Законодавча основа забезпечення державних потреб у матеріально-технічних ресурсах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ПВНЗ

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука

Кафедра економіки підприємства

«Законодавча основа забезпечення державних потреб у матеріально-технічних ресурсах»

державний замовлення плановий майновий

Виконала

Грубська М.В.

Перевірила

Синякова Л.А.

Рівне 2009р.

Для майбутніх адміністративних менеджерів чи менеджерів державної служби дана тема є однією з найважливіших, оскільки отриманий фах передбачає їх участь у процедурах тендерних торгів по державних закупівлях. Ця обставина обумовлює вимогу до набуття знань про формування сучасного ринку державних закупівель як логістичної системи.

Сучасна логістична система державного замовлення (закупівель) і державних контрактів в Україні формується з певними труднощами. З ліквідацією планової системи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) була зруйнована правова база регулювання товаропотоків, знищена раціональна схема організації вантажопотоків, втрачено управління інформаційними потоками, тобто фактично були зруйновані відлагоджені господарські зв'язки між республіками і регіонами колишнього Союзу. Причому це відбулось раніше, практично миттєво, ніж була створена відповідна ринкова торговельна інфраструктура і особливо це позначилось на ринку засобів виробництва (РЗВ).

Намагання впровадити в економіку України за останні 10 років новий господарський механізм - ринкові відносини - зумовило необхідність суттєвої зміни організації господарських зв'язків. Зокрема, формування РЗВ, розвиток товарно-грошових відносин вимагають орієнтації на врахування інтересів споживачів (покупців) при формуванні господарських зв'язків і в першу чергу відмови від пріоритетного централізованого розподілу матеріальних ресурсів і переходу до переважно гуртової торгівлі засобами виробництва на основі логістичного підходу і розвитку ринкової інфраструктури, де менеджмент, маркетинг і логістика виступають як триєдина функція управління рухом матеріального потоку.

Порядок встановлення господарських зв'язків суттєво розрізняється в залежності від того, розподіляється продукція централізовано (на основі державного замовлення чи державних закупівель), чи реалізовується в порядку гуртової торгівлі, тобто на основі логістичних каналів розподілу і логістичного сервісу.

Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини, отже розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначенні змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, угод, контрактів, спрямованих на забезпечення потреб юридичних і фізичних осіб у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна-бартер, постачання енергії тощо). Отже основою господарського зв'язку можна визнати юридично оформлений договір, угоду. Усі інші зв'язки є діями агентів тіньової (незаконної) господарської діяльності.

Студентам слід мати чітке уявлення про економічну суть і трактування терміну «Договір, Угода». У Цивільному кодексі України господарський договір як підстава виникнення господарсько-договірного зобов'язання визнається як ділова угода між суб'єктами господарювання про розподіл між ними кореспондентських прав та обов'язків, необхідних для досягнення цілей і про ті умови, яких повинні дотримуватися сторони при виконанні взаємно прийнятих ними зобов'язань.

У законодавстві та доктрині ряду зарубіжних країн відоме поняття «торговельна угода». У Цивільному кодексі України закріплюється категорія підприємницького договору. Його зміст становлять умови, за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Взагалі у господарській практиці застосовується досить значна різноманітність договорів і угод. Так, у розвитку економічних зв'язків та співробітництва українських підприємців із зарубіжними партнерами важливу роль відіграє зовнішньоекономічний договір (контракт).

Узагальнене поняття зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст.1 Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльність»: під зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Основою забезпечення державних потреб у матеріальних ресурсах (державне замовлення) на сучасному етапі згідно чинного законодавства є тендерні торги, через посередництво яких розпорядники державних (бюджетних) коштів різних рівнів на основі конкурсу визначають переможців тендерних торгів по поставкам продукції, виконанню робіт , наданню послуг за державні кошти і укладають з ними договори (контракти) у відповідності з Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Окремою сферою господарської діяльності тут виступає контрактація сільськогосподарської продукції і сировини. Формування державних ресурсів с/г продукції, забезпечення населення продовольством, а переробних підприємств сировиною значною мірою залежить від чітко налагодженої системи договірних відносин із закупівель цієї продукції у с/г товаровиробників. Забезпечення потреб у продукції с/г для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвого фондів і генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт. Виробники с/г продукції нині самостійно розпоряджаються своєю продукцією, реалізуючи її за державними контрактами та іншими договорами через аграрні біржі, торгові та контрактні доми, заготівельні та посередницькі організації.

Контракти мають багато переваг. Агенти з закупівель мають змогу краще контролювати транспортні засоби. Вартість перевезення можна вважати стабільно та незалежною від коливань ринкової ціни. На додаток, контракти гарантують агенту з закупівель певний рівень сервісного обслуговування та надають йому конкурентні переваги.

Контракти вигідні обом сторонам, але важливо щоб вони включали усі основні елементи перевезення і збереження закуплених ресурсів. Не існує стандартів у написанні контрактів, його форма змінюється в залежності від умов, засобу перевезення, агента з доставки, виду агента з закупівель, товарів, що перевозяться, рівня конкуренції та ін.

За договорами контрактації с/г товаровиробник зобов'язується виробити с/г продукцію та передати її у власність контрактантові (заготівельникові) або зазначеному ним одержувачу, а контрактант зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за обумовленими цінами.

Більш детально умови контрактації викладені у Цивільному кодексі України. Вперше умови контрактації в Україні після 1991 р. регламентувались Декретом КМ України «Про державний контракт і державне замовлення на 1993 р.”, окрім того вони регламентувались Положенням про механізм формування і економічного стимулювання державного замовлення (контракту) на поставку до державних ресурсів с/г продукції та сировини у 1993 р.

Державне замовлення спочатку регламентувалось Тимчасовим положенням про порядок формування та розміщення обсягів поставок продукції (робіт, послуг) для виконання державних контрактів і державного замовлення на 1993 р. Див. список літератури [4]. Далі був Указ Президента України “Про державний контракт і державне замовлення на 1994 р.”, а з 1996 р. державне замовлення регламентувалось Законом України «Про поставки продукції для державних потреб». Оскільки цей закон не мав ефективного ринкового механізму його реалізації на початку 2000 р. ВР України був прийнятий новий Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Нова редакція цього закону у зв'язку з прийнятими змінами зроблена у 2003 р. Механізмом реалізації цього закону встановлено, застосовувані у ЄС тендерні торги, що сприятиме інтеграції України у європейське співтовариство.

Використана література

1. Тофтул М. Г. Логіка. - К., 1999.

2. Конверський А. С. Логіка. - К., 1998.

3. Кондаков И. В. Логика. - М., 1984.

4. Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. - К., 1996.

5. Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995.

Размещено на Allbest.ru