Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Формування системи забезпечення ефективного використання енергоресурсів у промисловості

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Микитенко Вікторія Володимирівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України

НАН України (м. Київ)

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України Алимов Олександр Миколайович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, радник дирекції, завідувач відділу стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України, директор;

доктор економічних наук Ященко Юрій Петрович, Міністерство вугільної промисловості України, перший заступник міністра;

доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу просторового розвитку.

Захист дисертації відбудеться " 5 ” листопада 2007 р. о 13 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.02 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий " 2 ” жовтня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук І.К. Чукаєва

Загальна характеристика роботи

вперше

- сформульовані положення теорії енергоефективності промислового виробництва, що базуються на авторській інтегральній концепції управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ, яка передбачає формування адаптивної багатокомпонентної системи та забезпечує агрегований розвиток промисловості в умовах ресурсного обмеження, скеровує її магістральну траєкторію відповідно до НЕІ. На основі комбінації теоретичних підходів до проектування СЗЕ визначено закономірності її еволюції, побудовано структурно-логічну схему дослідження; доведено доцільність запровадження структури-атрактора для нівелювання ризиків і загроз економічному зростанню, досягнення високого рівня ЕПВ;

- сформовано чотирирівневу систему агрегованих показників-індикаторів ЕЕ, обґрунтовано їх економічну сутність і прийнятність застосування в системі національних розрахунків (СНР); за комплексами довершених модельних рішень і функціональних залежностей з урахуванням структури СП промисловості розроблено методики розрахунку кожного показника-індикатора та його порогових значень при оцінці ЕЕ, підвищення достовірності прогнозу, розроблення корегуючих заходів для досягнення світових стандартів ЕПВ;

- розроблено методику оцінки інновацій на основі обґрунтованої багатовимірної М-норми як критерію оцінки енергоекономічної системи з порівнянням векторних величин у багатовимірному просторі середньоквадратичних значень макропоказників та факторів впливу на ЕЕ, що дозволило обчислити прогноз максимально можливої ЕПВ при запровадженні новітніх технологій у промисловості;

- обґрунтовано організаційно-економічні підходи до кількісної оцінки вагомості впливу ключових сфер промисловості на рівень енергоефективності з класифікацією чинників макроекономічного розвитку, що дозволило здійснити діагностику СП та його складових та довгостроковий прогноз їх розвитку, змоделювати й окреслити порогові межі ризикозахищеності ЕЕ національної економіки при впроваджені структури-атрактора;

- розроблено й запропоновано новий кваліметричний інструментарій дослідження реальних енергоекономічних і техніко-технологічних процесів у промисловості, що містить: Узагальнені таблиці критеріальних значень; універсальні моделі впровадження новацій "К-Т" та оптимізації ЦМВ і ЦОПТ; математичні, графічні й просторові образи "лінійок ЕЕ”;

- розроблено методику чотирирівневого прогнозу мінімальних і максимальних значень макропоказників до 2080 р. (її основу складає комплекс модельних вирішень завдань щодо відтворення впливу різноспрямованих факторів на ЕПВ, що синтезує в економіко - статистичній і технологічній зустрічних фазах різні напрями прогнозування). Проведена експериментальна перевірка методологічних засад вирішення проблем ЕЕ; результати дозволили запропонувати Комплексну програму забезпечення ЕПВ за такими сценаріями:

- 1) запровадження СЗЕ у промисловості впродовж шести місяців;

- 2) одночасне введення СЗЕ та авторської моделі промислового зростання з функцією мінімізації енерговитрат;

- 3) сприяння реалізації інноваційної моделі економічного розвитку України;

- 4) збереження структурних диспропорцій і тенденцій у сфері ЕЕ;

- розроблено алгоритм побудови оптимізаційної моделі промислового зростання за характеристиками "об'єкт-аналог” країн світу, розраховано макроекономічні показники розвитку національної економіки до 2080 р. із встановленням можливої й критичної ЕПВ, інноваційних витрат і темпів їх приросту; визначено домінанти економічного зростання вітчизняної промисловості за аналітичними формами макроекономічних функцій темпів приросту ЕПВ країн із середнім рівнем ЕЕ, реалізація яких забезпечить максимізацію випуску наукоємної продукції, технологічне оновлення при мінімізації енергоспоживання;

- обґрунтовано еволюційну стратегію системи забезпечення енергоефективності, етапи її реалізації за видами економічної діяльності з розробленням моделі управління рівноважно/нерівноважним станом СЗЕ, що базується на використанні методів: фрактальних графів, елімінування змінних у поліноміальних моделях, вибору значимого регресора в матрицях кореляції, опрацювання конститутивних векторів генерації макроструктур, трансформації опорної конструкції СЗЕ до нової її форми, яку виконано за алгоритмом замкненої природи за 17-ма етапами для набуття промисловістю ознак системної стійкості;

удосконалено:

понятійно-категоріальний апарат теорії енергоефективності, що на відміну від існуючого тлумачення поняття "енергоефективність промислового виробництва" як категорії "ефекту” полягає в урахуванні ступеня віддачі перетворених енергоресурсів у вихідні результати; введено в науковий обіг авторське визначення просторово-часової форми самоорганізуючої СЗЕ, яка передбачає реалізацію функцій удосконаленої системи управління енергоефективністю ("ВСУ-технології ЕЕ”) та одержання кінцевого результату (підвищення конкурентоспроможності за рахунок реструктуризації промисловості, досягнення високого рівня ЕПВ), в основу яких покладено новітню парадигму проектування й дослідження розвитку складних систем;

структуру, зміст і функції державного механізму формування та забезпечення результативності СЗЕ, до складу якого входять системоутворюючі регулятори: державно-політичний, структурно-функціональної оптимізації, організаційний, нормативно-правовий та фінансово-економічний, які забезпечують синхронний перебіг параболічних подій із інтенсифікації процесів обміну-перерозподілу ресурсів та досягнення бажаної ЕПВ за рахунок конституювання складноорганізованої СЗЕ та імплементації моделі промислового зростання, становлення стратегії макросистемної еволюції, циклічності режимів експрес-регулювання й безперервності прогнозування макроекономічних показників;

методику експрес-діагностики промислових технологій, яка порівняно з існуючими спирається на систему багатовимірних інтегральних показників ЕЕ, ресурсомісткості, собівартості продукції для комплексного оцінювання ЕПВ з урахуванням специфічності та режимних характеристик "система-об'єкт" галузей, що дозволяє сформувати найоптимальніші умови для підвищення ЕПВ та гальмування процесів занепаду енергоємних і техногенно-небезпечних виробництв, спрогнозувати рівень їх рентабельності внаслідок реконструкції, модернізації та технічного переозброєння;

методичні підходи до: проведення діагностики ЕПВ і енергетичного потенціалу, мобілізації резервів для подолання економічних проблем розвитку ПЕК, якими на відміну від існуючих передбачено побудову в підсистемах "забезпечення” та "трансформації" сталих теоретико-аналітичних і прикладних моделей з високим ступенем апроксимації характеристик; порівняльної оцінки гірничо-металургійних комплексів світових виробників-експортерів металу, якою передбачено обчислення оптимального обсягу інвестицій на реструктуризацію та його диференціацію між енергоємними галузями, що забезпечило розроблення стратегії посилення їх конкурентних позицій і повернення українських операторів на основні ринки;

дістали подальшого розвитку:

методологічні принципи та методики ідентифікації макроекономічних моделей, відмінність яких від усталених полягає в елементарному перетворенні параметрів складних систем і структурній оптимізації енергоекономічних процесів за використання коінтегрованих змінних в авторських методах оцінки їх внеску, логічного проектування (МЛП) й обчислення прогностичних можливостей (МОПМ), що дало можливість підійти до проблем імітаційного моделювання траєкторії промислового зростання з єдиних позицій і за єдиним критерієм оцінювання ЕПВ;

концепції використання методик кореляційно-регресійного аналізу й методів виявлення закономірностей промислового зростання при запровадженні адаптивної СЗЕ для визначення етапів її інноваційного перетворення та призупинення еволюційного спрямування до неперспективних конусів розвитку, дотримання яких базується на розробленій з урахуванням економічного паритету за функціями раціональності енерго- й інноваційних витрат схемі функціонування дев'яти блоків структури-атрактора, що відповідає прийнятним критеріям цінності результатів діяльності та ключовим компонентам механізмів макрорегулювання ЕПВ;

методичні підходи щодо ранжування та добору інновацій, обчислення термінів їх упровадження, які порівняно з існуючими базуються на синхронізації процесів впровадження нововведень для збільшення масштабів реструктуризації та формування результативних білінгових систем, побудованих з використанням авторського програмного продукту високого математичного рівня; дослідно-виробничою перевіркою за пакетом програм доведено, що зміна процедур моделювання забезпечує отримання сталих модельних вирішень та конструювання прикладних економічних номограм з корекцією похибок отриманих прогнозів.

Відмінність одержаних результатів дослідження від існуючих наукових напрацювань полягає ще й у тому, що спроектована СЗЕ і розроблена модель промислового зростання охоплюють всі чинники, перешкоди та фактори впливу на ЕПВ та набір стратегій подальшого розвитку адаптивної СЗЕ. Це досягнуто на основі подальшого розвитку апарату математичної логіки, використання адекватної бази даних, формування упорядкованої системи агрегованих показників-індикаторів ЕЕ (з обчисленням їх порогових значень), а відтак - модельних структур і прикладного інструментарію оцінки і прогнозу ЕПВ, ранжування й добору нововведень, визначення об'єктів і обсягу докладання зусиль.

Практичне значення одержаних результатів. Реалізація висновків та пропозицій дисертанта сприятиме формуванню адаптивної СЗЕ у промисловості, що в свою чергу, призведе до підвищення енергоефективності та стійкості економічної системи України. Воно підпорядковане удосконаленню ресурсно-функціональних механізмів формування та запровадження СЗЕ, розробленню цільового пакету програм та інструментарію оцінки й прогнозу ЕПВ, ранжування та добору інновацій, що стали науковим підґрунтям запропонованої Комплексної програми забезпечення ЕПВ до 2030 р. та моделі промислового зростання України. Результати дослідження впроваджено за 24 науково-аналітичними доповідями у формі методичних положень і пропозицій щодо макроекономічного регулювання ЕПВ та реалізації політики ЕЕ. Їх використано органами виконавчої влади (довідки: Міністерства економіки України, № ВЗ-22/263 від 30.05.06 і Міністерства вугільної промисловості України, №03/03-02/286 від 5.06.06; Міністерства промислової політики України, №21/2-3-175 від 7.06.06); покладено в основу концепції діяльності Національного агентства України з питань забезпечення ЕЕ (довідка №146-2/3 від 21.06.06), а прогнозно-аналітичні розрахунки на основі показників-індикаторів визнані сучасним інструментом статистичного аналізу (довідка НДІ Статистичних досліджень Держкомстату України №24-03/56 від 12.04.07). Прогнозно-аналітичні розрахунки розглянуто Державною комісією по промисловому управлінню та прийнято в якості орієнтиру забезпечення ЕБ ЄС (довідка NMCP-PUM Confederation of Netherlands Industry and Employers №4544 від 19.05.07). Інтегральна концепція управління ЕПВ врахована в проектах Законів України "Про енергетичний аудит”, "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (довідка Науково-впро-ваджувального виробничого комплексу "Електромеханіка" №47 від 15.03.06). Алгоритми проведення енергоаудиту (ЕА) та енергоменеджменту (ЕМ), методики, інструментальні засоби запроваджені у господарській діяльності АЕК "Київенерго” (довідки: "Енергоремонт” №45/113-505 від 18.04.06; "Енергоналадка" №1/1164 від 29.06.06; "Укр-Кан Пауер" №492-02 від 10.11.06); ЗАТ "Українська торгово-промислова корпорація” (довідка №928 від 8.10.06); ЗАТ "Перший Київський молочний завод" (довідка № 376/10 від 3.10.06); при реструктуризації гірничо-металургійного комплексу, машинобудівної та хімічної промисловості (акти: ОАО "Дніпровський металургійний завод ім. Комінтерну” №10-17/10 від 10.10.06, Галузевого концерну машинобудування "Укркомунмаш" №27-03/12-86 від 20.10.06, ЗАТ "Сєвєродонецького об'єднання Азот” №37/11 від 10.11.06). Результати викладені в лапідарній формі як навчально-методичний матеріал у посібниках (довідка ВНЗ Екомен №84 від 27.03.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо формування системи забезпечення енергоефективності. Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць. Практичне впровадження результатів здійснено на основі особистих наукових ідей, за що отримано 2 А. свідоцтва.

Апробація результатів дисертації. Основі теоретичні, методологічні та практичні положення та результати дисертаційної роботи доповідалися дисертантом та отримали позитивну оцінку на 27 міжнародних та загальнонаціональних наукових і науково-практичних конференціях та 11 методичних семінарах, зокрема: "Фундаментальні дослідження у сучасному інноваційному процесі: організація, ефективність, інтеграція” (м. Київ, грудень 2003 р.), "Інвестування в енергетику та енергозбереження: технології, фінансові та правові аспекти" (м. Ялта, вересень 2005 р.), "Європейський досвід менеджменту в енергоіндустрії" (м. Гаага, серпень 2005 р.), "Усунення перешкод на шляху підвищення ЕПВ в Європі” (м. Київ, лютий 2006 р.), "Енергозбереження як фактор зміцнення ЕБ України" (м. Київ, лютий 2006 р.), "Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні" (м. Київ, квітень 2006 р.), "UKR-POWER 2006” та "UKR-POWER 2007” (м. Ялта, червень 2006 р. та вересень 2007 р.), "Соціально-економічні напрями розвитку в контексті процесів міжнародної інтеграції” (м. Херсон, вересень 2006 р.), "Україна-Чехія-ЄС: сучасний стан і перспективи" (м. Прага, жовтень 2006 р., лютий 2007 р.), "Проблеми економіки і управління на транспорті” (м. Київ, січень 2004 р.), "Проблеми економічної кібернетики" (м. Запоріжжя, вересень 2004 р.), "Теорія і практика сучасної економіки" (м. Черкаси, вересень 2004 р.), "Економічні проблеми промислового розвитку в Україні" (м. Донецьк, травень 2005 р.), "Сучасні напрями моделювання економіки" (м. Київ, вересень 2005 р.), "Шляхи впровадження ефективного управління ЕПВ" (м. Київ, грудень 2005 р.), "Особливості розвитку міжнародних ринків газу: світовий досвід і українські реалії” (м. Київ, січень 2006 р.), "Прогнозування науково-технологічного інноваційного розвитку: державна програма України та світовий досвід” (м. Київ, червень 2006 р.), "Проблеми інноваційного розвитку територій" (м. Київ, червень 2006 р.); "Проблеми трансферу технологій”, "Законодавче впровадження Державної програми реформування, модернізації, розвитку енергетики”, "Нова енергія України”, "Інноваційні рішення в енергозбереженні”; парламентських слуханнях: "Перспективи розвитку ПЕК України”, "Питання ЕПВ в Україні" (2005-2006 рр.); на засіданнях учених рад Інституту економіки та РВПС НАН України (2004-2007 рр.).

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційної роботи опубліковані у 57 наукових працях (загальний обсяг 84,1 друк. арк., особисто автору належить 79,8 друк. арк.), з них 7 монографій (2 одноосібні); 31 стаття у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з економічних наук; 5 - у ін. виданнях, 12 - матеріали конференцій; отримано 2 А. с. (програмний продукт, методики, практичний інструментарій).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, 15 додатків (287 с.), переліку використаних джерел (284 найменування на 22 с.). Основний текст викладений на 411 с., що містить 47 таблиць, 53 рисунки й економічні номограми. Із загальної кількості таблиць і рисунків лише 27 займають усю площу сторінки.

Основний зміст дисертації

У першому розділі - "Теоретико-концептуальні підходи до вирішення проблем енергоефективності промислового виробництва" - сформульовані базові положення теорії ЕПВ на основі сформованої парадигми побудови складних систем і дослідження їх еволюції, дано трактування, розкриті сутність і зміст її вихідних категоріальних понять, зокрема, ЕПВ, СЗЕ, ВСУ-технологія ЕЕ; викладена авторська концепція управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ та наукові засади формування адаптивної СЗЕ у промисловості; визначена структура заходів із енергоефективності (ЗЕЕ); доведено, що ЕПВ є парафразою ЕБ держави, основою для відтворення самодостатньої, соціально спрямованої економіки; удосконалено організаційно-економічні підходи щодо здійснення моніторингу енергоекономічних процесів і прийняття оптимальних рішень на макрорівні; аргументовано, що стратегічний потенціал промисловості є ключовою категорією-детермінантою досягнення бажаної ЕПВ і забезпечення інноваційної здатності, технологічної конкурентоспроможності національного господарства.

Дисертантом запропоновані теоретико-концептуальні засади теорії ЕПВ. Вона виступає гілкою класичної економіки та управління національним господарством, але має власний категоріальний апарат та змістове навантаження понять. Визнано, що сучасне трактування дефініції "енергоефективність” зазвичай використовується при співставленні енергоємності ВВП або промислової продукції та при аналізі результативності політики енергозбереження чи недостатності ресурсного забезпечення виробництва. Дисертантом рекомендовано використовувати сукупність засобів і важелів впливу на ЕПВ та провадити дії, спрямовані на забезпечення визначеного/гарантованого обсягу випуску промислової продукції при мінімізації енергоспоживання, тобто ефективно використовувати енергоресурси - термін "ЕЕ”, відбиває властивість промислового виробництва, технологій, складних систем і характеризує обсяг випуску продукції на одиницю спожитої енергії.

Сукупність принципів формування та функціонування самоорганізуючої СЗЕ, запропонована автором, класифікована відповідно до розробленої інтегральної концепції управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ. Концепція передбачає запровадження нової форми організації виробництва та управління його ЕЕ. У сформованій на засадах системно-комплексного й ресурсно-функціонального підходів у поєднанні з об'єктно-цільовим і синергетичним концепції обґрунтовано, що при запроваджені нової форми організації виробництва та забезпечення високого рівня ЕЕ, завдяки ефекту локалізації зусиль суб'єктів управління промисловістю, послаблюються руйнівні впливи на ЕПВ, що є ознакою структури-атрактора та зумовлює вимірність і прогнозованість її розвитку. Дисертантом запропонована СЗЕ, яка являє собою сукупність складових багатокомпонентної системи, потенційних можливостей кожної з них, структурованих відповідно до виконання функцій управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ під впливом ресурсно-функціональних механізмів. Метою запровадження нової форми організації виробництва як прийнятного корелятора енергоекономічних процесів є: вдосконалення організаційно-економічних засад підвищення ЕПВ.

На основі розроблених дисертантом положень теорії ЕПВ формалізовано параметри моделі СЗЕ, проведено її системний аналіз з виокремленням підсистем: функціональних, загального управління, цільових. Цільова структурна одиниця структури-атрактора представлена підсистемами трансформації, забезпечення, підвищення техніко-організаційного рівня, прогнозування й контролю - ПіК, регулювання й взаємодії - РіВ. Ці підсистеми забезпечують життєздатність СЗЕ на основі обміну результатами діяльності механізмів управління ЕЕ. Завдяки відтворенню ефекту локалізації вони є центром формування адаптивної СЗЕ, активізації інноваційних і технологічних можливостей, зосереджених у промисловому виробництві. Надійну СЗЕ як провідний фрагмент якісного розвитку економіки промисловості проаналізовано на основі виділення у її природі само - й дезорганізаційних чинників, зв'язків та цілей.

За розробленою схемою функціонування СЗЕ запропоновано домінанти її динаміки, що враховують спрощення/обмеження пріоритетів і траєкторію промислового зростання. Доведено, що досягнення високого рівня ЕПВ є гарантованим за умови системного застосування пропонованих теоретико-методологічних засад формування та запровадження СЗЕ у промисловості впродовж двох її життєвих циклів (ЖЦ) (І - 2007-2040 рр., ІІ - 2041-2076 рр.). Відтак, розроблено модель промислового зростання, згідно з якою визначені пріоритети, побудовані прогнози макропоказників і стратегічного потенціалу (СП) промисловості до 2080 р.

Доведено, що енергетична безпека (ЕБ) країни визначається рівнями економічного й техніко-технологічного розвитку та ЕПВ, якістю продуктивних сил і виробничих відносин, а не обсягом ресурсного забезпечення суспільного виробництва, а за допомогою економічних концепцій і стратегічних положень об'єктивується у політиці ЕЕ, тому функціональне призначення пропонованої системи забезпечення енергоефективності (СЗЕ) у промисловості відтворює цільові настанови щодо захисту державно-економічного статусу України.

У другому розділі - "Методологія формування адаптивної системи забезпечення енергоефективності у промисловості України" - визначені методологічні принципи комплексної діагностики та прогнозування ЕПВ; запропоновані ресурсно-функціональні механізми забезпечення результативності функціонування СЗЕ (рис.1) з розробленням їх функцій, важелів впливу, етапів проектування та інструментів реалізації; опрацьовані інформаційно-методичні формування релевантної бази даних для побудови ймовірнісного прогнозу обсягів енергоспоживання та компенсації втрат у промисловості з розробкою цільового програмного комплексу; здійснений науково-обґрунтований добір критеріальних показників на основі єдиного критерію оцінки; запропоновані нова система агрегованих показників-індикаторів ЕЕ та методи обчислення кожного із гетерархічної сукупності; окреслені економічні умови й чинники зростання ЕПВ; розроблена методологія моделювання розвитку паливних галузей.

Дисертантом запропоновані методи оцінювання повної енергоємності випуску промислової продукції та діагностики ЕПВ з урахуванням рівня невизначеності сучасних амбівалентних подій, що призводять до хибного уявлення про дійсний рівень ЕЕ української промисловості (загальновідомим є порівняння питомих витрат у вітчизняній промисловості із середньостатистичними значеннями однотипного виробництва країн світу без урахування специфічності галузей і використовуваних технологій, що не відповідає реальній ролі та місцю України у світовому поділі праці).

Ресурсно-функціональний підхід забезпечує єдність цільової орієнтації СЗЕ та конкретних завдань із можливістю їх виконання в умовах обмежених ресурсів для реалізації критичних ЕЕ проектів. Об'єктно-цільовий - забезпечує декомпозицію будь-якої проблеми ЕПВ, розглядає завдання СЗЕ як сукупність простих, ізольованих один від одного завдань. А їх реалізація конкретним блоком здійснюється незалежно й у будь-якому порядку, не порушуючи процесу управління ЕЕ, повторно використовуючи об'єкти і підсистеми СЗЕ та методичний апарат для обчислення однотипних параметрів інших складних систем. Поєднання підходів і зумовлює наявність притаманних просторово-часовому континууму властивостей системи-атрактора - її вимірність, гнучкість, зміну масштабів, адаптивність. Розроблення принципів наукової обґрунтованості з урахуванням сучасних вимог до ЕПВ на засадах реалізації інтегральної концепції передбачає отримання синергетичного ефекту, сприйняття природи.

Обґрунтування дисертантом конструкції адаптивної СЗЕ доповнене новою системою агрегованих показників-індикаторів ЕЕ, сформованою з 4-х окремих систем показників, що забезпечує методологічну основу оцінки та прогнозу ЕПВ, порівняння об'єктів за єдиним критерієм. Для 4-х гетерархій розроблені методики обчислення кожного показника-індикатора за комплексами моделей і функціональних залежностей. У складі показників-індикаторів І рівня налічується 9 внутрішньосистемних вимірів (відносні, абсолютні, узагальнені), що доцільно використовувати при формуванні результативних ознак цільових програм ЕЕ та здійсненні управління за відхиленнями. Показники-індикатори ЕЕ ІІ рівня (8 інтегральних та узагальнених, обчислених за ГСТП - і ГСТТП-структурами) рекомендовані для оцінювання ЕПВ виробничо-економічних систем та ЕЕ на галузевому і міжгалузевому рівнях.

У третьому розділі - "Ресурсно-функціональне забезпечення операційної енергоефективності промислового виробництва" - проведена діагностика освоєння й раціонального використання енергетичного потенціалу України, визначені економічні проблеми розвитку ПЕК та шляхи щодо збільшення частки НВДЕ у перспективному ПЕБ при розбудові наукоємних секторів машинобудування, а також визначені особливості сучасних процесів енергоспоживання за видами економічної діяльності національного господарства, досліджені диспропорції та можливі зміни в структурі промислового виробництва і їх вплив на ЕПВ.

Дисертантом за агрегованими показниками-індикаторами ЕЕ досліджений стан ПЕК, його економічні проблеми, перспективи розвитку НВДЕ з аналізом причин низької ЕПВ видобувних галузей. Сформовано вихідну ІМБ для діагностики підсистеми "забезпечення” СЗЕ та розроблені диверсифікаційні напрями її функціонування. Це дало змогу оцінити дієвість промислової політики в ПЕК, побудувати теоретико-аналітичні й прикладні моделі залежності ЕПВ від інноваційних витрат, зношеності ОВЗ, кількості введених новітніх технологій з високим ступенем апроксимації характеристик. Результати дослідження засвідчили, що витрати енергоресурсів на одиницю продукції впродовж 2000-2004 рр. поступово знижувались, проте у 2005 р. зросли настільки, що визначаються як загальна негативна тенденція. У період з 2005 р. по 2006 р. ЕПВ знизилась з 3,1 до 2,9 млн. грн. /тис. т у. п. Результати аналізу в цілому показують, що у 2000 р. ЕПВ становила 1,6; у 2004 р. - 1,9; у 2006 р. - 2,9 млн. грн. /тис. т у. п., це відтворює існуючі зміни в структурі промисловості.

Підвищення ЕЕ за період 1995-2006 рр. отримане внаслідок часткового усунення структурно-галузевих диспропорцій - частка енергоємних галузей скоротилася з 68,0% до 61,4%, з них видобувних - з 16,1% до 8,3% (при підвищенні їх ЕЕ з 1,0 до 1,5 млн. грн. /тис. т у. п.). Спостерігалось також зростання частки харчової промисловості з 13,0% до 17,8% при одночасному зростанні її ЕЕ (з 5,2 до 20,2 млн. грн. /тис. т у. п.). Проте позитивні тенденції нівельовані деструктивними змінами в машинобудуванні: при підвищенні ЕЕ за цей період з 7,8 до 20,6 млн. грн. /тис. т у. п. - втрачена її частка з 14,1% до 12,8%. А зростання частки виробництва електроенергії, газу й води в структурі промисловості з 1,03% до 15,3% при повільному зростанні його ЕЕ з 0,7 у 1995 р. до 1,5 млн. грн. /тис. т у. п. у 2006 р. та підвищенні цін на енергоресурси зумовило зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх і внутрішніх ринках.

Діагностика енергоекономічних процесів у видобувних галузях зумовила розробку пропозицій щодо мобілізації резервів для досягнення високого рівня ЕПВ на основі технологічного оновлення, підвищення конкурентоспроможності вуглевидобувних підприємств при запроваджені ЕМ і ЕА, цільових програм ЕЕ. За розрахунками дисертанта при запровадженні міжгалузевих ЗЕЕ з витратами у 19 млрд. дол. США економія становитиме 228 млн. т у. п. При реалізації галузевих ЕЕ проектів потреба в інвестиціях становить 37,8 млрд. дол. США, а питомі витрати на тону зекономленого ПЕР складатимуть 175 дол. /т у. п. (відповідний показник у ПЕК дорівнює 248 дол. /т у. п.). Доведено, що внаслідок активізації політики ЕЕ, реалізації цільових програм, технологічного оновлення, введення системи обліку енерговитрат у ГМК та обробних галузях, модернізації виробництва в хімічній і нафтохімічній промисловості забезпеченість промислового комплексу власними ПЕР подвоїться.

На основ запропонованого дисертантом методологічного підходу до оцінки ЕПВ, доведено доцільність зосередження зусиль на реалізації програм ЕЕ, а не на збільшенні обсягу генерування енергії чи будівництві нових енергоблоків на АЕС, тому що витратне нарощування генеруючих потужностей з сформуванням відповідної ресурсної бази є економічно та фізично значно складнішим як і у просторі, так і у часі. Розраховано, що для збільшення обсягу випуску високотехнологічної продукції в обробній промисловості та впровадження новітніх технологій у ГМК необхідно 35% інвестицій від фінансових потреб на розширення техніко-технологічної бази ПЕК, а їх результативність при цьому є у 1,52 раза вищою.

З'ясовано, що у зв'язку із надмірною енергоємністю вітчизняної металопродукції (з 1990 р. ЕЕ знизилась з 1,8 до 1,1 млн. грн. /тис. т у. п. у 1995 р.,) вже у 1996 р. було втрачено 45,3% ринків її реалізації, які повернути не реально і нині (частка експорту України у світі в 1990 р. становила 9,9%, а у 1995 р. знизилась до 3,6%). Незважаючи на застарілу технологію, первинно закладену низьку якість і високу енергоємність продукції, навіть після падіння обсягу виробництва (1990-1995 рр.) утричі, впродовж 1995-2003 рр. Україна зберігає статус одного з найбільших світових виробників-експортерів чорного металу. Висока енергоресурсомісткість металургійних виробництв при постійному зростанні цін на ПЕР висуває на перше місце необхідність комплексного вирішення проблем ЕПВ (потенціал ЕЕ галузі сягає 34,3%). У загальному обсязі енергоспоживання в ГМК енерговитрати чорної металургії становлять 46,7%, гірничо-збагачувальних підприємств - 22,0%, феросплавних - 19,5%. Електроємними є кисневі станції й електросталеплавильні виробництва, основним споживачем тепла - коксохімічні комбінати. Тривалий період ОВЗ у ГМК не оновлювалися, станом на 2006 р. їх зношеність досягла 82%, а виробничі потужності були завантажені лише на 43,2%. У вітчизняному секторі чорної металургії виробництво електросталі посідає 4,2% (у світі 33,8%), за прогресивною технологією безперервного розливу виробляється лише 23,0% продукції (у світі 88,0%). При позиціонуванні результативності національного ГМК у світі (у 2006 р. ЕПВ України становила 0,5 дол. США/кг н. е, а середні світові показники - 2,5 дол. США/кг н. е) визначено, що наднормові витрати виникають за рахунок використання неконкурентоздатної мартенівської технології (зношеність мартенів становить 86,7%).

У четвертому розділі - "Принципові методичні підходи щодо вирішення національно-господарської проблеми забезпечення енергоефективності” - запропоноване методичне вирішення проблем забезпечення ЕПВ при виконанні визначених в дослідженні функцій підсистемами ПіК та РіВ на основі розроблених дисертантом методик: оцінки СП і його проектування; експрес-діагностики промислових технологій за комплексним інтегральним показником ЕЕ; ранжування й добору нововведень; корегування випереджувального розвитку промисловості та прогнозних макропоказників з підвищенням вимог до ЕПВ; чотирирівневого зустрічного прогнозу; вдосконалення способів контролювання та регулювання діяльності у сфері ЕЕ; комплексного оцінювання технологій генерації енергії.

Модернізація та заміна промислових технологій - найбільш складні завдання, що є рушійною силою забезпечення ЕПВ, тому дисертантом розроблена методика комплексної оцінки ЕЕ технологій, їх експрес-діагностики за факторами "специфічність”, ЕЕ, ресурсомісткість, собівартість продукції на основі узагальнених інтегральних показників, що враховують режимні та циклічні характеристики "система-об'єкт" виробничо-економічної системи у комплексному інтегральному показнику (КІПРЕС), розрахований за формулою (8) з використанням цільової функції мінімізації витрат (8)

Розраховано міні/максні значення ЕПВ, середньо - та довгострокові досягнення у сфері ЕЕ при заміні базових технологій у хімічній промисловості, обчислено прогноз собівартості продукції й обсяги її випуску, енерговитрати та кількість використовуваної сировини за одиницю часу з обґрунтуванням доцільності запровадження новацій.

Розроблено методику оптимізації ЦМВ, її детально опрацьовано з розширенням масштабів застосування в різних галузях та виробництвах для розв'язання оптимізаційних завдань із підвищення ЕЕ, проведено обчислення: оптимальних термінів, необхідних витрат та кількості ЦМВ з розподілом ресурсів за об'єктами. На рис.4 наведено модель кошти-тривалість ("К-Т”) для заміни ТЕС на 5 МС: при фінансуванні інноваційного проекту в обсязі 7,5 млрд. грн. вони будуть введені у 2009 р.; 6,9 млрд. грн. - у 2010 р. і т.д.; але у 2016 р. технології стануть неконкурентоздатними і, як видно з графіка, оптимальний час їх упровадження - 2011 р., а витрати - 5,9 млрд. грн.

В основу запропонованої дисертантом методики чотирирівневого зустрічного прогнозування макроекономічних показників покладено діалектичну єдність детермінованого й стохастичного аналізу ЕПВ. Вона входить до складу ВСУ-технології ЕЕ при виконанні функцій підсистемами ПіК і РіВ у СЗЕ. Принциповими концепціями, що забезпечують результативне макроекономічне регулювання, є: