Основні тенденції та перспективи розвитку оптової торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Роль сфери обігу у процесі суспільного відтворення

2. Суть, структура та функції оптової торгівлі в ринковій економіці

3. Аналіз розвитку оптової торгівлі в Україні

3.1 Чинники та тенденції розвитку оптової торгівлі в Україні

3.2 Галузева та регіональна особливість оптової торгівлі в Україні

3.3 Сучасні форми оптової торгівлі в Україні

4. Система регулювання та перспективи розвитку оптової торгівлі в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Соціально-економічний трансформаційний стан в Україні спрямований на утворення сучасної економічної системи, в якій вагоме місце належить матеріально-технічної та комунікативно-інформаційної інфраструктури.

Останнім часом відбувається значне розширення масштабів товарів і послуг у сфері торгівлі, зростання кількості суб'єктів ринку, демонополізація та розвиток конкурентних відносин, що призводять до підвищення актуальності та значимості ролі торгівлі як інституціональної форми функціонування сфери обігу.

Останнім часом набув поширення інституційний підхід до вивчення практично усіх економічних процесів, в тому числі процесів, пов'язаних з системі суспільного відтворення та розв'язати завдання, пов'язані з підвищенням ефективності вітчизняної торгівлі.

За сучасних економічних умов проблема торговельних відносин та міру поглиблення ринкових процесів та вступу України до СОТ.

Питання теорії і практики функціонування торгівлі та проблеми торговельних відносин займають значне місце в світовій економічній літературі, в зв'язку з чим існує значна кількість різноманітних наукових підходів, які запропонували відомі вітчизняні та зарубіжні вчені.

В останні роки дослідження теорії та практики товарного обігу, ринку і внутрішньої торгівлі розглядаються вітчизняними вченими та дослідниками. Актуальність і важливість цих проблем обумовили вибір теми і цільову спрямованість дослідження курсової роботи.

Метою курсової роботи є розкриття змісту та особливостей оптової торгівлі як форми функціонування сфери обігу та визначення стратегічних напрямків розвитку в сучасних умовах на Україні.

Для досягнення поставленої мети в роботі передбачено вирішити такі завдання:

визначити роль сфери обігу у процесі суспільного відтворення.

Об'єктом дослідження є соціально-економічна сфера обігу в сучасних -інституціональна форма ефективного функціонування сфери обігу.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії ринкової економіки. У процесі дослідження державної статистики України, періодичні видання.

1. Роль сфери обігу у процесі суспільного відтворення

обіг оптова торгівля

Підґрунтя розвитку людського суспільства становить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Щоб жити, людям потрібні їжа, одяг, житло тощо. Щоб мати такі матеріальні блага, вони мають виробляти задоволення своїх потреб. Така взаємодія означає процес праці, що охоплює три головні елементи: працю людини; предмети праці; засоби праці [5, c.5-9].

Якщо процес праці розглядати з позиції його результату - продукту, то він виступає як процес виробництва, а засоби й предмети праці - як засоби виробництва. Отже, жодне виробництво неможливе без засобів виробництва. Забезпечення виробництва засобами й предметами праці як речовими чинниками процесу відтворення є загальною й обов'язковою умовою його функціонування.

Функціональне призначення процесу виробництва - створити продукти, які задовольняють потреби людини, тобто призначені для --будь-якого виробництва є суспільний поділ праці та взаємний обмін його результатами (продуктами праці). За певних умов обмін продуктами набуває форми обміну товарами. Він пов'язаний із відокремленням конкретних виробництв одне від одного, а також торгівлі - від виробництва [29, c.13].

Взаємодія та взаємозв'язок цих складових у процесі відтворення здійснюється під впливом різноманітних економічних законів. Сутність та механізм дії цих законів вивчають у різних економічних науках - політична економія, макроекономіка, мікроекономіка. Визначені в них економічні категорії товар, вартість, гроші, ціна, попит, пропозиція, прибуток тощо широко застосовують під час вивчення ринкової інфраструктури. Предмет її вивчення становить дія економічних законів, яким підпорядковується рух речовинних чинників і продуктів суспільного виробництва. На відміну від політичної економії, яка вивчає «найзагальніші економічні закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг», інфраструктура товарного ринку досліджує закономірності товарного обігу, взаємозалежність і взаємозв'язок суб'єктів ринкових відносин, опосередкованих сферою обігу.

У сучасній економічній теорії під інфраструктурою розуміють система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили [1, c.15].

За умов ринкової економічної системи інфраструктурний комплекс не лише обслуговує суспільне виробництво, а й виконує активні функції з організації та регулювання його. Тому доцільно дати визначення інфраструктури ринкової економічної системи і як її складової - інфраструктури сфери обігу або, стисліше, інфраструктури ринку.

Інфраструктура сфери обігу (інфраструктура ринку) - це сукупність суб'єктів господарювання, що забезпечують ефективне функціонування та регулюють товарно-грошові потоки [29, c.19].

Зважаючи на те, що сфера обігу являє собою складну економічну систему, забезпечення ефективного функціонування окремих її сегментів здійснюють спеціалізовані інфраструктури, зокрема інфраструктура товарного ринку.

Інфраструктура товарного ринку - це сукупність видів діяльності та суб'єктів господарювання, які забезпечують безперебійний обіг речових чинників виробництва і товарів народного споживання й надають відповідні --господарювання, вони підвищують споживчу цінність виготовленого товару, продовжують процес виробництва у сфері обігу.

Забезпечення безперешкодного функціонування ринкового механізму обігу товарів та послуг вимагає чіткої взаємодії суб'єктів інфраструктури товарного ринку з іншими суб'єктами господарювання. Бурхливе оновлення асортименту товарів, збільшення обсягів виробництва та споживання, ускладнення господарських зв'язків із одночасним посиленням конкуренції зумовлюють підвищення ролі інфраструктури у забезпеченні ринкової рівноваги й стабільності товарного ринку.

Результатом суспільного виробництва є продукти праці, які можуть мати матеріально-речову форму або надаватися у вигляді економічних благ.

Продукт праці, призначений не для безпосереднього споживання там, де він виготовлений, а для обміну (купівлі-продажу на ринку), називають товаром.

У ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року № 2210-III зазначено [26], що «товар - будь-який предмет документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери)».

За Національним Класифікатором видів економічної діяльності: «товар - це продукція, яка включається до обміну, тобто є предметом купівлі та продажу. Це може бути продукція серійного виробництва, унікальні витвори або матеріальні засоби для надання послуг (дискета програмного забезпечення)» [21].

Суспільне виробництво, в якому створюється товар, називають товарним. За товарного виробництва задоволення потреб людини та суб'єктів через ринок (купівлю-продаж), а обмін продуктами праці набуває форми товарного обігу.

За умов товарного виробництва саме ринок визначає, що виробляти, скільки виробляти, для кого виробляти. Розвиток товарного виробництва значення при цьому відіграють розподіл та обмін товарів.

Категорія «розподіл» стосовно сукупності товарів, запропонованих відповідають умовам соціально-економічної системи [20].

Під обміном розуміють акт отримання бажаного об'єкта взамін на передавання іншого об'єкта. Товарний обмін, здійснюваний із залученням платіжних засобів, називається товарним обігом [8, c.54].

Безперебійне функціонування товарного виробництва, здійснення ефективного товарного обігу вимагають чіткої взаємодії усіх елементів господарювання, що забезпечують необхідні умови для виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг.

У сукупності ці суб'єкти формують інфраструктуру соціально-економічної системи. Економічні категорії, якими характеризується ринкова економічна система, є визначальними також і для її інфраструктурної складової.

Категорію «інфраструктура» найчастіше визначають як похідну від латинського «infra» - під, нижче та «structura» - будівля, розміщення. До неї належать «головні установи та інститути, необхідні для функціонування неодмінною передумовою стабільного й безперебійного функціонування та розвитку суспільного виробництва, економічної системи загалом.

Сучасний етап трансформації національної економіки характеризується активним розвитком ринкової інфраструктури, важливим інститутом якої є руху товарів. Оптова торгівля, що виконує роль посередника у каналах товарного обігу, покликана забезпечити збалансованість внутрішнього ринку країни.

Торгівля як галузь, що обслуговує сферу товарного обігу виникає внаслідок відокремлення торгового капіталу. Розвиток суспільного виробництва і поступова насиченість товарних ринків ускладнюють завдання забезпечення зв'язку виробництва і споживання. Подальший етап зростання торгівлі, що забезпечують відтворювальний процес та міжгосподарські зв'язки, їх розподіл між сферами виробництва і обігу, а також у самій сфері обігу дають змогу визначити місце, роль та раціональну структуру оптової торгівлі з точки зору ефективності її функціонування [8, c.59].

З прийняттям важливих законодавчих та нормативних актів України було підведено законодавчу базу структурної перебудови та функціональної оптової торгівлі як важливого елементу ринкового господарства. Значною мірою стихійний характер розвитку оптової торгівлі став причиною дестабілізації процесу товаропросування на внутрішньому ринку, уповільнення товарного обертання, економічного занепаду.

В міру поглиблення ринкових процесів суттєво розширюються організаційно-економічні, соціальні, технологічні функції оптової торгівлі. Поступово вона стає важливим інститутом ринкової інфраструктури та інструментом збалансованого розвитку внутрішнього ринку.

Однак матеріально-технічний та кадровий потенціал оптової торгівлі, її розвитку і вимог суміжних сфер - виробництва і роздрібної торгівлі.

З цією метою ми пропонуємо класифікацію функцій оптової торгівлі з урахуванням її ролі на мікро- та макрорівнях в економіці, яку покладено в народногосподарського комплексу.

2. Суть, структура та функції оптової торгівлі в ринковій економіці

Економічна діяльність суб'єктів інфраструктури товарного ринку спрямована на здійснення товарного обігу, забезпечення функціонування ринкового механізму та задоволення потреб споживачів.

Під економічною діяльністю розуміють процес поєднання дій, що вможливлюють отримання відповідного результату - продуктів чи послуг. Вид діяльності має місце тоді, коли трудові ресурси та речові чинники.

Видом діяльності, спільним для переважної більшості суб'єктів інфраструктури товарного ринку, є торговельна діяльність. Вона здійснюється у формі внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля - це торгівля однієї країни з іншими країнами зарубіжжя товарами та послугами включно із оплачуваним вивезенням (експорт) та ввезенням (імпорт) їх.

Внутрішня торгівля - це діяльність з реалізації товарної продукції на посередництво в торгівлі, роздрібну торгівлю та торговельно-виробничу діяльність.

Серед цих трьох складових найбільша питома вага в загальному обсязі товарообігу припадає на оптову торгівлю.

Оптову торгівлю традиційно вирізняють за обсягом партій продажу й економічним призначенням об'єктів ринку. Вельми поширеним є визначення продаж товарів з метою перероблення або подальшого перепродажу, здійснюваний великими партіями» [4, c.123].

Розвиток ринкових відносин зумовив виникнення нових підходів до визначення сутності оптової торгівлі. Для характеристики сутності оптової торгівлі в сучасному ринковому процесі важливим є визначення її місця в сфері товарного обігу.

Оптова торгівля започатковує сферу товарного обігу, вона виступає торговим посередником між виробниками товарів і роздрібною торгівлею, іншими виробниками і споживачами товарів. На початковій фазі товарного обігу безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього власного некомерційного використання.

Таке місце оптової торгівлі у сфері товарного обігу зумовлює її сутність. У Класифікаторі видів економічної діяльності вона сформульована так: «Оптова торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам та організаціям або -брокерів та інших посередників. Посередників оптової торгівлі класифікують у групі 51.1.» [21]

Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" - оптова торгівля - вид економічої діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг. [22]

Отже, оптова торгівля забезпечує безперебійне доведення скомплектованих партій товарів від виробників до оптових покупців. Дещо інше визначення оптової торгівлі дає теорія маркетингу, в якій під нею розуміють будь-яку діяльність, пов'язану з продажем товарів.

Ці визначення не суперечать одне одному, але недостатньо висвітлюють сутність явища як виду економічної діяльності на початковій фазі товарного обігу.

Оптову торгівлю можна визначити як підприємницьку діяльність з продажу, перепродажу із відповідними перетвореннями товарів підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності для подальшого перепродажу чи професійного використання їх.

Як економічна категорія оптова торгівля - це сукупність економічних, подальшої реалізації або професійного використання.

Головним завданням оптової торгівлі є створення найсприятливіших умов суб'єктам товарного ринку для здійснення раціонального товарного необхідній кількості та якості й потрібному асортименті.

Оптову торгівлю на товарному ринку здійснюють маркетингові оптові посередники та суб'єкти господарювання, яких у сукупності називають суб'єктами оптової торгівлі.

Суб'єкти оптової торговельної діяльності забезпечують оцінку кон'юнктури ринку і попиту покупців на товари та послуги; концентрацію інформаційне і консультаційне обслуговування тощо.

Не належать до суб'єктів оптової торгівлі маркетингові посередники, які не беруть безпосередньої участі в торговельних операціях, а лише товарні біржі, оптові ярмарки, виставки-ярмарки, аукціони.

Завдяки діяльності суб'єктів оптової торгівлі вона виконує свої завдання та сприяє підвищенню ефективності товарного обігу, надає низку професійним споживачам.

Стан розвитку оптової торгівлі визначається рівнем розвитку зумовлюють необхідність активізації діяльності оптових посередників.

Для більшості середніх та малих товаровиробників значно дешевше здійснювати збут своєї продукції, особливо виробничо-технічного збутової мережі.

Нерідко й великі виробники, які мають достатній капітал, спрямовують його на розвиток і вдосконалення виробництва, а не на організацію власної посередникам.

Оптові торговці завдяки великому обсягу торговельних операцій, більшій кількості ділових зв'язків у сфері роздрібної торгівлі та виробничого виробникам гарантії щодо реалізації їхнього товару.

Крім того, роздрібні торговці, невеликі виробничі споживачі, які мають справу з широкою номенклатурою товарів і незначними обсягами закупівлі окремих товарних позицій, вважають за доцільне закуповувати весь та його привабливість.

Необхідність розмежування функцій стосовно товаровиробників та покупців зумовлена посередницьким характером оптової торгівлі.

За умов жорсткої конкуренції на товарному ринку товаровиробник зацікавлений у швидкому й ефективному продажу всієї виготовленої ним продукції, відшкодуванні своїх витрат та отриманні максимального товарів. Разом із тим важливо виготовити такий товар, який справді очікує споживач. [29]

Оптова торгівля, акумулюючи попит споживачів, формує замовлення на великі партії товару та розміщує їх у товаровиробників. Тим самим виготовленого товару.

Презентуючи сукупні інтереси численних споживачів, оптова торгівля зменшує навантаження на маркетингову службу товаровиробника, звільняючи його від контактів із великою кількістю дрібних покупців. Це суттєво скорочує витрати, пов'язані з документообігом та організацією продажу.

Оптова торгівля формує товарні запаси на власних підприємствах і в такий спосіб звільняє товаровиробників від ризиків та витрат, пов'язаних зі збереженням готової продукції.

Суттєве значення має інвестиційна функція оптової торгівлі, яка передусім виявляється, в інвестуванні коштів у товарні запаси, завдяки чому товаровиробникам кредитів.

Важливою функцією оптової торгівлі є проведення маркетингових досліджень для товаровиробників, надання різноманітної інформації про стан ринку. Це скорочує витрати товаровиробника на отримання відповідних даних.

Оптова торгівля виконує чимало функцій для підприємств, які купують продукцію для професійного споживання, так званих організованих споживачів та підприємств роздрібної торгівлі.

Вона закуповує в окремих товаровиробників великі партії однорідних товарів, так званий промисловий асортимент. У процесі виконання операцій -організованих споживачів. Тим самим створюються сприятливі умови для здійснення останніми закупівлі товарів.

Оптова торгівля, виконуючи притаманні їй операції, забезпечує терміновість та бажаний обсяг і асортимент поставок товарів споживачам, та організовані споживачі мають змогу працювати із мінімальними запасами, вивільняти кошти для інших потреб. [29]

Ця фінансова вигода доповнюється виконанням іншої фінансової торгівлі, які мають змогу розрахуватися за товар коштами, отриманими від його реалізації кінцевим споживачам.

Знання загальної кон'юнтури ринку, широкі комерційні зв'язки оптової торгівлі із різними суб'єктами товарного ринку сприяють надаються як стосовно вдосконалення організації торговельного процесу, викладки товарів, так і з сервісного обслуговування кінцевих споживачів.

Чітке виконання оптовою торгівлею її функцій є головною умовою подальшого розвитку цього виду діяльності, а також забезпечення її прибутковості для суб'єктів оптової торгівлі.

3. Аналіз розвитку оптової торгівлі в Україні

3.1 Чинники та тенденції розвитку оптової торгівлі в Україні

Скорочення обсягів оптових операцій на товарному ринку в період побудови в Україні ринково орієнтованої моделі господарювання, суттєво понизило роль оптової торгівлі в організації товаропостачання роздрібних торговельних підприємств. А тому довготерміновими завданнями політики у споживчому ринку, відродження та посилення конкурентних позицій роздрібної торгівлі системи.

В процесі розвитку і поглиблення ринкових реформ в Україні загострилися негативні тенденції, пов'язані з руйнуванням господарських зв'язків між галузями економіки, роздробленістю товаровиробників і збільшилася його ланковість, оптова і оптово-посередницька діяльність стали фактично безсистемними.

В таких умовах значне скорочення обсягів роздрібного товарообороту, матеріально-технічної бази оптової торгівлі.

Нинішній стан економіки України, спрямований на підвищену динамічність ринкових перетворень і такий фактор розвитку національної економіки, як «конкуренція на основі часу», об'єктивно вимагають інноваційного прориву. У визначальній «тріаді» основних суб'єктів ринкових відносин: влада-виробництво-торгівля саме оптова торгівля як найбільш.

У наукових публікаціях останніх років учених О. Азарян, А. Мазаракі, В. Торопкова, Н. Голошубової, О. Пустовойт та інших знаходили висвітлення питання ролі, місця, значення оптової торгівлі в сучасній економіці, проблеми її розвитку в Україні, пропонувалися шляхи їх вирішення.

Проникнення на ринки збуту фальсифікованої та іншої неякісної продукції, нерівномірне забезпечення населення послугами торгівлі на регіональному та обласному рівнях, низька інноваційна активність, інтервенції іноземних компаній, відсутність на державному рівні розуміння масштабу, вагомості і народногосподарського значення вирішення проблем оптової торгівлі [8].

Очевидна і логічна спільність проблем розвитку оптової торгівлі в колишніх республіках СРСР, які полягають у тому, що кількісне зростання підприємств оптової торгівлі не спричинило якісних перетворень.

Роль, значення і комплекс завдань оптової торгівлі в ринковій економіці підлягають серйозному переосмисленню в стратегічно важливій сфері діяльності, що сприяє міжрегіональній і міжгалузевій інтеграції єдиний незмінний вид діяльності в будь-якому регіоні; оптові підприємства - найбільш мобільні і креативні учасники ринкових відносин.

Проте сьогодні оптову торгівлю важко назвати «союзником» держави, оскільки торгівля при всіх позитивних характеристиках досить індиферентна стосовно національних інтересів. Як і в будь-якого іншого комерційного підприємства, мета створення оптових фірм - одержання прибутку, а не дотримання національних інтересів і субсидування вітчизняного виробництва.

Тому завдання влади змінити сферу інтересів суб'єктів оптового підприємництва таким чином, щоб вони збігалися з інтересами вітчизняних державна участь (повна або часткова) у створенні, фінансуванні проектів інноваційних торговельних об'єктів національного значення, які оптимізують процеси руху товарів і спрямовані на захист інтересів вітчизняних товаровиробників.

В останні роки, не дивлячись на низку вагомих проблем, вітчизняна торгівля, в порівнянні з іншими галузями, працює досить прибутково, підвищує рівень своєї рентабельності. Це сприяє подальшому накопиченню торговельного капіталу, а отже і розвитку оптової і роздрібної торгівлі, їхньої матеріально-технічної бази. Разом з тим, зростають обсяги відрахувань торговельних підприємств до державного бюджету.

Згідно статистичній звітності, отриманій на офіційному сайті Держкомстату України, оборот підприємств оптової торгівлі за січень-липень свідчать про обсяг і структуру оптового товарообороту підприємств оптової торгівлі України за період 2005-2008 рр. [31]

З даних приведених в таблиці, можна зробити висновок, що з кожним роком оптовий товарооборот на Україні збільшується і на кінець 2008 року він склав 1050392,9 млн. грн., що в два рази більше ніж на кінець 2005 року.

Щодо питомої ваги в оптовому товарообороті, то на протязі аналізуємого періоду вона залишається незмінною - приблизно 15%, 70% у 2008 році до 63% у 2005 році.

Все вище сказане підтверджують дані формування чистого прибутку (збитку) підприємств за видами економічної діяльності за січень-березень 2009 року, наведені в таблиці додатку Б. Згідно цієї таблиці у першому кварталі 2009 року взагалі підприємства відпрацювали зі збитком. До зв'язку (2444,5 млн.грн.) та підприємства оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі (845,6 млн.грн.) [31]

Проведений нами аналіз періодичних видань показує, що у торговельному секторі формуються надзвичайно сприятливі умови для прискореного нагромадження торговельного капіталу, а у зв'язку з цим переливу його певної частини в промисловість, будівництво, транспорт та інші галузі. Прискорене нагромадження торговельного капіталу зумовлене двома обставинами. Перша обставина, вона є основною, полягає в тому, що високорентабельну галузь, а її високі фінансові результати сприяють швидкому приросту основних засобів, оптового і роздрібного товарообороту, при цьому частину накопиченого нею (торгівлею) капіталу у формі прямих інвестицій доцільно направляти в інші галузі народного господарства.[17]

Отже, стає очевидним, що в новій економічній системі, що формується в Україні, оптова торгівля займає особливе місце. Вона опосередковує у зростаючих масштабах обмін у товарно-грошовій формі, забезпечуючи необхідні темпи і пропорції не лише відтворювального процесу, але сукупного попиту і пропозиції та міжгалузевого обміну.

3.2 Галузева та регіональна особливість оптової торгівлі в Україні

На початку 1990-х років оптова торгівля України мала систему галузевих ланок із представництвами в областях і районах. Базовими ланками таких систем були обласні та районні оптові бази торгівлі з відповідною інфраструктурою з нагромадження, обробки, зберігання та розподілу продукції і являла собою централізоване державне постачання з обов'язковим прикріпленням споживачів до постачальників. У процесі постачання було ліквідовано і створено умови для формування оптового ринку з вільним вибором господарських зв'язків.

Товарний ринок складається із локальних ринків за окремими видами товарів. Кожний ринок, у свою чергу, поділяється на оптовий, роздрібний та біржовий. Місце, що його посідає оптовий ринок у загальному товарному ринку.

Основними напрямами державної політики на товарних ринках є забезпечення конкурентоспроможності національних товаровиробників для різних рівнів управління (місцевий ринок, регіональний, міжрегіональний, національний).

Підприємства оптової торгівлі є найважливішою організаційною ланкою інфраструктури товарного ринку, на них припадає найвагоміша частка його товарообороту. Підприємство оптової торгівлі є організаційно фінансових коштів, єдність обліку та звітності.

Разом із тим підприємства оптової торгівлі є суб'єктами дуже динамічного сектору економіки, в якому відбуваються процеси концентрації та спеціалізації у відповідь на загострення конкуренції на товарному ринку й зростання вимог покупців до рівня обслуговування. Це зумовлює власності на товар, товарною спеціалізацією тощо. Вітчизняних оптовиків доцільно класифікувати за ознаками, представленими в таблиці додатку Г.

Підприємство вважається оптовим, якщо валова додана вартість перевищує 50 % з цього виду діяльності. Якщо цей показник дорівнює менш видів діяльності, то аналізується чисельність зайнятих із цього виду діяльності. Потім робиться висновок належності підприємства до певного виду діяльності [27].

Таким чином, критеріями віднесення торгівлі до оптової є не спосіб оплати товару та кількість його придбання, а вид покупця (юридична особа) та характер використання товару (для підприємницьких цілей, тобто у виробництві або для перепродажу). Із цього випливає, зокрема, що дрібнооптова торгівля з юридичними особами може прирівнюватися до роздрібної, якщо товари придбаваються не для підприємницьких цілей.

До оптової торгівлі належать підприємства, які за КВЕД мають коди видів економічної діяльності 50.10.1, 50.30.1, 40.40.1 та 51.[21]

Посередницькі операції в торгівлі - діяльність юридичних та фізичних осіб в оптовій торгівлі від чужого імені та за чужий рахунок або за -включає в себе тільки розмір комісійних, а не всю вартість товару.

Оптові підприємства різних масштабів і зон діяльності становлять загальнодержавному (міжрегіональному) і регіональному.

На загальнодержавному рівні формуються засади оптового процесу. Оптові підприємства міжрегіонального рівня є опорою всієї оптової торгівлі і обслуговування вітчизняних і зарубіжних товаровиробників і постачальників товарів.

Оптові підприємства регіонального рівня, як правило, завершують процес оптової реалізації товарів. Вони здійснюють закупівлю товарів у забезпечення товарами регіональних товарних ринків, роздрібних торгівельних підприємств у зоні обслуговування.

До групи підприємств регіонального рівня, поряд із незалежними підприємствами оптової торгівлі, належать також збутові підрозділи роздрібних підприємств (опт роздрібного торговця).

Серед регіональних оптовиків, які діють на ринках адміністративно-територіальних одиниць, вирізняються оптові підприємства, що набувають права власності на товар і спеціалізуються лише на оптовій торговельнійвиходу на ринок товаровиробників і задоволення інтересів роздрібних торговців.

До цієї групи оптовиків належать також дистриб'ютори товарів виробничо-технічного призначення. Вони продають товари переважно виробникам для подальшого професійного використання. Коло їхніх послуг охоплює збереження товарних запасів, підготовку товарів до виробничого використання, забезпечення доставки товару, надання кредитів.

Досить велику групу становлять оптовики з обмеженим циклом обслуговування, які перебирають на себе право власності на товар, але пропонують значно менше послуг своїм постачальникам і клієнтам. До них роздрібним торговцям із негайною оплатою і, як правило, не займаються доставкою їх.

Продаж і доставку обмеженого асортименту продуктів нетривалого зберігання здійснюють оптовики-комівояжери. Вони продають дрібні партії товару за готівку, доставляють його в універсами, дрібні бакалійні магазини, від клієнта, вони шукають виробника необхідного товару, який, згідно з контрактом, забезпечує відправку товару безпосередньо клієнту.

Оптову торгівлю товарами особистого споживання здійснюють і розміщує їх у місцях продажу разом із рекламними матеріалами, визначає ціну, стежить за якістю товарів, здійснює облік товарних запасів та поповнення їх.

У зарубіжній практиці відомі також оптовики-посилторговці, які розсилають каталоги товарів роздрібним торговцям, виробничим і будь-який інший спосіб.

Оптову продажу сільськогосподарської продукції можуть здійснювати виробничі кооперативи, що їх створюють фермери для збуту оптом на місцевих ринках виготовленої ними продукції.

Деякі підприємства-виробники самостійно здійснюють оптову торгівлю, не вдаючись до послуг незалежних оптовиків. Для цього вони створюють власні збутові підрозділи: збутові відділи та контори.

Розглянемо особливості оптової торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення. Оптова торгівля як один із головних видів ринкових процесів формується й розвивається під впливом особливостей товарного ринку. У сукупності товарних ринків найбільшим та найскладнішим є ринок товарів виробничо-технічного призначення, так званий ринок підприємств. Він характеризується низкою відмінностей.

Оскільки продукція товаровиробників, що надходить на цей ринок, призначена для подальшого професійного використання або перепродажу, купує обмежена кількість оптових покупців. На цьому ринку роздрібна торгівля майже не поширена.

Водночас попит на товари виробничо-технічного призначення зобов'язань мають здійснювати закупівлю необхідних матеріально-технічних ресурсів за попередньо узгодженими цінами.

Продаж товарів виробничо-технічного призначення має здійснюватися спеціально підготовленими фахівцями, які однаковою мірою володіють зауваження інших технічних спеціалістів.

Ринок товарів виробничо-технічного призначення відрізняється високим рівнем взаємозалежності товаровиробників та організованих споживачів, що дістає відображення в угодах про взаємні поставки, договорах про фінансову підтримку за умови використання продукції цього -призначення прагнуть підвищити рівень обслуговування своїх споживачів, вивчають їхні проблеми й допомагають у розв'язанні їх, сприяють досягненню ними успіху в роботі з покупцями.

Відповідно до цих характеристик можна виокремити низку особливостей, властивих оптовій торгівлі товарами виробничо-технічного призначення.

Переважну більшість товарів виробничо-технічного призначення товаровиробники реалізують безпосередньо підприємствам-споживачам. За межах 75 % - 80 %. Іншу частину купують та перепродають оптові торговельно-посередницькі підприємства.

Кількість угод з купівлі-продажу цих товарів значно менша, ніж у торгівлі споживчими товарами, але обсяги замовлень незрівнянно більші.

Фахівці підприємств оптової торгівлі товарами виробничо-технічного -підприємств оптової торгівлі спеціалізуються на продажу окремих груп товарів (металів, продукції машинобудування, хімічних матеріалів тощо).

Оптова торгівля товарами виробничого призначення зазвичай торгівлі.

Зважаючи на високу вартість товарів виробничо-технічного призначення, оптова торгівля ними частіше здійснюється у формі оренди (лізингу).

Ці особливості зумовлюють чітке розмежування оптових торговельно-посередницьких підприємств з продажу товарів виробничо-технічного призначення та оптових підприємств з продажу споживчих товарів.

3.3 Сучасні форми оптової торгівлі в Україні

У системі комерційних зв'язків між сферами виробництва і споживання оптова торгівля відіграє роль торговельного посередника між виробниками готової продукції і її роздрібними продавцями. Загалом її можна характеризувати як сукупність торговельно-гуртових організацій і підприємств, відмінних за масштабами обороту, організаційно-правовою формою та формою власності.

Організація оптової торгівлі залежить не лише від об'єктів торгівлі. Суттєвий вплив на неї справляють інші чинники, зокрема: товаровиробники, ринку товарів та послуг; стан розвитку каналів товароруху.

Своєю чергою, форми та види оптової торгівлі значною мірою зумовлюють ефективність товарного обігу, швидкість товароруху, рівень та вартість обслуговування споживачів. Раціональна організація оптової торгівлі передбачає обґрунтований вибір її форми.

Прямий збут (без посередника) характеризується тим, що фірма-виробник безпосередньо управляє усім процесом товароруху і може швидко реагувати на зміну вимог покупців.

Головне питання, яке доводиться розв'язувати товаровиробникам, полягає у тому, чи зможуть вони організувати збут виготовленої продукції ефективніше та вигідніше за оптових торговців.

Адже якщо в країні багато малих споживачів, розпорошених по всій території, а створення збутової мережі для обслуговування їх потребує непропорційно великих витрат щодо очікуваного обсягу продажу, то збут самим виробником стає збитковим. Тому в країнах із розвиненою ринковою економікою торгівля». Під час вибору форми оптової торгівлі виробник має зважати на багато чинників, які стосуються і товарів, і споживачів, і значною мірою посередників.

Фірма-виробник зазвичай орієнтується на різні канали розподілу. При цьому мають на увазі, що за невеликої кількості посередників легше забезпечити тісні зв'язки з ними і, таким чином, гарантувати собі суттєвий залежність від них, а відмова бодай одного з них дотримуватися укладеного контракту може завдати серйозних комерційних збитків.

Усе це вимагає глибокого аналізу всіх обставин під час вибору оптового посередника.

За формами організації торговельного процесу розрізняють такі види:

оптова торгівля, здійснювана торговельними підрозділами товаровиробників у формі прямого збуту;

оптова торгівля оптовими торговельно-посередницькими підприємствами, які купують товар, дістають право власності на нього та здійснюють перепродаж;

оптова торгівля, здійснювана оптовими посередниками, які не набувають права власності на товар, а лише виступають організаторами товарного обігу. Вона передбачає: біржову, ярмарково-виставкову, аукціонну, консигнаційну оптову торгівлю.

Залежно від розмаїття товарного асортименту вирізняють оптову торгівлю широким асортиментом товарів. Вона має назву універсальна називають змішаною оптовою торгівлею. Взаємозв'язок різних видів оптової торгівлі внаочнює рисунок додатку Д.

Багатоманіття форм і видів оптової торгівлі дає змогу товаровиробникам і споживачам робити свідомий вибір найефективнішого й зручного каналу задовольняти їхній попит за раціональних витрат.

4. Система регулювання та перспективи розвитку оптової торгівлі в Україні

Сьогодні, в час панування фінансової кризи, в системі загальносвітових оціночних показників якісного розвитку країн Україна має не кращі результати. За роки незалежності виробництво багатьох традиційних для України видів продукції скоротилося в кілька разів. Тобто стан економіки формування моделі інноваційного розвитку економіки країни. Очевидна необхідність створення організаційних, економічних і соціально-правових умов взаємодії всіх суб'єктів ринку, у тому числі торгівлі, яка також повинна сприяти досягненню загальнонаціональних цілей.

При цьому у сфері торговельної діяльності, на нашу думку, значний вплив на інноваційні перетворення може зробити саме оптова торгівля через своє функціональне призначення і первинність комунікаційних зв'язків із концептуальних напрямків розвитку оптової торгівлі - це процеси, що відбуваються паралельно у всіх країнах СНД.

В сучасних умовах кожне торговельно-оптове підприємство повинно мати та діяти за чітко визначеною товарною політикою. Сутність товарної політики полягає у чіткому визначенні її складових, а саме: оптимальний конкретного оптового підприємства, яке спрямовує збут свого товару на певні ринки, яким притаманні певні обсяги попиту.

Одним із завдань нашого дослідження є виявлення основних чинників, які впливають на розвиток оптової торгівлі. Перш за все, можна відмітити багатогранні інституціональні і економічні відносини між торговельними підприємствами і державою. Підприємство є одним із елементів економічної податків підприємствами, який вона спрямовує на вирішення соціальних програм. Саме після сплати податків, оптове підприємство має в розпорядженні так званий безподатковий дохід, який використовує для задоволення як внутрішньогосподарських потреб, так і матеріального стимулювання своїх працівників.

Щоб оцінити сучасний стан торговельно-оптового підприємства будь-якої організаційно-правової форми, необхідно обов'язково визначити його зовнішнє середовище. Під зовнішнім середовищем ми розуміємо зовнішнє оточення підприємства, тобто, ті інститути та чинники, що суттєво вплив мають зовнішні фактори. Отже, торговельне підприємство завжди повинно перебувати в чітко налагодженому соціально-економічному середовищі, яке сприяє постійному контакту між виробником та споживачем.

Основною метою державного регулювання оптової торгівлі, як умови розвитку економіки, повинен бути науково обґрунтований шлях та всебічне і виробників, сприятиме розширенню відтворення, розвитку торгівлі як окремої галузі.

Вирішенням всіх питань стосовно організації, планування і розвитку оптової торгівлі в державі займається Кабінет Міністрів України. Він керує торгівлею, як і всім народним господарством, а конкретним виконавцем керівництво торгівлею здійснюється спеціальними планово-аналітичними органами, які на рівні області втілюють дану політику.

Одним з основних інститутів, що впливають на розвиток торговельних відносин в Україні, є податкова політика держави. Вміло побудована структура податкової політики є сприятливою як для продавця, так і для покупця. Недоліки в її побудові є значним мотивом для торговельної діяльності "в тіні".

Податкові відносини в державному регулюванні торговельної діяльності мають двояку значимість. По-перше, податок є грошовою частиною новоствореної вартості, яку держава привласнює. Дане розподіленої вартості, здійснює вплив на економічні інтереси підприємців. Завдяки різним видам податкових ставок, визначенню пільг та санкцій, змінам умов оподаткування держава, таким чином, створює стимули для однієї підприємницької діяльності і стримує іншу, в залежності від загальновизначених інтересів як виробників, так і споживачів.

Отже, оптова торгівля в трансформаційному процесі потребує ефективного втручання держави шляхом формування прогресивних, інноваційних інститутів: організаційно-правових форм торговельних підприємств, податково-фіскальних інструментів, адекватних вимог сучасності прав власності, подолання рентоорієнтованої політики органів державної влади.

Вдосконалення інфраструктури торгівлі є необхідною передумовою розвитку і успішного її функціонування. Багатофункціональність інфраструктури передбачає необхідність встановлення основних напрямків її розвитку, серед яких перше місце посідають матеріальна (розробка цільових інституціональна інфраструктура (підвищення та перекваліфікація кадрів торговельної сфери; створення маркетингових центрів для моніторингу ринку тощо).

Отже, слід обґрунтовати положення щодо реальних можливостей прискореного формування в торгівлі України постіндустріального способу виробництва завдяки тому, що торговельні підприємці в основному впроваджують сучасні досягнення техніки (автоматизацію, інформатизацію) торговельних процесів.

Українськими ученими в межах Концепції розвитку оптової торгівлі [10; 9] запропоновано напрямки вдосконалювання державного регулювання -його форми, спрямована на захист продовольчого ринку і продовольчої безпеки країни.

У Концепції розвитку оптової торгівлі, запропонованою українськими вченими, завдання підтримки національного виробника розглядається в аспекті «...створення умов для реалізації спільних інтересів виробників товарів і торговельних підприємств...» [10, с 14]. На нашу думку, підтримка - «екологічної» або «органічної» продукції вимагають невідкладного врегулювання цього питания на державному рівні і залучення до вирішення цієї проблеми всіх суб'єктів, що беруть участь у насиченні товарного ринку, у тому числі й оптової торгівлі. Шляхи вирішення сформованої ситуації, на наш погляд, повинні бути також відбиті в концепції розвитку оптової торгівлі.

Запропонована програма дозволить визначити, наскільки рівень оптової торгівлі відповідає вимогам ринку та чи повною мірою вона виконує свою соціально-економічну роль з огляду на сформовані тенденції оптового ринку, а саме: конкуренція на основі часу в управлінні рухом матеріальних потоків; господарства, його відповідність міжнародним стандартам; інноваційні технології в управлінні складськими процесами; використання логістики як однієї з основ сучасного бізнесу.

На нашу думку, для удосконалення функціонування оптової торгівлі необхідним є її структурна перебудова. Сутність її полягала б в обмеженні доступу численних суб'єктів підприємницької діяльності до ринку оптово-посередницьких послуг. Це дало б змогу відібрати фінансовоспроможних зменшити спекулятивну діяльність та витиснути недобросовісну конкуренцію у торговельній сфері.

Висновки

У курсовій роботі наведене теоретичне узагальнення та вирішення поставлених завдань, які полягають в методичних і практичних підходах дослідження оптової торгівлі як інституціональної форми функціонування сфери обігу.

На функціонування та розвиток оптової торгівлі як інституціональної форми функціонування сфери обігу вплинули значні трансформаційні зміни економіки. В зв'язку з цим вона зосереджена на переплетенні економічних, основному завершила формування і апробацію інститутів та інституцій сфери обігу та стала економічно потужною галуззю, яка відповідає своїми досягненнями передовим країнам світу.

Ми вважаємо, що конкурентні відносини ринкової економіки виступають об'єктивною закономірністю цієї системи, механізмом нові технології, які б з найменшими затратами могли виготовляти високоефективні товари з постійним попитом на них.

Отже, узагальнюючи все вищенаведене зробимо наступні висновки.

Головною метою економічної трансформації України є побудова ринкової системи господарювання. Економічні реформи мають багато важливих та суперечливих проблем, серед яких є удосконалення фіскальних взаємовідносин торговельних підприємств як із покупцями, так і з бюджетом. відносин та інститутів (створення активної політики щодо підтримки малого підприємництва у сфері торгівлі; проведення у торговельних відносинах політики пільгового оподаткування як для покупців, так і для продавців; та ін.).

Список використаних джерел:

1. Азарян Е.М., Волокитина Л.А. та інш. Оптовая торговля: инфраструктура и тенденции развития / Донецкий гос. ун-т экономики и торговли им. М.Туган-Барановского / Елена Михайловна Азарян (ред.). - Донецк : ДонГУЭТ, 2005. - 293с.

2. Андрієць, В.С. Структурно-логічна схема оптимізації грошових потоків торговельних підприємств [Текст] / В.С. Андрієць // Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - N 7. - C.3-6

3. Бабицький А.Ф. Методологія аналізу економічних процесів і управління: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: МАУП, 2003. - 128 с.

4. Близнюк О.П. Развитие оптовой торговли в системе рыночной инфраструктуры // Вестник Харьковского национального технического университета (ХПИ). Выпуск №122. - Харьков: ХНТУ (ХПИ), 2007. - С. 122-125.

5. Близнюк О.П. Современные трансформации функций и организационных форм предприятий оптовой торговли в Украине // Організаційно-фінансові проблеми розвитку підприємств торгівлі та харчування: Зб. наукових праць. - Харків: ХДАТОХ, 2005. - С. 5-9.

6. Бутук, О.І. Економічна теорія [Text] : тренінг-курс : навчальний посібник / О. І. Бутук, Н. І. Волкова. - К. : Знання, 2007. - 291 с.

7. Воробйов Є.М. Економічна теорія. Модульний курс. Основи мікроекономіки. Основи макроекономіки [Text] : навчальний посібник для ВНЗ / Є. М. Воробйов. - Х. : Торсінг плюс, 2009. - 320 с.

8. Голошубова Н.О., Торопков В.М. Оптова торгівля: організація та технологія: Навч. посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К. : КНТЕУ, 2005. - 265с.

9. Голошубова, Н.А. Державне регулювання оптової торгівлі [Текст] / Н.А. Голошубова, В.М. Торопков, І.С. Луценко // Торговельна справа. - 2006. - № 7. - С. 12-19.

10. Голошубова, Н.А. Концепція розвитку оптової торгівлі України [Текст] / Н.А. Голошубова, В.М. Торопков, І.С. Луценко // Торговельна справа. - 2006. - № 6. - С. 4-11.

11. Господарський кодекс України. Станом на 1 вересня 2008р. [Текст]. - Х. : Одіссей, 2008. - 240 с.

12. Громова Т.М. Еволюція торговельних відносин // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 14. - К.: КНЕУ, 2005.

13. Економічна теорія. Політекономія [Текст] : підручник / ред. В. Д. Базилевич. - 7-ме вид., стер. - К. : Знання-Прес, 2008. - 719 с.

14. Згуровский, М. Украина в глобальных измерениях устойчивого развития [Текст] / М. Згуровский // Зеркало недели. - 2006. - 20-26 мая. - № 19(598). - С. 14.

15. Зоріна О. Економічна сутність та деякі аспекти управління товарними запасами в оптовій торгівлі //Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 184. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 138-148.

16. Мирошников А.І. Маркетингова діяльність підприємств оптової торгівлі. / А.І. Мирошников // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 28/ Одес. держ. екон. ун-т; Редкол.: проф.. Звєрков М.І., доц. Ковальов А.І., проф. Буркинський Б.В., проф. Валуєв Б.І., проф. Редькін О.С., та ін. - Одеса: ОДЕУ, 2007 - С.91- 95

17. Мирошников А.І. Товарна політика підприємств оптової торгівлі / А.І. Мирошников // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференции «Відомості наукової мислі - 2007» Том 2. Економічні науки.- Przemysl. Nauka I studia , 2007 - С. 30-35

18. Мікроекономіка [Text] : навчально-методичний посібник / ДВНЗ "УАБС НБУ", Каф-ра теорет. і прикладної економіки ; уклад.: Т. І. Гончарук, Л. В. Лощина, Т. О. Семененко. - Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2009. - 160 с.

19. Мікроекономіка [Text] : підручник / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; ред. В. Д. Базилевич. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 679 с.

20. Мочерний, С.В. Економічна теорія [Text] : навчальний посібник / С. В. Мочерний. - 3-тє вид., допов. і перероб. - К. : Академія, 2008. - 640 с.

21. Національний Класифікатор України. Класифікатор видів економічної діяльності: Наказ Держспоживстандарту України від 26.12. 2005 р. № 375

22. Національний стандарт України ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять"

23. Онищенко, А. Сільське господарство, село і селянство України в дзеркалі пострадянської аграрної політики [Текст] / А. Онищенко // Економіка України. - 2006. -№ 1. - С. 4-13.

24. Пилипенко, В.В. Мікроекономіка. Практикум [Text] : навчальний посібник / В. В. Пилипенко, Н. М. Пилипенко ; Мін-во освіти і науки України, Сумський нац. аграрний ун-т. - К. : ЦУЛ, 2009. - 298 с.

25. Покатаева, О. В. Інституціональні пастки внутрішньої торгівлі і шляхи їх подолання [Текст] / О. В. Покатаева // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - N 5. - С. 85-94

26. Про затвердження Програми розвитку внутрішньої торгівлі на період до 2012 року Постанова КабМіну від 24 червня 2009 р. N 632

27. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року № 2210-III

28. Рождєственська Л.Г. Статистика ринку товарів і послуг: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 419 с.

29. Рудий, М.М. Мікроекономіка [Текст] : навчальний посібник / М. М. Рудий, В. В. Жебка. - К. : ЦУЛ, 2008. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru

...