Державне регулювання розвитку аграрного сектора економіки України

Кореляційний аналіз засвідчив, що зв'язку між обсягами фінансової підтримки та динамікою виробництва продукції тваринництва та рослинництва не існує (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка обсягів виробництва продукції тваринництва та рослинництва, порівняно з обсягами виділення коштів з Державного бюджету України у 2001 - 2005 рр.

Крім цього, невирішеною проблемою в механізмі державної підтримки розвитку рослинництва та тваринництва є строки її надання протягом року. Так, у зв'язку із затримкою затвердження порядків використання бюджетних коштів Міністерством аграрної політики основна сума бюджетних виплат здійснювалася у 2003 - 2004 рр. із запізненням. Подібна ситуація була і в 2005 р. Тому для вдосконалення механізму фінансової підтримки аграрного сектора необхідно переглянути помісячний план асигнувань за державними цільовими програмами підтримки аграріїв, зосередивши основну частину субсидій в найоптимальніші строки (період весняно-польових робіт, збору врожаю).

Експертна оцінка державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України проводилась у січні - липні 2005 р. методом формалізованого інтерв'ю у Харківській, Луганській, Сумській, Полтавській та Чернігівській областях. Загальна чисельність вибіркової сукупності склала 350 осіб. Близько третини експертів представляли органи виконавчої влади обласного та районного рівнів, ще третину складали керівники та спеціалісти аграрних підприємств і останню третину - науковці, освітяни, працівники дорадчих служб та ін. Ці дослідження засвідчили, що в Україні на регіональному рівні ще переважають адміністративні методи регулювання розвитку аграрного сектора. При цьому найменший вплив на розвиток аграрного сектора мають місцеві органи самоврядування. Не виконуються також вимоги чинного законодавства в таких напрямах, як формування сприятливої цінової політики в сільському господарстві, страхування ризиків сільськогосподарського виробництва та підтримка розвитку інфраструктури аграрного ринку. Серед суперечностей, які існують у відносинах між органами державного управління та суб'єктами господарювання в сільському господарстві, найбільш проблемними є несправедливість у розподілі дотацій, наявність значного адміністративного впливу на тлі безвідповідальності та бездіяльності органів державного управління. При цьому найменш результативними засобами впливу, на думку експертів, є обмеження імпорту та підтримка через заставні та інтервенційні операції.

У четвертому розділі - “Політика державного регулювання складових сталого розвитку економіки аграрної сфери АПК України” - оцінено стан та визначено умови розвитку агропромислового ринку, проаналізовано внутрішні фактори і виявлено резерви підвищення ефективності сталого розвитку аграрних підприємств, обґрунтовано роль держави на аграрному ринку та виокремлено проблеми формування та розвитку інфраструктури аграрного ринку.

У багатьох нормативно-правових документах щодо розвитку аграрної сфери АПК України з перших років незалежності наголошувалося на необхідності оновлення та зміцнення техніко-технологічної бази аграрного виробництва, однак і понині ця проблема є невирішеною. Так, в останні 14 років ступінь зносу виробничих фондів у сільському господарстві збільшився з 26,1 до 50,4 %.

Нині на селі спостерігається процес інтенсивної деіндустріалізації виробництва. Питома вага основних фондів сільського господарства в основних фондах національної економіки України зменшилася з 16,3 % у 1990 р. до 7,4 % у 2004 р. У зв'язку з цим повинно йтися не лише про державну політику підтримки оновлення основних засобів АПК, а, мабуть, у першу чергу, про політику суттєвої підтримки підвищення рівня забезпеченості основними засобами сільськогосподарських підприємств, тому що їхня наявність в сільськогосподарських підприємствах за період 1996 - 2004 рр. зменшилася з 141 до 47 млрд грн.

Сьогодні можна констатувати, що нормативно-правове забезпечення технічної політики держави в аграрному секторі та формування агропромислового ринку певний час мало безсистемний та хаотичний характер. Документи, які приймалися органами влади, не охоплювали всіх найважливіших правових питань, які необхідно було об'єднати для досягнення поставленої мети.

Формування більш ефективних аграрних підприємств - процес поступовий, органічно пов'язаний з відповідним нарощуванням реального капіталу та інвестицій у структурне та якісне оновлення господарюючих суб'єктів. Для цього потрібно змінювати структуру як капітальних, так і поточних витрат в сільськогосподарське виробництво. Сьогодні інвестиції в основний капітал сільського господарства за рахунок коштів Державного бюджету України є досить незначними - на рівні 2 - 4 % протягом останніх років. При цьому майже всі вони спрямовуються переважно у рослинництво. А питома вага інвестицій на формування основного стада у тваринництві з кожним роком знижується.

Надзвичайно актуальною для аграрного виробництва є оптимізація структури поточних витрат у бік зменшення матеріаломісткості продукції за рахунок застосування енергоощадних технологій.

Ефективність сільськогосподарського виробництва цілком і повністю залежить від фінансового результату або прибутку від реалізації продукції, на який впливають як внутрішні чинники, так і дії державних регуляторних органів. Серед внутрішніх резервів збільшення фінансового результату, як уже відмічалося, треба виділити підвищення врожайності та продуктивності тварин, підвищення якості продукції, оптимізацію матеріальних витрат, підвищення механізації виробничих процесів, вибір оптимального методу амортизації та зниження трансакційних витрат. Державними інструментами, які суттєво впливають на отримання прибутку аграрними підприємствами, є квотування виробництва сільськогосподарської продукції, державне регулювання цін, встановлення паритету цін на матеріально-технічні ресурси і продукцію сільськогосподарського виробництва, мінімальної заробітної плати, кількості фондів соціального страхування та розміру внесків до них, методів амортизації, ставки податку на прибуток або дотації для підтримки виробництва певного виду продукції, контроль трансакційних витрат і тарифів.

Одним із напрямків державної аграрної політики є утвердження конкурентоспроможності аграрного сектора через підвищення рівня професійно-кадрового забезпечення села. Тому реалізація цих стратегічних напрямків повною мірою залежить від кадрового потенціалу галузі, рівня підготовки фахівців, зайнятих на всіх ділянках аграрного виробництва.

Внутрішній аграрний ринок України є досить нестабільною системою, що спричинено, насамперед, низьким рівнем внутрішнього споживання, значною залежністю від внутрішніх обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та кон'юнктури зовнішніх ринків продовольства, а також недостатньо розвинутою ринковою інфраструктурою. Тому органам державної влади необхідно створювати умови для зростання доходів населення, розширювати адресну підтримку малозабезпечених, здійснювати резервні, інтервенційні, заставні та регіональні закупівлі сільськогосподарської продукції та стримувати інфляцію.

Ефективність функціонування сучасного аграрного ринку безпосередньо залежить від дієвого ринкового середовища. Важливим його елементом є ринкова інфраструктура. Однак питання вдосконалення інфраструктури ринку є найменш опрацьованими стосовно аграрних реформ - як у практичному, так і в законодавчому плані.

Створення умов і механізмів для розвитку й ефективного функціонування інфраструктури аграрного ринку - основне завдання органів державної влади. Головним у створенні ефективного аграрного ринку є формування державою конкурентного середовища.

Основними проблемами розвитку інфраструктури аграрного ринку є: по-перше, відсутність організованих каналів збуту з ринковими механізмами ціноутворення та стимулювання виробництва, які б суттєво впливали на ситуацію на аграрному ринку; по-друге, слабкі інтеграційні зв'язки між товарними біржами та іншими організаційними елементами інфраструктури агарного ринку; по-третє, відсутність чіткої схеми реалізації “виробник - оптова торгівля - роздрібна торгівля - споживач”; по-четверте, відсутність служб, які б вивчали кон'юнктуру аграрного ринку для прогнозування та поширення маркетингової інформації серед товаровиробників.

У п'ятому розділі - “Удосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України” - розроблено концептуальні підходи щодо вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України та удосконалено методологічні підходи до оцінки ефективності його функціонування.

На основі опрацювання багатьох нормативно-правових актів органів державної влади різних рівнів щодо розвитку аграрного сектора економіки України, наукових та навчальних видань, статистичних матеріалів, а також за результатами проведення відповідних семінарів, круглих столів, анкетування експертів, власного досвіду, на основі вдосконалених методологічних підходів щодо формування стратегічних планів розроблено концепцію державної стратегії розвитку аграрного сектора економіки України. Основними її складовими є: по-перше, визначення проблем розвитку аграрного сектора економіки; по-друге, аналіз сильних і слабких сторін, а також можливостей та загроз розвитку аграрного сектора економіки (SWOT-аналіз); по-третє, визначення бачення майбутнього розвитку аграрного сектора економіки; по-четверте, визначення місії аграрного сектора. Місію аграрного сектора є задоволення потреб внутрішнього та світового ринку у високоякісній, екологічно чистій, конкурентоспроможній продукції сільського господарства; по-п'яте, визначення стратегічної мети. Стратегічною метою розвитку аграрного сектора повинно бути досягнення сталого та високоефективного аграрного виробництва для задоволення потреб внутрішнього та зовнішнього ринків у продукції сільського господарства; по-шосте, визначення операційних цілей. Операційними цілями повинні бути: підвищення ефективності сільськогосподарського виробництв; гарантування продовольчої безпеки держави; забезпечення конкурентоздатності сільськогосподарської продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках; технічне та технологічне оновлення аграрного виробництва; створення цивілізованих умов для проживання в сільській місцевості; по-сьоме, визначення принципів розвитку аграрного сектора. До принципів, на базі яких повинен відбуватись стратегічний розвиток аграрного сектора, необхідно віднести такі: відповідальність держави за стан справ в аграрному секторі; нарощування інвестиційного потенціалу та інноваційність; спеціалізація, кооперація, кластерізація та концентрація виробництва; використання енергозберігаючих технологій; нарощування експортного потенціалу галузі; відповідність вимогам ЄАП та СОТ; екологізація господарської діяльності; захист і підтримання належного стану навколишнього природного середовища; спрямованість на добробут селян та їх соціальний захист; залучення всіх зацікавлених сторін до досягнення цілей стратегічного розвитку галузі; по-восьме, визначення моделей розвитку галузі. Для реалізації розробленої концепції державної стратегії запропоновано концептуальні підходи до формування моделей розвитку аграрного сектора економіки України.

За якісними складовими для аграрного сектора економіки України необхідно розробляти та реалізовувати інвестиційно-інноваційну (технологічну) та синергічно-інноваційну (організаційну) моделі. Розроблення моделі стратегії розвитку аграрного сектора на основі концепції синергізму є найбільш актуальним і перспективним напрямком державного регулювання економічних відносин на селі вже сьогодні. Основними складовими синергічно-інноваційної моделі розвитку є такі: кооперативний та кластерний підходи до розвитку аграрного сектора; адміністративна реформа; активізація людського фактора.

Пріоритетним напрямом інноваційної діяльності в аграрному секторі є впровадження найбільш перспективних агротехнологій і на цій основі підвищення продуктивності виробництва з метою зниження витрат на одиницю продукції та зміцнення її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках.

Серед напрямків інноваційного розвитку аграрного сектора, які органи державної влади вже сьогодні повинні підтримувати, є такі: створення та впровадження у виробництво високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, нових порід тварин і птиці; стимулювання агроекологічного напряму, зокрема розвитку альтернативного органічного агровиробництва; формування високоосвічених професійних кадрів.

Автором запропоновано конкретні напрями впливу органів державної влади на складові сталого розвитку економіки аграрної сфери, включаючи надійне забезпечення галузі якісними та доступними за цінами матеріально-технічними ресурсами та послугами, розвиток аграрного ринку та його інфраструктури.

Для об'єктивного визначення оптимальної взаємодії механізму державного і ринкового регулювання розвитку аграрного сектора економіки пропонується враховувати обсяги виробництва сільськогосподарської продукції і стан на агропродовольчому ринку. Для цього ситуацію в аграрній сфері АПК треба розглядати у трьох варіантах - недовиробництво, стабілізація і перевиробництво сільськогосподарської продукції. Як слід на агропродовольчому ринку формуються такі умови коли пропозиція сільськогосподарської продукції не задовольняє попит, дорівнює попиту і перевищує попит. Тому, враховуючи встановлену закономірність взаємодії механізмів державного і ринкового регулювання розвитку аграрного сектора, запропоновано варіанти та інструменти державної аграрної політики, які, залежно від стану агропродовольчого ринку, можуть ефективно впливати на механізм ціноутворення, пропозицію, попит і конкуренцію на цьому ринку (рис. 3).

Одними з основних функцій уряду по відношенню до аграрного сектора, на наш погляд, повинна стати підтримка динаміки, ефективності, стабільності та справедливості розвитку цього стратегічно важливого сектора економіки.

Надзвичайно важливим у плані визначення оптимальних меж впливу держави, є розроблення та обґрунтування певних індикаторів для так званої “матриці дій” під час проведення регуляторної аграрної політики в України. На наш погляд, індикатори доцільності, умов та меж державного впливу на розвиток аграрного сектора необхідно визначити на законодавчому рівні через прийняття Закону “Про державне регулювання розвитку АПК України”.

У дисертації удосконалено систему оцінки ефективності державного регулювання аграрного розвитку, яка включає показники ефективності і результативності функціонування органів влади, а також показники умов, динаміки, ефективності розвитку й використання потенціалу аграрного сектора економіки відповідно на міждержавному, державному, галузевому та регіональному рівнях.

Рис. 3. Варіанти державної аграрної політики залежно від стану агропродовольчого ринку

Висновки

Одержані в ході дослідження результати в сукупності розв'язують важливу науково-практичну проблему вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України для підвищення його конкурентоспроможності в умовах поглиблення аграрної реформи з урахуванням особливостей, пов'язаних з інтеграцією України в європейський та світовий економічний простір.

Суть основних висновків і пропозицій полягає в наступному:

1. Проведені реформи в аграрному секторі економіки не дали очікуваного результату, не зумовили суттєвого підвищення обсягів та ефективності аграрного виробництва, раціонального використання його земельно-ресурсного потенціалу. Тому проблемних питань, які накопичувались роками та десятиріччями в аграрному секторі і які потребують негайного вирішення, значно більше, ніж досягнень. Основні з них такі: низька ефективність сільськогосподарського виробництва; недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення; деформація міжгалузевих цінових пропорцій; нераціональне використання та відсутність ринку земельних ресурсів сільськогосподарського призначення; зниження забезпеченості сільськогосподарською технікою та критична зношеність основних фондів; недосконалість інфраструктури та механізмів регулювання кон'юнктури аграрних ринків; деформація структури агровиробництва; загострення соціальних проблем у сільській місцевості. Такий стан справ вимагає суттєвих змін у механізмі державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України.

2. Стратегічна мета розвитку аграрного сектора має полягати в досягненні сталого та високоефективного аграрного виробництва для задоволення потреб внутрішнього та зовнішнього ринків у продукції сільського господарства. Операційними цілями розвитку аграрного сектора повинні бути: підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва; гарантування продовольчої безпеки держави; забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках; технічне та технологічне оновлення аграрного виробництва; створення цивілізованих умов для проживання в сільській місцевості.

3. Стратегічний розвиток аграрного сектора повинен відбуватись на основі таких принципів: відповідальність органів державної влади за стан справ в аграрному секторі; нарощування інвестиційного потенціалу та інноваційності; спеціалізація, кооперація, кластеризація та концентрація виробництва; використання енергозберігаючих технологій; нарощування експортного потенціалу галузі; відповідність вимогам САП та СОТ; екологізація господарської діяльності; захист і підтримання належного стану навколишнього природного середовища; спрямованість на добробут селян та їхній соціальний захист; залучення всіх зацікавлених сторін у досягненні цілей стратегічного розвитку галузі.

4. За якісними складовими для аграрного сектора економіки України необхідно реалізовувати дві моделі стратегічного розвитку: модель першого рівня - інвестиційно-інноваційну, яка ґрунтуватиметься на максимально можливому залученні інвестицій (бюджетних, приватних, іноземних) в галузь і пошуку стратегічних резервів зростання з метою створення умов для пріоритетного розвитку окремих галузей аграрного сектора, де експерти прогнозують максимальні темпи зростання, а також галузей з найбільш високою доданою вартістю в обсязі виробництва і модель другого рівня - синергічно-інноваційну, основану на концепції синергізму, яка інтегрує в єдиний вектор розвитку організаційні, економічні, соціальні та інші складові інноваційних процесів. Основою синергічно-інноваційної моделі повинні стати кооперативний та кластерний підходи до розвитку аграрного сектора економіки.

5. Оцінку можливостей розвитку кластерів в АПК на регіональному рівні слід проводити в чотири етапи. На першому етапі необхідно визначити привабливість кластера шляхом оцінки внутрішніх і зовнішніх можливостей його розвитку. Другий етап повинен включати створення координаційного центру, залучення зацікавлених осіб, організацій та інституцій, здатних забезпечити функціонування кластера на території області або району на інноваційно-інвестиційних засадах, підготовку детальної регіональної стратегії розвитку кластерів, а також її затвердження. На третьому етапі доцільно створення кластера та здійснення інвестицій згідно з розробленою стратегією розвитку; реєстрація товарного знака, сертифікація продукції кластеру; формування ділових зв'язків, укладання договорів на поставку продукції; створення Web-сайту та Інтернет-магазину, формування торговельної мережі кластера на внутрішньому та зовнішньому ринках. На четвертому етапі важливим є здійснення практичної організаційно-економічної підтримки функціонування кластерів з боку органів державної влади та аналіз ефективності впровадження кластерної моделі розвитку АПК регіону.

6. Закономірність взаємодії механізмів державного і ринкового регулювання розвитку аграрного сектора полягає в тому, що при посиленні державного механізму регулювання розвитку аграрного сектора й обмеженні ринкового зростання сукупного попиту буде випереджати зростання сукупної пропозиції, в результаті чого виникне дефіцит продукції. І навпаки, при посиленні ринкового механізму регулювання розвитку аграрного сектора й обмеженні державного зростання сукупної пропозиції буде перевищувати зростання сукупного попиту, в результаті чого виникне надлишок продукції. Звідси досить важливим є оптимальне співвідношення між механізмом державного і ринкового регулювання, але воно повинно залежати від співвідношення попиту та пропозиції на агропродовольчому ринку, враховуючи інтереси як виробників, так і споживачів сільськогосподарської продукції.

7. Однією із функцій державного механізму регулювання повинно стати підтримка динаміки, ефективності, стабільності та справедливості розвитку аграрного сектора економіки. При цьому підтримка динаміки розвитку аграрного сектора економіки повинна включати використання інструментів державного регулювання для досягнення позитивних значень таких індикаторів, як темпи приросту валової продукції, валової добавленої вартості, прибутку в галузі, темпи приросту інвестицій в аграрний сектор, середньої заробітної плати, а також обсягів біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. У свою чергу, підтримка ефективності розвитку повинна означати усунення неспроможностей ринку, які обумовлені монополіями, забрудненням навколишнього середовища, інфляцією, стихійними негараздами тощо, підтримка стабільності - використання макроекономічних важелів для повернення економіки аграрного сектора до сталого розвитку і підтримка справедливості - створення такого механізму державного регулювання, який би забезпечив паритет цін на продукцію промисловості і сільського господарства, доступність кредитів, розвиток сільських територій, продовольчу безпеку, співвідношення реального середнього сукупного доходу в сільському господарстві і прожиткового мінімуму тощо.

8. Для щорічної оцінки ефективності державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України доцільно застосовувати багаторівневу систему оцінки. Вона повинна базуватись як на статистичних даних, так і на даних соціологічних досліджень. Оцінку за статистичними даними пропонується робити на міждержавному, державному, галузевому та регіональному рівнях. При цьому на міждержавному рівні має проходити порівняльна оцінка державної підтримки в Україні з країнами ЄС і ОЕСР. На державному та галузевому рівнях - за показниками результативності дій органів влади та показниками динаміки й ефективності розвитку аграрного сектора. На регіональному рівні необхідно застосовувати показники ефективності, результативності та якості надання органами державної влади послуг і показники використання потенціалу аграрного сектора, а саме: рівень використання ресурсного потенціалу аграрного сектора, розвиток міжгалузевих зв'язків та кластерів і рівень безробіття в сільській місцевості.

9. Розробка державних стратегічних планів розвитку аграрного сектора повинна включати проведення ситуаційного (характеристика потенціалу, стану та тенденцій розвитку аграрного сектора, визначення проблем розвитку), факторного (виявлення причин та кількісна оцінка факторів впливу), стратегічного (аналіз ключових економічних суб'єктів, виявлення перспективних підгалузей, аналіз наявних кластерів, аналіз ефективності державного регулювання розвитку галузі) та SWOT-аналізу (аналіз сильних та слабких сторін - ендогенних факторів, аналіз можливостей та загроз - екзогенних факторів) розвитку аграрного сектора, визначення цілей, принципів та моделей стратегічного розвитку галузі.

10. Для досягнення стратегічної мети держави в умовах реалізації синергічно-інноваційної моделі розвитку аграрного сектора необхідно: переглянути чинну організаційну структуру органів державного регулювання аграрного сектора з погляду на забезпечення формування дієвого законодавчого поля, стратегічного планування, кластерного підходу до розвитку аграрного сектора та з метою підвищення ефективності державного регулювання розвитку галузі; розглянути можливості передання функцій (або їх частини) з регулювання агропромислового розвитку від органів державної влади до недержавних некомерційних організацій; сприяти розвитку дорадчих служб; посилити контроль за цільовим використанням коштів, що виділяються з Державного бюджету України на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності.

11. З метою забезпечення паритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію доцільно змінити методичні підходи до встановлення мінімальної закупівельної ціни на окрему продукцію сільськогосподарських підприємств шляхом заміни прогнозного індексу споживчих цін у формулі розрахунку мінімальної ціни, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. № 399, на аналогічний індекс цін на матеріально-технічні ресурси промислового походження, які споживаються в сільському господарстві.

12. Еволюція теоретичних концепцій державного регулювання економіки зумовлена змінами, які проходили в матеріальному виробництві. При цьому, розвинуті країни досить успішно використовують різні концепції: і ті, де державі належить посилена роль, і ті, де роль держави обмежена. Але сьогодні відбувається становлення глобально інтегрованої регулятивної системи на мегарівні. Тому формування такої системи веде до стандартизації параметрів систем національного регулювання, їхньої адаптації до міжнародних критеріїв побудови механізмів державного регулювання. У цих процесах для України важливо знайти своє місце через урахування національних інтересів.

13. Розвиток аграрного сектора необхідно розглядати як сукупність прогресивних, поступових змін умов і результатів діяльності аграрних товаровиробників, які характеризуються якісними показниками. До умов діяльності необхідно відносити наявність стратегії й тактики розвитку галузі, державної підтримки, різних форм власності та господарювання, інвестиційної привабливості, інфраструктури аграрного ринку. При цьому державне регулювання розвитку аграрного сектора треба сприймати як вплив держави на діяльність суб'єктів аграрного ринку, спрямований на створення умов для продовольчої та економічної безпеки держави, сприяння ефективному функціонуванню і сталому розвитку сільськогосподарських формувань та підвищення суспільного благополуччя.

14. Механізм державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки доцільно розглядати як сукупність видів та способів дій суб'єкта регулювання, який ґрунтуються на базових принципах та реалізації функцій, забезпечуючи за допомогою певних форм, методів і засобів ефективне функціонування системи державного регулювання для досягнення визначеної мети та розв'язання протиріч. При цьому економічні функції держави повинні визначати напрями діяльності органів державного управління, завдання й цілі, а механізм державного регулювання - забезпечувати способи їхньої реалізації.

15. Загальносвітовими тенденціями у розвитку відносин “органи державної влади - аграрний сектор” є такі: посилення регуляторної роли держави; дотаційність аграрного сектора; переорієнтація державної підтримки з субсидій, які пов'язано з обсягами виробництва, до прямої підтримки аграрних виробників; сприяння розширенню місткості аграрного ринку засобами державної політики; державна підтримка різних форм власності; протекціонізм щодо вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції в розвинених країнах; перехід від “традиційних” заходів ринкової, зокрема цінової, підтримки, інтервенційних закупівель і різноманітних субсидій до заходів “зеленої скриньки”.

16. Державна кадрова політика в аграрному секторі економіки повинна бути спрямована на: задоволення потреб агропромислового комплексу у висококваліфікованих фахівцях; створення сільській молоді умов для здобуття професійно-технічної та вищої освіти; перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів сільського господарства; активізацію роботу з резервом кадрів; формування сучасної управлінської еліти; створення умов для підвищення доходів усіх зайнятих в аграрній сфері, а також на розвиток соціальної сфери на селі, яка є основою для задоволення соціальних потреб сільських мешканців.

17. Основними напрямками вдосконалення системи державного регулювання розвитку аграрного сектора в умовах інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору є: реформування системи органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання розвитку аграрного сектора, шляхом перегляду та чіткого розмежування їхніх повноважень й інструментів підтримки з урахуванням вимог Спільної аграрної політики ЄС та СОТ; розроблення та впровадження обласних та районних стратегій розвитку аграрного сектора; посилення в діяльності центральних і місцевих органів управління агропромисловим розвитком стратегічного аналізу, прогнозування, моніторингу, інспекційних та контрольних функцій; враховуючи світові тенденції та європейський досвід, делегування окремих повноважень управлінь агропромислового розвитку на місцях щодо регулювання аграрного сектора самоврядним галузевим та міжгалузевим об'єднанням; запровадження кластерного підходу в державному регулюванні розвитку аграрного сектора.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Латинін М.А., Майстро С.В. Регіональна політика стимулювання розвитку аграрного сектора економіки // Регіональна політика розвитку аграрної сфери: [Моногр.] / Г.І. Мостовий, Л.М. Анічин, Г.О. Андрусенко та ін.; За заг. ред. проф. Г.І. Мостового - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С. 76 - 116.

2. Латинін М.А., Ульянченко Ю.О. Сутність, складові та результативність механізму державного регулювання розвитку економіки аграрного сектора // Механізми ефективного розвитку економіки аграрної сфери АПК України: [Моногр.] / Л.М. Анічін, Г.О. Андрусенко, Г.І. Мостовий та ін.; За заг. ред. проф. Л.М. Анічина. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - С. 6 - 58.

3. Латинін М.А. Аграрний сектор економіки України: механізм державного регулювання: [Моногр.] - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - 376 с.

4. Латынин Н.А. Инвестиции - основной фактор развития аграрной экономики Украины в современных условиях // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2002. - № 2 (13). - С. 86 - 88.

5. Латинін М.А. Фінансова стійкість як основа економічної безпеки підприємства // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003. - № 2 (17): У 2-х ч. - Ч.2. - С. 33 - 39.

6. Латинін М.А. Механізми реалізації державної технічної політики в аграрному секторі економіки України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - № 1 (19). - С. 32 - 38.

7. Латинін М.А. Ринкові та державні механізми регулювання аграрного сектора // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2004. - № 2 (21): У 2-х ч. - Ч.2. - С. 37 - 43.

8. Латинін М.А. Генезис ринкових відносин та державного регулюван-ня сільського господарства в V - на початку XX ст. в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 3 (19). - С. 36 - 48.

9. Латинін М.А. Результативність державних механізмів регулювання розвитку аграрного сектора під час входження в систему ринкових відносин // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 4 (20). - С. 126 - 136.

10. Латинін М.А. Ефективність розвитку аграрних підприємств Харківської області у пореформений період // Менеджер: Вісн. Донецького держ. ун. управління. - 2004. - № 4 (30). - С. 93 - 98.

11. Латинін М.А. Концептуальні підходи щодо розвитку аграрного сектора економіки // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2004. - № 3 (22). - С. 27- 33.

12. Латинін М.А. Оцінка методів та засобів державного регулювання аграрного сектора // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2005. - № 2 (25): У 2 ч. - Ч. 2. - С. 157- 165.

13. Латинін М.А. Законодавче забезпечення функціонування механізму державної підтримки розвитку аграрного сектора економіки України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2005. - № 3 (26). - С. 272 - 281.

14. Латинін М.А. Оцінка рівня державної підтримки аграрного сектора за допомогою конвенційних методів // Державне управління: теорія та практика: Електронний наук. фаховий журн. - 2005. - № 1 // http://www.nbuv.gov.ua/Artikles/Nadupu/2005-1

15. Латинін М.А. Теоретичні підходи щодо визначення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України // Державне управління: теорія та практика: Електронний наук. фаховий журн. - 2005. - № 2 // http://www.academy.kiev.ua/ej2/txts/galuz/05lmaseu.pdf

16. Латинін М.А. Вплив держави на аграрні перетворення в Україні в період власного державотворення та в радянські часи // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць НАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 1. - С. 155 - 161.

17. Латинін М.А. Трансформація системи державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України // Актуальні проблеми державного управ-ління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2005. - № 1 (23). - С. 108 - 115.

18. Латинін М.А. Теоретико-методологічні підходи щодо вимірювання ефективності розвитку аграрного виробництва // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2005. - № 1 (19). - С. 171 - 177.

19. Латинін М.А. Концептуальні підходи до державного регулювання аграрного виробництва в світі // Ефективність державного управління: Зб. наук. праць / За заг. ред. А.О. Чемериса. - Львів: Вид-во ЛРІДУ НАДУ, 2005. - № 9. - С. 271 - 278.

20. Латинін М.А. Оцінка системи державного регулювання розвитку аграр-ного сектора // Державне управління в Україні: реалії та перспективи: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - С. 167 - 173.

21. Латынин М.А. Механизмы государственного влияния на развитие аграрного сектора экономики // Научные труды Академии управления при Президенте Республики Бєларусь. - Мн.: АУ, 2005. - Вып. 3. - С. 110 - 116.

22. Латинін М.А. Формування кадрової політики держави в аграрному секторі економіки України // Теорія та практика державного управління. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, “Магістр”, 2006. - Вип. 1 (13). - С. 208 - 216.

23. Латинін М.А. Сутність, механізм розроблення і стан виконання державних цільових програм підтримки розвитку агарного сектора економіки України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - №1 (27). - С. 316 - 324.

24. Латинін М.А. Державне регулювання розвитку аграрного ринку в Україні // Вісник НАДУ. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - № 1. - С. 162 - 170.

25. Латинін М.А. Удосконалення цінової політики держави на аграрному ринку // Вісник НАДУ. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - № 2. - С. 215 - 222.

26. Латинін М.А. Результативність державної технічної політики в АПК України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - № 2 (28): У 2 ч. - Ч. 1. - С. 182 - 190.

27. Латинін М.А. Вплив держаних органів влади на формування та розвиток інфраструктури аграрного ринку України // Держава та регіони: Наук.-виробн. журн. Серія: Державне управління. - Запоріжжя, 2006. - № 2. - С. 126 - 132.

28. Латынин Н.А. Механизмы государственной поддержки развития аграрного сектора экономики Украины // Сб. научн. трудов аспирантов и соискателей. - Курск: Изд-во КИГМС, 2006 - C. 103 - 115.

29. Латинін М.А. Взаємодія механізмів державного і ринкового регулювання розвитку аграрного сектора економіки України // Держава та регіони: Наук.-виробн. журн. Серія: Державне управління. - Запоріжжя, 2006. - № 3. - С. 80 - 85.

30. Латинін М.А. Удосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України // Державне будівництво: Електронний наук. фаховий журн. - 2006 - № 1 // http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/doc/2/06.pdf

31. Латинін М.А. Організаційно-методичний механізм формування кластерів в АПК України // Теорія та практика державного управління. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, “Магістр”, 2006. - Вип. 3 (15). - С. 107 - 115.

32. Латынин Н.А. Финансовые результаты деятельности предприятий как факторы наполнения доходной части бюджета Украины // Теорія та практика державного управління. - Вип. 1: Бюджет та фінансовий контроль у державному управлінні: Матеріали наук.-практ. конференції, 27 листопада 2002 р. - Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. - С. 105 - 108.

33. Латинін М.А. Державне регулювання інвестиційними потоками в аграрному секторі регіону // Вісник ХДТУСГ: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. - Вип. 25. - Х.: ХДТУСГ, 2004. - С. 368 - 373.

34. Латинін М.А. Формування інвестиційного потенціалу економіки України // Теорія та практика державного управління. Вип.7: Бюджет та фінансовий контроль у державному управлінні: Матеріали наук.-практ. конференції, 27 листопада 2003 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С. 33 - 37.

35. Латинін М.А. Державна підтримка аграрного сектора в умовах інтеграції України до світової організації торгівлі // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конференції за міжнародною участю, Київ, 28 трав. 2004 р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2004. - У 2 т. - Т.2. - С. 224 - 226.

36. Латинін М.А. Критерії та шляхи сталого розвитку аграрного виробництва в сучасних умовах господарювання // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. - Вип. 30. - Х.: ХНТУСГ, 2004. - С. 142 - 147.

37. Латинін М.А. Заходи держави щодо стимулювання розвитку аграрного сектора економіки України // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: Матеріали щорічної наук.-практ. конференції, 24 листопада 2004 р. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. - У 2 т. - Т.1. - С. 230 - 232.

38. Латинін М.А. Ефективність фінансово-економічних важелів впливу держави на розвиток аграрних підприємств // Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні: Матеріали наук.-практ. конференції, 30 листопада 2004 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 64 - 66.

39. Латынин Н.А. Государственная поддержка и стимулирование развития аграрного сектора экономики Украины // Современная парадигма укрепления российской государственности: проблемы, тенденции и пути их решения. - В 3 т. -Т.1: Государственное регулирование современной российской экономики: Сб. научн. ст. по материалам конференции / Под общей ред. В.М. Ермакова. - Курск: Изд-во КИГМС, 2005. - С. 74 - 77.

40. Латынин Н.А. Оценка механизмов государственного регулирования развития аграрного сектора экономики Украины // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования: Материали междунар. научн.-практ. конференции, 21-22 апреля 2005 г. - Минск: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2005. - Ч.1. - С. 47 - 49.

41. Латынин Н.А. Государственная техническая политика в аграрном секторе экономики Украины // Узбекистан и Украина: грани сотрудничества. - Ташкент: Издательство “Akademiya”. - 2006. - С. 122 - 129.

42. Латынин Н.А. Трансформация государственного влияния на развитие аграрного сектора экономики Украины в условиях интеграции в мировое экономическое пространство. - Курск: Изд-во КИГМС, 2006 - C. 134 - 141.

43. Латинін М.А. Напрями вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2006 р.: У 2 т. / За заг. ред. О.Ю. Оболенського, В.М. Князева. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - Т.2. - С. 234 - 235.

Размещено на Allbest.ru