Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський державний аграрний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ПОТЕНЦІАЛ ПРОМИСЛОВОГО САДІВНИЦТВА УКРАЇНИ І ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЙОГО ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ

Спеціальність: Економіка АПК

Рульєв Віталій Андрійович

Миколаїв, 2006 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кризовий стан, який охопив сільське господарство України, особливо позначився на галузях з повільним обігом капіталу - садівництві і виноградарстві. Відтак в останні роки ускладнилася соціально-економічна ситуація в садівницьких і плодорозсадницьких господарствах. Загальногалузевими стали прояви стагнації, зокрема, різкого зниження обсягів виробництва продукції. Середньорічний збір плодів і ягід у сільськогосподарських підприємствах протягом 2001-2004 рр. порівняно з 1987-1990 рр. знизився в 4,6 рази, урожайність - в 2,5, а площі плодових насаджень зменшилися в 2,3 рази. Із високоприбуткової галузь перетворилася у низькорентабельну.

Істотне скорочення обсягів виробництва плодів і ягід зумовлено комплексом чинників макро- й мікро- рівня. Серед макроекономічних негативних чинників особливо слід виділити зростання цін на енергоносії, сільськогосподарську техніку, добрива, агрохімікати тощо, високі річні процентні ставки за кредити, втрату традиційних зовнішніх ринків і нерозвиненість ринкової інфраструктури, а також низький рівень платоспроможного попиту населення. Серед мікроекономічних чинників виділимо низьку продуктивність насаджень і якість продукції, повільний перехід на інноваційно-інтенсивні технології і недостатнє поширення нових сортів.

Вихід з такої ситуації в промисловому садівництві країни вбачається передусім в опрацюванні комплексу заходів, спрямованих на високоефективне використання його наявного потенціалу, створення умов для виробництва конкурентоспроможної плодоягідної продукції за якістю та собівартістю. У зв'язку з цим винятково важливе значення надається розробленню стратегії і тактики відродження та подальшого розвитку галузі, опрацюванню механізму державного протекціонізму, глобальному переходу на інноваційно-інтенсивні технології виробництва продукції, удосконаленню породно-сортового складу плодових насаджень, формуванню високоефективних організаційних структур, прискоренню адаптації садівницьких підприємств до умов ринкової економіки, розширенню місткості внутрішнього ринку плодів і ягід, радикальному збільшенню експорту плодоягідної продукції. У сукупності це характеризує як предмет дисертаційного дослідження, так і його актуальність і своєчасність.

Для успішного вирішення наведених вище проблем наша країна має винятково сприятливий природно-економічний потенціал, за яким всі сусідні держави значно поступаються Україні. До того ж маємо надто місткий внутрішній ринок плодів і ягід, вигідне геополітичне розташування, потужну плодопереробну базу, розгалужену транспортну мережу та складську інфраструктуру для зберігання садівницької продукції, значний науково-технічний потенціал галузі. Науковими установами виведено багато сортів плодових і ягідних культур, які за основними агротехнічними й економічними параметрами, споживчими та лікувальними якостями продукції, зовнішньою привабливістю, стійкістю до екстремальних погодних умов і хвороб не тільки відповідають кращим світовим аналогам, але й навіть перевершують їх.

Стан вивчення проблеми. Економічні проблеми використання наявного потенціалу для розвитку промислового садівництва в Україні є складовою державної аграрної політики, спрямованої на розвиток ринкових відносин і формування ринкового середовища в аграрній сфері та створення відповідної законодавчої і нормативної бази аграрного реформування. Активну розробку теоретико-методологічних та прикладних аспектів щодо аграрної реформи, стратегії і тактики державного регулювання виробництва в аграрному секторі та формуванні й функціонуванні аграрного ринку в Україні здійснює коло вітчизняних вчених, зокрема В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, П.І. Гайдуцький, В.М. Геєць, М.В. Гладій, Б.В. Губський, М.Я. дем'яненко, С.М. Кваша, Ю.С. Коваленко, М.Ю. Коденська, О.В. Крисальний, М.Ф. Кропивко, М.Г. Лобас, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, Л.В. Молдаван, О.М. Могильний, О.М. Онищенко, Б.Я. Панасюк, Г.М. Підлісецький, Л.В. Романова, П.Т. Саблук, М.П. Сахацький, В.П. Ситник, В.К. Терещенко, М.М. Федоров, Л.М. Худолій, І.І. Червен, О.М. шпичак, В.В. Юрчишин та інші.

В останні роки висвітленню проблем стабілізації і розвитку промислового садівництва, створенню організаційних структур у галузі, формуванню внутрішнього й зовнішнього ринків плодів і ягід, а також обґрунтуванню поширення інноваційно-інтенсивних технологій виробництва плодоягідної продукції присвячені роботи О.М. Шестопаля, О.Ю. Єрмакова, А.М. Кандиби, А.І. Шумейка, П.В. Кондратенка, І.К. Омельченка, Т.А. Маркіної, К.В. Мазур, О.В. Кравця, Л.А. Костюк, О.В. Рибакової, О.О. Яцух та інших.

Цими науковцями створено теоретично-методичні принципи переходу від адміністративно-планової до ринкової економіки. Проте ряд теоретично-методичних і практичних питань переходу агропромислового виробництва до ринку, зокрема ефективного використання наявного природно-економічного потенціалу для розвитку промислового садівництва України, відродження, стабілізації та подальшого поступу галузі з урахуванням її сучасного стану і процесів глобалізації економіки, поки що опрацьовано недостатньо. Все це зумовлює потребу в доопрацюванні теоретико-методологічних положень відродження розвитку галузі в сучасних умовах, зокрема таких як формування земельних і майнових відносин, обґрунтування методичних підходів до вивчення кон'юнктури ринку садівницької продукції, визначення основних організаційно-економічних чинників підвищення економічної ефективності виробництва плодів і ягід, економічної оцінки інноваційно-інтенсивних технологій. Вирішення цих проблем пов'язане з потребою розширення наукових досліджень, зокрема стосовно обґрунтування напрямів ефективного використання наявного потенціалу для розвитку садівництва. У зв'язку з цим надто важливо детальніше виявити й оцінити причини значного спаду обсягів виробництва плодів і ягід. Результати таких наукових досліджень мають стати основою для опрацювання практичних заходів, реалізація яких забезпечить ефективне управління садівницьким під комплексом АПК. Окреслені проблеми теоретико-методологічного і прикладного характеру стали значною мірою сутністю дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертаційної роботи покладено багаторічні результати досліджень автора, які виконувалися в Таврійській державній агротехнічній академії протягом 1993-2005 рр., Національному аграрному університеті в 2000-2002 рр. та в Інституті зрошуваного садівництва ім. М.Ф. Сидоренка УААН у 2002-2005 рр.

Дослідження здійснювалися згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт і галузевих програм, у тому числі в Таврійській державній агротехнічній академії за темами:

- “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” (номер державної реєстрації 0102V000690), “Економічні проблеми відродження та подальшого розвитку промислового садівництва в Україні” (номер державної реєстрації 0102V000692);

- у Департаменті реформування сільського господарства Міністерства аграрної політики України - “реформування земельних та майнових відносин власності в спеціалізованих сільськогосподарських підприємствах, які займаються вирощуванням продукції багаторічних насаджень” (номер державної реєстрації 0101V007478);

- в Інституті зрошуваного садівництва ім. М.Ф. Сидоренка УААН - “Розробити наукові основи створення і експлуатації нових типів інтенсивних насаджень плодових культур та обґрунтувати оптимальні строки їх продуктивного використання в умовах південного Степу України” (номер державної реєстрації 0101V001785). Участь автора у виконанні науково-дослідних робіт державної тематики відображена в наукових звітах, результати їх доповідалися на вчених радах вищевказаних навчальних і наукового закладів.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в оцінці природно-економічного потенціалу України для розвитку промислового садівництва та обґрунтуванні основних засад стратегії його ефективного використання. Досягнення поставленої мети конкретизується виконанням комплексу завдань, які підтверджують цілісність дисертаційних досліджень і логічну їх завершеність. Відповідно до поставленої мети в роботі визначені такі завдання фундаментального та прикладного характеру:

- оцінити природно-економічний потенціал України для розвитку промислового садівництва в умовах формування ринкових відносин;

- сформулювати основні принципи районування та зональної спеціалізації промислового садівництва;

- здійснити ретроспективний аналіз і оцінити основні тенденції розвитку садівництва в розвинених країнах світу та формування світового ринку плодів і ягід;

- дослідити проблеми земельних і майнових відносин у промисловому садівництві й обґрунтувати методичні підходи щодо їх урегулювання;

- уточнити методичні підходи до вивчення кон'юнктури ринку садівницької продукції;

- визначити причини стагнації промислового садівництва, дати оцінку його сучасного стану, обґрунтувати основні напрями розвитку галузі і планомірного відтворення насаджень в сільгосппідприємствах;

- виявити причини занепаду вітчизняного оптового ринку плодоягідної продукції та обґрунтувати пропозиції з формування ринкової інфраструктури на макро- і мікро- рівнях;

- опрацювати пропозиції щодо організації маркетингових досліджень і організації служб маркетингу в садівницьких підприємствах;

- опрацювати стратегію і визначити тактику розвитку промислового садівництва в умовах глобалізації світової економіки і вступу України до Світової організації торгівлі;

- проаналізувати та дати оцінку експорту-імпорту вітчизняної садівницької продукції;

- розробити пропозиції щодо державного протекціонізму розвитку садівництва;

- дати економічну оцінку інноваційно-інтенсивних технологій виробництва плодів зерняткових культур;

- розробити модель оптимізації породно-сортового складу промислового саду для агропромислових садівницьких підприємств;

- узагальнити основні напрями агропромислової інтеграції в садівництві;

- розробити механізми впровадження інноваційно-інтенсивних технологій і удосконалення породно-сортового складу промислових насаджень з урахуванням найповнішої пристосованості товарної садівницької продукції до вимог ринку.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, методичні та прикладні положення, пов'язані з розробкою основних напрямів ефективного використання потенціалу промислового садівництва України. Гіпотеза досліджень ґрунтується на припущенні, що необхідною умовою ефективного використання потенціалу промислового садівництва є формування системи стратегічних напрямів його розвитку в умовах глобалізації економіки та посилення інтеграційних зв'язків.

Об'єктом дослідження є процес розвитку суб'єктів промислового садівництва в Україні та розвинених країн світу, як різних форм власності, так і організаційних структур, а також оптова та роздрібна торгівля, система економічних відносин між ними та сільськогосподарськими підприємствами.

Інформаційною базою для проведення дисертаційного дослідження були статистичні щорічники Державного комітету статистики України, офіційні матеріали Кабінету Міністрів України, міністерства аграрної політики і Державного комітету України по земельних ресурсах, Укр. сад. вин. пром., річні звіти сільськогосподарських підприємств, наукові звіти науково-дослідних установ з садівництва, літературні джерела та особисті спостереження, а також статистичні дані міжнародних організацій (ФАО ООН), матеріали науково-практичних конференцій.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є сучасна економічна теорія ринкової економіки, загальні принципи й методи аналізу закономірностей суспільного виробництва, наукові розробки і публікації вітчизняних та зарубіжних авторів з питань аграрної економіки, зокрема економіки та організації промислового садівництва. Для досягнення поставленої мети та розв'язання завдань дисертаційної роботи застосовувалися такі методи:

- монографічний (при вивченні літературних джерел, законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань земельних відносин, аналізу й оцінки досвіду виробничої діяльності ряду спеціалізованих садівницьких підприємств, визначення ролі продукції садівництва у продовольчому забезпеченні населення, узагальненні основних тенденцій світового розвитку галузі та формуванні ринків плодів і ягід, а також при визначенні теоретичних основ ринкових відносин в АПК та їх особливостей у садівництві);

- системний аналіз (при дослідженні тенденцій розвитку промислового садівництва як цілісного явища однієї з провідних галузей сільського господарства та її складових, разом із сукупністю факторів макро- та мікросередовища, а також функціонування галузі в окремих природно-економічних зонах і областях);

- аналогії (для висновків про потенційні можливості вітчизняного промислового садівництва на основі позитивного досвіду діяльності та врахування тенденцій розвитку галузі у розвинених країнах світу);

- економіко-статистичний аналіз (при групуванні областей за різними природно-економічними ознаками, а також сільськогосподарських підприємств за відомчою підпорядкованістю);

- графічний (при зображенні числових величин площ плодоягідних насаджень, валових зборів та урожайності плодів і ягід, обґрунтуванні різних форм просування продукції на ринок, впливу різних чинників на управління збутом, організації маркетингової діяльності в садівницьких господарствах);

- індексний аналіз (при зміні співвідношення площ вибуття до площі закладання плодових насаджень, динаміки приросту середньорічних валових зборів плодів і ягід та ін.);

- моделювання (при обґрунтуванні породно-сортового складу плодових насаджень);

- балансовий (для виявлення рівня збалансованості попиту і пропозиції продукції садівництва);

- розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні показників розвитку виробництва плодів і ягід на перспективу) та ряд інших.

Авторська база даних статистичної інформації за окремими позиціями дисертації, зокрема аналізу динаміки площ плодоягідних насаджень, урожайності, валових зборів продукції, охоплює майже 40-річний період. Але основним періодом дослідження було останнє десятиріччя ХХ і початок ХХІ століття. Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексній оцінці наявного природно-економічного потенціалу для розвитку в Україні промислового садівництва та обґрунтуванні стратегії його ефективного використання.

Вперше автором одержано наступні результати, що характеризують їх наукову новизну:

- сформульовані основні принципи зонального районування промислового садівництва в умовах ринкової економіки, які забезпечують обґрунтоване визначення господарських територій для розміщення плодових і ягідних культур на основі всебічного урахування кліматичних, ґрунтових, економічних та екологічних умов;

- визначені особливості формування земельних і майнових відносин та запропоновані методичні підходи до їх урегулювання в промисловому садівництві, суть яких полягає в ефективному використанні і збереженні цілісності земельно-майнового комплексу в галузі;

- запропоновано модель організації маркетингової служби в садівницькому підприємстві і визначені основні напрями її діяльності, на підставі чого обґрунтовується стратегія всієї виробничо-збутової діяльності господарства;

- опрацьовано стратегію промислового садівництва та внесені пропозиції стосовно державного протекціонізму його розвитку, які в змозі забезпечити стабільний та ефективний стан галузі;

- дана економічна оцінка інноваційно-інтенсивних технологій виробництва плодів зерняткових культур, яка свідчить про значні виробничі та економічні переваги вітчизняних технологій перед іноземними;

- обґрунтовано доцільність розвитку промислового садівництва на інноваційно-інтенсивній основі, що забезпечить стабільне виробництво плодів і ягід, а також пожвавить процес відтворення багаторічних насаджень за новими технологіями;

- розроблені механізми впровадження інноваційно-інтенсивних технологій і удосконалення породно-сортового складу промислових насаджень, а також обґрунтовані основні напрями агропромислової інтеграції в промисловому садівництві;

- внесені пропозиції щодо удосконалення породно-сортового складу плодових насаджень за природно-економічними зонами з урахуванням вимог ринку, які сприятимуть виробництву конкурентоспроможної плодоягідної продукції і прибутковому веденню садівництва.

Набули подальшого розвитку такі питання:

- визначені особливості формування ринкових відносин у галузі, які необхідно обов'язково було враховувати при реформуванні садівницьких підприємств;

- узагальнені основні тенденції розвитку промислового садівництва в розвинених країнах світу та особливості формування в них ринку плодоягідної продукції, що сприятиме більш швидкому входженню України до світової спільноти;

- обґрунтовані методичні підходи до вивчення кон'юнктури ринку садівницької продукції, які доцільно застосовувати при визначенні структури виробництва плодоягідної продукції;

- дана оцінка основних тенденцій розвитку вітчизняного садівництва на основі ретроспективного аналізу і планомірного відтворення багаторічних насаджень, на основі яких обґрунтовані стратегічні напрями ефективного використання природно-економічного потенціалу промислового садівництва;

- узагальнено світовий досвід державного регулювання аграрної економіки, зокрема плодоягідного під комплексу, який доцільно використовувати в Україні, враховуючи її вступ до Світової організації торгівлі;

- обґрунтована інфраструктура внутрішнього оптового ринку плодів і ягід, виходячи з ринкових умов господарювання;

- розроблені методичні положення щодо оптимізації породно-сортового складу промислового саду для агропромислових підприємств за допомогою економіко-математичного моделювання;

- виділені основні організаційно-економічні і технологічні чинники адаптації промислового садівництва до ринку, які в комплексі виступають обґрунтованим шляхом виходу галузі з кризи.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати дослідження й основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Вони можуть використовуватися при опрацюванні державних і регіональних програм відродження та подальшого піднесення промислового садівництва, а також у науково-дослідних установах з садівництва. Значення дисертаційної роботи для виробництва полягає у визначенні системи організаційно-економічних і технологічних чинників, спрямованих на ефективне використання наявного потенціалу розвитку плодоягідного під комплексу АПК.

Розробки автора щодо формування оптового ринку плодів і ягід, організації маркетингової діяльності садівницьких підприємств, державної підтримки галузі, удосконалення породно-сортового складу плодових насаджень можуть використовуватися при формуванні вітчизняного ринку продукції садівництва, визначенні механізму державної підтримки галузі, впровадженні інноваційно-інтенсивних технологій, а також при формуванні породно-сортового складу плодових насаджень, як у природно-економічній зоні, так і в господарстві.

Практична значимість результатів досліджень автора з питань застосування механізму паювання землі та майна в галузі, визначення грошової оцінки земель під багаторічними насадженнями, а також оптимізації породно-сортового складу промислового саду за допомогою ЕОМ полягає у використанні їх безпосередньо сільськогосподарськими підприємствами різних форм власності, проектними установами при обґрунтуванні породно-сортової структури насаджень, що закладаються, а також у застосовуванні їх у навчальному процесі сільськогосподарських вищих навчальних закладах.

Теоретико-методологічні положення та прикладні розробки дисертації щодо напрямів перспектив розвитку, принципів зонального районування, еластичності попиту на плоди і ягоди можуть бути використані органами управління всіх рівнів для визначення перспектив розвитку промислового садівництва, формування ринкової інфраструктури як на макро- так і на мікро- рівнях.

Основні теоретичні положення дисертації знайшли практичне відображення в навчальному процесі Таврійської державної агротехнічної академії при викладанні курсу дисциплін “Економіка сільського господарства”, “Організація сільськогосподарського виробництва” і спеціального курсу “Організація сільськогосподарської обслуговуючої кооперації” (довідка № 01-1154 від 01.10.2004 р.). Основні положення концепції розвитку садівництва і розсадництва в Україні використані при опрацюванні Програми розвитку виноградарства, садівництва Українського державного концерну “укр. сад. вин. пром.” на 2002-2004 роки (довідка № 15/05-319 від 04.10.2004 р.). Програма розвитку промислового садівництва в Запорізькій області на період до 2010 року, яка включає питання формування регіонального оптового ринку плодів, урегулювання земельних і майнових відносин та обґрунтування інноваційно-інтенсивного розвитку галузі, побудована на методичних рекомендаціях і при безпосередній участі автора дисертації (довідка № 4663/08-24 від 01.09.2004 р.).

Наукові розробки щодо стратегії розвитку промислового садівництва, формування регіонального оптового ринку, врегулювання земельних і майнових відносин використовуються в господарствах корпорації “Миколаївсадвинпром” (довідка № 202 від 28.09.2004 р.), а з питань удосконалення породно-сортового складу багаторічних насаджень при проектуванні промислових садів (довідка № 50-04-116 від 27.09. 2004 р.).

У спеціалізованому садівницькому господарстві ВАТ “Червоний фронт” на підставі рекомендацій автора позитивно вирішено питання стосовно спільного використання земельної площі під багаторічними насадженнями і майна у галузі, що дозволило зберегти цілісність використання земельно-майнового комплексу (довідка № 69 від 02.09.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційних досліджень одержані автором особисто. Вони полягають у розробці теоретично-методичних і практичних аспектах використання наявного природно-економічного потенціалу галузі, її стабілізації та подальшого розвитку. Реалізація цих розробок сприятиме підвищенню ефективності виробництва плодів і ягід в Україні.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача. Вони включають наступне:

- оцінка проблем галузі, які виникли у після реформованому періоді;

- обґрунтування шляхів підвищення інтенсифікації садівництва;

- оптимізація породно-сортової структури насаджень для досягнення рівномірного використання робочої сили протягом року, основних підходів до розвитку плодового садівництва на інноваційній основі, а також правової охорони наукових розробок.

Апробація результатів дисертації. У процесі виконання дисертаційної роботи були використані різні форми апробації її результатів: виступи на міжнародних і республіканських науково-виробничих конференціях, семінарах, нарадах, лекції і консультації. Основні положення і результати досліджень оприлюднене на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, присвячених реформуванню агропромислового виробництва і розвитку садівництва, серед яких найважливішими в останні роки були такі: “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти” (Запоріжжя, 2000 р.), “Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 2000 р.), “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (Харків, 2001 р.), “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (Харків, 2001р.), “теоретичні та прикладні аспекти розвитку кооперативного руху в сільському господарстві” (полтава, 2001р.), “Землеробська механіка на рубежі сторіч” (Мелітополь, 2001р.), “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК в післяреформованому періоді” (Мелітополь, 2002 р.), “Актуальные проблемы освоения достижений науки в промышленном плодоводстве” (Минск, 2002 г.), “Пути интенсификации и кооперации в селекции садовых культур и винограда” (Краснодар, 2002 г.), “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (Луганськ, 2002 р.), “Інноваційна модель соціально-економічного розвитку Запорізького регіону” (Запоріжжя, 2003 р.), “Проблеми адаптації садівництва” (київ, 2003 р.), а також "Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК" (Мелітополь, 2005 р.), "Современное плодоводство: состояние и перспективы развития" (Минск, 2005 г.). Результати досліджень оприлюднювалися на науково-практичних конференціях у Таврійській державній агротехнічній академії, учених радах Національного аграрного університету, Інституту зрошуваного садівництва ім. М.Ф. сидоренка УААН.

Публікації. Основні наукові положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані в 52 наукових працях, підготовлених самостійно і у співавторстві, загальним обсягом 58,1 друкованих аркушів, з яких 57,0 друкованих аркушів належить особисто автору. Матеріали дослідження викладені в 3 монографіях, 3 навчальних посібниках, 8 доповідях на науково-практичних конференціях, 2 науково-методичних рекомендаціях, 48 статтях у наукових виданнях, у тому числі 30 фахових.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації становить 462 сторінки, у тому числі 59 таблиць, 27 рисунків, список використаної літератури містить 252 найменування.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі “природно-економічний потенціал промислового садівництва України” досліджуються питання відповідності природних та економічних умов України розвитку промислового садівництва, доводиться важливість збільшення частки плодів, ягід і продуктів їх промислового перероблення у споживчому кошику населення, наводяться результати аналізу тенденцій розвитку галузі в розвинених країнах світу.

Наголошується, що ґрунтово-кліматичні умови та їх відповідність біологічним вимогам плодових і ягідних культур в умовах ринкової економіки слід розглядати як найважливіший чинник раціонального територіального розміщення промислового садівництва. Водночас економічні умови визначають кількісні параметри виробництва та видову структуру насаджень. Отже, кількісні параметри перспектив розвитку садівництва є вторинними після обґрунтування придатності ґрунтово-кліматичних умов для ефективного вирощування плодоягідної продукції, зокрема кожної плодової чи ягідної культури та їх сортів. Потрібно чітко усвідомлювати, що плодові і ягідні насадження є основними засобами виробництва, які локально прикріплені до землі. Це вимагає особливо ретельного підходу до вибору ділянок під закладання садів, підбору порід і сортів відповідно до конкретних ґрунтово-кліматичних умов та мети виробництва. Кожна плодова і ягідна культура, а також їх сорти відзначаються притаманними лише їм біологічним особливостям, зокрема різними вимогами до температури, світла, вологи, якості ґрунту та підґрунтя. Це особливо важливо повною мірою враховувати в умовах ринкової економіки, коли основною метою товарного виробництва продукції є одержання прибутку. У дисертації особлива увага надається обґрунтуванню територіального розміщення виробництва конкретних видів садівницької продукції.

В Україні історично склалися природні зони, під зони і райони товарного виробництва плодів і ягід, а удосконалення їх розміщення стосується передусім поглиблення зональної спеціалізації садівництва, що забезпечить найповніше використання наявного потенціалу унікальних регіонів щодо високоефективного виробництва конкретних видів садівницької продукції, особливо теплолюбних культур. На підставі узагальнення наукових праць, аналізу й оцінки сучасного розміщення садівництва автором визначені основні ознаки зонального економічного районування:

- оптимальність кліматичних умов (достатня сума активних температур, водозабезпеченість);

- відповідність ґрунтів і підґрунтя біологічними вимогам вирощування плодів і ягід;

- сприятливі екологічні умови;

- наявний потенціал для виробництва продукції на експорт;

- розвиненість транспортної мережі;

- розміщення й місткість ринків збуту продукції;

- наближеність виробництва плодів і ягід до місць споживання;

- розвиненість у регіоні бази переробки та зберігання продукції;

- наявність зрошення в посушливих регіонах, а також стійкі регіональні і національні традиції місцевого населення у вирощуванні плодоягідної продукції. Садівництво, з урахуванням цінних споживчих і лікувальних властивостей його продукції а також наявного виробничого та наукового потенціалу, в перспективі формуватиметься як одна з провідних галузей сільського господарства. Сучасна структура споживчого кошика переважної більшості населення України є не збалансованою, в ній надто низька частка плодів і ягід. В останні роки в країні спостерігається зниження споживання плодів, ягід і продуктів їх промислової переробки. Відтак більшість населення страждає на авітаміноз, що є однією з причин розвитку багатьох хронічних захворювань, скорочення життя людей. Поряд з показниками калорійності раціонів важливим щодо характеристики рівня продовольчої безпеки є показники рівнів споживання на душу населення багатих на вітаміни плодів і ягід. автором відстоюється позиція, що науково обґрунтованим нормативом повинен бути показник фактичних обсягів споживання плодоягідної продукції у розвинених країнах і ця продукція є важливою складовою продовольчого забезпечення населення. Залежність захворюваності за класами хвороб від кількості спожитих плодів наведена на малюнку нижче.

За раціональними нормами споживання виробництво плодів і ягід в Україні повинно становити близько 4,0 млн. тонн, але в середньому на одну людину в 2001-2004 рр. вироблялося лише 36,4% від норми споживання; зокрема плодів зерняткових культур - 32,0%, кісточкових і ягідних - відповідно 69,1 і 80,0%.

Важливе значення у визначенні шляхів ефективного використання потенціалу вітчизняного садівництва, обґрунтуванні стратегії галузі є врахування основних світових тенденцій динамічного розвитку промислового садівництва. Загальна площа плодових насаджень у 2003 р. досягла 12498,4 тис. га, а за період з 1996 по 2003 рік валовий збір плодів збільшився з 94,3 до 101,8 млн. тонн, або на 7,9%, при розширенні площ плодоносних насаджень лише на 2,1%. Збільшення виробництва плодів досягнуто передусім шляхом підвищення рівня інтенсифікації галузі (інтенсивні типи насаджень, нові сорти, зрошення, господарська і зональна спеціалізація тощо). В основному ці чинники забезпечили підвищення урожайності плодів і ягід у світі з 79,6 ц/га у 1996-1999 рр. до 84,1 ц/га у 2000-2003 рр., або на 5,6%. Загальною світовою тенденцією є постійне зростання середньорічного споживання фруктів на одну людину, яке у розвинених країнах становить 100-160 кг.

Висока ефективність галузі в цих країнах досягається дією:

- технологічних чинників (комплексно стійкі сорти з високими споживчими якостями плодів;

- слаборослі підщепи;

- якісний садивний матеріал;

- раціональні схеми садіння і система ґрунтоутворення;

- високі товарні якості плодів;

- стабільне плодоношення;

- надійні системи захисту плодових культур від шкідників і хвороб);

- чинників інфраструктури ринку, наявність виробничої матеріально-технічної бази і зберігання, товарна обробка і тара, транспортні засоби й торговельна мережа;

- вартість матеріалів, використовуваних у технологічних процесах, соціально-економічних чинників, фінансове забезпечення через кредитну й податкову політику держави, система ціноутворення; достатня наявність трудових ресурсів та їх висока кваліфікація;

- сільськогосподарська освіта для підприємців-садівників;

- організаційних (зональна та господарська спеціалізації садівництва тощо).

Таким чином, малоефективна система виробництва плодів в Україні повинна реформуватися на загальноприйнятих у світі принципах.

У другому розділі “Теоретичні основи ринкових відносин в АПК та їх особливості в промисловому садівництві” узагальнені питання розвитку ринкових відносин в агропромисловому комплексі та визначені їх особливості в галузі, розкриті основи й визначені проблеми формування земельних і майнових відносин у промисловому садівництві, обґрунтовані методичні підходи до вивчення кон'юнктури ринку плодів і ягід.

Перехід до ринкових відносин в АПК зумовлюється об'єктивними причинами. Витратний механізм адміністративно-планової системи не забезпечував виробництва конкурентоспроможної продукції, як на зовнішньому, так і внутрішньому ринку. Однією із надто характерних особливостей колишньої системи був постійний дисбаланс між платоспроможним попитом і наявною товарною масою, внаслідок чого постійно існував дефіцит різних видів продукції. В перші роки політичної незалежності України переважали погляди, які фактично заперечували економічне регулювання й підтримку сільського господарства державою, а частина науковців і урядовців схилялася до розуміння всесильності ринку. Не реформи, а не відпрацьованість макроекономічної політики держави в частині регулювання міжгалузевих відносин і врахування інтересів сільськогосподарського виробництва стали причиною аграрної кризи.

Дослідженнями автора виявлено, що паювання майна в багатьох садівницьких підприємствах було проведено формально, з великими порушеннями унормованих методичних підходів і значним запізненням, внаслідок чого значна частина майна повністю зникла (списано техніку, безпідставно розкорчовано або залишено без догляду багаторічні насадження, переробні підприємства стали власністю фінансових структур). При реформуванні садівницьких господарств необхідно було враховувати особливості галузі, передусім те, що її функціонування цілковито базується на процесах відтворення й продуктивного використання багаторічних насаджень. У садівництві земля і насадження на довгі роки формують єдиний засіб виробництва, який повинен приватизуватися одночасно.

Основною із перешкод на шляху до ефективного функціонування ринкової економіки в Україні була повна державна власність на землю. Відсутність у товарній формі приватної власності на землю вигідна різним посередникам, які реалізуючи сільськогосподарську продукцію, у тому числі за кордон, привласнюють собі земельну ренту, що утворюється внаслідок різниці в низьких цінах на сільськогосподарську продукцію в Україні (де не врахована вартісна оцінка землі) і високих світових цін (де ця вартість врахована). Автор є прибічником позиції, за якої в процесі реформування садівницьких підприємств особливе значення потрібно надавати збереженню цілісності земельно-майнових масивів, що заважає поділу існуючої інфраструктури галузі, зумовлюється економічною природою садівництва, а також тими обставинами, що подрібнення господарств в умовах економічної кризи поглиблює цю кризу.

Із уведенням вартісної оцінки землі в економічний обіг виробництва це безпосередньо впливає на формування економічних показників. У зв'язку з цим особливу актуальність набувають питання методичних підходів до визначення грошової оцінки землі під багаторічними насадженнями, яка значною мірою впливає на показники економічної ефективності виробництва, інвестиції та механізм орендних відносин у галузі.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь, зокрема ріллі, була визначена на основі розрахунку диференційованого рентного доходу. Внаслідок цього 1 га землі під плодоягідними насадженнями оцінюється загалом в Україні у 34,3 тис. грн., або ж у 3,7 рази вище, ніж 1 га ріллі. Така оцінка землі під багаторічними насадженнями економічно необґрунтована за умов, коли садівництво в багатьох господарствах є низькорентабельним або збитковим. Тому в дисертації підтримується позиція ряду науковців щодо грошової оцінки землі під плодовими і ягідними насадженнями на рівні ріллі тієї ж якості ґрунту. Цей підхід обґрунтовується тим, що земля має оцінюватися не тим, що на ній вирощується, а за її природною та економічною родючістю.

Неузгодженість і нечітка визначеність механізму приватизації землі та багаторічних насаджень, як майна, протягом тривалого часу призвели до появи різних підходів до приватизації землі та плодових насаджень. Внаслідок цього в багатьох господарствах була порушена цілісність майнових комплексів. Це негативно вплинуло на стан справ у садівництві, передусім ускладнило застосування техніки; впровадження нових прогресивних технологій, поширення ефективних організаційних структур виробництва та форм організації праці. Організаційно й економічно доцільно було б паювати насадження, як майно, одночасно з паюванням землі, враховуючи реальну грошову оцінку кожного виду насаджень та формування організаційних структур на основі родинних чи інших виробничих зв'язків. Автор підтримує точку зору інших дослідників, що садівництво в перспективі доцільно розвивати на засадах спільно-часткової власності. Основними методичними підходами в справі регулювання земельних і майнових відносин в садівництві мають бути такі:

- одночасність приватизації землі та багаторічних насаджень, економічна недоцільність і недопустимість парцеляції площ промислових багаторічних насаджень;

- паювання землі під багаторічними насадженнями і майна в галузі садівництва необхідно здійснювати за умов збереження цілісності земельно-майнового комплексу.

Ринок плодів і ягід, як предмет дисертаційного дослідження, автор розглядає передусім через механізм встановлення ринкової рівноваги в процесі обміну та через сукупність економічних відносин, що виникають між товаровиробниками та споживачами з приводу продажу-купівлі плодоягідної продукції. Комплексне дослідження ринку плодів і ягід, зокрема ринкової кон'юнктури, свідчить про необхідність застереження товаровиробників від помилок, запобігає ризику при прийнятті ними господарських рішень. Основною умовою перспективних засад виробництва плодів і ягід є платоспроможний попит на них. Водночас виробництво в умовах ринкової економіки має бути ефективним для виробника. Регулювання попиту та пропозиції садівницької продукції має бути важливою функцією державних управлінських структур.

Дослідженнями встановлено, що на попит садівницької продукції впливають такі чинники: місткість ринку, яка залежить від кількості споживачів, рівень доходів населення, ціни на продукти переробки плодів, очікування споживачів щодо майбутніх цін на цю продукцію, а також обізнаність населення стосовно споживчих і особливо лікувальних цінностей плодів, ягід та продуктів їх промислової переробки. Зміна однієї або кількох з вищезазначених детермінант викликає зміну в рівнях попиту на конкретні види продукції.

Пропозиція є результатом виробничої діяльності у вигляді обсягів товарної продукції, або кількості продукту, який виробник бажає і спроможний виробити й пропонувати на ринку за конкретною ціною у визначений час. З підвищенням цін на плоди і ягоди відповідно зростає пропозиція, а при їх зниженні вона зменшується. У дисертації виділені чинники, які безпосередньо впливають на пропозицію садівницької продукції: ціна на ресурси, технологія виробництва, чинна система податків і дотацій, ціни на інші продукти, очікування цін на плоди і ягоди, кількість конкурентів і обсяги виробництва продукції, рівень платоспроможного попиту населення. Дослідження дають підставу стверджувати, що плоди і ягоди, на відміну від інших видів сільськогосподарської продукції, належать до продуктів еластичного попиту.

У третьому розділі “Аналіз тенденцій розвитку та оцінка сучасного стану садівництва України” викладено результати:

- ретроспективного аналізу кількісних і якісних параметрів плодоягідних насаджень, їх породно-сортового складу;

- аналізу й оцінки зміни темпів відтворення плодових насаджень, динаміки виробництва плодів, ягід та плодових саджанців, наведена економічна ефективність продуктивного використання багаторічних насаджень.

Ретроспективний аналіз динаміки площ промислових плодових і ягідних насаджень свідчить, що в повоєнні роки (1945-1965 рр.) надто швидкими темпами зростали їх площі. Цьому передусім сприяли виділення щороку значних державних асигнувань на створення садів. З 1965 р. почалося поступове скорочення площ садів в колгоспах і радгоспах, що зумовлювалося їх низькою ефективністю, відсутністю належної матеріально-технічної бази, кваліфікованих кадрів. До того ж в 1985 р. були припинені бюджетні асигнування на створення насаджень. В результаті площі багаторічних насаджень у сільськогосподарських підприємствах на першому етапі зросли з 268,5 тис. га в 1945 р. до 701,7 тис. га в 1970 р., за рахунок державної підтримки садівництва, а на другому етапі - (1970-2004 рр.) - скоротилися до 163,9 тис. га з причин недостатньої підтримки галузі та зменшення попиту на плоди і ягоди на внутрішньому ринку.

Важливою особливістю садівництва є те, що кожна плодова та ягідна культура, як і помологічний сорт дають продукцію лише певних споживчих якостей та напрямів господарського використання. Породним і сортовим складом плодоягідних насаджень визначаються такі важливі господарські властивості, як час вступу їх у товарне плодоношення, тривалість продуктивного використання, рівень урожайності, а також такі виробничі показники, як витрати коштів і праці на створення садів і ягідників, собівартість і трудомісткість продукції, строки збирання плодів і ягід та надходження їх на ринок. В умовах ринкової економіки питання формування породно-сортового складу насаджень набувають особливої актуальності, оскільки від цього значною мірою залежать результати виробництва. Відтак порода та сорт у садівництві належать до основних організаційно-економічних чинників.

Таблиця - Динаміка площ плодових і ягідних насаджень в Україні, тис. га:

Рік перепису	Усі категорії господарств	У т.ч. сільськогосподарські підприємства
	Загальна площа	у т.ч. плодоносні	питома вага плодоносних насаджень у загальній площі, %	Загальна площа	у т.ч. плодоносні	питома вага плодоносних насаджень у загальній площі, %
1945	415,5	259,0	62,3	268,5	159,7	59,5
1952	608,6	386,1	63,4	346,4	222,1	64,1
1970	1225,6	888,0	72,4	701,7	498,5	69,4
1984	933,3	746,0	79,9	526,3	395,4	75,1
1998	455,8	408,0	89,5	311,9	275,7	88,4
2004	316,0	281,4	89,0	163,9	141,9	86,6

Дослідженнями встановлено, що в породній структурі промислових садів відбувалися істотні зміни. Зокрема, протягом 1970-2004 рр. питома вага зерняткових культур знизилася з 84,3 до 78,2%, а кісточкових, навпаки, збільшилася з 14,0 до 21,0%. Суттєві зміни відбулися і в питомій вазі окремих плодових культур, особливо вишні, сливи і персика. Це сталося внаслідок таких чинників, як: різниця в рівнях економічної ефективності та трудомісткості виробництва плодів і ягід, відсутність належної матеріально-технічної бази для тривалого їх зберігання й промислової переробки, нерозвиненість ринкової інфраструктури, зміна кон'юнктури ринку на окремі види продукції. Раніше опрацьовані рекомендації по породно-сортовому районуванню давно застаріли і не відповідають ринковим умовам. У зв'язку з обмеженістю внутрішнього споживання і достатньою насиченістю світового ринку яблуками і сливами, обґрунтовується пропозиція зменшити їх частку в площі закладання, одночасно збільшити питому вагу в насадженнях груші, абрикоса, персика і особливо черешні.

Аналіз й оцінка сучасного породно-сортового складу промислових садів дають підставу визначити такі основні підходи до його удосконалення: виробництво окремих видів садівницької продукції з урахуванням ринкового попиту; рівномірне використання протягом року робочої сили в галузі; потреба прискорення обігу капіталу, а також найповніше врахування можливостей експорту. Потребує удосконалення механізм сортовивчення, зокрема доцільність надання науковим установам права здійснювати випробування нових сортів і за цими матеріалами вводити їх до Державного реєстру сортів рослин України.

Стабільність промислового виробництва плодів і ягід у будь-якому підприємстві залежить від планомірного відтворення плодових і ягідних насаджень. Варто особливо підкреслити, що саме через створення і відтворення насаджень реалізуються інновації в галузі. Надто важлива роль стабільного виробництва плодів і ягід відводиться оптимізації вікового складу багаторічних насаджень. Несвоєчасна заміна старих насаджень новими призводить до часткової або ж повної втрати садівницькими господарствами основних засобів виробництва і предметів праці, а також зменшення обсягів виробництва продукції.

Дослідженнями встановлені різні кількісні співвідношення між площами закладання й вибуття з господарського обороту плодових насаджень. Враховуючи сучасну породну структуру плодових насаджень у сільськогосподарських підприємствах, для простого відтворення потрібно щорічно закладати нові сади в обсязі не менше 6,2% від площ плодоносних насаджень, натомість за 1996-2000 і 2001-2004 рр. цей показник у середньому не перевищував відповідно 1,6 і 1,4%. Амортизаційний фонд в даний час не став важливим джерелом інвестицій у промислове садівництво. У більшості сільськогосподарських підприємств цей фонд не використовується за прямим призначенням, бо формується загалом по господарству. Тому пропонується у садівницьких підприємствах амортизацію справляти з балансової вартості насаджень, здійснювати її за нормами 1991 року і направляти на розвиток галузі.

Варто відзначити, що у розвинених країнах світу промислове садівництво обмежується виробництвом невеликої кількості кращих сортів, а в Україні, навпаки, надто розширеним є сортовий склад промислових насаджень. Так, у плодових розсадниках у 2004 р. вирощувалося 138 сортів яблуні (до реєстру сортів рослин внесено тільки 50), в тому числі такі застарілі, як:

- Папіровка, Кандиль Синап, Бойкен, Безсім'янка, Джонатан, Кальвіль сніговий;

- 83 - груші (28 не районовані), 47 - абрикоса (17 районовано), 22 - аличі (12), 25 - вишні (17), 68 - персика (42), 31 - сливи (18) і 75 сортів черешні (58). Серед ягідних культур вирощувалось 54 сорти смородини (32) і 30 суниці (16 - не районовано).

Це суперечить вимогам статі 38 пункту 3 Закону України “Про охорону прав на сорти рослин”, якою забороняється поширювати такі сорти. Суттєвою є та обставина, що якість саджанців не відповідає галузевим стандартам та вимогам ринкової економіки (вирощування малопродуктивних і застарілих сортів, випуск не оздоровлених саджанців тощо).

На підставі досліджень автора встановлено, що для виходу розсадницької галузі з кризового стану потрібно:

- перевести всі плодорозсадницькі господарства на виробництво оздоровленого посадкового матеріалу, дотримуватися при його вирощуванні оптимальної породно-сортової структури та реєстру сортового районування; прискорити врегулювання земельно-майнових відносин у розсадницьких господарствах і не допустити парцеляції площ маточних насаджень; сформувати належну ринкову інфраструктуру;

- розширити і поглибити наукові дослідження, сконцентрувати увагу на створенні нових імунних сортів плодових і ягідних культур;

- посилити контроль за якістю і сортовим складом садивного матеріалу з боку державних органів і служб;

- завершити проведення атестації розсадницьких господарств;

- впровадити цільове виділення фінансів із держбюджету на функціонування наукових підрозділів з оздоровлення садивного матеріалу, створення й утримання колекцій донорів для селекційних цілей.

Україна належить до країн з порівняно розвинутим садівництвом. В європейському виробництві плодів і ягід її питома вага у 2003 р. становила відповідно 5,9 і 5,2%. За окремими плодовими культурами її частка в Європі складає: яблуня і груша - відповідно 5,3 і 4,3%, абрикос - 16,1, слива - 6,8, вишня і черешня - 25,8%.

Аналіз динаміки середньорічних валових зборів в Україні свідчить, що вони поступово збільшувалися - з 2215,6 тис. тонн у 1966-1970 рр. до 3248,3 тис. тонн в 1981-1985 рр., але в останньому п'ятиріччі минулого століття, вони знизилися до 1622,8 тис. тонн, а в 2001-2004 рр. їх виробництво зменшилося до 1412,2 тис. тонн, що становить 43,5% до найвищого середньорічного виробництва. Аналогічна ситуація спостерігається у промисловому садівництві. У 1996-2000 рр. цей показник складав лише 26,2 % від рівня 1981-1985 рр., а в 2001-2004 рр. - 16,8 %.

Значні зміни у валових зборах промислових садів спостерігаються по окремих плодових культурах. У сільськогосподарських підприємствах у 2001-2004 рр. порівняно з 1981-1985 рр. середньорічні валові збори яблук скоротилися на 84,3%, груші - 93,2, сливи - 77,7, вишні - 72,5, черешні - 51,1 і персика - на 57,4%.

Важливим якісним показником розвитку садівництва є урожайність. Дослідженнями встановлено, що вона в сільськогосподарських підприємствах до середини 80-х років збільшувалася, а з 1991 р. почалося її різке скорочення. Якщо урожайність у 1986-1990 рр. становила 33,1 ц/га, то у 2001-2004 рр. вона зменшилася до 12,7 ц/га проти 84,8 ц/га у світі. Зі вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ), враховуючі низький рівень продуктивності багаторічних насаджень і високий рівень лібералізації торгівлі між країнами - членами цієї організації, необхідно більш виважено оцінювати зовнішнє конкурентне середовище на світовому плодоягідному ринку.

Основними причинами зниження урожайності зерняткових і кісточкових культур в останні роки є недотримання належної технології виробництва плодів через хронічний дефіцит обігових коштів у сільськогосподарських підприємствах, диспаритет цін на плодову і промислову продукцію. Крім того, на продуктивність галузі значний вплив здійснював віковий стан насаджень (31,4% їх використовувалися понад нормативний строк).

В останні роки виробництво плодоягідної садівницької продукції дедалі більше зосереджується в дрібних особистих підсобних господарствах населення.

Їх питома вага в загальному обсязі виробництва плодів у 2001-2004 рр. становить 83,6%, що дозволило окремим авторам наукових досліджень висловлювати думку про необхідність згортання промислового садівництва і зосередження виробництва плодоягідної продукції в особистих господарствах населення.

Але такий розвиток садівництва, на наш погляд, не можна вважати перспективним, тому що концентрація виробництва плодів і ягід у дрібних господарствах пов'язана зі значними затратами ручної праці і не відповідає тенденціям розвитку світового садівництва.

...