Організаційно-економічний механізм відтворення в сільськогосподарському виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Організаційно-економічний механізм відтворення в сільськогосподарському виробництві

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Дніпропетровськ - 2007

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методологічних та практичних аспектів удосконалення організаційно-економічного механізму відтворення в сільськогосподарському виробництві.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку і функціонування організаційно-економічного механізму відтворення в сільському господарстві.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є надбання економічної теорії, аграрної економіки, маркетингу, менеджменту, наукових розробок провідних вчених з питань сутності і специфічних рис відтворення, процесів ціноутворення, оподаткування, збутової політики як складових організаційно-економічного механізму відтворення в аграрній сфері.

В процесі дослідження використані такі загальнонаукові та спеціальні методи: метод системного аналізу, діалектичний, абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення сутності, умов і типів відтворення, моделей економічної рівноваги, особливостей відтворення в сільському господарстві) - перший розділ роботи; прийоми економіко-статистичного методу - аналіз, синтез, порівняння, а також графічний, кореляційний (для оцінки ліквідності та платоспроможності господарств, аналізу натуральних та вартісних показників відтворення в сільському господарстві, дослідження цінових тенденцій та оподаткування в аграрному секторі економіки, виявлення взаємозв'язку між чинниками і показниками, які визначають рівень ефективності виробництва) - другий розділ роботи; методи розрахунково-конструктивний (удосконалення ціноутворення в сільському господарстві), соціологічного опитування (вибір маркетингових стратегій збуту продукції), економіко-математичні прийоми (оптимізація виробничої програми підрозділів підприємств із врахуванням податкових параметрів) - третій розділ.

Інформаційною базою дослідження були законодавчо-нормативні акти з питань економічного реформування аграрного сектора, офіційні матеріали обласного управління статистики Запорізької області та сільськогосподарських підприємств Якимівського району, публікації наукових установ, довідниково-нормативні матеріали, праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів-аграрників та фахівців з окреслених питань, результати опитувань респондентів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному дослідженні та подальшому розвитку теоретичних, методологічних і практичних положень щодо формування організаційно-економічного механізму відтворення в сільському господарстві.

До результатів, які було досягнуто і котрі складають наукову новизну роботи, відносяться:

вперше:

- розроблено методичні підходи щодо визначення ринкових типів відтворення аграрного виробництва із використанням різних джерел формування фонду економічного стимулювання (чистого прибутку та валового доходу) у великих сільськогосподарських підприємствах;

удосконалено:

- затратний метод ціноутворення на продукцію рослинництва та тваринництва, який передбачає виділення поряд із наявними статтями калькуляції вартісної складової такого активу як земля сільськогосподарського призначення;

набули подальшого розвитку:

- особливості застосування маркетингових стратегій через врахування товарної, сервісної диференціації та диференціації персоналу для різних сегментів ринку збуту продукції аграрного сектору;

- напрямки стратегічних зусиль підприємств у вигляді завоювання ринку, зосередження діяльності на найбільш вигідному сегменті щодо цін, економної переорієнтації виробництва, направлені на створення умов для прискорення темпів відтворення в сільському господарстві;

- принципи комерційного розрахунку, виходячи з оренди і суборенди землі та майна в умовах приватної власності на них;

- методичний підхід з максимізації чистого прибутку, що враховує альтернативні системи оподаткування, цінову еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію при оптимізації її виробництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані органами місцевого самоврядування для розробки заходів соціально-економічної політики щодо удосконалення організаційно-економічного механізму відтворення в сільськогосподарському виробництві, підприємствами і організаціями при формуванні маркетингових стратегій збуту продукції, виборі ринкових типів відтворення аграрного виробництва, оптимізації поведінки товаровиробників при змінах у податковому законодавстві.

Пропозиції автора були використані:

- Таврійською державною агротехнічною академією (довідка №38/1-773/1 від 22.05.07) при підготовці лекційного матеріалу та робочих програм з курсів «Ціна і ціноутворення», «Організація планування та управління виробництвом», «Аграрний маркетинг»;

- Якимівською райдержадміністрацією Запорізької області (довідка №937 від 17.05.07) при розробці комплексної програми стабілізації та розвитку сільського господарства, економічного розвитку та формування ринку продовольства на місцевому рівні;

- ВАТ «Приморський» (довідка №407 від 16.05.07) та ПП «Аскон» (довідка №532 від 15.05.07) при економічному обґрунтуванні програми вирощування продукції рослинництва на основі застосування мікроекономічної моделі максимізації прибутку, що враховує податкові параметри, цінову еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію та витрати на її виробництво.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота повністю є результатом самостійного наукового дослідження, в процесі якого викладається авторський підхід до вирішення проблем удосконалення організаційно-економічного механізму відтворення в сільському господарстві у період ринкової трансформації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації виконані та опубліковані самостійно і відображають особистий внесок здобувача у розвиток економічної науки і, зокрема, економіки сільського господарства і АПК. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ідеї та положення, що є безпосереднім результатом особистих наукових пошуків автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації і результати проведених досліджень доповідались і одержали схвалення на 8 наукових конференціях, у тому числі на Міжнародній науково-практичній конференції «Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці» (м. Житомир, 2005 р.); на шостій Міжнародній конференції студентів і молодих учених «Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі» (м. Донецьк, 2005 р.); на другій Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК» (м. Мелітополь, 2005 р.); на Міжнародному форумі молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн» (м. Харків, 2005 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукових досліджень «2005» (м. Полтава, 2005 р.); на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження - «2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), на V державній науково-практичній конференції «Аграрна наука - виробництву» (м. Біла Церква, 2006 р.), на Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м. Умань, 2007 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 14 праць, із них 6 у фахових виданнях загальним обсягом 2,4 ум. друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (177 позицій) та 19 додатків. Зміст роботи викладено на 183 сторінках комп'ютерного тексту, проілюстровано у 29 таблицях та 22 рисунках, що займають 23 сторінки та 12 сторінок відповідно.

сільський аграрний ціновий оподаткування

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження, характеризується зв'язок роботи з науковими темами і програмами, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та публікації, а також визначено особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Наукові засади відтворення аграрного виробництва» узагальнено сутність, умови і типи відтворення, розглянуто специфіку та виділено складові організаційно-економічного механізму відтворення в сільському господарстві.

Можливості підприємств аграрної сфери по розширенню масштабів діяльності визначаються особливостями, притаманними даному сектору економіки. Серед них - наявність господарств різних організаційно-правових форм та їх трансформація, сезонний характер виробництва, його залежність від природно-кліматичних умов, єдність біологічного та економічного факторів та інші.

Дослідження генезису формування окремих теоретичних положень з проблем безперервного повторення і відновлення виробництва в аграрному секторі призводять до висновку про необхідність розробки моделі організаційно-економічного механізму відтворення в сільському господарстві. Процес її побудови повинен здійснюватися у декілька етапів:

- формулювання мети, задач та принципів відтворення;

- визначення складових механізму;

- вибір інструментарію та різновидів забезпечення відтворення;

- побудова схеми організаційно-економічного механізму відтворення в аграрному секторі.

Метою відновлення виробництва та його зростання є отримання прибутків для розвитку сільського господарства та забезпечення населення високоякісними продуктами харчування. Задачі, які підлягають вирішенню, можуть коливатися в залежності від обраної мети. Серед них можна виділити такі, як:

- забезпечення розширеного відтворення;

- виявлення резервів підвищення ефективності використання наявних ресурсів;

- раціональна організація процесу управління відтворенням.

Особливої уваги заслуговує формування та обґрунтування принципів відновлення та розвитку виробництва в сільському господарстві. Сьогодні їх кількість коливається від двох до п'яти. Серед них доцільно виділити такі, як самоокупність, самофінансування, самоуправління, матеріальна відповідальність та матеріальна заінтересованість, орієнтація на запити ринку.

Система відтворення передбачає визначення сфери діяльності сільськогосподарських підприємств, асортименту продукції, ринків її збуту на основі врахування оподаткування, ціноутворення (економічних елементів механізму відтворення) та системи економічних зв'язків та інтересів (організаційного елементу механізму відтворення).

Формування та регулювання відтворення проводиться за допомогою відповідних важелів - податків, ціни, прибутку, фінансових санкцій, цільових грошових фондів.

Якщо сформований механізм відповідає встановленим вимогам, вирішує поставлені задачі, то немає потреби в його удосконаленні, і навпаки. Зміни починаються з уточнення мети, задач, принципів управління і закінчуються приведенням всіх або деяких його складових у вигляд, адекватний вимогам ринку з уточненням відповідної схеми.

Організаційно-економічний механізм відтворення в сільському господарстві - це складна система, яка дозволяє управляти відновленням і розширенням виробництва продукції на основі визначення її функціонально-структурних складових. Застосування даної моделі дозволяє розв'язати практично всі проблеми, оскільки основне регулювання здійснюється у процесі виробництва. Саме на стадії створення продукту закладаються параметри та пропорції, що забезпечують ефективне використання ресурсів та випуск конкурентоспроможної продукції.

Вчені вважають, що основними факторами відтворення в сільському господарстві є робоча сила, засоби виробництва, земля, наука, форми і методи організації праці. Для створення сприятливих умов розвитку аграрного сектору необхідно визнати земельні угіддя сільськогосподарського призначення у якості основного ціноутворюючого чинника.

Здатність підприємств здійснювати розширене відтворення визначається ефективністю як виробництва, так і безпосередньої реалізації продукції. Дане положення є актуальним внаслідок впливу на відтворювальний процес ряду зовнішніх факторів. Серед них - економічні, політичні, науково-технологічні, організаційні, соціально-демографічні, природно-географічні.

Оцінюючи реальний стан відтворювального процесу, можна стверджувати, що високоефективне функціонування сільського господарства неможливо без принципової зміни місця і ролі виробника продукції в системі управління. Господарство, як головна відтворювальна ланка, для функціонування на основі самофінансування повинно застосовувати сучасні методи господарювання.

В результаті досліджень дійшли до висновку, що темпи відтворення в аграрній сфері визначає організаційно-економічний механізм, ефективність якого доцільно розглядати як загальну суму економічних результатів по кожній його складовій.

У другому розділі «Стан і тенденції відтворення в сільському господарстві регіону» досліджено фінансовий стан товаровиробників, визначено тенденції відтворювального процесу в підприємствах Запорізької області, розглянуто цінову динаміку та оподаткування в аграрному виробництві.

Сільське господарство Запорізької області протягом аналізованого періоду розвивалося нерівномірно. Так, у господарствах усіх категорій з 2001 року спостерігається спад виробництва валової продукції. В 2004-2005 роках відбулося її нарощування, тобто приріст показника на кінець періоду дослідження становив в цілому по сільському господарству 24%, по рослинництву - 39,3%, тваринництву - 0,6%. Виробництво рослинницької продукції зосереджено в крупних підприємствах. Розмір даного показника в 2005 році становив 134,2% від його рівня в 2000 році. Частка продукції тваринництва в загальній кількості валової продукції сільського господарства незначна і варіює від 19,8% в 2004 році до 25,7% у 2000 році. Дана тенденція пояснюється згортанням великих ферм і комплексів у зв'язку з відсутністю поточних можливостей, а також накопичених ресурсів для компенсації одержаних від галузі збитків. Протягом досліджуваного періоду більша частина тваринницької продукції виробляється селянськими подвір'ями. Відбувається скорочення її вартості в 2005 році порівняно з 2000 роком на 2,2% у даній категорії господарств та зростання на 6,9% у сільськогосподарських підприємствах. Дані зміни можна вважати позитивними, оскільки саме великі господарства сприяють забезпеченню населення високоякісними продуктами харчування внаслідок використання диференціації та спеціалізації, досягнень науково-технічного прогресу, побудові взаємозв'язків на основі кооперації в середині галузі та між ними, наявності чіткої системи контролю якості.

Зміни у валовій продукції сільського господарства спричинили коливання у сумах доходу (таблиця 1).

Таблиця 1. Економічна ефективність виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області

Рис. 2. Залежність агрегованого показника податків від рентабельності вирощування зернових і зернобобових культур Якимівського району Запорізької області

Темпи відтворювальних процесів визначаються напрямками дій сільськогосподарських підприємств щодо збуту своєї продукції. Оцінка сегментів споживачів Якимівського району на основі опитування за критеріями якості, сервісного обслуговування, ціни, мети та обсягу продажу дозволила розробити пропозиції щодо вибору маркетингових стратегій відповідно конкурентним перевагам. Так, у випадку реалізації продукції переробним підприємствам та посередницьким структурам необхідно застосовувати товарну диференціацію в аспекті створення більш якісної продукції шляхом організації контролю за дотриманням технологічної дисципліни. При реалізації продукції на ринку, через власні ларьки та магазини як показник диференціації слід використовувати персонал, акцентуючи увагу на його позитивних рисах - ввічливості, делікатності, порядності. Рекомендується віддавати перевагу сервісній диференціації, орієнтуючись на покращення умов обслуговування клієнтів, за умов видачі продукції пайовикам та працівникам господарства.

Оптимальними стратегіями конкурентної боротьби для сільськогосподарських підприємств Якимівського району при вирощуванні зернових і зернобобових культур (ТОВ «Україна» та ВАТ «Приморський»), соняшнику (ТОВ «Україна»), великої рогатої худоби в живій масі та соняшнику (ВК «Переможець») є збереження своєї частки на ринку шляхом зміцнення вигідних обмінів з покупцями і постачальниками ресурсів, підтримання досягнутого рівня рентабельності, балансування цін. ПП «Аскон», ТОВ «Україна» при виробництві молока та ПП «Аскон» при вирощуванні великої рогатої худоби в живій масі слід зосередити діяльність на даному сегменті ринку при незмінній його частці завдяки переливу фінансових ресурсів з неприбуткових сфер бізнесу, пошуку оптимальних каналів збуту, диференціації продукції.

Вибір ринкових типів відтворення аграрного виробництва у великих сільськогосподарських підприємствах повинен здійснюватися з урахуванням двох джерел формування фонду економічного стимулювання - чистого прибутку та валового доходу.

Розширене відтворення супроводжується проходженням стадій виробництва і реалізації продукту при систематичному та безперервному відновленні, зростанні матеріального та людського капіталу. Основою для здійснення даних процесів є створення відповідних фондів. З метою зацікавленості працівників у кінцевих результатах господарювання пропонується часткове формування фонду споживання у вигляді орендної плати, заробітної плати з відрахуваннями на початкових етапах розподілу чистої виручки від реалізації продукції. Фонд відшкодування оборотних активів складається із вартості насіння, кормів, добрив, медикаментів, нафтопродуктів, запчастин, ремонтних, будівельних та інших матеріалів. Витрати на відшкодування необоротних активів містять амортизаційні відрахування по основним засобам та земельним ділянкам сільськогосподарського призначення. Утворення фонду відшкодування є передумовою процесу відтворення в аграрній сфері.

Валовий прибуток розраховується як різниця між чистою виручкою від реалізації та собівартістю сільськогосподарської продукції. Після корегування його величини на розмір витрат на збут, адміністративних, операційних, фінансових, надзвичайних та інших витрат і доходів, податку на прибуток від звичайної та надзвичайної діяльності визначається чистий прибуток. Його частина використовується для створення фонду економічного стимулювання, який остаточно формує фонд споживання і направляється на відтворення людського капіталу. Іншою складовою чистого прибутку є фонд нагромадження, що містить резервний фонд, витрати на відшкодування необоротних активів, які не заміщують зношуваних засобів виробництва, та фонд відновлення і розвитку виробництва, кошти яких призначені для удосконалення і зростання матеріального капіталу (рис 3).

Другий тип відтворення аграрного виробництва передбачає створення фонду економічного стимулювання разом з іншими складовими витрат на споживання на етапі отримання сільськогосподарським підприємством валового доходу. Його величина є частиною чистої виручки від реалізації продукції після відрахувань з неї коштів для відшкодування вартості оборотних та необоротних активів. Дана схема створення фондів відтворення підвищує стимулюючу роль в подальшому розширенні масштабів сільськогосподарської діяльності і скороченні матеріальних витрат на одиницю продукції.

Якщо розмір коштів, що використовуються на поліпшення стану людського капіталу, залежить переважно від валового доходу, то фонд нагромадження формується лише за рахунок чистого прибутку, величина якого визначається кількістю виробленої продукції, її собівартістю та ціною реалізації. На основі їх врахування, підприємства отримують додаткові кошти для відтворення людського та матеріального капіталу, що забезпечує високі і сталі темпи розвитку сільського господарства.

В умовах реформування власності орієнтація товаровиробників на запити ринку, використання залученого капіталу при формуванні фондів споживання, відшкодування та нагромадження, високий рівень матеріальної відповідальності, зацікавленості та самостійності дозволять збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції.

Сьогодні в Україні значний вплив на відтворювальні процеси в аграрній сфері здійснює нестабільність цін, їх коливання. Цим і пояснюється нестійкі тенденції по отриманню прибутків в сільському господарстві, внаслідок чого виникає різне за рівнем ефективності господарювання. В таких умовах поряд із змінами в організації виробництва необхідно використовувати і важелі економічного регулювання, серед яких особлива увага повинна бути приділена ціновій політиці. Удосконалення затратного методу формування ціни на продукцію рослинництва та тваринництва із включенням вартості землі в економічні розрахунки необхідне для подолання диспаритету цін між сільським господарством та промисловістю.

Ціна на продукцію встановлюється шляхом сумування двох складових. Перша з них - це сумарні витрати, які оцінюються у розрізі статей у натуральних показниках та грошовому виразі з урахуванням реально прогнозованого їх рівня на одиницю продукції та містять амортизаційні витрати по ріллі. Прибуток планується у відсотках до собівартості продукту, враховуючи його конкурентоспроможність. Амортизаційні витрати по ріллі для рослинницької продукції при запланованій урожайності культур визначаються шляхом множення грошової оцінки земель та щорічної норми амортизації.

Її величина визначається з урахуванням терміну капіталізації рентного доходу в 33 роки, що відповідає 3%-й платі за користування кредитом. Амортизаційні витрати по земельним угіддям сільськогосподарського призначення для продукції тваринництва розраховуються на основі врахування щорічної норми амортизації, грошової оцінки даної категорії земель та площі, необхідної для виробництва центнера продукції. Останній показник визначається на основі оцінки фактичної потреби в кормах у центнерах кормових одиниць з урахуванням нормативів їх витрат при прогнозованій продуктивності тварин, та використовуючи дані про урожайність кормових культур і забезпеченість ними підприємства.

Оскільки податки є основним елементом собівартості продукту, рівень якої визначає ефективність виробництва, тобто можливості господарств по отриманню прибутку, необхідного для початку відтворювального циклу, важливого значення набуває вибір і оцінка оптимальної економічної стратегії в умовах безперервних змін у податковому середовищі. Методичною її основою є мікроекономічна модель максимізації прибутку, що об'єднує ціну продукції, витрати на її виробництво, нестабільні податкові параметри. При оптимізації виробничої програми продукції рослинництва відбувається зростання чистого прибутку порівняно із запланованим його рівнем у ВК «Переможець» з 18,8 тис. грн. до 34,1 тис. грн., у ВАТ «Приморський» з 296 тис. грн. до 310 тис. грн., у ТОВ «Україна» з 160,4 тис. грн. до 209,8 тис. грн. Як наслідок, за рахунок сплати податку на прибуток незначно збільшилась загальна сума податків та їх величина на одиницю продукції. Тобто, запропонована методика орієнтована не на зниження абсолютної суми податкових зобов'язань, а на зростання коефіцієнту ефективності оподаткування, зменшення величини податків на одиницю чистого прибутку при максимізації його суми в господарствах Якимівського району.

Висновки

1. Організаційно-економічний механізм відтворення в сільському господарстві - це складна економічна система, яка передбачає послідовне регулювання відновлення і розвитку виробництва в аграрному секторі на основі врахування процесів ціноутворення, оподаткування, систем економічних зв'язків і інтересів. На відтворювальний процес в сільському господарстві здійснюють вплив ряд факторів. Серед них - економічні, політичні, науково-технологічні, організаційні, соціально-демографічні. Для вступу у СОТ особлива увага повинна бути приділена приведенням у відповідність з вимогами даної організації цінової політики та системи оподаткування, тобто економічним факторам.

2. Застосування пільгового режиму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників аграрного сектора не забезпечило збільшення надходжень до бюджету. На кінець 2005 року у сільськогосподарських підприємствах Запорізької області відбулося зниження розміру нарахованих та сплачених сум фіксованого податку на 43,1% і 11,1% відповідно. Це обумовлено змінами в кількісному складі земельних угідь у результаті їх розпаювання. Найбільшу частку у структурі податків займають відрахування з фонду оплати праці. Їх величина у сукупності із сумою збору за забруднення навколишнього середовища, фіксованого сільськогосподарського податку є постійною і не реагує на зміну прибутковості діяльності господарств, тобто абсолютно нееластична. При зростанні рентабельності ставка даних податків зменшується. Отже, податковим умовам, в яких функціонують підприємства аграрного сектору, притаманний ефект регресивності.

3. Для господарств регіону характерний перехід від кризового до нестійкого фінансового стану за рахунок зростання короткострокових кредитів. Для сільськогосподарських підприємств Якимівського району притаманним є недостатній рівень «нормальних» джерел формування запасів, а саме: власних обігових коштів, довгострокових та короткострокових зобов'язань, незважаючи на зростання останніх у 3,5 рази. Баланс аграрних формувань як області, так і району не є абсолютно ліквідним на протязі досліджуваного періоду. Нестача власних обігових коштів свідчить про неспроможність господарств здійснювати діяльність на основі самофінансування.

4. У формуванні пропозиції сільськогосподарської продукції Запорізького регіону провідне місце займають господарства населення. Однак, на кінець 2005 року окреслилась тенденція до скорочення обсягів виробництва тваринницької продукції в даному секторі підприємств. Це обумовлено зниженням ролі дрібних господарств у формуванні доходів сільських мешканців. Основними виробниками зерна є сільськогосподарські підприємства, про що свідчить їх частка у валовому виробництві продукції, яка змінюється від 82,4% до 79,8%. Незначні коливання у валовому виробництві соняшнику та яєць свідчать про досить стабільний стан підгалузей та перспективи подальшого їх розвитку. Передові позиції особистих селянських господарств при виробництві овочів та картоплі пояснюються здешевленням ручної праці. Ситуація щодо виробництва м'яса всіх видів у забійній вазі є досить складною. Головною причиною виявилася кризова ситуація у 2003 році із заготівлею кормів, стрімке підвищення цін на них, що призвело до збільшення реалізації худоби на забій та скорочення купівлі молодняку для відгодівлі. Виробництво молока зосереджено у селянських подвір'ях, що є негативною тенденцією. Стихійність та неорганізованість при реалізації даного виду продукції призводить до зниження обсягів її заготовки та якості.

5. Низька ефективність сільськогосподарського виробництва обумовлена збитковістю виробництва продукції тваринництва як по Запорізькому регіону, так і по Якимівському району. Технологічними чинниками такої ситуації у переважній більшості господарств є низький рівень продуктивності тварин та концентрації поголів'я. У підприємствах району на кінець 2005 року спостерігається зростання рентабельності виробництва рослинницької продукції в 4,7 разів внаслідок підвищення реалізаційних цін та збільшення обсягів продажу посередницьким структурам.

6. Адекватно реагувати на ринкові сигнали для перемоги у конкурентній боротьбі з метою покращення результатів господарювання дозволяє вибір маркетингових стратегій диференціації за джерелами - товар, сервіс, персонал. При реалізації продукції переробним підприємствам та посередницьким структурам слід використовувати товарну диференціацію. У випадку її збуту на ринку через власні ларьки та магазини слід акцентувати увагу на диференціації персоналу. При видачі виробленої сільськогосподарської продукції пайовикам, працівникам у рахунок оплати праці доцільно орієнтуватися на покращення сервісу. Це дозволить збільшити виручку від реалізації товарів шляхом обрання найбільш вигідного каналу збуту у відповідності до їх якості.

7. Еквівалентність обміну між аграрним сектором та промисловістю потребує врахування вартісної оцінки земель сільськогосподарського призначення у собівартості продукції. За таких умов ціна одного центнера зерна могла б становити 65,4 грн. проти фактично зафіксованої її величини у 2005 році - 47,4 грн., а ціна одного центнера молока - відповідно 111,4 грн. замість 102,6 грн.

8. Реформування власності трудових колективів вимагає застосування нових ринкових типів відтворення аграрного виробництва для великих сільськогосподарських підприємств із використанням різних джерел створення фонду економічного стимулювання. На початкових етапах розвитку підприємств рекомендується його формування з чистого прибутку згідно нормативів. При досягненні певної стабільності у результатах господарювання для забезпечення режиму економії пропонується формувати фонд економічного стимулювання з валового доходу, який створюється після відшкодування вартості оборотних та необоротних активів з чистої виручки від реалізації продукції.

9. Оптимізація економічної стратегії підрозділів, що займаються вирощуванням продукції рослинництва, у господарствах Якимівського району за критерієм максимального чистого прибутку вказує на необхідність зменшення запланованих показників виробничої діяльності у випадку відміни податкових пільг для сільськогосподарських товаровиробників. Зростання величини чистого прибутку з розрахунку на одиницю податкових зобов'язань свідчить про доцільність застосування мікроекономічної моделі оптимізації поведінки господарюючих суб'єктів при нестабільних податкових параметрах у сільському господарстві.

Размещено на Allbest.ru