Економічні кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів

Курсова робота

На тему: «Економічні кризи»

Студента 1 курсу

1 групи, спеціальності «6508/1»

Кредитно-економічного факультету

Смаржа Артура Рафаельовича

Науковий керівник:

Доц. Дем'янчук О.О

Київ 2012

Зміст

Вступ

1. Історія економічних криз

2. Види криз

3. Причини економічних криз

4. Основні причини економічної кризи в Україні

5. Економічна криза Україні 2008 р.

Висновок

Література

Вступ

Як би довго аналітики не шукали основну причину економічної і фінансової кризи, очевидно одне - крах світової економіки відбувається в результаті її недосконалості. Природно, що причина фінансової кризи це не який-небудь косметичний дефект, причина кризи повинна бути достатньо вагомої, це серйозна вада робить всю економічну систему недосконалій, схильній кризам.

При чому, корінь цієї недосконалості криється в самому відношенні до фінансів, жаданням отримання суперприбутку, доходу від "надрентабельних проектів". В результаті такого дисбалансу економіка початку тріщати по швах ще з 2007 року. Поступово спостерігалося падіння довір'я до цінних паперів, довгострокових проектів, - фінансова система початку буксувати і збоїти, породжувати ланцюгову реакцію недовір'я. Таким чином, основна причина фінансової кризи - вона ж рушійний механізм ринкових відносин, максимізація прибутку за всяку ціну.

Спостережуваний період зростання економіки на рубежі тисячоліть своїм підйомом зобов'язаний банківській системі, що працює "на чесному слові" в буквальному розумінні. Причому цей принцип сталі практикувати не тільки в США, але у всьому світі. Роблячи світовій економіці таку могутню ін'єкцію, фінансисти запустили негативну, але модну тенденцію життя у борг. Сама ідея кредитування не є катастрофічною, якщо не приймає загальний, глобальний, можна сказати пірамідальний характер. Проте неконтрольована видача кредитів практично всім охочим не могла не обернутися для фінансової системи фіаско. Причина кризи не в самих кредитах як таких, але у відношенні до них.

Гасло "Бери зараз - плати потім" схоже, виявився правдою, при чому розплачуватися доведеться всьому людству, і, швидше за все не один рік. Було дуже актуальне б гасло "Береш ти, а розплатяться всі" або "А ти узяв кредит?!". Надаючи кредити будь-якому позичальнику, практично не враховуючи його платоспроможність, банки перевищували всі допустимі ризики, втрачаючи при цьому можливість управління і контролю за кредиторами. Причини кризи у всіх країн одні і ті ж. Переймаючи заокеанський досвід, багато фінансових установ Європи і Азії також опинилися в подібній ситуації, тим самим, додаючи фінансовій кризі глобальний характер. Це ще раз доводить порочність всієї світової економічної системи, її беззахисність і уразливість.

Каталізатором фінансової кризи стало неконтрольоване зростання грошової маси. Емісійні засоби, поглинаючись галузями промисловості і споживацьким сектором, привели до підвищення попиту на продукцію, і, як наслідок до підвищення цін. Іпотечна криза в США - це лише наслідки дисбалансу, викликаного загальним кредитуванням, ідею якого охоче підхопили і інші країни. Сьогоднішня ситуація на фінансових ринках чітко визначає неможливість існування світової фінансової системи в колишньому її вигляді.

Таким чином причини фінансової кризи обумовлені найсучаснішою економічною моделлю, тобто стимулювання економіки здійснюється через кредит, через позиковий відсоток. Щоб виплатити кредит, людині, підприємству або державі потрібно щороку працювати краще ніж в попередній, щоб покрити позикові витрати. Зрозуміло, що нарощувати ВВП до безкінечності неможливо, коли-небудь зростання зупиниться, що автоматично означає невиплату кредитів і фінансову кризу. Тобто причини фінансової кризи і причини економічного зростання мають один і той же корінь - позиковий капітал, монетарна модель економіки. Хочете усунути причини кризи - міняйте модель.

1. Історія економічних криз

Криза (від грец. чсЯуйж - вихід, закінчення) - це рішення, поворотний пункт, тяжкий перехідний стан. Економічна криза - фаза економічного циклу, під час якої відбувається різке відновлення порушених відтворювальних пропорцій шляхом спаду виробництва, недовантаження виробничих потужностей, зростання безробіття та ін. Це явище періодично повторюється і виявляється у надвиробництві капіталу і товарів. При цьому надвиробництві не абсолютному, а відносному, що передбачає більшу кількість вироблених товарів, ніж та, яку може спожити суспільство. Криза означає відносне надвиробництво внаслідок обмеженого платоспроможного попиту населення, що пояснюється збіднінням робітничих мас. Кризи глибоко вражають і руйнують усе народне господарство. Вони свідчать про силу стихійного саморегулюючого механізму ринкової економіки. Криза - це захід насильного встановлення рівноваги між виробництвом та споживанням, що є чинником суспільної трансформації всіх структур народного господарства, формування нових правил і принципів поведінки суб'єктів ринку, пріоритетного розвитку інтересів споживачів.

Невеликий екскурс в економічну історію кількох останніх століть допоможе нам збагнути економічну основу економічних криз, а також підкаже, як протистояти цьому явищу і долати його, забезпечуючи стрімке, динамічне економічне зростання.

З 1925 р. капіталістична система господарства пережила 21 економічний цикл і кризу. У 1996 р. почалися 22-й цикл і відповідна криза. Неминучість циклів та криз проявляється в їх періодичності. Це свідчить про циклічний характер розвитку економічної системи капіталізму, яка ґрунтується переважно на приватній та колективній формах капіталістичної власності на засоби виробництва.

Економічний цикл - рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи.

Кожен цикл складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Основною з них є криза, яка формує цикл. Зобразимо його графічно (мал.).

1) криза, 2) депресія, 3) пожвавлення, 4) піднесення, 5) бум, 6) спад.

Криза змінюється депресією, або тупцюванням на місці".

Депресія (від лат. depressio - придушення) - застій у розвитку народного господарства.

Основними формами її прояву є припинення спаду виробництва, поступове зменшення товарних запасів (затоварюваності), призупинення різкого падіння цін, зменшення відсоткової ставки. Після депресії починається пожвавлення.

Пожвавлення - зростання виробництва в обсягах, які були досягнуті перед кризою.

Піднесення - швидке зростання виробництва, яке супроводжується зменшенням рівня безробіття, підвищенням цін на товари і послуги, розширенням розмірів кредиту та ін.

Вершиною піднесення є бум.

Бум - короткотермінове піднесення виробництва, торгівлі, банківської діяльності тощо.

Перша економічна криза спостерігалася в 1825 р. в Англії, перший цикл тривав 12 років і закінчився кризою 1836 р. у США та в Англії. Через 11 років криза охопила Англію, США, Францію та Німеччину. Наступна криза 1857 р. мала всесвітній характер (охопила більшість промислово розвинутих країн). Такими ж були і кризи 1866, 1873, 1882, 1900 pp. Протікання економічних криз у XX ст. зображено в табл.

Найглибші економічні кризи. Найглибшою за майже п'ять століть існування капіталізму була економічна криза 1929- 1933 pp. (табл. 5).

Під час цієї кризи обсяг виробництва у промисловості знизився у 2,6 рази, у будівництві - у 9 разів, а економічні втрати країни становили майже 400 млрд. дол., що вдвічі перевищує втрати України в роки Другої світової війни.

У США в період кризи 1929-1933 pp. уряд очолив президент Ф. Рузвельт. Він першим із керівників капіталістичних держав усвідомив, що без широкомасштабного втручання держави в економіку вона не може вийти з кризи. В Україні на хвилі боротьби з адміністративно-командною системою відбулося тотальне руйнування державного управління економікою.

Економічні кризи виникали і після 1929-1933 pp., проте глибина і тривалість їх загалом стали меншими. Це свідчить про значну ефективність державного регулювання економіки, але капіталізм неспроможний подолати кризи повністю.

Світова економічна криза 1929-1933 років була найсильнішою за своїми наслідками для світового господарства: сукупний обсяг промислового виробництва капіталістичного світу скоротився на 46%, виплавка сталі та чавуну зменшилася на 62%, видобуток вугілля - на 31%, зовнішньоторговельний оборот - на 67%, кількість безробітних становила 26 млн. чол., або 1/4 всіх зайнятих, реальні прибутки скоротилися на 58%, вартість цінних паперів на біржах - на 60 - 75%. Особливостями цієї світової кризи були: тривалий спад виробництва; переплетіння промислової та аграрної кризи; переплетіння кредитної, валютної і фінансової криз; масовість банкрутств малого і великого бізнесу. Таку увагу цій світовій кризі ми приділили тому, що вона має багато спільних рис з кризою в Україні, особливо за своїми наслідками. Наприклад, у 1999 році порівняно з 1990 роком спад виробництва валового внутрішнього продукту становив 60%.

США, маючи 5% населення світу у своєму складі, 6% земної поверхні, виробляють 25% світової промислової продукції, сільських товарів та послуг. Після II Світової війни національний продукт збільшився в три рази.

Багато країн зараз мають власні «силіконові долини», але першою і найбільшою зоною комп'ютерних досліджень та виробництва залишається «Силіконова долина» поблизу Сан-Франциско, де розташовано 4000 фірм, що працюють у галузі високих технологій.

Саме з країни з такими показниками і починається чергова, вже можна констатувати, найпотужніша економічна криза кінця XX - початку XXI століття.

З 1825 року економічна система капіталізму пережила 21 економічний цикл і кризу. Економічний цикл - це рух виробництва від початку попереднього до початку наступного спаду.

2. Види криз

Економічні кризи охоплюють усі галузі й види діяльності, тому вони багатогранні і мають специфіку залежно від сфери, тривалості й середовища функціонування. Кризи поділяються на певні види, що відображають різні сторони одного й того ж кризового процесу. Криза надвиробництва характеризується тим, що охоплює всі сфери господарства, їй властиві велика глибина і тривалість, у ній відображається вся сукупність суперечностей і диспропорцій; Надвиробництво виступає скоріше як соціальне явище, а не як кількісне співвідношення вироблених матеріальних благ.

Промислова криза виявляється у невідповідності між масою вкладених у галузь виробничих сил і можливістю їх прибуткового застосування. Удар кризи означає для промисловців початок періоду низьких прибутків і великих збитків, депресії/ 3 настанням кризи з'ясовується, що кількість підприємств не тільки перевищує потребу в них при зниженні попиту, а й що їх було б занадто і за нормального розвитку споживання. Надвиробництво засобів виробництва - характерна риса промислових криз і причина їх затяжного характеру.

Промислова криза супроводжується кризою праці: скорочується кількість і тривалість робочих днів, знижується заробітна плата працюючих, зростає кількість звільнень робітників і службовців.

Проміжна криза відрізняється від циклічної тим, що вона не розпочинає новий цикл, а перериває на певний час перебіг фази піднесення або пожвавлення. Така криза менш глибока та тривала і має локальний характер.

Часткова криза охоплює не всю економіку, а певну сферу економічної діяльності (наприклад, сферу грошового обігу кредиту).

Галузева криза - це криза в одній з галузей народного господарства, що може виникнути у будь-якій фазі циклу (наприклад, криза у сільському господарстві, на транспорті).

В ієрархії економічних криз досить значне місце належить структурним кризам, під якими розуміють енергетичну, сировинну, продовольчу, екологічну, валютно-фінансову кризи. Вони є наслідком однобічного розвитку одних галузей на шкоду іншим/ За умов науково-технічної революції бурхливий розвиток виробничих сил у нових галузях (електроніка, атомна енергетика, приладобудування) вступає у суперечність зі старою структурою народного господарства і потребує нового суспільного розвитку праці. Відбувається спад виробництва в таких традиційних галузях промисловості, як вугільна, текстильна тощо. Структурні кризи відрізняються від періодичних циклічних криз тим, що:

- охоплюють не все народне господарство, а його частину;

- триваліші щодо будь-якої галузі;

- породжуються диспропорціями між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією{або довгочасним порушенням механізму стійких зв'язків між постачальниками продукції та її споживачами, змінами цінових пропорцій;

- можуть бути кризами як надвиробництва, так і недовиробництва;

- диспропорційність у структурних кризах недовиробництва може бути абсолютною і виявлятися у фізичному невистачанні продукції; така диспропорційність не може бути врівноважена тільки зростанням цін;

- інвестиційний цикл у кожній галузі специфічний;

- специфічні риси структурних криз зумовлені галузевими особливостями нагромадження основного капіталу.

Товарна криза виявляється у невідповідності між товарами і цінами. Ціни на товари часто значно підвищуються поза залежністю від запасів цих товарів і попиту на них. При цьому зростання цін сприяє збільшенню виробництва і ввозу товарів, загострюється невідповідність між цінами і попитом. Слідом за дуже швидким зростанням цін настає скорочення споживання, яке і дає привід до переоцінки товарів.

В умовах товарної кризи великого впливу на формування цін і торговельну діяльність набуває спекуляція. Спекуляція (передбачення майбутньої кон'юнктури) має за мету пристосування господарської діяльності і товарних цін до реальних витрат економічного життя. Умови для виникнення спекулятивної діяльності - наявність непередбаченого різкого підвищення цін на товари і послуги, скорочення виробництва за товарного дефіциту, знецінення грошей. Спекулятивна діяльність приватних осіб, фірм і організацій за умов товарної кризи є необхідним явищем їх конкурентоспроможності, оживання бізнесу. Але якщо держава-монополіст займається такою діяльністю, виступає ініціатором надмірного зростання цін, це дуже негативно позначається на всіх сторонах відтворення і посилює кризу. Небезпека спекуляції полягає в її сутності, в оцінці майбутньої кон'юнктури залежно від панівного настрою державного апарату і верхівки ділового світу. Основний недолік переворотів цін, зокрема їх лібералізації, - у їх збитковому впливі на виробництво. Зміна цін, що не відповідає реальним умовам життя, тягне за собою штучне скорочення споживання матеріальних благ, знищення їх.

Спекулятивні кризи - це наслідок спекулятивного підвищення цін в умовах дефіциту товарів і послуг, спаду виробництва, збідніння населення. Такі кризи не можуть тривати довго, тому що сприяють виникненню штучного надвиробництва товарів, падінню цін і оживленню попиту.

Аграрна криза означає такий стан сільського господарства, за якого значна частина населення зазнає майнової шкоди, зниження життєвого рівня, підприємства розорюються. Специфіка аграрних криз полягає втому, що вони охоплюють тільки сільське господарство, не мають циклічного характеру, є тривалішими, ніж промислові кризи.

Друга половина XX ст. зумовила деякі особливості економічних криз і циклів: останні стали менш глибокими і довгочасними; для фаз циклу характерна асинхронність, або різномастість, їх настання; серед видів криз переважають структурні, проміжні кризи; посилюються інфляційні процеси в економіці країн світу.

3. Причини економічних криз

Виникає головне запитання: в чому причини виникнення економічних криз?Давид Рікардо причиною криз вважав несправедливість у розподілі багатства. Сімон Сісмонді (Швейцарія) пояснював кризи недоспоживанням народних мас, невідповідністю між виробництвом і споживанням. Карл Маркс стверджував, що кризи - це суперечність між виробництвом і споживанням (або анархія виробництва).

Український економіст Михайло Туган-Барановський причину виникнення криз вбачав у диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій у галузях, що виробляють засоби виробництва. Він вважав, що потрібне раціональне регулювання інвестицій.

Д.Кейнс пояснював кризи дією закону психології, згідно з яким люди, «схильні, як правило, збільшувати споживання із зростанням доходів, але не такою мірою, якою зростає дохід» [3, с.229].

Сучасні економісти наводять ще багато причин, які знаходяться у сфері господарської діяльності. Але, без сумніву, економічні кризи - це надзвичайно складні суспільні, економічні, соціальні та психологічні явища, які мають складні комплексні взаємовпливові причини та завдяки яким потерпає все суспільство, потерпають усі пересічні громадяни без винятку (визначення авторське). Сучасна економічна криза носить глобальний характер. В рамках кризи будуть, без сумніву, змінюватись технології, без сумніву, наступає ера геоінформаційних систем і технологій, світогляд націй, свідомість людей, змінюватись сама філософія життя, з'явиться відчуття освідомлення величі природи і необхідності співпраці з нею людського суспільства на принципі взаємоповаги.

Однозначно й те, що проблеми економічної кризи вирішуються за рахунок суспільства (за винятком кількох десятків чи навіть сотень великих власників, багатих людей). Як тут не згадати Дейла Карнегі, який відчував, що людина, яка вмирає багатою, вмирає…

Технологія вирішення проблем економічних криз є класичною, а саме: визначити причини кризи, мінімізувати максимально їх наслідки та знайти рішення, які створять сприятливі умови для відтворення економічних процесів.

Потрібно зробити ще одне суттєве зауваження: якщо передові авторитети, визнані в економічній теорії та ринковій економіці, бачили вирішення викликів економічної кризи лише у впровадженні державного регулювання, то правомірно і коректно буде ставити питання про необхідність створення соціально орієнтованих регульованих моделей ринкової економіки, можливо, з меншою ефективністю, але з вищим ступенем соціальних гарантій (пошук вічного компромісу) для держав з ринковою економікою та значним зменшенням ризиків для життя пересічних громадян.

Підставою для такого підтвердження є протиріччя між постійно зростаючим суспільним виробництвом та відсталою формою привласнення.

4. Основні причини економічної кризи в Україні

З'ясуємо, чому Україна, яка згідно з оцінками авторитетних західних експертів, була найбільш підготовленою до реформ серед країн СНД, зазнала такої руйнівної кризи. Причини соціально-економічної катастрофи в Україні доцільно поділити на три основні групи: успадковані від колишнього СРСР; спричинені недостатньою продуманістю та непослідовністю економічних реформ; причини, зумовлені необхідністю трансформації існуючої в Україні економічної системи в іншу.

Перша група причин:

Майже повне або тотальне одержавлення економіки, власності, за якого 92% всіх засобів виробництва перебували у руках держави, ними розпоряджалися загальносоюзні міністерства і відомства. Внаслідок цього в економіці був майже цілком відсутній плюралізм форм власності (колгоспно-кооперативна форма власності також була значною мірою одержавленою) і відповідних форм господарювання. Це виключало дію такої могутньої рушійної сили розвитку, як конкуренція між товаровиробниками різних форм власності за здешевлення продукції, за зростання якості виготовлених товарів і послуг, за споживача.

Наявність глибоких диспропорцій в економіці, зокрема між групами «А» і «Б», про яку йшлося вище.

Зосередження 95% всієї власності, розміщеної в Україні, в руках загальносоюзних міністерств і відомств. Тому на її території створювалися «гнилі» моря, будувалися атомні електростанції поблизу великих міст, зосереджувалася надмірна кількість шкідливих виробництв тощо.

Відчуження трудящих від засобів виробництва і результатів праці, від самого процесу праці (тобто відсутність дієвих стимулів до праці, панування зрівнялівки), від управління власністю, від економічної влади на підприємстві. Найбільше таке відчуження до «нічийної» власності проявлялося у масовому її розкраданні.

Значна мілітаризація економіки, коли на військові цілі витрачалося до 35% ВНП, або майже 250 млрд. крб. На рік. В Україні після розпаду колишнього Радянського Союзу залишилося до 30% його ВПК: приблизно 80% підприємств галузей машинобудування були залучені у виробництво зброї.

Ігнорування реальної ситуації в аграрній сфері, інтересів села, що виявлялося у «перекачуванні» значної частини створеного сільськими працівниками національного доходу на користь промисловості через механізм цін і низький рівень продуктивності праці. Така політика останніми роками ще більше посилилась, про що йшлося при розгляді аграрних відносин.

7. Величезне фізичне та моральне зношування основних фондів, низька продуктивність праці. Фізичне зношування у промисловості становить майже 60, моральне - 90%.

Проте в наступний період деякі з цих причин не тільки не були усунені, а ще більше поглибилися. Так, зокрема, надалі тривала політика пограбування села, ще більше зросло фізичне і моральне зношування основних фондів, збільшилися енерговитрати за значного скорочення обсягів виробництва, поглибились диспропорції, посилилось відчуження (технологічне та соціально-економічне) працівників від засобів виробництва та ін. Крім того, з'явилися специфічні причини, зумовлені економічною політикою і практикою.

Друга група причин:

Розрив господарських зв'язків з країнами колишнього СРСР, насамперед з Росією, що призвело до втрати Україною значної кількості традиційних ринків збуту, до зупинення багатьох підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо, оскільки лише 15% промислового виробництва мали завершений технологічний цикл. Слід зауважити, що далеко не всі господарські зв'язки були раціональними (мали місце зустрічні перевезення, великі транспортні витрати тощо), але їх треба було замінювати ефективнішими поступово.

Відсутність науково обґрунтованої стратегії трансформації адміністративно-командної системи в більш розвинуту і досконалу економічну систему, невизначеність моделі такої трансформації (одночасно ставилась мета переходу до ринкової та змішаної економіки).

Руйнування державного управління економікою і запровадження застарілих ринкових важелів, які використовувались розвинутих країнах світу майже століття тому. Внаслідок цього формувався не господарський механізм з оптимальним поєднанням державного регулювання і ринкових механізмів, а симбіоз двох руйнівних для сучасного господарства засад: важелів вільної ринкової економіки і розвалу державного регулювання за абсолютного переважання державного сектора.

Придушення національного виробництва, майже повна втрата внутрішнього ринку, свідченням чого є засилля імпортних товарів (значною мірою сумнівної якості), частка яких досягла у 1997 р. 90%.

Відсутність комплексної військово-технічної політики держави, узгодженої з соціально-економічною політикою, руйнівний, слабо керований характер конверсійних процесів.

Так, у 1991 р. Частка військової продукції у загальному обсязі виробництва становила майже 23%, а в 1996 р. - 3,4%.

«Доларизація» української економіки (тобто вільне обертання американського долара та інших іноземних валют на території країни) дала змогу збагатитися тіньовим структурам.

Прийняття численних декретів, постанов уряду тощо, які поставили у невигідне становище виробника (наприклад, непомірний податковий тягар) й у привілейоване - посередника. Крім того, такі декрети нерідко суперечили один одному, спричиняючи правовий хаос, нестабільність і непередбачуваність;

Слабкість фінансово-банківської системи, раціонального регулювання Національним банком України діяльності комерційних банків, внаслідок чого ті отримували стократні прибутки, наживалися на конвертації тощо. Тому вони не були зацікавлені у подоланні інфляції. Можливість для такої наживи давали недосконалі закони. У діяльності банківської та фінансової систем України повільно впроваджувалися сучасні методи й засоби обліку і контролю. Це призвело до масового перекачування посередницькими структурами безготівкового грошового обігу у готівковий, що, у свою чергу, зумовило величезний додатковий попит на готівку, зосередження у тіньових і комерційно-банківських структурах майже половини всієї грошової маси.

Недостатньо виважений підхід до втілення на практиці програм західних експертів (у тому числі міжнародних економічних організацій).

Порушення законодавства під час роздержавлення і приватизації, масове розкрадання державної власності, відчуженість від процесу роздержавлення переважної більшості населення. Масовий відплив капіталу за кордон (щорічно становить майже 5-6 млрд. дол. І в сукупності досягає 20- 35 млрд. дол.).

Відсутність належного інвестиційного клімату (за цим показником Україна в 1998 р. Посідала 153-тє місце у світі). Відсутність політики структурної перебудови народного господарства, занепад галузей, що виготовляють товари масового вжитку, і прискорений розвиток окремих енергозатрати цих галузей (наприклад, металургійної), які поглиблюють енергетичну та екологічну кризу, сприяють перетворенню України на сировинний придаток.

Надмірний податковий тягар. Вилучення в окремі роки амортизаційних відрахувань у державний бюджет, що разом з іншими чинниками унеможливлювало навіть просте відтворення основних фондів.

Внаслідок такої політики тіньова економіка досягла майже 60% сукупної народногосподарської діяльності. Третя група причин глибокої й тривалої економічної кризи зумовлена процесом трансформації суспільно-економічної системи, що завжди супроводжується значними соціально-економічними проблемами.

Економічні цикли - рух виробництва від початку попередньої кризи до початку наступної. Вони є невід'ємною частиною економічної системи капіталізму, яка ґрунтується на приватній та колективній формах капіталістичної власності та відповідних формах управління власністю.

Із чотирьох основних фаз циклу (кризи, депресії, пожвавлення і піднесення) основною є криза, яка означає різке погіршення економічного становища в країні. Депресія - застій у розвитку народного господарства; пожвавлення - зростання виробництва в обсягах, які були досягнуті перед кризою; піднесення - швидке зростання виробництва. Головною причиною економічних криз є суперечність між суспільним характером виробництва і формами капіталістичної власності (приватної та колективної). Похідними причинами криз є недоспоживання найманих працівників, диспропорційність розвитку економіки, загострення суперечностей між виробництвом і споживанням, виробництвом і розподілом та ін.

Основними типами економічних циклів є тривалі (їх матеріальна основа - оновлення інфраструктури), середні (їх матеріальна основа - масове оновлення основного капіталу) та малі (їх матеріальна основа - масове оновлення товарів тривалого користування).

Антициклічне регулювання - комплекс форм та засобів централізованого впливу держави, спрямованих на послаблення глибини економічної кризи, скорочення її періоду та фази депресії, подовження фаз пожвавлення і піднесення.

Найглибша за всю історію існування України криза 90-х років зумовлена загостренням суперечностей, унаслідуваних від СРСР, непродуманими економічною політикою і практикою, процесом трансформування однієї економічної системи в іншу.

5. Економічна криза Україні 2008 р.

економічний криза капіталістичний

Економічним підґрунтям для кризи банківської системи України в 2008 році стала ціла низка чинників. Оскільки неможливо розглядати фінансово-банківську систему у відриві від інших галузей економіки, ми будемо вважати фактор падіння світових цін на продукцію експорто-орієнтованих галузей економіки константою та розглянемо лише фінансові причини банківського колапсу ліквідності.

Передісторією стало значне зростання частки іноземного капіталу в комерційних банках в Україні та бурхливий розвиток кредитування за рахунок зовнішніх ресурсів за останні кілька років. На сьогодні частка іноземного капіталу в активах банківської системи України перевищує 48%. Населення та підприємства активно використовували кредитні ресурси, значною мірою запозичені за кордоном, що призвело до зростання корпоративної заборгованості перед західними кредиторами на загальну суму близько 90 млрд. дол. США, з яких 8,8 млрд. дол. США необхідно повернути до кінця 2008 року, а ще 13 млрд. дол. США - в першому півріччі 2009 року.

Проблемною є також структура зобов'язань майже всіх великих українських банків - скрізь спостерігається невідповідність по строках між залученими ресурсами і виданими кредитами та значна залежність від іноземних ресурсних джерел. Навіть у взірця вітчизняної банківської сфери - банку, який з року в рік демонстрував усім іншим, як треба проводити фінансово-кредитну політику, маючи при цьому найвищі рейтинги від іноземних рейтингових агентств, - «Укрексімбанку» з 31,33 млрд. зобов'язань (станом на 01.10.08) 16,3 млрд. залучено у вигляді міжбанківських кредитів, а депозити фізичних осіб в розмірі 6,5 млрд. грн. у разі продовження панічних настроїв серед населення можуть стати каталізатором втрати ліквідності. Загалом по банківській системі спостерігається розрив по строкам між активами та пасивами в розмірі 86 млрд. грн., ще не катастрофічно, але з урахуванням закритих зовнішніх ринків, світової кризи та політичної нестабільності в Україні однозначно вимагає дій зі сторони держави.

Банківська криза поширюється в країнах колишнього СРСР як лісова пожежа. Західноєвропейські банки, які активно брали участь у кредитуванні на банківських ринках країн, що розвиваються, тепер отримали відповідний результат перегріву кредитного ринку. Їм належить три чверті загальної суми позик у Східній Європі, Латинській Америці і в окремих країнах Азії загальним розміром понад 4,7 трлн. доларів, наданих у період кредитного буму. Європа вже розуміє, чим для неї закінчиться ця ситуація. Дефолт в Ісландії створив потенційні збитки на суму 74 млрд. дол. США, Німеччина втратила 22 млрд. доларів. У Швейцарії подібні ризики становлять 50% ВВП, в Швеції - 25%, у Великобританії - 24%, в Іспанії - 23%. Тільки в США цей показник становить лише 4%. У цій ситуації Америка виявилася найбільш розсудливою. Отже можна стверджувати, що Україна (та подібні до неї країни Східної Європи) може стати другим епіцентром світової фінансової кризи, що розгорнеться в Європі, а не в Америці.

Банківські ризики Австрії на банківських ринках країн, що розвиваються, знаходяться на рівні 85% від її ВВП і здебільшого вони сконцентровані в Угорщині, Україні і Сербії. До речі, всі ці країни вже чекають (разом із Білоруссю) допомоги від МВФ.

Загалом ініціатором кредитного буму на банківських ринках країн, що розвиваються, виступили США та Японія. Європа підтримала існуючі на той час тенденції, дуже часто використовуючи баланси в доларах, що зараз лише посилює процес світової відмови від кредитних ресурсів і стимулює зростання курсу долара. Ніде кредитування не досягало таких екстремальних рівнів, як в країнах Східної Європи. Регіон позичив близько 1,6 трлн. у доларах, євро і швейцарських франках. Окремі позичальники в Угорщині і Латвії використовували іпотечні кредити, номіновані навіть в японських ієнах.

Загроза швидкої ліквідації спекулятивних позицій, що зазвичай відбувається у момент циклічного розвороту світової економіки, про яку говорили та писали деякі українські науковці стала реальністю. В Україні так нічого й не було зроблено для охолодження кредитного сектору. Навпаки, червоною ниткою в державній політиці стало залучення кредитних ресурсів за кордоном, стимулювання приходу іноземних банків в Україну та збільшення рівня їх присутності в регіонах. Українці скуповували легкові автомобілі, вкладали величезні кошти в нерухомість, підігріваючи зростання цін на неї, що в свою чергу в рази збільшувало обсяги кредитування. Світова фінансова криза та неконтрольоване проникнення іноземного спекулятивного капіталу в Україну призвели до того, що залежність від іноземного капіталу стала фатальною.

У розвинених країнах «резервним» джерелом ресурсів могли б стати накопичення, акумульовані населенням, пенсійними фондами та страховими компаніями.

В Україні, через рейдерські атаки на один з китів банківського сектору, ЗАТ «Промінвестбанк», було знищено і це потужне джерело грошових ресурсів. Штучно створена паніка серед населення та підприємств, яка на кінець вересня не мала під собою жодних підстав, переросла рівень одного «чумного» банку та перекинулася на всю банківську систему України. Національний банк України в свою чергу заборонив комерційним банкам достроково виплачувати термінові депозити і збільшувати портфель кредитування, заморозивши розмір їхніх активів. Постанова НБУ №319 від 11 жовтня 2008 р. є цікавим юридичним казусом. З одного боку комерційні банки мають задовольняти вимоги НБУ - основного регулятора банківського ринку, з іншого - ця постанова в принципі суперечить чинному законодавству України, адже відповідно до статті 1060 Цивільного кодексу України: «За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника»

Ця постанова схожа з прийнятою Постановою НБУ в 2004 р. в часи Помаранчевої революції, коли люди кинулися в банки забирати свої гроші з депозитних рахунків. На той час, як відомо, цей документ неабияк посприяв стабілізації фінансово-банківського ринку країни і відвертанню колапсу економіки. Але в 2004 р. паніки серед вкладників не було, тому що не було об'єктивних причин для кризи в промисловості та банківській системі. В 2008 році загроза стала більш ніж реальною. Власне кризові явища ще не почали проявлятись в Україні. І саме зараз наступив слушний час для прийняття комплексу заходів, спрямованих на подолання потенційних причин кризи.

До речі, каталізатором світової кризи було масове неповернення кредитів в США. В Україні ситуація в банківській системі діаметрально протилежна - позичальники повертають кредити, але вкладники забирають свої депозити, знижуючи таким чином ліквідність банківської системи в цілому. Відплив грошових ресурсів з України задля порятунку «материнських» установ псевдо-українських банків призвів до зростання відсоткових ставок при кредитуванні та їх перегляду за вже виданими кредитами.

Результатом такої неконтрольованої процентної політики буде швидке подорожчання кредитів та, як наслідок, при перевищенні ними певного рівня, коли позичальники масово не зможуть повернути кредити, почнеться бум неповернення, який призведе до ситуації, аналогічній тій, що мала місце в США. Без комплексу законодавчих змін та посилення рівня присутності держави в банківській системі, яку віддали на безконтрольний захват іноземним компаніям, в довгостроковій перспективі український кредитний ринок буде час від часу підігравати інтересам більш розвинених країн.

Створення потужного державного банку, на кшталт російського «Сбербанку», спроможного виступати як стабілізуючим елементом банківської системи - демпфером негараздів на світових фінансових ринках так і основним джерелом інвестиційних кредитних ресурсів для розвитку та підтримки ключових галузей економіки, акумулюючи при цьому державні та приватні грошові ресурси, є логічним вирішенням як поточної кризи, так і запобіганню подібному у майбутньому. Замість ре-кредитування іноземних банків за рахунок іноземних (кредит МВФ) же коштів, що в кінцевому підсумку виллється в зростання зовнішнього державного боргу, тягар якого буде перекладено на економіку та громадян України, необхідно надати значні ресурси українському банку, наприклад, «Укрексімбанку», якому вже багато років довіряють як великі підприємства, так і пересічні громадяни (в структурі депозитів фізичних осіб 90% вкладів строкові). На сьогодні цей банк має найбільший потенціал для подальшого розвитку, його репутація бездоганна і не заплямована, як наприклад, в іншого потенційно потужного «Ощадбанку», який, внаслідок розпаду СРСР відкарбувався в пам'яті декількох поколінь як ненадійний банк. Отримані «Укрексімбанком» доходи залишаються в Україні та ре-інвестуються в її економіку, а не йдуть до кишень західних «інвесторів», а універсальність, широкий спектр послуг та присутність в усіх регіонах України дають змогу в перспективі взяти під державний контроль до 20-25% банківського ринку України, що буде цілком достатнім для відновлення довіри до банківської системи в цілому та пере направлення її з «проїдаючого» споживчого кредитування на реалізацію значних проектів в масштабі країни.

Банківська система є важливим економіко-політичним інструментом, і та сила, яка зможе її контролювати буде контролювати економіку в цілому. Фінансово-банківська криза 2008 року переконала всіх в необхідності наявності в держави потужних та дієвих важелів впливу на її банківську систему як для захисту економічних інтересів самої держави, так для захисту заощаджень простих громадян.

Висновок

Головний висновок: Україна за роки незалежності, по великому рахунку, так і не стала на шлях реформ.

Чи з'явилося розуміння, необхідна сума знань: що робити і як робити? Так. Але головна проблема в тому, що вже знаємо, що і як робити, але відсутня політична еліта, яка б взяла на себе відповідальність щодо проведення реформ. Саме тому Україна втрачає унікальні можливості з унікальним природним, технологічним ресурсом, а трудовий ресурс знаходиться на узбіччі стрімкого соціально-економічного розвитку, а ще при цьому підпав під величезний вплив ризиків фінансово-економічної кризи.

Чи є хоча б якийсь позитив, чи все не так? Є, на мій погляд, дуже позитивний процес: у цьому «злочинному безладі», психологічному пресі на людей, бідності - з одного боку, і нахабства з непомірним багатством - з іншого, відбулося народження українського громадянського суспільства. «Український народ перестав бути рабом для тих, хто програв вибори і владу, але разом з тим і для тих, хто виграв вибори і владу» [10, с.8]. Український народ перестає бути рабом! І цей фактор є потужним двигуном змін на краще в Україні, що приведуть до високого рівня якості життя.

Ми приречені об'єднатися навколо ідеї Української державності і не шукати кращої долі по світах, а будувати її тут, у власному українському домі, приймаючи формулу успіху: ІНІЦІАТИВА - ТВОРЧІСТЬ - НАТХНЕННА ПРАЦЯ.

Література

1. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні./За редакцією Б.Є.Кваснюка -К. -Х: Форт. 2003. - 423 с.

2. Артур М. Окун. Рівність та ефективність: великий компроміс. Інститут Брукініза. Вашингтон. Переклад з англійської Олександра Лотоцького, 1996 рік, с. 149.

3. С.В. Модерний, Л.О. Каліщенко, О.А. Устинко. Короткий курс економічної теорії: Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 324 с. ISBN 966-7411-81-8.

4. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. - 2-ге вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2007. - 448 с. ISBN 966-574-781-9.

5. Карл Маркс «Капітал», Москва, 1983.

6. Дуглас К. Стівенсон. Життя та організації в США. Видавництво Ernst Klett Vereag.

7. http://conftiapv.at.ua/publ/konf_24_25_cherven_2010/16_prichini_finansovoji_krizi_v_ukrajini_ta_shljakhi_podolannja_jiji_naslidkiv/2-1-0-85

8. http://economist.lacruax.com/

9. http://dc-summit.info/temy/jekonomika/137-137.html

10. http://uk.wikipedia.org/

Размещено на Allbest.ru

...