Корупція - одна із складових тіньової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОРУПЦІЯ -- ОДНА ІЗ СКЛАДОВИХ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні неможливо зробити чіткий аналіз соціально-економічного стану України без проблем, які тісно пов'язані з тіньовою економікою на рівні держави, а також на міжнародному рівні. Ось чому законодавством України серед пріоритетних принципів політики національної безпеки визначені пріоритети договірних (митних) засобів у розв'язанні конфліктів та використання в інтересах України механізмів міжнародної колективної безпеки.

Корупція як інститут тіньової економіки на всіх рівнях загрожує не тільки демократичному розвитку, але й фінансово-економічній і національній безпеці держави. Основною причиною виникнення тіньової економіки може бути не тільки невідповідність законів умовам економічної діяльності, але й потребам у виживанні людей в складних умовах становлення ринкових відносин. Шукаючи певні джерела виживання, підприємницьке населення не бачить нічого поганого, страшного в тому, щоб заробити гроші “в тіні”, не сплачуючи податки в бюджет держави. Держава являється також на самому високому рівні підприємцем, але під захистом чотирьох центрів економічної влади:

- Верховної Ради, що приймає закони, які регулюють економічну діяльність;

- Президента, який має право накладати вето на прийняті Верховною Радою закони і видавати укази;

- Національного банку, який самостійний у проведенні грошово-кредитної політики.

Аналіз останніх досліджень. Серед найбільш вагомих робіт із питань теорії та практики функціонування корупційних відносин у суспільстві можна назвати праці відомих зарубіжних та вітчизняних вчених Д. Нея, А. Рогоу, А. Хенденхаймера, Д. делла Порта та І. Мені, О. Гурова, та інших.

Виклад матеріалу дослідження

Соціально-економічну систему неможливо зрозуміти без обґрунтування того, хто, над ким (чим), якою мірою і заради досягнень яких цілей здійснює владу. Влада в соціально-економічній системі повинна стати об'єктом систематично наукового дослідження з боку економічної, соціологічної та правової наук.

Влада -- це система соціально-економічних відносин між державами, групами людей або людьми з метою нав'язувати свої інтереси іншим. Базисом влади та її обов'язковим елементом є система відносин залежності. В основі залежності лежить асиметрія в розподілі ресурсів, яка веде до нерівних соціально-економічних наслідків (матеріальних, політичних, адміністративних та ін. ), як на рівні держави, так і на міжнародному рівні.

Стаття акцентує увагу на владу власника засобів виробництва, владу держави, ринкову владу, владу споживача, фінансову владу, владу трудових колективів, владу корпорацій, регіональну владу і т.д.

Без сумніву є той факт, що поведінка економічних суб'єктів істотною мірою формується під впливом системи різних рівнів влади, в т.ч. політичної, в рамках якої вони діють, контролюють, впливають, підпорядковують один одного, виходячи зі своїх соціально-економічних сьогоденних та майбутніх інтересів.

Відомий вчений Р.Ойкен підкреслював, що “першим завданням національної економії є відкриття конкретних фактів, які обґрунтовують економічну владу, і дослідження дійсного впливу економічної влади”.[1]

К. Ротшильд зазначає, що влада мала б стати темою, яка повторюється в економічних науках як теоретичного, так і прикладного характеру, однак, якщо ми проаналізуємо розвиток економічної теорії протягом останніх ста років, то побачимо, що вона характеризується свідомою відсутністю розгляду влади. Те, що люди використовуватимуть владу для зміни ринкового механізму; що нерівна влада може справляти великий вплив на результати функціонування ринку; що люди прагнуть влади такою ж самою мірою, як економічного багатства: цими фактами, здебільшого, нехтують. [2]

Влада, що є одним з головних об'єктів дослідження в соціально-політичних науках, не відображена в повній мірі в економічних науках. У вітчизняній літературі зроблена спроба вияснити сутність економічної влади в працях Г. Задорожного. [3]

Держава, яка планує розпочати свою справу, має стартовий капітал, а прості підприємці, як правило, його не мають, ось що підштовхує людей до використання позаекономічних, нестатутних методів, прийомів -- через політичні впливи та волю чиновників, близьких знайомств, лобізм та ін.

Сьогодні не в моді законослухняність, як світоглядна цінність, яка поки що не стала соціально-економічним чинником для молодих підприємців. Ось чому економічно слабкий та середній бізнес живе під сильною владою чиновників різних рівнів та владою всезагального еквіваленту.

Якщо розглядати тіньову економіку з економічної точки зору, то -- дуже складне заплутане соціально-економічне, правове явище, яке представлене системою неконтрольованих, нерегульованих економічних відносин між суб'єктами економічної діяльності різних рівнів із залученням політичного впливу, але повністю усвідомлене явище певними суб'єктами.

Одна з особливостей тіньової економіки, яка характерна для молодої незалежної України, полягає в тому, що вона в тісній залежності з корупцією, яку неможливо викоренити. Біда в тому, що тіньова економіка України не протистоїть формальній економіці, а існує у неї всередині, виступаючи природним і закономірним наслідком легальних статусів господарюючих і керуючих суб'єктів різних рівнів. В основі системи тіньових економічних відносин в сучасній Україні лежить ціла система можливостей приватизувати за безцінь будь-яке суспільне благо (земля) для корисливого тіньового обороту з метою максимальної наживи на різних рівнях, а потім “накивати п'ятами” за кордон, залишивши після себе ні совісті, ні честі, ні патриотизму, ні відповідальності, називаючи себе при цьому “великими українцями”.

Тіньові економічні відносини, не має значення на якому рівні, -- це специфічні відносини між людьми, групами людей з приводу користування й розпорядження та володіння всіма можливими і неможливими благами з метою забезпечення по максимуму особистих або групових соціально-економічних інтересів за рахунок результатів праці українського народу. Вище названі відносини зумовлюють появу, існування та розвиток корупційних зв'язків на різних рівнях.

Корупція -- це складне соціально-економічне, політичне явище, яке характерне для будь-якої держави, і виникає в процесі реалізації тіньових економічних інтересів між посадовими особами та іншими суб'єктами господарювання з метою максимального задоволення державних, групових або особистих привілеїв через комерціалізацію людських благ і цінностей, залучаючи при цьому політичний вплив та посадові функціональні обов'язки.

Цікавим є те, що згідно Закону України “Про боротьбу з корупцією”, до суб'єктів корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, належать: державні службовці; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних та обласних рівнів; службові особи органів місцевого самоврядування, тобто всі ті хто приймає закони, постанови, розпорядження.

Об'єктом здійснення корупції є хабар, сутність економічної природи якого полягає у встановленні ціни “послуги” за незаконність певних дій, послуг або їх категоричну заборону, що призводить до економічної, політичної, національної безпеки будь-якої держави.

Якщо зробити екскурс в давнину, то в Римському праві корупція (corrumpire) розумілась як “зламати, фальсифікувати, підкупити”, а також означала протиправну дію, наприклад, по відношенню до судді, ця категорія виникла від словосполучення латинських слів “corrie” ( декілька учасників в одній із сторін взаємопов'язаних відносин з приводу єдиного предмета) та “rumpere” (ламати, порушувати, скасовувати”. Результатом стало єдине поняття, що означає участь у спільній діяльності декількох (не менше двох) осіб метою яких є нанесення шкоди, ускладнення нормального руху судового процесу або процесу управління справами суспільства. З юридичної точки зору поняття “корупція” трактується як “продажність службових дій”.

Корупція -- це безпосереднє використання посадовою особою прав, пов'язаних з її посадою, з метою особистого збагачення, яке, як правило, супроводжується порушенням законності. [5] Енциклопедичні словники слово “корупція” трактують походження від латинського “corruptio”, що означає “псування”, “розбещення”, тобто може розумітись як розбещення окремих посадових осіб державного апарату; як соціальна корозія, що роз'їдає державну владу і суспільство в цілому.

Сучасні міжнародні нормативні документи дають різні трактування поняття “корупція”. У Резолюції “Практичні заходи в боротьбі з корупцією”, розповсюдженій на VIII Конгресі ООН із запобігання злочинності (Гавана, 1990р.), корупція визначається як “порушення етичного (морального), дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що проявилися у протизаконному використанні свого службового становища суб'єктом корупційної діяльності”. В одному із документів ООН “Про міжнародну боротьбу з корупцією” вона визначається як “зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях”, тобто корупція виходить за межі хабарництва. Крім того, це поняття включає також хабарництво (винагороду за відхилення від службових обов'язків).

Міждисциплінарна група з корупції Ради Європи дає більш широке визначення: “Корупція -- це хабарництво та будь-яка інша винагорода особі, якій доручено виконання певних обов'язків у державному або приватному секторі, що веде до порушень зобов'язань, покладених на неї за статусом державної посадової особи, приватного співробітника, незалежного агента, або іншого роду відносин з метою отримати будь-які незаконні вигоди для себе та інших”. Виходячи з даного визначення, суб'єктом корупції може бути не тільки посадова особа.

Немає також єдиного тлумачення поняття “корупція” і в нормативно-правових актах України. Так, у Законі України “Про боротьбу з корупцією” від 5.10.1995р. вказано, що під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Інше визначення корупції дається у Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр., затвердженій Указом Президента України від 24.04.1998р.: “Корупція -- це сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю сутністю корупційних дій, інших правопорушень ( кримінальних, адміністративних, цивільно-правових ), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов'язаних зі здійсненням цих дій”.

Дослідження про сутність корупції показують, що в різних країнах її форми у системі державної, муніципальної та недержавної служб дуже схожі.

Майже у всіх країнах світу тіньова економіка виникає, коли переважає приватний інтерес, внаслідок чого свідомо порушується закон. В Україні тіньова економічна діяльність виникає також в надрах офіційного правового поля, іншими словами кажучи, якщо в зарубіжних країнах з початком тіньової економічної діяльності діяння формального правового статусу припиняється, то в Україні він дозволяє вести таку діяльність.

В Україні багато хто, займаючи важливі державні посади, представляють великий бізнес. Крім того, вільне використання чиновниками своїх формальних статусів дає можливість для виведення “у тінь” не тільки економічної, але й політичної, адміністративної, правової, соціальної та іншої діяльності.

Навіть за радянських часів разом з посадовим статусом чиновник здобував і певні права розпоряджатися економічними ресурсами, що належали виключно державі. Наявність посадового статусу вказував на певні межі, в яких користувач таких прав приймав рішення. Але в умовах, коли існував дефіцит, посадова особа не мала можливості виконувати державні плани, тому могла втратити свій статус. Щоб цього не сталося, посадова особа була змушена проявляти кмітливість, ініціативу, йти на ризик, досягаючи при цьому поставленої мети, а це відповідало ринковому механізму. Інакше цей чиновник міг бути покараний, або в адміністративному порядку, або через юридичні інстанції.

економічний корупція тіньовий суспільство

Висновок

Виходячи з вищесказаного, до основних причин корумпованості можна віднести:

- суперечність у політичній системі між самою владою і бізнесом різних рівнів;

- невідповідність законодавчої бази морально-етичним нормам підприємництва;

- двоїсту природу людини, що полягає у добрі та злі;

- нерівномірність розвитку ринкового господарства на різних рівнях;

- значне розшарування суспільства на людей бідних і багатих;

- суперечність між швидко змінюваними умовами ринкового господарства та чинним законодавством;

- слабкість політичної влади;

- наявність високих податків.

З метою подолання корупції в Україні, як інституту тіньової економіки, повинна бути чітка стратегія державної політики щодо створення умов, за яких би заробітна плата чиновників залежала від результатів їх діяльності.

Література

1. Wronq D. The Oversocialized Conception of Man in Modern Socioloqy. “American Socioloqical Review “ № 26, 1961, р. 183-196.

2. Hart K. Informal Urban Income Opportunities and Urban Employment in Ghana. “Journal of Modern African Studies” Vol. 11, № 1, 1973, р. 61-90.

3. Цирель С. Экономический рост и информационные технологии: компаративистский подход // Вопросы экономики / С. Цирель. - № 11, 2004. - С. 92-93.

4. Про боротьбу з корупцією: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №34.

5. Большой энциклопедический словарь. - М. : Советская энциклопедия, 1991. - С. 634.

Размещено на Allbest.ru