Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція 10. Ринок праці і заробітна плата

1. Механізм функціонування ринку праці

Серед економістів немає єдності в оцінці ринку праці і механізму його функціонування. Класична політична економія виходить з того, що ринок праці, де реалізується лише один виробничий ресурс, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги. Основним ринковим регулятором служить ціна робочої сили. За допомогою заробітної плати, по оцінці представників цієї концепції, регулюється попит та пропозиція робочої сили, підтримується їхня рівновага. Ціна на робочу силу гнучко реагує на потребі ринку, збільшуючись чи зменшуючись у залежності від попиту та пропозиції. Якщо на ринку праці існує рівновага, то безробіття неможливе.

Іншого підходу до пояснення функціонування ринку праці дотримують Кейнсианцы і Монетаристи. На відміну від Неокласиків вони розглядають ринок праці як явище постійної не рівноваги. Попит на робочу силу по цій моделі регулюється не коливаннями ринкових цін на працю, а обсягом виробництва, тобто сукупним попитом. Регулятором ринку праці є держава, оскільки воно зменшує чи збільшує сукупний попит і встановлює нижні границі заробітної плати. Для усунення ринкової нерівноваги пропонується використовувати інструменти грошово-кредитної політики (монетаристи). Відповідно до марксистської теорії ринок робочої сили, хоча і підкоряється загальним ринковим закономірностям, має істотні особливості, оскільки сама робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може в той же час активно впливати на співвідношення попиту та пропозиції, на свою ринкову ціну.

У реальному, економічному житті на динаміку ринку праці впливає цілий ряд факторів: рівень народжуваності, темпи росту чисельності працездатного населення, його статевовікова структура, ступінь економічної активності різних демографічних і етнічних груп працездатного населення, процеси імміграції і т.д. Усе це впливає на пропозицію робочої сили. З боку попиту головним фактором динаміки зайнятості є стан економічної кон'юнктури, фаза економічного циклу, науково-технічний прогрес.

Ринковий попит на працю є сума попиту фірм. Еластичність попиту на працю залежить від еластичності попиту на продукцію фірми, від продуктивності праці і від легкості й ефективності заміни живої праці машинами. Попит на працю окремої фірми зв'язаний зворотною залежністю з рівнем реальної заробітної плати.

Пропозиція праці будується робітниками на основі зіставлення привабливості доходу, що вони одержують за годину праці, і задоволення, одержуваного за годину дозвілля. Дозвілля тільки тоді приносить задоволення, коли є що споживати. Попит на дозвілля визначає пропозиція праці. Чим вище реальна заробітна плата, тим вище втрати, зв'язані з відмовленням працювати.

Єдиного для всієї економіки ринку праці не існує. Він поділяється по професіях, галузям, територіям. Працівники різних професій і кваліфікацій одержують різну заробітну плату. Залежить вона і від місця роботи. Існують небезпечні, неприємні, малоприваблюючі види праці. Умови рівноваги на ринку праці в значній мірі визначаються державним утручанням, а його функціонування зв'язане з профспілками і союзами підприємців. На пропозицію праці впливає наявність посібників по безробіттю, установлення мінімальних ставок заробітної плати.

Ринок праці відрізняється від всіх інших ринків своєрідністю товару. Робоча сила - це такий товар, якість якого майже неможливо визначити при заключенні контракту. Реальний рівень трудових зусиль виявляється тільки в процесі споживання цього товару. З іншого боку, і людині небайдужий зміст праці, і він має потребу в стимулюванні для забезпечення необхідного рівня зусиль.

2. Інвестиції як джерело попиту на працю

Попит на працю випливає з природи самого виробництва. Капіталістичне суспільство розвивається за законами розширеного відтворення. Масштаби виробництва ростуть під впливом об'єктивних факторів. Ми вже говорили про те, що постійно зростаючі особисті і виробничі потреби рухають учинками людей. Для задоволення потреб, що змінюються, створюються нові галузі господарства і види зайнятості, а задоволення традиційних життєве важливих потреб вимагає, через ріст чисельності населення, розширення й удосконалювання існуючого виробництва. Підприємцем у цьому напрямку рухає прагнення одержувати більше прибутки і конкуренція. Розширення виробництва зв'язане зі збільшенням припливу основних факторів: праці, капіталу і знань. Частина чистого доходу приходитися направляти на покупку цих факторів, і ця частина, що накопичується, приєднується до первісного авансованого капіталу.

У ході нагромадження відбуваються істотні зміни в структурі капіталу, що зв'язані з науково-технічним прогресом. З введенням у виробництво усе більш зроблених машин і технологій збільшується кількість засобів виробництва в розрахунку на одного робітника, тобто росте технічне і змінюється органічна будівля капіталу. Ці зміни мають свої наслідки:

- по-перше, частина зайнятих робітників у даному виді виробництва може виявитися зайвою і звільненою;

- по-друге, ріст технічної озброєності спирається на більш складний по своїй кваліфікації і рівню підготовки праці. Нова техніка вимагає і нових робітників, що вміють її використовувати;

- по-третє, виникають нові робочі місця в галузях, що випускають цю нову техніку й освоюють нові технології;

- четверте, росте з цієї причини зайнятість населення в посередницьких фірмах, що робить послуги виробництву;

- п'яте, усіма цими процесами вносяться істотні корективи в систему підготовки і перепідготовки кадрів фахівців і робітників основних професій.

У змінах, що відбуваються в галузевій структурі робочої сили в останні десятиліття, просліджуються дві найважливіші тенденції: різке скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві й істотне збільшення їх у сфері послуг у зв'язку з її розширенням і перетворенням у ведучу сферу додатка суспільної праці. Так зайнятість у сільському господарстві США скоротилася з 6,5 млн. чел. у 1955 р. до 3,2 млн. чел. у 1990 р., у сфері послуг зросла за цей час з 30,1 млн. чел. до 85,3 млн. чол. (по західній статистиці до сфери послуг відносяться всі галузі економіки, крім обробної і видобувної промисловості, будівництва і сільське господарство).

У 70-80-х роках відбувався прискорений ріст зайнятості в наукомістких галузях економіки. Зміна галузевої структури зайнятості в несільськогосподарському секторі економіки США з 1955 р. по 1990 р. характеризувалося такими даними (у %) до загального числа зайнятих: видобувна промисловість - 1,6 і 0,6; обробна промисловість - 33,4 і 16,7 ; будівництво - 5,5 і 4,5 ; сфера послуг - 59,5 і 78,2 ; у тому числі: торгівля - 20,8 і 22,6 ;

фінансова система - 4,5 і 6,0 ; держустанови -13,6 і 16,1; інші послуги -12,3 і 24,2 і т.д.

За ці ж роки чисельність працівників переважно нефізичної праці ("білі комірці") зросла з 39% до 56,1%, у тому числі фахівці - 9,2 і 17,7, що керують, адміністратори -10,2 і 13,3;

чисельність працівників переважно фізичної праці скоротилося з 61,0% до 43,9%, у тому числі робітників ("сині комірці") - з 39,4 до 26,7% (Булатів А.С. "Економіка", М., 1995 р.).

У розвинутій економіці завжди існує попит на працівників одних професій і надлишок робочої сили на традиційних ділянках виробництва. Механізм взаємодії попиту на робочу силу і її пропозиції дуже складний. І було б неправильним бачити в цьому механізмі тільки одну сторону, зв'язану з вивільненням частини робітників з виробництва й утворенням резервної армії праці.

Коли людині надана воля вибору роду діяльності і місця роботи, у кожен момент частина працівників виявляється в положенні "між роботами". Вони добровільно змінюють місце роботи й у проміжку переходу "від одного до іншого" виявляються на якийсь час безробітними. Це стосується і молодих людей, що вперше шукають місце роботи. Цей тип поточного безробіття присущ будь-якій економічній системі.

До другого типу відноситься структурне безробіття. Ми вже говорили про те що в структурі споживчого попиту і в технології відбуваються важливі зміни, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі види професій чи зменшується чи зовсім припиняється. Попит на інші професії, включаючи нові, що раніше не існували, збільшується. Виникає безробіття, тому що робоча сила реагує повільніше і її структура цілком не відповідає новій структурі робочих місць. Навички і досвід деяких робітників виявляються застарілими, що не відповідають попиту.

Для таких робітників необхідна перепідготовка.

Циклічне безробіття. Під нею розуміється безробіття, викликане спадом виробництва. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття росте. Економісти вважають поточне (фрикційне) і структурне безробіття зроблено невиправно. Тому "повна зайнятість" населення завжди буде менше 100 проц. робочої сили.

Визначену групу безробітних складають дорослі, що потенційно мають можливість працювати, але з якихось причин не працюючі і не шукають роботу.

3. Заробітна плата як плата за працю

Заробітна плата як плата за працю висувається на перший план тому, що серед всіх економічних ресурсів це найбільш дорогий елемент, але і з тієї причини, що для більшості населення це, власне кажучи, єдине чи по в крайній мірі, головне джерело доходу.

У марксистській економічній теорії панували два визначення заробітної плати. При капіталізмі вона виступає як перетворена форма вартості робочої сили, її ціна. На поверхні буржуазного суспільства заробітна плата виявляється як плата за працю. Але праця, будучи процесом не має вартості, вартість здобувають результатом праці. Робітник продає капіталісту не праця, а свою здатність до праці, тобто робочу силу. І заробітна плата є грошовим вираженням вартості товару робочої сили. Оскільки на поверхні капіталістичних відносин вона з'являється як плата за працю, Маркс, називав її перетвореною формою вартості і ціни товару робочої сили. Заробітна плата при соціалізмі визначалася як частка працівника у виробленому національному доході, що у грошовій формі надходила в особисте споживання відповідно до закону розподілу по праці. Ці два визначення переходили з одного підручника політекономії в інші майже без зміни протягом десятків років. В останньому підручнику (випуск 1990 р.) сутність заробітної плати виражена наступною композицією: "Внутрішній, стійкий, об'єктивний причинно-наслідковий зв'язок між працею працівника і його результатів, з одного боку, і кількістю отриманих ним благ з іншої, складає зміст властивого соціалізму закону розподілу праці".

У сучасній економічній теорії заробітна плата визначається як ціна, виплачувана за використання праці, при цьому термін "праця" розглядається як широке поняття. Він містить у собі оплату праці робочих самих різних професій, фахівців усіх профілів і власників дрібних підприємств у сфері обслуговування населення. З останньою категорією важко погодитися. Власник майстерні по ремонту побутової техніки чи перукарні є підприємцем, і тому його доход не може приймати форму заробітної плати. Ставку плати за одиницю часу, обсяг роботи чи послуг вони визначають самі, виходячи зі сформованої кон'юнктури.

Необхідно розрізняти грошову, чи номінальну, і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, отримана за годину, день чи тиждень. Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, який можна придбати на номінальну заробітну плату. Це купівельна спроможність отриманих грошей. Реальна заробітна плата залежить від номінальної і цін на товари, що здобуваються, і послуги. Зміни реальної заробітної плати в процентному відношенні можна визначити шляхом вирахування процентної зміни в рівні цін із процентної зміни в номінальній заробітній платі. Номінальна і реальна заробітна плата не обов'язково змінюються в тому самому напрямку. В часи нашої перебудови номінальна заробітна плата росте, а реальна в той же самий час падає через більш швидкий ріст цін на товари і послуги.

Заробітна плата має тенденцію до диференціації по країнах, регіонам, різним видам діяльності й індивідуумам. Власнопрактикующий лікар Петров одержує доход у два рази більший у порівнянні з доходом лікаря Сидорова. У чому причина такої диференціації заробітку? Ми знову змушені звернутися до механізму попиту та пропозиції. Попит на працю чи на інший будь-який ресурс залежить від його продуктивності. У цілому, чим вище продуктивність праці, тим вище попит на нього. А при даній сукупній пропозиції праці, чим більше попит, тим вище середній рівень реальної заробітної плати. В економіці розвитих країн у тривалому періоді просліджується тісний взаємозв'язок між реальною погодинною заробітною платою і випуском продукції в трудочас. Реальний доход на одного робітника може рости приблизно такими ж темпами, що й обсяг виробництва на одного робітника.

Попит на працю в США високий тому, що він високо продуктивний. А його продуктивність порозумівається наступними причинами:

- праця робітників використовується в сполученні з величезною кількістю основного капіталу;

- американські робітники мають справу з великою кількістю високоякісних природних ресурсів і багаті орною землею;

- рівень технологічного процесу в США вище, ніж у більшості країн;

- в американських робітників вища, ніж в інших країнах, якість праці;

- ефективність і гнучкість американської системи керування й інших факторів.

Загальний рівень заробітної плати в США вище, ніж у більшості країн світу.

Однак ріст пропозиції праці може знижувати загальний рівень заробітної плати. З іншого боку, що росте продуктивність праці може вести до відносного скорочення попиту на працю. (коли підвищення пропозиції праці превалює над зростанням попиту на працю).

Визначення конкретних ставок заробітної плати залежить від структури конкретного ринку праці. На конкурентному ринку рівноважна ставка заробітної плати і рівень зайнятості будуть визначатися на перетинанні кривих попиту та пропозиції праці. Наймач повинний запропонувати робітникам таку заробітну плату, що спонукає їх відмовитися від всіх інших можливостей. Якщо таких можливостей немає, то робітники змушені будуть погодитися з пропозицією наймача. Підприємці можуть віддавати перевагу виплаті низької заробітної плати. Півтора століття тому назад багато економістів думали, що розміри заробітної плати тяжіють до ледь достатнього мінімуму життєво необхідних засобів існування, Мальтус відкрив закон прибутковості, що знижується. На основі аналізу природного руху населення і матеріальних ресурсів він прийшов до висновку про неминучість порушення рівноваги між попитом на блага і їхню пропозицію. Маркс обґрунтував неминучість утворення резервної армії праці і зробив висновок, що безробіття понизить заробітну плату до рівня самого убогого прожиткового мінімуму.

Суть закону заробітної плати складається в іншому. На конкурентному ринку підприємці не можуть установлювати такий рівень заробітної плати, який їм більше подобається. Доти , поки кількість підприємців велика, і вони не вступають в угоди між собою, їхній попит на будь-яку категорію робочої сили буде викликати підвищення заробітної плати до того рівня, при якому вся пропонована в наступний період на ринку робоча сила буде поглинатися. Робітники теж можуть домагатися більш високих ставок, але в умовах конкуренції вони ніколи не одержать того, що їм хотілося б.

У багатьох важливих галузях сучасної економіки ринок праці приймає форму двосторонньої монополії, при якій сильна профспілка давить на сильного монополіста-наймача. Щоб підтримати пропозицію праці на визначеному рівні, профспілки наполягають на обмеженні розмірів імміграції, на скороченні робочого тижня і збільшенні числа вихідних днів у році, на обмеженні використання дитячої праці, на забороні використовувати жіночу працю, на деяких видах роботи. І далеко не завжди профспілки наполягають на збільшенні заробітної плати.

4. Основні форми і сучасні системи оплати праці

Основними формами заробітної плати є погодинна і відрядна оплата праці.

Вихідною формою була погодинна заробітна плата, при якій розмір заробітку визначається відповідно до відпрацьованого часу. Ця форма переважала на початкових етапах розвитку капіталізму і своїм джерелом мала поденщину. При такій формі необхідний був твердий контроль за ритмом праці з боку підприємця, і прагнення одержати більше прибутки було зв'язано з подовженням тривалості робочого дня. З переходом до машинного виробництва відбулося закріплення робітника за конкретним робочим місцем і з'явилася можливість вимірювати кількість його праці обсягом виробленої продукції. На цій основі вчинився перехід до поштучної чи відрядної форми оплати праці за розцінками за одиницю створеної продукції. Тепер необхідність у контролі за напруженістю праці робітника відпала. У прагненні заробити більше він сам підвищує інтенсивність праці. Контроль зрушується убік якості виробленої продукції. На початку XX сторіччя в промисловості розвитих країн відрядна форма оплати праці стає пануючою. З розвитком конвеєрного, а потім і напівавтоматизованого виробництва - ритм праці задається системою діючих машин. У цих умовах відрядна заробітна плата заперечується самою технологією виробництва. Резерви росту ефективності виробництва шляхом упорядкування трудових операцій окремого робітника і кращої організації робочого місця виявилися на грані вичерпання. Застосування відрядної оплати утратило всякий зміст, відбулося повернення до погодинної форми.

У сучасній економіці розвитих держав у чистому виді погодинна форма застосовується лише на окремих видах робіт, переважно в сфері послуг і дрібнотоварному секторі. Існує безліч систем, як правило, що враховують кількість і якість виконуваних робітником операцій. Ставки й оклади сполучаються з різного роду преміальними за високу якість продукції, ощадлива витрата матеріалів, за участю робітників у розподілі прибутків за підсумками роботи року. У сучасних системах заробітної плати відзначається прагнення виразити принцип, що інтереси підприємства і трудящих збігаються, а не суперечать один одному. Частину доходів робітник може одержувати у вигляді акцій на "своє" підприємство.

За довгі роки капіталістичний світ виробив багато ефективних систем заробітної плати, що спонукують робітника до праці високопродуктивної і якісної.

праця конкурентний ринок безробіття

Питання для повторення

1. Як формується попит на працю?

2. Що являє собою конкурентний ринок праці?

3. Які фактори впливають на динаміку ринку праці.

4. Під впливом яких факторів формується попит на працю?

5. У чому причини безробіття? Назвіть її основні форми.

6. Чому наймачі не можуть знижувати заробітну плату до мінімуму, а робітники домагатися такого її рівня, щоб їм хотілося одержати?

7. Як впливає на заробітну плату безробіття?

8. Чим відрізняється структурне безробіття від циклічного?

9. Поясніть, чому загальний рівень заробітної плати в США вище, ніж у більшості інших країн?

10. Що являють собою номінальна і реальна заробітна плата?

11. Поясніть використовувані профспілками методи підвищення заробітної плати.

12. Що мається на увазі під інвестиціями в людський фактор?

13. Яке визначення дав заробітній платі К. Маркс і чому?

14. Як визначає заробітну плату сучасна економічна наука?

15. Назвіть основні форми заробітної плати і розкрийте їхній зміст.

16. Поясніть особливості сучасних систем заробітної плати.

Размещено на Allbest.ru