Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Суть комерційного ризику на торговельному підприємстві, причини його виникнення

2. Види комерційного ризику, їх характеристика

3. Методи аналізу комерційних ризиків, їх суть

4. Заходи щодо зниження ризиків у комерційній діяльності підприємства

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Ризик означає невизначеність, пов'язану з деякою подією. І які б зусилля керівник не робив для мінімізації ризиків, вони завжди існують - питання тільки в їх величині.

Історичний досвід показує, що ризик недоотримання намічених результатів особливо став виявлятися при загальності товарно-грошових відносин, конкуренції учасників господарського обороту.

Тому з виникненням і розвитком капіталістичних відносин з'являються різні теорії ризику, а класики економічної теорії приділяють велику увагу дослідженню проблем ризику в підприємницькій діяльності.

Управління ризиком - одна з найважливіших областей сучасного управління, пов'язана із специфічною діяльністю менеджерів в умовах невизначеності, складного вибору варіантів управлінських дій. Наявність ризику неминуча в ринковому господарюванні, причому чим вище рівень ризику, тим більше за інших рівних умов можливий прибуток. Зараз світовий і локальні ринки стають все більш нестабільними, з непередбачуваними змінами.

Управління ризиком - це серцевина управління підприємством. У основі управління - здатність управляти ризиками. Уникнути повністю ризику неможливо. Ризик буває виправданий і невиправданий. Уміння ризикувати - це уміння проводити межу між виправданим і невиправданим ризиком у кожному конкретному випадку.

Під величиною ризику прийнято розуміти вірогідність настання тієї або іншої небажаної події, де під останньою розуміється подія, несприятлива для чистої поточної вартості фірми. Величина ризику вимірюється в процесі його оцінки, що розуміє під собою використання різних методів обчислення ризиків.

Ризик - це можливе понесення збитку внаслідок заняття комерційною діяльністю. Комерсант ризикує багато чим. Але в той же час наявність чинника ризику є могутнім стимулом підвищення відповідальності за комерційні рішення, що приймаються, економії коштів і ресурсів.

Комерційний ризик виникає як наслідок ризикованої комерційної операції. Крім того, може бути ризик, пов'язаний з діями конкурентів; ризик, пов'язаний зі зміною ціни; ризик, пов'язаний з непередбаченими політичними подіями, що мають важкі наслідки для торгового бізнесу.

Крім цього, в практиці торгового бізнесу можуть виникнути:

- ризик втрати товару від пожежі та іншого стихійного лиха;

- ризик знищення або псування вантажу при транспортуванні;

- ризик втрати товару від недбалості працівників підприємства (бій);

- ризик від ймовірної нечесності службовців, що може нанести матеріальний збиток фірмі;

- ризик невиконання договірних зобов'язань партнера (контрагента), від чого залежить прибуток підприємства;

- ризик припинення ділової активності підприємства.

1. Суть комерційного ризику на торговельному підприємстві, причини його виникнення

Економічний процес є функціональною залежністю великої кількості чинників. У зв'язку з цим настання тієї або іншої події в економічному житті цілком передбачуване і залежить лише від з'ясовності взаємодій, що існують. Чим більше прогнозована система, тим більше чинників впливають на неї, тим вужчий горизонт обізнаності і більше помилок у прогнозуванні настання тієї або іншої події. Саме тому оцінка ринкової кон'юнктури як моментної події має імовірнісний характер.

Ступінь (можливість) настання передбачуваної події прийнято зв'язувати з поняттям ризику. Ризик на ринку визначається непевністю у досягненні результату як наслідку множини малопередбачуваних дій учасників ринку. Ступінь ризику завжди пов'язаний з горизонтом з'ясування досліджуваного економічного процесу і діями, спрямованими на досягнення результату. У підприємця завжди є вибір: не ризикувати і чекати, поки події відбудуться, або ризикнути і випередити конкурентів. У першому випадку прибуток може бути мінімальним або його не буде взагалі, у другому - прибуток може бути максимальним. Важливо лише визначити ступінь допустимості ризику, за межею якої ризик перетворюється на нерозважливість.

Ступінь ризику визначається рівнем ризику. Рівень ризику - ймовірна, слабо вимірювана величина, що визначає можливість настання тієї або іншої події за певної послідовності дій.

За рівнем комерційні ризики прийнято поділяти на припустимі, неминучі, надмірні та неприпустимі. При цьому можливість результату може значно варіювати. Рівень ризику тісно пов'язаний із розмірами втрат при невдалому ході події. Чим менші втрати, тим більше можна ризикувати, і навпаки. Зрештою, рівень втрат визначає можливість або неприпустимість певного ризику.

Залежно від вибору варіантів комерційні ризики можна розділити на різноманітні, альтернативні і пов'язані з єдиним варіантом. В останньому випадку підприємець діє за принципом: "пан або пропав". Альтернативний варіант припускає одержання прибутку у випадку ризику або відмову від проведення операції. Найчастіше у господарській практиці зустрічаються ризики, що припускають будь-які засоби реалізації угоди з різноманітним рівнем втрат і прибутків.

Комерційні ризики можна класифікувати також за рівнем втрат: ризик повної або часткової втрати від здійснення угоди, ризик збанкрутувати, інфляційний ризик, фінансовий ризик тощо.

Оскільки у більшості випадків комерційні ризики різноманітні, то є й засоби запобігання їм або зниження наслідків. Загальна назва цих методів - страхування ризиків.

До найзагальніших варто віднести такі види страхування:

- диверсифікацію ризиків;

- страхування подій і їх результатів;

- лімітування;

- постійне дослідження ринкової кон'юнктури накопичення інформації про стан ринку.

Законодавством встановлено, що комерційна діяльність є ризиковою. Так, багато рішень з підприємництва приймаються в умовах невизначеності, коли напрям дій треба вибирати із декількох можливих варіантів, реалізацію яких важко передбачити.

Основними характеристиками ризику виступають:

- ризик наявний завжди на всіх етапах діяльності підприємства;

- повне усунення ризику неможливе внаслідок причин як суб'єктивною характеру (наприклад, відсутність нової інформації, постійний розвиток ринків та економіки країни в цілому тощо).

Основними причинами, які є джерелом комерційного ризику, виступають:

- раптові непередбачувані зміни у зовнішньому середовищі, які сталися і впливають на діяльність підприємства (зміна цін, зміна в податковому законодавстві, коливання валютного курсу тощо);

- зміни відносин підприємства з його контрагентами (можливість укласти більш вигідний договір, положення або скорочення строку дії договору, більш привабливі умови діяльності, зміна партнерів по бізнесу та ін.), що тягне за собою зміни досягнутих раніше домовленостей або відмови від них;

- зміни, які відбуваються всередині самого підприємства (невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим завданням, раптовий вихід з ладу основних виробничих фондів та ін.).

Комерційний ризик виконує в господарській діяльності чотири типи функцій: інноваційну, регулятивну, захисну та аналітичну.

Інноваційну функцію комерційний ризик виконує, стимулюючи пошук нетрадиційних рішень проблем, які постають перед підприємцем. Світовий досвід показує, що більшість підприємств є конкурентоздатними на основі інноваційної економічної діяльності, пов'язаної з ризиком.

Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивна і деструктивна.

Конструктивна форма регулятивної функції ризику полягає в тому, що здатність ризикувати - один із шляхів успішної діяльності підприємця (подолання бар'єрів, які заважають перспективним нововведенням).

Захисна функція ризику знаходить вираження в тому, що коли для підприємця ризик - природній стан, то нормальним повинно бути і терпеливе відношення до невдач. Ініціативним, підприємливим господарникам необхідний соціальний захист, правові, економічні гарантії, що стимулюють виправданий ризик.

Аналітична функція комерційного ризику полягає в необхідності вибору одного з можливих варіантів рішень у зв'язку з чим підприємець аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні і найменш ризикові. Аналізуючи функції комерційного ризику, слід підкреслити, що незважаючи на значні втрати, які зумовлює ризик, він є також джерелом потенційного прибутку. Тому основним завданням підприємця є не відмова від ризику взагалі, а вибір рішень, пов'язаних з ризиком на основі об'єктивних критеріїв.

Дії по зниженню комерційного ризику, як правило, проводяться в двох напрямках:

- уникнення появи можливих ризиків;

- зменшення впливу ризику на результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Перший напрям полягає в намаганні уникнути будь-якого ризику, що виникає в господарській діяльності. Рішення про відмову від ризику може бути прийняте як на попередній стадії, так і пізніше, шляхом відмови від якогось виду діяльності, в якому підприємство бере участь.

Для визначення міри ризику використовують два основних методи: статистичний і експертний. В основі статистичного методу лежать прийоми математичної статистики (рахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення за показниками фінансово-господарської діяльності підприємства). Як показники фінансово-господарської діяльності використовують відношення прибутку до витрат або до інвестицій (показники рентабельності).

Статистичний метод відносно точний, але вимагає значного обсягу ретроспективних даних і, в той же час, не враховує різких змін в інвестиційній політиці підприємства і впливу зовнішніх чинників. Для подолання цих недоліків використовують експортний метод. Він оснований на усередненні експертних оцінок ризику.

При даному методі, як правило, виявляються вірогідні, малоймовірні і випадкові групи чинників ризику. До вірогідних відносяться добре відомі і очікувані підприємцем обставини; до малоймовірних - відомі чинники, можливість появи яких надто мала. У групу випадкових включаються чинники, які не враховувалися експертами. В ході аналізу експерти можуть давати оцінки ймовірності виникнення різних втрат (в грошовому або процентному вираженні), міри вірогідного ризику. За мірою ризику виділяють:

- допустимий ризик - імовірність втрати прибутку;

- критичний - імовірність втрати прибутку і недоотримання частини прибутку;

- катастрофічний - можливість банкрутства. Практика показала, що для визначення міри ризику найнадійніше використовувати комбінацію статистичного і експертного методів.

2. Види комерційного ризику, їх характеристика

Складність класифікації комерційних ризиків полягає в їх різноманітності. Так, існують визначені види ризиків, починаючи від пожеж, стихійного лиха і аж до змін у законодавстві, яке регулює підприємницьку діяльність. Поряд з цим, економічний і політичний розвиток держави породжує нові види ризику.

Існує декілька підходів. Й. Шумпетер виділяє два види комерційного ризику:

- ризик, пов'язаний з можливим технічним провалом виробництва, сюди ж відноситься також небезпека втрати благ, породжена стихійними лихами;

- ризик, зумовлений відсутністю комерційного успіху.

Інші вчені-економісти розрізняють вже три види ділового ризику:

інфляційний, фінансовий, операційний. Однак, вважаю, що зазначені вище класифікації ризиків недостатньо відображають їх розмаїття.

Найбільш повною і обґрунтованою є наступна класифікація ризиків,
які виникають у малому підприємництві:

- ризик, пов'язаний із господарською діяльністю;

- ризик, пов'язаний з особистістю підприємця;

- ризик, зумовлений недостатньою інформацією про стан зовнішнього середовища.

Оскільки ймовірність виникнення останнього ризику обернено пропорційна тому, наскільки підприємство інформоване про стан зовнішнього середовища по відношенню до свого підприємства, він є найбільш важливим в сучасних умовах господарювання. Нестача інформації про партнерів, конкурентів - джерело втрат для підприємця.

Ризик, пов'язаний з особистістю підприємця, визначається тим, що всі підприємці володіють різними знаннями, майстерністю, досвідом ведення підприємницької діяльності, різними вимогами до рівня ризикованості окремих угод.

Слід врахувати також у господарській діяльності інші види ризиків. Так, за сферою виникнення комерційні ризики поділяються на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх ризиків відносять ризики, безпосередньо не зв'язані із діяльністю підприємця. Це, зокрема, непередбачені зміни законодавства, яке регулює комерційну діяльність, інфляційний тиск тощо.

Джерелом внутрішніх ризиків є саме підприємство. Це ризики, пов'язані з неефективним менеджментом, помилковою маркетинговою політикою, а також виступають результатом внутрішньо-фірмових зловживань.

Основними із внутрішніх ризиків є кадрові ризики, пов'язані із професійним рівнем і рисами характеру співробітників малого підприємства.

За рівнем прийняття рішень виділяють два типи комерційного ризику:

- макроекономічний (глобальний) ризик;

- мікроекономічний (локальний) ризик.

У сучасних умовах господарювання основну частину ризику несуть комерційні організації. Так, самостійно визначаючи свої капіталовкладення, укладаючи угоди зі споживачами, постачальниками, вони повністю приймають на себе, пов'язаний з цими рішеннями комерційний ризик. З точки зору тривалості у часі комерційні ризики можна поділити на короткотермінові і постійні. До групи короткотермінових відносяться ті ризики, які загрожують підприємцю протягом певного відрізку часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути під час перевезення вантажу, або ризик неплатежу за конкретною угодою.

До постійних ризиків відносять ті, котрі безперервно загрожують комерційній діяльності в даному географічному районі або у визначеній галузі економіки, наприклад, ризик неплатежу в країні з недосконалою правовою системою або ризик руйнації (наприклад, зсуву ґрунту) будівель в районі з підвищеною екологічною небезпекою.

Оскільки основне завдання підприємця ризикувати розумно, не переходячи тієї межі, за якою можливе банкрутство підприємства, виділяють такі види ризиків: допустимий, критичний і катастрофічний.

Допустимий ризик - загроза повної втрати прибутку від певного проекту або комерційної діяльності в цілому. Отже в даному випадку втрати можливі, але їх розмір менший очікуваного підприємницького прибутку.

Тому, незважаючи на ймовірність ризику, цей вид діяльності зберігає свою економічну доцільність.

Критичний ризик пов'язаний із небезпекою втрат у розмірі здійснених затрат на реалізацію даного виду комерційної діяльності або окремої угоди.

Розрізняють критичний ризик першого ступеня, який пов'язаний із загрозою отримання нульовою доходу, але при заміщенні матеріальних затрат підприємцю. Критичний ризик другого ступеня, пов'язаний із можливістю втрат в розмірі повних витрат у результаті здійснення підприємницької діяльності.

Під катастрофічним розуміють ризик, який характеризується небезпекою, загрозою втрат у розмірі, який дорівнює або перевищує вартість майна підприємця. Катастрофічний ризик зумовлює банкрутство підприємства, бо в даному випадку можлива втрата не лише вкладених коштів підприємцем у визначений вид діяльності або в конкретну угоду, але і його майна. Це має місце у ситуації, коли підприємство отримувало зовнішні позики під очікуваний прибуток, при виникненні катастрофічного ризику підприємець повертає кредит із власних коштів.

За ступенем правомірності комерційні ризики поділяють на виправдані і невиправдані ризики. Для розмежування виправданого і невиправданого ризику необхідно врахувати, в першу чергу, ту обставину, що межа між ними в різних секторах малої економіки різна. Розрізняють також дві групи ризику: динамічний і статичний.

Динамічний - ризик непередбачених змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень або непередбачених змін ринкових чи політичних обставин. Такі зміни можуть зумовити як втрати, так і додаткові доходи.

Статичний - ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення шкоди власності, а також втрат доходу через недієздатність організації, цей ризик зумовлює лише втрати. Отже, наведена класифікація ризиків дозволяє правильно ідентифікувати конкретний ризик, а значить, і управляти ним.

3. Методи аналізу комерційних ризиків, їх суть

Для визначення міри ризику використовують два основних методи: статистичний і експертний. В основі статистичного методу лежать прийоми математичної статистики (рахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення за показниками фінансово-господарської діяльності підприємства). Як показники фінансово-господарської діяльності використовують відношення прибутку до витрат або до інвестицій (показники рентабельності).

Cтатистичний метод відносно точний, але вимагає значного обсягу ретроспективних даних і, в той же час, не враховує різких змін в інвестиційній політиці підприємства і впливу зовнішніх чинників. Для подолання цих недоліків використовують експертний метод. Він оснований на усередненні експертних оцінок ризику.

При даному методі, як правило, виявляються вірогідні, малоймовірні і випадкові групи чинників ризику. До вірогідних відносяться добре відомі і очікувані підприємцем обставини; до малоймовірних - відомі чинники, можливість появи яких надто мала. У групу випадкових включаються чинники, які не враховувалися експертами. В ході аналізу експерти можуть давати оцінки ймовірності виникнення різних втрат (в грошовому або процентному вираженні), міри вірогідного ризику. За мірою ризику виділяють:

- допустимий ризик - імовірність втрати прибутку;

- критичний - імовірність втрати прибутку і недоотримання частини прибутку;

- катастрофічний - можливість банкрутства. Практика показала, що для визначення міри ризику найнадійніше використовувати комбінацію статистичного і експертного методів.

Сьогодні працює багато приватних страхових компаній (частково створена законодавча база), що страхують комерційні операції (комерційний ризик), перевезення вантажів. Крім того, є страхування від пожеж, грабежів та інших випадків, внаслідок яких відбувається втрата матеріальних цінностей.

У ринковій економіці поширеним способом зниження ризику є хеджування. У широкому значенні під хеджуванням розуміють створення зустрічних вимог і зобов'язань (валютного, комерційного або кредитного характеру). При укладенні ф'ючерсних контрактів і опціонів хеджування виступає формою страхування ціни і прибутку від небажаного для продавця зниження або невигідного для покупця підвищення ціни. Як результат - згладжування різких коливань цін.

Внаслідок нестабільності й непередбачуваності сучасної економічної ситуації одним з найважливіших завдань контролінгу є оцінка й керування ризиками підприємства. Це спричинює появу ситуацій, які не мають однозначного результату. Тому поняття «ситуація ризику» можна визначити як поєднання, сукупність різних обставин та умов, що створюють певне ставлення до того або іншого виду діяльності. Якщо існує ймовірність кількісно і якісно визначити ступінь імовірності того або іншого варіанта, то це й буде ситуація ризику. Ситуації ризику супроводжують три умови:

- наявність невизначеності;

- необхідність вибору альтернативи (у тому числі й відмова від вибору);

- можливість оцінити ймовірність здійснення вибраних альтернатив.

Ситуацію ризику варто відрізняти від ситуації невизначеності. Остання характеризується тим, що ймовірність настання результатів рішень або подій у принципі встановити неможливо. Ситуацію ж ризику можна характеризувати як різновид невизначеності, коли настання подій імовірне і можна визначити, тобто об'єктивно існує можливість оцінити ймовірність подій, що приблизно виникають внаслідок господарської діяльності. Але головне і необхідне для контролінгу в системі превентивних заходів щодо керування ризиками належить їхній профілактиці.

До форм профілактики ризиків відносять. Запобігання господарським ризикам являє собою найбільш ефективний спосіб їхньої профілактики. Він полягає в розробці таких заходів, які повністю виключають конкретний вид господарського ризику. До основних заходів у цьому випадку відносяться:

- відмова від здійснення господарських операцій, рівень ризику по яких надмірно високий і не відповідає критеріям фінансової політики. Незважаючи на високу ефективність цих заходів, їх використовують обмежено, тому що більшість господарських операцій пов'язана зі здійсненням прямої торгово-виробничої діяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходження доходів і формування його прибутку;

- зниження частки в господарському обороті позикових коштів. Відмова від надмірного використання позикового капіталу дає можливість уникнути одного з найбільш істотних господарських ризиків - втрати фінансової стійкості торговельного підприємства;

- забезпечення необхідного рівня ліквідності активів дає можливість уникнути ризику неплатоспроможності підприємства;

- здійснення операцій «хеджирування». Завдяки такій операції можна уникнути цінового й інфляційного ризиків при здійсненні угод на товарних або фондових біржах. Принцип операції «хеджирування» полягає в тому, що, здобуваючи товар (цінні папери) з поставкою в майбутньому, одночасно здійснюється продаж ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів (цінних паперів). Якщо підприємство понесе фінансові втрати через зміну ринкових (біржових) цін як покупець реального товару (конкретних видів цінних паперів), то воно одержить виграш у таких самих розмірах, як продавець ф'ючерсних контрактів на нього;

- здійснення операції «своп». У її основі лежить паритетний обмін різними видами валют в обумовленому співвідношенні на початку господарських операцій із зобов'язанням сторін обміняти її в такому самому співвідношенні при завершенні операції. Така операція необхідна у випадку здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що дає можливість повністю уникнути валютного ризику.

Мінімізація господарських ризиків здійснюється в тому разі, якщо їх не можна уникнути повністю. У цьому випадку можна використати:

- одержання від покупців певних гарантій (у формі страхування, поручництва і т. д.) при наданні їм споживчого кредиту. При здійсненні оптової торгівлі аналогічні гарантії можуть бути отримані від контрагентів при наданні їм товарного кредиту;

- продаж товарів при наданні споживчого кредиту по дорогих виробах на умовах фінансового лізингу. При цій формі споживчого кредиту товар відразу ж надходить у користування покупця, однак стає його власністю тільки після повного завершення розрахунків за нього. Така операція дозволяє знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості, тобто найбільш масової форми прояву комерційного ризику торговельного підприємства;

- зменшення переліку форсмажорних обставин у контрактах з контрагентами. У сучасній українській практиці цей перелік необґрунтовано розширюється порівняно із загальноприйнятими положенням у міжнародній комерційній практиці;

- використання опціонних угод при біржових операціях. Ці угоди передбачають купівлю права або продаж зобов'язання на укладання біржового контракту на обумовлену кількість конкретного товару за заздалегідь установленою ціною в межах взаємно погодженого періоду. За придбання такого права покупець опціону сплачує премію. При відмові премія залишається в продавця. Ризик, таким чином, мінімізується до розмірів премії.

Диверсифікованість господарських ризиків. Ця форма профілактики господарських ризиків реалізує відомий принцип - «ніколи не тримайте всі яйця в одному кошику». Здійснюється за видами господарської діяльності, за постачальниками товарів, за портфелями цінних паперів, за депозитним портфелем.

4. Заходи щодо зниження ризиків у комерційній діяльності підприємства

Для того, щоб зменшити міру вірогідного ризику й одночасно забезпечити досягнення заданих рівнів рентабельності, необхідно:

- шукати партнерів, які мають у своєму розпорядженні інформацію про ринок і достатні фінансові кошти. У разі успіху з ними доведеться розділити частку прибутку;

- звертатися до послуг зовнішніх консультантів-експертів, наприклад, для проведення науково обґрунтованих прогнозів зміни цін, попиту, дій конкурентів;

- утворювати спеціальний резервний фонд за рахунок частки прибутку для самострахування;

- передавати частину ризику іншим особам і організаціям шляхом страхування торгового бізнесу.

У ринковій економіці поширеним способом зниження ризику є хеджування. У широкому значенні під хеджуванням розуміють створення зустрічних вимог і зобов'язань (валютного, комерційного або кредитного характеру). При укладенні ф'ючерсних контрактів і опціонів хеджування виступає формою страхування ціни і прибутку від небажаного для продавця зниження або невигідного для покупця підвищення ціни. Як результат - згладжування різких коливань цін.

З метою зниження комерційних ризиків слід створювати спільні підприємства із зарубіжними фірмами, об'єднуватися з потужними і передовими вітчизняними компаніями, домагатися державної підтримки, перетворюватись на філію крупних вітчизняних підприємств та ін.

Для зниження, а відтак і унеможливлення профільно-технологічних ризиків необхідно:

- здійснювати диверсифікацію виробництва шляхом розширення нових технологій і видів продукції;

- проводити диверсифікацію постачання;

- постійно збирати економічну інформацію про можливих постачальників, зокрема про освоєння нових технологій;

- встановлювати некомерційні зв'язки із реальними та потенційними постачальниками, розширювати та підтримувати особисті контакти з ними;

- купувати акції підприємств-постачальників;

- створювати страхові резерви основних комплектуючих виробів;

З метою усунення постачальницько-збутових ризиків необхідно:

- здійснювати диверсифікацію постачання;

- розширювати склад постачальників;

- створювати фінансові резерви;

- залучати традиційних постачальників до діяльності підприємств або компанії шляхом укладання договорів участі в прибутках або придбанні частини акцій;

- створювати страхові запаси найважливіших матеріалів;

- заздалегідь планувати і розробляти способи функціонування підприємства в умовах пошуку альтернативних постачальників;

- створювати регіональні системи страхування господарсько-комерційних операцій і розробляти низку засобів перестрахування;

- залучати банки, страхові компанії в якості гаранта цих операцій;

- розвивати заставні операції;

- диверсифікувати виробництво;

- активно використовувати всі види і форми маркетингу;

- поліпшувати якість продукції;

- розробляти довготермінову стратегію виробництва та маркетингових досліджень;

- освоювати гнучкі технології виробництва, що допускають швидку переорієнтацію на випуск інших видів продукції;

- прогнозувати динаміку цін та вдосконалювати цінову політику;

- отримувати часткову або повну передоплату;

- систематично інформувати громадськість про підприємства, що традиційно порушують умови договорів;

- створювати і підтримувати системи контролю за виконанням договорів на рівні місцевих органів;

- створювати системну базу даних про реальних і потенційних споживачів продукції, про продукцію, яка виробляється на цих підприємствах-споживачах та її споживачів, а також про постачальників необхідних матеріалів і обладнання та ін.

З метою зниження виробничого ризику необхідно розробити стратегію техніко-технологічного розвитку і безпеки підприємства, постійно вдосконалювати технологічну базу, технологічну культуру та культуру праці, проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, створювати венчурні підприємства та ін.

Одним з найважливіших видів комерційних ризиків є кредитні. Для того щоб вирішити, надати кредит чи відмовити позичальнику, кредитне управління банку повинно отримати вичерпну інформацію про кредитоспроможність клієнта і на її підставі зробити відповідний висновок про правильність складання кредитного договору та захищеність банку і його вкладників, про можливість банку у разі порушення умов договору швидко, без значних витрат відшкодувати свої кошти. Рівень кредитного ризику визначають мірою кредитною і платоспроможністю підприємства.

Ризикова політика - комплекс захисних заходів проти основних форм ризиків, насамперед проти критичного та абсолютного рівнів. Основними з них є вивчення ринку і конкурентів, страхування ризику, його диверсифікація, використання застави, поточний контроль, створення спеціальних резервів. З метою зниження виробничих, постачальницько-збутових та матеріально технічних ризиків необхідно здійснювати диверсифікацію виробництва та постачання, купувати акції підприємств-постачальників, створювати страхові та фінансові резерви і запаси, використовувати новітні форми маркетингу та ін.

Для кредитних ризиків здійснюють всебічний і ретельний аналіз кредитних заявок та умов надання кредиту та комплексний поточний контроль за виробничою діяльністю. Крім того, низка заходів здійснюється спеціальними національними службами ризиків.

Висновки і пропозиції

Сучасний економічний процес в Україні зумовлює необхідність комплексного дослідження та розв'язання проблем підвищення ефективності комерційних зв'язків та комерційного ризику українських підприємств у специфічних умовах розвитку ринкових відносин. Вплив комерційного ризику на результати діяльності підприємства є багаторівневим стохастичним процесом. Тому слід розробити теорію та методологію управління комерційним ризиком, яка б відповідала діяльності підприємства в умовах змінного середовища.

Більшість рішень підприємницької діяльності приймаються в умовах невизначеності, коли необхідно обирати напрям дій із декількох можливих варіантів, тобто здійснення яких складно передбачити. Підприємцю необхідно обрати саме той варіант, який призведе до отримання найбільшого прибутку.

Однак, отримання прибутку підприємцю не гарантовано. Винагородою за витрачений час може бути як прибуток, так і його збиток. Можна зазначити, що комерційний ризик - це ризик, що виникає внаслідок будь-яких видів діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням, соціально - економічних і науково - технічних проектів.

Ризик визначають як загрозу зазнати збитків у вигляді додаткових затрат, передбачених у прогнозах, проектах, планах, програмах, або ж одержати доходи, менші за очікувані. При цьому, якщо затрати необхідні у будь-якому випадку, то збитки є наслідком невизначеності.

Об'єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі.

Суб'єктом ризику розуміють особу, яка зацікавлена в наслідках керування об'єктом ризику і компетентна приймати рішення щодо об'єкта ризику.

Основними причинами виникнення комерційного ризику є:

- зниження обсягів реалізації внаслідок падіння попиту на товар, що виробляється або реалізується, витиснення його конкуруючими товарами;

- підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;

- непередбачене зниження обсягів закупівель порівняно з наміченими, що зменшує масштаб усієї операції й збільшує витрати на одиницю об'єму реалізованого товару (за рахунок умовно постійних витрат);

- втрати товару;

- втрати якості товару при транспортуванні та зберіганні товару, що призводить до зменшення його ціни;

- підвищення втрат обертання порівняно з наміченими в результаті непередбачених відрахувань, що призводить до зниження прибутку підприємства.

Комерційні ризики характерні для різних етапів товарно-грошових і торгово-обмінних операцій, відповідно до яких відокремлюють певні види ризиків.

комерційний економіка ризик

Список використаних джерел

1. Апопій В.С., Мельник І.М. Комерційна діяльність: сучасний зміст і форми. Вісті, 2008.

2. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. За ред. Вітлінський В.В., Верчено П.І. К: 2009.

3. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2005.

4. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ Борисфен-М, 2007.

5. Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Шарапов О.Д. Економічний ризик і методи його вимірювання: Підручник. - К.: ІЗМН, 2007.

6. В.М. Гранатуров "Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения". Учебное пособие. М. "Дело и сервис", 2006.

7. Зятковський І.В. Фінанси підпpиємства в pозpахунках. - Теpнопіль: Т-во «Полігpафіст», 2009.

8. Економічний ризик: ігрові моделі: Навчальний посібник. За редакцією доктора економічних наук, професора В.В. Вітлінського. К, 2004.

9. Економічні ризики. Навчальний посібник Івченко І.Ю. К, 2004.

10. Лапуста М.Г., Шаpшукова Л.Г. Риски в пpедпpинимательской деятельности. Учеб. пособие. - М.: ИHФРА-М, 2004.

11. Райс Тони, Койли Бpайн. Финансовые pиски: Сокp. пеp. с англ./ Общ. pед. М.А. Гольцбеpга, Л.М. Хасан-Бек. - К.: Тоpг.-изд. бюpо BHV, 2003.

12. Рэдхэд Кейт, Хью Стюаpт. Упpавление финансовыми pисками / Пеp.с англ. А.В. Доpошенко.- М.: ИHФРА-М, 2003.

13. Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику. - К.: Либідь, 2006.

14. Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник для студентів екон. спец. вищ. навч. закладів - К.: Артек, 2003.

Размещено на Allbest.ru

...