Трудова мобільність як фактор сегментації ринку праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТРУДОВА МОБІЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР СЕГМЕНТАЦІЇ РИНКУ ПРАЦІ

Актуальність. В умовах переходу до ринкових відносин відбувається трансформація усталеної системи господарювання й механізмів взаємовідносин соціально-економічних інститутів держави й суспільства. В аспекті таких змін великого значення набуває процес формування якісно нового ринку праці та механізмів руху робочої сили.

При виборі шляхів реформування ринку праці в сучасних умовах на перший план виходить потреба вивчення закономірностей трудової мобільності як основної умови розвитку й функціонування ринку праці та трудових відносин. Найголовнішим завданням суб'єктів ринкових відносин стає необхідність підтримання високої конкурентоспроможності за рахунок підвищення кваліфікаційного рівня робочої сили та розширення її професійної гнучкості в сучасних умовах господарювання.

Вирішення цього завдання знаходиться в площині вивчення й регулювання процесів трудової мобільності як у межах підприємств, так і на рівні ринку праці.

Регульована трудова мобільність сприяє формуванню кадрового потенціалу з високим професійним рівнем робочої сили, що підвищує в сучасних ринкових умовах адаптаційні можливості як окремо взятого працівника, так і всього підприємства в цілому. Підвищений рівень мобільності персоналу приводить до дисбалансу кадрової структури підприємства, що позначається на зниженні виробничих показників і збільшенні витрат, пов'язаних з адаптацією, навчанням, підбором і найманням нових працівників.

Це визначає необхідність поглибленішого вивчення закономірностей прояву мобільності кадрів в умовах інтенсивних структурних зрушень і дослідження критеріїв оптимального поєднання стабільності та мобільності робочої сили на ринку праці.

Аналіз інтенсивності та структури трудової мобільності в цілому та її складових зокрема дозволяє встановити закономірності механізму її функціонування на ринку праці, способи адаптації трудових ресурсів на підприємствах, напрями їх перерозподілу.

Tаким чином, актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю пошуку нових підходів до вивчення й регулювання процесів трудової мобільності, як у рамках трудових колективів, так і в ширшому плані - на ринку праці в умовах ринкових відносин, змін соціально-економічних інститутів.

Об'єктом дослідження виступають трудові ресурси, які формують ринок праці, а предметом - особливості формування й функціонування трудової мобільності в умовах соціально-економічних перетворень.

Мета цього дослідження - всебічний аналіз соціально-економічних чинників формування та функціонування трудової мобільності в умовах перехідної економіки, а завданням є розгляд основних теоретико-методологічних підходів до дослідження процесів трудової мобільності, аналіз соціально-економічних факторів трудової мобільності та виявлення особливостей їх впливу на рух робочої сили в умовах ринкової економіки, розкриття механізму функціонування трудової мобільності на ринку праці на сучасному етапі.

Дослідження процесу мобільності робочої сили відбувається на перетині двох основоположних дисциплін - економіки й соціології. Розглянемо ступінь розробленості цього питання з позиції кожної з наук.

Соціологічний підхід у вивченні проблем соціальної динаміки й мобільності, типології соціальних змін, моделювання соціальних процесів відображено в працях Ю.П. Аверіна [1], В.Д. Граждана [2], В.І. Добренькова та А.І. Кравченко [3], П.О. Сорокіна [4], С.С. Фролова [5], П. Штомпки [6], Я. Щепанського [7]. Серед представників західної соціологічної школи проблеми трудової мобільності вивчали Дж. Стюарт Мілль [8], М. Вебер [9], Дж. Голдторп [10] та ін. Дослідження цих авторів направлені на розгляд соціального об'єкта в динаміці, на змінювання в часі його кількісних та якісних змінних. П.О. Сорокін розглядав зміну соціального становища індивідів як переміну їхнього місця розташування в соціальному просторі [11, с.297]. Його робота цікава тим, що в ній він провів паралель між соціальною та професійною мобільністю, визначивши їх причинно-наслідкові зв'язки та вплив на становище людини в структурі соціально-суспільних відносин.

Найповніше процес мобільності персоналу розглядається західними вченими, що досліджують економічну сферу. Її основоположниками є класики економічної теорії - К. Маркс і Ф. Енгельс [12], А. Сміт [13]. З їхньої точки зору, мобільність робітників може бути представлена як економічна категорія, що виявляється в зміні праці і робочого місця, чергуванні професій. Проблематика дії мобільності робочої сили на ринку праці широко представлена в роботах Дж. Кейнса [14] та ін.

Незважаючи на значну розробку тематики дослідження, перспективним напрямком для вивчення залишається питання впливу трудової мобільності на ефективність діяльності підприємств в умовах формування ринкових відносин.

Трудові ресурси - це працездатна частина населення, яка володіє фізичними та інтелектуальними здібностями до трудової діяльності, здатна виробляти матеріальні блага або надавати послуги, тобто трудові ресурси включають у себе, з одного боку тих людей, які зайняті в економіці, а з іншого, не зайнятих, але здатних працювати. Таким чином, трудові ресурси складаються з реальних і потенційних працівників.

Структура механізму дії мобільності робочої сили на ринку праці складається з п'яти елементів.

Перший структурний елемент - це господарський механізм і спосіб його управління. На господарський механізм впливають, з одного боку ринок, з іншого - держава. А в зв'язку з дедалі більшим поширенням процесу регіоналізації на господарський механізм впливають і місцеві органи управління. Ринок і держава - це ланки органічної структури, що функціонує в рамках господарського механізму. Внаслідок цього господарський механізм є інструментом, за допомогою якого здійснюється рух робочої сили на ринку праці.

Другий елемент механізму дії системи мобільності робочої сили на ринку праці - соціальна структура суспільства, що визначає соціальне оточення індивіда. Основу соціального оточення складають економічні відносини, які визначають розподіл суспільства на соціальні групи.

Третій елемент - економічне становище індивіда. Воно знаходить своє вираження в процесах ціноутворення на працю. Ціна праці включає початкові й кінцеві результати мобільності робочої сили.

Четвертий елемент являє собою мотиваційні механізми економічної поведінки людини на ринку праці. Він визначає рух людини від одних потреб до інших, його реакцію на зміну умов функціонування економічної системи.

П'ятий елемент це переміщення робочої сили на ринку праці, тобто сама мобільність. Він знаходиться в причинно-наслідковій залежності від господарського механізму, економічного становища індивіда, соціальної структури суспільства та мотиваційних механізмів поведінки працівника на ринку праці. У той же час цей елемент є сполучною ланкою всіх інших чотирьох елементів.

Трудова мобільність показує, з одного боку, чутливість реакції індивіда як носія робочої сили, на розвиток суспільної праці, динаміку виробництва, впровадження досягнень науки і техніки, на валові інвестиції, а з іншого боку, на розміщення факторів виробництва, зміни в соціально-економічному становищі індивіда, на мотиваційні механізми поведінки людини на ринку праці.

Відповідно, складовими мобільності трудових ресурсів є пропозиції робочих місць і пропозиція робочої сили на ринку праці, які визначають напрями руху робочої сили, їх форми і функції.

Мобільність робочої сили поділяється на соціально-професійну й територіальну. Соціально-професійна мобільність являє собою процес зміни змісту трудової діяльності, викликаної різними причинами. Територіальна мобільність - це міграція, під якою розуміється просторове переміщення працездатного населення, яке викликано змінами в розвитку й розміщенні виробництва, умовами існування робочої сили. Мобільність робочої сили характеризується певними факторами, які можна поділити на чотири групи.

Фактори першої групи визначають необхідність змін у мобільності робочої сили, другої - відображають бажаність мобільності в силу цілого ряду соціально-економічних обставин.

До факторів третьої групи відносять ті, що оцінюють легкість мобільності через систему характеристик, які можуть сприяти або перешкоджати їй, а до четвертої - ті, що відображають інформованість людини про можливі варіанти мобільності, важливі в умовах перехідного періоду до ринкової економіки.

Детермінуючими факторами трудової мобільності є саме соціально-економічні обставини, які в свою чергу нерозривно пов'язані з мотивацією переміщень. Зокрема, це екстремальні мотиви (переміщення відбуваються внаслідок або реальної кризи певної сфери зайнятості, або «передбачення» неперспективності робочих місць самими працівниками); мотиви максимального чи мінімального досягнення й збереження (наприклад, збереження попереднього рівня оплати праці); майнові мотиви (вирішальне значення має можливість або стати власником, або вигідно й безболісно «позбутися» конкретних засобів виробництва з метою бажаної зміни зайнятості); непрямі мотиви (формально переміщення відбуваються заради якихось нематеріальних цілей - відповідності роботи спеціальності й кваліфікації, кращих організаційних умов праці).

Як підкреслював Р. Інглегарт, система переваг і орієнтирів конкретної людини, як правило, формується ще на початку життя й згодом змінюється дуже рідко. Тому частка людей з відверто вираженими «постматеріалістичними» орієнтирами буде збільшуватися лише в міру зміни поколінь, що вступають в життя з новими ціннісними установками. Зі зростанням людей, які звільняються від матеріалістичних мотивів, виникає новий соціальний шар, який об'єднує осіб, що, "навіть змінюючи свою роботу, ... не змінюють своїх економічних і соціальних позицій... (й тому) не належать до пролетаріату й не можуть бути експлуатовані як клас" [15, с. 143]. На відміну від високорозвинених країн, де провідними мотивами стають «постекономічні збудники» (самовдосконалення, накопичення нових знань, соціальне визнання), в Україні в результаті соціально-економічних змін на перший план виходять такі мотиви трудової мобільності, як матеріальне забезпечення, удосконалення умов праці, професійно-кваліфікаційні показники трудової діяльності, можливість вирішення житлового питання.

Слід зазначити, що ступінь мобільності, яка відображає готовність і можливість населення змінювати соціальний статус, професійну приналежність і місце проживання, є найважливішим фактором, який відображає стан зайнятості всіх соціально-демографічних груп населення. Під соціальним змістом зайнятості слід розуміти стійку систему поведінки соціальних груп у сфері зайнятості, взаємодію цих груп між собою й державою, систему, регульовану, з одного боку, соціальними інститутами даного суспільства, з іншого, - соціально-економічним становищем цих груп, їх соціальними інтересами, установками, ціннісними орієнтаціями. Основу соціального механізму зайнятості становить активність соціальних груп, що зв'язує всі елементи системи в єдине ціле. Для оптимізації роботи цього механізму необхідно проводити постійний аналіз результатів активності соціальних груп в економічній і соціальній сферах, рівня розвитку продуктивних сил суспільства, обсягу й структури національного доходу, соціальних якостей працівника. При вивченні дії механізму зайнятості особливу увагу необхідно приділити таким аспектам, як:

- залежність економічного розвитку від поведінкових чинників, оскільки положення та інтереси різних соціальних груп зумовлюють відповідні способи поведінки у сфері зайнятості, в тому числі й ті, що суперечать економічним інтересам держави;

- залежність елементів соціального механізму від культурного середовища, яке формує певні традиції, стереотипи поведінки, соціальні норми;

залежність методів державного регулювання сфери зайнятості від діяльності та поведінки певних соціальних груп.

При цьому необхідно пам'ятати, що вирішення економічних і соціальних питань щодо зайнятості можуть суперечити один одному. У такому випадку необхідно шукати компроміс, не забуваючи, однак, що від ступеня реалізації економічних критеріїв залежить і можливість відступу від них заради досягнення соціальних цілей.

Соціальна структура робочої сили є найважливішим чинником сегментації ринку праці. До його окремих «фрагментів» традиційно «прив'язані» певні соціальні групи. Як справедливо відзначав О. Шкаратан, ці жорсткі функціонально-інституційні структури, що розподіляють зайнятих за відповідними сегментами ринку праці, є фактором їх соціального відтворення [16, с.203].

Таким чином, конкретним секторам ринкової стратифікації відповідають стійкі механізми професійної соціалізації працівників, що передаються через систему міжпоколінної мобільності.

До основних причин соціальної сегментації ринку праці можна віднести: освітні, вікові, тендерні, етнічні, конфесійні, територіально-регіональні. Одні з них (наприклад, рівень освіти) необхідно відносити до факторів, що передбачають об'єктивну диференціацію працівників по щаблях професійної компетенції і є природним наслідком тих переваг, які вони отримують в процесі вибору того чи іншого робочого місця. Теж можна сказати і про регіональні фактори, коли альтернативи вибору робочих місць залежать від конкретних можливостей людей долати просторово-часові бар'єри професійної мобільності.

He можна повністю погодитися з тим, що віковий фактор є причиною професійної дискримінації. По-перше, існує досить жорстка кореляція зростання віку та кваліфікації, яка вказує на об'єктивні тенденції зміни рівня кваліфікації залежно від часового фактору. По-друге, професійний досвід, що залежить від стажу роботи, навіть у разі рівного кваліфікаційного статусу, цінується вище й є природним чинником професійних переваг. Зрозуміло, що віковій кореляції вибору робочих місць заперечувати не можна. За інших рівних умов існує певна статистична тенденція, яка вказує на тісний зв'язок між динамікою професійного та життєвого циклу працівників і фазовим процесом їх розподілу на робочі місця різної кваліфікації.

Тендерні, етнічні, конфесійні причини вказують на видимі чи латентні чинники професійної дискримінації та сегрегації, які домінують у тих чи інших соціальних системах. Тут соціальна нерівність, що «вимірюється» такими критеріями, як стать, раса, етнос, походження та ін., визначає селективні механізми розподілу працівників по різних зонах професійної спеціалізації. Необхідно зазначити, що в цьому випадку критерії компетенції часто не мають домінуючого значення і заміщуються іншими стандартами: лояльністю, соціальною приналежністю, протекціонізмом, корпоративною солідарністю.

Таким чином, ринок праці не може розглядатися як гомогенне утворення, в тому числі з причин суто соціального характеру. Мова йде про те, що рекрутування робочої сили опосередковується механізмами соціальної стратифікації, які здійснюють селекцію зайнятих на робочих місцях у відповідності до встановленої соціальними стандартами певної економічної культури та її переваг професійного вибору як з боку роботодавців так і працівників.

Сутність механізму дії системи мобільності робочої сили в повній мірі проявляється у функціях розподілу, перерозподілу та оновлення робочої сили на ринку праці.

Розподіл робочої сили виражається у вступі на ринок праці випускників шкіл, професійно-технічних, середньо- спеціальних і вищих навчальних закладів, тобто осіб, які вперше починають трудову діяльність.

Перерозподіл робочої сили на ринку праці являє собою часткову форму розподілу робочої сили, яка зумовлена суспільним поділом праці. Суспільний поділ праці веде до розподілу суспільного виробництва на види, галузі та сфери, співвідношення між якими виростає з потреб суспільства. За допомогою мобільності робочої сили на ринку праці як реакції на зміну співвідношення між видами, галузями й сферами економіки здійснюється переміщення працівників від одних видів праці до інших на вторинному ринку праці.

Оновлення робочої сили на ринку праці виявляється у формуванні нової якості робочої сили, яка відбувається під впливом суспільного розподілу праці. У цьому випадку суспільний поділ праці змінює функції праці. Тут важливими є не лише зміна змісту праці, але й постійне поліпшення умов праці та всебічний розвиток людини. У формуванні нової якості робочої сили значну роль відіграє освіта, підготовка кадрів, зростання професійної майстерності й кваліфікації. Саме на цій основі відбувається зміна структури робочої сили.

трудовий мобільність ринок праця

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверин Ю.П. Люди управляют людьми: модель социологического анализа [Текст] / Ю.П. Аверин. - М.: Изд- во Моск. ун-та, 1996. - 143с.

2. Граждан В.Д. Деятельностная теория управления [Текст] / В.Д. Граждан. - М.: Изд-во РАГС, 1997. - 112с.

3. Добреньков В.И. Социология [Текст]: в 3-х т. / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. - Т. 2: Социальная структура и стратификация. - М.: ИНФРА-М., 2000. - 535с.

4. Сорокин П. А. Социальная и культурная динамика: Исследование изменений в больших системах искусства, истины, этики, права и общественных отношений [Текст] / П.А. Сорокин; пер. с англ. В.В. Сапова. - СПб.: РХГИ,- 1056с.

5. Фролов С.С. Социология организаций [Текст] / С.С. Фролов,- М.: Гардарики, 2001. - 304с.

6. Штомпка П. Социология социальных изменений [Текст] / П. Штомпка. - М.: Аспект-Пресс, 1996. - 223с.

7. Щепанський Я. Элементарные понятия социологии [Текст] / Я. Щепанський; пер. с польского М.М. Гуренко.

- М.: Прогресс, 1969. - 240с

8. Милль Дж. С. Основы политической экономии [Текст]. Т.З / Д.С. Милль. - М.: Прогресс, 1981. - 448с.

9. Вебер М. Избранные произведения [Текст] /М. Вебер.- М.: Прогресс, 1990,- 804с.

10. Goldthorpe J. Social mobility and class structure in modem Britain [Text] / J. Goldthorpe - Oxford: Clarendon press. 1987. - 377p.

Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество [Текст] /П.А. Сорокин. -М.: Политиздат, 1992. - 543с.

11. Маркс К. Тезисы о Фейербахе, "немецкая идеология" [Текст]: / К. Маркс, Ф. Энгельс // Сочинения: в 55-ти т.; Т.З - М.: Гос. изд-во политической литературы,1955. - 630с.

12. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов [Текст]: / А. Смит // Сочинения: в 2-х т.; Т.1 -М: Наука, 1993. - 570с.

13. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег [Текст] / Д.М. Кейнс - М.: Прогресс, 2002. - 187с.

14. Иноземцев В.JI. Постиндустриальное общество как теоретическая конструкция и формирующаяся реальность [Текст] / В.JI. Иноземцев // Социально-экономические проблемы информационного общества; под ред. JI.Г. Мельника. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. - С. 120 - 148.

15. Шкаратан О. Социальное воспроизводство [Текст] // В.В Радаев, О.И. Шкаратан // Социальная стратификация. - М.: АСПЕКТ ПРЕСС, 1996. - С. 200 - 221.

16. Радаев В. Социологические подходы к анализу рынка труда спрос на труд [Текст] / В. Радаев // Российский экономический журнал. - 1995. - № 3. - С. 86 - 92.

17. Микульский К. Формирование новой модели занятости [Текст] / К. Микульский // Экономист. - 1997. - JNb 3.С. 46 - 52.

18. Радаев В. Социологические подходы к анализу рынка труда: предложения труда [Текст] / В. Радаев //Российский экономический журнал.-1995.-№4,- С. 82- 89.

19. Агабекян P.JI. Современные теории занятости [Текст] / P.JI. Агабекян, Г.JI. Авагян. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 190с.

Размещено на Allbest.ru