Системне формування стратегічного потенціалу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Системне формування стратегічного потенціалу підприємства

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Луганськ - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У реаліях світової сучасної економіки знань відсутнє таке поняття, як «кінцевий результат», а є безперервний постійний рух до чергової мети. Це не демонструє більшість вітчизняних підприємств. Одна з причин - це відсутність системності в підході до постійного вдосконалення як до процесу формування та реалізації стратегічного потенціалу підприємства. Основою системного формування такого потенціалу є навчання. Саме здатність навчатися швидше за своїх конкурентів сьогодні є єдиним надійним джерелом переваги підприємства над конкурентами.

Українські підприємства ще не здатні до забезпечення своєї конкурентоспроможності шляхом переходу до організації, що навчається. Це пов'язано, з одного боку, з відсутністю науково обґрунтованих інструментів системного формування стратегічного потенціалу підприємств, а з іншого - пасивністю системи вищої освіти України в цьому процесі. Значна частина наукових досліджень, пов'язаних з організаціями, що навчаються, упроваджується зарубіжними вченими. Дослідження відображають особливості функціонування підприємств, які знаходяться в економічно розвинутих країнах. Наукові результати, отримані зарубіжними дослідниками неможливо беззастережно застосовувати на практиці в Україні. Вони потребують адаптації до реалій вітчизняної економіки.

У зв'язку з цим важливим і своєчасним є продовження досліджень з теоретичного обґрунтування й розробки комплексу практичних інструментів, які пов'язані з формуванням стратегічного потенціалу підприємств як системної діяльності. Актуальність даного завдання й обумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до перспективного плану науково-дослідних робіт кафедри управління проектами Київського національного університету будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України на 2000-2010 роки. Окремі питання розроблялися відповідно до тем «Методологічні проблеми використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу з використанням маркетингових досліджень регіонального ринку послуг освіти» (номер державної реєстрації 0100U002694, 2000-2002 рр.), у межах якої здобувачем було розроблено інтеграційно-змістовну модель подання стратегічного ноу-хау підприємства та чотириланцюгову модель її реалізації; «Розробка критеріїв ліцензування й акредитації навчальних закладів, які здійснюють професійне навчання державних службовців» (номер державної реєстрації 0102U005260, 2002 р.), у ході виконання якої здобувачем реалізовано підхід до побудови системних моделей ліцензування та акредитації як етапів освітніх проектів і визначено стратегічний потенціал навчального закладу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та реалізація підходів до системного формування стратегічного потенціалу підприємств.

Для досягнення поставленої мети в роботі потрібно вирішити такі теоретичні та практичні завдання:

розкрити сутність і показати особливості визначення стратегічного потенціалу підприємства та стратегічного ноу-хау в епоху економіки знань;

узагальнити особливості діяльності сучасного ринку освітніх послуг у питаннях підготовки компетентних фахівців як основи формування стратегічного потенціалу підприємства;

визначити можливості підприємств і вищих навчальних закладів, які розглядаються як елементи системи формування стратегічного потенціалу підприємства;

розробити принципові підходи до системного формування стратегічного потенціалу підприємства та визначити процедури їх проведення;

розробити спосіб розрахунку вартості проектів підготовки фахівців для участі у формуванні стратегічного потенціалу підприємства;

упровадити в практику діяльності підприємств різних видів діяльності та вищих навчальних закладів методику системного формування стратегічного потенціалу.

Об'єктом дослідження є процеси формування потенціалу підприємств. Предметом дослідження є логіка, принципи, методи та технологія процесу системного формування стратегічного потенціалу підприємства.

Методи дослідження. Теоретичну базу дисертації склали праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з питань формування стратегічного потенціалу підприємства, сучасного стану ринку освітніх послуг.

Обґрунтованість пропозицій зумовлена використанням системного підходу до вивчення науково-практичного завдання, що розглядається, результатами проведених розрахунків, застосуванням різних способів оцінки економічних явищ і збігом отриманих результатів.

У роботі використано методи системного аналізу (при розробці системних моделей потенціалу, стратегічного потенціалу, ринку освітніх послуг), економіко-математичного моделювання (при вивченні впливу різних факторів на ціну освітніх проектів підготовки фахівців); метод системних тріад дефініцій (при аналізі визначень виробничого потенціалу підприємства); метод вибіркового анкетування (для виявлення головних чинників, що впливають на формування стратегічного потенціалу підприємства); метод порівняльного аналізу (при визначенні поняття стратегічного потенціалу підприємства); метод аналізу і синтезу (для виявлення можливості віднесення запропонованого визначення стратегічного потенціалу підприємства до операціональних понять); метод перевірки статистичних гіпотез (при обробці результатів анкетування менеджерів різних ланок).

Як джерело інформації використовувалися офіційні дані статистичної звітності, результати власних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертації полягає в теоретичному обґрунтуванні процесу системного формування стратегічного потенціалу підприємства в епоху економіки знань.

Наукова новизна результатів виконуваного дослідження, що виносяться на захист, полягає в такому:

уперше:

запропоновано символьну (графоаналітичну) форму зображення економічних об'єктів (процесів) у вигляді чотириелементної системної моделі, яка дозволяє для поставленої мети з достатньою точністю визначити основні (найважливіші) риси та властивості, а також найсуттєвіші економічні взаємозв'язки досліджуваного об'єкта (процесу);

побудовано системну модель ринку освітніх послуг, яка дає можливість розкрити сутність формування стратегічного потенціалу підприємства в епоху економіки знань як результату взаємоСПІВдії її елементів - особи, підприємства, вищого навчального закладу та державного органу акредитації, і модель стратегічного потенціалу, у якій елементами виступають бізнес-ідея (місія), система мотивації, соціальні аспекти і професійні аспекти, пов'язані з персоналом, що дозволяє виявити найбільш слабкий елемент системи - професіональні аспекти (підготовка компетентного персоналу), стан якого залежить від зовнішнього середовища і, у першу чергу, від процесів, котрі відбуваються на ринку освітніх послуг;

розроблено інформаційно-ціннісну модель розрахунку вартості освітніх проектів підготовки фахівців для вирішення завдань формування стратегічного потенціалу підприємства, яка враховує: відносну оригінальність стратегічного ноу-хау та вірогідність успішного завершення робіт щодо його впровадження; своєчасність початку формування підприємством стратегічного потенціалу щодо діючої стратегії та тип документа, який буде подано у випускній роботі; трудомісткість на підготовку програми в залежності від ступеня новизни й унікальності стратегічного ноу-хау.

удосконалено:

метод аналізу розвитку підприємства, який базується на теорії життєвого циклу, шляхом уведення процедури одночасного розгляду життєвих циклів діючої, майбутньої та гіпотетичної стратегії розвитку підприємства, що дозволяє визначити моменти початку та завершення системного формування стратегічного потенціалу підприємства та вибрати найбільш раціональні й вірогідні шляхи згортання діючої стратегії;

підхід до задоволення потреб підприємств у нових знаннях завдяки декомпозиції програми навчання на чотири послідовних блоки, один з яких змістовно відповідає потребам підприємства в знаннях стосовно стратегічного ноу-хау, яке подано у вигляді моделі «об'єкти діяльності - процеси діяльності - життєвий цикл діяльності»;

процесну модель системного формування стратегічного потенціалу підприємства шляхом розробки послідовних взаємозумовлених процедур (дій), які повинні виконуватися менеджерами різного рівня управління;

одержала подальший розвиток:

термінологія теоретичних положень щодо формування потенціалу підприємств завдяки уточненню суттєвих ознак понять потенціалу, стратегічного потенціалу підприємства та стратегічного ноу-хау.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисертації підходи, моделі та отримані результати дослідження являють собою сукупність інструментів системного формування стратегічного потенціалу підприємства. Це дозволяє з більшою вірогідністю забезпечити постійність процесу розвитку підприємств і, як наслідок, бути більш конкурентоспроможним протягом тривалого відрізку часу.

До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, належить комп'ютерна програма оцінки вартості підготовки фахівців з урахуванням вимог замовника з позицій формування стратегічного потенціалу «LingvoStat», а також пропозиції щодо:

процесу організації навчання для можливості отримання необхідних підприємству знань, пов'язаних з реалізацією стратегічного ноу-хау підприємства;

послідовності процедур реалізації процесу системного формування стратегічного потенціалу підприємства.

Результати дослідження впроваджені в спільній діяльності промислових підприємств України та навчальних закладів, що підтверджується відповідними двосторонніми актами: ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» і Державний інститут підготовки та перепідготовки кадрів промисловості
(м. Дніпропетровськ) (акт упровадження від 04.01.2006 р.); ВАТ «Галактон»
(м. Київ) і Національний аграрний університет (м. Київ) (акт затверджено сторонами 28.12.2005 р. та 13.01.06 р.); ПП «Система» (м. Северодонецьк) і Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
(м. Луганськ) (акт затверджено сторонами 07.12.2005 р. та 09.12.05 р.). Крім того, окремі положення дисертації були впроваджені при розробці галузевих компонентів державних стандартів вищої освіти за спеціальністю «Інтелектуальна власність» (акт упровадження від 18.04.2003 р.), розробці структури навчальних планів освітніх проектів за спеціальністю «Інтелектуальна власність» в Інституті інтелектуальної власності і права (акт упровадження від 18.04.2003 р.), при реалізації програми підготовки спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Якість, стандартизація та сертифікації» в Національному аграрному університеті (м. Київ) (акт упровадження від 23.10.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробка та висновки дисертаційної роботи є особистим здобутком автора в області формування стратегічного потенціалу підприємства й участі в цьому процесі вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати наукових досліджень обговорювалися й одержали схвалення на науково-методичній конференції «Методологічні проблеми якості навчання та навчання якості»
(м. Харків, 2000 р.); науково-практичній конференції «Глобалізація та управління проектами у ХХІ столітті» (м. Львів, 2003 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції «Економічні проблеми адаптації та розвитку вищої школи в умовах ринку» (м. Алчевськ, 2003 р.); VII, VIII, IX Міжнародних науково-практичних конференціях «Університет і регіон» (м. Луганськ, 2001, 2002, 2004 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування, використання та розвиток управлінського потенціалу» (м. Луганськ, 2005 р.); Міжнародній конференції «Інноваційний розвиток на основі технологічної зрілості в управлінні проектами» (м. Київ, 2005 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в 20 наукових працях, серед яких 5 статей - у наукових журналах, 7 статей - у збірниках наукових праць і 8 публікацій - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 5,69 д.а., з яких особисто автору належать 5,69 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 190 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 17 таблиць та 43 рисунка, які подано на 28 сторінках. Список використаних джерел із 219 найменувань уміщено на 22 сторінках, 7 додатків - на 42 сторінках.

стратегічний потенціал вартість проект

Основний зміст дисертаційної роботи

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування стратегічного потенціалу підприємства. Вивчення наявних тлумачень потенціалу (в тому числі й економічного) дозволило довести, що потенціал - це властивість будь-якої системи, її внутрішня, сьогоднішня можливість одержати результат у майбутньому, який буде повністю затребуваний іншою(-шими) системою(-мами). Остання виступає як точка відліку, щодо якої визначається можливість.

У ході дослідження було виявлено, що формування стратегічного потенціалу підприємства зумовлено необхідністю забезпечення їх конкурентоспроможності в умовах переходу від індустріального суспільства до суспільства знань. На основі аналізу комплексного показника активності та динаміки зростання уваги з боку спеціалістів зі стратегічного управління було встановлено, що найбільш перспективною з наявних шкіл стратегій є школа навчання, яка стверджує, що навчання є джерелом стратегічних ініціатив. Аналіз діяльності організацій, що навчаються, підтверджує цей висновок і свідчить про досить часту зміну стратегій таких підприємств, яка пов'язана з нарощуванням нових знань. З погляду на підвищення складності завдань розвитку доведено, що перехід від однієї стратегії до іншої необхідно здійснювати, спираючись на системне мислення та системні дії. Для цього пропонується використовувати розроблену в роботі символьну (графоаналітичну) форму зображення економічних об'єктів (процесів) у вигляді чотирьохелементної системної моделі на кожному рівні системної ієрархії (рис. 1).

На основі аналізу зміни кількості внутрішньосистемних зв'язків від кількості елементів у моделі було доведено, що при чотирьох елементах і шести зв'язках між ними досягається можливість досить адекватно описати основні риси та властивості об'єкта й зневажити другорядними.

Дана модель була використана іншими науковими працівниками при проведенні досліджень з питань управління на основі якості, управління проектами, державного управління й управління персоналом. На неї є більш ніж 15 посилань у фахових наукових виданнях.

У роботі на основі аналізу сучасних системних особливостей взаємодії підприємства і споживачів, підприємства і співробітників уточнено визначення стратегічного потенціалу підприємства. Стратегічний потенціал розглядається як можливість підприємства реалізувати свої амбіційні стратегічні цілі щодо якісного задоволення прогнозованих, персоніфікованих запитів споживачів (зовнішня точка відліку), яка визначається рівнем компетентності мотивованого, лояльного та відданого персоналу як команди особистостей, його динамізмом і креативністю. Доведено, що внутрішньою точкою відліку для стратегічного потенціалу має бути стратегічне ноу-хау - опис унікальної бізнес-ідеї, яку важко скопіювати, котра узгоджується з місією підприємства і її реалізація дозволяє з припустимим ступенем вірогідності досягти амбіційні цілі підприємства з якісного задоволення прогнозованих персоніфікованих запитів споживачів.

Подання стратегічного потенціалу у вигляді системної моделі, елементами якої є бізнес-ідея (місія), система мотивації, соціальні аспекти та професійні аспекти, пов'язані з персоналом, дозволило дослідити та розкрити сутність процесу його формування і виявити найбільш слабкий елемент системи - професіональні аспекти (підготовка компетентного персоналу). Стан цього елемента залежить, у першу чергу, від процесів, що відбуваються на ринку освітніх послуг.

Розділ 2. Дослідження передумов системного формування стратегічного потенціалу підприємства. Дослідження функціонування ринку освітніх послуг було проведено з метою виявлення того, наскільки він може задовольнити підприємства в підготовці компетентних фахівців як основи формування стратегічного потенціалу. Ринок було представлено системною моделлю, елементами якої виступали підприємства; особи, які підвищують свою компетентність; вищі навчальні заклади; держава, яка контролює якість надання освітніх послуг в особі органу з ліцензування та акредитації. Дослідження довели, що сьогодні вищі навчальні заклади й орган з ліцензування та акредитації функціонують як окрема замкнена система, а останній не є третьою стороною, яка повинна підтверджувати споживачам (підприємствам і особам) відповідність заявленого вищим навчальним закладом рівня надання освітніх послуг фактичному рівню якості.

Проведене дослідження фактичного стану ринку освітніх послуг шляхом аналізу статистичних даних по Луганській області за 2002-2005 роки дає підставу стверджувати, що фактичні можливості якісної підготовки фахівців перевищені в 1,5-1,9 рази. На замовлення підприємств, організацій підготовлено близько 1% випускників. Це свідчить про відсутність прямих зв'язків між підприємствами та навчальними закладами в питаннях підготовки фахівців як основи формування стратегічного потенціалу, що корелюється з даними про кількість промислових підприємств, які займаються інноваційною діяльністю. Їх частка за останні п'ять років знизилася з 18,8% до 8,4%. Серед цих підприємств тільки 4,8% займається придбанням прав на об'єкти інтелектуальної власності. Це результат того, що стратегії розвитку промислових підприємств Луганської області не базуються на впровадженні нових знань як основного фактора конкурентоспроможності на сучасному етапі розвитку світової економіки.

Дослідження можливості вищого навчального закладу як елемента системи формування стратегічного потенціалу були проведені за допомогою побудованої системної моделі вищого навчального закладу, завдяки чому з'ясовано, що цілі його діяльності не суперечать цілям діяльності інших елементів системи та системи ринку освітніх послуг у цілому. Для можливості реалізації вимог конкретного підприємства-замовника стосовно змісту навчання, яке пов'язано з питаннями стратегічного розвитку підприємства, у роботі запропоновано спосіб декомпозиції програм навчання магістрів і спеціалістів та модель подання результатів декомпозиції у вигляді чотирьох послідовних блоків (процесно-функціонального, процесно-предметного, блоку практичної підготовки та блоку аналізу й оцінки якості підготовки). Саме блок практичної підготовки, який за обсягом може складати до 30% часу річної програми навчання, виділено для змістовного наповнення тими дисциплінами та модулями, які безпосередньо необхідні підприємствам-замовникам. Дана модель реалізована більш ніж у шести вищих навчальних закладах України.

У роботі запропоновано спосіб реалізації розглянутої річної програми навчання в дворічну, яка законодавчо для підприємства підпадає під заочну форму навчання при збереженні загальної кількості аудиторних годин як і за денною формою навчання. Це дозволило усунути розбіжності між вимогою менеджерів різних рівнів щодо неможливості відривати працівників від виробництва на тривалий термін при денній формі навчання, і незначною привабливістю з точки зору якості підготовки фахівців за заочною та дистанційною формами навчання. За такою програмою було підготовлено близько 220 осіб за спеціальністю «Інтелектуальна власність».

Для визначення змісту програми навчання в роботі запропоновано використовувати модель опису стратегічного ноу-хау підприємства. Для цього розроблено інтеграційно-змістовну модель його подання в тривимірному просторі «об'єкти діяльності - процеси діяльності - життєвий цикл діяльності» (рис. 2). Модель дозволяє вибрати найбільш раціональну змістовну структуру дисциплін і модулів, які замовляються підприємством, стосовно того, якого з трьох вищезгаданих компонентів більше стосується стратегічне ноу-хау.

Дослідження можливостей підприємства як елемента системи формування стратегічного потенціалу базувалося на результатах анкетування 76 менеджерів різних ланок із застосуванням методу перевірки статистичних гіпотез щодо критерію ч². Було встановлено, що з 13 видів витрат за 12 видами (крім витрат на Internet) думки про доцільність їх застосування для формування стратегічного потенціалу підприємства не залежали від категорії менеджерів.

З переходом від лінійних менеджерів до менеджерів вищої ланки кількість видів витрат, які ними віднесено до перших трьох найвищих рангів (не менш ніж при 80% позитивних відповідей), збільшується від п'яти до одинадцяти. Це підтверджує гіпотезу про розширення бачення менеджерами більш високої ланки стосовно доцільності застосування окремих видів витрат на формування стратегічного потенціалу підприємства (рис. 3).

Усі категорії менеджерів визнали витрати на підвищення кваліфікації, підвищення інформованості та навчання за магістерською програмою головними при формуванні стратегічного потенціалу підприємства. При цьому основними рисами, якими повинні володіти сучасні фахівці, є професіоналізм, можливість генерування нових ідей і компетентність. Це свідчить про те, що менеджери всіх ланок підприємства мають чітке уявлення про пріоритетність у формуванні стратегічного потенціалу навчання та можливості одержання нових знань з інших джерел.

Структуризація запропонованого визначення «стратегічний потенціал підприємства» довела, що воно належить до категорії операціональних понять, а підприємство може його застосовувати для переходу на системне формування стратегічного потенціалу в межах розробленої системної моделі ринку освітніх послуг (рис. 4).

Для визначення та встановлення певних часових меж формування стратегічного потенціалу підприємства запропоновано метод аналізу розвитку підприємства, який побудовано на процедурі одночасного аналізу життєвих циклів діючої, майбутньої та гіпотетичної стратегії його розвитку (рис. 5).

Визначено, що фаза формування стратегічного потенціалу підприємства починається з моменту появи витрат, які пов'язані з розробкою стратегічного ноу-хау, і закінчується початком підготовки підприємства до переходу на нову стратегію. Для різних варіантів початку формування нової стратегії щодо діючої запропоновано найбільш раціональні та вірогідні шляхи згортання діючої стратегії (продаж ноу-хау, продаж ліцензії та ін.).

Розділ 3. Розробка підходу до системного формування стратегічного потенціалу підприємства. У роботі на основі вивчення моделей внутрішньої корпоративної ініціативи запропоновано процесну модель подання системного формування стратегічного потенціалу підприємства. Вона містить послідовні процедури, які необхідно виконувати менеджерам різного рівня в різні періоди формування стратегічного потенціалу підприємства (рис. 6).

Необхідною умовою успішної реалізації процесу формування є дії менеджерів оперативного рівня, які виконують рутинну роботу. Така діяльність вирішує два взаємопов'язаних завдання: забезпечення необхідної стабільності підприємству в зовнішньому середовищі та моніторинг слабоструктурованих сигналів ринку про можливі потенційні потреби клієнтів. Останні є джерелом виникнення нових стратегічних ініціатив у активних, компетентних, креативних менеджерів. А достатньою умовою успішного формування потенціалу є дії менеджерів середньої та вищої ланок. У дисертації доведено, що критичними в цьому процесі є процедури навчання менеджерів оперативного рівня у вищих навчальних закладах.

У роботі запропоновано у якості економічного чинника відносин між підприємствами та навчальними закладами використовувати ціну освітнього проекту підготовки фахівців для підприємства. В основу її визначення покладено інформаційну цінність змістовної частини програми навчання для формування стратегічного потенціалу підприємства:

,

де - ринкова ціна підготовки за стандартною програмою підготовки;

- коефіцієнт, який ураховує обсяг стандартної програми підготовки, що змінюється за вимогами підприємства-замовника;

- коефіцієнт сумарного підвищення ціни частини програми підготовки, яка пов'язана зі стратегічним ноу-хау.

На основі вивчення можливих чинників підвищення ціни було виділено п'ять основних, які визначають коефіцієнт сумарного підвищення й дозволяють урахувати відносну оригінальність стратегічного ноу-хау () та вірогідність успішного завершення робіт щодо його впровадження (); своєчасність початку формування підприємством стратегічного потенціалу щодо діючої стратегії () та тип документа, який буде подано у випускній роботі (); трудомісткість на підготовку програми в залежності від ступеня новизни й унікальності стратегічного ноу-хау (). Доведено, що значення та тісно пов'язані з етапом життєвого циклу діючої стратегії, а та - з ранговим розподілом термінів стратегічного ноу-хау в частотно-ранговому поданні змістовної частини стандартної програми підготовки. Вони визначають інформаційну цінність програми підготовки для підприємства з позицій формування стратегічного потенціалу.

Для можливості впровадження запропонованого підходу було розроблено комп'ютерну програму оцінки вартості підготовки фахівців з урахуванням вимог замовника з позицій формування стратегічного потенціалу «LingvoStat», яку зареєстровано в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Свідоцтво про реєстрацію авторського права від 27.02.2006 р. №15823).

Практичне впровадження в спільну діяльність трьох підприємств і навчальних закладів методики побудови змістовної частини програми навчання та визначення вартості її реалізації показало реальну можливість реалізації системного формування стратегічного потенціалу підприємств у межах наявного ринку освітніх послуг.

Розраховані вартості навчання підтвердили, що ціна навчання може виступати як економічний чинник, який регулює взаємовідносини між підприємством і вищим навчальним закладом.

Висновки

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в теоретичному обґрунтуванні можливості системного формування стратегічного потенціалу підприємства в епоху економіки знань. Його вирішення дозволило розробити науково-прикладні підходи, моделі щодо функціонування та взаємодії підприємств і вищих навчальних закладів як елементів ринку освітніх послуг, який розглядається як система.

Одержані в ході проведеного дослідження результати, досягнута мета та вирішені завдання дають можливість зробити такі основні висновки й пропозиції:

1. Сучасна глобальна економіка, що грунтується на знаннях, інтелекті та передових технологіях, вимагає перегляду сутності основних економічних понять. Сьогодні стратегічний потенціал підприємства необхідно розглядати як можливість реалізації стратегічних цілей щодо якісного задоволення прогнозованих запитів споживачів, що визначається рівнем компетентності мотивованого персоналу, його динамізмом і креативністю. Визначено, що сучасні стратегії підприємств повинні базуватися на стратегічному ноу-хау - унікальній бізнес-ідеї, яку важко скопіювати.

2. Формування стратегічного потенціалу підприємств неможливе без постійного навчання та залучення до цього процесу вищих навчальних закладів. За результатами дослідження встановлено, що сучасний ринок освітніх послуг функціонує не системно, а держава не може гарантувати якісну підготовку компетентних фахівців для реалізації завдань стратегічного розвитку підприємств. Виявлено основні недоліки формування стратегічного потенціалу, які полягають у відсутності прямих системних зв'язків у питаннях підготовки фахівців між підприємствами та навчальними закладами і стратегічних ноу-хау в більшості підприємств. Для визначення сутності системних зв'язків запропонована чотириелементна системна модель у вигляді символьної (графоаналітичної) форми зображення економічних об'єктів (процесів).

3. Аналіз можливостей підприємств і вищих навчальних закладів як елементів системи формування стратегічного потенціалу підприємства дозволив обґрунтувати відсутність розбіжностей між цілями їх діяльності та цілями ринку освітніх послуг як системи. Це дало змогу запропонувати придатний для всіх елементів системи спосіб декомпозиції програми навчання та інтеграційно-змістовну модель подання стратегічного ноу-хау підприємства. За результатами дослідження доведена можливість застосування наведеного визначення стратегічного потенціалу підприємства для ідентифікації дій щодо його формування. Часові обмеження, у межах яких відбувається формування стратегічного потенціалу, визначені за допомогою запропонованого методу аналізу розвитку підприємства. Суть методу базується на одночасному розгляді життєвих циклів діючої, нової та гіпотетичної стратегій розвитку підприємства. Виявлено найбільш раціональні та вірогідні шляхи згортання діючої стратегії в період переходу до нової стратегії розвитку підприємства.

4. Процедури реалізації процесу системного формування стратегічного потенціалу підприємства розглядаються як передбачені дії менеджерів різного рівня. Оскільки результативність процесу формування стратегічного потенціалу підприємства визначається подіями, які відбуваються на ринку, то в роботі подано їх перелік і визначено зміст. Участь у цьому процесі вищого навчального закладу з підготовки фахівців передбачена до початку процедури експериментальної адаптації вибраного стратегічного ноу-хау.

5. На відміну від існуючих підходів розрахунку ціни підготовки фахівців у роботі запропоновано спосіб, який ураховує не тільки показники витрат навчального закладу, а й інформаційну цінність змістовної частини програми підготовки для формування стратегічного потенціалу підприємства. Відповідно до запропонованого способу побудовано алгоритм розрахунку ціни, який реалізовано за допомогою комп'ютерної програми.

6. Практика роботи трьох підприємств різних видів діяльності та вищих навчальних закладів підтвердила дієвість і універсальність запропонованої інтеграційно-змістовної моделі, способу декомпозиції програми навчання та методики визначення ціни підготовки фахівців для реалізації стратегічного ноу-хау конкретних підприємств.

Размещено на Allbest.ru