Взаємозв'язок економічної і соціальної ефективності в кооперативній моделі господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

12

Взаємозв'язок економічної і соціальної ефективності в кооперативній моделі господарювання

Греков О.М.

Сучасні корпоративні моделі господарської діяльності мають багато спільного з колись популярними кооперативними моделями. Проблема розвитку кооперації в оновленому вигляді набуває все більш оптимістичного і все більш продуктивного характеру. Слід зазначити, що досвід світового кооперативного руху дозволяє визнати, що кооперація - один із небагатьох помітних соціальних феноменів, який підриває безапеляційну впевненість у нездійсненності справедливості, солідарності, неформальної рівності права і самодіяльності. Виникнувши як антикапіталістичних рух, кооперація виявила в подальшому живучість в найнеоднорідніших соціально-економічних, суспільно-політичних та етичних умовах XIX і XX століть.

Мета статті - проаналізувати і спів ставити кооперативну і корпоративну моделі господарювання та виявити їх економічну і соціальну ефективність.

В різних країнах з давніх-давен існували до кооперативні форми об'єднання людей на основі корпоративних принципів. Такі об'єднання виконували ряд функцій: економічну, адміністративну, соціальну і виховну.

Формою простої кооперації праці була і артіль, оскільки в ній об'єднувались декілька осіб для спільної праці або промислу. В артілях існувала кругова порука, усі відповідали один за одного.

Общини і артілі мали загальні риси з класичними кооперативами : добровільність, самоуправління, рівність, солідарну матеріальну відповідальність тощо. Проте згодом, вичерпавши свої можливості, общини і артілі поступово зійшли з історичної арени.Але як форма об'єднання людей і організації праці кооперація (від латинського cooperation - співробітництво, спільна праця) у вигляді перших кооперативів з'явилась лише півтора-два століття тому в англійських містах. Це пов'язано з виникненням капіталістичного способу виробництва, накопичення капіталу і концентрацією засобів виробництва. Великі товаровиробники у жорсткій конкурентній боротьбі розоряли дрібного товаровиробника - ремісника, кустаря, фермера.

Соціальні зміни в структурі суспільства призвели до утворення нової верстви населення - найманих робітників. Отримуючи мізерну заробітну плату, вони не могли навіть задовольнити свої елементарні матеріальні потреби. Внаслідок цього з метою захисту економічних прав трудящих в різних галузях виробництва стали стихійно виникати споживчі організації.

В нинішній час у Міжнародний кооперативний альянс входять майже 100 країн. Членами альянсу є більше 250 кооперативних організацій, які об'єднують приблизно 800 млн. людей. Кооперативні цінності, такі як взаємодопомога, демократія, рівність, справедливість і кооперативні принципи - добровільне іі відкрите членство, автономія і незалежність, освіта, турбота про суспільство, співробітництво, по суті, є загальнолюдськими цінностями і принципами. Вони близькі і зрозумілі саме простим людям. За оцінками ООН, майже половина населення земної кулі забезпечують себе засобами до існування завдяки кооперативним підприємствам. До революції кооперація була величезною системою самоорганізації, яка включала в себе десятки мільйонів людей.

В перші роки радянської влади держава широко використовувала кооперацію для постачання населення продовольчими товарами першої необхідності. Ледь не поголовно всі громадяни вважались її членами. Але потім, хоча і формально, був відновлений її організаційно-правовий статус. Проте вона біла перетворена на одержавлену систему, яка втратила властиві їй кооперативні принципи і цінності. Фактично держава керувала споживчою кооперацією, розпоряджалась її майном, як своєю власністю. Такий стан кооперації за часів Радянської влади був зумовлений не лише політичними, але і соціально-онтологічними, філософсько-метафізичними уявленнями. Це було зумовлено загальною методологією і світоглядом марксизму. В той момент раціональне зерно в поглядах народників не було поміченим за політичною полемікою і не мало у своєму теоретичному арсеналі праць таких теоретиків кооперації, як С.М. Подолинський, О.В. Чаянов. He існувало іншого філософсько-антропологічного арсеналу, який змушував би нас зовсім по-іншому поглянути на селянську общину, її зв'язок з екологічними постіндустріальними укладами. На жаль, думка відносно того, що велике підприємство в землеробстві значно ефективніше виявилась помилковою.

Сьогодні ми маємо досліджений багатьма науковими школами досвід селянських країн. Він показує, що спосіб життя общинного або кооперативного селянина надає людині такі блага, які не компенсує навіть більш високе грошове винагородження найманого робітника. Ще більш важливий той факт, що модернізація через перетворення селян на фермерів неминуче викидає із суспільства велику кількість селян. Така модернізація, навіть якщо вона вважається успішною з точки зору моне- таризму, руйнівна для суспільства і тим більше для народу. Общинне право забороняло продавати і навіть закладати землю, але селяни розуміли вигоду зі складчини, тому що знали, що в умовах нестабільності сільськогосподарського виробництва кожний може потрапити в ситуацію кризи і без недоторканого общинного запасу і кругової поруки не прожити. Це общинне правило гарантувало виживання і цінувалось селянами вище свободи. З часом творчий пошук міри поєднання приватного інтересу із загальним привів до нового погляду на кооперацію як соціальний гібрид, який би поєднував у собі економічну ефективність і соціальну справедливість.

В післяреволюційні часи виділялись два види кооперації: буржуазна і робітнича. Буржуазна кооперація розглядалась як приватна оренда державного майна, комісійна торгівля продукцією державних підприємств в якості радянської форми державного капіталізму. Кооперація в такому розумінні зберігала господарства дрібних товаровиробників. Усуспільненню підлягали не самі господарства, а їхні окремі господарські функції, наприклад, на кооперативних началах створювались млини, маслоробні та інші підприємства дрібних товаровиробників. Прибуток розподілявся за капіталом, тобто залежно від вкладених коштів. В умовах економічної розрухи буржуазна кооперація, з одного боку, стимулювала пожвавлення виробництва, з іншого - полегшувала завдання держави щодо організації обліку і контролю, щодо впорядкування ринкової стихії.

Робітнича кооперація була представлена споживчою і промисловою групами. Промислова кооперація була трудовим об'єднанням дрібних землеробів або кустарів. Її мета - виробництво і збут як землеробських, так і неземлеробських продуктів, в тому числі виробів дрібної місцевої промисловості з дерева, металу, шкіри тощо. Це виробництво орієнтувалось на покращення становища селян, їхнього життя і господарства. Споживча кооперація виконувала інші функції. Вона забезпечувала заготівлю на взаємовигідній основі сільськогосподарських продуктів - надлишок продовольства, який залишався у селянських господарствах після виконання продподатку, - їх перевезення і справедливого розподілу серед робітників.

Свого часу О.І. Герцен доводив, що завдяки виключному поєднанню обставин, сільська община може поступово звільнитись від своїх первинних рис і розвиватись як елемент колективного виробництва в національному масштабі. При цьому вона здатна запозичити всі позитивні матеріально-технічні і наукові досягнення, набуті провідними в економічному плані країнами. Реальність подібних запозичень доводиться практичним досвідом, можливістю за десятиліття досягти великомасштабного капіталістичного виробництва.

Слід зазначити, що соціальні проекти утопістів, які базувались на ідеї кооперативів, існували задовго до цього і навіть втілювались на практиці в проектах Р. Оуена, але цей проект не був цілком фантастичним, він увійшов в історію вічних соціальних проектів і був зарахований в соціально-економічні плани ефективного розвитку держави.

Але повернемось до проблеми «придатності» кооперації в різних соціально-економічних, суспільно-політичних, етичних вчення XIX-

XX ст., що вплинули на виникнення сучасних виробничо-комерційних компаній та їх ефективне функціонування. В соціально-економічній історії мали місце декілька різновидів кооперативної моделі: «християнський соціалізм» з його кооперативно-виробничою домінантою і принципом «коопартнеришпа», «кооперативний соціалізм» і «кооперативізм» з ідеями поступової господарської трансформації суспільства, потім - концепції змішаної економіки, конкретно непівсько-кооперативний варіант. Кооперативні системи недавніх соціалістичних країн також свідчать, що ідеї і практики кооперативного руху знаходять заснування в якості широкого спектру соціально, економічно, духовно значущих засобів, способів облаштування життя суспільства. Мова йде про можливість уникати найбільш варварських форм експлуатації з боку лихварства, торгівельно-посередницького, фінансового капіталу. Сюди ж включається можливість спрощення і підвищення господарського, взагалі матеріального, а нерідко і культурного рівня осіб, які об'єднались. Це також механізм формування додаткових робочих місць - пом'якшення безробіття, а при відсутності його - створення умов для найбільш повної творчої або просто діяльнісної самореалізації.

Нині кооперація перспективна і у зв'язку з розвитком диверсифікації виробництва на його інформаційній стадії, оскільки гнучка технологія виробництва робить дрібні підприємства повноцінними суб'єктами нової економіки [2,с.90--92]. Крім того, кооперація здатна синтезувати разом економічні, соціальні і особисті переваги. Кооперативна організація економіки і організація суспільно-політичної системи на основі організаційно-кооперативних принципів (самоуправління) - в цих двох пластах вбачається можливість найбільш доцільного, ефективного і етично найбільш прийнятного налагодження людського співжиття. А тому ідея кооперації як форми господарювання отримує все більше прибічників у світі.

Кооперативна модель в різних країнах, в різних типах економіки має своє непереборне значення. Безсумнівно, що при домінуванні в суспільстві всіх видів власності, кооперація дає вагомий соціальний ефект. Головне завдання на сучасному етапі - зробити форми кооперації різноманітними і органічно поєднати їх з можливостями інформаційно-комп'ютерних технологій і сучасних досягнень ефективного управління, маркетингу і менеджменту.

Лідери сучасного міжнародного кооперативного руху вважають, що кооперативи є мостом, провідником між місцевими общинами, місцевими людьми і глобальним ринком. Із моменту існування міжнародна кооперація успішно діяла в тій обстановці, де були створені передумови для змін, коли потрібно було боротися з нерівністю, несправедливістю і дискримінацією. її сила полягала у тому, що це була практична філософія, яка мала джерелом свого розвитку такі цінності, як солідарність, демократія, рівність.

Звичайно, в кожній країні, в кожному регіоні, у кожній нації кооперативи мають свої особливості. А до того ж, кожна країна знаходиться на певному етапі розвитку, перед нею стоять різні завдання, є різні можливості. Нині одним із найактуальніших завдань є винайдення нових форм кооперування, щоб привернути увагу молоді на місцевому рівні.

Наприклад, кооперативи футбольних болільників в Англії. Сьогодні футбол є серйозним бізнесом, багаті клуби торгують своїми акціями на біржах. Самі по собі ці акції, що належать окремим людям, особливо не впливають на їхніх власників. Але, якщо їх об'єднати, то ситуація відразу зміниться. Таким чином народились кооперативи футбольних болільників. Позитивні форми об'єднання акцій всіх окремих болільників в кооперативну форму володіння існують у Великобританії. Один місцевий клуб став повного власністю кооперативу. Почавшись усього лише три роки тому, сьогодні уже більше сорока клубів мають своїх кооперативних прибічників. Подібні моделі кооперативу стали основою можливого створення форм участі в діяльності великих приватних компаній.

У багатьох країнах нині продовжується перехід від надання соціальних послуг державою в приватний сектор, то кооперативний рух відкриває двері тим структурам, які можуть запропонувати серединний шлях, що відповідає прагненням общини і місцевим політичним імперативам. В найближчому майбутньому постає завдання відкрити новий тип кооперативів, а саме, кооперативи, що будуть працювати у тісному контакті з профспілковими організаціями і службами державного сектору. Можливе створення цілої системи кооперативів з обслуговування людей похилого віку, дітей, надання різноманітних послуг у сфері освіти.

Очевидним є той факт, що на будь-якому рівні - національному і міжнародному - кооперативний рух робить конкретний вклад, як в економічний, так і в соціальний розвиток. В нинішній момент громадянське суспільство і діловий світ активно займається створенням нових моделей розвитку і відносин. Крім того, кооперативний рух також повинен займатись вирішенням проблеми власного управління і можливого росту. Стратегія та ініціативи повинні виходити з власної структури загальних цінностей і принципів таким чином, щоб покращити склад кооперативного руху на всіх рівнях.

Кооперативи мають місце у всіх державах. Вони об'єднуються в національні і міжнародні союзи. Найбільший з них - Міжнародний кооперативний альянс. Це величезна неурядова організація, яка в 1946 році отримала консультативний статус при ООН, а нині він серед інших організацій має вищий консультативний статус у Раді економічного і соціального розвитку ООН (ЕКО СОС) і є членом Комітету OOH в сприянні і розвитку кооперативів (KO ПАК) [4].

В умовах глобалізації кооперативна модель гідно проходить перевірку на витривалість. Створюються нові кооперативні підприємства у сфері інформаційних технологій. На перше місце в кооперативах виходить соціальна сфера діяльності: надається допомога малозабезпеченим верствам населення, створюються нові робочі місця, до роботи активно залучаються жінки і діти.

У багатьох країнах кооперативи вважаються більш надійними, аніж традиційні корпорації. Вони забезпечують безпеку продуктів харчування, виступають за захист навколишнього середовища. Ane найбільше досягнення кооперативної моделі - вклад у створення світового співтовариства, заснованого на розумінні і співробітництві між людьми різних культур і соціального статусу.

В нинішній час глобалізації MKA переживає серйозний період змін як в керівництві, так і у визначенні стратегій. Як підкреслює керівництво M KA, його стратегія базується на таких пріоритетах: чітке визначення глобальних стратегічних проблем, що робить MKA об'єднаною і глобальною організацією, кооперативна ідентичність, робота з членами організації, розвиток, міжнародне представництво МКА, захист кооперативного руху.

Дуже важливим є те, що кооперативи не є інструментом суспільної політики. Проте основне завдання кооперативного руху - добитись від уряду такого ж ставлення до себе, як і до інших ринкових структур. Це необхідно для створення сприятливих умов розвитку і росту автономних кооперативів. Вагомим результатом співробітництва Міжнародного кооперативного альянсу з OOH і МОП є прийняття в 2002 році Резолюції Генеральної Асамблеї OOH «Кооперативи в процесі соціального розвитку» і реконструкції МОП 193 «Про сприяння розвитку кооперативів». Ці важливі документи спрямовані на мобілізацію величезного потенціалу кооперативів і більш ефективне його використання. Стабільний розвиток можливий і через кооперативне підприємництво, на основі створення відповідного законодавчого, організаційного і адміністративного середовища, а також зміцнення громадянського суспільства.

Кооперативи в їх різних формах сприяють забезпеченню максимально широкої участі в економічному і соціальному розвитку всіх груп населення. Особливо важлива роль кооперативів у подоланні соціальної нерівності і суперечностей у сучасному світі, зокрема, для ліквідації бідності, забезпечення широкої і продуктивної зайнятості і розширення соціальної інтеграції. Спираючись на традиції своїх засновників, члени кооперативів вірять в етичні цінності, серед яких чесність, відкритість, соціальна відповідальність і турбота про ближніх. Таким чином, кооперативна модель поєднує в собі економічну ефективність і соціальну справедливість.

Підвищення ролі кооперації у сучасній економіці і сучасному суспільстві може бути зумовлена рядом об'єктивних економічних та інноваційних факторів. Великі корпорації, не бажаючи ризикувати переобладнанням свого гігантського обладнання, передовіряють освоєння нових потреб малим венчурним формам, які наділені функцією експериментального авангарду. В цілому в розвинених країнах більше 65% валового продукту створюється малими підприємствами, а серед фірм, що освоюють нові ринки, їх частка досягає 90%. Така економічна субкультура несе в собі риси, які несправедливо прийнято ототожнювати з патріархальними.

Ще одна характерна риса полягає в тому, що виробництво в цих фірмах є більш працезатратним, аніж капітальним. Особливо це стосується сфери послуг, в якій частка живої, особливо висококваліфікованої, праці у вартості продукції значно вища, аніж у великих фірмах. Важливим стимулом кваліфікованої трудової діяльності, пов'язаної з високою партнерською відповідальністю, старанністю, турботою, самореалізацією є у цьому випадку її творчий характер, зв'язок з інтелектуальною та інноваційною діяльністю [3,с.368].

Слід звернути увагу на ті характеристики діяльності і підприємства, які характерні для тенденцій нової економіки. Це та ніша, яка може бути заповнена кооперативами і яка дозволить їм стати реальними, повноправними елементами нової економіки. У зв'язку з цим слід звернути увагу на деякі риси сучасної кооперації, які є для неї, з нашої точки зору, перспективними в новій економіці.

Таким чином, за роки свого існування кооперативи зарекомендували себе як конкурентоздатні і ефективні форми економічної організації і діяльності. Завдяки своїй гнучкості кооперативи відповідають постійно змінюваним потребам людей, навіть у складній економічній, соціальній і політичний обстановці. Кооперативи діють у всіх сферах, вони займаються переробкою і збутом сільськогосподарської продукції, кредитуванням, страхуванням і банківською справою, житловим будівництвом, транспортом, виробництвом товарів, торгівлею, здійснюють найрізноманітніші соціальні послуги.

Накопичений господарський досвід дозволяє говорити про кооперацію як ефективний, найбільш гнучкий і бережливий спосіб мобілізації і оптимізації наявних сил і ресурсів для пожвавлення і підйому економіки. Кооперація успішно проявляє себе як спосіб впровадження товарно-грошових відносин у найглухіші кути тієї чи іншої спільноти і як засіб економічного підйому дрібного господарства через введення начал великого виробництва, начал машинізації і наукової організації господарських процесів всюди, де вони можуть виявити свої переваги. Зокрема, концепція «диференціальних оптимумів» дозволяє найбільш ефективним, безболісним чином пов'язати воєдино наявну господарську і соціально-психологічну реальність з вимогами загально цивілізаційного прогресу.

Нині вітчизняна кооперація має низку недоліків, які необхідно подолати для того, щоб вона стала елементом нової економіки. По-перше, вона повинна глобалізуватись. Через Інтернет та інші сучасні засоби інформаційно-комп'ютерних технологій вона повинна стати повноправним членом світової економічної системи. По-друге, предметом її діяльності повинні стати не лише традиційні, але і сучасні види виробництва і послуг. По-третє, вона повинна зробити ставку на різні прошарки населення, в тому числі і ті, що традиційно залишаються осторонь, які потребують її, наприклад, студентство. По-четверте, важливу роль в діяльності кооперації відіграє якість її лідерів, якість менеджменту на підготовку нових лідерів повинні бути спрямовані значні зусилля. І нарешті, повинна бути чітка стратегія виживання і діяльності кооперації в новій економіці, де домінуючу роль відіграє гуманітарний капітал.

Таким чином, кооперативна модель у сучасних умовах може бути одним з ефективних засобів поєднання технологічних інновацій, економічної вигоди і соціальної справедливості. Кооперація перспективна і у зв'язку з розвитком диверсифікації виробництва на його інформаційній стадії, оскільки гнучка технологія виробництва робить дрібні підприємства повноцінними суб'єктами нової економіки.

кооперація корпоративна модель економічна інновація

Список використаних джерел

1. Макаренко А.П. Критика мелкобуржуазного кооперативного реформизма / А.П.Макаренко. - М.: Экономика, 1982. - 135 с.

2. Новая экономика и информационные технологии / Н.А.Стрелец. - М.: Издательство «Экзамен», 2003. - 256 с.

3. Панарин А.С. Искушение глобализмом / А.С.Панарин. - М.: Эсмо, 2993. - 416с.

4. Чаянов А.В. Основные идеи и формы организации сельскохозяйственной кооперации / А.В.Чаянов. - М.: Наука, 1991 - 456 с.

Размещено на Allbest.ru