Напрями інноваційного розвитку малих підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Напрями інноваційного розвитку малих підприємств

В Україні необхідність запровадження інноваційної моделі розвитку на підприємстві актуалізується не лише у великопромисловому секторі а й серед динамічних середніх та малих підприємств. Така тенденція зумовлена еволюцією українського ринку та еволюцією моделей поведінки підприємств на ньому. Підприємства, що працюють на високо конкурентних ринках, дедалі частіше стикаються з необхідністю регулярного оновлення своєї продукції та послуг, а деякі з них радикально перебудовують систему бізнес-процесів з орієнтацією на інноваційну модель розвитку підприємства, яка має забезпечити його конкурентоспроможність.

Відомо, що інноваційна активність характерна переважно для великих підприємств, тому що вони мають можливості використання коштів для реалізації масштабних інновацій, окрім цього у структурі підприємств такого типу зазвичай є власні наукові й проектно-конструкторські підрозділи. Однак, адекватними умовами для впровадження інновацій володіють малі підприємства й середнього типу, оскільки їм легше мінімізувати витрати й регулювати чисельність, домагаючись адекватного обсягу завантаження потужностей.

З ціллю визначення напрямів інноваційного розвитку малих підприємств, розглянемо насамперед таке явище, як "мале підприємництво". Відповідно до Господарського кодексу України (ст. 42) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів і отримання прибутків [1]. Окрім ознак, які містяться у наведеному визначені, у науці виділяють й інші ознаки підприємництва, такі як творчий і інноваційний характер, самостійна юридична відповідальність, соціально відповідальний характер, державна реєстрація [2, 3, 4]. Не можемо не погодитись, що виділення перерахованих ознак представляється цілком виправданим до сутності підприємництва.

Як правило, до малих суб'єктів підприємництва відносять підприємства, на яких кількість працюючих менша за певну встановлену норму - різну для різних країн. До суб'єктів малого підприємництва в Україні також віднесені фізичні особи, що зареєструвалися як суб'єкти підприємницької діяльності, і юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих (з урахуванням тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, або у філіях, відділеннях та інших відокремлених підрозділах) за календарний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу - 500 тис. євро. Таким чином, мале підприємництво доречно сприймати як сукупність якісно різнорідних прошарків економічних суб'єктів, поєднаних відповідністю певним кількісним (чисельним та вартісним) критеріям, законодавчо закріпленим тією чи іншою країною.

Малий бізнес, функціонуючи на ринку, відіграє свою виняткову роль, яка відбивається у наступних властивостях. Мале підприємництво є основою дрібнотоварного виробництва; провідним сектором економіки, що забезпечує насичення ринку споживчими товарами і послугами повсякденного попиту, додатковими робочими місцями; володіє високою мобільністю, раціональними формами управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції [2, 3, 5]. Як ми розуміємо, малий бізнес є однією із опор, на яких базується стабільне зростання національної економіки, тому у високорозвинених країнах величезна увага приділяється його динамічному розвитку шляхом інтенсивної розробки та впровадження інновацій.

В вітчизняній та зарубіжній науковій економічній літературі широко представлені результати досліджень різних аспектів внеску малого підприємництва в процеси зростання національних економічних систем. Підсумовуючи висновки дослідників, зупинимось на розгляді інноваційного аспекту питання. По-перше, малий бізнес демонструє виключно високу новаторську активність і є незамінним компонентом національних інноваційних систем, що виконує функції на початкових стадіях інноваційного циклу. Так, згідно зі статистичними даними, представники сектору малого бізнесу є авторами переважної більшості (до 95%) нововведень, що реалізуються в розвинутих економічних системах. Цей факт має важливе значення, адже доведено, що приріст ВВП розвинених країн на сучасному етапі здійснюється саме за рахунок використання нововведень [6]. По-друге, зі становленням національних інноваційних систем малий бізнес починає відігравати вагому роль у виникненні і становленні галузей перспективних технологічних укладів, що визначатимуть конкурентоспроможність національної економічної системи у майбутньому. Так, наприклад, галузі п'ятого технологічного укладу пройшли зародження і початковий розвиток саме в середовищі малих високотехнологічних фірм. Як свідчать дані статистики, в США близько 90% програмного забезпечення комп'ютерної техніки створено саме малими фірмами [6]. По-третє, малий бізнес відіграє роль середовища виникнення великих корпорацій, що визначатимуть темпи розвитку економіки у перспективі. Так, наприклад, з фірм малого бізнесу розвинулись такі всесвітньо відомі корпорації, як "Вольво", "Сааб", "Майкрософт", "Диджитл экуимпмент", "Джинентек" тощо. По-четверте, малий бізнес завойовує ключові позиції на ринку споживчих товарів за рахунок використання притаманної йому прикладної інноваційності, невеликих обсягів виробництва та близькості до споживача. Саме ці особливості надають можливість малим фірмам швидко реагувати на зміни попиту окремих споживачів, модифікуючи власну продукцію, що є неможливим для відносно інерційних великих компаній. Так, за статистикою, обсяги виробництва індивідуалізованої продукції, що виготовляється в кількості від 50 до 300 виробів, в США, країнах Західної Європи та Японії, складають близько 80% [2]. Отже, найчастіше розвиток відповідного сегменту споживчого ринку ініціюється саме малим бізнесом. З вищенаведеного випливає висновок про те, що представникам малого бізнесу більшою мірою, ніж представникам інших секторів економіки, притаманна схильність до інноваційної активності.

Низький рівень інноваційної активності малого підприємництва в Україні обумовлений загостренням інституціональних та ресурсних проблем інноваційної діяльності, а саме - фінансових, організаційно-правових, інформаційних та ринкового характеру.

Систематизація результатів численних досліджень дає змогу запропонувати таку агрегацію проблем, що стримують інноваційну активність малого бізнесу [2, 3, 4, 5, 10]:

проблеми фінансового характеру: нестача власних коштів підприємств, ускладненість залучення фінансових ресурсів з ринкових джерел (зокрема, жорсткі умови кредитування, недостатня фінансова підтримка з боку держави);

проблеми організаційно-комунікаційного характеру: нерозвиненість ринку технологій; незрілість інноваційної інфраструктури, що має надавати посередницькі, інформаційні, юридичні, експертні, фінансово-кредитні та інші послуги; недоліки нормативно-правової бази інноваційної діяльності; відсутність умов для налагодження коопераційних зв'язків з іншими суб'єктами інноваційного процесу;

проблеми інформаційного характеру: відсутність або недоступність систематизованої інформації про нові технології, що мають потенціал комерціалізації, а також про стан і прогнозні оцінки кон'юнктури ринків збуту інноваційної продукції;

проблеми внутрішньовиробничого характеру: низький інноваційний потенціал підприємства, нестача кваліфікованого технічного й управлінського персоналу на тлі незрілості консалтингової та інжинірингової інфраструктури;

проблеми ринкового характеру: висока вартість нововведень, невизначеність термінів інноваційного процесу, високий економічний ризик інноваційної діяльності, тривалі періоди окупності нововведень, низький платоспроможний попит на вітчизняну інноваційну продукцію.

В Україні сфера об'єктів специфічної інфраструктури інноваційної діяльності не демонструє високих темпів розвитку. Технопарки України практично єдині на сьогодні ефективно діючі механізми, які забезпечують зв'язок науки з виробництвом і надають комплекс інфраструктурних послуг за рахунок спеціального режиму виконання інноваційних проектів. Проте їх кількість не відповідає умовам інноваційної стратегії розвитку економіки. Окрім того, практична діяльність більшості об'єктів загальної інфраструктури підприємницької діяльності спрямована на обслуговування потреб виключно традиційного підприємництва.

Недоліком існуючої організаційно-господарської інфраструктури інноваційної підприємницької діяльності є нерівномірність розподілу її існуючих об'єктів за регіонами України. Так, у Києві та Київській області діють 12 бізнес-інкубаторів, в Одеській області - 9; 18 з 27 регіонів країни мають по 1 - 2 бізнес-інкубатора. З 255 існуючих інноваційних фондів 175 працюють у Києві [7].

Важливою для розвитку інноваційної діяльності є інфраструктура з фінансового забезпечення інноваційних проектів. Найбільш поширеною її формою є венчурний бізнес. Він виконує важливу роль у здійсненні інноваційної діяльності, з одного боку, сприяючи впровадженню у виробництво найновіших досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого - зводячи до мінімуму фінансові ризики окремих інвесторів.

В Україні у 2006 р. діяло сім венчурних фондів (всі вони розташовані у Київі), сукупні ресурси яких становили за різними оцінками 400 - 800 млн. дол. Але навіть при такому незначному обсязі інвестування венчурні фонди не виявили ознак "ризикованого капіталу", спрямовуючи свої ресурси, головним чином, на фінансове забезпечення традиційних інвестиційних проектів. Жоден з них не вклав кошти у розвиток перспективних технологій шостого технологічного укладу. Проте таке використання венчурних ресурсів не можна пояснювати лише прагненням запобігти зайвим ризикам. Причини є значно глибшими, і полягають вони: у недостатньому нормативно-правовому забезпеченні як інноваційної діяльності взагалі, так і венчурного фінансування зокрема; загальній обмеженості ринкового середовища України, оскільки венчурний бізнес неможливий без розвинених фондового ринку, банківської системи, страхового ринку, інвестиційно спрямованих пенсійних фондів тощо.

Згідно з законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність”[8] обсяги бюджетного фінансування науки повинні становити не менш ніж 1,7% ВВП. Однак з кожним роком питома вага бюджетних асигнувань на наукові дослідження значно знижується [9]. Так у 2002 році витрати на фундаментальні дослідження становили 424,9 млн. грн., а питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП становив - 1,11%, у 2003 році відповідно 491,2 млн. грн. та 1,24%, у 2004 році 629,7млн. грн. та 1,19%, 2005 році 902,1млн. грн.. та 1,09%, 2006 році 1141,0 млн. грн. та 0,98%, 2007 році 1504,0 млн. грн.. та 0,93%, у 2008 році 1927,4 млн.грн. та 0,90% [7]. Вище перераховані цифри свідчать про збільшення фінансових відрахувань, але це пов'язане з підняттям цін на витрати при розробці інновації, а відсоток виконаних наукових та науково-технічних робіт у ВВП з кожним роком падає.

Впровадження інновацій на промислових підприємствах України відображено у табл. 1.

Таблиця 1. Впровадження інновацій на промислових підприємствах України [10]

У роботі групи вітчизняних вчених [10] досліджено інноваційну активність суб'єктів малого підприємництва наступних областей: м. Київ, АР Крим, Донецьку, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку та Чернівецьку області. З проведеного аналізу було виявлено, що у вибраних регіонах рівень інноваційної активності підприємств коливався в діапазоні від 10 до 30 %. Більш ефективно інноваційною діяльністю займаються великі підприємства, оскільки для цього необхідні фінансові ресурси. Проведене дослідження у наведених регіонах України показало, що рівень інноваційної активності серед великих підприємств (понад 250 осіб) становить від 23% до 49%. Серед середніх (50-249 осіб) - 11-29%, серед малих підприємств (10-49 осіб) 7-23 %. Найвищий показник - серед великих підприємств м. Києва та Дніпропетровської області, найнижчий - серед малих підприємств Чернівецької області.

У кожному з досліджених регіонів України частка підприємств які в своїй діяльності використовували декілька видів інновацій (технологія, техніка, продукція) вища ніж частка підприємств, які використовували лише один з видів інновації. Реалізовують інноваційні продукти та послуги переважно на місцевому (регіональному) ринку, це пов'язано з законодавчою та економічною діяльністю країни. Основний напрям інноваційної діяльності полягає в придбанні машин, обладнання та програмного забезпечення, що дає змогу випускати більш конкурентоспроможну продукцію або послуги. Досить велика частка підприємств проводила навчання персоналу та підготовку до впровадження удосконалених продуктів та процесів.

Підприємства даних регіонів отримали результати від впровадження інновацій, такі як розширення асортименту товарів та послуг (від 19% інноваційних підприємств Чернівецької області до 25% - м. Києва, Дніпропетровської області, Запорізької області та АР Крим), покращення якості товарів і послуг (від 13% Чернівецької області до25% м. Києва та Дніпропетровської області), відповідність правовим вимогам (від 7% - Чернівецької області до 28% - м. Києва), підвищення можливості виробництва товарів або надання послуг (від 13% - АР Крим і Чернівецької області, 19% - Запорізької області до 22% - м. Києва) [10].

В питанні інноваційного розвитку система малого підприємництва є складним утворенням, що складається з трьох якісно різних прошарків малих фірм, які значно відрізняються за регулярністю, напрямками та метою ведення інноваційної діяльності, і, відповідно, потребують різних підходів до формування стратегії стимулювання свого розвитку.

Отже, зупинімось на характеристиці прошарків сектору малого підприємництва, виокремлених за специфікою ведення інноваційної діяльності. Першим прошарком є прошарок традиційних малих фірм, що працюють в сферах "старої економіки" і під тиском ринкової конкуренції змушені до ситуативного чи періодичного оновлення процесів та принципів організації власної діяльності. Роль в інноваційному процесі цього прошарку малих фірм, як правило, обмежується участю у дифузії інновацій або ситуативним, нецілеспрямованим винайденням та поширенням дрібних удосконалюючих інновацій. Новаторська діяльність не є ключовою лінією стратегії представників прошарку традиційних малих фірм, а є лише одним із засобів збереження та певного підвищення рівня власної конкурентоспроможності. Вимоги до специфічного ресурсного забезпечення інноваційної діяльності таких структур є досить скромними. Діючи за аналогією попередників у випадку дифузії інновації або за встановленими в процесі функціонування традиційно прийнятими комплексами дій у випадку реалізації власних дрібних винаходів, представники традиційного малого бізнесу, зазвичай, не є першопрохідцями радикальних новаторських ідей, і, відповідно, не потребують специфічних знань та навичок для їх просування. Інноваційна активність традиційних малих фірм знаходиться в прямій залежності від наявності інституційних механізмів забезпечення основними економічними ресурсами, необхідними для ведення підприємницької діяльності, та ефективності функціонування цих механізмів. Так, світовою практикою підтверджено позитивний вплив на інноваційну активність представників прошарку традиційних малих фірм заходів з податкового стимулювання інноваційної діяльності, програм гарантування кредитів, технологій бізнес-інкубації інноваційних проектів малого підприємництва, розвитку мереж інформаційної та комунікативної інфраструктури тощо.

Ресурси щодо фінансування інноваційної діяльності традиційних малих фірм залучаються, як правило, з власних заощаджень, а також шляхом отримання кредитів банківських установ та з коштів державної підтримки, зокрема, програм з підтримки малого підприємництва та підтримки інноваційної діяльності. Інноваційна діяльність традиційних малих фірм не є високоризиковою. Це пов'язано з тим, що, по-перше, реалізація інноваційних проектів традиційних малих фірм, зазвичай, не потребує значних капіталовкладень, по-друге, зміст проектів має імітаційний характер, по-третє, переважна більшість проектів мають за мету впровадження нерадикальної удосконалюючої процесної або продуктової інновації, по-четверте, результати інноваційних проектів у кожному конкретному випадку є досить добре передбачуваними. Проте, характерна відсутність змістовної новаторської ідеї, що мала б широку перспективу розвитку, суттєво обмежує рівень прибутковості капіталовкладень в інноваційну діяльність прошарку традиційних малих фірм. Інноваційна активність традиційних малих фірм значною мірою обумовлюється й інтенсивністю інноваційних процесів, що відбуваються в ринковому середовищі регіону.

Другим прошарком є науково-дослідні малі фірми, які професійно займаються діяльністю у сфері досліджень та розробок на замовлення ринкових агентів або державних установ. До таких структур, зокрема, належать приватні науково-дослідні фірми, інститути, лабораторії, що діють на комерційній основі та відповідають законодавчо встановленим критеріям належності до сектору малого підприємництва. Переважна частина малих фірм цього прошарку працюють на замовлення великого бізнесу і є головним постачальником новаторських ідей для оновлення великого виробництва. Малі науково-дослідні фірми є, як правило, міцно вбудованими в інноваційні процеси, що протікають в економіці країни, регіону, кластеру, великого бізнесу. Роль в інноваційному процесі цього прошарку малих фірм полягає в підготовці інформаційного підґрунтя для виникнення інноваційних ідей, теоретичній розробці концепції інновації, проведенні робіт з технічного вдосконалення інновації та виявлення її комерційного потенціалу.

Малі фірми цього прошарку висувають високі специфічні вимоги лише до якості основної складової трудових ресурсів (рівня кваліфікації наукових кадрів та технічного персоналу), що є безпосередніми продуцентами результатів досліджень, зокрема, новаторських ідей. Специфічні вимоги щодо послуг інноваційного менеджменту з боку цього прошарку фірм практично відсутні з огляду на те, що процеси організації виробництва, безпосереднього виробництва, просування інноваційних товарів та послуг відбувається поза їх межами. Необхідні для ведення дослідницької діяльності фінансові ресурси авансуються замовниками або надаються з коштів програм державного замовлення або підтримки. Діяльність таких фірм також не є високоризиковою, а її успішність залежить від рівня кваліфікації наукових кадрів, а також умов замовлень. Рівень інноваційної активності цього прошарку малих фірм визначається, в першу чергу, наявністю ефективної інноваційної системи, адже представники прошарку малих науково-технічних фірм створюються та функціонують як елементи інноваційних систем макро- та мезорівня і не спроможні до автономного існування поза межами зрілих інноваційних систем.

Третім прошарком є інноваційно орієнтовані малі фірми, тобто малі фірми, діяльність яких зосереджена на реалізації оригінальної, у більшості випадків власної новаторської ідеї. Інноваційна діяльність цього прошарку малих фірм полягає у самостійній розробці, комерціалізації і використанні новації. Інноваційна діяльність є єдиною стратегічною лінією інноваційно орієнтованих малих фірм, від успішності якої повністю залежать їх прибутковість, перспективи зростання. Роль цього прошарку малих фірм в інноваційному процесі є виключно важливою в макроекономічному аспекті, адже вона полягає у винайденні радикальної інноваційної ідеї і здійсненні повного циклу її практичної реалізації. Інноваційна діяльність інноваційно орієнтованих фірм потребує відносно масштабних інвестицій, причому, ці інвестиції є високоризиковими з огляду на малопередбачуваність перспектив розвитку проекту. Представники прошарку інноваційно орієнтованих малих фірм мають специфічні вимоги до якісних характеристик економічних ресурсів. По-перше, реалізація інноваційних проектів, пов'язаних зі створенням якісно нової, не маючої аналогів продукції та просуванням її на ринку, а також залучення ресурсів у високоризикові проекти, вимагає залучення фахівців з інноваційного менеджменту, які володіють комплексом особливих управлінських підходів та навичок. По-друге, особливі вимоги висуваються щодо рівня кваліфікації персоналу фірми, який має володіти широким спектром знань в сфері виникнення новації. Окрім того, дослідження доводять критичну важливість залучення до процесів комерціалізації новаторської ідеї її безпосереднього автора. По-третє, успішний масовий розвиток фірм цього прошарку можливий лише за умов ефективно діючого динамічного ринку ризикових інвестицій, спроможного за допомогою експертно-аналітичного сегменту оцінювати перспективність потоку інноваційних проектів, проводити їх відбір та здійснювати підтримку на будь-якій стадії розвитку у відповідних обсягах. По-четверте, особливі вимоги висуваються щодо рівня розвитку організаційної та інформаційно-комунікативної інфраструктури, яка відіграє важливу роль у процесах подолання новоствореними фірмами, пошуку інвестицій та збуту продукції. Цей вид підприємництва виник синхронно зі становленням інноваційних систем і є, на нашу думку, своєрідною вершиною еволюції малого підприємництва на сучасному етапі розвитку економічної системи. Його сутність найбільш повно відповідає змісту складної категорії "мале інноваційне підприємництво", адже цей прошарок протягом всього терміну свого функціонування в межах сектору малого підприємництва цілеспрямовано зосереджує свою діяльність на новаторській діяльності з метою отримання прибутку на свій ризик.

Для кожної з виділених груп малих підприємств має бути запропоновано специфічні заходи підтримки їх інноваційної діяльності.

Для традиційного малого підприємництва такими можуть бути:

створення та фінансове забезпечення діяльності установи, головним призначенням якої має бути страхування гарантій повернення кредитів суб'єктами малого підприємництва;

здійснення інформаційної, організаційної, гарантійної підтримки розвитку ринку лізингових послуг для малого підприємництва як альтернативи фінансово-кредитним послугам;

створення мережі місцевих центрів інформаційної підтримки малого підприємництва за напрямками: кон'юнктура місцевих ринків (сировина, послуги, товари, пошук партнерів, підрядників та ін.); наявність пропозицій вільних матеріально-технічних об'єктів, що підлягають оренді (приміщення, обладнання, транспортні засоби, офісна техніка, засоби зв'язку тощо); інформація про наукові розроблення та винаходи, що може бути надано суб'єктам малого підприємництва у використання тощо;

стимулювання впровадженню інноваційних технологій на підприємствах торгівлі.

Для вдосконалення діяльності малих науково-дослідних фірм повинні запроваджуватись:

реклама та поширення інформації про напрями інноваційних рішень;

пошук іноземних замовників на послуги підприємств з метою залучення іноземного капіталу;

поширення вітчизняної інноваційної бази знань;

міжнародне взаємо- діяльність з передовими країнами щодо обміну досвідом та підвищення кваліфікації вітчизняних фахівців.

З метою активізації інноваційної діяльності прошарку інноваційно-орієнтованого малого підприємництва потрібно:

розробити програму створення регіональних ринків інтелектуальної власності, в якій, зокрема, передбачити механізми передачі технологій та захисту прав інтелектуальної власності у сфері малого підприємництва, сприяти комерційному використанню результатів інтелектуальної діяльності, стимулювати розвиток інноваційних ідей та впровадити їх у виробничі процеси на великих підприємствах;

сформувати електронну біржу інновацій, а саме, створити базу даних про інвестиційно привабливі інноваційно-орієнтовані малі підприємства, розвивати регіональні Інтернет-портали інноваційного підприємництва у напрямку популяризації та рекламування інноваційних проектів малого підприємництва, надавати допомогу в підготовці бізнес-планів та інвестиційних проектів малих підприємств в інноваційній сфері;

розглянути можливість створення Венчурного інноваційного фонду України за участю коштів державного бюджету, що має виконувати функцію каталізатора створення регіональних венчурних фондів за участю вітчизняного та іноземного капіталу.

Реалізація зазначених заходів не лише сприятиме розвитку інноваційної діяльності суб'єктів малого підприємництва, а й створить підґрунтя для формування інтелектуальної економіки, зміцнить конкурентні переваги вітчизняного бізнесу.

Таким чином, модернізація української економіки на засадах інноваційного розвитку малого бізнесу має забезпечуватися комплексним застосуванням усіх доступних важелів економічної політики та запобіганням конфлікту між їхніми впливами та між вирішенням стратегічних та поточних завдань. За цих умов інноваційна стратегія як така, що за визначенням веде до підвищення рівня прибутковості підприємств, може стати реальним полем для багатогранної співпраці держави і бізнесу. Застосування зазначеної підтримки має ґрунтуватися на принципах адресності, контрольованості, конструктивності, вимірюваності ефективності.

інноваційний бізнес економіка промисловий

Література і джерела

1. Господарський кодекс України. -- Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. -- 240 с.

2. Варналій З.С. Державна регуляторна політика у сфері малого підприємництва : монографія / Варналій З.С., Кузнецова І.С. - К.: НАН України. Ін-т екон. прогнозув., 2002. - 104с.

3. Гриньова В. М. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: монографія./ Гриньова В. М., Козирєва О. В. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. - 192 с.

4. Іляш О.І. Інвестиційно-інноваційна активність малих підприємств./ О.І. Іляш, Ю.Б. Клепкова, К.Ю. Чергава //Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.- С. 3-6.

5. Андросова О.Ф. Трансфер технологій як інструмент реалізації інноваційної діяльності: монографія / Андросова О.Ф., Череп А.В.- К.: Кондор, 2007. - 356с.

6. Келле В. Государство в сфере инноваций / В. Келле // Свободная мысль - XXI. - 2002. - № 9. - С.43-55.

7. Наукова та інноваційна діяльність в Україні // Статистичний збірник. - К.: Держкомстат України, 2008. - 526с.

8. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» ". - офіційний сайт Верховної Ради України. - джерело доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/

9. Юркевич О.М. Фінансове забезпечення науково-технічної інноваційної діяльності // Фінанси України. - 2004. - №6. - С.106-111.

10. Череп А.В. Розвиток інноваційної діяльності в Україні в сучасних умовах / А.В. Череп, С.І. Васильєва, // Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка". - джерело доступу: www.economy.nayka.com.ua/

Размещено на Allbest.ru