Формування експортного потенціалу обробної промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОБРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Скорнякова Ірина Вікторівна

Київ - 2006

Анотація

економічний експорт обробна промисловість

Скорнякова І.В. Формування експортного потенціалу обробної промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2006.

У роботі розкрито теоретико-методологічні основи управління формуванням експортного потенціалу обробної промисловості України, визначено сутність і структуру категорії формування експортного потенціалу, сформульовано засади процесного підходу до формування експортного потенціалу обробної промисловості та обґрунтовано необхідність державного управління цим процесом. У дисертації використано системний підхід для виявлення основних факторів, що впливають на експортний потенціал обробної промисловості України, та проведено комплексний ретроспективний аналіз тенденцій їх розвитку.

За допомогою розрахунку середнього рангу визначено ТОП-10 країн-партнерів України щодо експорту-імпорту товарів та з використанням індексу Canberra Metric (CM) проведено аналіз подібності структур експорту цих держав та України.

На основі аналізу світового досвіду реалізації експортного потенціалу та побудованих моделей процесу формування експортного потенціалу обробної промисловості України „як є” та „як має бути” розроблено довгостроковий прогноз товарної структури експорту України до 2030 року.

Ключові слова: експортний потенціал, зовнішньоекономічна діяльність, конкурентоспроможність, обробна промисловість, подібність структур, процесний підхід, управління макроекономічними процесами.

Аннотация

економічний експорт промисловість

Скорнякова И.В. Формирование экспортного потенциала обрабатывающей промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2006.

В работе раскрыты теоретико-методологические основы управления формированием экспортного потенциала обрабатывающей промышленности Украины, определена сущность и структура категории формирования экспортного потенциала, сформулированы основы процессного подхода к формированию экспортного потенциала обрабатывающей промышленности и обоснована необходимость государственного управления этим процессом. В диссертации использован системный подход для выявления основных факторов, которые влияют на экспортный потенциал обрабатывающей промышленности Украины, и проведен комплексный ретроспективный анализ тенденций их развития.

Формирование экспортного потенциала отраслей обрабатывающей промышленности - это процесс, который входит в систему взаимосвязанных макроэкономических процессов страны. На входе этого процесса имеем потребность государства в укреплении, повышении и сбалансировании экспортного потенциала обрабатывающей промышленности, которая возникает как результат осознания определенного места страны в мировом разделении труда. На выходе необходимо получить желательное состояние экспортного потенциала, для чего процесс формирования экспортного потенциала областей обрабатывающей промышленности использует определенные ресурсы: производственные мощности предприятий, труд, научно-технические и технологические ресурсы, мощности добывающей промышленности и сельского хозяйства и т.п.. Современная теория управления (менеджмента) утверждает необходимость четкого управления любым процессом, так как только при условии наличия такого управления может быть достигнут необходимый результат; без управления процесс неправильно воспринимает поставленные цели, неверно привлекает и использует ресурсы, а его результат (выход) может быть непредсказуемым и, даже, отрицательным.

Подход к макроэкономическим процессам с точки зрения процессного управления - явление еще достаточно новое для Украины. Среди преимуществ процессного управления следует отметить следующие: идентификация процессов, которые протекают в системе, позволяет улучшить ее управляемость; моделирование процессов позволяет детализировать процессы, найти „узкие места” и оптимизировать их; описание функций, из которых состоит процесс, позволяет устанавливать показатели, с помощью которых можно оценивать как эффективность выполнения отдельных функций, так и эффективность всего процесса.

Обобщен опыт передовых промышленных стран мира по формированию и реализации экспортного потенциала. Полученные результаты использованы для разработки трёх этапов формирования конкурентоспособного эффективного экспортного потенциала обрабатывающей промышленности Украины.

С помощью расчета среднего ранга определены ТОП-10 стран-партнеров Украины по экспорту-импорту товаров и с использованием индекса Canberra Metric (CM) проведен анализ подобия структур экспорта Украины и этих стран.

Описаны теоретико-методологические подходы к моделированию макроэкономических процессов с использованием методики SADT (Structured Analysis and Design Technique).

Доказано, что победа в конкурентной борьбе только за счет взвешенной ценовой политики в современных условиях невозможна. Реалии свидетельствуют, что на современной мировой арене выигрывает тот, кто быстрее всех реагирует на изменения в окружающей среде и максимально к ним адаптируется. Такая быстрая реакция может быть обеспечена, в частности, путем внедрения процессного управления.

На основе анализа мирового опыта реализации экспортного потенциала и построенных моделей процесса формирования экспортного потенциала обрабатывающей промышленности Украины „как есть” (“as is”) и „как должно быть” (“to be”) разработан долгосрочный прогноз товарной структуры экспорта Украины до 2030 года. Полученный прогноз свидетельствует о возможности повышения доли высокотехнологической продукции в экспорте товаров Украины почти до 40%.

Ключевые слова: экспортный потенциал, внешнеэкономическая деятельность, конкурентоспособность, обрабатывающая промышленность, сходство структур, процессный подход, управление макроэкономическими процессами.

Summary

Skornyakova I.V. Forming export potential of the processing industry of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Economics, Specialty - 08.02.03 - organization of management, planning and regulation of economy. - Council for Productive Forces Studying of Ukraine, Kyiv, 2006.

Theoretical and methodological basis for management of forming export potential of processing industries of Ukraine are exposed in the work, meaning and structure of the category of forming export potential is defined, basis of process approach for the forming of export potential of processing industry is formulated and the necessity of government management for the process is substantiated. System approach is used in the dissertation for revealing of main factors, which influence the export potential of processing industry of Ukraine and complex retrospective analysis of the tendencies of their development is made.

With the help of average range calculation the TOP-10 partner countries of Ukraine in the foreign trade are determined and using the Canberra Metric (CM) index the analysis for the similarity of export structures of these countries is developed.

Based on the analysis of the world experience of export potential realization and the models built for the process of forming export potential of processing industry of Ukraine "as is" and "to be" the long-range forecast of the commodity structure of Ukrainian export till 2030 is developed.

Key words: export potential, foreign-economic activity, competitiveness, processing industry, similarity of structures, process approach, management of macroeconomic processes.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Досягнення Україною стратегічної мети, проголошеної Конституцією, - побудови соціальної держави - потребує створення міцного економічного підґрунтя, що неможливо без підвищення ефективності та конкурентоспроможності національної економіки. Чи не найважливішу роль у цьому процесі має відігравати структурна перебудова експорту України, оскільки насамперед через неї можна забезпечити конкурентоспроможність економіки на світовому ринку.

Сьогодні структуру українського експорту визначає сировинна спрямованість. Разом з тим, вивіз із України традиційних сировинних товарів має свої межі й основна мета заходів і програм полягає у збільшенні вартісного обсягу вітчизняного експорту і, насамперед за рахунок продукції з підвищеним ступенем обробки, наукоємних товарів, технологій і послуг.

Формування конкурентоспроможного виробничого та експортного потенціалу неможливе без адекватного механізму управління, що вирішальною мірою залежить від підвищення ролі держави в регулюванні процесів розширеного відтворення. Відповідно до Концепції державної промислової політики України від 12.02.2003 р. розвиток обробної промисловості визначений як один із пріоритетних напрямів структурної економічної політики України.

Теоретичним та практичним аспектам розвитку промислового експортного потенціалу України в цілому та її регіонів зокрема присвячені роботи таких вчених, як: О.М. Алимова, О.І. Амоши, Ф.О. Верби, О.С. Власика, Б.М. Данилишина, Л.В. Дейнеко, М.І. Іванова, С.І. Кірєєва, І.В. Крючкової, В.М. Осипова, Т.В. Пепи, С.І. Пирожкова, М.П. Сичевського, А.І. Сухорукова, Н.В. Тарасової, Н.Д. Чалої, Л.Г. Червової, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченка, О.С. Шнипка та інших.

Поняття експортного потенціалу обробної промисловості як самостійного та цілісного об'єкта дослідження не зустрічається в наукових працях. Як правило, в них розглядаються тільки деякі аспекти формування експортного потенціалу окремих галузей вітчизняної економіки, що не дає можливості отримати цілісне уявлення означеної проблеми. Немає єдиного наукового підходу до методології та методики оцінки експортного потенціалу і його ефективності, а також будь-яких підходів до визначення та розгляду формування його як макроекономічного процесу. Наявність такого кола невирішених та недостатньо розроблених питань у цій сфері визначили вибір теми дисертаційного дослідження, зумовили його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася згідно з науковою тематикою досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України і є невід'ємною частиною науково-дослідницьких робіт у відділі проблем розвитку промисловості, зокрема:

за темою "Схеми-прогнози розвитку і розміщення продуктивних сил областей України, Автономної Республіки Крим, міст Київ і Севастополь до 2015 року", (номер державної реєстрації 0206U004084), виявлено шляхи формування експортного потенціалу регіонів України (Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Луганської, Одеської, Полтавської, Херсонської областей та м. Севастополь), проаналізовано проблеми зовнішньоекономічної діяльності, зокрема надходження прямих іноземних інвестицій та прикордонного співробітництва;

за темою "Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України" (номер державної реєстрації 0106U000774) розроблено методологічні підходи дослідження потенціалу промислового виробництва в сучасному економічному просторі України;

за темою "Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку" (номер державної реєстрації 0105U008892), а саме в межах підтеми "Рентні відносини в системі модернізації національного господарства" розроблено заходи щодо вдосконалення експортного мита як інструменту вилучення рентного доходу.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає у розробці та обґрунтуванні теоретико-методологічних положень і розробці практичних рекомендацій щодо формування експортного потенціалу обробної промисловості як найважливішої експортоорієнтованої складової національної економіки.

Досягнення поставленої у дослідженні мети обумовило необхідність розв'язання наступних задач:

- визначення соціально-економічної сутності та значення експортного потенціалу обробної промисловості України як структурної ланки національної економіки;

- визначення сутності та цілей процесу формування експортного потенціалу обробної промисловості;

- обґрунтування необхідності державного управління процесом формування експортного потенціалу;

- аналіз світового досвіду формування та реалізації експортного потенціалу обробної промисловості;

- здійснення ретроспективного аналізу тенденцій та факторів розвитку експортного потенціалу обробної промисловості, визначення її ролі і місця у формуванні експортного потенціалу України;

- аналіз сучасних світових інтеграційних процесів у промисловості та визначення можливостей ефективної участі в них обробної промисловості України;

- обґрунтування напрямів формування експортного потенціалу галузей обробної промисловості України та визначення основних пріоритетів його розвитку шляхом моделювання;

- розробка довгострокового прогнозу товарної структури експорту України, зокрема галузей обробної промисловості.

Об'єктом дослідження є процес формування експортного потенціалу обробної промисловості.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи управління формуванням експортного потенціалу обробної промисловості з метою вдосконалення товарної структури та підвищення високотехнологічної складової вітчизняного експорту.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертації є положення сучасної економічної теорії, фундаментальні дослідження та висновки сучасної економічної науки, праці відомих вітчизняних і зарубіжних авторів з питань промислового виробництва, міжнародної торгівлі, світових інтеграційних процесів та конкурентоспроможності.

У роботі використано методи економіко-статистичного аналізу для виявлення та аналізу тенденцій розвитку галузей обробної промисловості України, основних виробничих та економічних факторів, що впливають на цей розвиток; групування, узагальнення показників для дослідження загальних тенденцій і характеристик; аналізу кореляції для виявлення залежностей між факторами та залежними змінними і прогнозування показників товарної структури експорту; експертних оцінок для коригування отриманих математичним шляхом прогнозів; порівняльного аналізу для виявлення подібностей та відмінностей характеристик зовнішньоекономічної діяльності держав; моделювання процесів за допомогою програми AllFusion Process Modeler (BPWin); для проведення кореляційного аналізу та виявлення трендів використано Пакет аналізу, що входить до складу Microsoft Excel; графічного аналізу та інші.

Для обґрунтування теоретичних і практичних положень використовувались офіційні матеріали Кабінету Міністрів України, Міністерства промислової політики України, дані державної статистики України, ООН, СОТ та їх спеціалізованих організацій, а також результати розрахунків, проведених автором роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- розроблено теоретико-методологічні підходи до формування експортного потенціалу як макроекономічного процесу, обґрунтовано важливість такого підходу для оптимізації управління макроекономічними процесами та необхідність державного керівництва ними з метою отримання бажаних результатів розвитку; запропоновано створення спеціального державного органу для управління процесом формування експортного потенціалу України;

- побудовано структурні моделі процесу формування експортного потенціалу обробної промисловості України "як є" та "як має бути" та на їх основі розроблено довгостроковий прогноз товарної структури експорту України до 2030 року;

удосконалено:

- соціально-економічну сутність понять „експортний потенціал” та „формування експортного потенціалу” стосовно обробної промисловості України із врахуванням її особливостей;

- теоретико-методологічні підходи до виявлення основних факторів, що впливають на експортний потенціал обробної промисловості України, та методику проведення комплексного ретроспективного аналізу тенденцій їх розвитку;

- методику розрахунку індексу подібності структур експорту країн зовнішньоторговельних партнерів, який, на відміну від існуючих, визначається за формулою Canberra Metric, що відрізняється більшою точністю;

дістали подальший розвиток:

- методика ретроспективного аналізу, виявлення тенденцій (трендів) та регресійного аналізу для побудування прогнозу зовнішньоекономічної діяльності країни, що відрізняється від існуючих використанням більш широкого математичного та статистичного апарату;

- теоретико-методологічні підходи до визначення позитивних та негативних явищ і чинників розвитку основних галузей експортної спеціалізації України, які на відміну від існуючих базуються на аналізі виробництва як головного чинника розвитку експортного потенціалу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні обґрунтування, висновки і пропозиції, зроблені в дисертаційному дослідженні, дозволяють оцінити реальний стан експортоорієнтованого виробництва обробної промисловості в Україні, забезпечити взаємовигідні зовнішні зв'язки та подальше нарощування конкурентоспроможного експортного потенціалу обробної промисловості України.

Результати дисертаційного дослідження використовувалися при виконанні науково-дослідних робіт, підготовці аналітичних і доповідних матеріалів Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка №25/491-8-4 від 30.06.2006 р.).

Основні положення дисертаційної роботи знайшли практичне використання в Міністерстві економіки України при розробці законодавчих, нормативних і методичних матеріалів з питань контролю зовнішньоекономічної діяльності та вдосконалення механізму управління формуванням експортного потенціалу обробної промисловості України (довідка №102-31/1161 від 03.07.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій викладено результати особистих досліджень і розробок автора щодо вивчення закономірностей функціонування й розвитку економічних відносин, розв'язання теоретичних і прикладних проблем структурних зрушень, з'ясування ролі держави в ринковій економіці, необхідності державного регулювання макроекономічних процесів, підвищення ефективності промислового виробництва як основи експортного потенціалу країни, теорії та практики макроекономічного прогнозування.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження були апробовані в доповідях і виступах на наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Регіональна наука” (м. Москва, 2003 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Регіональна наука” (м. Москва, 2004 р.), Круглий стіл: „Україна - ЄС. Як подолати інформаційний бар'єр?” (м. Київ, 2005 р.), Конференція для молодих учених „Актуальні проблеми економіки” (м. Київ, 2005 р.), Шоста міжнародна наукова конференція студентів та молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання" (м. Донецьк, 2005 р.), Конференція „Зовнішньоекономічна діяльність України” (м. Київ, 2006 р.), VI Міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів "Зовнішньоекономічна політика України як механізм реалізації національних інтересів" (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. Основні положення і результати викладені у 18 наукових працях загальним обсягом 6,0 друк. арк., серед яких 4 - у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи становить 201 сторінок тексту, який містить 18 рисунків та 46 таблиць. У загальній кількості таблиць лише 8 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел включає 148 назв, викладених на 14 сторінках. В кінці роботи розміщено 4 додатки на 4 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади формування експортного потенціалу обробної промисловості” запропоновано авторське бачення та розкрито сутність і зміст категорії експортного потенціалу, досліджено значення експортного потенціалу обробної промисловості як структурної ланки національної економіки, визначено сутність і цілі процесу формування експортного потенціалу обробної промисловості України. Також обґрунтовано необхідність державного управління процесом формування експортного потенціалу та досліджено світовий досвід формування та реалізації експортного потенціалу обробної промисловості.

Проаналізовано стан наукових досліджень з питань експортного потенціалу економіки України та її окремих галузей, досліджено праці вітчизняних і зарубіжних учених, які висвітлюють теоретико-методологічні засади управління промисловістю та зовнішньоекономічною діяльністю.

В українській науці немає однозначного трактування експортного потенціалу як економічної категорії. За нашим визначенням, експортний потенціал - це здатність економічного суб'єкта виробляти конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію, яка може подолати існуючі експортні бар'єри та бути ефективно проданою за кордон.

Автор визначає експортний потенціал обробної промисловості як здатність обробної промисловості виробляти конкурентоспроможну на світовому ринку високотехнологічну продукцію, що може подолати існуючі експортні бар'єри та бути ефективно продана за кордон.

Очевидним є взаємозв'язок між підвищенням конкурентоспроможності продукції експортоорієнтованих галузей та нарощуванням їх експортного потенціалу. Експортний потенціал та його фактична реалізація у вигляді успішної зовнішньої торгівлі, які є підтвердженням реальних конкурентних переваг та інструментом просування національних інтересів у масштабах світового господарства, - основний індикатор конкурентоспроможності продукції на світовому ринку.

Україна має конкурентні переваги на світовому ринку за такою продукцією, як недорогоцінні метали та вироби з них, мінеральні продукти, механічне та електричне обладнання, продукція хімічної і пов'язаних з нею галузей промисловості тощо. Серед цих видів продукції переважає та, що має досить низький ступінь переробки.

Україна, як і інші держави, що розвиваються, змушена підтримувати експортну сировинну орієнтацію, оскільки отримує від експорту продукції з низьким ступенем переробки велику частку надходжень до бюджету, що фактично означає розпродаж сировинно-ресурсної бази (частки національного багатства України), яку не можна відновити.

Усвідомлення формування експортного потенціалу обробної промисловості як процесу, що має відповідні входи, виходи, використовує певні механізми та яким необхідно управляти, - це чи не найважливіший крок, який потрібно зробити для успішного розв'язання поставленого в дослідженні питання про необхідність державного регулювання цього процесу. Формування експортного потенціалу обробної промисловості - це процес, що охоплює велике коло різнорівневих функцій та відповідно до поставлених завдань трансформує виробничі можливості обробної промисловості країни, необхідні ресурси та інформацію в експортний потенціал галузей обробної промисловості країни.

Сучасна теорія управління підтверджує необхідність чіткого управління будь-яким процесом, адже тільки за таких умов можна досягнути необхідного результату; без управління процес неправильно сприймає поставлені цілі, залучає та використовує ресурси, а його результат (вихід) може бути непередбачуваним і навіть негативним.

Необхідність управління формуванням експортного потенціалу на рівні держави зумовлена тим фактом, що експорт формує левову частку ВВП України (експортна квота України у 2001 та 2002 рр. становила близько 55%, у 2003 р. - зросла до 58%, у 2004 р. - сягала понад 61%, а у 2005 р. - 51,9%). Існують тенденції поступового скорочення кількості промислових підприємств, які знаходяться у державній власності, що пов'язано із процесом приватизації, і вочевидь призводить до зниження контрольованості розвитку української промисловості державою. На думку автора, держава повинна керуватися стратегічними інтересами, на відміну від бізнесу, зацікавленого в основному в короткострокових вигодах. Держава має розробляти довгострокові стратегічні плани розвитку й сприяти їхній реалізації, корегувати дії бізнесу в інтересах суспільства. Це підтверджує світовий досвід, зокрема Східно-Азіатських країн, наприклад, Японії, Гонконгу, Сінгапуру, Південної Кореї, Тайваню.

Як свідчить аналіз світового досвіду формування та реалізації експортного потенціалу обробної промисловості, успіхів досягли ті країни, в яких управління процесом інтеграції до світової господарської системи здійснювала держава. Політика успішних держав щодо формування експортного потенціалу базувалася на досягненні загальнонаціональної мети - завоювати для національної економіки нішу на світовому ринку. Ця політика мала комплексний характер - стосувалася всіх аспектів суспільного соціально-економічного розвитку (враховуючи потреби внутрішнього ринку, кон'юнктуру світового ринку та потреби вітчизняних підприємств, а також необхідність отримання максимального ефекту від зовнішньої торгівлі) та спрямовувалася на формування конкурентоспроможного на світовому ринку економічного потенціалу. На шляху до ефективної реалізації експортного потенціалу всі країни ставали перед необхідністю приєднання до певних регіональних угрупувань, вибору стратегічних торговельних партнерів, що згодом перетворилося на глобальний інтеграційний процес.

Дослідження світового досвіду реалізації експортного потенціалу дозволяє зробити висновок про те, що він відіграє дуже важливу роль у процесах реформування та інтеграції країни до світової спільноти. Однак сліпе копіювання закордонного досвіду в сучасних вітчизняних реаліях навряд чи приведе до позитивних результатів. Необхідно формувати власні підходи з використанням передового світового досвіду та синтезувати оптимальні шляхи для досягнення поставленої мети.

У другому розділі „Значення обробної промисловості у формуванні експортного потенціалу України” виконано комплексне дослідження та ретроспективний аналіз основних тенденцій розвитку експортного потенціалу обробної промисловості, розкрито значення і місце обробної промисловості в економіці України та, зокрема, у формуванні її експортного потенціалу.

Автором визначено, що основними факторами, що впливають як на обсяги, так і товарну й географічну структуру промислового експорту України є основний капітал вітчизняної промисловості, зокрема його нарощування та оновлення, а також його галузева структура, людський капітал, протекціоністські заходи, зокрема податкові пільги підприємствам-експортерам та нетарифні бар'єри на шляху імпорту. Перші два фактора вказують на залежність українського експорту від основних чинників виробництва - праці і капіталу. „Нова економіка” та інтеграційні процеси в сучасному суспільстві поступово послаблюють вплив на виробничий потенціал „старих” факторів - землі, праці, капіталу та посилюють вплив нових - знань (інформації), науково-технічних ресурсів, екології. Для України характерною залишається вирішальна роль „старих” факторів у формуванні структури суспільного виробництва.

Існуюча галузева структура виробництва промислової продукції характеризується істотними структурними деформаціями і неадекватністю потребам галузей економіки України, тобто має чітко виражену експортно-сировинну спрямованість, велику частку продуктів низького та середнього ступеня переробки і низьку частку товарів споживчого призначення. У тих видах діяльності, що орієнтовані на експорт (а це металургія та металообробка, легка, деревообробна та целюлозно-паперова, хімічна і нафтохімічна промисловість), частка експорту у валовому випуску сягнула 70-90%. Стрімко нарощують експорт продукції також харчова промисловість, машинобудування, виробництво неметалевих виробів.

Найбільша частка зайнятих в обробній промисловості України припадає на машинобудування, харчову промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції, металургію та оброблення металу - основні експортоорієнтовані галузі обробної промисловості України. Найменша - на виробництво деревини та виробів із деревини, целюлозно-паперову промисловість та видавничу справу.

Визначальним фактором прогресивних структурних зрушень є інвестиції в основний капітал, оскільки завдяки їм здійснюється й оновлення виробничого потенціалу загалом, і зміни у структурі виробництва зокрема. Найвищими темпами зростають інвестиції у сировинні види діяльності: деревообробну промисловість, виробництво інших неметалевих мінеральних виробів, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки.

Іноземні інвестиції, які надійшли у промисловість України за 15 років, концентруються в основному в чотирьох галузях: металургії, харчовій промисловості, машинобудуванні та металообробці, хімічній та нафтохімічній промисловості. Отже, іноземні інвестори зацікавлені тими сферами діяльності, що пов'язані з безпосереднім певним обслуговуванням внутрішнього ринку.

Аналізуючи зовнішньоекономічну діяльність України, автор робить висновок, що розвиток вітчизняної економіки відбувається на основі експортно-сировинної моделі, єдиною та основною перевагою якої є можливість за рахунок експорту отримувати валютні надходження для вирішення проблеми постачання енергоносіїв, від яких значною мірою залежить економіка України. Така модель розвитку не є оптимальною для України та ініціює необхідність зміни моделі розвитку національної економіки.

Автором розраховано показники RCA (revealed comparative advantage - виявлена компаративна перевага) по товарних групах експорту України. Цей показник широко використовується у статистичній звітності країн-членів ЄС та СОТ. Він розраховується за формулою:

, (1)

де RCA - виявлена відносна перевага щодо і-го товару або групи товарів; x - експорт; m - імпорт; і - товарна група або товар.

Виявлено, що компаративну перевагу на зовнішніх ринках Україна має за експортом продукції сільського господарства, хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, шкіри, хутра, деревини та виробів із неї, взуття, головних уборів, неблагородних металів та виробів з них. Найбільшу виявлену компаративну перевагу демонструє група продукції чорної металургії, однак цей показник має тенденцію до постійного зниження, що означає поступову втрату Україною компаративної переваги на цьому сегменті міжнародного ринку (табл. 1).

Таблиця 1. Показники RCA по товарних групах експорту України, 2000-2005 рр.

Товарні групи за УКТЗЕД	2000	2001	2002	2003	2004	2005
I. Живі тварини та продукція тваринництва	1,21	0,88	0,93	1,01	0,60	0,43
II. Продукти рослинного походження	0,15	0,93	1,57	-0,04	0,83	1,22
ІІІ. Жири і масла тваринного та рослинного походження	1,32	0,93	1,07	1,63	1,18	1,11
IV. Продукція харчової промисловості	-0,13	-0,30	-0,22	-0,20	0,01	-0,07
V. Мінеральні продукти	-1,58	-1,38	-1,20	-0,89	-1,04	-0,85
VI. Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості	0,50	0,24	-0,04	0,09	0,09	0,02
VII. Пластмаси та каучук	-0,98	-1,03	-1,09	-1,06	-1,28	-1,16
VIII. Шкіряна i хутряна сировина та вироби з них	0,89	0,64	0,94	0,99	0,92	0,69
IX. Деревина та вироби з неї	1,43	1,11	1,17	1,16	1,08	1,04
X. Паперова маса з деревини або інших волокнистих волокон	-0,70	-0,66	-0,95	-0,96	-0,81	-0,74
ХI. Текстиль та текстильні вироби	-0,08	-0,08	-0,08	-0,11	-0,24	-0,38
XII. Взуття, головні убори, парасольки	0,72	0,63	0,29	0,11	0,91	-0,90
XIII. Вироби з каміння, гіпсу, цементу, скла, азбесту	-0,28	-0,30	-0,37	-0,20	-0,45	-0,81
XV. Неблагородні метали та вироби з них	2,21	2,07	2,12	1,96	1,89	1,79
XVI. Машини, устаткування та механізми; електротехнічне устаткування; звукозаписувальна та відтворювальна апаратура, телеапаратура	-0,40	-0,36	-0,41	-0,40	-0,57	-0,75
XVII. Засоби наземного, повітряного та водного транспорту	-0,18	-0,34	-0,45	-0,65	-0,32	-0,61
XVIII. Прилади і апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, вимірювальні, медичні та хірургічні; годинники, музичні інструменти	-1,11	-1,24	-0,44	-0,12	-0,06	-1,22
XX. Різні промислові товари	-0,24	-0,23	-0,40	-0,35	-0,47	-0,34
XXI. Твори мистецтва	-	3,02	-1,90	-1,94	-2,11	-1,31

В комбінації із показником виявленої компаративної переваги для аналізу товарної структури експорту автор використав показник інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі. Показник інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі (intra-industry trade - IIT) розраховується за формулою:

, (2)

де IIT - індекс інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі і-м видом товарів; x - експорт; m - імпорт; і - певна галузь, товарна група або товар.

Найбільша інтенсивність внутрішньої торгівлі спостерігається у продукції харчової промисловості, хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, текстилю та текстильних виробів, тобто галузей, спрямованих переважно на задоволення потреб внутрішнього ринку (табл. 2).

Таблиця 2. Показники інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі (ІІТ) по товарних групах експорту України, 2000-2005 рр.*

Група товарів	2000	2001	2002	2003	2004	2005
I. Живі тварини та продукція тваринництва	0,44	0,57	0,54	0,53	0,65	0,81
II. Продукти рослинного походження	0,90	0,55	0,33	0,98	0,56	0,47
ІІІ. Жири і масла тваринного та рослинного походження	0,41	0,55	0,49	0,33	0,43	0,52
IV. Продукція харчової промисловості	0,96	0,87	0,92	0,90	0,94	0,94
V. Мінеральні продукти	0,35	0,41	0,48	0,58	0,57	0,58
VI. Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості	0,74	0,87	0,99	0,95	0,89	0,98
VII. Пластмаси та каучук	0,56	0,54	0,53	0,52	0,48	0,46
VIII. Шкіряна i хутряна сировина та вироби з них	0,57	0,68	0,54	0,54	0,52	0,69
IX. Деревина та вироби з неї	0,37	0,48	0,45	0,47	0,46	0,54
X. Паперова маса з деревини або інших волокнистих волокон	0,68	0,70	0,58	0,56	0,67	0,62
ХI. Текстиль та текстильні вироби	0,98	0,97	0,99	0,95	0,94	0,79
XII. Взуття, головні убори, парасольки	0,64	0,68	0,83	0,94	0,53	0,56
XIII. Вироби з каміння, гіпсу, цементу, скла, азбесту	0,88	0,87	0,84	0,90	0,84	0,60
XV. Неблагородні метали та вироби з них	0,19	0,22	0,20	0,25	0,24	0,30
XVI. Машини, устаткування та механізми; електротехнічне устаткування; звукозаписувальна та відтворювальна апаратура, телеапаратура	0,82	0,84	0,83	0,80	0,78	0,62
XVII. Засоби наземного, повітряного та водного транспорту	0,93	0,85	0,81	0,69	0,90	0,68
XVIII. Прилади і апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, вимірювальні, медичні та хірургічні; годинники, музичні інструменти	0,51	0,46	0,81	0,94	0,97	0,44
XX. Різні промислові товари	0,90	0,90	0,83	0,83	0,83	0,81
XXI. Твори мистецтва	0,00	0,09	0,27	0,25	0,24	0,41

*Розраховано за даними Держкомстату України

Аналіз динаміки експорту України за останні 10 років свідчить про досить високу стабільність його географічної структури, тобто стійку орієнтацію вітчизняних експортерів на традиційні ринки збуту. Зокрема, дуже високою залишається частка експорту, що припадає на країни СНД, де вітчизняні підприємства мають тривалі виробничо-торговельні зв'язки.

Одним з показників, за яким можна порівняти зовнішньоекономічну діяльність країн-партнерів, є індекс подібності. Питанню про те, який індекс подібності (similarity index) обрати, присвячено багато досліджень у зарубіжній науці. З численних формул індексів подібності ми обрали, на наш погляд, найоптимальніший з погляду адекватності результатів та складності розрахунку індекс CM (Canberra Metric), який до того ж визнаний та широко використовується у програмуванні. Цей індекс для аналізу подібності структур експорту (імпорту) двох країн розраховується за формулою:

, (3)

де SI - індекс подібності структури експорту (імпорту) однієї країни до структури експорту (імпорту) іншої країни;

i - група товарів, що експортуються (імпортуються);

j, k - відповідно країна, зовнішньоекономічна діяльність якої аналізується, та країна-партнер;

n - кількість товарних груп, що експортуються (імпортуються);

x - питома вага товарної групи в загальному обсязі експорту (імпорту).

Автором проаналізовано подібність структур експорту та імпорту України та її головних зовнішньоекономічних партнерів. Отримані значення показників індексу подібності структур (SI) експорту України та ТОП-10 її основних зовнішньоекономічних партнерів наведені в таблиці 3.

Таблиця 3.Індекс подібності структур експорту та імпорту України та Топ-10 країн-партнерів (за 1-цифорвим кодом SITC), 2000-2002 рр.*

Країна-партнер	Експорт	Імпорт
	2000	2001	2002	2000	2001	2002
Білорусь	0,65	0,64	0,63	0,81	0,80	0,82
Китай	0,47	0,47	0,44	0,62	0,64	0,64
Німеччина	0,53	0,54	0,53	0,71	0,73	0,74
Угорщина	0,54	0,55	0,51	0,60	0,59	0,65
Індія	0,72	0,73	0,71	0,67	0,66	0,68
Італія	0,58	0,58	0,53	0,73	0,74	0,73
Польща	0,54	0,66	0,53	0,63	0,75	0,68
Росія	0,42	0,42	0,42	0,62	0,62	0,62
Туреччина	0,53	0,58	0,60	0,73	0,70	0,68
США	0,60	0,58	0,55	0,65	0,63	0,64

*Розраховано за даними Статистичного департаменту ООН (United Nations Statistics Division)

Структура вітчизняного експорту виявилася найбільш подібною до структури експорту Індії, економіка якої розвивається високими темпами за рахунок якіснішої сировинної бази та акценту на розвитку власної важкої промисловості. Структура імпорту України найбільш подібна до структури імпорту Білорусії, що не є несподіванкою з огляду на те, що наші країни є географічними сусідами і мають схожий природно-ресурсний потенціал.

У кінці другого розділу автор робить висновок про необхідність створювати вітчизняні ТНК, що дозволить певною мірою захистити національні економічні інтереси, сприятиме подальшому розвитку українських господарських структур, інтернаціоналізації їхнього виробництва й капіталу, інтеграції промисловості України у світову економіку, її участі в глобальних трансформаційних процесах.

У третьому розділі „Напрями та організаційно-економічні заходи щодо формування експортного потенціалу обробної промисловості України” обґрунтовано напрями формування експортного потенціалу галузей обробної промисловості України, за допомогою моделювання визначено основні пріоритети його розвитку і розроблено довгостроковий прогноз товарної структури експорту України, зокрема галузей обробної промисловості.

Доведено, що досягнення перемоги у конкурентній боротьбі тільки за рахунок виваженої цінової політики в сучасних умовах неможливе. Реалії свідчать, що на сучасній світовій арені виграє той, хто найшвидше реагує на зміни в навколишньому середовищі та максимально до них адаптується. Автор зазначає, що така швидка реакція може бути забезпечена, зокрема, шляхом упровадження процесного управління.

На думку автора, одним з найважливіших кроків до підвищення керованості макроекономічних перетворень є ідентифікація макроекономічних процесів. Позитивні результати для розв'язання проблеми управління формуванням експортного потенціалу обробної промисловості України може дати опис та моделювання цього процесу.

Побудовано моделі процесу формування експортного потенціалу України "як є" ("as is") та "як має бути" ("to be"). Моделювання процесу формування експортного потенціалу обробної промисловості „як є” дозволяє зробити висновок, що в цьому процесі під впливом кон'юнктури внутрішнього та світового ринків, переслідуючи свої власні цілі, підприємства обробної промисловості здійснюють господарську діяльність, у результаті якої формується певна структура експорту та внутрішнього споживання. При цьому внаслідок відсутності централізованого управління всім процесом його результати (виходи) залишаються неоптимальними. Основний недолік процесу формування експортного потенціалу „як є” - це відсутність централізованого управління, яке могло б збалансувати інтереси виробників-експортерів й внутрішнього ринку на основі виваженої та економічно та соціально обґрунтованої програми формування експортного потенціалу.

Процес „як має бути” характеризуватися наступним: в цьому процесі відповідний державний орган влади разом із керівництвом підприємств обробної промисловості відповідно до затвердженої державної політики формування експортного потенціалу та з урахуванням кон'юнктури внутрішнього і світового ринків, шляхом інвестицій та інновацій підвищують конкурентоспроможність продукції обробної промисловості, змінюють структуру і обсяги виробництва, внутрішнього споживання та експорту з метою отримання найбільш оптимального їх співвідношення.

Наявність централізованого державного управління та обґрунтованої державної політики формування експортного потенціалу робить весь процес збалансованим, керованим та прозорим і дозволяє стримувати некероване зростання експорту сировини, напівфабрикатів та іншої продукції із низькою доданою вартістю, оптимізувати його структуру, максимально задовольняючи при цьому потреби внутрішнього ринку.

З урахуванням виконаного автором у другому розділі комплексного дослідження і ретроспективного аналізу основних тенденцій розвитку експортного потенціалу обробної промисловості та з використанням побудованих моделей процесу формування експортного потенціалу "як є" та "як має бути" автор розробив та запропонував довгостроковий прогноз товарної структури експорту України до 2030 р. (табл. 4).

Таблиця 4. Факт та прогноз структури експорту товарів за агрегованими групами, %*

Показник	Факт	Прогноз
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2010	2020	2030
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Сільське господарство	6,7	8,4	10,3	7,9	7,1	8,8	8,8	9,3	10,3
Добувна промисловість	9,6	10,8	12,5	15,2	13,2	13,7	14,3	12,8	11,0
Обробна промисловість.	83,7	80,8	77,2	76,9	79,6	77,5	76,8	77,9	78,7
в тому числі:
харчова промисловість	2,8	2,8	3,0	3,9	3,5	3,8	4,5	5,4	6,1
легка промисловість	5,0	5,1	5,0	4,5	3,7	3,6	2,9	2,4	3,5
хімічна та нафтохімічна промисловість	12,3	10,7	9,2	10,0	9,9	10,4	9,3	8,1	7,0
металургія	44,4	41,3	39,7	36,8	39,9	41,0	38,6	36,2	33,5
машинобудування	12,8	14,4	14,7	15,8	17,3	13,5	16,8	21,2	24,1
Інше	6,6	6,6	5,7	5,9	5,3	4,9	4,7	4,6	4,4

*Розраховано за даними Держкомстату України, Статистичного департаменту ООН (United Nations Statistics Division) та Бази даних ЮНКТАД/ВТО щодо зовнішньої торгівлі

Основною причиною коливань у прогнозованій структурі експорту можна вважати наслідки, що матимуть галузі обробної промисловості після вступу України до СОТ (підвищення конкуренції, зростання вимог до якості, ціни, насичення внутрішнього ринку імпортною продукцією тощо).

Висновки

У дисертаційній роботі на підставі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення та практичне розв'язання актуального наукового завдання, яке полягає у визначенні та обґрунтуванні теоретико-методологічних положень і розробці практичних рекомендацій щодо формування експортного потенціалу обробної промисловості як найважливішої експортоорієнтованої складової національної економіки. Результати дослідження є підставою для наступних висновків:

1. Незважаючи на всі труднощі періоду реформування економіки і суспільства в України обробна промисловість залишається основною рушійною силою її соціально-економічного розвитку. Хоча сировинна спрямованість експорту зберігається високою, досить значним є потенціал розвитку експорту високотехнологічної конкурентоспроможної продукції з високим рівнем доданої вартості. Цей потенціал наразі країною не використовується в повному обсязі, хоча певні цілі та завдання в цьому напрямі держава ставить.

2. Підхід до макроекономічних процесів з погляду процесного управління - явище досить нове для України. Серед переваг процесного управління слід зазначити наступні: ідентифікація процесів, що протікають у системі, дозволяє покращити її керованість; моделювання процесів дозволяє їх деталізувати, знайти „вузькі місця” та оптимізувати їх; опис функцій, з яких складається процес, дозволяє встановлювати показники, за допомогою яких можливо оцінювати як ефективність виконання окремих функцій, так і всього процесу.

3. Застосування процесного підходу для управління формуванням експортного потенціалу не тільки корисне, але й може бути реалізоване на рівні органів державного управління країни.

4. Формування експортного потенціалу як процес ще не ввійшло до переліку об'єктів, якими керує українська держава, а, отже, і результат отримуємо у вигляді, що не відповідає завданням, які стоять перед країною в умовах інтеграційних перетворень.

5. Існує об'єктивна необхідність управління формуванням експортного потенціалу на рівні держави, зумовлена тим фактом, що експорт формує левову частку ВВП України. Держава має розробляти довгострокові стратегічні плани розвитку й сприяти їхній реалізації, корегувати дії бізнесу в інтересах суспільства.

6. Проведені дослідження свідчать про перспективність і привабливість обробної промисловості як провідної ланки вітчизняної економіки. Україна повинна розвивати власну промисловість, особливу увагу приділяючи обробній промисловості як такій, що здатна виробляти високотехнологічну, конкурентоспроможну продукцію для внутрішнього та зовнішнього ринку.

7. Розвиток вітчизняної економіки здійснюється на основі експортно-сировинної моделі, єдиною та основною перевагою якої є можливість за рахунок експорту отримувати валютні надходження для вирішення проблеми постачання енергоносіїв, від яких економіка України є залежною. Така модель розвитку не є оптимальною для України, тому автор ініціює необхідність зміни моделі розвитку національної економіки.

8. Отриманий прогноз свідчить про можливість підвищення частки високотехнологічної продукції в експорті товарів України майже до 40% (за рахунок нарощування виробництва ракетно-космічної техніки, приладів, автомобілів, суден, електроніки та засобів зв'язку, синтетичних матеріалів, тонких органічних сполук, а також високотехнологічної продукції металургії). Скорочення частки металургії та хімічної промисловості у вітчизняному експорті дозволить спрямувати їх продукцію на внутрішній ринок, на який ці галузі повинні орієнтуватися перш за все. Це приведе до подолання викривлення структури вітчизняного експорту в бік сировинної спрямованості.

9. Прогнозовані автором зміни в майбутньому сприятимуть удосконаленню структури вітчизняного виробництва та експорту, отриманню більших валютних надходжень до країни, надходжень від митних зборів та платежів до бюджету, що сприятиме вирішенню проблем соціально-економічного розвитку України та підвищенню добробуту населення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Скорнякова І.В. Експортний потенціал як індикатор конкурентоспроможності країни // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 87-90.

2. Скорнякова І.В. Актуальні проблеми формування експортного потенціалу галузей обробної промисловості України // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С.67-71.

3. Скорнякова І.В. Обробна промисловість - основа експортного потенціалу України // Економіст. - 2006. - №3. - С. 32-35.

4. Скорнякова І.В. Експортний потенціал України: моделювання та довгостроковий прогноз. // Економіст. - 2006. №8. - С. 49-51.

5. Скорнякова І.В., Тарасова Н.В., Ліщук Л.В. Зовнішньоекономічна діяльність // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Дніпропетровської області на період до 2015 р. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 145-147 (особистий внесок - аналіз зовнішньоекономічної діяльності області та обґрунтування прогнозу)

6. Скорнякова І.В., Тарасова Н.В., Ліщук Л.В. Зовнішньоекономічна діяльність // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Житомирської області на період до 2015 р. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 132-133 (особистий внесок - аналіз зовнішньоекономічної діяльності області та обґрунтування прогнозу)

7. Скорнякова І.В., Тарасова Н.В., Ліщук Л.В. Зовнішньоекономічна діяльність // Схема-прогноз розвитку і розміщення продукти...