Харчова промисловість міста Донецька

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донецьке територіальне відділення МАН України

ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ МІСТА ДОНЕЦЬКА

Автор:

Філіпченко Микита Валерійович

Науковий керівник:

Коростельова Валентина Іванівна



Вступ

Актуальність роботи. За кількістю зайнятих та за обсягом валової продукції харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу. Її розміщення тісно пов'язане з сільським господарством та, меншою мірою, з промислом риби. Їй властива вельми складна структура: понад двадцять підгалузей, що виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикати.

Основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий. На сировину орієнтуються цукрова, плодова, овочева, консервна, рибна, маслобійна, а на споживача - хлібопекарна, кондитерська, молочна та броварна підгалузі.

На сучасному етапі розвитку господарства України, в умовах постійних економічних криз склалося важке економічне становище для всього народного господарства України і особливо для - харчової промисловості, так як ця галузь дуже залежить від інших галузей - машинобудівної, хімічної, нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення. В умовах функціонування такого великого промислового міста як Донецьк, питання розвитку, проблеми та перспективи харчової промисловості набувають особливого значення і потребують не тільки миттєвих практичних вирішень, а й попередження появи будь-яких негараздів.

Об'єкт дослідження - харчова промисловість м. Донецьк.

Мета - дослідити сучасний стан розвитку галузей харчової промисловості в м. Донецьк. Досягнення поставленої мети можливе шляхом рішення наступних завдань:

- з'ясувати загальні відомості про харчову промисловість Донецького регіону;

- виявити спеціалізацію харчової промисловості;

- виділити найважливіші підприємства в м. Донецьк;

- простежити етапи їх становлення та функціонування;

- проаналізувати основні проблеми галузі;

- розглянути основні перспективи розвитку харчової промисловості.

Методологічна основа роботи складається із методів опрацювання наукових джерел, методів порівняння, узагальнення, класифікації, дослідження практичного досвіду, тощо.



Розділ 1. Сучасний стан розвитку галузей харчової промисловості в Донецькому регіоні та м. Донецьк

1.1 Загальні відомості про спеціалізацію харчової промисловості Донецького регіону

Харчова промисловість України включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва: круп'яну, цукрову, спиртову, пивоварну, хлібопекарську, кондитерську, молочну, рибну, крохмально-мелясну, лікеро-горілчану, макаронну, м'ясну, олійно-жирову, виноробну, консервну, соляну, овочеву тощо.

Підгалузі харчової промисловості є важливою ланкою АПК України, поєднуючи виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів рослинного походження з реалізацією готової продукції і основні обслуговуючі ланки комплексу підприємства і організації.

Малюнок 1:



Рослинні сільськогосподарські ресурси можна поділити на дві групи. Перша об'єднує виробництва, що займаються вирощуванням сировини для харчової промисловості, інша - для легкої. Найбільш характерні такі спеціалізовані рослинно-промислові комплекси: зерно промисловий, бурячний цукровий, плодово-овочевий консервний, маслобійний жировий, виноградарсько-виноробний, промисловий і ефірний.

Малюнок 2:

Ведуче місце в складі АПК України займає зерно-промисловий комплекс.

Він об'єднує галузі, що займаються виробництвом зернових, їхньою заготівлею, переробкою, обслуговуванням сільськогосподарського і що переробляє ланок. Основу комплексу складає зернове господарство. Зерновим культурам належить важлива роль в усіх областях України, особливо в областях Степової і Лісостепової зон, тобто і в Донецькому регіоні тощо.

У загальнодержавному та міжнародному поділі праці Донецький економічний район спеціалізується на промисловому виробництві але є індустріально-аграрним регіоном. Показник валової доданої вартості в розрахунку на душу населення в Донецькому регіоні в 2007 р. на 1370,6 грн. перевищував середній рівень даного показника в державі. Донецький економічний район не в змозі повністю забезпечити свої потреби у продовольчій продукції, оскільки споживання більшості її видів перевищує обсяги виробництва.

Однак він має розвинений агропромисловий комплекс, в структурі якого виділяються: сільське господарство, харчова промисловість і виробничо-соціальна структура АПК.

Галузі по забезпеченню АПК засобами виробництва в регіоні розвинені слабо і представлені лише окремими виробництвами технологічного обладнання для переробних галузей АПК та запасних частин до сільськогосподарських машин, а також виробництвами мінеральних добрив і засобів захисту рослин.

Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зернових (озима та яра пшениця, кукурудза на зерно) і технічних (соняшник) культур, а також овочівництві, виноградарстві та садівництві, особливо біля великих міст. Тваринництво представлено молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом.

Район характеризується високою часткою сільськогосподарських угідь. Вони складають 75,5% від території району - це на 3,3% більше, ніж у середньому по країні.

Посівні площі Донецького району з 2002 по 2008 р. скоротилися на 17,3%. У структурі посівних площ основне місце займають зернові культури, частка яких становить майже 50% посівів регіону.

Промислова ланка зерно-промислового комплексу забезпечує зберігання і переробку зерна. Основними галузями зерно промисловості ,що переробляє є борошномельно-круп'яна, комбікормова і хлібопекарна. Продукція зернового господарства транспортабельна.

Тому підприємства, що виробляють хлібопродукти, містяться в місцях їхнього споживання. Потужні підприємства по виробництву борошна і хліби розміщені в Донецьку та інших містах. Хлібозаводи є в усіх середніх і малих містах, селищах міського типу і більших селі Донецької області. Розвиток борошномельної і хлібопекарної промисловості залежить від потреб в хлібопродуктах.

В регіоні діє асоціація "Донбасхліб". До складу асоціації входить 24 хлібного комбінату Донецької області. Загальна потужність підприємства асоціації 1920,2 тонн хлібобулочних виробів за добу. Вся продукція має сертифікати якості, виробляється тільки з екологічно чистої сировини, без шкідливих добавок і консервантів.

Продукція:

- торти та тістечка;

- східні солодощі та інші борошняні вироби;

- кекси та рулети;

- хліб та хлібобулочні вироби.

В 1932 році було організовано Донецький трест хлібопекарської промисловості. Для забезпечення робітниками такої великої галузі підприємства ще в 1934 році при Донецьком тресті хлібопечення «Главхліб» був створений Навчальний комбінат, що почав підготовку для хлібозаводів лаборантів, змінних технологів з річним строком навчання на базі 7 класів. Нині в місті існує багато навчальних закладів, які готують працівників харчової промисловості.

М'ясна промисловість забезпечує населення свіжим та мороженим м'ясом, ковбасними виробами та м'ясними напівфабрикатами. У структурі цих продуктів провідне місце займає свинина та яловичина; використовується також м'ясо птиці, баранина. Головними підприємствами м'ясної промисловості є м'ясокомбінати, які розміщені, як правило, у великих містах та районах товарного тваринництва. Великий м'ясокомбінат знаходиться також в м. Донецьк.

Молокопереробна промисловість включає маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі.

В Донецьку діє потужний Донецький молочний завод. Масложирова промисловість виробляє та переробляє рослинні жири та пов'язані з ними продукти на Донецькому маргариновому заводі.

Таким чином, харчова та переробна промисловість Донецького економічного регіону включає в себе 16 підгалузей, основними серед яких є м'ясна, молочна, рибна, кондитерська і т. д. Як і в інших галузях матеріального виробництва в харчовій промисловості спостерігався спад виробництва продукції.

Особливо стрімкими темпами за період з 2002 по 2008 р. скоротилося виробництво продукції.

Відродження аграрного виробництва в Донецькому економічному районі можливе тільки в умовах поліпшення загальної соціально-економічної ситуації в країні.

Посприяє відродженню і прогнозоване збільшення кількості трудових ресурсів у селі за рахунок звільнення значної частини робітників, в першу чергу з вугільної галузі.

1.2 Особливості діяльності та розміщення підприємств в м. Донецьк

Донецьк сьогодні - це динамічно розвинений мегаполіс, у якому сконцентровані високий промисловий і науковий потенціали, робочі і фахівці високої кваліфікації, де є розвинена інфраструктура й виробнича база.

Характерною рисою господарського комплексу Донецька є багатогалузева спеціалізація промисловості, що поєднується з розвиненим транспортним і фінансовим господарством міста. У промисловості представлені практично всі галузі народного господарства, проте, найважливішими вважаються металургія, вугільна, хімічна промисловості і важке машинобудування.

На промислових підприємствах міста працює більш ніж 119 тисяч чоловік. Загальний обсяг реалізованої промислової продукції складає більш ніж 26 млрд. грн. за 2008 рік.

Разом з традиційними галузями важкої промисловості останніми роками розвиваються також легка, харчова. Один з найбільших промислових міст України займає територію 358 кв. кілометрів з населенням понад 1 млн. осіб. Відомий місто і як виробник найрізноманітнішої харчової продукції. Надійною підмогою в цій справі служить добре налагоджений агропромисловий комплекс з його провідними підприємствами ТОВ "Тепличний", "Пролетарська птахофабрика", АПК "Донецький", АПК "Бекон" та ін. Нагодувати мільйонне місто - справа дуже не проста. Адже головне - запропонувати високоякісну продукцію.

Підприємства харчової і переробної промисловості довели на практиці, що в змозі забезпечити місто продовольством власного виробництва, а саме: ковбасними виробами, м'ясопродуктами, хлібобулочними, кондитерськими, макаронними виробами, суцільномолочні продукти, майонезом, безалкогольними напоями та морозивом.

Основні підприємства харчової промисловості м. Донецьк:

- Донецький завод пивоваріння «Сармат»,

- Донецький м'ясокомбінат,

- концерн «АВК»,

- «Київ-Конті»,

- Донецький маргариновий завод,

- Донецький молочний завод,

- Донецька макаронна фабрика,

- Донецький виноробний завод,

- Донецький консервний завод,

- Донецький лікеро-горільчаний завод,

- О'єднання «Донецькриба»,

- ЗАТ «Геркулес»,

- ВАТ «Вінтер.

Донецькі хлібозаводи:

- 11 хлібозаводів,

- булочно-кондитерський комбінат,

- 3 хлібокомбіната,

- 2 комбіната хлібопродуктів та ін.

На прикладах найбільш відомих підприємств (Донецький завод пивоваріння «Сармат», концерн «АВК», «Київ-Конті», ЗАТ «Геркулес») простежується історія розвитку та особливості становленні всієї галузі.

ЗАТ «Сармат» - підприємство харчової промисловості України, зайняте у галузі виробництва та реалізації пива. Розташоване у місті Донецьку, належить одній з провідних пивоварних корпорацій світу SABMiller plc. ЗАТ «Сармат» веде свою історію від Донецького пивоварного заводу, який розпочав випуск продукції у 1962 році.

Будівництво підприємства тривало 10 років, відповідно до поширеної міської легенди рішення про його початок приймав особисто керівник уряду СРСР Йосип Сталін.

За однією з версій Сталін ініціював будівництво великого пивзаводу у Донецьку ще у середині 1930-х років після особистої зустрічі з легендарним радянським шахтарем Олексієм Стахановим, однак реалізації цих планів завадила Друга світова війна. За іншою версією, про будівництво пивзаводу радянського керівника попросила делегація донецьких шахтарів, яка відвідала його у 1951 році.

На момент пуску у жовтні 1962 року Донецький пивзавод мав найсучасніше обладнання та був найбільшим пивоварним підприємством на теренах України. Потужності заводу складали 7 млн. л. пива та 13,5 тис. тон солоду на рік, асортимент продукції включав пиво п'яти сортів: «Жигулівське», «Українське», «Донецьке», «Московське» та «Ризьке».

1993 року на базі Донецького пивзаводу було створене спільне підприємство з американською компанією, яку згодом придбали структури, підконтрольні українському підприємцю Рінату Ахметову. Наприкінці 1990-х через низку судових рішень та додаткових емісій акцій зазначені структури досягли повного контролю над пивзаводом.

Цьому передувало резонансне вбивство директора та співвласника пивзаводу Юрія Павленка у вересні 1998 року. 27 жовтня 2001 року відповідно до рішення акціонерів відбулося перейменування ЗАТ СП «Донецький пивоварний завод» у ЗАТ «Сармат». Підприємство отримало свою сучасну назву, що відповідає імені його основної торговельної марки, виведеної на ринок ще 1998 року.

Нове століття - нові технології. 2001 рік був багатий на події та поставив точку в складній боротьбі за збільшення стійкості пива або, іншими словами, терміну його зберігання.

Цього року був пущений новий цех без кисневого розливу - унікальний, такий, що не має аналогів в Україні по виробничих потужностях і технологічних можливостях.

За рахунок впровадження нових технологій Сармат збільшив стійкість свого пива до трьох місяців без використання консервантів і пастеризації.

Таким чином, стійкість не пастеризованого, живого пива Сармат стала не менше стійкості пастеризованого. У цьому ж році Сармат уперше вийшов на пивні ринки Росії і Молдови. У 2001 році Донецький пивоварний завод був обраний принцом-регентом Баварським з усіх пивоварних підприємств України і СНД для випуску єдиного у своєму роді пива королівського походження Kaltenberg Pils.

У липні цього року було укладено ліцензійну угоду з компанією принца Кonig Ludvig International GmbH & Co. Завдяки застосуванню новітніх технологій стійкість живого пива і терміни його реалізації порівнялася з пастеризованим пивом інших виробників - 120 днів - в упаковці, 150 днів - в склі і у банку.

У 2002 рік Сармат увійшов з новою символікою і новими сортами пива. Завдяки Сарматові 2002 рік став знаменним в історії пивоваріння України - уперше в Україні почався випуск пшеничного пива. 8 березня цього ж року Сармат підніс подарунок своїм шанувальницям у вигляді безалкогольного пива. Поетапне переобладнання виробництва Донецького пивоварного заводу, почате в 1995 році, дозволило заводу одним з перших в Україні перейти до сучасних західноєвропейських технологій виготовлення пива і зайняти гідне місце в числі лідерів українського пивоваріння.

Зростання попиту на пиво в упаковці в 2004 і 2005 рр. переконав керівництво групи Сармат в необхідності збільшення виробничих потужностей. Тому у березні 2006 року на заводі Сармат був здійснений монтаж і введена в експлуатацію лінія виробництва компанії Sidel Simonazzi продуктивністю 24 тис. дволітрових пляшок в годину і 36 тис. один літрових.

У травні 2008 року 99,84% акцій «Сармата», що на той час належали підконтрольній Ахметову корпорації System Capital Management, були продані одному з провідних гравців світового пивного ринку міжнародній корпорації SABMiller plc. Донецьке підприємство стало першим активом SABMiller в Україні.

У березні 2012 року новим власником ПрАТ «Міллер Брендз Україна», до складу активів якого входить пивзавод «Сармат», стала турецька пивоварна корпорація Anadolu Efes. Турецька компанія отримала цей актив в результаті домовленості з SABMiller, відповідно до умов якої Anadolu Efes отримала пиварні активи SABMiller в Україні.

Асортимент продукції:

- «Сармат Світле» - Густина 11 %. Алк.об. не менше 4,4 %. Тара: пляшки 0,5 л, 1 л, 2 л; банка 0,5 л; кеги.

- «Сармат Жигулівське» - Густина 11 %. Алк.об. не менше 4,4 %. Тара: пляшки 0,5 л, 1 л, 2 л; банка 0,5 л; кеги.

- «Сармат Добрий Шубін» - Густина 12 %. Алк.об. не менше 4,5 %. Тара: пляшки 1 л, 2 л.

- «Сармат Міцне» - Густина 17 %. Алк.об. не менше 7,2 %. Тара: пляшки 0,5 л, 1 л.

- «Сармат Безалкогольне» - Густина 6,5 %. Алк.об. не менше 1,2 %. Тара: пляшка 0,5 л; банка 0,5 л.

Компанія «АВК» - один з найбільших українських виробників кондитерських виробів. «АВК» розпочала свою діяльність в 1991 році як постачальник какао-продуктів на кондитерські фабрики України. Проте вже через 3 роки було виготовлено перші солодощі - пустотілі шоколадні фігурки.

В 1996 році компанія «АВК» придбала Донецьку, а незабаром й Луганську та Мукачевську кондитерські фабрики. Сьогодні до складу «АВК» входять 4 кондитерських фабрики, які розташовані в Донецьку, Дніпропетровську, Луганську та Мукачевому. В Донецьку площа фабрики - 23946 кв. м., потужність - 85778 тонн продукції щорічно, кількість співробітників - 1836 осіб.

На сьогоднішній день асортимент компанії нараховує приблизно 330 видів кондитерських виробів та 50 видів шоколадної та кондитерської глазурі, а у виробництві робить ставку на високотехнологічні, складні у виробництві продукти. Загальні технології - 170 тисяч тон продукції (цукерки, снеки, шоколад) за рік.

За останні роки загальний об'єм інвестицій, направлених на здобуток нового обладнання і модернізацію існуючих технологічних ліній склав 100 млн. гривень. 2006 рік «АВК» закінчила з чистим прибутком 28,5 млн. грн. Компанія інвестувала більш ніж 30 млн. грн. в технології виробництва високоякісних шоколадних цукерок (2006 рік).

В 2007 році компанія «АВК» (Київ), яка входить в 5 найбільших виробників кондитерської продукції, закінчила з чистим прибутком 85 млн. грн. Збільшення прибутку сталося через фокусування на найбільш перспективних сегментах ринку, зокрема, це категорії шоколадних та желейно-жувальних виробів.

В 2007 році компанія провела розширення торгової марки «АВК», в пріоритетних для себе сегментах компанія вивела нові продукти - колекція цукерок та шоколаду Persona - Collection, цукерки «Шоколадна ніч», «Креамо», молочний шоколад без цукру.

При цьому компанія послідовно зменшувала свій асортимент в ціновому сегменті. Така корпоративна політика дозволила як зберегти виробництво давно відомих цукерок - «Гулівер», «Стріла», «Курочка Ряба», так і налагодити випуск нових продуктів і брендів - «Шедевр», «Hrusters», «Молен Руж de Paris», «Оріано», «Біско», «Кремовка», «Клубжеле», «Тайго», «Фрутта» та «Бам - Бук».

Компанія виводить на ринок «Молочний шоколад без цукру». Цей продукт направлений не тільки на тих, кому заборонений цукор, а й на споживачів, які орієнтуються на здорове і правильне харчування. Не дивлячись на складність створення рецептури шоколаду без цукру, технології компанії «АВК» створили високоякісний продукт, який не поступається світовим аналогам.

Шоколад без цукру виготовляється на основі якісного какао-масла, при цьому він значно дешевше західних аналогів. Основним відмінком шоколаду без цукру компанії «АВК» від звичайного шоколаду є заміна сахарози (цукрового буряка) на фруктозу, котра міститься в плодах рослин, нектарі квітів і в меді.

Ось чому даний продукт рекомендований людям, які займаються виснажливими фізичними навантаженнями, або тим, кому по будь-яким причинам необхідно обмежити в споживання глюкозу, сахарозу. «АВК» пропонує споживачам чорний, а зараз й молочний шоколад без цукру.

Для створення ексклюзивної коробки цукерок «Шедевр Premio» кондитерська компанія запросила всесвітньо відомого кутюр'є Пако Рабана. Склад цукерок «Шедевр Premiо»: шоколадна та молочна глазур (цукор, какао-масло, какао подрібнене, молоко сухе обезжирене, концентрати фосфатидні, ароматизатор ідентичний натуральному), цукор, рослинний жир, піджарене цільне ядро горіха, листові вафлі, сухе молоко, какао порошок, кондитерська глазур для оздоблення, ароматизатор ідентичний натуральному, ванілін.

В 100 грамах продукту міститься: білків - 7,9 г, жирів - 39,7 г, вуглеводів - 45,9 г. Енергетична цінність 100 грам продукту - 569 ккал. Маса нетто, г - 300, 160.

Харчова та біологічна цінність цукерок «Шедевр» була підвищена за рахунок високої харчової та біологічної цінності горіхів фундук. Крім високого вмісту в горіхах основних харчових речовин (8-9% білків, 26-30% жирів і 4-6% вуглеводів), вони характеризуються ще й високою засвоєнням цих речовин, збалансованим складом амінокислот та значною кількістю у жирах таких жирних кислот, як лінолева (47%) та ліноленова (15,8%), а також високим вмістом мінеральних речовин - калію та фосфору. Через це горіхи рекомендуються як дієтичний продукт для профілактики атеросклерозу, підвищення імунітету тощо.

Какао-порошок, що входить до складу цукерок «Шедевр», містить значну кількість білків, жирів, мінеральних речовин, у т. ч. таких важливих, як залізо, калій, фосфор, магній, а також вітаміни групи В, клітковину, алкалоїд теобромін, дубильні речовини.

Завдяки такому складу і високій енергетичній цінності какао відноситься до продуктів високої біологічної активності: воно сприяє підвищенню імунітету, вмісту гемоглобіну у крові, має протизапальний ефект.

Тому какао рекомендується використовувати у харчуванні як здорових, так і хворих дітей при бронхітах, бронхоаденітах, анеміях, а також при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

За підсумками 2006 року, компанія збільшила реалізацію шоколадних виробів на 7%, в грошовому виді - до 617 млн. грн.

Система управління якістю компанії «АВК» сертифікована на відповідність вимогам світового стандарту ISO 9001. Перший сертифікат якості ISO 9001:94 був отриманий компанією ще в 2000 році і щорічно підтверджується аудитами.

В 2003 році виробництво і управління компанією «АВК» сертифіковане стандарту ISO 9001:2000. А в 2008 році ЗАТ «АВК» провела сертифікацію виробничих сил (випуску готової продукції) за міжнародними стандартами ISO 22000.

Сьогодні на фабриках компанії діють найновіші лінії по випуску шоколадних і желейно-жувальних цукерок, печива, вафель, виготовленню крапельної глазурі. Потужність «АВК» дозволяє випускати до 450 тон продукції за добу.

Зараз компанія експортує свою продукцію в 24 країни ближнього та дальнього закордону, що закріпляє позицію компанії, як сильного національного виробника.

Протягом свого існування компанія «АВК» отримувала наступні винагороди:

1. Переможець фестивалю «Вибір року 2005» ТМ «Шедевр» у номінації «Цукерки року премiум-класу».

2. Почесний диплом лауреата Міжнародного конкурсу Міжнародна премія «Олімп» за присвоєння звання «Золота торгівельна марка». Нагороджується торгівельна марка «АВК» - 2004 рік.

3. Цукерки «Шедевр із вершковим кремом і цільним горіхом» займають 1-ше місце на обласному рівні конкурсу «100 кращих товарів України» в 2003 році.

4. Переможець фестивалю «Вибір року 2002» у номінації «Ласощі» - торгівельна марка «Клубжеле».

5. Диплом 8-ої міжнародної виставки-ярмарку «Ласощі 2002».

1-ше місце одержали: сластики «Клубжеле», тришарове печиво «Тайго», цукерки «Кармелла», «Ванесса», «Лорелла», цукерки «Фрукти в крем-брюле», вафельний батончик з начинкою «Боніта»;

2-ге місце - крекер «Фан».

6. Диплом за випуск високоякісних кондитерських виробів, використання сучасних технологій, постійне розширення й відновлення асортиментів (Слов'янський базар, Харків 2002 рік).

7. Диплом Центра Незалежних Експертиз «За відмінну якість». Оцінка продукції «Мікс» - «Відмінно», 2001 рік.

8. Золоті медалі 7 міжнародної спеціалізованої виставки-ярмарку «Ласощі 2001» одержали шоколадно-вафельний торт і цукрове печиво «Ажур», срібло в карамелі «Му-Му», бронзою відзначений чорний шоколад «АВК», що також одержав диплом у номінації «Симпатія виставки». Диплом у номінації «Самий смачний продукт виставки» по праву належить серії батончиків «Мажор», а найвітамінішим продуктом стала серія цукерок «Клубжеле».

9. Диплом лауреата конкурсу «Обличчям до споживача», згідно якому за результатами порівняльних випробувань та за співвідношенням «ціна/якість» желейні цукерки «Клубжеле», що виробляються компанією «АВК», одержали оцінку «Дуже добре» (16.06.2000).

10. Сертифікат відповідності BVQI. Розробка й виробництво шоколаду, кондитерських виробів і напівфабрикатів, 2000 рік.

11. Диплом виставки-ярмарку «Ласощі. Весна'99» за активну роботу зі збільшення асортименту продукції й підвищенню її конкурентоспроможності (Київ, квітень 1999 року).

12. Міжнародна Європейська організація з якості обрала компанію «АВК» для вручення нагороди в номінації «Премія якості» - 1997 (Париж, 10/11/1997).

Клієнтами компанії «АВК» є різноманітні супермаркети, магазини. Продукція має визнання споживачів навіть закордоном. Вона експортує свою продукцію до Росії, та інших країн Європи. «АВК» експортує продукцію у 15 країн світу.

Компанія експортує до Білорусії високоякісну кондитерську продукцію, переважно шоколадні вироби.

Продукцію середнього і вище цінових сегментів, бренд, а не просто солодощі.

ЗАТ «АВК» розпочала експортувати свою продукцію в США, починаючи з вересня 2005 року, з цілю закріпитися на американському кондитерському ринку. Також, «АВК» активно продає свою продукцію в Росію, деякі страни Європейського Союзу.

Таким чином, візитними картками компанії «АВК» є такі бренди, як «Королівский Шедевр», «Domior», «Королівський шарм», «Крем-суфле», «Мажор», «Фрутта - смачна хвилина».

Торгівельна марка «АВК» визнана загальновідомою в Україні. Таке рішення прийняла Апеляційна палата Департаменту інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України. Кондитерські вироби в асортименті випускаються за нормативною документацією - ГОСТ 4570-73, ГОСТ 4570-93, ТУ У 18.00382036.033-99, ТУ У 15.8-30482582.003-2002, ТУ У 15.6-30482582.001-2001; всі кондитерські вироби пройшли державну санітарно-гігієнічну експертизу - висновки санітарно-гігієнічної експертизи №№5.10/27786, 5.10/27787 від 30.07.2002 року №5.10/36471 від 14.10.02.

Таблиця:

Рік	Стать	Всього	Працюючі	Вчаться	Не прац.	Продуція
	Ч	Ж					АВК	Конти	Інші
14-20	15	17	32	2	29	1	7	8	17
21-30	8	9	17	6	11	-	5	10	2
31-40	10	9	19	17	-	2	10	5	4
41-50	12	10	22	20	-	2	8	9	5
51-60	15	15	30	22	-	8	15	8	7
60 і більше	12	12	24	8	-	16	12	8	4
Всього	72	72	144	75	40	40	57	48	39

Компанія «Конті» - один з найбільших українських виробників кондитерських виробів. Компанія «Конті» займає другу позицію на українському кондитерському ринку (частка ринку в грошовому вираженні в 2006 році склала 10,6%) і входить до основних гравців ринку РФ (з часток 1,9%).

За маркетинговими даними, за кількістю виготовленої продукції в 2006 році в сегменті шоколаду і шоколадних виробів «АВК» та «Roshen» займають по 21% ринку, а «Конті» - 9% зробленої шоколадної продукції.

Головний офіс компанії знаходиться в Донецьку. Компанія «КОНТІ» відома на ринку України і країн СНД з 1997 року.

У період з 2002 по 2005 рік за показниками приросту валового доходу і прибутку ЗАТ «ПО «КОНТІ» двічі присвоювалося звання «Найдинамічніша компанія галузі» за оцінкою рейтингу «ТОП-100. Найкращі компанії України».

Частка компанії «КОНТІ» в загальному обсязі виробництва кондитерських виробів в Україні становить 14%. Щомісяця на фабриках групи виробляється 17 тис. тонн продукції - близько 11 тис. тонн в Україні і 6 тис. тонн у Росії.

Щорічно компанія експортує близько 30% виробленої продукції. Асортимент продукції групи «КОНТІ» складають шоколадні цукерки, печиво, десерт, шоколадно-вафельні торти, батончики, вафлі, карамель, драже, мармелад, крекер, цукерки.

ЗАТ «Геркулес».

Компанія «Геркулес» працює на ринку України з жовтня 1997 року, пройшовши з того часу нелегкий шлях від групи ентузіастів, що були натхнені ідеєю відродження традицій галузі, до крупної компанії - одного з лідерів ринку України.

Усе починалось із шляхетного завдання - відродити національне виробництво якісних продуктів харчування. Декілька років активної праці об'єднаного колективу професіоналів створили обличчя підприємства та надали можливість використовувати сучасні технології та обладнання для випуску широкого асортименту продукції.

Зараз «Геркулес» є одним із лідерів в Україні з виробництва морозива та напівфабрикатів. Завдяки широкому асортименту та поміркованому об'єднанню традиційних рецептів продукція ПрАТ «Геркулес» давно заслужила довіру та визнання українських споживачів. Народна любов підсилена авторитетною думкою експертів - продукцію неодноразово було відзначено високими нагородами: «Вибір року», «100 кращих товарів України», а також золотими медалями та дипломами професійних дегустаційних змагань.

У 2002 році у велику родину «Геркулес» увійшло ПрАТ «Донецький міський молочний завод №2». За роки свого існування завод відрекомендував себе як виробник широкого асортименту високоякісної молочної продукції та вже багато років є одним з найбільших виробників в Україні. Зараз підприємство віднайшло другу молодість - щодня на сучасному обладнанні переробляються більш 300 т молока, виробляється більш 100 найменувань продуктів.



Розділ 2. Основні проблеми та перспективи харчової галузі

Харчова та переробна промисловість за своїм внеском у ВВП країни посідає 2-ге місце - це близько 15%, і щороку показники зростають. Але існують проблеми, які умовно можна поділити на ендогенні та екзогенні (внутрішні та зовнішні).

Зовнішні проблеми - це проблеми, що стосуються харчової промисловості цілого світу, а внутрішні - це національні, які виникли в силу економічних, ментальних особливостей тощо.

Харчовій промисловості в Донецькому регіоні і в м. Донецьк притаманні всі проблеми які має харчова промисловість по всій Україні, а саме: застаріле обладнання, економічні проблеми галузі, екологічні проблеми, проблеми з експорту продукції, соціальні проблеми тощо. Динаміка виробництва сільськогосподарської продукції району показує, що кризові явища охопили цю галузь більше, ніж в Україні в цілому. Так, у 2008 р. випуск валової продукції сільського господарства району склав всього 52,5% від рівня 2002 р.

Розглянемо всі проблеми поступово.

Економічні проблеми галузі.

У розв'язанні продовольчої проблеми таких великих промислових міст як Донецьк значне місце займає харчова промисловість, яка е заключним ланцюгом у виробництві продовольчої продукції. Вона має розгалужену структуру, потужний виробничий потенціал і може практично повністю забезпечити потреби населення у високоякісних продуктах харчування в широкому асортименті.

Її підприємства здатні переробити понад 50 млн. т цукрових буряків, 2,6 - насіння олійних культур, 2,5 - овочів і фруктів, 18 - молока, 4 млн. т - худоби та птиці.

Проте внаслідок загострення економічної кризи виробничий потенціал харчової промисловості повністю не використовується. Вона зазнає великих труднощів у своєму дальшому розвитку та вдосконаленні. Загальне виробництво м'яса першої категорії знизилося в 3,7 разів, ковбасних виробів - у 4,2, товарного масла - у 2,7, сирів жирних - у 3,1, продукції із незбираного молока - у 7, цукру-піску - у 2,1, олії - у 2,4, кондитерських виробів - у 3,9 раза. Негативна тенденція скорочення виробництва продукції сільського господарства в громадському секторі впливає на роботу підприємств харчової промисловості.

Значно збільшилися ціни на продукцію сільського господарства, що впливає на зростання відпускних цін продуктів харчування. Зниження рівня виробництва продовольчої продукції і її споживання призвела на це й недосконала податкова система, кількість податків, які визначають нарахування значущості продукції для господарства і споживачів, і великі так звані торгові закрутки викликали підвищення цін, підірвали розвиток продовольчої бази, штучно знизили попит на кількість продуктів. Не сприяє нарощуванню виробництва не визначеність діючої системи фінансового регулювання взаємних розрахунків підприємств харчової промисловості з виробниками сировини, енергоносіїв, інших матеріально-технічних засобів і сферою реалізації.

Розширення дебіторсько-кредиторської заборгованості призводить до зростання кількості їх підприємств.

Підприємства харчової промисловості часто не мають можливості через те, що продукти не розкуповуються, розплатитися з постачальниками, а також закупити, нову сировину. Беручи кредити для розрахунків, вона також ставить себе в залежність, а той навіть втрати право власності на власне підприємство.

Також великі проблеми має сировинна база харчової промисловості - сільськогосподарське виробництво. В кожного сільгоспвиробника велика заборгованість у держбюджет, через що їх рахунки у банках закриваються, вони не мають змоги розплатитися з постачальниками - запчастин, нової техніки, паливно-мастильних матеріалів - також попадають у залежність, від бізнесменів, і вимушені віддавати продукцію по мінімальній ціні, ледве покриваючи власні витрати. І навіть ціні за якими закупається продукти сільгоспвиробництва державою - також далекі від світових.

За останні роки суттєво скоротилися обсяги виробництва тваринної продукції. Так за період з 2002 по 2008 р. обсяги виробництва м'яса знизилися на 66%, молока - на 61%, яєць на 43%. Основними причинами такого різкого спаду стало помітне скорочення поголів'я худоби, диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, надмірність виробництва.

Застаріле обладнання.

Нестача коштів для формування фондів соціального розвитку підприємств не дає можливості проводити роботи конструкції і технічного переозброєння обладнання.

Головною причиною зменшення обсягів виробництва є підвищення вартості ресурсів і кредитних ставок, збільшення податків, а також раптове відкриття внутрішнього ринку для конкуренції з іноземними товаровиробниками.

До спаду виробництва призвело також скорочення ресурсів, зниження ефективності їх використання, ослаблення виконавчої і технологічної дисципліни, зменшення стимулів і можливостей щодо інвестування і прискорення науково-технічного прогресу. Майже припинено оновлення машинно-тракторного парку господарств.

Для створення міцної матеріально-технічної бази на часі необхідно активне формування і нагромадження інвестиційного потенціалу, перетворення амортизацій у найважливіший реновацій ресурси, впровадження сучасних технологій тощо.

Екологічні проблеми.

Поруч із вище перерахованими проблемами харчової промисловості важливе місце посідає екологічні проблеми.

Ця проблема має дві сторони:

- по-перше підприємства харчової промисловості утворюють складну екологічну ситуацію, тому що вони знаходяться, як правило, та мають низькі ступені захисту, очистки стічних вод, шкідливих викидів у повітря (харчова промисловість потребує великої кількості тепла для переробки);

- та з другого боку від харчової промисловості чекають високоякісних продуктів, для виготовлення яких потрібна екологічно чиста сировина - що є великою проблемою для промислового господарського виробництва Донецького регіону.

Тож виходить, що підприємства створюють важку екологічну ситуацію викидами шкідливих речовин у повітря, а також забруднена шкідливими речовинами вода попадає на поля та для зрошення і розчинені у ній речовини нагромаджуються у ґрунті.

Тому необхідне створення досконалої досконалих систем екологічного захисту є не тільки екологічною, але й економічною необхідністю тому що без створення надійних систем екологічних систем захисту виробництва продуктів харчової промисловості неможливе вирощування екологічно чистої сировини для виробництва продуктів харчової промисловості. Ми маємо замкнуте коло, вирватися з якого можливе лише через створення надійних екологічних систем захисту від шкідливих викидів у повітря та очищення стічних вод в місті-гіганті важкої промисловості.

Соціальні проблеми.

Говорячи про соціальні проблеми зазвичай підіймають питання про робітників галузі та про їх соціальне забезпеченні. Але в даному випадку я хочу звернути увагу на проблеми споживання які торкаються всіх мешканців Донецька.

Це мається на увазі проблема швидкого харчування та використання модифікованих продуктів.

Приблизно 3-4 десятиліття тому харчова промисловість світу, стрімко розвиваючись, поділилась на 2 гілки: одна частина перетворилась в так звану «фаст-фуд-систему», друга - це традиційні підходи до технології виробництва продуктів харчування, які потребують додаткової обробки перед споживанням. Система «фаст-фуд» має як свої переваги, так і недоліки. Стосовно переваг, то це, насамперед, скорочення часу приготування їжі, зручність для господинь. Але використання фаст-фуд вимагає скрупульозного, виваженого наукового підходу. Нині наука харчової промисловості ще не встигла відреагувати на шалений розвиток даного харчового напрямку особливо в таких великих промислових містах як Донецьк.

Нині вважається, що «фаст-фуд» призводить до порушень обміну речовин в організмі, що провокує ожиріння, інші види захворювань, не кажучи вже про захворювання серцево-судинної системи, кишково-шлункового тракту. З одного боку «фаст-фуд» - це чудово, а з іншого, - тут дуже багато проблем, які часом завдають непоправної шкоди нашому здоров'ю.

Глобальною проблемою є також проблема продовольчої безпеки та безпеки продуктів харчування, які є основою національної безпеки будь-якої країни. Безумовно, це стосується і України як одного із потужних світових виробників зернової та інших видів харчової продукції. На упаковках продуктів зазначені різні добавки серії Е: Е-330, Е-445, Е-225 тощо. Проблемою є також питання про застосування генетично-модифікованих організмів при виробництві сільськогосподарської продукції. У цьому є ряд переваг: велика врожайність, високе збереження врожаю. Але вчені дотепер вагаються і ще не зробили остаточного висновку - безпечно чи ні вживати такі продукти. Законодавство багатьох країн зобов'язало виробників вказувати наявність таких продуктів у складі харчової продукції, і такі вимоги виконуються, а споживач сам вирішує, чи вживати ці продукти.

Нині, на відміну від кількох десятиліть тому, нам залишили право вибору якісної чи неякісної продукції, безпечної чи ні. Колись за це відповідала держава, сьогодні відповідальність за безпеку харчових продуктів несе сам споживач.

Перспективи на майбутнє.

Але й у такій скрутній обстановці харчова промисловість функціонує - шукаючи шляхи подолання проблем - інвесторів, із-за кордону і у власній державі, запроваджуючи нові технології і устаткування тощо.

У районі першочергового значення набуває необхідність вкладення коштів у промисловість, передусім у реконструкцію і технічне переоснащення харчових підприємств, працевлаштування робітників, що вивільняються у зв'язку з закриттям нерентабельних підприємств промисловості. Нині найголовніше завдання підприємств галузі - поліпшення їх фінансового стану.

Визначальний чинник платоспроможності тут - стан обігових коштів, які розпорошуються через постійне зростання дебіторської заборгованості. отже, ефективне використання коштів - пріоритетний напрямок фінансової діяльності підприємств.

Необхідні розробка та здійснення обґрунтованих заходів з охорони довкілля і комплексного використання мінерально-сировинних ресурсів та відходів виробництва. В умовах району, розташованого на вододілі в південно-східній посушливій частині України, важливою є проблема водо забезпечення.

Її реалізація, очевидно, і далі здійснюватиметься за рахунок організації додаткового між басейнового перерозподілу водних ресурсів з метою використання їх у промисловості та комунальному господарстві, для зрошення в сільському господарстві. Доцільно перевести металургійну, хімічну та інші галузі промисловості, що найбільш негативно впливають на довкілля, на утилізацію своїх відходів.

Слід удосконалити нашу законодавчу базу для максимального захисту нашого споживача, прийняти ряд законодавчих актів, які б дозволили перекласти відповідальність за безпеку харчових продуктів на виробника.



Висновки

В середині 80-х - на початку 90-х років, в роки перебудови, у Донбасі відбувалися надзвичайно складні й суперечливі соціально-економічні й політичні процеси. Проголошення незалежності України, перехід від командної, планової до ринкової економіки виявився дуже складним і важким періодом в історії Донеччини.

Розрив господарських зв'язків, застарілі промислово-виробничі фонди, технології, абсолютна перевага галузей важкої промисловості, визначили особливу гостроту економічної кризи. Все це мали величезний вплив не лише на становлення та подальший розвиток важкої промисловості, а й на харчову, якість роботи якої має величезне значення для такого міста як Донецьк з населення 1 млн.

У структурі реалізованої продукції промисловості міста найбільшу питому вагу мають такі галузі: металургія (29,4%), харчова промисловість (13,9%), машинобудування (12,1%), вугільна промисловість (9,1%) і діяльність, котра має напрям на перерозподіл електроенергії, газу та води (26,3%). Разом з традиційними галузями важкої промисловості в останні роки розвивається легка, харчова, деревообробна промисловість, машинобудування.

У місті діє 196 підприємств з обсягом виробництва більше 7 млрд. грн. на рік, де зайнято близько 116,5 тис. чоловік. В харчовій промисловості відбуваються складні та суперечливі процеси, на які ми звернули увагу в нашій роботі: з одного боку, харчова промисловість активно розвивається и забезпечує необхідними продуктовими товарами м. Донецьк, має ряд великих та успішно працюючих підприємств, а з іншого боку - існує багато проблем, які пов'язані як з економічними особливостями розвитку Донецького регіону, так і з екологічними.

До стабільно працюючим підприємствам відносяться: СП "Київ-Конті", АТ "Булочно-кондитерський комбінат", АТ "Донецький хлібокомбінат", ЗАТ "Марг-Вест", "АВК", ЗАТ "Сармат". У два рази в порівнянні з 2001 роком збільшили обсяг виробництва м'яса і ковбасних виробів АТ "Аг-роторг-3" і СП "Відродження". ЗАТ "Сармат" стало виробляти на рік 13,8 млн. л пива і 52,7 тис. л напоїв.

Якість п'яти сортів донецького пива відзначено нагородами ряду міжнародних престижних виставок та фестивалів. "Сармат" першим в Україні приступив до випуску пшеничного пива, впровадив у виробництво новий сорт пива - "Сармат безалкогольне". Гурмани давно вже відзначили високу якість донецьких кондитерських виробів з маркою "АВК". Вишукано смачні, різноманітні, в яскравих "одежинах" цукерки радують багатьох любителів солодкого. Великою різноманітністю відрізняється хлібна продукція з пшеничного та житнього борошна, з висівками. Батони, булочки, рогалики - до 30 найменувань.

Промисловий потенціал Донецька займає 2-е місце в області за обсягами промислового виробництва (після Маріуполя) і 1-е місце за темпами розвитку. харчовий промисловість економічний

На території міста знаходиться одна з самих великих в Україні за темпами інвестицій вільних, економічних зон. Але економічні, соціальні, екологічні проблеми, які ми зазначили в нашій роботі потребують або негайного, або ж принаймні поступового вирішення, бо це є необхідним для подальшого функціонування підприємств харчової промисловості м. Донецька.



Список використаної літератури

1. Державний комітет статистики України.

2. Дорогунцов С.І., Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко та ін. РОЗМІЩЕННЯ продуктивних сил І Регіональна економіка. Підручник - Від. 2-ге, без змін. - К.: КНЕУ, 2007 - 992 ст.

3. Дробот В.І. Технологія хлібопекарського виробництва: Підручник / В.І. Дробот. - К.: Логос, 2002. - 365 с.

4. Економічна енциклопедія: У трьох томах. 3а ред. С.В. Мочерний - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 972 с.

5. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів: Світ, 1990. - 360 с.

6. Коваль М.В., Кульчицький С.В., Курносов Ю.О. Історія України. - К.: Райдуга, 1992. - 512 с.

7. Кредісов Л., Дерев'янко О. Конкурентоспроможність України та стратегія Просування її експорту на світовому Ринку / Економіка України. - 2001. - С. 54-61.

8. Москалюк М.М. З історії розвитку цукрової промисловості в Україні у другій половині ХIХ ст. / М.М. Москалюк // Укр.іст. жур. - 2008. - № 2. - С. 75-85.

9. Подобєд А.О. Історія України. - Харків.: Веста: Видавництво "Ранок", 2005. - 416 с.

10. Розмішення продуктивних сил України / За ред. Є.П. Качана. - К.: Вища школа, 1998. - 375 с.

11. РОЗМІЩЕННЯ продуктивних сил України: Підручник. / За ред. Є.П. Качана. - К.: ВД "Юридична Книга"., - 2001. - 552 с.

12. Смоляр В.І. Історія харчування - К.:Медицина України, 2006. - 351 с.

13. Статистичний щорічнік України 2006 р. / За ред.О.Г. Осауленка. - К.: Консультант, 2007, - 651 с.

14. Стеченко Д.М. РОЗМІЩЕННЯ продуктивних сил І регіоналістіка: Навч. посіб. - 2-ге вид., Вип. І доп. - К.: Вікар, 2002. - 374 с.

15. Формування ЕЕАТП: місце і роль України / / Економіка Україна. - 2006. - № 3 - С. 64-74.

16. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. РОЗМІЩЕННЯ продуктивних сил України: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - 470 с.

Размещено на Allbest.ru

...