Стійкість фінансової системи України в умовах світової економічної кризи: шляхи підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стійкість фінансової системи України в умовах світової економічної кризи: шляхи підвищення

С.О. Якубовський

В умовах світової економічної кризи особливої актуальності набувають питання дослідження, прогнозування та вироблення рекомендацій з оцінки стійкості національних фінансових систем.

Питання впровадження системи аналізу фінансової системи неможливо забезпечити без достатнього рівня стійкості національних і світової міжнародної економіки, що підтверджується як особливостями функціонування вітчизняної фінансової системи, так і світовим досвідом.

Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову систему, є стійкість, яка Національним банком України визначається наступним чином: стійкість фінансової системи - це такий її стан, при якому вплив будь-яких шоків (в даному випадку світової фінансової кризи) на фінансову систему (або на окремі її елементи) не перешкоджає забезпечувати ефективний перерозподіл фінансових ресурсів в економіці, функціонування платіжної системи та управління фінансовими ризиками [1]. Як підкреслюють автори «Організаційно-методичних підходів до запровадження в НБУ системи оцінки стійкості фінансової системи», оцінка стійкості фінансової системи - це аналіз можливості фінансової системи забезпечувати урівноважений економічний розвиток в умовах внутрішніх або зовнішніх шоків [1].

При цьому у зв'язку з тим, що в останні роки значно збільшилася кількість криз національних фінансових систем, наслідки яких впливають на розвиток світової економіки, необхідною є розробка індикаторів, які здатні не тільки кількісно оцінити стійкість фінансової системи, а й передбачати ймовірність виникнення кризових ситуацій.

Дослідники в різних країнах вже досить давно й інтенсивно вивчають проблеми фінансової стійкості. Особливо активно цю роботу здійснюють фахівці Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Центральних банків багатьох країн.

Серед вчених і практиків з країн СНД, які досліджують проблематику фінансової стійкості, слід виділити П.В. Каллаура, О.В. Крухмаль, В.В. Коваленко, В.І. Міщенко, Т.П. Вахненко, В.О. Шевчука та ін.

Незважаючи на численні публікації вчених у дослідженні даної проблеми, у вітчизняній економічній літературі поки що не розроблений єдиний підхід до оцінки стійкості фінансової системи. Існують різні методи і різні критерії оцінки фінансової стійкості.

У статті згідно основних сучасних підходів оцінено стійкість фінансової системи України, запропоновано заходи по її підвищенню.

Необхідність контролю за фінансовою стійкістю країн була усвідомлена під час азійської економічної кризи 1997 року. У передкризовий період нові індустріальні країни Азії демонстрували хорошу макроекономічну статистику, включаючи стійке економічне зростання. Разом з тим саме в 90-ті роки почалася лібералізація руху капіталу, розвиток ринків нових фінансових інструментів, відкриття ринків фінансових послуг для іноземного капіталу, що, незважаючи на реальне економічне зростання, призвело до накопичення фінансових дисбалансів в країнах Азії, що спричинило фінансово-економічну кризу.

Сучасним фінансовим ринкам властива значна волатильність цін, викликана операціями з похідними цінними паперами, які хоч спочатку і створювалися для страхування ризиків, на даному етапі є головним інструментом проведення фінансових спекуляцій.

У зв'язку з цим діяльності банків та інших фінансових посередників притаманні не тільки традиційні внутрішні фінансові ризики - ризик неповернення кредиту, зміни процентних ставок за залученими ресурсів, але і втрати від спекулятивної діяльності.

Наприклад, в 2008 році французький банк «Societe Generale» в результаті спекуляцій одного зі співробітників втратив 6,7 млрд. дол., а у вересні 2011 року найбільший швейцарський банк UBS завдяки аналогічним операціям втратив 2,3 млрд. дол. [2].

Саме тому багато дослідників розглядають фінансову стабільність як здатність фінансової системи згладжувати диспропорції в економічному розвитку, контролювати фінансові ризики, перерозподіляти ризики між економічними суб'єктами, а також абсорбувати негативні зовнішні впливи на національну економіку.

Згідно класифікації П.В. Калаура [3, с.7] існують три узагальнених підходи з визначення фінансової стійкості: пряме визначення, зворотне і змішаний підхід.

Прямі визначення містять опис функцій та інших характеристик, якими повинна володіти фінансова система в стійкому стані. Вони виходять із припущення, що фінансова система є стійкою, поки виконує всі необхідні для ринкової економіки функції. У зворотних визначеннях фінансова стійкість представляється як відсутність кризової ситуації у фінансовій сфері. Змішаний підхід полягає в одночасному використанні прямого і зворотного визначень. Крім того, до змішаної групи відносять альтернативні підходи, які не входять в перші дві групи [3, с.8].

Ще одним підходом до дослідження фінансової стійкості країни є аналіз її потенційних можливостей для обслуговування зовнішніх зобов'язань. При цьому, оскільки для більшості країн зовнішня заборгованість погашається в іноземній валюті, важливим показником платоспроможності є експорт товарів і послуг.

Виходячи з цього, Світовий банк при аналізі платоспроможності країни пропонує використовувати ряд показників, представлених у публікаціях банку «Global Development Finance». У них тягар зовнішньої заборгованості виміряється показниками (в %): відношенням зовнішнього боргу до ВВП і відношенням боргу до експорту товарів і послуг.

За цими критеріями країни поділяються на три групи: з високим, середнім і низьким рівнями зовнішньої заборгованості. До першої групи належать країни, в яких 1-й показник вище 80% або 2-й показник перевищує 220%.

Для другої групи ці показники коливаються в інтервалі відповідно між 80 і 48%, 220 і 132%. Для третьої групи - найбільш фінансово стійких країн з низьким рівнем зовнішньої заборгованості - відношення зовнішнього боргу до ВВП не перевищує 48%, а відношення боргу до експорту товарів і послуг - 132% [4].

Разом з тим, у методиці, що запропонована Світовим банком, не враховуються обсяги золотовалютних резервів держави, які істотним чином впливають на здатність країни обслуговувати свої зовнішні зобов'язання, і міжнародні активи та пасиви банків й комерційних структур. Саме тому, на наш погляд, найбільш ефективним критерієм щодо оцінки стійкості національних фінансових систем відносно зовнішніх та внутрішніх шоків країн з неконвертованою валютою є відношення чистої інвестиційної позиції (ЧІП) до ВВП.

Під час підрахування цього відношення враховуються як обсяги міжнародних резервів країн, так і пасиви, включаючи зовнішній борг. Критичними показниками відношення від'ємного ЧІП до ВВП можуть бути значення 60% (за аналогією з Маастріхськими критеріями) та 36% (за аналогією з критеріями Світового банку за якими відношення двох порогових значень 80 та 48 становить 60%).

За цим критерієм країни умовно можна поділити на три групи: з високим, середнім і низьким рівнями залежності від зовнішніх інвесторів та кредиторів. До першої групи належать країни, в яких відношення від'ємного ЧІП до ВВП по модулю вище 60%. Для другої групи цей показник коливається в інтервалі між 60 та 36%. Для третьої групи - найбільш фінансово стійких країн відносно зовнішніх шоків - відношення від'ємного ЧІП до ВВП по модулю менше за 36%.

Альтернативний підхід до аналізу фінансової стабільності був запропонований X. Мінські. На його думку, в самій сучасній ринковій економіці закладена фінансова нестабільність. Як доказ цієї тези X. Мінські розбив реально діючі компанії на три групи: фірми, діяльність яких ґрунтується на забезпеченому фінансування, спекулятивному і «Понці» фінансуванні.

Забезпечене фінансування характерно для тих фірм, які можуть повністю погашати свої боргові зобов'язання, тобто основну суму боргу і відсотки, спираючись на дохід, забезпечений їх реальною діяльністю. У таких фірм немає необхідності емітувати нові боргові зобов'язання для рефінансування існуючого боргу.

Спекулятивне фінансування передбачає, що компанії, завдяки поточній діяльності здатні здійснювати процентні платежі за своїми борговими зобов'язаннями, але не можуть виплачувати основну суму боргу. Тому для того щоб уникнути банкрутства, вони змушені реструктуризувати боргові зобов'язання, або звертатися за новими кредитами.

Перехід до спекулятивного фінансування свідчить про зниження фінансової стійкості, тому що додатково до ринкових ризиків, безпосередньо пов'язаних з успішністю діяльності компаній, додається відсотковий ризик, обумовлений можливими змінами вартості позикових ресурсів з незалежних від компанії причин. стійкість фінансовий зовнішній борг

Тому збереження фінансової стабільності компаній, що використовують спекулятивне фінансування, передбачає не тільки стійкість поточного доходу, а й стабільність процентних ставок.

У разі зростання процентних ставок відбувається перехід від спекулятивного до «Понці» фінансування. Даний термін використовується для характеристики діяльності компаній, які не в змозі покрити за рахунок доходу від своєї діяльності не тільки основну суму боргу, але і відсотки. Тому такі фірми змушені постійно збільшувати розмір свого боргу [5].

Екстраполюючи теорію Мінскі на національні економіки, можна запропонувати таке визначення фінансової стійкості цілої держави: фінансова система країни є стійкою в разі, якщо витрати національної економіки не призводять до збільшення співвідношення зовнішнього боргу до ВВП; або - більш вузьке визначення - система державних фінансів є стійкою тоді, коли витрати державного бюджету не призводять до збільшення співвідношення державного боргу до ВВП.

Як і в діяльності окремих компаній, можливим є перехід держави від забезпеченого фінансування до спекулятивного фінансування, а в умовах зростання вартості залучення нових позикових коштів - і до «Понці» фінансування.

Використаємо зазначені підходи для аналізу фінансової стійкості України.

Погіршення економічної ситуації у світі, з огляду на високий рівень вразливості економіки України, призвело до розгортання системної економічної кризи. Внаслідок стиснення як зовнішнього, так і внутрішнього попиту відбулося істотне зниження обсягів виробництва у всіх основних секторах економіки, крім сільського господарства. Це призвело до падіння ВВП у 2009 році на 15,1% порівняно з попереднім роком.

Таке суттєве падіння реального ВВП України було зумовлене зменшенням інвестиційної активності, низьким рівнем зовнішнього попиту і різким скороченням внутрішнього попиту через падіння реальних доходів і реальної заробітної плати населення. Крім того, низькі темпи проведення структурних реформ у економіці, висока ресурсо- та енергозалеж- ність були основними чинниками значно більшого економічного падіння, ніж в інших країнах.

У 2010 році, незважаючи на економічне зростання у 4,2%, тривало нарощення державного та гарантованого державою боргу, що відбувалось як за рахунок внутрішніх, так і зовнішніх залучень. За станом на 31.12.2010 державний та гарантований державою борг склав 432,2 млрд. грн., або 39,5% до ВВП. Зростання державного боргу за 2010 рік становило 115,4 млрд. грн. або 36,4% [6].

Для порівняння: відношення державного боргу України до ВВП наприкінці 2007 року становило 12,3%, наприкінці 2008 - 20%.

У 2010 році зведений бюджет України був виконаний з дефіцитом у 48,4 млрд. гривень (4,5% ВВП), що на 29,9% перевищило показник 2009 року. Частка доходів державного бюджету України становить 30,4% ВВП, витрат - 34,9% ВВП країни. Фінансування дефіциту бюджету відбувалося за рахунок внутрішніх (70,6 млрд. грн.) і зовнішніх (53,4 млрд. грн.) запозичень.

За таких умов грошово-кредитну та валютну політику Національного банку України було спрямовано насамперед на зниження інфляції, а не на стимулювання економічного зростання в країні.

Протягом 2009 року процентна політика Національного банку України проводилася відповідно до ситуації на грошовокредитному ринку і спрямовувалася на утримання вартості грошей на позитивному рівні щодо інфляції з метою стимулювання повернення коштів у банківську систему, нівелювання девальваційного тиску та інфляційних ризиків.

Національний банк України відповідно до зниження інфляційного тиску та стабілізації ситуації на грошово-кредитному ринку коригував процентні ставки. Упродовж 2009 року середньозважена процентна ставка за всіма інструментами рефінансування знизилася на 4,3 процентного пункту (з 17,0% річних у січні до 12,7% річних у грудні) [6].

Протягом 2010 року облікова ставка Національного банку України знижувалася тричі: у червні - з 10,25 до 9,5% річних, у липні - до 8,5% річних, у серпні - до 7,75% річних, залишаючись на цьому рівні до кінця року. Середньозважена ставка рефінансування також мала загальну тенденцію до зниження.

Певне поліпшення зовнішньоекономічної кон'юнктури, особливо у другій половині 2009 року, а також реалізація окремих анти- кризових заходів уряду та Національного банку України забезпечили збереження в Україні фінансової стабільності і зокрема стійкості банківської системи.

У 2009 році грошова маса скоротилася на 5,5%. Для підтримки ліквідності банків Національним банком України було надано кредити рефінансування в сумі 64,4 млрд. грн. На збільшення обсягів грошової пропозиції вплинули обмеження на дострокове повернення населенню банками депозитів, зменшення кредитування суб'єктів економіки, продаж на валютному ринку урядом України 4,4 млрд. дол., а також купівля Національним банком України ОВДП на суму 34,9 млрд. грн.

У 2010 році сформувалася тенденція до зростання грошової маси. За рік приріст М3 становив 22,7%, або 110,6 млрд. грн. (до 597,9 млрд. грн.) порівняно зі скороченням на 5,5% у 2009 році.

У 2010 році відбулося також суттєве зростання грошового агрегату М1 на 24,0% (у 2009 році - на 3,8%) до 289,9 млрд. грн. Залишки коштів за грошовим агрегатом М2 зросли за рік на 23,1% [6].

До початку світової фінансової кризи в Україні вже спостерігалися передумови для виникнення серйозної системної кризи. Надмірний ріст імпорту викликав дефіцит поточного рахунку, який призвів до появи суттєвих диспропорцій в платіжному балансі. Фактично, саме імпорт став основою для створення видимості економічного зростання країни. Мито від імпортних потоків йшло на покриття витрат за надмірними соціальними програмами, що створювало основу для подальшого прискорення зростання імпортних потоків. На разі, це зумовило виникнення «валютного голоду», що вразив країну наприкінці 2008 року. Каталізатором до його виникнення стала світова фінансова криза, що скоротила потоки інвестицій в країну, що у свою чергу, призвело до скорочення фінансового рахунку.

Його сальдо стало недостатнім для покриття дефіциту рахунку поточних операцій та стабілізації платіжного балансу. В країні виникла потреба у додатковому фінансуванні для вирівнювання платіжного балансу. Однак, в умовах фінансової кризи, що вразила систему міжнародного кредитування, доступ до позикових коштів був обмежений. У ситуації, коли країна не могла виконати зовнішні зобов'язання, девальвація гривні була вирішена наперед. Це призвело до більш ніж 60%-ої девальвації національної валюти.

Така ситуація гостро поставила питання про нові засади економічної політики, що була б спрямована на задоволення довгострокових стратегічних цілей, перш за все - досягнення фінансової стійкості, в той час, як політика короткострокових цілей «від девальвації до девальвації» вже не задовольняє потреби країни.

Аналіз статистичних даних свідчить про те, що найбільший вплив на поточний рахунок Україна здійснює торгівельний баланс. При цьому слід звернути увагу на той факт, що структура українського експорту не диверсифікована, і що основна частина експорту з країни це продукція металургійних галузей, а структура імпорту навпаки надмірно диверсифікована і значна частка імпорту є стратегічною.

В абсолютному значенні поточний рахунок України є негативним. Ключовим чинником формування дефіциту рахунку за поточними операціями є торгівельний баланс, а саме перевищення імпорту над експортом, так зване надмірне споживання. При цьому переважна частина імпорту йде на кінцеве споживання, не утворюючи додаткового капіталу. На формування дефіциту поточного рахунку протягом останніх 18-ти років впливав також баланс доходів, проте його вплив не є значним: це пов'язано із тим, що інвестиції до країни були спрямовані в першу чергу у галузі швидкого зростання, наприклад у фінансову, при цьому інвестори залишали за собою можливість швидкого вивезення інвестованих коштів.

За таких умов важливим є аналіз боргових зобов'язань України як потенціального фактору фінансової нестабільності майбутніх періодів. Проаналізуємо динаміку і структуру зовнішнього боргу України.

З липня 2008 по липень 2011 року сумарний обсяг зовнішнього боргу країни збільшився з 94,9 до 123,4 млрд. дол.

Під час кризи істотно змінилися акценти в структурі заборгованості за секторами економіки України. Так, 2009 рік був відзначений заміщенням боргу банківського сектора боргом секторів державного управління та органів грошово-кредитного регулювання, частка яких у валовому зовнішньому борзі зросла за рік з 16,4% до 23,1%, а банківського зменшилася з 38,8% до 29,6%. Частка інших секторів економіки складала 47,3% проти 44,8% на кінець 2008 року.

Схожа тенденція спостерігалася і в 2010 році, коли динаміка зовнішнього боргу України визначалася наступним:

- значними обсягами чистих зовнішніх запозичень уряду (7,1 млрд. дол.) і довгостроковими запозиченнями реального сектору економіки (3,5 млрд. дол.);

- істотним накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами та простроченою заборгованістю (4,5 млрд. дол.);

- скороченням довгострокових зобов'язань українських банків перед нерезидентами (2,5 млрд. дол.)

При цьому обсяг короткострокового зовнішнього боргу України за залишковими строками погашення протягом 2010 року збільшився на 8,5 млрд. дол. і наприкінці 2010 року становив 47,3 млрд. дол. [7].

З 2010 року спостерігається суттєве погіршення рівня міжнародної конкурентоспроможності економіки України: сальдо торгіве- льного балансу за рік зменшилось до -8,4 млрд. дол., сальдо рахунку поточних операцій до -3 млрд. У 2011 році стан платіжного балансу країни став ще гіршим: тільки за II квартал 2011 року дефіцит поточного рахунку становив 1,6 млрд. дол., тоді як у відповідному кварталі 2010 року спостерігався профіцит на рівні 512 млн. дол. З урахуванням сезонності дефіцит поточного рахунку за квартал був найвищим з 2009 року, збільшившись порівняно з попереднім кварталом на 1,8 млрд. дол. до 2,6 млрд. дол. Унаслідок цього кумулятивний дефіцит за останні 12 місяців продовжив зростати і на кінець ІІ кварталу 2011 року досяг 6,4 млрд. дол. (4,3% від ВВП) [8].

Наслідком подальшого зниження міжнародної конкурентоспроможності країни та зростання її зовнішнього боргу стало погіршення міжнародної інвестиційної позиції України, від'ємне сальдо якої на 1 липня 2011 року становило 40,9 млрд. дол.

З 1 січня 2008 по 1 липня 2011 року активи України зросли на 56% та склали 140,9 млрд. дол. [9]. Зростання спостерігалося за всіма компонентами активів країни, і найвищі темпи приросту активів були властиві іншим інвестиціям - 84%. Їх частка в загальному обсязі активів становить 68%. При цьому 74,9% від сукупного обсягу інших інвестиційних активів становить стаття "інші сектори", до якої відносять готівкову валюту поза банківською системою країни, сума якої складає 71,3 млрд. дол. (а це понад 50% від суми всіх активів країни).

Таким чином, поза банківською системою знаходиться об'єм коштів, що при перерахуванні на душу населення складає приблизно 1600 дол. на особу. Ці активи розподілені дуже нерівномірно і значна частка з них, імовірно, вже нелегально вивезена з країни. Наявність такої значущої суми іноземної валюти у тіньовій економіці України суттєво збільшує нестабільність національної фінансової системи, адже її рух ніяким чином не регулюється Національним банком та урядом країни, і цей актив не може бути використаний для погашення зовнішніх офіційних боргових зобов'язань.

Саме тому, на наш погляд, для оцінювання стійкості національної фінансової системи слід використовувати значення ЧІП країни за вирахуванням готівкової валюти, що знаходиться поза банківською системою. Отже, без врахування готівкової валюти, що знаходиться поза банківською системою України її ЧІП становить - 112,2 млрд. дол.

Таким чином, результати проведеного дослідження дозволяють оцінити стійкість національної фінансової системи України за різними критеріями та методиками.

Так, якщо розглядати динаміку змін стійкості національної фінансової системи згідно з рівнем міжнародної конкурентоспроможності країни, то суттєве погіршення балансу поточних операцій України за 2010-2011 роки свідчить про зниження стійкості національної фінансової системи.

Екстраполюючи підхід Мінскі на фінансову стійкість держави, можна прийти до висновку, що фінансова система України поки знаходиться в зоні спекулятивного фінансування, при цьому ймовірність її переходу до «Понці» фінансування є досить високою.

Згідно методики Світового банку Україна вже майже знаходиться у групі країн з найбільш вразливою фінансовою системою: відношення її зовнішнього боргу до ВВП становить 79%.

Відношення офіційної ЧІП до ВВП України становить лише -26%, що з формальної точки зору свідчить про стабільність фінансової системи країни, разом з тим, якщо враховувати ЧІП без готівкової валюти поза банківської системи, відповідний показник складе - 72%, що відносить державу до групи країн з надзвичайно високим рівнем залежності від зовнішніх інвесторів та кредиторів.

Висновки. Таким чином, слід зазначити, що за останні роки дії НБУ та уряду України призвели до погіршення стійкості її фінансової системи.

Отже, Україні слід переосмислити цілі та засоби реалізації державної політики і для запобігання нової фінансової кризи, яка неминуче призведе до значної девальвації національної валюти та погіршення рівня життя населення, необхідно здійснити наступне:

- для запобігання подальшому стрімкому зростанню імпорту стримувати збільшення споживчого попиту підвищенням до середньоєвропейського рівня ставки прибуткового податку та податку на додану вартість, запровадити податок на нерухомість. За досвідом країн ЄС зобов'язати всіх громадян країни, зокрема, суб'єктів підприємницької діяльності та володарів активів за кордоном, сплачувати прибутковий податок. Податковій адміністрації України, згідно з європейською практикою, запровадити суворий контроль над відповідністю витрат громадян офіційно задекларованим прибуткам;

- для зменшення обсягів контрабандного імпорту зобов'язати усіх суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема учасників торгівлі на ринках, використовувати реєстратори розрахункових операцій;

- для зменшення частки тіньової економіки та обсягів готівкової валюти, що знаходиться поза банківської системи, зобов'язати учасників усіх угод на ринку нерухомості та транспортних засобів здійснювати розрахунки лише у безготівковій формі;

- зменшити бюджетний дефіцит до 3% ВВП. Провести приватизацію державних підприємств, які постійно потребують значних державних дотацій, у, першу чергу, НАК «Нафтогаз України».

Здійснення запропонованих заходів дозволить Україні суттєво покращити поточний рахунок платіжного балансу, зменшити попит на зовнішні запозичення, покращити структуру активів міжнародної інвестиційної позиції, що сприятиме підвищенню стійкості її національної фінансової системи.

Список використаної літератури

1. Організаційно-методичні підходи до запровадження в НБУ системи оцінки стійкості фінансової системи: Інформаційно- аналітичні матеріали [Текст] / За ред. В.І. Мі- щенко, О.І. Кірєєва, М.М. Шаповалової. - К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2005. - 97с.

2. Институт эволюционной экономики. Нереформированная банковская система Запада опасна для мировой экономики [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.iee.org.ua/ru/prog_info/17099/.- За- гол. з екрану.

3. Каллаур П.В. Концепт “финансовая стабильность” // Белорусский экономический журнал. - 2007. - № 1 [Электронный ресурс].

Режим доступа: http://www.infobank.by /Download/art_07_01_01.doc/.- Загол. с экрана.

4. Финансово-кредитный словарь. Внешняя задолженность, внешний долг [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.faito.ru/pages/infresources/fkglossary /glossary.php?letter=%C0. - Загол. с экрана.

5. А. Несветайлова. За пределами политэкономии Мински: ликвидность и финансовые инновации в контексте глобального кредитного кризиса [Текст] // Вопросы экономики. - 2011.- №6. - С. 107-122.

6. Національний банк України. Бюлетень НБУ (електронне видання). Лютий 2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Statist/elbul.htm. - Загол. з екрану.

7. Національний банк України. Зовнішній борг України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/balance

/debt/ZB.xls. - Загол. з екрану.

8. Національний банк України. Платіжний баланс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua /Balance/PB/2011.xls. - Загол. з екрану.

9. Національний банк України. Звіт про міжнародну інвестиційну позицію країни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bank.gov.ua/Statist/index_IIP.htm. - Загол. з екрану.

Размещено на Allbest.ru