Наукові підходи до ціноутворення у вівчарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукові підходи до ціноутворення у вівчарстві

Ціна, як складова ринкового механізму, є тим унікальним явищем, в якому зустрічаються інтереси окремих людей, груп людей і всього суспільства. Тому сьогодні надзвичайно важливим є дослідження процесу її формування, оскільки він є системою, що забезпечує узгодження інтересів усіх суб'єктів ринку.

Інтереси товаровиробників виражаються в реалізації найбільшого обсягу виготовленої продукції з найвищим рівнем рентабельності. Але такі інтереси товаровиробників можуть не задовольняти покупців. Споживачі, навпаки, прагнуть купити товар за ціною, що нижча рівня його вартості. Це, в свою чергу, не може задовольняти виробників. Все це зумовлює необхідність запровадження таких форм економічного регулювання, які б найбільшою мірою сприяли реалізації потреб усіх суб'єктів ринку пов'язаних відповідними інтересами, які реалізуються опосередковано, здебільшого через механізм ринкового ціноутворення. Саме ринкові ціни на товари, що формуються за співвідношенням попиту та пропозиції, є формою вияву економічних відносин суб'єктів ринку і засобом розв'язання їхніх інтересів.

Ринковий механізм самостійного регулювання ціноутворення доповнюється, по-перше, застосуванням виробниками певних методичних підходів і способів ціноутворення з метою прискорення збуту продукції і забезпечення реалізації їхньої цінової політики і, по-друге, урядовими заходами на основі нормативно-правового забезпечення регулюючого впливу держави на процес ринкового ціноутворення.

Кожен суб'єкт ринку своєрідно виявляє свій вплив на ринкову ціну.

Зокрема, механізм впливу споживачів на ринкову ціну здійснюється безпосередньо через попит. Зв'язок, що відбувається через купівлю або відмову від купівлі, вважається активним методом впливу споживачів на економічне стимулювання (стримування) через механізм цін. Механізм впливу товаровиробників на рівень ринкових цін здійснюється шляхом застосування певних видів цін і методів ціноутворення, які передбачені ціновою стратегією суб'єктів господарювання та системою тактичних заходів (цінових знижок та націнок). Регулюючий вплив заходів держави на формування ринкових цін реалізується через нормативно-правове забезпечення ціноутворення. Останнє, як зовнішній фактор, безпосередньо впливає на формування стратегії і тактики ринкового ціноутворення суб'єктів господарювання [2].

Розробленню теоретико-методологічних основ ринкового ціноутворення на сільськогосподарську продукцію присвячено праці вітчизняних учених - аграріїв, зокрема, П.Т. Саблука, В.Я. Меселя-Веселяка, О.М. Шпичака, О.Г. Шпикуляка, Ю.П. Воскобойнікова, Ю.Ф. Мельника, Р.П. Саблука, Ю.Я. Гапусенко, С.А. Стасієвича, О.В. Овсяннікова та інших. Ними визначено основні складові механізму ціноутворення. Так, основою для визначення мінімальної ціни на продукцію тваринництва є нормативний підхід, який в сучасних умовах формування ринків сільськогосподарської продукції та необхідності державної підтримки товаровиробників має актуальне значення.

Проблеми подолання кризових явищ у тваринництві, і особливо у вівчарстві, потребують уваги держави. Регулюючий вплив на стабілізацію вівчарства можливий через встановлення цін на її продукцію, які дозволять відшкодувати витрати і забезпечити відтворення галузі.

Мета статті - визначення рівня цін на продукцію вівчарства з урахуванням специфіки галузі продукувати продукцію різного напряму використання, залежно від породного складу овець та їх природно-економічного розміщення.

Методика досліджень. В наших дослідженнях застосовано витратний метод ціноутворення, який полягає у визначенні фінансових витрат на утримання овець в різних природно-економічних зонах та їх розподілі залежно від кон'юнктури ринку.

Першим кроком є визначення фінансових витрат на утримання овець, яке здійснено на основі організаційно-економічних карт, що включають перелік розрахованих за технологічними нормативами, витрат на годівлю та утримання овець. В їх структурі оплата праці складає 20%, корми - 60, електроенергія - 2, амортизація - 5, засоби захисту тварин - 4, інші - 9% (табл. 1).

Таблиця 1. Фінансові витрати на утримання однієї вівці в різних регіонах України, грн..

Наступним кроком до визначення ціни є перерозподіл витрат на продукцію, яку отримано від галузі вівчарства, зокрема: вовну, приріст, молоко, смушки та племінний молодняк.

Нами запропоновано в товарних господарствах здійснювати розподіл витрат між основною продукцією, виходячи з ринкового попиту на неї. Так, у тонкорунному вівчарстві на вовну віднесено 40% витрат, на приріст - 60%; напівтонкорунному відповідно 30 і 60 та 10% на молоко. У грубововновому на молоко передбачено відносити 50% витрат, а на приріст або смушок - 40 і на вовну - 10%.

Результати досліджень. Виходячи з даного розподілу було проведено розрахунок собівартості продукції вівчарства з урахуванням напрямів продуктивності овець (табл. 2).

Таблиця 2. Розрахункова собівартість

Дана собівартість є основою для визначення мінімальної ціни, яка необхідна для визначення державної підтримки в разі незабезпечення покриття витрат ринковими цінами.

Наступним кроком у встановленні паритетних цін на продукцію є визначення порогу рентабельності залежно від ринкової ситуації. Аналіз ринку на сьогодні показав, що попит на м'ясо овець переважає попит на вовну. Крім того, сегмент ринку м'яса не заповнений і в найближчий період м'ясо буде затребуване.

Враховуючи дане положення, поріг рентабельності для м'яса овець повинен становити в межах 30-40%, вовни - на рівні беззбитковості, молока -50%, каракульських шкурок - 100%.

Таблиця 3. Ринкові ціни на продукцію вівчарства в товарних господарствах

Після визначення порогу рентабельності, який є відображенням конкретної ринкової ситуації в державі щодо продукції галузі вівчарства, встановлюємо ринкову ціну, яка забезпечує передбачену рентабельність (табл. 3) та можливість покриття витрат на утримання овець.

Висновки. Для встановлення ціни на племінну продукцію нами запропоновано використати найбільш прогнозований і обґрунтований виробничий показник - вартість кормової одиниці, витраченої на племінне поголів'я та питомої ваги кормів в структурі витрат на утримання овець.

Механізм ринкового ціноутворення функціонує не ізольовано, а в спільній взаємодії з іншими складовими господарського механізму. Тому було б помилкою, у відображенні суспільних інтересів і стримуючого впливу на виробництво, покладатися лише на ціновий механізм. Забезпечення інтересів суспільства через ціни надзвичайно важливе.

Література

ціноутворення сільськогосподарський вівчарство галузь

1. Артус М.М. Механізм ціноутворення та функціонування в умовах ринку / М.М. Артус // Фінанси України. - 2007. - №10. - С. 103-107.

2. Крамаренко Г.О. Ціноутворення в умовах ринкових реформ / Г.О. Крамаренко // Фінанси України. - 2006. - №4. - С. 54-60.

Размещено на Allbest.ru