Інтегральна оцінка трудового потенціалу сільського населення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтегральна оцінка трудового потенціалу сільського населення України

Вступ

Постановка проблеми

В сучасних умовах господарювання сільське населення є заручником двох основних сил, які перешкоджають збалансованому розвитку аграрного виробництва та сільських територій. Це, з одного боку, зацікавленість держави у збереженні низьких та доступних цін на продукти харчування при відсутності адекватної державної політики підтримки сільськогосподарського виробництва, а з іншого - поширення крупних агроформувань різноманітних форм власності, зацікавлених в отриманні максимального прибутку, проте байдужих до розвитку сільських територій та вирішення проблем зайнятості сільського населення [1].

Водночас цілком очевидно, що перспективи розвитку агропромислового комплексу безпосередньо пов'язані зі збалансованістю розвитку та забезпеченням максимальних можливостей реалізації сільського трудового потенціалу. Усе це зумовлює необхідність окремого наукового дослідження проблем оцінки використання трудового потенціалу сільського населення, що знаходяться на перетині інтересів економіки та особистості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Зазначеній проблематиці присвятили свої наукові праці Д.П. Богиня, О.А. Грішнова, Л.С. Лісогор, О.В. Макарова, В.М. Новіков, В.В. Онікієнко, І.Л. Петрова, М.І. Пітюлич, Л.В. Шаульська та багато інших дослідників [2-4]. Різні аспекти використання та оцінки трудового потенціалу населення у сільській місцевості вивчали О.А. Богуцький, В.С. Дієсперов, М.І. Долішній, О.І. Здоровцова, С.М. Злупко, Г.І. Купалова, Е.М. Лібанова, І.І. Лотоцький, С.І. Пирожков, П.Т. Саблук, Л.Г. Ткаченко, К.І. Якуба.

Проте зміна умов реалізації трудового потенціалу сільського населення відбувається безперервно, що пов'язано із реформуванням відносин власності на землю, науково-технічним прогресом, соціально-економічними та політичними змінами в країні. Це вимагає постійного вивчення особливостей та врахування специфіки сільського трудового потенціалу з метою забезпечення найвищої ефективності його реалізації на сучасному етапі розвитку.

Формулювання цілей статті

Метою статті є оцінка трудового потенціалу сільського населення в регіональному розрізі та отримання рейтингу регіонів - від регіону з найвищим рівнем трудового потенціалу до регіону, де трудовий потенціал населення найменший у порівнянні з іншими регіонами.

Побудова такого рейтингу можлива лише за допомогою інтегральної оцінки.

Виклад основного матеріалу

Порівняльну оцінку регіонів України за якісним рівнем трудового потенціалу сільського населення можна провести з допомогою таких показників, як ймовірність для жінок та чоловіків прожити весь працездатний період; частка населення у віці 25 років та старше, яке має рівень освіти не нижче повної загальної середньої та коефіцієнт сальдо міграції (‰). Як і будь-яка інша модель, індекс якісного рівня трудового потенціалу сільського населення є спрощеним віддзеркаленням реальності. Проте саме його розрахунки дозволяють побудувати єдину шкалу, на якій в ранжованому порядку розміщуються всі регіони України. Конкретне значення інтегрального індексу не має економічної інтерпретації - важливим є лише місце, яке належить кожному конкретному регіону на єдиній по Україні шкалі.

Перше місце за даними 2007 року займала АР Крим, причому за одним з трьох аспектів трудового потенціалу вона займала перше місце (за рівнем освіти) та друге місце за коефіцієнтом сальдо міграції. У 2008 році АР Крим втратила чільний рядок рейтингу і зайняла лише п'яте місце, це відбулося за рахунок зниження рівня освіти та коефіцієнта сальдо міграції. Наступне місце у 2007 році належало Львівській області, яка на відміну від АР Крим не тільки втрималася на верхніх щаблях рейтингу, а й посіла перше місце. Третє місце рейтингу за розрахунками 2007 року належало Чернівецькій області (табл. 1).

Така зміна лідерів пов'язана, в першу чергу, зі значною варіацією коефіцієнта сальдо міграції, що, в свою чергу, призводить до збільшення варіації інтегрального показника. Необхідно відмітити стрімке підвищення рейтингу Луганської області, яке відбулося за рахунок підвищення рівня освіти. Окрім вищезгаданої Луганської області, найбільше свій рейтинг покращили Волинська (з 19 на 15) та Вінницька області, яка після 16 місця у 2007 році посіла 11 у 2008. Найбільше падіння рейтингу продемонструвала Донецька область: з 7 сходинки у 2007 році до 16 у 2008 році, та Одеська (з 13 у 2007 році до 20 у 2008 році).

Таблиця 1. Характеристика якісного рівня трудового потенціалу сільського населення регіонів України

За допомогою кластерного аналізу регіони України були поділені на три групи: з високим, середнім та низьким рівнями тієї чи іншої характеристики трудового потенціалу сільського населення.

Для кластеризації було використано статистичний програмний пакет SPSS, а саме процедуру кластеризації k-середніми [5]. Застосування саме цієї процедури було обумовлено декількома факторами. По-перше, ця процедура дозволяє розбити сукупність на визначену кількість груп (в даному випадку розбивалась сукупність на три групи), по-друге, немає потреби визначати початкові центри кластерів за допомогою попереднього ієрархічного аналізу. Групування відповідно до цього методу дало наступні результати: в 2007 році за індексом якісного рівня трудового потенціалу сільського населення до групи з високим рівнем належало 8 областей. До групи з середнім рівнем розвитку відносилися 13 регіонів, з низьким - лише 4 (табл. 2).

Таблиця 2. Групування регіонів України за індексом якісного рівня трудового потенціалу сільського населення

За даними 2008 року група регіонів з високим якісним рівнем трудового потенціалу сільського населення значно розширилася і становила 10 областей, відбулися також і якісні зміни у складі цієї групи. Так, із 8 регіонів, що відносилися до регіонів з високим якісним рівнем трудового потенціалу сільського населення у 2007 році, залишилися АР Крим, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області, а до них додалися Луганська, Полтавська, Черкаська. Кількість регіонів з середнім рівнем життя сільського населення скоротилася з 13 до 9. Відповідно кількість регіонів з низьким рівнем життя збільшилася до 6. Такі зміни можуть свідчити як про збільшення розшарування між регіонами за якісним рівнем трудового потенціалу сільського населення, так і про вирівнювання якісного рівня трудового потенціалу, яке ускладнює процес віднесення регіонів до певних груп.

Аналіз динаміки величини центрів кластерів регіонів з середнім та низьким рівнями життя населення демонструє їх зближення, що відбувається на тлі стабільного зростання значення центру кластера з високим рівнем розвитку, до того ж відбувається зменшення відстані між центрами кластерів з середнім та низьким рівнем життя сільського населення.

Підводячи підсумок огляду передумов формування та використання сільського трудового потенціалу можна зробити висновок про існування у сільській місцевості певних перешкод на шляху відтворення трудового потенціалу. При чому в ряді випадків ситуація продовжує погіршуватися. Це стосується як обмеженості ресурсів для формування трудового потенціалу достатнього рівня та для оптимального його використання, так і обмеженості можливостей доступу до різного роду товарів та послуг в порівнянні з міським населенням. Про це свідчать негативні тенденції в сфері охорони здоров'я, освіти, соціальної інфраструктури, забезпеченості сільського населення комунальними зручностями; окремими доказами слугують суттєва різниця між сукупними ресурсами та грошовими доходами сільських та міських домогосподарств, а також значна частка (майже 60 %) сільських мешканців із середньодушовими грошовими доходами нижче прожиткового мінімуму. Все це створює матеріальні та психологічні перешкоди на шляху ефективного формування та використання трудового потенціалу сільського населення і вимагає врахування згаданих аспектів при розробці ефективної системи регулювання процесу реалізації сільського трудового потенціалу в сучасних умовах.

Регіональну оцінку рівня використання трудового потенціалу сільського населення можна провести з допомогою інтегрального показника, до складу якого входять рівень зайнятості (%), рівень безробіття (%) та середній розмір оплати праці у грошовому та натуральному вигляді (грн). Така незначна кількість показників пояснюється тим, що, по-перше, інші індикатори або мають незначну, або дуже велику регіональну варіацію, що унеможливлює їх застосування. По-друге, більшість показників, які можна використати для оцінки ефективності використання трудового потенціалу сільського населення, отримують з вибіркових обстежень (умов життя домогосподарств та економічної активності населення) та мають невисокий рівень надійності для сільської місцевості внаслідок недостатності вибіркової сукупності. Результати розрахунків представлені на рис. 1.

Рис. 1. Індекс рівня використання трудового потенціалу сільського населення регіонів України

Перше місце за рівнем використання трудового потенціалу у 2007 році займала Луганська область, причому по двох з трьох показників вона займала перші місця: рівень зайнятості та рівень безробіття. У 2008 році Луганська область втратила у значенні інтегрального показника, але зберегла за собою чільний рядок рейтингу, хоча за рівнем безробіття вона стала третьою, а за середнім рівнем оплати праці у сільській місцевості лише 11. В 2008 році склад аутсайдерів не змінився. Відсутність ротації серед областей- аутсайдерів пояснюється тим, що значення їх інтегральних показників значно поступаються всім іншим регіонам (за виключенням Миколаївської області, яка може помінятися з вищезгаданими областями вже у наступному році).

За рівнем використання трудового потенціалу всі регіони України було поділено на три групи (табл. 3)/

Таблиця 3. Групування регіонів України за індексом рівня використання трудового потенціалу сільського населення

У 2007 році до регіонів з високим рівнем використання трудового потенціалу сільського населення, належало 3 регіони, група регіонів з середнім рівнем налічувала 18 регіонів, причому значення центру цього кластеру суттєво відставало від значення центру кластеру регіонів з високою ефективністю використання трудового потенціалу.

Група з низькими показниками рівня використання трудового потенціалу сільського населення складалась лише з 4 регіонів (Івано-Франківської, Миколаївської, Рівненської та Тернопільської областей).

У 2008 році ситуація суттєво змінилася: до регіонів з високим рівнем використання трудового потенціалу належала лише Луганська та Київська області. Група регіонів з середнім рівнем значно скоротилася і складалася з 14 регіонів, при цьому відстань між центрами кластерів скоротилася. Позитивним моментом є збільшення значення центрів кластерів груп з середнім та низьким рівнем, а негативним - зменшення значення центру кластеру з високим рівнем використання трудового потенціалу та збільшення кількості регіонів з низьким рівнем використання трудового потенціалу, таких у 2008 році було зафіксовано 9.

Для двох областей із високим рівнем використання трудового потенціалу сільського населення характерні низькі частки сільського населення - для Донецької найнижчий (9,6 % та 9,5 %) і 13,4-13,5 % у Луганській. Найвищі рівні використання трудового потенціалу сільського населення у цих областях та Київській області можуть бути спричинені високим рівнем зайнятості сільського населення у Донецьку, Луганську та Києві. Для областей із низьким рівнем використання трудового потенціалу сільського населення характерні вищі в порівнянні з середньою по Україні частки сільського населення (окрім Запорізької області), що у зв'язку із занепадом сільського господарства - основним видом діяльності у сільській місцевості - спричинило зниження рівня використання трудового потенціалу сільського населення.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що сталого лідера серед регіонів України за якісним рівнем трудового потенціалу сільського населення не існує. Це твердження обумовлене високою регіональною варіацією показників трудового потенціалу сільського населення. Коливання рейтингу областей цілком обумовлено ступенем реалізації конкретних регіональних програм за базовими аспектами трудового потенціалу населення. Перспективи подальших досліджень полягають у подальшому розвитку прикладних засад оцінки використання трудового потенціалу сільського населення, оскільки вони створюють передумови для формування та реалізації соціально-економічної політики країни в регіональному розрізі, зокрема і у сфері реалізації трудового потенціалу сільського населення.

Література

трудовий сільський регіональний

1. Саблук П.Т. Основні напрями розвитку високоефективного агропромислового виробництва в Україні / П.Т. Саблук // Агроінком. - 2002. - № 4-7. - С. 2-7.

2. Макарова О.В. Державні соціальні програми: теоретичні аспекти, методика розробки та оцінки: [монографія] / Макарова О.В. - К.: Ліра-К, 2004. - 328 с.

3. Лісогор Л.С. Конкурентність ринку праці: механізми реалізації: [монографія] / Л.С. Лісогор; Е.М. Лібанова. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАНУ, 2005. - 168 с.

4. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / Грішнова О.А. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 254 с.

5. Бююль Ахим SPSS: искусство обработки информации. Platinum Edition: / Бююль Ахим, ЦефельПетер; [пер. с нем.] - Спб. : ООО «ДиаСофтЮП», 2005 - 608 с.

Размещено на Allbest.ru