Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

ШЕВЧЕНКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Дніпропетровськ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Захист відбудеться 30 червня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд.341.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 29 травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

Загальна характеристика роботи

Об'єктом досліджень є процес роботи підприємств з виробничо-технічного обслуговування сільських товаровиробників, інших суб'єктів ринку техніки і послуг, форми організації взаємовідносин між ними.

Методи досліджень. Теоретичною і методологічною основою дослідження є сучасна економічна теорія, фундаментальні концепції і розробки вітчизняних та зарубіжних вчених з питань виробничо-технічних послуг в аграрному секторі економіки.

В процесі дослідження застосовувались наступні методи: діалектичний; абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення і вивчення особливостей виробничо-технічного обслуговування сільського господарства в умовах ринкових перетворень), методи порівнянь, аналітичного аналізу (оцінка розвитку форм послуг в регіоні), розрахунково-конструктивний, експертних оцінок і кон'юнктурних опитувань (при встановленні перспективних напрямів розвитку виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників).

Інформаційною базою дослідження були статистичні дані Держкомстату України, Дніпропетровської та Запорізької областей, показники обліку і звітності сільськогосподарських, агротехсервісних і ремонтно-транспортних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

Вперше:

- обґрунтовано спеціалізовану (у складі виробничо-фінансових структур), кооперативну, виробничо-технологічну, орендну, холдингову і союзну (асоціативну) моделі взаємозв'язків сільських товаровиробників з системою виробничо-технічних послуг при різному рівні і масштабах інтеграції, якості розвитку виробничих, технічних і технологічних послуг між учасниками.

- запропоновано класифікацію сегментів виробничо-технічних послуг на етапі їх ринкового розвитку за ознаками: розмір підприємства і форма власності; наявність підрозділів з послуг у складі підприємства; тривалість функціонування підприємства після останнього реформування; територіальне розташування сервісних структур відносно земельних ділянок яким надаються послуги.

Удосконалено (доповнено):

- визначення сутності поняття "виробничо-технічні послуги" як підсистеми в загальній блок - схемі відтворювального процесу, що представлена спектром послуг направлених на збереження і відновлення споживчих вартостей предметів і засобів праці, необхідних для повноцінного здійснення технологічних операцій в процесі виробництва сільськогосподарської продукції.

Набули подальшого розвитку

- способи нейтралізації ризиків при неповерненні кредиту внаслідок неефективного використання техніки, недобору урожаю, відсутності валютних коштів та недисциплінованості кредитора.

- основні ланки ринку виробничих послуг: прокат і лізинг техніки, інформаційно-інноваційне забезпечення, сервісне обслуговування техніки, кооперація з використання складної техніки і устаткування, групове і сумісне використання ремонтної бази.

- узагальнення теоретичних положень та методичних підходів щодо визначення тенденцій і чинників розвитку виробничо-технічних послуг в сільському господарстві.

Практичне значення одержаних результатів. полягає у розвитку наукових положень формування ринку виробничо-технічних послуг для сільського господарства в умовах відсутності централізованого управління на основі вільного підприємництва. Висновки і рекомендації щодо забезпечення сільгосптоваровиробників виробничо-технічними послугами, удосконалення сегментації їх ринку, формування спеціалізованих організаційних структур обслуговування села, підвищення ефективності машиновикористання, встановлення раціональних економічних взаємовідносин між суб'єктами ринку засобів виробництва мають прикладне значення і сприятимуть підвищенню ефективності аграрного виробництва пропозиції автора щодо організації виробничого обслуговування техніки, розвитку і вдосконалення її ремонту на основі приватного капіталу, активізації процесів кооперації і інтеграції в даному напрямку, розробки фінансового механізму управління підприємствами агросервісу з метою більш якісного надання послуг сільським товаровиробникам прийняті до використання Головним управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації та Запорізької облдержадміністрації (довідка № 11 - 638 від 21.03.2006 р і довідка №08 - 24/547 від 30.03.2006). Теоретичні розробки щодо принципів формування сегментації і моделювання ринку послуг, оцінки ефективності виробничо-технічного обслуговування за методологією організаційно-економічного моделювання та залучення обслуговуючих сільгоспвиробництво підприємств в інтеграційні схеми використовувалися у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні дисципліни "Економіка і організація аграрного сервісу" по спеціальності "Менеджмент організацій" (довідка № 9 - 11 - 389 від 23.03.2006 р.) Розроблені принципи та економічно-методологічні основи формування, сегментації і моделювання ринку послуг можуть бути використані також у подальших економічних дослідженнях з проблем розвитку ринкової економіки АПК.

виробничий технічний агропромисловий обслуговування

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки та пропозиції викладені в дисертаційній роботі науково обґрунтовані, достовірні та отримані автором особисто. Наукові праці опубліковані одноосібно.

Апробація результатів досліджень. Теоретичні положення, висновки, рекомендації одержані дисертантом отримали схвальні відгуки на регіональних, всеукраїнських та міжнародних науково - практичних конференціях, а саме "Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ 2002 р.); "Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (Дніпропетровськ, 2003 р.); "Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України" (Дніпропетровськ, 2003 р.); ІІV міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми пореформеного розвитку агропромислового виробництва та основні напрями їх розв'язання” (Тернопіль, 2005р.) основні положення дисертації викладені в наукових роботах та звітах про підсумки науково - дослідної роботи ДДАУ за 2002 - 2005 рр.

Публікації за темою дисертації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 9 опублікованих працях обсягом авторського матеріалу 2,6 ум. друк. Арк. Серед них 5 робіт опубліковано у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 175 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (205 назв), містить 26 таблиць, 5 рисунків, 8 додатків.

Основний зміст роботи

У першому розділі роботи "Теоретичні засади формування виробничо-технічного обслуговування” розглянуто економічну сутність понять "виробничі послуги”, "виробничо-технічне обслуговування”; здійснена класифікація і визначені місце та роль виробничого обслуговування аграрних підприємств в умовах ринку; вивчені методологічні аспекти принципи і критерії оцінки економічної ефективності виробничого обслуговування в залежності від ієрархічної підпорядкованості цілей; досліджений досвід зарубіжних країн з організації та здійснення обслуговування аграрних виробників; запропоновані концептуальні засади удосконалення виробничо-технічного обслуговування.

Спираючись на приведені загальні визначення терміну "послуги" в історичні ретроспективі та на сучасному етапі в контексті теми дослідження, поставленої мети і вирішуваних завдань "виробничу послугу" правомірно розглядати як корисну роботу у виробничій сфері аграрного комплексу, яку виконують не самі сільські товаровиробники, а на їх замовлення спеціалізовані сервісні підприємства. Виробниче ж обслуговування - це діяльність спеціалізованих (сервісних) підприємств з надання виробничих послуг сільським товаровиробникам.

Ринок виробничих послуг забезпечує задоволення попиту на ремонтне обслуговування машинно-тракторного парку і тваринницького устаткування;

агротехнічні, зооветеринарні, транспортні, енергетичні послуги; платні послуги з підготовки кадрів, послуги наукових установ, консультаційних фірм, служб ринкової і науково-технічної інформації

Значна територіальна розпорошеність аграрного виробництва накладає відбиток на його сервісне обслуговування. У межах району проводиться і споживається практично 95-100% послуг підприємств з агрохімічного обслуговування, 85-95% послуг ремонтно-технічних підприємств, 75-85% - транспортних. Тому найпоширеніший, типовий за своїми масштабами регіональний ринок виробничих послуг - це ринок, що функціонує в межах району.

Обслуговуючі підприємства представляють окремий блок - підсистему відтворювальної агропромислової системи. Від ступеню структурної збалансованості і досконалості зв'язків і відносин агросервісної підсистеми істотно залежать кінцеві результати агропромислового виробництва: обсяги виробництва, якість, собівартість сільськогосподарської продукції, її ринкова ціна, рентабельність. Тому удосконалення виробничо-технічного обслуговування призведе до підвищення ефективності агропромислового виробництва в цілому.

Рівень універсальності машинного парку і його технологічні параметри визначають здатність агросервісного підприємства до диверсифікації діяльності, тобто чи буде воно автоматично орієнтовано на обслуговування сільськогосподарських підприємств і фермерів чи віддасть перевагу замовникам, які функціонують поза межами сільського господарства. Ця умова обов'язково повинна ураховуватися при рішенні проблеми взаємозв'язків агросервісних підприємств з сільськими товаровиробниками в техніко-технологічному її аспекті.

Відзначимо, що підприємства з виробничого обслуговування проектувалися і створювалися, з розрахунку в по одному районному АПК. Тому майже кожне з них зараз виявилося монополістом в зоні своєї діяльності (локальним монополістом) і отримало можливість диктувати умови взаємостосунків з господарствами, виходячи з власних інтересів. Проблема монополізму на ринку виробничих послуг в аграрній сфері - одна з важливих економічних проблем. На сьогодні монопольні "амбіції" агросервісних підприємств обмежуються низькою платоспроможністю переважної більшості сільських товаровиробників, але в подальшому монопольний чи олігопольний тип ринку виробничих послуг може стати стримуючим чинником розвитку аграрного виробництва.

Можна виділити три теоретично можливих підходи до демонополізації ринку виробничих послуг. По-перше, за рахунок дроблення агросервісного монополіста на функціонально однорідні виробничі підрозділи. По-друге, за рахунок організації в зоні діяльності підприємства-монополіста нових агросервісних підприємств того ж профілю. По-третє, за рахунок введення в дію правових, організаційних і економічних заходів з обмеження господарської самостійності підприємства - монополіста, що є найбільш перспективним з погляду розвитку конкурентного середовища на районному ринку даного виду послуг.

При формуванні виробничо-технічного обслуговування в умовах реформування АПК, перш за все, необхідно виробити чіткі методологічні підходи до оцінки його ефективності. За результатами аналізу методів визначення ефективності виробничого обслуговування, висвітлених в науковій літературі ми упевнилися, що в умовах непередбачуваності розвитку ситуації, неможливості отримання достовірних вихідних даних не представляється можливим застосування економіко-математичних моделей і інших формалізованих кількісних методів і алгоритмів оцінки розвитку системи послуг АПК в довгостроковій перспективі. Такі методи придатні лише для вирішення оперативних локальних задач.

При розробці організаційних структур виробництва і управління, економічного механізму, інших кількісних і якісних характеристик системи інфраструктури послуг АПК, пристосованих до ринкових умов вважаємо за доцільне застосування методології організаційно-економічного моделювання. Так при оцінці ефективності різних ланок виробничого обслуговування в ринкових умовах, досить інформативними і зручними в практичному плані є методи експертних оцінок і кон'юнктурних опитувань. Метод кон'юнктурних досліджень заснований на аналізі тенденцій розвитку і розробці прогнозів. Його переваги в тому, що: система індикаторів заснована на інформації господарюючих суб'єктів дозволяє отримати одномоментне уявлення про стан підприємства; оцінити цей стану і очікуваний результат розвитку господарства. Він менш трудомісткий більш оперативний, його результати можуть бути використані в короткостроковому тимчасовому інтервалі, а отримана інформація несе в собі соціально-мобілізуючий чинник для розвитку підприємства.

Зазначимо, що методика визначення ефективності капітальних вкладень у сфері послуг має суттєві особливості. Ефект тут виходить не прямий, а непрямий і не відразу, а згодом. Тобто витрати сьогодні забезпечують можливість отримання ефекту в майбутньому.

Кількісно ефективність представляють у вигляді співвідношення результатів виробництва до проведених витрат. Повний же ефект від економічної діяльності підприємств системи послуг включає внутрішній і зовнішній ефект. Тобто нововведення має сенс проводити лише в тому випадку, якщо капітальні вкладення на нього окупляться за рахунок усунення річного збитку, зменшеного на величину повних річних експлуатаційних витрат, за термін (Т) років та за умови, що Т<Тн, менше нормативного терміну (Тн) окупності капітальних вкладень. Той же розрахунок в річній розмірності можна, виразити як (С+ЕК) <У, тобто річні приведені витрати (С+ЕК) повинні бути менше річного збитку (У).

У країнах з розвинутим сільськогосподарським виробництвом, основною організаційною формою якого є фермерські господарства і кооперативи створена і продовжує розвиватися добре структурована система їх виробничо-технічного обслуговування. Ця система охоплює практично всю сферу виробничого сервісу: забезпечення технікою, запасними частинами, іншими виробничими ресурсами, ремонт і технічне обслуговування тракторів і сільгоспмашин, їх прокат і оренда, скупка і продаж уживаних машин, агрохімічне і транспортне обслуговування.

Можна виділити три основні напрями формування організаційної структури виробничого агросервісу в країнах з розвинутим сільськогосподарському виробництвом: у порядку приватної ініціативи і на основі приватного капіталу; на основі промислового капіталу фірм-виробників сільськогосподарських машин і інших виробничих ресурсів; на основі капіталу самих фермерів.

Реалізація перших двох напрямів привела до формування системи, основою якої є дилери і дилерські пункти, а третього - до формування різних типів кооперативних агросервісних підрозділів. Ряд підходів до організації виробничо-технічного обслуговування в країнах з розвинутим сільським господарством доцільно узяти на озброєння в Україні при умові виконання необхідних економічних і технічних передумов, головна з яких - організація в регіональних АПК добре організованої системи післяпродажного технічного сервісу щоб покупець сільськогосподарської техніки був упевнений, що: при поломці машина буде швидко і якісно відремонтованою, не буде проблем з придбанням запасних частин, їх вартість і вартість ремонтно-технічних послуг буде прийнятною, можна буде вибрати найвигіднішу для себе форму купівлі. Це стане можливим за умови якщо: в регіональних АПК буде створена дилерська мережа; роль генерального дилера (дистриб'ютора) і кущових дилерів буде юридично закріплена за найбільш успішно працюючими інтегрованими агропромисловими формуваннями; до складу мережі увійдуть добре технічно оснащені ремонтно-технічні або постачальницькі підприємства.

У другому розділі "Ресурсний потенціал і тенденції формування виробничо-технічного обслуговування” досліджено матеріально-технічне забезпечення агротехсервісних підприємств, стан та тенденції формування і розвитку виробничо-технічного обслуговування в умовах ринку.

Зазначимо, що останніми роками змінилися вимоги до організацій і установ інфраструктури АПК. Вони витікають із змісту ринкових зв'язків, які істотно розширяються в залежності від збільшення кількості суб'єктів, що беруть участь у відносинах купівлі-продажу. Якщо в 1990 році суб'єктами другої сфери АПК України були менше трьох тисяч радгоспів і колгоспів то 2005 року число господарюючих суб'єктів без фермерських господарств перевищило 16 тисяч. При цьому відзначимо, що і в період максимальних інвестицій (1985-1986 рр.) рівень виробництва не задовольняв потреби сільського господарства в техніці. Ні в одній галузі не була забезпечена комплексна механізація. Так в овочівництві ступінь механізації складав 25%, картоплярстві - 43%, тваринництві - 68%, виробництві зерна - 85%

В ринковій економіці потреба в зростанні рівня технічної оснащеності галузей АПК передбачає розвиток системи виробничих послуг, необхідних для безперебійного функціонування наявної техніки і устаткування. Організація ефективної системи сервісу ґрунтується на взаємовигідних відносинах і поєднанні інтересів суб'єктів в схемі "виробник - технічний сервіс - споживач".

Економічна криза 90-х років негативно позначилася на технічному стані галузі. На сьогодні технічний потенціал, енергетичне забезпечення, та ремонтно-обслуговуюча база, що склалися на селі не відповідають сучасним вимогам аграрного виробництва. Нині в сільському господарстві наявна кількість тракторів і комбайнів не відповідає технологічній потребі, а структура парку - нинішнім розмірам господарств. Зокрема, потреба в тракторах задовольняється лише на 55,7 %, а в зернозбиральних комбайнах - на 44,6 %. Темпи оновлення техніки різко знизились. У 2004 році закупівля сільськогосподарських машин у порівнянні з 1990 роком зменшилася: тракторів - майже у 8 разів, зернозбиральних комбайнів - у 5,3 рази, кормо - та бурякозбиральних комбайнів відповідно - у 8,7 і 11,1 рази. Поновлення машинно-тракторного парку зернозбиральною технікою відстає від її списання, кількість комбайнів щорічно зменшується на 8-10 %, вони фізично і морально старіють.

Ринок матеріально-технічних ресурсів і послуг в АПК на сьогодні не виконує роль інтегратора агросервісних підприємств і сільських товаровиробників. Діючі ринкові механізми і структури не здатні забезпечити високу якість ресурсів і послуг, створити передумови до їх здешевлення, вирішити задачу технічного переозброєння як сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, так і самих виробників і постачальників ресурсів і послуг.

Таблиця 1. Послуги надані сільськогосподарським підприємствам сторонніми організаціями

Опитування у 2004 році 99 респондентів, із яких 83 - фермери, 16 - керівники корпоративних сільськогосподарських підприємств Запорізької області показало, що:

1) успішному розвитку сільськогосподарських підприємств перешкоджають проблеми дефіциту ПММ (80%), насіння - (40%), запасних частин (36%), інформації про ринок (28%);

2) рівень конфліктності у взаємостосунках сільгосптоваровиробників і обслуговуючими їх організаціями найвищий у постачанні ПММ (55,3%) і електроенергії (41,2%);

3) стан кредиторської заборгованості найбільший за поставку ПММ (70,5%), насіння (44%), запчастин (20,3%);

4) забезпеченість господарюючих суб'єктів ринковою інформацією складає (від числа опитаних) на техніку 12%, запчастин - 22%, ПММ - 24%.

Дані аналізу переконливо свідчать про те, що ринок виробничих послуг на обласному рівні ще не склався. Найрозвиненішими його ланками є: прокат і лізинг техніки, інформаційно-інноваційне забезпечення, сервісне обслуговування техніки, кооперація з використання складної техніки і устаткування, групове і сумісне використання ремонтної бази.

На сьогодні особливо важливого значення набуває створення цілісної системи виробничого і науково-технічного обслуговування сільських товаровиробників, яка буде реально орієнтуватися на споживача. Однією з форм організації такої системи є машинно-технологічні станції (МТС), які досить інтенсивно почали створюватися в нашій країні в період 1994-1999 р. та ефективно працювати останніми роками. У 2004 році в сільському господарстві України у складі МТС налічувалося 1043 трактори (в т. ч.457 - загального призначення, 503 - універсально просапні, і 83 - інші) та 303 комбайни. У Запорізькій області на кінець 2004 року до складу машинно-тракторного парку МТС входило: 49 тракторів, 17 комбайнів, 91 сіялка, 9 сінокосарок тракторних. Ними налагоджені зв'язки з 80 заводами постачальниками. МТС надають широкий спектр платних послуг: виконання механізованих робіт; надання техніки в тимчасове користування (лізинг, прокат); технічна експлуатація машин і устаткування (технічне обслуговування, ремонт, зберігання); організація матеріально-технічного забезпечення для виробничої і технічної експлуатації машин; виконання замовлень на виготовлення виробів, будівництво споруд, транспортування, підбір, монтаж, дозбірку, наладку машин і устаткування; лізинг сільськогосподарської техніки; проведення консультацій і навчання сільгосптоваровиробників.

Проте процес створення і функціонування МТС супроводжується труднощами, викликаними як відсутністю фінансових коштів, так і низьким рівнем їх менеджменту. З'явилася об'єктивна потреба в координації їх зусиль на регіональному рівні при вирішенні проблем матеріально-технічного забезпечення, що викликало необхідність розвитку акціонерних формувань та холдінгів з виробничо-технічного обслуговування.

Поставки техніки по лізингу для більшості господарств є основною можливістю отримання нових машин. В агропромисловому комплексі України склалися різні підходи до використання можливостей лізингу, а саме: щорічне виділення кредитних коштів під лізингові проекти; придбання комбайнів в розстрочку на пільгових умовах; імпорт новітнього технологічного устаткування для переробки сільськогосподарської продукції за рахунок засобів інвестиційного проекту УАБ. Представляє інтерес система матеріально-технічного обслуговування товаровиробників, що склалася в результаті реалізації інвестиційного проекту "CASE” за яким Українська Аграрна біржа в період з 1996 по 2000 роки УАБ закупила у американської корпорації "CASE” сільськогосподарську техніку для її використання в машино-технологічних станціях в різних регіонах України - 20 тракторів кожний потужністю 246 к. с., та 414 комбайнів укомплектованих зерновими та кукурудзяною жатками, пристроями для збирання соняшника та підборщиком для валків. Ця техніка після закінчення дії лізингової угоди поступово перейшла у власність МТС. Поступове насичення ринку як імпортною так і вітчизняною технікою призвело до зменшення розцінок за збирання урожаю до 20% від зібраного збіжжя. Деякі господарства взагалі відмовилися від бартерної форми розрахунків та перейшли на розрахунки грошима, що свідчить про формування ринкових взаємовідносин в аграрному секторі економіки.

Третій розділ "Перспективні напрями розвитку виробничо-технічного обслуговування аграрних підприємств" присвячений розробці методологічних підходів до дослідження ринку виробничих послуг за сегментами та розробці перспективних інтеграційних моделей функціонування виробничо-технічного обслуговування.

При дослідженні питань структуризації ринку виробничих послуг в агропромисловому комплексі Запорізької області розглянуто склад і динаміку послуг з галузей сільськогосподарського виробництва, проаналізована їх динаміка за роками, виділені основні види робіт, на які є платоспроможний попит, що дозволило вирізнити зі всього регіонального ринку сегментаційні сектора. В таблиці 2 наводиться пропонований нами підхід до класифікації сегментів ринку послуг з урахуванням умов розвитку ринку в Україні. Відповідно до класифікаційних ознак всі сільськогосподарські підприємства за масштабами виробництва можна розділити на три групи: малі (62% від загальної чисельності), середні (27,7%), крупні (10,3%). На кожну з цих груп доводиться відповідно 27,1; 39,2 і 33,7% від загальної суми витрат на виробництво товарної продукції. В групі малих підприємств на яку припадає 27% від загальних витрат на товарну продукцію, витрати на послуги сторонніх організацій склали 28,2% від їх обсягу по Україні. Щодо інших груп в них більш високі загальні витрати, на виконання робіт в землеробстві (31,9%) в овочівництві відкритого ґрунту (83,1%), підготовці і внесенні добрив (76,3%).

За всіма іншими видами платних послуг відносні витрати в цій групі господарств нижче, ніж в середніх і крупних підприємствах. За сегментом ринку послуг "фермерські господарства”, які з одного боку - є споживачами виробничих послуг, з іншою - постачальниками таких послуг виявлено, що за друге півріччя 2004 року вони в Запорізької області надавали і користувалися послугами відповідно (в % до числа обстежених господарств): ремонт тракторів 6 і 12%, оранка землі і посів зернових - 6 і 23%, збирання врожаю - 14 і 22%.

Таблиця 2

Класифікація сегментів ринку виробничих послуг на етапі становлення ринкових відносин в АПК

Аналіз ринку послуг за його основними сегментами і вивчення структури витрат споживачів дозволяють виявити тенденції, суть яких полягає в наступному: на сучасному етапі йде процес формування ринку виробничих послуг для крупних, середніх і малих підприємств різних організаційно-правових форм. Найбільший попит на послуги в землеробстві та з ремонту техніки в господарствах, де може розвиватись внутрішньогосподарська обслуговуюча інфраструктура.

Основними формами фінансового забезпечення виробничо-технічного обслуговування в Україні є: пайова участь в створенні спільних підприємств; створення зарубіжних підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, портфельні інвестиції; оренда (лізинг) або концесії. Важливою формою активного використання державного лізингового фонду є інвестування лізингових проектів під державні гарантії. В даний час розробляються і реалізуються проекти з посилення інтеграції сільських товаровиробників з агросервісними підприємствами, вітчизняними і зарубіжними інвесторами. У складі створюваних систем формується сучасна інфраструктура матеріально-технічного забезпечення, функціонуюча в режимі ринкових відносин.

До числа таких систем відноситься корпорація "САSE” і створене на її базі спільне підприємство - Агропромислова компанія ЗАТ "Агротон”. Розрахунки показують, що для ведення виробництва на площі 188,0 тис. га сільськогосподарських угідь, що є у ЗАТ "Агротон" у Запорізькій області, при існуючій техніці і технології до виконання лізингової програми потрібно машин і устаткування на суму 25,9 млн. доларів, амортизація техніки з розрахунку на гектар ріллі складе 2536 доларів. Позитивним моментом такої форми інвестування направленого на покращення виробничо-технічного обслуговування сільгоспвиробників була можливість останніх в умовах економічної кризи зберегти аграрне виробництво без необхідності вилучення з обороту обігових коштів.

Розвиток систем виробничих послуг у складі крупних корпорації, включаючи ті, які розвиваються із залученням іноземних інвестицій, є перспективним напрямом. За нашими прогнозами і розрахунками до 2010 року 56% агроформувань братимуть участь у складі інтеграційних схем взаємодії з приводу виробництва і споживання виробничих послуг на виконанні польових робіт, ремонту і технічного обслуговування машин.

Інтеграція сільськогосподарських товаровиробників в крупні системи на етапі розвитку ринкових відносин є позитивним процесом, сприяючим більш успішному розвитку сільськогосподарського виробництва і формуванню сучасної регіональної інфраструктури матеріально-технічного забезпечення АПК напрями її здійснення надані на рисунку 1.

Рис. 1. Напрями інтеграції підприємств виробничо-технічного обслуговування та виробників сільськогосподарської продукції.

Виробничо-технологічна модель інтеграції заснована на об'єднанні агросервісної структури, товаровиробників, машинобудівного підприємства і науково-дослідних організацій. Основа об'єднання - комплектування створеної структури з агросервісного обслуговування сільськогосподарськими машинами, що випускаються на тому чи іншому заводі, для обслуговування споживачів заводської техніки і застосування науково-технічних досягнень.

Застосування методу експертних оцінок фахівців виконаний прогноз можливого розповсюдження ринкових форм інтеграції сільських виробників в системі виробничих послуг на 2010 рік (табл. 3). Згідно прогнозу по виробничо-технологічній інтеграційній моделі в 2010 році взаємодіятимуть близько 8% агроформувань, 22% фермерських господарств і 24% особистих селянських господарств.

Виробничо-технологічна модель інтеграції, на нашу думку, є перспективним напрямом для умов південного степу України, де існує потужний потенціал підприємств-виробників сільськогосподарської техніки, науковий потенціал і потреба у виробничо-технічному обслуговуванні аграрних підприємств, оскільки в її основі закладений принцип виробничих, технічних, технологічних і наукових зв'язків між учасниками, що об'єднуються. Взаємозв'язки за пропонованою моделлю можливі з участю машинобудівельних підприємств, машинно-випробувальних станцій, науково-дослідних організацій і господарств, на яких створені селянські господарства.

Таблиця 3

Інтеграційні моделі взаємодії сільських товаровиробників в системі виробничих послуг з категорій господарств Запорізької області (прогноз на 2010 р.)

Кооперативна модель дозволяє використовувати можливості і переваги кооперації. Законодавство України передбачає дві можливості створення кооперативу: створення підприємств за рахунок пайових внесків учасників і перетворення існуючих агросервісних підприємств різних організаційно-правових форм в кооперативну.

Обґрунтовано, що для умов Запорізької області орієнтовними розмірами сервісних кооперативів можуть бути наступні: створені на виробничій базі одного з господарств, яке орендує землю у її власників: чисельність працівників 15-20 чоловік, 6-10 тракторів, 4-6 зернових комбайнів, 4-8 вантажних автомобілів, устаткування для поточного ремонту тракторів, комбайнів, автомобілів; створені на виробничих потужностях бувшого районного відділення, "Сільгосптехніка”: чисельність працівників 50-70 чоловік і, як правило, виробничі підрозділи (станція технічного обслуговування тракторів, цех з їх ремонту, майстерня з обслуговування тваринницького обладнання, нафтогосподарство, транспортний цех і ін.).

Нами з застосуванням методу експертних оцінок фахівців виконаний прогноз можливого розповсюдження ринкових форм інтеграції сільських виробників в системі виробничих послуг на 2010 рік відповідно до якого прогнозу, за кооперативною моделлю взаємодіятимуть близько 4% агроформувань Запорізької області. Передбачається, що до 2010 року за орендною моделлю взаємодіятиме близько 2% агроформувань Запорізької області. При цьому до складу орендарів агросервісних підприємств інтегруватимуться сільські товаровиробники.

У міру розвитку інфраструктури матеріально - технічного забезпечення АПК, на нашу думку отримає розвиток так звана холдингова модель. За нашими прогнозами за холдинговою інтеграційною моделлю взаємодіятимуть в системі виробничих послуг Запорізької області близько 7% агроформувань і 2% фермерських господарств.

Інтеграційна модель союзного або асоціативного типу реалізується в умовах, коли укладається багатобічна угода сільських товаровиробників, інших споживачів послуг і агросервісних підприємств про взаємоприйнятне обмеження у взаємовідносинах між собою щодо виробничої і комерційної самостійності.

Асоціативна модель інтеграції дозволяє розширити коло учасників. Вона може бути реалізована як на районному і міжрайонному, так і на обласному рівнях. На обласному рівні до неї увійдуть оптові ринки матеріально-технічних ресурсів і ринки сільськогосподарської продукції.

За прогнозами, в найближче десятиріччя в Запорізькій області отримають розвиток ринкові інтеграційні моделі. Найважливіше місце серед них належатиме структурам, створюваним у складі промислово-фінансових груп. У виробничому обслуговуванні 56% агроформувань і 34% селянських господарств використовуватимуть їх потенціал.

Висновки

1. Система виробничих послуг об'єднує в собі підприємства і організації, що забезпечують повноцінне здійснення технологічних операцій і процесів відтворювального циклу в сільському господарстві. Виробниче обслуговування сільгосптоваровиробників - це підсистема в загальній блок-схемі відтворювального процесу, що представлена спектром послуг направлених на збереження і відновлення споживчих вартостей предметів і засобів праці, необхідних для повноцінного здійснення технологічних операцій в процесі відтворення сільськогосподарської продукції в основі формування якої знаходиться підсистема виробничо-технічного обслуговування, що у складі ієрархічної системи відтворення сільськогосподарської продукції, розвивається відповідно до її кінцевої мети. Встановлення об'єктивно обумовленої ієрархії підпорядкованості цілей є початковим етапом при виборі критеріїв ефективності основний принцип якого - необхідність вибирати показники, які відображають не проміжну, а кінцеву мету системи.

2. В сучасних умовах для оцінки ефективності розвитку виробничо - технічного обслуговування однією з найбільш прийнятних є методологія організаційно-економічного моделювання, що базується на застосовані методів експертних оцінок і кон'юнктурних опитувань і є більш інформативною ніж чітко формалізовані кількісні методи. Кон'юнктурні опитування базуються на системі індикаторів, значення яких оцінюють керівники підприємств і провідні фахівці та дозволяють визначати тенденції розвитку тієї чи іншої галузі за різними параметрами.

3. Ринок виробничих послуг знаходиться в стані розвитку та удосконалення. Найрозвиненішими його ланками є: прокат і лізинг техніки, вивчення і інформаційно-комерційне забезпечення учасників ринку, сервісне обслуговування техніки; кооперація з використанню складної техніки і обладнання, групове і сумісне використання потужностей ремонтних майстерних і ін. У процесі роздержавлення сільськогосподарські товаровиробники втратили потенціал існуючої інфраструктури постачання і ремонтно-технічного обслуговування. Більшість господарств перейшла на самостійний ремонт техніки і обладнання, що привело до втрати технічного і кадрового потенціалу спеціалізованих служб, викликало передчасний вихід техніки з ладу, збільшення витрат на її утримання.

4. Зважаючи на досвід організації виробничого агросервісу за кордоном необхідно узяти на озброєння ряд підходів до організації виробничо-технічного обслуговування. При цьому головний напрям - це організація в регіональних АПК добре організованої системи післяпродажного технічного сервісу та створення дилерської мережі до складу якої увійдуть ремонтно-технічні або постачальницькі підприємства

5. У сфері аграрно-промислового виробництва Запорізької області за період проведення реформ проявилися наступні негативні тенденції: руйнування виробничих зв'язків між регіонами; відсутність нових форм державного регулювання, направлених на координацію процесів поступального розвитку економіки, політична спрямованість процесів роздержавлення і приватизації, значне скорочення інвестицій у розвиток агропромислового комплексу.

6. Процес формування ринку виробничих послуг проходить за сегментами: крупні, середні і малі підприємства різних організаційно-правових форм; фермерські господарства, особисті селянські господарства. Найбільший попит спостерігається на виробниче обслуговування землеробства і ремонт техніки в господарствах, де

не розвинута внутрішньогосподарча обслуговуюча інфраструктура. За останні роки відбулося "стиснення" ринку, але формується конкурентне середовище за такими видами послуг: основний обробіток ґрунту, посів зернових культур, внесення добрив і отрутохімікатів, комбайнове збирання зернових культур, перевезення вантажів, ремонт техніки; сушка і зберігання зерна.

7. Розвиток виробничо-технічного обслуговування регіонального агропромислового комплексу у складі крупних корпоративних структур дозволить забезпечити потреби сільськогосподарських товаровиробників в послугах, які в даний час задовольняються не повністю. Створення на базі агропромислової корпорації "Агротон" із залученням іноземного інвестора крупної агросервісної структури забезпечить ефект у формі отримання додаткової продукції і економії ресурсів на суму 7978,3 тис. доларів США.

8. Перспективними формами взаємозв'язків сільських товаровиробників з підприємствами постачальниками послуг є наступні моделі: обслуговуючі підприємства створюються у складі виробничо-фінансових структур; кооперативна модель, виробничо-технологічна; орендна; холдингова; союзна або асоціативна. Їх реалізація забезпечить усунення протиріч в економічних інтересах підприємств, підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, сприйнятливість сфери послуг до досягнень науково-технічного прогресу, залучення в галузь інвесторів. До 2010 року у складі різного роду інтеграційних формувань в системі виробничих послуг будуть 84% агроформувань, 82% фермерських господарств, 43% особистих селянських господарств.

9. Для успішного розвитку системи виробничих послуг пропонується: розробити регіональну програму розвитку системи виробничих послуг в АПК, в якій передбачити заходи для створення крупних агропромислових і фінансових інституцій в аграрних регіонах, залучення внутрішніх і зовнішніх інвесторів; прийняти для реалізації запропоновані типові моделі інтеграції сільських товаровиробників, агросервісних підприємств, інших постачальників виробничих послуг; урегулювати на нормативно-законодавчому рівні визнання обласного і районного агропромислового комплексу єдиним організаційно-управлінським і технологічним комплексом; ввести в тематику пріоритетних проблем наукових досліджень розробку питань формування і розвитку системи виробничо-технічного обслуговування у сфері аграрно-промислового виробництва.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шевченко Н.О. Матеріально-технічна база виробничо-технічного обслуговування в аграрному секторі // Економіка та держава. - 2006. - №5 - С.42 - 45.

2. Шевченко Н.О. Роль та місце МТС в системі виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2005. - №1. - С.324 - 328.

3. Шевченко Н.О. Стан і проблеми технічного забезпечення аграрного виробництва в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - №2. - С.279 - 282

4. Шевченко Н.О. Сутність виробничого обслуговування й напрями його розвитку в аграрному секторі економіки // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2005. - №2. - С. 207 - 211.

5. Шевченко Н.О. Формування та розвиток системи виробничо - технічного обслуговування аграрних підприємств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2005. - №5. - С.266 - 269.

6. Шевченко Н.О. Обґрунтування ремонтної одиниці при плануванні та організації ремонтів // Матеріали міжнародної науково - практичної конференції " Динаміка наукових досліджень”. - Т.26: Економіка - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - С.31.

7. Шевченко Н.О. Проблеми реорганізації діяльності підприємств України // Матеріали всеукраїнської науково - практичної конференції " Фінансово - економічні проблеми розвитку регіонів України”. - Т.2 - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2003. - С.92 - 93.

8. Шевченко Н.О. Разработка интеграционной стратегии развития агросервісного предприятия // Матеріали всеукраїнської науково - практичної конференції молодих вчених "Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”: - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С 203 - 205.

9. Шевченко Н.О. Проблеми пореформеного розвитку агросервісних підприємств // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми пореформеного розвитку агропромислового виробництва та основні напрямки їх розв'язання”. - Тернопіль: ТІАПВ УААН, 2005. - С.240 - 243.

Анотація

Шевченко Н.О. Формування і розвиток виробничо-технічного обслуговування аграрних підприємств в ринкових умовах. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. Дніпропетровський державний аграрний університет. Дніпропетровськ, 2006.

В дисертації вперше проведена класифікація сегментів ринку виробничо-технічних послуг за всіма основними ознаками: крупні, середні і малі підприємства різних організаційно-правових форм; фермерські господарства, особисті селянські господарства та запропоновано моделі взаємозв'язків сільгоспвиробників та обслуговуючих структур.

- Удосконалено організаційно-виробничу структуру агровиробничого підрозділу з технічного обслуговування виробників сільськогосподарської продукції за рахунок введення до його складу високопродуктивної техніки та застосування прогресивної технології обробітку ґрунту та методологію організаційно-економічного моделювання, що базується на застосовані методів експертних оцінок і кон'юнктурних опитувань.

Ключові слова: виробнича інфраструктура, виробничо-технічне обслуговування, агротехсервіс, метод експертних оцінок, ринок послуг, класифікація сегментів ринку, інтеграція, інтеграційні моделі.