Реструктуризація фінансових зобов’язань підприємства в умовах санації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Реструктуризація фінансових зобов'язань підприємства в умовах санації



Вступ

Актуальність теми науково - дослідної роботи. У процесі становлення ринкових відносин в Україні, питання пов'язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з'явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати як власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів

Мета і задачі науково - дослідної роботи. Метою роботи є проведення аналізу фінансових результатів ПМП «АТЛАНТ» на основі використання основних показників для покрацщення його фінансового стану з урахуванням досвіду розвитку вітчизняних і зарубіжних суб'єктів господарської діяльності, а також розробити напрямки стабілізації діяльності підприємства.

В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат.

Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. У ринковій економіці банкрутство підприємств - нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств утримується на ринку не більш як 20-30.

Банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.

Актуальність цієї проблематики підсилюється прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулює питання фінансової санації та банкрутства підприємств.

Виведення одних вітчизняних підприємств з фінансової кризи та ефективне застосування ліквідаційних процедур до інших ускладнюється дефіцитом теоретико-методичного забезпечення процесів санації
(ліквідації) та відсутністю кваліфікованих фахівців у сфері управління санацією.



1. Загальна характеристика процесу санації та реструктуризації

1.1 Поняття та характеристика процесу реструктуризації

Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування економічного потенціалу країни безпосередньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом загальної стратегії розвитку первинних ланок (підприємств, організацій) і в цілому суспільного виробництва.

Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. її можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого - через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств. [2 ст. 45-46]

Слово «реструктуризація» (restructuring) було введено в професійний вжиток Джеком Велчем із General Electric на початку 80-х років минулого століття і з того часу його трактування набувало різного значення і кожний вкладав у нього різний зміст.

Так серед варіантів трактування реструктуризації можна виділити такі:

- комплексні зміни із анти кризовими заходами;

- кардинальні зміни організаційно-правової структури суб'єкта господарювання;

- комплекс заходів, пов'язаних із перетворенням усіх сфер діяльності підприємства, від структури фінансів, до технічного переозброєння і пошуку нових ніш на ринку;

- комплексні та взаємопов'язані зміни структур, що забезпечують функціонування підприємства в цілому;

- створення на базі підприємства кількох менших економічних одиниць;

- комплекс реорганізаційних заходів, які мають на меті вихід підприємства із кризи і забезпечення його подальшого розвитку.

У вітчизняній літературі стверджують, що реструктуризація - це комплексні зміни з антикризовими заходами. В інших це поняття асоціюється із своєрідним «ярликом» на процесі змін підприємства, який має чітко відображати суть майбутніх змін. А дехто переконаний, що реструктуризація - це кардинальні зміни організаційно-правової структури об'єкта господарювання. [3 ст. 123]

Існує також нормативне визначення терміна реструктуризації. Зокрема, в законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процес реструктуризації підприємства визначено як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

За всією різноманітністю наведених визначень можна побачити головну ідею чи постулат, а саме цим постулатом є твердження, що «реструктуризація - це зміни, а зміна - це саме життя». Реструктуризації властивий свій життєвий цикл, своя еволюція зародження, розвитку становлення і подальшої трансформації. [5 ст. 76]

Еволюційний шлях реструктуризації є шлях синтезу форм, спадковості етапів і пошуку нових технологій. Перехід від одного етапу до іншого має прогресивний характер, оскільки характеризується функціональним збагаченням форми реструктуризації і адекватного до неї механізму втілення, тобто своїм набором техніки, технології, інструментарію для реструктуризаційного процесу. Етапність реструктуризації змінювалася відповідно до ступеня розвитку вітчизняного бізнесу. Перший етап реструктуризації вважався анти кризовим і технологія його передбачала процес активного поділу підприємства на дрібніші економічні одиниці, чи просто серйозні зміни організаційної структури. Цей етап не відзначався особливою цілісністю і ринковою логікою дій керівництва, оскільки такі поняття як «клієнт», «ринок», «стратегія» ще не були домінуючими, тому й цілі реструктуризації зводилися до заходів, спрямованих на виживання підприємств, виходу їх з кризового стану (але ще не розвитку). При цьому реструктуризації підлягали, як правило, слабкі, неплатоспроможні підприємства, що стояли на межі банкрутства.

Варіантами проведення реструктуризації на першому етапі є:

- перепрофілювання підприємств;

- виділення окремих структурних підрозділів для подальшої діяльності;

- виділення окремих структурних підрозділів як нових юридичних осіб;

- злиття двох і більше підприємств з утворенням нової юридичної особи.

Після цього етапу почалась епоха реструктуризації з іншими акцентами і ринковим чуттям, тобто ринкова (маркетингова) реструктуризація. Культура такої реструктуризації навіяна «донорськими організаціями» чи консалтинговими компаніями. Змінювався зміст реструктуризації і логіка всіх структурних змін підпорядковувалась одному ключовому завданню, яке ґрунтувалося на відповідному розумінні ринку, своєї клієнтської бази.

Основні види і форми реструктуризації підприємства. [9 ст. 89]

Реструктуризація підприємства спрямована на розв'язання двох основних завдань:

- по-перше, оперативно забезпечити виживання підприємства;

- по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Відповідно до цих завдань і розглядають взаємопов'язані форми й види реструктуризації підприємств (рис. 1.1.1).



Рис. 1.1.1 Форми і види реструктуризації підприємств

Залежно від об'єкту змін реструктуризація поділяється на такі види:

1. Управлінський - пов'язаний із підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, зміну його організаційної структури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

2. Технічний - пов'язаний із забезпеченням такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, ноу-хау, управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з конкурентоспроможною продукцією.

3. Економічний - має забезпечити достатній рівень рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін. [11 ст. 102]

4. Фінансовий - передбачає зміну структури й розмірів власного й позичкового капіталу та інших пасивів підприємства, що вплине на формування структури балансу, за якої показники ліквідності й платоспроможності задовольнять вимоги ринку.

Фінансову реструктуризацію можна здійснити шляхом:

- відстрочки погашення кредиторської заборгованості;

- одержання додаткових кредитів;

- списання безнадійної заборгованості;

- збільшення статутного фонду;

- зниження відсоткової ставки щодо заборгованості;

- заморожування інвестиційних вкладень;

- отримання від інвесторів нових інвестицій.

5. Реструктуризація відносин власності - стосується зміни розподілу влади на підприємстві і участі у власному капіталі, тобто, характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.

За формами реструктуризація поділяється на оперативку то стратегічну.

За оперативної реструктуризації підприємствами розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності й суттєве поліпшення результатів діяльності підприємства. Період оперативної реструктуризації триває приблизно 3-4 місяці. [12 ст. 76]

Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення таких заходів:

- зміна окремих складових організаційної структури підприємства;

- створення й відокремлення нових структурних підрозділів;

- оперативне зниження дебіторської заборгованості;

- зменшення обсягу оборотних активів шляхом виявлення та реалізації зайвих запасів;

- відмова від пайової участі в інших підприємствах, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність такої участі;

- зменшення вартості основних засобів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;

- аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій;

- удосконалення організації виробництва;

- удосконалення управління грошовими потоками;

- економія витрат;

- вилучення збиткових видів діяльності;

- підвищення контролю за якістю продукції та витрачанням фінансових ресурсів.

Відтак комплекс заходів з оперативної реструктуризації містить передусім заходи зі зниження всіх видів витрат (без одержання будь-яких суттєвих інвестицій) і швидкого збільшення обсягу збуту продукції та обороту капіталу. Проте, якщо процес перетворення буде зупинено після завершення оперативної реструктуризації, то підприємство неминуче знов опиниться в кризовому стані.

Стратегічна реструктуризація підприємства забезпечує його довгострокову конкурентоспроможність. Для її досягнення необхідно визначити стратегічну мету підприємства, розробити стратегічну концепцію розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети.

Стратегічна реструктуризація полягає в розробленні та здійсненні довгострокових заходів для стабілізації виробництва та зміцнення фінансового стану підприємства. Вона здійснюється за рахунок залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування. [2 ст. 34]

Основними шляхами цієї реструктуризації можуть бути:

- реструктуризація організаційної структури підприємства та реструктуризація власності;

- впровадження нових технологій;

- придбання та установка нового обладнання;

- розробка нових видів продукції;

- пошук нових ринків збуту;

- підвищення кваліфікації персоналу.

Вибір конкретних реорганізаційних заходів повинен бути індивідуальним по кожному підприємству і залежить від рівня економічного стану підприємства, що реорганізовується.

Для досягнення встановлених значень можуть використовуватися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, додаткова емісія цінних паперів, переоцінювання активів, зниження дебіторської заборгованості тощо. Якщо проблеми підприємства є більш суттєвими, тоді підприємство потребує «усебічної» реструктуризації. Очевидно, що цей тип реформування включає й фінансову реструктуризацію. [12 ст. 95]

«Усебічна» реструктуризація охоплює розробку нової організаційної структури, відповідної продуктової, трудової, технічної та технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває здебільшого до трьох років.

Незважаючи на специфіку виду реструктуризації, вона має певний порядок протікання і певну процедуру здійснення.

реструктуризація санація фінансовий оздоровлення

1.2 Фінансове оздоровлення суб'єктів господарювання

Слово «санація» походить від латинського «sanare», що означає оздоровлення або одужання. З «фінансово-кредитного» погляду це поняття треба трактувати як систему заходів, що проводяться для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств (організацій) і спрямовуються на їхнє майбутнє відродження.

В економічній літературі трапляється й ширше трактування поняття санації як суми всіх розрахованих на стратегічну перспективу заходів організаційного, виробничого, фінансового та соціально-економічного характеру, які використовуються, з одного боку, для подолання неліквідності та усунення капітальних збитків, а з іншого - для відновлення рентабельності, продуктивності праці та інновацій, які забезпечили б прибутковість і життєздатність підприємства в довгостроковому періоді.

Отже, санація - це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Закон розрізняє поняття «досудова санація», передбачене також новим Господарським кодексом України. [13 ст. 125]

Досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, санація - система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і йото ліквідації.

Санацію підприємство проводить у трьох основних випадках:

- до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового стану;

- якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (характерно для державних підприємств);

- якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом. Залежно від масштабів кризового стану підприємства й умов надання йому зовнішньої допомоги виділяють два види санації:

1.3 Форми і джерела санації підприємства

1. Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи. Здійснюється з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан є тимчасовим. Санація може відбуватись у таких формах:

- погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних коштів (тільки для державних підприємств);

- погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту банку (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство);

- переадресування боргу на іншу юридичну особу (такою особою може бути підприємство, що виявило бажання у санації підприємства-боржника; повинна бути згода кредитора);

- випуск облігацій або інших боргових цінних паперів під гарантію санатора (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство).

2. Санація підприємства зі зміною статусу юридичної особи. Здійснюється за умови глибокої кризи підприємства, має назву реорганізації підприємства; передбачає зміну форми власності, організаційно-правових форм діяльності та інше. Санація може відбуватися у формах: [18 ст. 78]

- злиття підприємства-боржника з іншим фінансово-стійким підприємством;

- поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором;

- розділ підприємства (використовується для підприємств з багатогалузевою господарською діяльністю; виділені в процесі розділу підприємства одержують статус нової юридичної особи, а майнові права і обов'язки переходять до кожної з них на основі поділу балансу);

- перетворення у відкрите акціонерне товариство (здійснюється за ініціативою групи засновників);

- передача в оренду (найпоширеніша при санації державних підприємств);

- приватизація державного підприємства (регламентується системою законодавчих актів).

Згідно із законодавством України, санація вводиться на строк не більше як дванадцять місяців. На клопотання комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено. [17 ст. 156]

Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого підприємства може бути представлене в різних формах: план фінансового оздоровлення; бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування. Не існує стандартно-типової форми та структури такого плану, тому подаємо синтезований варіант структури бізнес-плану санації, який у класичній моделі фінансового оздоровлення підприємства завершує цикл санаційного процесу. Бізнес-план спрямовано на відновлення платоспроможності й досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної підтримки для проведення санаційних заходів.

1.4 Практика здійснення та ефективність реструктуризації, санації підприємства

Порядок реструктуризації підприємства. Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій і проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності спеціалістами, які роблять висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію господарської діяльності підприємства.

Рис. 1.4.1 Порядок реструктуризації підприємства



Порядок реструктуризації підприємства (організації) показано на рис. 1.4.1

Концепцію розвитку підприємства розробляють залежно від умов його господарської діяльності за такими проблемами: організаційні, виробничі, інвестиційні, економічні, зовнішньоекономічної діяльності, управління персоналом, соціальні та екологічні. [20 ст. 212]

Розробка концепції має ґрунтуватися на чітко визначеній і сформульованій меті реструктуризації підприємства і включати такі питання:

· аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на господарську діяльність підприємства;

· вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства;

· обґрунтування стратегічного розвитку підприємства;

· оцінка можливості подолання труднощів у період реструктуризації;

· розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства.

Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає у виборі саме того з кількох поданих варіантів, який повністю відповідатиме вимогам і пріоритетам розвитку підприємства, високій технологічності виробництва та конкурентоспроможності продукції.

Основні варіанти проведення реструктуризації підприємств показано на рис. 1.4.2

Рис. 1.4.2 Можливі варіанти проведення реструктуризації суб'єкта господарювання

Отже, концепція розвитку підприємств дає відповідь на питання про те, як саме буде проведено реструктуризацію: об'єднання, злиття, розподіл, виділення зі складу об'єднання, реорганізація тощо.

Таблиця 1.4.1. Загальновживана категорійність підприємств, що реорганізуються або ліквідуються.

Категорія підприємства	Характеристика, умови та критерії оцінки підприємств
1	Підприємство, яке легко реорганізується Підрозділ швидко входить на нові ринки (легко збуває свою продукцію). Частка специфічних виробничих знань мала. Ці умови полегшують реорганізацію, і підрозділ можна швидко перетворити на самостійне підприємство
2	Підприємства, які потенційно піддаються реорганізації Підрозділ з великою можливістю освоєння нових ринків, але рівень специфічних виробничих знань і технологій, для самостійного існування досить значний, що утруднює зміну асортименту продукції та відповідно виробничого процесу
3	Підприємство, яке важко піддається реорганізації Підрозділ, для якого освоєння нових ринків є важким, але котрий має високий рівень специфічних виробничих знань і технологій, що без них неможлива структура кооперації та збуту в межах об'єднання
4	Підприємство, яке підлягає ліквідації Підрозділ з малою можливістю освоєння ринків і малим рівнем специфічних виробничих знань

Реалізація та оцінка ефективності проектів реструктуризації. Аналіз умов функціонування структурних підрозділів у складі підприємства дасть змогу визначити форми та методи його реорганізації. [21 ст. 145]

Реструктуризація підприємств забезпечується відповідними організаційно-економічними заходами, а саме: заміною керівництва підприємства; частковою або повною приватизацією; частковим закриттям; проведенням процедури банкрутства; поділом великих підприємств на частини; відокремленням від підприємств непрофільних структурних підрозділів; виділенням казенних підприємств або спецвиробництв; звільненням підприємств від об'єктів соцкультпобуту; продажем (або наданням в оренду) частини основних фондів підприємства; конверсією, диверсифікацією; поліпшенням якості продукованих товарів (робіт, послуг); підвищенням ефективності маркетингу; зменшенням витрат на виробництво; запровадженням нових прогресивних форм і методів управління; скороченням чисельності зайнятих на підприємстві із забезпеченням соціальних пільг у разі звільнення; тимчасовим припиненням капітального будівництва та продажем об'єктів незавершеного будівництва; продажем зайвого устаткування, матеріалів і комплектуючих виробів тощо; відстрочкою або списанням боргів; пошуком інвестицій та інвесторів; залученням кредитів для фінансової реструктуризації. [1 ст. 67]

Внутрішні джерела фінансової санації

У літературі з питань фінансової санації вказують на два види реакції підприємств на фінансову кризу:

1. Захисна реакція, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегменту, зменшення відпускних цін та (або) обсягів реалізації продукції.

2. Наступальна реакція, що передбачає активні дії: модернізація обладнання, уведення нових технологій, запровадження ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробка і впровадження прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління. [4 ст. 46]

Залежно від вибраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів. Використання внутрішніх фінансових резервів дає змогу не тільки подолати внутрішні причини неспроможності підприємств, а й значно зменшує залежність ефективності проведення санації від залучення зовнішніх фінансових джерел. Водночас, на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпано такі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація. Мобілізацію внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення (або відновлення) платоспроможності та ліквідності підприємства. Як правило, її здійснюють за такими основними напрямами:

1. Реструктуризація активів.

2. Зменшення (заморожування) витрат.

3. Збільшення виручки від реалізації.

Першу групу санаційних заходів пов'язано зі зміною структури та складу активної сторони балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:

а) мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви - це частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі. Величина прихованих резервів у активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їхньою реальною (вищою) вартістю. Мобілізація прихованих резервів здійснюється:

· через реалізацію окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів тощо); [7 ст. 189]

· у результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (такий метод реструктуризації активів не пов'язаний із реальним поліпшенням платоспроможності.однак безпосередньо впливає на підвищення кредитоспроможності підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшується стаття «Статутний капітал» чи «Додатковий капітал»);

б) використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг даного об'єкта нерухомості. Кредитоспроможність даного підприємства знижується. Однак його платоспроможність різко поліпшується. Крім того, підприємство з причини своєї збитковості може отримати значну економію на податкових платежах, які супроводжують операцію купівлі-продажу даного об'єкта основних фондів;

в) лізинг основних фондів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання (а отже, здійснення санаційних заходів виробничо-технічного характеру), коли бракує необхідних інвестиційних ресурсів;

г) здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі; [3 ст. 198]

д) оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);

е) продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій). За рахунок такої операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності;

є) використання давальницької сировини, тобто - спосіб завантаження виробничих потужностей підприємства, за якого сировина та матеріали надаються підприємству безкоштовно, однак готова продукція, виготовлена на давальницьких умовах, є власністю постачальника сировини. Переробка давальницької сировини розглядається як послуга, що за неї підприємство отримує обумовлену в договорі частину готової продукції або певні грошові кошти;

і) рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо). Одним із факторів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств і зокрема на їхню платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості. Станом на початок 2000 року дебіторська заборгованість суб'єктів господарювання перевищувала обсяг ВВП країни у півтора рази. Це є суттєвим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі. Тому фінансовий менеджмент мусить використати всі наявні можливості для погашення заборгованості. [5 ст. 132]

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:

· Факторинг (продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку). На підставі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати в підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками. Підприємства поступаються правом на одержання грошей згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі, розмір якої залежить від ризиковості операції, чинної відсоткової ставки та строків настання платежу).

· Облік або дисконт векселів. Зміст цієї операції полягає в тім, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Економічною суттю операції дисконтування є дострокова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає на цей вексель у строк платежу, також називається дисконтом. [9 ст. 154]

· Форфейтинг - кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептовано імпортером. Продавцем вимог за форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов'язання за контрактом і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість з метою зменшення кредитного ризику та поліпшення ліквідності (платоспроможності). Форфейтинг, як правило, здійснюється за участю банківської установи і є також однією із форм трансформації комерційного кредиту в банківський.

Крім того, у межах заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованості проводиться комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, у тім числі зверненням із позовом до арбітражного суду.



2. Дослідження фінансового стану та реструктуризацію фінансових зобов'язань ПМП «АТЛАНТ»

2.1 Загальна характеристика ПМП «АТЛАНТ»

Повна назва підприємства: Приватне мале підприємство «АТЛАНТ»

Підприємство «АТЛАНТ» було створене 21 березня 2006 року у зв'язку з купівлею Калинівського хлібоприймального підприємства у приватну власність. За формою власності є приватним підприємством, заснованим на власності фізичної особи.

Підприємство є юридичною особою; воно володіє, користується та розпоряджається майном, що йому належить, має самостійний баланс, поточні та інші рахунки, круглу печатку, штампи, бланки з найменуванням підприємства, власний товарний знак, емблему.

Місцезнаходження підприємства Вінницька область, Калинівський район вул. Коцюбинського 33.

У своїй діяльності підприємство керується Господарським Кодексом України, Цивільним Кодексом України та іншим чинним законодавством України та положеннями цього Статуту.

Метою діяльності підприємства є ведення виробничо-господарської та іншої діяльності, спрямованої на створення нових робочих місць, на отримання прибутку на вкладений капітал; а також на задоволення на її основі соціально-економічних інтересів власника та членів трудового колективу підприємства, участь в благодійницькій діяльності, виконання, у випадках передбачених законодавством, державних програм і замовлень, здійснення посередницької діяльності

Предметом діяльності підприємства є:

- виробництво продуктів борошномельно - крупяної промисловості;

- надання послуг по зберіганню та сушінню зернових культур;

- неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- виробництво, переробка предбання та реалізації сільськргосподарської продукціїї;

- надання послуг по виготовлені кормів.

Майновий комплекс підприємства складають всі матеріальні та нематеріальні активи, які обліковуються на балансі підприємства.

Підприємство планує свою діяльність і визначає стратегію та основі напрями свого розвитку відповідно до своїх статутних завдань, кон'юктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації.

Власник наділяє підприємство статутним фондом у розмірі 80000,00 (вісімдесят тисяч) гривень. Статутний фонд формується власником на протязі року після державної реєстрації підприємства. Підприємство має право збільшувати свій статутний фонд у порядку і на умовах, що встановлюються рішенням власника.

Діяльність підприємства припиняється: за рішенням власника; при його банкрутстві; в інших випадках та за умов, визначених ст. 59-61 Господарського Кодексу України та ст. 104 - 112 Цивільного Кодексу України

Припинення діяльності підприємства проходить шляхом реорганізації (злиття, приєднання) та ліквідації. При реорганізації підприємства проходить перехід всієї сукупності прав та обов'язків, які йому належать, до правонаступників.

Ліквідація підприємства прводиться призначеною власником ліквідакційною комісією, а у випадках припинення діяльності підприємства за рішенням господарського суду або суду - у встановленому порядку ліквідаційною комісією, призначеною цими органами.

Ліквідація рахується завершеною, а підприємство таким, що припинило свою діяльність з мовенту виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцім. Внесення змін та доповнень до Статуту здійснюється згідно ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

2.2 Аналіз показників які впливають на фінансовий стан підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідною умовою ефективного управління формуванням, розміщенням та використанням ресурсів підприємства. Фінансовий стан характеризується величиною, складом і структурою активів, власного капіталу і зобов'язань, відповідні співвідношення яких обумовлюють фінансову стійкість та платоспроможність підприємства. Для того щоб розрахувати дані показники використовуємо Баланс та Звіт про фінансові результати за 2010, 2011, 2012 роки, який знаходиться в додатках практики.

Безумовно, щоб ПМП «АТЛАНТ» нормально функціонувало, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі засоби, що складаються з будівель, споруд, машин, обладнання та інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є найголовнішою основою діяльності підприємства. Без їх наявності навряд чи могло б що-небудь здійснитися. Природно, що для нормального функціонування кожного підприємства необхідні не тільки основні засоби, а й оборотні засоби, які являють собою передусім грошові засоби, які використовуються підприємством для придбання оборотних засобів і засобів обігу.

Структура майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах та співвідношення позикових і власних коштів підприємства в пасивах. У структурі вартості майна відображується специфіка діяльності кожного підприємства. Слід пам'ятати, що не можна порівнювати структуру підприємств різних галузей господарства. Проте аналіз її динаміки впродовж якогось періоду на конкретному підприємстві необхідний.

Отож, доцільно розпочати аналіз діяльності ПМП «АТЛАНТ» з аналізу його майна, приклад розрахунку в (таб. 2.2.1)

Таблиця 2.2.1. Показники майнового стану підприємства

№ пор.	Показник оцінки	Порядок розрахунку або джерело отримання вихідних даних
1.	Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства	Підсумок балансу
2.	Частка основних засобів в активах	(Залишкова вартість основних засобів / Активи)*100%
3.	Коефіцієнт зносу основних засобів	(Знос / Вартість основних засобів)*100%
4.	Коефіцієнт оновлення основних засобів	Балансова вартість основних засобів, які надійшли за період, що аналізується / Балансова вартість основних засобів на кінець аналізованого періоду
5.	Коефіцієнт мобільності активів	Мобільні активи / Немобільні активи

1. Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

За 2010 рік цей показник склав 1067,9 тис. грн.

За 2011 рік збільшився до 1316,4 тис. грн.

За 2012 рік також збільшився до 1645,3

2. Частка основних засобів в активах - це частка коштів, інвестованих в основні засоби, у валюті балансу. Повинен зменшуватись за умов незмінних або зростаючих обсягів реалізації.

Чо.з2010 =

Чо.з2011 =

Чо.з2012 =

3. Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості. Як правило, його використовують для характеристики стану основних засобів. За нормального функціонування підприємства він повинен зменшуватись.

К зн2010 =

К зн2011 =

К зн2012 =

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби. Він повинен збільшуватись за умов виключення інфляційного фактора. Проте за неможливості здійснення цього, коефіцієнт зменшується на протязі розглянутого періоду.

К он2010 =

К он2011 =

К он2012 =

5. Коефіцієнт мобільності активів характеризує скільки обігових коштів припадає на одиницю не обігових. За нормативами повинен збільшуватись. На даному підприємстві не витримується повністю.

Кмоб2005 =

Кмоб2005 =

Кмоб2006 =

Отже, сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства збільшилась 577,4 тис. грн. що є позитивним для ПМП «АТЛАНТ». Коефіцієнт зносу лишився у новмі в порівняння 2010 до 2012 він зменшився на 0,08%, але інші показники майнового стану підприємства майже повністю не витримані, тобто не відповідають встановленим значенням, вони то зростають то знов зменшуються, що свідчить про неналежне його становище.

Проведемо аналіз ліквідності балансу ПМП «АТЛАНТ» в табл. 2.2.2

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу із зобов'язаннями за пасивом

Таблиця 2.2.2. Ліквідність балансу ПМП «АТЛАНТ» за 2010-2012 р.

Актив	За 2010 рік	За 2011 рік	За 2012 рік
Найліквідніші активи (А1)	7,5	8,6	-
Активи, що швидко реалізуються (А2)	262,5	266,9	271,3
Активи, що повільно реалізуються (А3)	-	-	-
Активи, що важко реалізуються (А4)	797,9	1040,9	1283,9
Баланс	1067,9	1316,4	1645,3
Пасив	За 2010 рік	За 2011 рік	За 2012 рік
Негайні пасиви (П1)	883,8	1125,7	1448,0
Короткострокові пасиви (П2)	-	-	-
Довгострокові пасиви (П3)	-	-	-
Постійні пасиви (П4)	184,1	190,7	197,3
Баланс	1067,9	1316,4	1645,3

Зробимо оцінку ліквідності ПМП «АТЛАНТ» в табл. 2.2.3, щоб зрозуміти наскільки воно ліквідне.

Таблиця 2.2.3. Оцінка ліквідності ПМП «АТЛАНТ»

За 2010 рік	За 2011 рік	За 2012 рік
А1 < П1	А1 < П1	А1< П1
А2 > П2	А2 > П2	А2 > П2
-	-	-
А4 > П4	А4 > П4	А4 > П4

За даними таблиці 2.2.3 баланс ПМП «АТЛАНТ» є в основному неліквідним. На даному підприємстві виконується лише друга умова і лише тому що короткострокових пасивів у підприємства немає, що свідчить про те що дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги перевищує загальну суму кредиторської заборгованості. Можна сказати, що фірма зобов'язана повернути коштів менше, ніж отримає від дебіторів.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Активи, що повільно реалізуються (А3) і довгострокових пасивів (П3) у підприємства немає. Також не відповідають абсолютним значенням показники А4 та П4. На ПМП «АТЛАНТ» обсяги А4 перевищують обсяги П4. Невиконання четвертої умови свідчить про недотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявності у підприємства власних оборотних коштів.

Досить негативним фактором є те, що на підприємстві рівень ліквідності такий низький, що після погашення негайних зобов'язань на підприємстві не залишається грошових коштів, якими можна прискорити строки розрахунків з банківськими установами, постачальниками та іншими кредиторами.

Використовуючи дані фінансової звітності ПМП «АТЛАНТ» за 2010-2012 роки, розрахуємо основні фінансово-економічні показники його діяльності. Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - це стабільність (стійкість) його діяльності, яка пов'язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем залежності від від кредиторів та інвесторів. Чим вищий коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), тим стійкішим є фінансовий стан і підприємство більш незалежне від зовнішніх кредиторів.

Проведемо аналіз фінансової стабільності ПМП «АТЛАНТ» (табл. 2.2.4).



Таблиця 2.2.4. Показники фінансової стабільності ПМП «АТЛАНТ» за 2010-2012 рр.

Назва показника	Формула розрахунку	Роки
		2010	2011	2012
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	р. 380 ф. №1/р. 640 ф. №1	0,17	0,14	0,11
Коефіцієнт фінансової залежності	р. 640ф. №1/р. 380 ф. №1	5,8	6,9	8,3
Коефіцієнт фінансового ризику	(р. 430ф. №1+ р. 480ф. №1+ р. 620ф. №1+ р. 630ф. №1)/р. 380ф. №1	4,8	5,9	7,3
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	(р. 260ф. №1 - р. 620ф. №1)/ р. 380ф. №1	-3,3	-4,5	-5,5

Коефіцієнт фінансової стійкості нижчий за норму і зменшився на 2012 рік порівняно з 2010 роком, то підприємство фінансово не стійке, позиковий капітал перевищує власний і збільшується. Коефіцієнт автономії характеризує фінансову залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. На 2010 рік коефіцієнт автономії менший норми, до 2012 року він ще зменшився, що свідчить про недостатню частку власного капітал серед всіх джерел фінансування.

Коефіцієнт заборгованості первищує рекомендоване значення, що свідчить про залежність від позикового капіталу та недостатність власних засобів. Порівнюючи показник за 2010 та 2012 бачимо, що він зріс, що призвело ще до більшої залежності підприємства від позикового капіталу. Коефіцієнт маневрування набагато нижчий рекомендованого значення, крім того є від'ємним, що свідчить про неможливість маневрування капіталом. Наведені показники невідповідають критеріям відповідності нормативних значень, що дає підстави стверджувати про неналежний рівень стабільності ПМП «АТЛАНТ».

Не менш важливим у порівнянні з показником фінансової стабільності є показник ліквідності підприємства, який характеризується розрахунковими коефіцієнтами, наведеними у табл. 2.2.5



Таблиця 2.2.5. Показники платоспроможності підприємства за період 2010-2012 рр.

Назва показника	Формула розрахунку	Роки	Відхилення
		2010	2011	2012
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	(р. 220 ф. №1+ р. 230 ф. №1+ р. 240 ф. №1)/ р. 620 ф. №1	0,008	0,007	0	-0,008
Коефіцієнт проміжної ліквідності	(р. 260 ф. №1 - р. 100 ф. №1 - р. 110 ф. №1 - р. 120 ф. №1)/ р. 620 ф. №1	0,31	0,24	0,25	-0,05
Загальний коефіцієнт ліквідності	(р. 260ф. №1+ р. 270ф. №1)/ (р. 480ф. №1+ р. 620ф. №1+р. 630ф. №1)	0,31	0,24	0,25	-0,05

Значення загального коефіцієнта ліквідності показує здатність підприємства погасити всі свої зобов'язання. Як видно з наведених в табл. 3.3 даних, значення згаданого показника суттєво зменшене за нормативне значення, що свідчить про неналежний рівень платоспроможності підприємства. Зменшення коефіцієнтів ліквідності протягом аналізованого періоду свідчить про негативну характеристику підприємства в плані його платоспроможності.

Розрахунок показників ділової активності підприємства представлений у табл. 2.2.6. Поява дебіторської заборгованості у 2012 р. є результатом оборотних коштів, вкладених у розрахунки. У 2012 р. простежується зростання показника продуктивності праці, який характеризує ефективність використання підприємством трудових ресурсів за одиницю часу.

Таблиця 2.2.6. Показники ділової активності підприємства за період 2010-2012 рр.

Назва показника	Формула розрахунку	Роки	Відхилення
		2010	2011	2012
Коефіцієнт оборотності активів	р. 030 ф. №2/((к. 3 р. 280 ф. №1+ к. 4 р. 280 ф. №1)/2)	0,77	0,71	0,61	-0,06
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	р. 030 ф. №2/((к. 3 р. 380 ф. №1+ к. 4 р. 380 ф. №1)/2)	4,31	4,5	4,69	0,38
Фондовіддача	р. 030 ф. №2/((к. 3 р. 030 ф. №1+ к. 4 р. 030 ф. №1)/2)	1,06	0,91	0,78	-0,28
Продуктивність праці	р. 030 ф. №2/ середня чисельність працівників (42 чол.)	18,60	20,12	21,65	3,05
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	р. 030 ф. №2/((к. 3 р. 210 ф. №1+ к. 4 р. 210 ф. №1)/2)	-	-	10,09	10,09
Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості	((к. 3 р. 210 ф. №1+ к. 4 р. 210 ф. №1)/2)/ р. 030 ф. №2	-	-	0,10	0,10

Поява дебіторської заборгованості у 2012 р. є результатом оборотних коштів, вкладених у розрахунки. У 2012 р. простежується зростання показника продуктивності праці, який характеризує ефективність використання підприємством трудових ресурсів за одиницю часу.

Зменшення показника фондовіддачі свідчить про зменшення виручки від реалізації, що припадає на 1 гривню вартості основних засобів. Така картина свідчить про недуже позитивні тенденції в діяльності ПМП «АТЛАНТ». Позитивною є тенденція до збільшення у 2012 р. коефіцієнта оборотності власного капіталу. Згідно наведеноЇ формули цей коефіцієнт визначається як частка від ділення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до середньої вартості власних ресурсів (власного капіталу) підприємства. Він показує, кількість оборотів власного капіталу за відповідний період і характеризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 гривню власних ресурсів, вкладених у діяльність підприємства. За 2012 рік значення коефіцієнта оборотності власного капіталу становила 4,69. Це означає, що середня вартість власного капіталу у звітному періоді приймала участь у формуванні виручки від реалізації 4,69 раза. Чим вищим є значення даного коефіцієнта, тим ефективніше використовується вкладений у підприємство капітал.

Як бачимо з наведених вище табличних даних, ПМП «АТЛАНТ» за останні роки є платоспроможним та фінансово нестійким, оскільки значення всіх показників не відповідають оптимальним. Тобто, можна сказати, що дане підприємство є фінансово нетабільним.

У ПМП «АТЛАНТ» немає довгострокових зобов'язань, а саме довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

У підприємства є поточні зобов'язання, а саме кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 2010 рік вона становить 883,7 тис. грн. у 2011 році вона збільшилась до 1125,6 тис. грн. і у 2012 році вона становить 1424,6 тис. грн. Порівнюючи з 2010 роком кредиторська заборгованість за товари роботи, послуги збільшилась на 540,9 тис. грн.

Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом становитьу 2010 році 0,1 тис. грн., у 2011 залишилась незміною 0,1 тис. грн., і у 2012році збільшилася і становить 17,1 тис. грн.

Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування є тільки у 2012 році і становлять 1,9 тис. грн.

Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці є тільки у 2012 році і становить 4,4 тис. грн.



3. Шляхи удосконалення фінансового стану і зобовязань підприємства

реструктуризація санація фінансовий оздоровлення

Основна діяльність компанії є головним джерелом прибутку ПМП «АТЛАНТ» і відповідно основним джерелом грошових коштів. Якщо справи в підприємстві йдуть добре і компанія прагнути до розширення діяльності і модернізації виробничих потужностей, то це наводить до генерації грошових потоків інвестиційної діяльності. І в цьому випадку інвестиційна діяльність наводить до тимчасового відтоку грошових коштів. Фінансова ж діяльність в ідеалі покликана збільшити грошові кошти у розпорядженні компанії для фінансового забезпечення основної і інвестиційної діяльності.

Істотним чинником фінансової стійкості який впливає на фінансовий стан ПМП «АТЛАНТ» є показники ліквідності. Брак грошових коштів і надмірна величина кредиторської заборгованості свідчить про низький рівень поточної ліквідності на підприємстві. Для покращення фінансової стабільності підприємству потрібно зменшення запасів і витрат.

Мета, яка полягає у пошуку та використанні шляхів удосконалення фінансового стану ПМП «АТЛАНТ», - забезпечення зростання ринкової вартості підприємства в довгостроковому періоді.

Головним завданням є виявлення шляхів удосконалення фінансового стану за рахунок мобілізації внутрішніх резервів підприємства - явних та прихованих.

Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення ви хідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок: збільшення виручки від реалізації; продажу частини основних фондів; рефінансування дебіторської_заборгованості.

Скорочення вихідних грошових потоків у ПМП «АТЛАНТ» можливе за рахунок:

- зниження витрат, які відносять ся на собівартість продукції;

- зниження витрат, які покрива ють за рахунок прибутку.

Основним заходом покращення фінансового стану є збільшення ви ручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації зале жить від:

- обсягів реалізації продукції;

- ціни одиниці продукції, що реа лізується

Щоб збільшити обсяги реалізації, треба максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірни ми зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Не існує для всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів залежить від особливостей кон кретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу.

Також одним із важливих шляхів удосконалення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів.

Це:

- проведення реструктуризації активів підприємства;

- сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу;

- перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.

Внутрішні резерви підприємства складаються з явних та прихованих. Виявлення явних резервів здійсню ється через ліквідацію: втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання.

Особливу увагу необхідно зверну ти увагу на приховані резерви.

Приховані резерви - частина ка піталу, що ніяк не відображена в Ба лансі. Розмір прихованих резервів балансу дорівнює різниці між балансо вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною вартістю.

Шляхами удосконалення фінансового стану підприємства через виявлення прихованих резервів є: здача в оренду основних фондів, які не по вною мірою використовуються у робо чому процесі; використання зворот ного лізингу.

Одним з основних напрямів по шуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків через зниження со бівартості продукції та витрат, джере лом покриття яких є прибуток. На кожному підприємстві, залежно від його особливостей, можуть бути різними набір факторів, які впливають на собівартіст.

...