дефолту: падіння життєвого рівня; девальвація національної валюти; зростання цін на імпортні товари; інфляція; відставання зарплат та соціальних виплат від рівня цін.

Різні точки зору про дефолт в Україні. Як заявив В. Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова, економічний колапс в Україні передчасний. Якщо тенденції стрімкого росту зовнішнього боргу та погіршення боргової структури продовжаться.

Рейтингове оцінювання України та її економіки міжнародними агенціями

Таблиця 4

Директор Інституту трансформації суспільства О. Соскін стверджує, що всі економічні макропоказники свідчать про стан дефолту, але дякуючи тому, що уряд кожний місяць виконує запозичення зовнішні та внутрішні, дефолт юридично не об'явлено.

Прем'єр міністр М. Азаров вважає фінансову ситуацію в Україні абсолютно стабільною. Дуже хотілось би вірити, що остання точка зору є самою реальною. Стосовно другої небезпеки (переваги) для України. У лютому місяці 2011 року національним інститутом стратегічних досліджень (НІСД) був проведений круглий стіл “Ризики світової продовольчої кризи та виклики для України”, де свою думку в сфері аграрної економіки висловлювали ведучі науковці, аналітики, політики [3].

Директор НІСД Єрмолаєв А.В. зазначив, що основними чинниками, які спричинили загострення світової продовольчої кризи, є фінансово-економічна нестабільність у світі, прояви соціальних конфліктів і посилення конкуренції між основними геоекономічними гравцями. При цьому, внаслідок недореформованості власного аграрного сектору, Україна не може використати потенціал у цій сфері. Наголошено на необхідності здійснення цілеспрямованої державної політики щодо забезпечення продовольчої безпеки України.

Перший заступник директора НІСД Жаліло Я.А. наголосив на суперечливих наслідках, які матиме для України світова продовольча криза. Він зазначив, що з однієї сторони, це шанс використати аграрний потенціал держави, а з іншого - небезпека негативних соціальних наслідків у результаті зростання цін на продовольство в умовах низьких доходів населення України.

Заслуговують уваги і інші точки зору, які зводяться до наступного:

? Україна має потужний потенціал виробництва сільськогосподарської продукції, який на сьогодні використовується недостатньо;

? зростання цін на сільськогосподарську продукцію з 2007 р. відображає загальносвітову тенденцію зростання цін на всі ресурси, що пов'язано з дією фінансової кризи;

? причина продовольчої кризи полягає не стільки у нестачі продовольства, скільки у низькій купівельній спроможності значної частини населення світу, зростанні кількості населення та зменшенні посівних площ під дією кліматичних змін;

? у сучасній ситуації, коли загроза голоду у світі стала очевидною реальністю, а сільське господарство стає вигідним бізнесом в усьому світі, Україна має унікальну можливість зайняти належне місце на світовому ринку сільськогосподарської продукції;

? впровадження в Україні системи управління безпекою харчових продуктів може підвищити конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках та створюватиме умови для розвитку виробництва товарів з підвищеною доданою вартістю;

? продовольча криза носить системний характер, тому необхідно прийняти комплекс управлінських рішень, які пов'язані із впроваджуванням інноваційних технологій у виробництві та управлінні;

? необхідно приділити увагу питанням підвищення конкурентоспроможності агровиробників, їх захисту на зовнішніх ринках. При цьому державі слід здійснювати пошук не фінансових, а технологічних інвесторів, а також проводити постійний моніторинг зовнішніх та внутрішніх загроз для попередження продовольчих криз.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що вплив світової продовольчої кризи для України в однаковій мірі може мати як позитивні так і негативні наслідки. Позитивні наслідки - це реалізація аграрного потенціалу країни, і якщо звернутись знову до даних таблиці 1, то лише обсяги валової продукції сільського господарства, незважаючи на кризу, демонструють значне зростання. Однак, все це можливо лише за умови державного інноваційного реформування сільського господарства по підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних продуктів харчування. Негативні наслідки пов'язані з забезпеченням продовольчої безпеки України в умовах різкого зростання цін, зважаючи на низьку купівельну спроможність населення.

Висновки

економіка дефолт інфляція продовольчий

Таким чином, автори статті продовжили попередні дослідження стану економіки України і прийшли до висновку, що незважаючи на позитивне зростання у 2010 році обсягів ВВП та промислового виробництва у порівнянні з минулим періодом, економічна ситуація в Україні не покращується про що свідчить також і міжнародне оцінювання нашої економіки. Для підвищення рівня економіки України, на думку авторів, необхідно подолати непропорційний розвиток регіонів, поступово узгоджувати правові та економічні аспекти розвитку за зразком ЄС, зробити законодавство більш прозорим, вести далі жорстку боротьбу з корупцією. Необхідно провести реформи, які будуть сприяти розвитку бізнесу, спростити та удосконалити законодавство в сферах, які стосуються бізнесу. Потрібно змінити процедуру отримання ліцензій та кредитів, поліпшити рівень регулювання зовнішньоторгових операції та виконання контрактів, зменшити податковий тиск і спростити процедуру сплати податків, та, що дуже важливо, захистити права інвесторів, оскільки розвиток економіки України гальмується через недостатній приток інвестицій.

Література

1. Тюріна Н.М. Оцінка стану, проблеми та пріоритети в управлінні економікою України в умовах кризи /Н.М. Тюріна, Т.В. Назарчук, Н.С. Карвацка // Вісник ХНУ. - 2010. - № 3. - С. 208-212.

2. www.AIF.ua

3. http://www.niss.gov.ua/articles/362/

4. www.finance.tochka.net

5. www.news.finance.ua

6. www.zaxid.net

7. www.uk/wikipedia.org

8. www.ukrstat.com.ua

Размещено на Allbest.ru