Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет менеджменту та маркетингу

Курсова робота

з курсу «Мікроекономіки»

Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства

Студентки 3 курсу ВУЕ - 91 групи

Табунщик Л.С.

Науковий керівник

Бойчук Н.Я.

Київ 2011



Зміст

конкуренція ринковий поведінка короткостроковий рівновага

Вступ

Розділ 1. Основи виробництва

1.1 Підприємство як виробничо-ринкова система

1.2 Параметри підприємства як мікроекономічної моделі

1.3 Однофакторна виробнича функція

1.4 Двофакторна виробнича функція

1.5 Багатофакторна виробнича функція

1.6 Оптимум або рівновага виробника

Розділ 2. Витрати виробництва

2.1 Витрати виробництва за короткостроковий період

2.2 Витрати в довгостроковому періоді

Розділ 3. Ринок досконалої конкуренції

3.1 Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики

3.2 Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді

3.3 Ефективність ринку досконалої продукції

Розділ 4. Показники економічної діяльності підприємства

4.1 Витрати, дохід і прибуток підприємства малого розміру

4.2 Витрати підприємства середнього розміру в другому короткостроковому періоді

4.3 Витрати великого підприємства в третьому короткостроковому періоді

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Традиційні структури та форми господарювання змінюються. У цих умовах керівники підприємств, вивчаючи і формуючи те, що називається цивілізованою формою ринкових відносин, стають своєрідними “архітекторами “ розвитку нових господарських зв'язків і методів здійснення господарської діяльності.

В таких умовах розвитку економіки в країнах колишнього радянського союзу, все більше і більше зростає роль витрат підприємства, як невід'ємної складової виробничого процесу, що в свою чергу вимагає повного переосмислення теорії виробництва починаючи від вхідних ресурсів і закінчуючи кінцевим продуктом, готовим для продажу. Визначення витрат - це невід'ємна умова успіху, тому що від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить підприємець.

У ринковій економіці виробництво має товарний характер, тому витрати факторів виробництва в натуральному вигляді отримують вартісну оцінку і перетворюються на витрати виробництва.

Головним завданням моєї курсової роботи є розрахування всіх видів витрат виробництва та показників економічної діяльності підприємства, а також проаналізувати та показати взаємозв'язок між усіма показниками цього виробництва та побудувати графіки.

У теоретичній частині ми розглянемо питання щодо дослідження поведінки виробника: як він вибирає товар для виробництва, визначає технологію, розраховує обсяг виробництва товару, які фактори можуть вплинути на його поведінку, як досягається рівновага виробника. Тобто, розглянемо саму суть виробництва та підприємства як головної виробничої ланки національної економіки.

У практичній частині визначимо показники різних видів витрат підприємства в короткостроковому та довгостроковому періодах,а також проаналізуємо їх.

Розділ 1. Основи виробництва

1.1 Підприємство як виробничо-ринкова система

Підприємство (фірма) - це організація, яка формується і управляється з метою отримання максимального прибутку для її власників шляхом виробництва благ для продажу на ринку.

Закон України “Про підприємство в Україні” дає таке визначення підприємства: „Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну, і комерційну діяльність з метою одержання відповідного доходу (прибутку)".

З економічної точки зору підприємство самостійно здійснює виробничу діяльність.

Виробництво - це процес використання праці та обладнання, капіталу разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних товарів та надання послуг.

Тобто виробництво можна розглядати як продуктивну систему.

На рис. 1. показана сукупність виробництва як продуктивної системи відносин.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Виробництво, як продуктивна система

Відносини між людьми можуть носити організаційно-економічний або соціально-економічний характер.

Соціально-економічні відносини визначаються в першу чергу пануючими відносинами власності. Їх вивчає спеціальний курс політекономії - основи економічної теорії - політекономія.

Тобто в мікроекономіці вивчаються організаційно-економічні відносини і в першу чергу вони визначаються технологією, що застосовується в даному виробництві.

Технологія - це практичне застосування способів виробництва товарів і послуг шляхом поєднання факторів виробництва.

Виробництво товарів (продукції) супроводжується перетворенням ресурсів (сировини, матеріалів) у потрібні для людини продукти за допомогою певного технологічного процесу.

Технологічний процес - процес виконання технологічних операцій для одержання тих чи інших товарів, послуг.

Всі підприємства прагнуть бути ефективними виробниками. Для цього вони повинні використовувати такі методи виробництва, які є ефективними як з технічної, так і з економічної точки зору.

Спосіб виробництва є технологічно ефективним, якщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим для точно визначеного обсягу ресурсів. Для узагальнення інформації про технічно ефективний спосіб виробництва в економіці використовується поняття виробничої функції.

1.2 Параметри підприємства як мікроекономічної моделі

Виробнича функція підприємства задає максимальний обсяг випуску продукції, який воно може виготовити за умови використання будь-якого заданого набору ресурсів. Виробнича функція - функція, незалежні змінні, якої набувають значення обсягів ресурсів, які використовуються для виробництва продукції (фактори виробництва), а залежною змінною є значення обсягу виробленої продукції найбільш поширеними є виробнича функція з двома змінними ресурсами: працею L і капіталом К:

Q = f (К,L) (1.1)

Широке практичне використання знайшли степенева виробнича функція виду

(1.2)

де A, , - позитивні константи;

К, L - витрати капіталу і праці.

Показники і степеневої виробничої функції є показниками (коефіцієнтами) еластичності випуску продукції відповідних факторів виробництва: в тому випадку, коли + = 1, функція називається виробничою функцією Кобба - Дугласа.

З огляду на можливості підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, діяльність його як мікросистеми досліджують протягом певних періодів часу: миттєвого -- період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути змінений; короткострокового -- період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), ін. -- як постійні; довгострокового -- період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.

Діяльність фірми характеризується виробництвом товарів послуг, виробництвом продукту. При аналізі діяльності фірми застосовуються показники сукупного продукту і граничного продукту.

Сукупний продукт ТР - весь обсяг продукту підприємства, створено сукупною дією усіх факторів виробництва. Граничний продукт - це добавка до сукупного продукта за рахунок використання додаткової одиниці якогось виробничого фактора (праці чи капіталу)

; (1.3)

Крім того, використовується показник середнього продукту - сукупного продукту фірми з розрахунку на одиницю змінного фактора виробництва.

(1.4)

Середній продукт є показником середньої продуктивності (наприклад праці), а граничний продукт - виразом граничної продуктивності.

Від реалізації виробленого продукту створюється доход підприємства. Сукупний (валовий) доход, який одержує фірма дорівнює ціні продукту (Р), помножений на кількість реалізованого товару (Q):

TR= Р * Q (1.5)

Граничний доход MR - це приріст доходу (ТR) на додаткову одиницю товару:

(1.6)

Середній дохід фірми AR - це доход в середньому на одну одиницю реалізованого товару:

(1.7)

Витрати виробництва - це витрати підприємства на закупівлю сировини, палива, енергії, матеріалів, робочої сили, оборотних фондів, інші - на закупівлю засобів праці, обладнання, устаткування (основних фондів).

Витрати підприємства в мікроекономіці розглядується під кутом зору підприємця, який прагне обґрунтувати оптимальну стратегію фірми і досягти мети - мети одержання рівного доходу на одиницю витрат на виробничі ресурси, в кінцевому результаті - максимізувати прибуток.

Господарський суб'єкт зіштовхуючись із обмеженістю ресурсів повинен зробити вибір між альтернативними способами їх використання, між альтернативними витратами.

Альтернативні витрати - витрати ресурсів за найкращого альтернативного варіанту їх застосування. Підприємець, приймаючи рішення про використання ресурсів, відмовляться від виробництва інших товарів чи послуг, тобто жертвує цінністю альтернативних можливостей. Витрати підприємства за ознакою належності факторів виробництва поділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні витрати дорівнюють сумі виплат фірмі за використані ресурси зовнішнім постачальником (за працю, сировину, матеріали, енергію, транспорт і т.н.).

Внутрішні витрати - витрати, що дорівнювали б доходу за виробничі ресурси, якби не використовувались самостійно. Наприклад, якщо підприємство має свою виробничу споруду (свій цех), воно втрачає доход від неї, не віддаючи її в оренду. Тобто внутрішні витрати - це витрачені доходи.

Внутрішні (неоплачені) витрати з'являються і тоді, коли фірма застосовує власні грошові фонди, жертвуючи процентом в банку, власну працю і підприємницьку діяльність, відмовившись від заробітної плати в другій фірмі на вигідних умовах.

Але щоб втримати такий фактор, наприклад як підприємницька діяльність, в межах власної фірми, необхідна мінімальна плата за нього, яка називається нормальним прибутком.

Нормальний прибуток - це доход на власну підприємницьку діяльність, він включається до складу внутрішніх витрат.

Сума зовнішніх витрат, тобто сума всіх реальних грошових виплат, що проходить через бухгалтерські рахунки підприємства, називаються бухгалтерськими витратами.

Сума зовнішніх і внутрішніх витрат називаються економічними витратами.

Критеріям господарської діяльності підприємства є його прибуток (чистий доход), який дорівнює різниці між валовим (сукупним) доходом і витратами.

В зв'язку з існуванням зовнішніх і внутрішніх витрат в мікроекономіці розрізняються дві форми прибутку: економічний і бухгалтерський прибуток.

Бухгалтерський прибуток це різниця між сукупним доходом і зовнішніми (наявними) витратами.

Економічний прибуток - це різниця між сукупним доходом і економічними витратами. Якщо від бухгалтерського прибутку відняти економічний прибуток (або від економічних витрат відняти бухгалтерські витрати) можна обчислити нормальний прибуток.

В залежності від обсягу виробництва (масштабу виробництва) витрати можуть бути постійними і змінними.

Витрати, які не залежать від обсягу виробництва, називається постійними (оренда приміщення, вартість обслуговування, процент амортизаційні відрахування, податки заробітна плата управління, затрати по охороні) - FC.

Витрати, які залежать від обсягу продукції називається змінними (вартість сировини, зарплата робітників) - VC.

Загальні (сукупні) витрати - це сума постійних і змінних витрат:

ТС = FC + VC (1.8)

Величина витрат, розрахована на одиницю продукції, називається середніми витратами:

середні постійні витрати

(1.9)

середні змінні витрати

(1.10)

середні сукупні (загальні) витрати

(1.11)

Середні загальні витрати підприємства постійно порівнюють з ринковою ціною одиниці даного товару: якщо вони нижчі від ринкової ціни, фірма одержує прибуток з кожної реалізованої одиниці товару, тобто працює прибуткове. Додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці товару називаються граничними витратами:

(1.12)

Рис. 2

1.3 Однофакторна виробнича функція

Однофакторну модель використовують у короткостроковому періоді, коли змінним є тільки один ресурс, а останні лишаються незмінними. І в цьому випадку виробнича функція характеризує залежність обсягу випуску продукції від зміни цього фактора (наприклад, праці).

Отже, спробуємо розглянути залежність показників сукупного (ТР), середнього (АР) та граничного (МР) продуктів від змінного фактора на прикладі їх графіків (Рис. 2.)

У нашому випадку буде розглядатись випадок, коли обсяги використання всіх факторів виробництва, окрім одного, є фіксованими.

Рис. 3

Отже, даний графік можна проаналізувати наступним чином. Сукупний продукт збільшується разом із збільшенням змінного фактора Х і досягає у точці А найбільшого значення, потім збільшення припиняється. Середній продукт збільшується, досягає найбільшого значення у точці В, потім спадає. Граничний продукт збільшується, досягаючи найбільшого значення у точці С, потім спадає.

Характер зміни показників означає, що, починаючи з певного моменту, кожна додаткова одиниця змінного фактору стає все менш результативною. Більш того, додаткові витрати фактора можуть негативно вплинути на випуск продукції. Цей факт означає не лише зниження граничного продукту (граничної продуктивності) фактора, а й порушення оптимальної комбінації залучених факторів (використовуваної технології виробництва).

Цілком закономірним також вважається і те, що криві АР і МР перетинаються в точці В, де середня продуктивність змінного фактора є максимальною, тобто в цьому випадку досягається найефективніше використання ресурсу.

1.4 Двофакторна виробнича функція

Перш за все, варто зазначити, що двофакторна (як і багатофакторна) виробнича функція застосовується підприємством у довгостроковому періоді, оскільки у довгостроковому періоді змінюється не тільки кількість праці, що використовується у виробництві, а і кількість капіталу.

Двофакторна виробнича функція, або ізокванта варіація факторів виробництва, моделює виробничий процес, в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва.

Ізокванта - це лінія, що характеризує однаковий випуск продукції за різного співвідношення використання виробничих ресурсів. Чим більша кількість ресурсів, що використовуються у виробництві, тим більшим є обсяг самого виробництва і тим далі від початку координат міститься відповідна ізокванта.

Карта ізоквант - сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції.

Рис. 4. Ізокванта Рис. 5. Карта ізоквант



Варто зазначити, що взаємозамінність виробничих ресурсів у кожній точці ізокванти є різною Для означення рівня взаємозамінності факторів виробництва використовують граничну норму технологічної заміни (MRTS). Ця величина показує, на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на одиницю за умови, що обсяг виробництва залишається незмінним.

Так, наприклад, граничну норму технологічної заміни праці капіталом можна визначити за формулою:

(1.3)

а капіталу, працею

(1.4)

1.5 Багатофакторна виробнича функція

Багатофакторна модель дає змогу з'ясувати залежність обсягу виробництва від двох і більше змінних факторів і зробити відповідний аналіз. Багатофакторна модель застосовується у довгостроковому періоді.

Для розуміння суті процесу виробництва необхідно також ознайомитись з таким поняттям як ефект масштабу. Справа в тому, що в довгостроковому періоді крива середніх витрат носить V-подібний характер, тобто додаткові капітальні витрати призводять до зниження витрат на одиницю продукції. Але потім, після досягнення мінімуму, вони знову починають зростати. Саме це явище і пов'язане з ефектом масштабу. Його суть полягає в тому, що розширення виробництва і залучення додаткових капітальних вкладень приводить спочатку в дію ряд факторів, які сприяють зниженню середніх валових витрат. Але масштаб ефекту має свої межі. Після досягнення певного обсягу виробництва настає момент, коли подальше збільшення масштабу виробництва призведе до зростання середніх валових витрат. Це пояснюється значним зростанням витрат на управління, нездатністю управлінського персоналу приймати адекватні рішення в умовах зростаючих обсягів виробництва.

По суті, ефект масштабу - це економія від зростання масштабу (обсягу) виробництва внаслідок зниження довгострокових середніх витрат.

Якщо обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва. Якщо приріст обсягу виробництва відповідає приросту витрат факторів виробництва, то ефект масштабу виробництва є сталим. Якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва, то спостерігається ефект спадної віддачі від зміни масштабу факторів виробництва.

1.6 Оптимум або рівновага виробника

Ізокостою називається лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу).

Наприклад, якщо ТС - сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами Р_L і P_K,, то рівняння ізокости має такий вигляд:

(1.5)

Зобразимо ізокосту графічно для того, щоб краще зрозуміти її суть:



Рис. 6. Ізокоста

Тангенс кута (a) нахилу ізокости дорівнює відношенню цін факторів виробництва, а її віддаленість від початку координат визначається розміром виробничих витрат. Усі поєднання праці ф капіталу, які відповідають точкам на ізокості і під нею, є доступними для виробника, а вище цієї прямої - ні. Нахил ізокости визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці.

Рівновагою виробника прийнято вважати стан, при якому дане підприємство в довгостроковому періоді виробляє продукцію з мінімальними середніми затратами.

Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробника (ізокванти) відображає рівновагу виробника. На рисунку 7. зобразимо рівновагу виробника графічно.

Рис. 7. Графічне зображення рівноваги виробника



Оптимум (рівновага) виробника означає такий стан, коли виробник намагається досягти такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.



Розділ 2. Витрати виробництва

2.1 Витрати виробництва за короткостроковий період

Постійні витрати (FC) - це витрати, обсяг яких в даний момент часу не залежить від обсягу і структури продукції, що виробляється (оренда землі, інше).

Змінні витрати (VC) - це витрати, загальна величина яких на даний період часу залежить від обсягу, структури і асортименту продукції, що виробляється і реалізується (вартість сировини, мінералів, енергії, заробітна плата і т. п.)

Сукупні витрати (ТС) - це сума постійних і змінних витрат.

Середні постійні та середні змінні витрати характеризують загальну середню величину постійних і змінних витрат на одиницю продукції. Вони визначаються діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:

(2.1)

(2.2)

Граничні витрати показують, скільки буде коштувати підприємству збільшення випуску продукції на одиницю продукції.

Середні і постійні витрати зі зростанням обсягу виробництва постійно знижуються. Середні валові, змінні та граничні витрати після деякого зниження зростають. Це в короткостроковому періоді пояснюється дією закону спадної віддачі ресурсу.

Змінні і валові витрати зростають разом з ростом випуску продукції. Швидкість зростання цих витрат залежить від характеру виробничого процесу, степені залежності виробника від дії закону спадної віддачі по відношенню до змінних факторів.

Рис. 8. Типовий характер зміни витрат у короткостроковому періоді

2.2 Витрати в довгостроковому періоді

Криві довгострокових граничних витрат та довгострокових середніх витрат мають певну залежність. Коли довгострокові середні витрати знижуються, крива довгострокових граничних витрат знаходиться нижче довгострокових середніх витрат і вище її, коли крива довгострокових граничних витрат іде вгору. Криві перетинаються в певній точці, де крива середніх довгострокових витрат досягає мінімуму. Графічно це можна зобразити наступним чином:



Рис. 9. Витрати у довгостроковому періоді

Крива LAC - довгострокових середніх витрат показує мінімальні витрати для будь-якого обсягу виробництва продукції. Графік LAC спочатку відображає зростаючий ефект масштабу, але при збільшенні обсягу виробництва цей ефект стає постійним і від'ємним.



Розділ 3. Ринок досконалої конкуренції

3.1 Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики

Досконала конкуренція - це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

Дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання продукції, внаслідок чого кожен з них самотужки не може вплинути на ціну;

Однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є однаковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових послуг та особистих зв'язків між постачальниками та покупцями), інакше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

Прозорість ринкових відносин та повна доступність інформації про ринкові процеси;

Відсутність вхідних і вихідних бар'єрів на ринку

Ринкова рівновага називається ситуація, за якої наміри покупців і продавців збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Зобразимо стан ринкової рівноваги графічно:

Рис. 10



Сукупний доход (TR) - це та величина результату, яку має підприємство від реалізації наслідків своєї діяльності.

Середній доход (AR) - це величина, яку одержують в середньому від реалізації однієї одиниці продукції.

Граничний дохід (MR) - це показник, що характеризує величину зміни сукупного доходу (виручки) від додаткової реалізації однієї одиниці продукції.

Загальновідомим є той факт, що дуже часто процес виробництва залежить від обсягу прибутків, які підприємство планує отримати від реалізації виробленої продукції. Тому я вважаю доцільним прослідкувати за тим, яким чином вибирається обсяг виробництва за критерієм максимуму прибутку

Рис. 11. Вибір обсягу виробництва за критерієм максимуму прибутку



3.2 Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді

За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосовуватись до ринкової ціни і виступає як “price-taker”, тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, які споживачі мають намір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня цін на товар (рис. 12). При цьому середній виторг підприємства AR, його граничний виторг MR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг TR збільшується зі збільшенням обсягів продукції (рис. 13).

Рис. 12. Лінія попиту підприємства в умовах досконалої конкуренції

Рис. 13. Попит, середній, граничний та загальний дохід підприємства



3.3 Ефективність ринку досконалої продукції

Ефективність різних моделей ринку характеризується ефективністю виробництва та ефективністю розподілу ресурсів. Більш ефективнішою вважається та система, яка виробляє необхідний для суспільства продукт при найменших затратах і забезпечує оптимальний розподіл обмежених ресурсів між галузями.

Виробнича ефективність конкурентного ринку реалізується в тому, що ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. І споживачі отримують товари за найнижчими цінами. Конкурентна фірма використовує обмежені ресурси найбільш ефективно, тому що ціна товару дорівнює граничним витратам на його виробництво. При цьому досягається не тільки висока ефективність розподілу ресурсів, але й максимальна виробнича ефективність. Графічно це означає, що крива середніх витрат є лише дотичною до кривої попиту. Якби витрати на виробництво одиниці продукції перевищували ціну (АС > D), будь-яка продукція була б збитковою і фірми змушені були б залишити цю галузь. Якби середні, витрати були нижчими від кривої попиту і, відповідно, ціни (АС < D), то це б означало б, що крива середніх витрат перетинала б криву попиту і утворювався економічний прибуток. Прихід нових фірм рано чи пізно звів би цей прибуток до нуля. Таким чином, криві лише торкаються одна одної, що й створює ситуацію довгострокової рівноваги: ні прибутку - ні збитку (рис. 17).

Рис. 14. Стан рівноваги конкурентної фірми.



Виникає своєрідний парадокс: в умовах рівноваги на всіх фірмах конкурентної галузі витрати повинні бути однаковими. Така передумова вважається нереальною, адже відомо, що одні фірми працюють на кращій сировині, другі мають сучасніше і ефективніше обладнання, треті - кваліфікованіших працівників, четверті - найкращих менеджерів. Та й взагалі, не може бути двох однакових фірм. Цілком очевидно, що на фірмах, які використовують кращі ресурси, витрати будуть нижчими. Але як це узгоджується з припущенням, що середні витрати для всіх фірм в умовах досконалої конкуренції однакові?

В економічній теорії існує таке пояснення цього парадоксу: вважається, що власники, сучасніших ресурсів, отримують більшу винагороду. Наприклад, кваліфікованіші робітники - вищу зарплату, за досконаліші машини слід платити вищу ціну тощо.

Таким чином, вся економія, отримана за рахунок ефективніших ресурсів, витрачається на їх оплату. Це пояснює тенденцію до рівності витрат в конкурентній галузі.



Розділ 4. Показники економічної діяльності підприємства

4.1 Витрати, дохід і прибуток підприємства малого розміру

Підприємство працює в умовах досконалої конкуренції. Виробнича функція підприємства має такий вигляд:

,

де Q - максимальний обсяг продукції за даної технології і співвідношення факторів виробництва (K,L); K - капітал (у короткостроковому періоді - постійний фактор виробництва), грн.; L - праця (змінний фактор виробництва), людино-год.

Розрахуємо для кожного значення змінного фактора та відповідного обсягу продукції всі показники витрат:

Постійні витрати (FC)

Змінні витрати (VC)

Сукупні (валові) витрати (TC)

Середні постійні витрати (AFC)

Середні змінні витрати (AVC)

Середні валові витрати (ATC)

Граничні витрати (MC)

Сукупний дохід (TR) та прибуток (EP) підприємства в даному короткостроковому періоді.

Згідно вихідних даних:

Nb	Pk	Pl	Величина капіталу	Коєф. К
24	15,5	14,5	12	1,3



Заповнимо таблицю 1 за наступними формулами:

Величину капіталу (К) беремо згідно обраній групі .

Постійні витрати:

;

Змінні витрати:

;

Сукупні (валові) витрати:

;

Середні постійні витрати:

;

Середні змінні витрати:

;

Середні валові витрати:

;



Граничні витрати:

;

Сукупний дохід підприємства:

;

Ціна продукції:

;

Прибуток підприємства:

.

Таблиця 1. Динаміка сукупних, середніх і граничних витрат, сукупного доходу та прибутку підприємства малого розміру в короткостроковому періоді

Q	K	L	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC	TR	EP
0,00	12,00	0,00	186,00	0,00	186,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	-186,00
1,00	12,00	12,50	186,00	181,25	367,25	186,00	181,25	367,25	181,25	150,39	-216,86
2,00	12,00	19,50	186,00	282,75	468,75	93,00	141,38	234,38	101,50	300,79	-167,96
3,00	12,00	24,50	186,00	355,25	541,25	62,00	118,42	180,42	72,50	451,18	-90,07
4,00	12,00	28,00	186,00	406,00	592,00	46,50	101,50	148,00	50,75	601,58	9,58
5,00	12,00	32,50	186,00	471,25	657,25	37,20	94,25	131,45	65,25	751,97	94,72
6,00	12,00	37,50	186,00	543,75	729,75	31,00	90,63	121,63	72,50	902,36	172,61
7,00	12,00	43,50	186,00	630,75	816,75	26,57	90,11	116,68	87,00	1052,76	236,01
8,00	12,00	51,00	186,00	739,50	925,50	23,25	92,44	115,69	108,75	1203,15	277,65
9,00	12,00	60,50	186,00	877,25	1063,25	20,67	97,47	118,14	137,75	1353,54	290,29
10,00	12,00	75,00	186,00	1087,50	1273,50	18,60	108,75	127,35	210,25	1503,94	230,44
11,00	12,00	95,00	186,00	1377,50	1563,50	16,91	125,23	142,14	290,00	1654,33	90,83

Після розрахунків усіх показників підприємства малого розміру, проаналізуємо отримані результати. Для цього проілюструємо всі показники графічно.

Рис. 15. Графік функцій

Рис. 16. Графік функцій



Рис. 17. Графік функцій

Рис. 18. Графіки фукцій

Проаналізувавши ці графіки ми можемо зробити такі висновки: сукупні витрати мають тенденцію до зростання протягом усіх стадій виробничого процесу. Змінні витрати також збільшуються зі збільшенням обсягу виробництва. Постійні витрати протягом всього виробничого циклу залишаються незмінними.

Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишається незмінною. Середні змінні витрати спочатку мають тенденцію до зменшення, потім вони сягають своєї критичної точки (згідно з рис. 4.4 критична точка для середніх змінних витрат: витрати у розмірі 70 одиниць для вироблення 7 од. продукції). Потім середні змінні витрати мають тенденцію до збільшення.

Середні сукупні витрати різко зменшуються, потім сягають своєї критичної точки (згідно з рис. 4.4 критична точка для середніх сукупних витрат: витрати у розмірі 90 одиниць для вироблення 8 од. продукції). Потім ці витрати збільшуються.

Граничні витрати спочатку різко зменшуються, сягають своєї критичної точки (згідно з рис. 4.4 критична точка для граничних витрат: витрата 40 одиниць сировини для вироблення 4 од. продукції).

Сукупний дохід підприємства з самого початку має різку тенденцію до збільшення, а прибуток спочатку має від'ємний показник, але пройшовши свою критичну точку при виробництві приблизно 3 одиниць продукції почав збільшуватись.

4.2 Витрати підприємства середнього розміру в другому короткостроковому періоді

Фірма збільшує розміри підприємства від малих до середніх. Для цього потрібно збільшити виробничі фактори K і Lв 1,5 рази, а обсяг продукції (Q) - вдвічі. Після цього розрахуємо всі показники витрат, занесемо отримані результати в табл. 5 та проаналізуємо їх.



Таблиця 2. Динаміка сукупних, середніх і граничних витрат середнього підприємства в другому короткостроковому періоді

Q	K	L	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC
0,00	18,00	0	279,00	0,00	279,00	0,00	0,00	0,00	0,00
2,00	18,00	18,75	279,00	271,88	550,88	139,50	135,94	275,44	135,94
4,00	18,00	29,25	279,00	424,13	703,13	69,75	106,03	175,78	76,13
6,00	18,00	36,75	279,00	532,88	811,88	46,50	88,81	135,31	54,38
8,00	18,00	42	279,00	609,00	888,00	34,88	76,13	111,00	38,06
10,00	18,00	48,75	279,00	706,88	985,88	27,90	70,69	98,59	48,94
12,00	18,00	56,25	279,00	815,63	1094,63	23,25	67,97	91,22	54,38
14,00	18,00	65,25	279,00	946,13	1225,13	19,93	67,58	87,51	65,25
16,00	18,00	76,5	279,00	1109,25	1388,25	17,44	69,33	86,77	81,56
18,00	18,00	90,75	279,00	1315,88	1594,88	15,50	73,10	88,60	103,31
20,00	18,00	112,5	279,00	1631,25	1910,25	13,95	81,56	95,51	157,69
22,00	18,00	142,5	279,00	2066,25	2345,25	12,68	93,92	106,60	217,50

Рис. 19. Графік функцій



Рис. 20. Графік функцій

Виновки: Аналіз „поведінки” витрат буде аналогічний попередньому періоду за винятком визначення величини критичних точок.

4.3 Витрати великого підприємства в третьому короткостроковому періоді

Наступним кроком ми будемо збільшувати підприємства з середнього до великого. Для цього знову ж таки потрібно збільшити виробничи фактори вдвічі,а обсяг продукції - в 1,5 рази. Також визначимо всі показники витрат виробництва. Отримані результати занесемо у табл. 3 та проаналізуємо їх.

Таблиця 3. Динаміка сукупних, середніх і граничних витрат підприємства великого розміру в третьому короткостроковому періоді

Q	K	L	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC
0,00	36,00	0	558,00	0,00	558,00	0,00	0,00	0,00	0,00
3,00	36,00	37,5	558,00	543,75	1101,75	186,00	181,25	367,25	181,25
6,00	36,00	58,5	558,00	848,25	1406,25	93,00	141,38	234,38	101,50
9,00	36,00	73,5	558,00	1065,75	1623,75	62,00	118,42	180,42	72,50
12,00	36,00	84	558,00	1218,00	1776,00	46,50	101,50	148,00	50,75
15,00	36,00	97,5	558,00	1413,75	1971,75	37,20	94,25	131,45	65,25
18,00	36,00	112,5	558,00	1631,25	2189,25	31,00	90,63	121,63	72,50
21,00	36,00	130,5	558,00	1892,25	2450,25	26,57	90,11	116,68	87,00
24,00	36,00	153	558,00	2218,50	2776,50	23,25	92,44	115,69	108,75
27,00	36,00	181,5	558,00	2631,75	3189,75	20,67	97,47	118,14	137,75
30,00	36,00	225	558,00	3262,50	3820,50	18,60	108,75	127,35	210,25
33,00	36,00	285	558,00	4132,50	4690,50	16,91	125,23	142,14	290,00

Рис. 21. Графік функцій

Рис. 22. Графік функцій



За результатами розрахунків табл. 1, 2, 3 побудуємо заключний графік (рис. 23). Він буде показувати взаємозв'язок між короткостроковими та довгостроковими витратами і складатися із середніх валових і граничних витрат малого, середнього та великого підприємства:

Рис. 23. Графік який показує взаємозв'язок між короткостроковими та довгостроковими витратами і складається із середніх валових і граничних витрат малого, середнього та великого підприємства, де SAC1, SAC2, SAC3 - лінії короткострокових середніх валових витрат за трьома варіантами; SMC1, SMC2, SMC3 - лінії короткострокових граничних витрат за трьома варіантами



Висновки

Виробництво продукції є перетворенням ресурсів: сировини, матеріалів у потрібні для людини продукти за допомогою певного технологічного процесу. Технологічний процес - це процес виконання технологічних операцій, внаслідок яких сировина перетворюється в готовий продукт.

Ресурсами або факторами виробництва прийнято вважати блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ - готової продукції. Існує декілька підходів до трактування факторів виробництва.

За Парето, спосіб виробництва є технічно (технологічно) ефективним, якщо не існує іншого способу, за якого для виробництва заданого обсягу продукції витрачалась менша кількість хоч одного виду ресурсів за умови, що жодного іншого ресурсу використовується не більше. Або ж спосіб виробництва є технологічно ефективним, якщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим для точно визначеного обсягу ресурсів.

Виробнича функція показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції та обсягом ресурсів, що для цього використовуються. Виробнича функція може бути однофакторною, двофакторною та багатофакторною.

Витратами виробництва є вартість усіх факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення та реалізації певної кількості продукції, а також для підтримки у працездатному стані існуючих виробничих потужностей. Витрати поділяються на економічні і бухгалтерські, явні і неявні, постійні і змінні, граничні, сукупні і середні, альтернативні витрати.

В залежності від того, в якому періоді функціонує Дане підприємство буде змінюватись характер витрат даного підприємства, а також величини його прибутків і збитків. Це пов'язано з тим, що тривалість виробничого циклу прямо впливає на те, в якому обсязі здійснюється той чи інший вид витрат.

На мою думку, найоптимальнішим є функціонування малого підприємства у короткостроковому періоді, оскільки саме за таких умов можна якомога швидше досягти рівня зниження витрат і отримати прибуток.



Список використаної літератури

1. Наливайко А.П., Євдокімова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/За заг. ред. А.П. Наливайка. - К.:КНЕУ, 1999.

2. Горошко М.Ф., Кулішов В.В. Мікроекономіка: Тести. Ситуації. Задачі/Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

3. Тарасевич Л.С., Гребенников П.И., Леусский А.И. Микроэкономика: Учебник. - М.: Юрайт-Издат, 2003.

4. Карагадова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. - К.: Четверта хвиля, 1997.

5. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій. - К.: Т-во „Знання”, 2000.

6. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій/ В. Базилевич, В. Лук'янов, Н. Писаренко, Н. Квіцинська. - К.: Четверта хвиля, 1997.

7. Самуэльсон, Пол, Э., Нордхаус, Вильям, д. Экономика: Пер. с англ.: 16-е изд.: Издательский дом «Вильямс», 2001.

8. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргкнов В.И. Микроэкономика: в 2-х томах/ Под. Ред. В.М. Гальперина. - СПб.: Экономическая школа, 1999.

Размещено на Allbest.ru

...