До питання про витоки та теоретичне обґрунтування підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

до питання про витоки та теоретичне обґрунтування підприємництва

І.В. Лантух

Постановка проблемипідприємництво економіка постіндустріальний

Підприємництво є особливий спосіб господарювання, який в результаті багатовікової еволюції утвердився в економіці всіх розвинених країн. Становлення цього феномену йшло еволюційно. Спочатку підприємцями називали підприємливих людей, діючих на ринку, або просто людей енергійних, азартних, схильних до ризикованих операцій [1, с. 54]. В подальшому до підприємництва стали відносити будь-яку діяльність, спрямовану на збільшення прибутку і не заборонену законом. Проте виникнення підприємництва як стійкого явища відносять до XVII ст. Воно розвивалося складно, супроводжувалося і досі супроводжується нескінченним процесом виникнення і розв'язання численних протиріч. Його перші паростки почали пробиватися разом зі становленням ринкових відносин.

Підприємництво - одна з найважливіших складових сучасної економіки. У країнах ринкової економіки підприємництво набуло широкого поширення і складає переважну частину серед усіх форм організацій. Основним завданням підприємця є управління підприємством, яке включає в себе раціональне використання ресурсів, організацію процесу на інноваційній основі та господарському ризику, а також відповідальність за кінцеві результати своєї діяльності [2]. Отже, суспільний характер підприємництва означає не тільки діяльність приймаючих участь у ньому агентів, але й наявність в суспільному господарстві певних умов, що дозволяють реалізувати притаманні підприємництву функціональні ознаки. Сукупність таких умов становить середовище підприємництва, найважливішими елементами якого є економічна свобода і особиста зацікавленість [3, с. 14]. Саме економічна свобода є визначальною ознакою підприємницького середовища. Для підприємця наявність економічної свободи - це не тільки можливість займатися тим чи іншим видом діяльності і мати рівний доступ до ресурсів і ринків, а й морально-етична санкціонованість підприємницької діяльності. Особиста зацікавленість виступає рушійним мотивом підприємництва, тому забезпечення умов для присвоєння отриманих результатів, вилучення і накопичення прибутку є визначальною умовою підприємницького середовища [3, с. 16].

Тому за умов становлення та розвитку ринкових відносин в Україні постає об'єктивна необхідність теоретичної розробки проблем функціонування підприємницької діяльності. На цій хвилі в 90-х роках ХХ ст. була зроблена спроба використати іноземні моделі підприємництва, зокрема, монетаристську, але запровадження їх, як відомо, не дало очікуваних результатів. Отже, наразі постала необхідність розробки власної національної моделі підприємницької діяльності, яка б враховувала особливості ринкової трансформації економіки України. Тому в сучасних умовах актуалізується проблема підприємництва, процес його історичної еволюції, а також аналіз основних концепцій, що дозволить оптимізувати шляхи створення цивілізованих підприємців, який зробить паліативним інтеграцію до європейського ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми підприємництва були закладені ще у ХVШ ст. у працях таких відомих західних економістів як Р. Кантільйон, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей та розвинуті А. Маршаллом, М. Вебером, В. Зомбартом, Й. Шумпетером, Ф. Хайєком, П. Друкером, Л. Мізесом, М. Алле та ін.

Традиції продовжили і вітчизняні дослідники. Окремі аспекти історико-економічного аналізу підприємництва досліджено у наукових працях учених В. Базилевича, О. Бєляєва, В. Бодрова, З. Варналія, О. Вербової, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Злупка, А. Кредісова, В. Кредісова, Т. Лазанської, П. Леоненка, Е. Лортікяна, С. Мочерного, О. Сайкевича, В. Савчука, В. Сизоненка, Т. Сьомкіної, Н. Супрун, Р. Толстова, В. Фещенко, А. Філіпенка, А. Чухна та інших. Проте ще не знайшло цілісного ґрунтовного висвітлення у сучасній історико-економічній літературі дефініцій підприємництва, його історичної еволюції, концептуального осмислення.

Постановка завдання. Все це обумовило вирішення наступних задач, а саме, аналіз походження підприємництва як соціально-економічного явища та його концептуальне обґрунтування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Підприємництво - історична категорія. Воно не є чимось остаточно сформованим і застиглим. Йому притаманна гнучкість, синтетичність, адаптованість. Змінюються його зміст і форма, розширюється сфера застосування. Розвиток підприємництва, що є продуктом ринкового господарства, нерозривно пов'язаний з еволюцією останнього. Історично вихідним пунктом підприємницької ініціативи була торгова діяльність. Оскільки виробництво у своїй більшості ще не було орієнтовано для роботи на ринок, діяльність купців була націлена на використання існуючих невідповідностей між попитом і пропозицією, а джерелом їх прибутку слугувала різниця в цінах, що переміщуються з ринку на ринок товарів. Тому в даний період функціональний зміст підприємництва обмежувався використанням виниклих ринкових нерівноваг, а його домінуючою ознакою було поєднання з високим ступенем ризику [1, с. 118].

З поглибленням товарного характеру суспільного господарства, особливо з переходом до індустріальної стадії виробництва, пріоритетною сферою докладання підприємництва стають галузі матеріального виробництва. Тепер уже не пошук найбільш привабливих ринків, а пошук найбільш раціональної комбінації застосовуваних факторів виробництва стає умовою підприємницького успіху [4, с. 64]. Ускладнення діяльності спричинило за собою ускладнення і підприємницької функції, що зумовила її розпорошення. Підприємницька функція перестає бути монополією власника [5, с. 121].

Постіндустріальна стадія розвитку з характерними для неї зростанням ролі нематеріальної діяльності, динамічності та соціалізації виробництва встановила інші орієнтири і пріоритети господарювання. Найважливішим у підприємницькій діяльності стає не пристосування до мінливих умов, а здатність перетворювати самі умови господарювання, угадавши перспективу розвитку суспільного виробництва. Не просто раціональне використання ресурсів, а раціоналізація самої форми і способу господарювання починає виступати ключовим моментом діяльності підприємця.

Підприємництво все в більшій мірі охоплює сферу фінансів та наукової діяльності, де його інноваційна функція може розкритися найповніше, стаючи, в той же час, колективно виконуваною функцією. Працюючи на перспективу, підприємець не може керуватися поточними цілями. Його цілеспрямованість набувають стратегічного характеру, а головною метою стає не максимізація часткового результату, а забезпечення фінансової стійкості підприємницької організації. Досягти зазначеного результату можна, тільки мобілізувавши зусилля всього колективу організації, що передбачає залучення в підприємницький процес усіх його учасників. Дух раціоналізму змінюється духом демократизму та соціальної інтеграції [6, с. 46].

З еволюцією підприємництва змінювалася і його соціальна оцінка. Сформована ще в античний час і пізніше закріплена в догматах християнства стигма морально-етичної неповноцінності підприємницької діяльності, як «гріховної» і «негідної», тяжіла над нею протягом століть. У суспільстві, що базується на патріархальному господарстві, з його розміреним і незмінним ритмом життя, ініціативна діяльність, спрямована на зміну усталеного укладу, не могла сприйматися інакше [7, с. 73-74].

Зі становленням індустріального типу виробництва, коли раціональне використання ресурсів і новаторство стали визначальними чинниками сталого економічного зростання, суспільне сприйняття підприємницької діяльності стає більш адекватним. Звичайно, було б помилкою вбачати в підприємництві якусь подвижницьку діяльність. Однак, настільки ж несправедливо було б акцентувати увагу лише на його набулої мотивації, випускаючи з уваги виконувану ним творчу роботу [8, с. 58].

На сьогоднішній день в науковій літературі не існує загальноприйнятого визначення підприємництва. Американський учений, професор Роберт Хизрич визначає «підприємництво як процес створення чогось нового, що володіє вартістю, а підприємця - як людину, яка затрачує на це увесь необхідний час і сили, бере на себе увесь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, отримуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутим» [4, с. 27]. В американській навчальній і науковій літературі дається безліч і інших визначень, що характеризують підприємництво і підприємця з економічної, політекономічної, психологічної, управлінської та інших точок зору.

Англійський професор Алан Хоскінг стверджує: «Індивідуальним підприємцем є особа, яка веде справу за свій рахунок, особисто займається управлінням бізнесом і несе особисту відповідальність за забезпечення необхідними коштами, самостійно приймає рішення. Його винагородою є отримані в результаті підприємницької діяльності прибуток і почуття задоволення, яке він відчуває від заняття вільним підприємництвом. Але поряд з цим він повинен прийняти на себе увесь ризик втрат у разі банкрутства його підприємства» [3, с. 32].

Ні за кордоном, ні у нас поки ще не створена загальноприйнятна економічна теорія підприємництва, хоча потреба в такій теорії давно вже стала вельми нагальною. «Три хвилі» розвитку теорії підприємницької функції - так умовно можна охарактеризувати розвиток процесу наукового осмислення практики підприємництва.

«Перша хвиля», яка виникла ще в XVIII ст., була пов'язана з концентрацією уваги на несенні підприємцем ризику.

«Друга хвиля» в науковому осмисленні підприємництва пов'язана з виділенням інноваційності як її основної ознаки.

«Третя хвиля» відрізняється зосередженням уваги на особливих особистісних якостях підприємця (здатність реагувати на зміни економічної і суспільної ситуації, самостійність у виборі і прийнятті рішень, наявність управлінських здібностей) і на ролі підприємництва як регулюючого початку в урівноважуючій економічній системі [9, с. 317-318].

Сучасний етап розвитку теорії підприємницької функції можна віднести до «четвертої хвилі», поява якої зв'язується з переносом акценту на управлінський аспект в аналізі дій підприємця, а отже - з переходом на міждисциплінарний рівень аналізу проблем підприємництва [9, с. 321].

В даний час в теоретичних дослідженнях приділяється увага не тільки підприємництву як способу ведення справ на самостійній, незалежній основі, але і внутрішньо-фірмовому підприємництву, або інтрапренерству. Термін «інтрапренер» був уведений в обіг американським дослідником Г. Пиншо. [10, с. 87]. Поява інтрапренерства пов'язана з тим фактором, що багато великих виробничих структур переходять на підприємницьку форму організації виробництва. Оскільки підприємництво припускає обов'язкову наявність свободи творчості, то підрозділи цілісних виробничих структур отримують право на свободу дій, що передбачає і наявність капіталу, необхідного для реалізації ідей, що лежать в основі внутріфірмового підприємництва [11, с. 130].

Підприємництво - це особливий вид економічної активності (під якою ми розуміємо доцільну діяльність, спрямовану на отримання прибутку), яка заснована на самостійній ініціативі, відповідальності й інноваційній підприємницькій ідеї [12, с. 214].

Теорія підприємництва розвивалася з розвитком господарської діяльності людини. Першим теоретиком в області підприємництва був Річард Кантільон, роботи якого відносяться до початку XVIII ст. Він перший звернув увагу на розбіжності попиту та пропозиції і порушення ринкової рівноваги, які дозволяють окремим людям отримувати спекулятивний прибуток. Він зазначав ризикову діяльність таких людей, гнучкість їх господарської поведінки, нестандартність прийнятих рішень [13, с. 88]. Проте на початку Х1Х ст., а саме у 1800 р. Жан Батист Сей наступним чином охарактеризував підприємця: «Підприємець переміщує економічні ресурси з галузі з більш низької в галузь з більш високою продуктивністю і результативністю» [14]. Адам Сміт вважав підприємцем людину, яка використовує капітал власника для витягання прибутку [14].

У кінці XIX ст. відбувся поділ понять «підприємець» і «власник на капітал». У цей період великий внесок у розвиток теорії підприємництва вніс Й. Шумпетер. У своїй роботі «Теорія економічного розвитку» він розглянув економічну систему не як пасивний процес звернення фондів, а як постійно розвиваючу динамічну систему [13]. В основі такого розвитку лежать нові комбінації факторів виробництва. Здійснювати ці комбінації і повинен підприємець. У поняття «здійснення нових комбінацій» Й. Шумпетер вкладає такі елементи:

1) створення нових благ або нових їх якостей;

2) запровадження нових технологій або використання наявних технологій, але новими засобами;

3) освоєння нових ринків;

4) отримання нових джерел сировини і матеріалів. Ці джерела могли існувати і раніше, але не бути залученими в процес виробництва;

5) здійснення відповідної реорганізації виробництва [13, с. 246-248].

Наступний етап розвитку теорії підприємництва - це роботи Ф. Найта і Й. Тюнена. Їх заслуга полягає у докладній характеристиці самого підприємця, як власника особливих якостей. Крім того, вони проаналізували підприємницький ризик та підприємницький дохід [15, с. 22]. Ці ж питання розглядалися Мізесом, Хайєком і Крішнером. У сучасних трактуваннях підприємництва виділяються наступні моменти:

- вміння організувати і керувати виробництвом;

- ініціативна, новаторська діяльність;

- ризикована діяльність [3, с. 53].

Найбільш повне сучасне визначення підприємництва надають Р. Хизрич та М. Пітерс у своїй книзі «Підприємництво», де підкреслюється, що підприємництво включає в себе «по-перше, елемент ініціативи; по-друге, організацію або реорганізацію соціально-економічних механізмів, з тим, щоб зуміти з користю використати ресурси и конкретну ситуацію, що мається; і, по-третє, взяття на себе відповідальності за можливі невдачі, тобто ризикувати» [16, с. 24]. Аналогічне визначення підприємництва є і у Стаддарта в книзі «Ключі до світу бізнесу». В цілому, скомпоноване визначення виглядає так: «Підприємництво - це новаторська ініціативна діяльність виробництва матеріальних благ і послуг та отримання прибутку» [14]. Таким чином, суб'єктів власності, спрямована на створення економічних і організаційних умов з метою основними рисами підприємництва є:

1. Ініціативна діяльність.

2. Новаторська діяльність.

3. Діяльність з організації та управління виробництвом.

4. Ризикована діяльність.

5. Отримання підприємницького прибутку.

У процесі викладення матеріалу багатьма авторами здійснюється ототожнення понять «бізнес» і «підприємництво». Таке ототожнення з практичної точки зору виправдане, проте з точки зору наукової концепції між цими поняттями існує відмінність: «бізнес» - це середовище підприємницької діяльності, сфера, в якій діють підприємці. Бізнес не організовує, не керує, не ухвалює рішень. Підприємництво ж, перш за все, - це діяльність суб'єктів.

Хто ж такий суб'єкт? Хто такий підприємець? Що являє собою кар'єра підприємця? Ці питання виникають все частіше, відбиваючи зростаючий інтерес до даної спільноти у всьому світі. Тим не менш чіткого загальноприйнятого визначення поняття «підприємець» до цих пір немає.

Сам термін «підприємець» походить від «антрепренер» (слово «entrepreneur» - французького походження і буквально означає «посередник»). Один з перших прикладів посередництва дає нам Марко Поло, великий мандрівник, який з першим з європейців досяг Китаю і стояв біля витоків розвитку торгівлі Європи з цією країною. Вирушаючи в подорож, він, як було прийнято в ті часи, підписав контракт з купцем (попередником сучасного капіталіста), і той дав йому свої товари для продажу. В ті часи кредит торговцю надавався зазвичай за ставкою 22,5%, включаючи страховку. Роль купця-капіталіста в подібних угодах була пасивною, а торговця - активною. Саме торговець ризикував своїм життям, вирушаючи в далеку подорож, саме на його частку випадали всі фізичні і душевні випробування, пов'язані із здійсненням всього підприємства. По завершенні вояжу основну частку прибутку (до 75%) капіталіст забирав собі, а торговцю доводилося задовольнятися лише залишком [17].

У середні віки термін «антрепренер» вживався в двоякому сенсі - стосовно до організаторів парадів і різних музичних вистав, і до керівників великих виробничих або будівельних проектів. Керівник такого проекту нічим не ризикував - він лише керував усіма роботами по його реалізації, використовуючи надані йому ресурси. Такими «підприємцями» в середні віки були, як правило, духовні особи, оскільки саме їм, зазвичай, доручалося виконання великих будівельно-архітектурних проектів - зведення замків, фортифікаційних споруд, громадських будівель, соборів і монастирів [7, с. 33].

У сучасному понятті надається визначення підприємця і з яким ми згодні: «Суб'єктивний (особистісний) чинник відтворення, який здатний, не боячись відповідальності і ризику, на інноваційну, ініціативну діяльність шляхом особливого поєднання факторів виробництва» [18, с. 54].

Якими рисами, якостями повинен володіти підприємець? Це ціла низка вимог:

1. Умінням приймати новаторські рішення в стандартних і нестандартних ситуаціях.

2. Умінням генерувати ідеї, перетворювати їх у нові технології з метою одержання прибутку.

3. Оперативно оцінювати всі форми інновацій.

4. Не боятися ризикувати, вміти керувати ризиком, бути готовим прийняти відповідальність [6, 43].

В даному випадку підприємець - це «той, хто йде попереду», це той, хто знаходить себе у господарському просторі-часі, знаходить свою господарську «нішу». Інакше кажучи, підприємцю треба володіти інформацією про«загальний клімат підприємництва»: умови і можливості вкладання грошей, державна підтримка підприємництва, стан ринку, міра насичення галузей підприємницькою ініціативою та діяльністю.

Підприємництво - це здійснення творчої економічної діяльності, освоєння нових ринків, нових товарів, нових послуг, нових ресурсів та організаційних ноу-хау. Це стрижень будь-якої соціально-економічної системи, заснованої на приватній власності та конкуренції. Підприємець - власник, центральна фігура в торговому обігу. Підприємець не тільки організує виробництво товарів, але й сам приймає безпосередню участь в цьому процесі; в подальшому він організовує увесь рух товарних мас і доводить їх через посередництво ринку до кінцевого споживача, що характеризує її ускладненням та переносом акценту на управлінський аспект в аналізі дій підприємця.

Висновки з даного дослідження. Отже, підприємництво - це історична спільнота. Вона еволюціонує разом із зміною суспільного буття, ускладнюючись і диференціюючись.

Це знайшло своє відображення в теоретичному осмисленні підприємництва, яке пройшло «чотири хвилі» свого розвитку і кожна «хвиля» має свої акценти підприємницької діяльності, йдучи від простого до складного, пов'язуючи, таким чином, економічне життя суспільства в єдине ціле.

Список використаної літератури

1. Волков Ю.В. Российское предпринимательство: история и возрождение [Текст] / Ю.В. Волков. - М. : Русское Деловое Агентство, 1997. - 383 с. ІБЕШ 5-900349-03-9

2. Предпринимательство: Учебник для вузов [Текст] /М.Г. Лапуста, А.Г. Поршнев, Ю.Л. Старостин и др. - М., 2002 - 448 с. ІБЕШ 5160008470

3. Череданова Л.Н. Основы экономики и предпринимательства: Учебник [Текст] /Л.Н. Череданова. - М, 2002. - 172 с. ШВЫ 5-94231-110-2

4. Хизрич Р. Предприниматель и предпринимательство [Текст] /Р. Хизрич. - М., 1993. - 159 с. ІБЕШ 5-01-003304-6

5. Карлоф Б. Деловая стратегия [Текст] /Б. Калоф. - М., 1991. - 125 с. ІБЕШ 5-282-01222-7

6. Основы успешного предпринимательства [Текст] /М. Ритсо и др.- Л., 1991. - 172 с.

7. Агеев А.И. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры [Текст] / А.И. Агеев. - М., 1991. - 107 с. ІБЕШ5-02-012027-8

8. Иващенко А.А. Товарная биржа: за кулисами биржевой торговли [Текст] / А.А. Иващенко. - М. : Международные отношения, 1991. - 272 с. ІБЕШ5-7133-0331-4

9. Рогачева И.А. Предпринимательство и природопользование [Текст] /И.А. Рогачева. - СПб., 2003. - 850 с. ІБЕШ 5-02-024986-6

10. Шулус А. Становление системы поддержки малого предпринимательства в России (спецкурс) [Текст] /А. Шулус //Российский экономический журнал. - 1977. - № 5-7. - С. 84-101; 83-99.

11. Шейнин Э.Я. Предпринимательство и бизнес [Текст] / Э.Я. Шейнин. - Ростов-н / Д: Феникс, 2002. - 352 с. 1БЕЫ 5-222-02582-9

12. Предпринимательство: Учебник для вузов [Текст] / В.Я. Горфинкель, Г.Б. Поляк, В.А. Швандар и др. - М., 1999. - 475 с. ІБЕШ 523800057Х

13. Шумпетер Й Теория економического развития (исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) [Текст] /Й. Шумпетер. - М. : Прогресс, 1982. - 454 с.

14. Паловкин П., Савченко В. Проблемы определения экономической сущности и содержания предпринимательства [Электронный ресурс] / П. Паловкин, В. Савченко. - Режим доступа: http://msd.com.ua/ psixologiva/ predprinimatelstvo/. Доступ - 20. 11. 2011 г.

15. Воробьев Е.М. Рынок, пред принимательство, управление: Учебное пособие [Текст] / Е.М. Воробьев. -Х., 1998. - 150 с. Хизрич Р., Питерс М. Предпринимательство или как завести собственное дело и добиться успеха: советы начинающему предпринимателю. Вып. 2: Создание и развитие нового предприятия. Пер. с англ./ Под ред. В. С. Загашвили [Текст] /Р. Хизрич, М. Питерс. - М. : Прогресс, 1992. - 191 с. ІБЕШ 5-01-003841-2

16. Бусыгин А. Предпринимательство: Основной курс [Текст] / А. Бусыгин. - М., 1997. - 608 с. ІБЕШ 5-85235-164-4.

17. Лапуста М.Г. Предпринимательство: Учебное пособие [Текст] /М.Г. Лапуста. - М., 2002. - 223 с. ІБЕШ 5-282-01019-4

Размещено на Allbest.ru