Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ТА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФІНАНСУВАННЯ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

СОЛЯНИК ЛЮДМИЛА ГРИГОРІВНА

Донецьк - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Національному гірничому університеті (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Галушко Ольга Сергіївна,

Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), завідуюча кафедрою економічного аналізу та фінансів.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, доцент

Терещенко Олег Олександрович,

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України (м. Київ), професор кафедри фінансів підприємств;

кандидат економічних наук

Гурнак Олександр Володимирович,

Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри фінансів і банківської справи.

Провідна установа -Київський національний університет ім. Тараса

Шевченка Міністерства освіти і науки України (м. Київ), кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту.

Захист відбудеться 20 жовтня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий 7 вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до ринкових відносин викликав необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на основі ефективного управління фінансовими ресурсами, формування та ефективного використання активів, забезпечення їх прибутковості, ліквідності, підвищення ринкової вартості підприємств. У зв'язку з цим вітчизняні підприємства постали перед проблемою створення дієвої системи управління активами та джерелами їх фінансування.

Аналіз балансів вітчизняних підприємств за окремими видами економічної діяльності, структури та динаміки активів свідчить про те, що найбільш чутливими до кризових явищ в економіці, негативного впливу інфляційних процесів початку 90-х років виявились оборотні активи, ефективність використання яких і на цей час зберігає негативні тенденції. За останні 10 років прибутковість оборотних активів знизилась у 4 рази; зменшилась оборотність активів та відповідно підвищився термін їх обороту; сума власного оборотного капіталу промислових підприємств має від'ємне значення, що не забезпечує підприємствам маневреності власного капіталу, знижує надійність їх ефективної роботи в умовах коливань кон'юнктури ринку; частка нормованих оборотних активів за останнє десятиліття знизилась у 1,4 раза. Змінити негативні тенденції, що склалися, можливо тільки на базі використання ефективної системи управління оборотними активами та джерелами їх фінансування.

Існуючі на теперішній час методи управління оборотними активами та джерелами їх фінансування, розробці яких присвячені багаточисельні наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, спрямовані, як правило, на вирішення локальних питань без створення системи управління оборотними активами та джерелами їх фінансування. Так, учені Т. Басюк, М. Білик, Р. Брейлі, О. Лучков, С. Маслов зосереджують свою увагу на управлінні дебіторською заборгованістю; питання управління запасами висвітлено у працях західних учених: Є. Брігхема, В. Хорна, К. Друрі; російських і вітчизняних учених: О. Горобця, М. Грещака, І. Зеліченка, С. Лобова, Ю. Неруша, Ю. Пономарьової, А. Радіонова, Р. Севастьянова. У роботах М. Бабича, О. Гурнака, В. Ковальова, О. Терещенка розглянуто питання управління капіталом. Учені Й. Бланк, О. Єфімова, О. Стоянова окрім перелічених вище питань досліджують проблеми управління готівкою на рахунку, визначення джерел фінансування активів підприємства, основи кредитного менеджменту. Разом з тим існуючі розробки потребують подальшого розвитку у напрямі формування цілісної системи управління оборотними активами та джерелами їх фінансування, вдосконалення методичних підходів до визначення параметрів кредитного менеджменту, процесу управління товарно-матеріальними запасами, оптимізації джерел фінансування, що є необхідною умовою створення комплексного ефективного механізму управління оборотними активами та джерелами їх фінансування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою науково-дослідної роботи „Теоретичне обґрунтування шляхів забезпечення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості гірничих підприємств України в умовах розвитку ринкових відносин та інтеграції України у світове економічне співтовариство" (номер держреєстрації 0101U001547, 2002-2003 рр.), що виконувалась у Національному гірничому університеті, у рамках якої автором удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності використання оборотних активів промислового підприємства. Також дисертаційна робота пов'язана з науково-дослідною роботою „Фінансове забезпечення інноваційного розвитку підприємства" (номер держреєстрації ДР 0104U005790, 2004-2006 рр.), що виконується у Національному гірничому університеті, де автором удосконалено організаційно-економічний механізм управління процесом фінансування оборотних активів.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є узагальнення і розвиток науково - методичних основ, розробка інструментарію та практичних рекомендацій щодо створення ефективної системи управління оборотними активами та джерелами їх фінансування.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі поставлено й вирішено комплекс теоретичних, науково-методичних і практичних задач:

проведено аналіз і теоретичне узагальнення існуючих методологічних засад управління оборотними активами, виявлення резервів підвищення ефективності їх використання і вибору джерел фінансування ;

досліджено сутність процесу управління оборотними активами та джерелами їх фінансування і на цій основі удосконалено понятійний апарат фінансового менеджменту;

розроблено методичні підходи до створення ефективної системи управління оборотними активами та джерелами їх фінансування ;

встановлено вплив параметрів кредитного менеджменту на обсяги реалізації продукції промислових підприємств і на цій основі визначено ефективний рівень цих параметрів;

розроблено науково обґрунтований метод визначення оптимальних параметрів управління товарно-матеріальними запасами промислових підприємств в умовах вірогідного характеру процесу їх постачання та попиту на них;

розроблено науково обґрунтовану економіко-математичну модель оптимізації структури джерел фінансування оборотних активів;

проаналізовано існуючий організаційно-економічний механізм управління оборотними активами та джерелами їх фінансування і удосконалено його з урахуванням отриманих наукових положень і висновків.

Об'єкт дослідження - процес управління оборотними активами та джерелами їх фінансування на промисловому підприємстві.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади і практичні аспекти управління оборотними активами та джерелами їх фінансування на промисловому підприємстві.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу проведення досліджень склали загальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених із питань сучасних теорій і моделей управління оборотними активами та джерелами їх фінансування на підприємствах.

Для вирішення задач, поставлених у дисертаційній роботі, було використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження: метод критичного аналізу, наукової абстракції та узагальнення наукового досвіду із сучасних теоретичних досліджень - при визначенні напрямів удосконалення понятійного апарату, аналітичні методи, метод розширення економіко-математичної моделі - при встановленні функціональної залежності ефективності використання оборотних активів від факторів виробництва; системний підхід - при створенні системи управління та розробці організаційно-економічного механізму управління оборотними активами та джерелами їх фінансування; метод порівняння, трендового, кореляційно-регресійного та дисперсійного аналізу - при дослідженні впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на ефективність використання оборотних засобів; метод групування - при удосконаленні класифікації оборотних активів і оборотного капіталу та факторів, що впливають на ефективність їх використання; методи математичної статистики - при виявленні залежності обсягів та приросту реалізації продукції від параметрів кредитного менеджменту, визначенні параметрів управління запасами на промисловому підприємстві; метод економіко-математичного моделювання - при науковому обґрунтуванні економічного змісту та розробці економіко-математичної моделі вибору джерел фінансування оборотних активів.

Забезпечення оперативності і точності розрахунків було здійснено на ЕОМ у редакторі Excel 7.0, Mathcad 2000, Windows XP Professional та в інтегральній системі для комплексного статистичного аналізу й обробки даних у середовищі Windows „Statisticа".

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчо-нормативні акти України, статистичні дані Державного комітету статистики України та звітні дані промислових підприємств Придніпровського промислового регіону.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні методичних положень та підходів щодо ефективного управління оборотними активами та джерелами їх фінансування на промисловому підприємстві.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в такому:

уперше доведено, що залежність обсягів реалізації продукції від терміну відстрочки платежу (терміну комерційного кредиту) на промисловому підприємстві являє собою S - образну криву, яка найбільш адекватна кривій Гомперца. На цій основі визначено доцільний термін комерційного кредиту та пільгового періоду, що відповідає умові, коли коефіцієнт еластичності обсягів реалізації продукції відносно терміну відстрочки платежу перевищує одиницю;

удосконалено:

класифікацію оборотних активів, яка на відміну від існуючих найбільш повно охоплює класифікаційні ознаки і враховує: форму функціонування, участь у кругообігу, характер джерел фінансування, характер організації та регулювання, ступінь ліквідності та ризик вкладення, характер участі у господарській діяльності, період функціонування, характер генерування доходу;

групування показників управління оборотними активами за класифікаційною ознакою "напрями управління" (формування, використання, вибір джерел фінансування) та визначено їх місце у системі показників платоспроможності та результатів фінансової діяльності підприємства;

методичні підходи до аналізу та виявлення резервів підвищення ефективності використання оборотних активів: установлено аналітичну залежність ефективності використання оборотних активів від співвідношення між необоротними та оборотними активами, продуктивності праці та озброєності працівників підприємства активами;

методи розрахунку параметрів управління товарно-матеріальними оборотними активами: встановлено, що обсяги товарно-матеріальних запасів необхідно визначати з урахуванням вірогідного характеру часу виконання замовлень на їх постачання і попиту на запаси. Визначено формули розрахунку вірогідності дефіциту запасів на складі (страхового запасу), а також гранично мінімального обсягу запасу, при якому слід його поповнювати;

методичні підходи до прийняття управлінських рішень щодо фінансування оборотних активів: науково обґрунтовано економічну сутність економіко-математичної моделі вибору джерел фінансування оборотних активів з урахуванням ризику та існуючих інструментів фінансового ринку; встановлено, що структура джерел фінансування повинна визначатися на основі використання оптимізаційної моделі лінійного програмування за критерієм мінімізації витрат на формування фінансових ресурсів і страхування ризику залучення коштів з кожного джерела з урахуванням обмежень за окремими джерелами фінансування;

організаційно-економічний механізм управління оборотними активами та джерелами їх фінансування, який на відміну від існуючого визначає інформаційні потоки та взаємозв'язки між функціональними службами підприємства у процесі управління оборотними активами та джерелами їх фінансування, враховує стратегію управління оборотними активами та джерелами їх фінансування;

дістали подальшого розвитку:

теоретичні основи фінансового менеджменту, а саме уточнено категорії: оборотні активи (сукупність матеріальних і фінансових активів, які шляхом структурної трансформації здійснюють безперервний кругообіг форм вартості з метою постійного відновлення процесу виробництва, одержання прибутку, підтримки нормальної ліквідності підприємства і повинні повністю споживатися протягом одного календарного року або операційного циклу); оборотний капітал (частина капіталу підприємства, що припиняє своє існування як капітал із завершенням кожного операційного циклу, вичерпуючи свою функцію у виробництві, та постійно відтворюється шляхом продажу готової продукції (робіт, послуг); оборотні засоби розглядаються у взаємозв'язку оборотного капіталу та сформованих на його основі оборотних активів, які взаємодіють у процесі виробництва і реалізації продукції підприємства в єдиній системі управління оборотними активами та джерелами їх фінансування);

методичні підходи до управління оборотними активами: встановлено, що на цей процес, який пройшов такі стадії розвитку, як спостереження за використанням оборотних активів, нормування і контроль виконання нормативів, оптимізація обсягів та структури оборотних активів, основний вплив спричинили такі чинники: розвиток фінансового ринку, лібералізація економічних відносин, розширення можливостей використання в аналітичному дослідженні фінансово - господарської діяльності підприємств економіко - математичних методів;

теоретичні основи кредитного менеджменту на підприємстві: встановлено аналітичні залежності для визначення вартості комерційного кредиту (річного відсотка) та рівня знижки у пільговий період; доцільного терміну відстрочки платежу ( комерційного кредиту) та пільгового періоду.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертації доведено до рівня конкретних методик, пропозицій щодо вдосконалення процесу управління оборотними активами та джерелами їх фінансування, вибору умов надання комерційних кредитів, оптимізації параметрів управління товарно-матеріальними запасами, формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів з урахуванням ризику та витрат на використання кожного з джерел. Розроблено комплексну методику управління оборотними активами та джерелами їх фінансування, що дозволяє виявити резерви покращення використання фінансових ресурсів підприємства, забезпечує визначення необхідного і достатнього для ритмічної роботи підприємства обсягу оборотних активів за видами та формування джерел їх фінансування з мінімальними для підприємства витратами, включаючи витрати на страхування ризиків. Розроблена методика може використовуватися при стратегічному, поточному та оперативному фінансовому плануванні. Запропоновані методичні розробки щодо управління оборотними активами та джерелами їх фінансування використані фінансовими службами ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (довідка про впровадження № 039608 від 26.02.2006), ВАТ "Дніпропетровський ЗМЗБК" (довідка про впровадження № 395 від 22.03.2006), ВАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" (довідка про впровадження № 247 від 14.12.2005). Методичні підходи до визначення сутності та системи управління оборотними активами та джерелами їх фінансування використовуються у навчальному процесі Національного гірничого університету при викладанні дисциплін „Фінанси підприємств", „Фінансовий менеджмент", „Управління фінансовою санацією підприємства", „Фінансовий аналіз" (довідка № 23 від 17.01.2006).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій сформульовано і обґрунтовано наукові положення, висновки і рекомендації щодо управління оборотними активами та джерелами їх фінансування. Дисертаційне дослідження є особистою науковою роботою. Усі результати, одержані безпосередньо здобувачем, знайшли відображення в одноосібних опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися й одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: „Інноваційний розвиток економіки регіону"(м. Дніпропетровськ, 2004 р.), „Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України"(м. Дніпропетровськ, 2005 р.), „Теория и практика экономики и предпринимательства" (м.Сімферополь, 2006 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи відображено у 10 одноосібних наукових роботах ( в їх числі 7 статей у збірниках наукових праць і журналах, 3 тези доповідей на конференціях) загальним обсягом 3,47 друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел ( 194 найменування). Зміст викладено на 205 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 9 таблиць, 41 рисунок, 5 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі узагальнено і розвинуто науково-методологічні засади, розроблено методичні підходи та практичний інструментарій щодо ефективного управління оборотними активами та джерелами їх фінансування на промисловому підприємстві.

У першому розділі „Теоретичні засади управління оборотними активами та джерелами їх фінансування" на базі критичного огляду науково-методичних підходів до визначення сутності оборотних активів і оборотного капіталу встановлено, що дотепер немає єдиної думки щодо визначення змісту, критеріїв класифікації, методів управління і ступеня впливу оборотних активів на ефективність діяльності підприємств. Відсутнє єдине трактування таких економічних категорій, як фінансові ресурси, оборотні засоби, оборотні кошти, оборотні активи, оборотний капітал. У більшості випадків розробка методів управління оборотними активами та джерелами їх фінансування зупиняється на теоретичних підходах без конкретизації інструментів, що дозволили би реалізувати теоретичні положення на практиці.

З метою створення дієвого інструментарію для ефективного, цілеспрямованого управління формуванням і використанням оборотних активів на промисловому підприємстві систематизовано та уточнено понятійний апарат щодо управління оборотними активами та джерелами їх фінансування; уніфіковано класифікаційні ознаки оборотних активів та оборотного капіталу. Оборотні активи промислового підприємства розглядаються як сукупність матеріальних і фінансових активів, які шляхом структурної трансформації здійснюють безперервний кругообіг форм вартості з метою постійного відновлення процесу виробництва, одержання прибутку, підтримки нормальної ліквідності підприємства і повинні повністю використовуватися протягом одного календарного року або операційного циклу. Таке трактування оборотних активів на відміну від існуючих виявляє найбільш суттєві ознаки даної економічної категорії з позиції управління ними, а саме: визначальну роль у забезпеченні умов здійснення поточної фінансово-господарської діяльності підприємства; високий ступінь структурної трансформації; здатність швидкої адаптації до змін товарного і фінансового ринків; достатньо високу ліквідність; швидкість реалізації управлінських рішень. Дослідження сутності оборотного капіталу дозволило зробити висновок про неможливість ототожнення його з оборотними або тільки з грошовими активами та стверджувати, що оборотний капітал - це частина капіталу підприємства, що припиняє своє існування як капітал із завершенням кожного операційного циклу, вичерпуючи свою функцію у виробництві, та постійно відтворюється шляхом продажу готової продукції (робіт, послуг). Розгляд цих двох категорій у взаємозв'язку та взаємообумовленості дозволив уточнити визначення категорії „оборотні засоби", які у роботі розглядаються у взаємозв'язку оборотного капіталу та сформованих на його основі оборотних активів, які взаємодіють у процесі виробництва і реалізації продукції підприємства в єдиній системі управління оборотними активами та джерелами їх фінансування.

На основі систематизації існуючих підходів та результатів дослідження виділено такі класифікаційні ознаки при групуванні оборотних активів за: формою функціонування та участю у кругообігу, характером джерел фінансування, характером організації та регулювання, ступенем ліквідності та ризиком вкладення, характером участі у господарській діяльності, періодом функціонування, характером генерування доходу. Така класифікація сприяє побудові дієвої системи управління оборотними активами та здійсненню цілеспрямованого впливу на ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.

У результаті наукових досліджень доведено, що розвиток теорії управління оборотними активами і джерелами їх фінансування здійснювався з розвитком фінансового ринку, лібералізацією економіки (рівень лімітування діяльності підприємств) та розширенням можливостей використання в аналітичному дослідженні фінансово-господарської діяльності підприємств економіко-математичних методів.

Сучасні підходи до фінансування оборотних активів базуються на визначенні структури джерел фінансування з урахуванням ефекту фінансового важеля, внутрішніх темпів розвитку, забезпеченні фінансової незалежності підприємства. При цьому не враховується існуючий ризик залучення фінансових ресурсів з різних джерел. У зв'язку з цим актуальною є розробка досконалого механізму визначення оптимальних параметрів структури оборотного капіталу промислового підприємства на основі оцінки впливу на вартість залучення коштів ступеня ризику. Забезпечення підвищення ефективності управління оборотними засобами потребує створення гнучкого механізму на основі синтезу, оновлення, модернізації всіх існуючих моделей і інструментів управління, які б ураховували дію різноманітних чинників, що впливають на формування та використання оборотних активів і оборотного капіталу промислового підприємства.

У другому розділі „Розробка методичних основ ефективного управління оборотними активами та джерелами їх фінансування" викладено результати досліджень щодо встановлення аналітичних залежностей, обґрунтування економічної сутності та розробки економіко-математичних моделей, які складають методичну основу системи ефективного управління оборотними активами та джерелами їх фінансування.

У ході досліджень удосконалено методичні підходи до виявлення резервів підвищення ефективності використання оборотних активів. Установлено функціональну залежність коефіцієнта оборотності оборотних засобів від таких факторів виробництва: загальної продуктивності активів, що використовуються в діяльності підприємства, співвідношення між необоротними та оборотними активами, продуктивності праці та озброєності працівників підприємства активами

управління оборотний активи фінансування

,(1)

де - коефіцієнт оборотності оборотних засобів, оборотів; - виторг від реалізації продукції, робіт та послуг, тис. грн.; - чисельність працівників на підприємстві, осіб; - продуктивність праці, що визначена у вартісній оцінці з використанням показника виторгу від реалізації продукції, тис. грн. на одного працівника; - показник озброєності працівників підприємства необоротними та оборотними активами або показник того, яку масу оборотних та необоротних активів приводить до дії один працівник підприємства, тис. грн. на одного працівника.; АН - необоротні активи; АО - оборотні активи.

Аналіз динаміки обсягу та структури активів і пасивів, коефіцієнтів покриття, ділової активності промислових підприємств України та на підприємствах Дніпропетровської області за 1996-2004 рр. дозволив визначити чинники, які впливають на ефективність використання оборотних засобів. Установлено, що система управління оборотними активами повинна в першу чергу спиратися на управління товарно-матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю та джерелами фінансування оборотних активів з урахуванням зовнішніх і внутрішніх ризиків. З метою підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, які вкладено у виробничі запаси і запаси готової продукції, запропоновано та науково обґрунтовано удосконалену модель управління запасами, яка враховує, що час виконання замовлення і попит на запаси в одиницю часу є змінними величинами, на які впливають численні фактори економічного, технологічного та організаційного характеру. Встановлено, що при визначенні нормативу коштів для фінансування процесу формування виробничих запасів та запасів готової продукції, обсяг яких виключає виникнення дефіциту та подовження тривалості виробничого циклу, необхідно враховувати вірогідний характер параметрів процесів товаропостачання і попиту. З цією метою для визначення гранично мінімального обсягу запасу, при якому необхідно здійснювати замовлення наступної партії, запропоновано мультиплікативну модель

,(2)

де - обсяг запасу, при якому необхідно здійснювати замовлення наступної його партії; - математичне очікування попиту на товарно-матеріальні запаси (при певній вірогідності обсягів витрачання матеріалів) за час виконання замовлення; - середнє квадратичне відхилення попиту при тих же умовах; - значення квантіля, що відповідає визначеній вірогідності дефіциту запасів.

Ймовірний дефіцит запасів (страховий запас) визначається при цьому функцією

,(3)

де - фактичний попит на товарно-матеріальні запаси; - щільність нормального розподілу попиту з параметрами і ; - нормована щільність розподілу нормального закону у точці ; - функція нормального розподілу; - функція нормального розподілу з та ; - математичне очікування нормованої змінної , що підлягає нормальному розподілу.

Реалізуючи запропоновані економіко-математичні моделі на основі використання інформаційної бази промислових підприємств Придніпровського регіону, зокрема ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод", проведено розрахунки оптимальних параметрів процесу управління товарно-матеріальними запасами, що забезпечило економію фінансових ресурсів, спрямованих на формування запасів: сировини - на 10,6%, основних матеріалів - 10,3%, запасів готової продукції - на 10,5%. У результаті скорочено фінансові витрати підприємства, оптимізовано витрати на обслуговування запасів без порушення ритмічності виробничого циклу.

З метою управління дебіторською заборгованістю в роботі науково обґрунтовано основні параметри кредитного менеджменту на промисловому підприємстві: сума (ціна) контракту (); термін оплати (комерційного кредиту - ); відсоток знижки (); пільговий період - період дії знижки ().

Отримана аналітична залежність дозволяє встановити пільгову ціну контракту () виходячи зі звичайної ціни контракту і відсотка знижки при оплаті у пільговий період

(4)

При ухваленні фінансовим менеджером підприємства рішення про раціональний рівень знижки (), за якого підприємству-споживачу продукції доцільно здійснити оплату в пільговий період, необхідно виходити з того, що річна процентна ставка за комерційним кредитом () повинна бути вище річної процентної ставки за банківським кредитом. При цьому раціональний рівень знижки () із ціни реалізації продукції визначається за формулою

(5)

Аналіз одержаної залежності дозволяє визначити вплив на рівень знижки з ціни реалізації продукції () тривалості комерційного кредиту (тривалості періоду, протягом якого підприємство готове надати знижку споживачам своєї продукції) і ситуації на фінансовому ринку. У результаті розрахунків за формулою (5) отримуємо нижню межу рівня знижки з ціни контракту при різних термінах відстрочки платежу. Встановлення знижки вищевказаного рівня сприятиме зниженню дебіторської заборгованості.

Наступним питанням кредитного менеджменту є визначення доцільного терміну комерційного кредиту та пільгового періоду. Протиріччя, яке потребує визначення оптимального рішення, полягає у тому, що зниження тривалості комерційного кредиту свідчить про підвищення жорсткості умов розрахунку і знижує обсяги реалізації, а його зростання розширює коло покупців, але призводить до підвищення дебіторської заборгованості та зниження темпів обороту оборотних засобів. Для вирішення цього питання базуємося на таких теоретичних положеннях.

У ході дослідження встановлена залежність обсягів реалізації від терміну відстрочки платежу (комерційного кредиту), яка представляє собою S -образну криву. Особливості цієї залежності відповідають сутності процесу надання відстрочки платежу, а саме: показник реалізації продукції спочатку (при невеликій довжині пільгового періоду) зростає повільно, потім зростання прискорюється і знову знижується при вичерпанні можливостей ринку, наближаючись до певної межі. Для розгляду таких процесів використано логістичні криві: криву Перла-Ріда та криву Гомперца. При порівнянні отриманих залежностей з використанням методу аналізу характеристик приросту встановлено, що залежності обсягів продажу продукції від періоду відстрочки платежу найбільш адекватна крива росту Гомперца.

У кінцевому вигляді модель залежності обсягів реалізації продукції від довжини періоду відстрочки платежу буде мати вигляд

.(6)

При цьому крива Гомперца задається функцією

,(7)

де - обсяги реалізації продукції; D, A - відповідно мінімум і максимум кривої Гомперца (мінімум і максимум обсягів реалізації продукції); a, b, с - параметри кривої Гомперца (a = A - D); t₂ -термін комерційного кредиту.

За даною моделлю було виконано розрахунки залежності обсягів реалізації продукції промислового підприємства від відстрочки платежу без пільгового та з пільговим періодом.

Аналіз показників еластичності обсягів продажу продукції від терміну комерційного кредиту дозволив встановити доцільний термін відстрочки платежу (комерційного кредиту) та пільгового періоду, що забезпечує перевищення відносного приросту обсягів реалізації продукції порівняно з відносним зростанням періоду відстрочки платежу. При цьому коефіцієнт еластичності обсягів реалізації продукції залежно від терміну комерційного кредиту визначається за формулою

(8)

Визначаємо діапазон, при якому коефіцієнт еластичності перевищує одиницю (), тобто період, при якому темп зростання обсягів продажу продукції перевищує темп зростання відстрочки платежу, що свідчить про доцільність обраного терміну відстрочки платежу.

Використання викладеної методики та запропонованих економіко-математичних моделей у практиці кредитного менеджменту ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" дозволило визначити оптимальні умови надання комерційного кредиту споживачам: нижньої межі знижки (у відсотках) із ціни реалізації продукції та раціональних термінів комерційного кредиту за основними видами готової продукції підприємства. У результаті забезпечено максимізацію обсягів реалізації продукції, зростання прибутку у сумі 717, 2 тис. грн. за рахунок поширення кола споживачів та оптимізації дебіторської заборгованості.

Для формування ефективної системи фінансування оборотних активів підприємства необхідно визначити такий набір джерел їх фінансування, який би відрізнявся мінімальною вартістю залучення. Це завдання вирішується у роботі з урахуванням того, що вартість залучення позикових коштів визначається як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками, які передбачають наявність внутрішнього або зовнішнього ризику. Вартість джерел фінансових ресурсів формується під впливом чотирьох груп основних факторів, що визначають ступінь ризику залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел: рівень ризику (₁ = 01), який встановлюється кредитором відповідно до макроекономічних факторів (економічний потенціал країни, регіону, галузі, облікова і кредитна політика національного банку, ситуація на фінансовому ринку й ін.); рівень ризику (₂ =01), який встановлюється кредитором відповідно до власних показників діяльності (структура активних і пасивних операцій фінансового посередника (кредитора), середньоринкова ціна залучення і розміщення коштів, частка ринку, яка припадає на активи та пасиви кредитора на ринку, тощо); рівень ризику (₃ =01), який встановлюється кредитором відповідно до показників діяльності позичальника (фінансовий стан та платіжна дисциплінованість позичальників, галузь, в якій працює позичальник, юридичні та економічні відносини між кредитором та позичальником тощо); рівень ризику (₄=01), який встановлюється кредитором відповідно до обраного позичальником виду джерела позикових коштів (термін фінансування, наявність застави або іншого забезпечення, поширеність даної операції у практиці кредитора та ін.). У загальному вигляді вартість джерела фінансування (С_f) набуває такого вигляду:

,(9)

де С₀ - початкова ставка залучення фінансових ресурсів, яка сформована на найбільш розвинутих і стабільних фінансових ринках, частки одиниць або відсотки.

Ризик (₃), який встановлюється кредитором відповідно до показників діяльності позичальника, безпосередньо залежить від показників діяльності підприємства-позичальника і є функцією від багатьох внутрішніх факторів діяльності підприємства

,(10)

де k₁ - коефіцієнт, який враховує фінансовий стан позичальника (кредитний рейтинг, рейтинг банкрутства, індекс Альтмана або інший інтегральний показник фінансового стану підприємства, у тому числі структура капіталу), частки одиниць; k₂ - коефіцієнт, який враховує регулярність оплати фінансових вимог підприємств-партнерів, кредиторів, держави підприємством-позичальником, частки одиниць; k₃ - коефіцієнт, який враховує статус підприємства позичальника у кредитора (VIP-клієнт, інсайдер, стандартний клієнт, клієнт, який отримує кредит перший раз, та ін.), частки одиниць.

Інші показники (k₄, …, k_n), які беруться до уваги кредитором при встановленні ставки за позиковими фінансовими ресурсами, також включаються до наведеної у формулі (9) функції, однак їх набір може суттєво варіюватись залежно від політики, яку проводить кредитор. Наявність ризиків, якими характеризується те чи інше джерело фінансування, супроводжується додатковими витратами на їх страхування F_i (F₁, F₂ …, F₆). Базова формула визначення вартості джерела фінансових ресурсів з урахуванням наведених положень приймає такий вигляд:

,(11)

де - сума фінансових ресурсів, яка залучається з відповідного джерела терміном t років, грошових одиниць; - тарифи фінансового посередника, пов'язані з і-м видом додаткових витрат на оформлення кредиту з відповідного джерела, частки одиниць; - база обчислення тарифу фінансовим посередником, пов'язаного з і-м видом додаткових витрат на оформлення кредиту з відповідного джерела, грошових одиниць; - булева змінна (=0, або 1), яка свідчить про наявність відповідних витрат при залученні фінансових ресурсів з певного зовнішнього джерела.

На основі встановлення науково обґрунтованої вартості залучення джерел фінансування оборотних активів розроблено оптимізаційну модель вибору джерел фінансування оборотних активів, де функцією цілі є

, (12)

де - вартість джерела фінансових ресурсів з урахуванням ризику залучення та додаткових витрат, частки одиниць; - сума фінансових ресурсів, яка залучається з відповідного джерела терміном t років, грошових одиниць.

Вирішення задачі визначення джерел фінансування оборотних активів передбачає урахування такої системи обмежень:

, (13)

де - потреба підприємства у фінансуванні оборотних активів у -му періоді -го року; - відповідно фінансові ресурси за джерелами: овердрафт, товарний кредит, факторинг, короткостроковий кредит, авальний кредит, форфейтинг, кредитна лінія, середньостроковий кредит, довгостроковий кредит, строковий кредит по лінії ЄБРР, облігаційна позика, кредиторська заборгованість, власні кошти; - сума нерозподіленого прибутку у відповідному періоді ; - відповідно мінімальна, проектна та максимально можлива сума фінансових ресурсів для -го джерела; - вартість оборотних активів, які підприємству необхідно сформувати для функціонування у -му періоді; - вартість найбільш ліквідних оборотних активів, тис. грн.; - найбільш термінові зобов'язання, що використовуються як джерела фінансування оборотних активів; - активи підприємства, що швидко реалізуються (у вартісному вимірі, тис. грн.); - короткострокові пасиви, що використовуються підприємством як джерело фінансування оборотних активів; - активи, що повільно реалізуються; - довгострокові та середньострокові пасиви; - активи, що важко реалізуються; - постійні пасиви.

Викладені результати досліджень удосконалюють методичні підходи до управління оборотними активами та джерелами їх фінансування і спрямовані на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.

Третій розділ „Удосконалення процесу управління оборотними активами та джерелами їх фінансування" присвячено розробці ефективної системи управління оборотними активами та оборотним капіталом на промисловому підприємстві, яка дає змогу реалізувати наукові положення, обґрунтовані у другому розділі.

Система управління оборотними засобами розглядається як система цілеспрямовано організованих взаємодій між об'єктом (елементами оборотних активів і джерелами їх фінансування та економічними відносинами в процесі їх формування та використання в межах даної економічної системи та у взаємозв'язку із зовнішнім середовищем) та суб'єктом управління (органами управління підприємства, які причетні до прийняття управлінських рішень щодо ефективного функціонування оборотних активів і капіталу) шляхом реалізації функцій управління із застосуванням комплексу методів, засобів і фінансово-економічних інструментів дослідження і трансформації взаємопов'язаних процесів формування та використання оборотних активів і джерел їх фінансування за обсягом, складом, структурою з урахуванням дії на них чисельних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. У ході досліджень обґрунтовано послідовність та зміст етапів процесу управління оборотними активами та оборотним капіталом, що проілюстровано на структурно-логічній схемі (рис.1). Основні етапи процесу управління містять оптимізаційні блоки, що базуються на методичних підходах, розроблених у попередньому розділі. Як витікає з даної схеми, на першому етапі процесу управління оборотними активами і джерелами їх фінансування шляхом співставлення цільових параметрів оборотних активів і капіталу з фактично досягнутими здійснюється фінансова діагностика ефективності використання оборотних засобів. У процесі аналізу поряд з відомими чинниками впливу на ефективність використання оборотних засобів аналізуються фактори, визначені на основі встановленої в роботі аналітичної залежності: співвідношення між необоротними та оборотними активами, продуктивності праці та озброєності працівників активами підприємства. На основі результатів фінансової діагностики визначаються стратегічні цілі управління оборотними активами і оборотним капіталом, які повинні відповідати стратегії розвитку активів і цільовій фінансовій політиці підприємства. Вибір базової концепції управління оборотними активами і оборотним капіталом здійснюється відповідно до визначених стратегічних цілей.

З метою забезпечення ефективного функціонування системи управління оборотними активами і джерелами їх фінансування удосконалено організаційно-економічний механізм управління, що включає такі елементи: нормативно-правове регулювання процесів взаємодії підприємства і держави з формування і використання оборотних активів (через систему оподаткування); регулювання взаємодії підприємства і ринкового середовища з функціонування оборотних активів (створення системи товаропостачання та системи збуту, використання можливостей фінансового ринку); регулювання процесів формування і використання оборотних активів у межах компетенції підприємства як суб'єкта господарювання (формування статуту підприємства, забезпечення його платоспроможності, використання науково обґрунтованих норм і нормативів, методів і способів управління).

У результаті взаємодії всіх елементів та підсистем організаційно-економічного механізму відбувається формування оптимізаційних моделей управління та параметрів функціонування оборотних активів і джерел їх фінансування. На основі оцінки результатів виконання оптимізаційних завдань приймаються рішення щодо подальшої оптимізації процесів управління оборотними активами.

З метою адаптації діючої організаційної системи управління промисловим підприємством до умов ефективного використання оборотних активів та оптимізації джерел їх фінансування визначено функції, які повинні виконувати функціональні відділи апарату управління для досягнення вказаних цілей; розроблено систему інформаційних потоків, що забезпечують цей процес. Зміст інформаційних потоків установлено на базі аналізу вхідних та вихідних параметрів оптимізаційних задач з управління оборотними засобами, наукове обґрунтування яких наведено у другому розділі.

Реалізація наукових положень, висновків та рекомендацій, розроблених у ході досліджень і здійснених в умовах підприємств Придніпровського регіону, підтвердила ефективність використання удосконаленої системи управління оборотними активами і джерелами їх фінансування. Аналітичні розрахунки, практичні результати з упровадження запропонованих методичних підходів до управління товарно-матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю та джерелами фінансування оборотних активів, наведені у третьому розділі, доводять економічну ефективність, достовірність та практичне значення отриманих наукових положень і висновків з управління оборотними активами та джерелами їх фінансування.

Одержані практичні результати та теоретичні положення, на базі яких вони здійснені, розглянуто фінансово-економічними службами підприємств ВАТ „Нижньодніпровський трубопрокатний завод", ВАТ „Завод мостових залізобетонних конструкцій", ВАТ „Дніпропетровський стрілочний завод", а запропонована автором „Методика управління оборотними активами та джерелами їх фінансування" прийнята ними до використання.



Рис. 1. Структурно-логічна схема процесу управління оборотними засобами

ВИСНОВКИ

У дисертації на базі проведених наукових досліджень вирішено актуальну наукову задачу, що полягає у визначенні оптимальних параметрів кредитного менеджменту на промисловому підприємстві на основі встановлення аналітичної залежності обсягів реалізації продукції від терміну комерційного кредиту. Науково обґрунтовано методичні підходи до управління товарно-матеріальними запасами, джерелами фінансування оборотних активів, створення дієвої системи управління оборотними засобами, що має суттєве значення для розвитку науки фінансів підприємств, практики підвищення ефективності використання фінансових ресурсів вітчизняних підприємств.

Основні наукові висновки, що отримані на основі використання наукових методів дослідження, зводяться до такого:

1. Аналіз і теоретичне узагальнення існуючих методичних засад управління оборотними активами, виявлення резервів підвищення ефективності їх використання і вибору джерел фінансування дозволили встановити, що:

економічну категорію "оборотні засоби" слід розглядати у взаємозв'язку категорій "оборотні активи" та "оборотний капітал", які є взаємозалежними, взаємодіють у процесі виробництва та реалізації продукції в єдиній системі управління оборотними активами та джерелами їх фінансування і обумовлюють рівень використання фінансових ресурсів підприємства;

з метою забезпечення комплексного підходу до управління оборотними активами, на основі узагальнення існуючих теоретичних засад доцільно класифікувати їх за такими ознаками: форма функціонування, участь у кругообігу, характер джерел фінансування, характер організації та регулювання, ступінь ліквідності та ризик вкладення, характер участі у господарській діяльності, період функціонування, характер генерування доходу;

еволюційний розвиток методичних підходів до управління оборотними активами здійснювався під впливом розвитку фінансового ринку, лібералізації економіки та розширення можливостей використання в аналітичному дослідженні фінансово-господарської діяльності підприємств економіко-математичних оптимізаційних методів і пройшов етапи спостереження за використанням оборотних активів, нормування і контролю виконання нормативів, оптимізації обсягів і структури оборотних активів та джерел їх фінансування;

основним напрямом сучасного етапу розвитку теорії управління оборотними активами та джерелами їх фінансування є поглиблення розуміння сутності їх функціонування, встановлення існуючих об'єктивних залежностей та розширення використання оптимізаційних методів з метою створення дієвої системи управління оборотними засобами, спрямованої на ефективне використання фінансових ресурсів промислових підприємств.

2. Аналіз факторів, що впливають на показники ефективності використання оборотних активів, дозволив установити аналітичні залежності, які свідчать про вплив на ефективність використання оборотних активів таких чинників: структура загальних активів підприємства (співвідношення між необоротними та оборотними активами), продуктивність праці та озброєності працівників підприємства активами. Це розширює можливості аналізу у визначенні шляхів підвищення ефективності функціонування оборотних активів.

3. У ході досліджень встановлено, що параметри управління товарно-матеріальними запасами на відміну від існуючих підходів необхідно визначати з урахуванням вірогідного характеру часу виконання замовлень на їх постачання і попиту на запаси. Визначено формули розрахунку вірогідності дефіциту запасів на складі (страхового запасу), а також гранично мінімального обсягу запасу, при якому слід його поповнювати. Це дає змогу ураховувати реальні умови функціонування промислових підприємств та підвищити наукову обґрунтованість нормативів товарно-матеріальних оборотних активів.

4. Встановлено, що сучасний стан теорії та практики кредитного менеджменту не містить наукового обґрунтування кількісних характеристик таких його параметрів, як термін відстрочки платежу (комерційного кредиту), термін пільгового періоду, вартість комерційного кредиту, що не сприяє покращенню використання фінансових ресурсів підприємства на основі ефективного управління дебіторською заборгованістю. У зв'язку з цим у роботі виконано дослідження, що дозволили науково обґрунтувати ці параметри. Встановлено, що залежність обсягів реалізації продукції промислового підприємства від терміну відстрочки платежу (терміну комерційного кредиту) являє собою S - образну криву, яка найбільш адекватна кривій Гомперца. На цій основі визначено доцільний термін комерційного кредиту при певному пільговому періоді, що відповідає умові: коефіцієнт еластичності обсягів реалізації продукції відносно терміну відстрочки платежу перевищує одиницю.

5. У роботі доведено, що при різноманітті джерел фінансування оборотних активів в умовах розвитку інструментів фінансового ринку структуру джерел фінансування слід визначати за допомогою розробленої у ході досліджень економіко-математичної моделі, що на відміну від існуючих ураховує вплив численних факторів ризику на вартість зовнішніх джерел фінансування, дозволяє підприємству на даному етапі розвитку фінансового ринку визначити найбільш доцільні джерела фінансування оборотних активів з урахуванням обмежень за кожним із джерел.

6. Ефективне використання оборотних активів і джерел їх фінансування повинно спиратися на розроблену у ході досліджень систему управління оборотними засобами, яка передбачає формування та реалізацію оптимізаційних моделей та параметрів їх функціонування з використанням запропонованого організаційно-економічного механізму.

7. Реалізація розроблених наукових положень, висновків і рекомендацій у процесі їх упровадження на промислових підприємствах Придніпровського регіону підтвердила їх достовірність та доцільність використання фінансовими службами підприємств.

8. Наукові положення, висновки, рекомендації, розроблена на їх основі методика управління оборотними активами та джерелами їх фінансування рекомендуються для використання фінансово-економічними службами промислових підприємств, науково-дослідними організаціями, проектними інститутами, аудиторськими та консалтинговими компаніями.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Соляник Л.Г. Проблемы управления оборотными средствами предприятий // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Вип. 142. -Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - С. 124 - 129.

2. Соляник Л.Г. Ефективне управління оборотними активами - ключовий фінансовий важіль поліпшення результатів фінансово-господарської діяльності підприємств // Економічний вісник Національного гірничого університету. - №3. - Дніпропетровськ: РВК НГУ. - 2003. - С.64 - 71.

3. Соляник Л.Г. Кредитна політика як інструмент управління дебіторською заборгованістю підприємства // Економічний вісник Національного гірничого університету. - №2. - Дніпропетровськ: РВК НГУ. - 2005. - С. 66 - 78.

4. Соляник Л.Г. Нові підходи до управління дебіторською заборгованістю на промисловому підприємстві // Економічний вісник Національного гірничого університету. - №3. - Дніпропетровськ: РВК НГУ. - 2005. - С. 43 - 50.

5. Соляник Л.Г. Організаційно-економічний механізм управління оборотними активами та джерелами їх фінансування // Економічний вісник Національного гірничого університету. - №4. - Дніпропетровськ: РВК НГУ. - 2005. - С. 48 - 54.

6. Соляник Л.Г. Визначення оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів в умовах розвитку фінансового ринку // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Вип.214, т.3. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2006. - С. 728 - 737.

7. Соляник Л.Г. Оптимізація параметрів управління матеріальними оборотними активами //Економічний вісник Національного гірничого університету. - №1. - Дніпропетровськ: РВК НГУ. - 2006. - С. 64 - 76.

Матеріали наукових конференцій

1.Соляник Л.Г. Підвищення можливостей інноваційного розвитку підприємств на основі оптимізації управління оборотними активами // Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. „Інноваційний розвиток економіки регіону". - Дніпропетровськ: РВК НГУ. - 2004. - С. 67 - 68.

...