Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Приватизація держмайна як наріжний камінь соціально-економічних реформ
• 2. Пріорітетні завдання приватизаційної політики
• 3. Формування багатоукладної економіки в Україні
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

У економічно слаборозвинутих країнах існує традиційна економічна система. Цей тип економічної системи базується на відсталій технології, широкому поширенні ручної праці, багатоукладності економіки.

Багатоукладність економіки означає існування при даній економічній системі різних форм господарювання. Зберігаються в ряді країн натурально-громадські форми, засновані на громадському господарюванні і натуральних формах розподілу створеного продукту. Величезне значення має дрібне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничих ресурсах і особистій праці їх власника. У країнах з традиційною системою дрібне виробництво представлене численними селянськими і ремісничими господарствами, які домінують в економіці.

В умовах відносно слабо розвиненого національного підприємництва величезну роль в економіці таких країн часто грає іноземний капітал.

У житті суспільства переважають освітлені віками традиції і звичаї, релігійні культурні цінності, кастовий і становий розподіл, стримуючи соціально-економічний прогрес.

Рішення ключових економічних задач має специфічні особливості в рамках різних укладів. Для традиційної системи характерна така особливість - активна роль держави. Перерозподіляючи через бюджет значну частину національного прибутку, держава направляє засоби на розвиток інфраструктури і надання соціальної підтримки найбіднішим верствам населення.

1. Приватизація держмайна як наріжний камінь соціально-економічних реформ

Приватизація держмайна стала одним з наріжних каменів соціально-економічних реформ в Україні. Її роль у формуванні підвалин багатоукладної економіки, створення критичної маси ефективних приватних власників є незаперечною. Проте завдання приватизації досить часто звужуються до суто фіскальних, а непослідовність та непрозорість приватизаційних процесів, їх значна політизація надають підґрунтя для неоднозначної оцінки з боку експертів, політиків, представників громадянського суспільства, створюють передумови для політичного протистояння, що, зрештою, перешкоджає формуванню коректної приватизаційної стратегії.

Як наслідок, перебіг приватизаційних процесів в Україні характеризувався неефективною державною політикою у сфері приватизації, якій притаманні:

- практична відсутність стратегії реформування відносин власності в цілому та у виробничому секторі економіки зокрема;

- неврахування міжгалузевих зв'язків в економіці;

- нерозвиненість інституційних механізмів ринкового регулювання економіки;

- неефективність протидії поширенню схем тіньової приватизації;

- недостатня прозорість прийняття рішень щодо приватизації, зокрема стратегічних підприємств і підприємств-монополістів, які є основою економічного розвитку та національної безпеки держави.

Однією з ключових проблем у приватизаційній сфері є неузгодженість стратегічних цілей та завдань приватизації з концепцією здійснення економічних реформ, орієнтирами соціального розвитку, завданнями становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Це стає особливо відчутним на порозі "нової хвилі" приватизації, яка охоплюватиме низку стратегічно важливих, системоутворюючих для національної економіки об'єктів.

Продовження курсу на приватизацію стратегічно важливих потужних виробничих комплексів з метою фінансування поточних видатків бюджету є неприпустимим. Критерії прийняття рішень щодо приватизації мають базуватися на пріоритетності технологічного та управлінського оновлення підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності, а кошти, отримані від приватизації, - ефективно розподілятись для задоволення потреб стратегічного розвитку суспільства.

Враховуючи втрату в ході приватизації можливостей прямого державного впливу на діяльність стратегічних підприємств та підприємств-монополістів, їхній продаж необхідно синхронізувати з ринковою трансформацією галузей та впровадженням адекватних систем регулювання (в енергетиці, телекомунікаційній сфері, добувних галузях, комунальному господарстві тощо).

2. Пріоритетні завдання приватизаційної політики

Сприяння удосконаленню механізмів корпоративного управління, в першу чергу - прийняття ефективного Закону України "Про акціонерні товариства". Становище, яке склалося в цій сфері в Україні сьогодні й характеризується практично повним безправ'ям міноритаріїв при використанні недосконалості законодавства для псевдоправового порушення прав мажоритарних власників, обумовлює украй низьку довіру до вітчизняного корпоративного права. Це гальмує розвиток фондового ринку, перешкоджає поширенню методики приватизації держпідприємств через його механізми, гальмує залучення до приватизації невеликих часток шляхом їх продажу фізичним особам.

3. Формування багатоукладної економіки в Україні

Усе різноманіття форм господарювання в реальній господарській практиці практично може бути зведене до трьох секторів багатоукладної економіки: державної, колективної й індивідуальної.

Важливу роль у формуванні багатоукладної економіки мають відіграти державні підприємства. На базі державної власності на землю і майно, відповідно до Господарського Кодексу України, може бути створене унітарне підприємство. Унітарним підприємством визнається комерційна організація, не наділена правом власності на закріплене за нею власником майно.

Майно унітарного підприємства є неподільним і не може бути розподілене за внесками (частками, паями), у тому числі між працівниками підприємства.

В умовах формування ринкових відносин державний сектор країни має широко використовуватися для проведення необхідної структурної перебудови, забезпечення керованості галузі через систему життєво важливих підприємств, підвищення ефективності роботи всієї економіки в цілому.

Колективний сектор економіки варто розглядати як колективний спосіб використання приватної власності. Він містить у собі форми господарювання, які засновані на спільному використанні власності їх членів - товариства, акціонерні товариства, виробничі кооперативи.

Більшість підприємств перереєстровано в акціонерні товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю. В акціонерних формах господарювання передбачена виплата дивідендів на вкладений капітал і працю.

В акціонерному товаристві на основі добровільної угоди громадян відбувається об'єднання майна, землі, коштів у статутний капітал, на суму вартості якого здійснюється випуск акцій - цінних паперів, що засвідчують право власності на частку в статутному капіталі.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості внесків його учасників, однак законом передбачений мінімальний розмір статутного капіталу. У випадку його зменшення нижче визначеної законом межі, товариство підлягає ліквідації.

Господарським Кодексом передбачена така форма товариства як товариство з додатковою відповідальністю, учасники якого несуть відповідальність по зобов'язаннях товариства при недостатності його майна в розмірі, що є кратним вартості їх внесків у статутний капітал.

Висновки

Для запобігання розвитку негативних ефектів постприватизаційної діяльності підприємств необхідно насамперед розглянути необхідність запобігання в ході приватизації та санації підприємств руйнуванню соціальної інфраструктури та надмірно різкому перерозподілу соціального навантаження на місцеві бюджети, уникнення зловживання новими власниками монопольним становищем, запровадження системи екологічного аудиту в передприватизаційний та екологічного контролю у постприватизаційний періоди тощо. На сучасному етапі в Україні відсутня ефективна політика реформування системи соціального забезпечення, що спонукає до формування невиправдано завищених постприватизаційних соціальних зобов'язань для майбутніх власників. Не сформовано дієвих механізмів регулювання природних монополій, насамперед - процесів тарифоутворення.

Підвищення ефективності управління підприємствами, які знаходяться в державній власності. Для компаній, які включено до Програми приватизації, це має забезпечити збереження та підвищення ринкової вартості, а водночас - належне виконання їх стратегічних функцій у передприватизаційний період, а для компаній, які передбачено залишити в держвласності - забезпечити ефективне і стабільне функціонування в ринковому середовищі.

Реалізація "нової хвилі" приватизації у 2010-20011 рр. можлива лише за умови вирішення зазначених системних проблем. Це має стати одним з визначальних завдань уряду вже у найближчій перспективі.

Список використаних джерел

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Підручник для вузів. - К., 2005.

2. Мочерный С.В. Політична економія. Уч. посібник. - Харків, 2006.

3. Загальна економічна теорія (політекономія) / Під ред. Видяпина Б.И., Журавльовій Г.Л. - С., 1995.

4. Політична економія. За ред. Оганяна Г.А. К.МАУП.2003.

5. Політична економія. За ред. Рыбалкина В.О., Бадрова В.Т. К."Академ видав".2004.