Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Пенсійне забезпечення в системі соціального захисту населення

Спеціальність: Економічна теорія

Соломка Ольга Миколаївна

Харків, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з найбільш складних та соціально гострих проблем трансформаційного процесу є пенсійне забезпечення. Суспільство в тій чи іншій формі повинно задовольняти потреби людей, якщо вони не спроможні забезпечити своє існування. В перехідний період країни стикаються з необхідністю створення такої системи пенсійного забезпечення, яка була б адекватна процесу ускладнення економіки та все більш повній її орієнтації на ринкові принципи функціонування.

Рівень пенсійного забезпечення по суті є показником економічного та соціального стану країни. Зниження ефективності господарювання і системна криза 90-х років, висока інфляція та зменшення чисельності працездатного й працюючого населення у трансформаційному суспільстві обумовили кризовий стан пенсійного забезпечення. Вихід з цієї кризи за допомогою поверхневих, косметичних заходів неможливий. Потрібні довгострокові глибинні перетворення економічного змісту всієї системи пенсійного забезпечення. Пенсійне реформування потребує поступового поетапного переходу від розподільчих до накопичувальних пенсійних програм та методів пенсійного страхування. Такий перехід повинен базуватися на індивідуалізації страхових пенсійних внесків, створенні умов для успішного інвестування пенсійних заощаджень громадян, відносинах довіри та взаємодопомоги між різними поколіннями суспільства.

Стан розробки проблеми. Різні аспекти пенсійного забезпечення розглядаються у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. До проблеми соціального захисту та соціальної справедливості зверталось багато дослідників-мислителів: Платон, Т. Мор, Т. Кампанелла, Л. Тонті, Д. Ванкувер, Т. Мальтус, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей, К. Маркс, О. Бісмарк та інші. Питання соціального забезпечення розглядалися у зв'язку з проблемами зайнятості та безробіття у працях таких зарубіжних економістів, як Дж. Кейнс, В. Беверідж, Є. Домар, Д. Гамберг, Дж. Робінсон, Р. Гарод, П. Самуельсон, В. Нордхауз та ін. Еволюцію сучасної економічної думки в галузі теоретичних основ взаємозв'язку розподілу та соціального забезпечення представлено науковою спадщиною С. Брю, М. Вебера, Т. Ганслі, Дж. Гелбрейта, Р. Даля, X. Ламперта, А. Маршалла, А. Пігу, М. Фрідмена, Ф. Хайєка, П. Хейне та ін.

Вагомий внесок у розробку проблем реформування системи соціального захисту та пенсійного забезпечення зробили закордонні вчені: О. Астапович, В. Баскаков, Н. Барр, У. Бирменхем, Р. Вон, Е. Гонтмахер, Р. Кокарев, Т. Малена, В. Роїк, О. Синявська, О. Соловйов, С. Чейре, Л. Якобсон та інші.

Методологічні та прикладні питання багатопланової проблеми соціального захисту та соціального забезпечення завжди були предметом досліджень української наукової економічної школи. Значний внесок у формування національної концепції пенсійного забезпечення зробили І. Басанцев, С. Березіна, Д. Богиня, І. Бондар, Н. Борецька, М. Віннер, В. Геєць, В. Гордієнко, Ю. Драбкіна, Ю. Діденко, Б. Зайчук, М. Кім, Е. Лібанова, Б. Надточій, В. Новіков, Ю. Палкін, С. Сивак, Б. Сташків, Н. Тихоненко, О. Хмелевська, А. Чернова, Л. Яковенко, В. Яценко та інші.

Актуальність теоретичних та практичних проблем, що стосуються створення нової системи соціального захисту населення в умовах ринкових перетворень, реформування розподільчої системи пенсійного забезпечення і побудови змішаної, яка б найкращим чином відповідала сучасним потребам українського суспільства, обумовили мету, завдання, предмет та об'єкт дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у рамках планової науково-дослідної теми кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Особливості формування соціального ринкового господарства в Україні в умовах глобалізації” (№ ДР 0103U004258). Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є з'ясування економічної природи пенсійного забезпечення, вивчення світового досвіду та можливостей його використання в Україні, теоретичне обґрунтування рекомендацій щодо побудови нової змішаної системи пенсійного забезпечення у трансформаційній економіці, адекватної ринковому середовищу.

У відповідності з поставленою метою було визначено наступні задачі дослідження:

- обґрунтувати методологічні засади формування пенсійного забезпечення та виявити його роль у соціальному захисту населення;

- класифікувати основні пенсійні ризики в короткостроковому та довгостроковому періодах;

- дослідити стан та розробити теоретичне підґрунтя для реформування системи соціального забезпечення;

- визначити та систематизувати основні фактори, що створюють загрози функціонуванню системи пенсійного забезпечення у процесі ринкової трансформації;

- виявити роль держави у забезпеченні макроекономічних умов капіталізації коштів пенсійних відрахувань;

- розкрити економічний зміст пенсійного капіталу у вузькому та широкому розумінні;

- розробити комплекс практичних рекомендацій щодо подальшого ефективного пенсійного реформування.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні відносини, що охоплюють і реалізують систему соціального захисту населення у трансформаційній економіці.

Предметом дисертаційного дослідження є сукупність соціально-економічних відносин системи пенсійного забезпечення в трансформаційній економіці.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стали наукові теорії, концепції, фундаментальні положення економічної теорії, закони функціонування економіки в умовах ринкових відносин, законодавчі та нормативно-правові акти, котрі регулюють систему пенсійного забезпечення, всебічний аналіз першоджерел, узагальнення вітчизняного і світового досвіду, науково-критичне осмислення напрацьованого в окресленій галузі науки і практики.

При вивченні міжнародного досвіду та проведенні порівняльного аналізу наукових концепцій національних моделей соціального захисту та пенсійного забезпечення використано загальнонаукові методи дослідження, а саме: методи порівняння і узагальнення. Для з'ясування стану законодавчого забезпечення функціонування пенсійної системи здобувачем застосований системний аналіз чинних національних та міжнародних нормативних документів.

З метою наглядного представлення сучасного стану та початкових результатів реформування пенсійного забезпечення в Україні були застосовані графічний та табличний методи.

Для зібрання та узагальнення статистичних даних, що пов'язують соціальні параметри з розміром пенсійних виплат різних рівнів, використовується системний, статистичний та порівняльний аналіз.

Соціологічні дослідження використані для визначення рівня поінформованості широких верств населення про пенсійну реформу та стан розвитку недержавного пенсійного забезпечення.

Для оцінки фінансового стану пенсійних перетворень в Україні за різних умов використано методи економіко-математичного та багатофакторного прогнозування. Методи абстрактно-логічного аналізу та експертної оцінки були застосовані для узагальнення результатів дослідження та підготовки рекомендацій щодо вдосконалення практики реформування пенсійної системи. Наукова новизна результатів дослідження, одержаних особисто здобувачем, полягають у комплексному виявленні взаємодії макроекономічних системних перетворень щодо реформування пенсійного забезпечення в процесі переходу до ринкових принципів господарювання. На цій основі одержано такі наукові результати:

Вперше:

1. Дано визначення пенсійного капіталу у вузькому та широкому розумінні:

- у вузькому - пенсійній капітал - це накопичені пенсійні кошти, які за умов ефективного інвестування здатні не тільки зберігатися, але й приносити прибуток;

- у широкому - це сукупність соціально-економічних відносин між господарськими суб'єктами різних поколінь з приводу створення достатніх грошових нагромаджень шляхом добровільної та продуктивної участі людей працездатного віку в ефективній соціальній взаємодії щодо забезпечення пенсіонерам гідного рівня та якості життя.

2. Визначено зміст пенсійного забезпечення як системи інститутів (правил і організацій) та механізмів їх взаємодії, що акумулюють кошти через розподільчий (оподаткування) та страхування канали, амортизують наслідки соціальних ризиків, що прогнозуються (зміна матеріального стану працюючих та інших категорій громадян внаслідок настання старості, інвалідності) у відповідності до визначених соціальних технологій та національних правил, які мінімізують наслідки зміни матеріального становища.

3. Виявлено та охарактеризовано систему протиріч пенсійного забезпечення в трансформаційній економіці, які знижують ефективність її реформування, якщо своєчасно не розв'язуються:

- між настійною необхідністю розподілу витрат на споживання протягом життя шляхом переносу частки цих витрат з більш продуктивних років на менш продуктивні й відсутністю стимулів до сплати страхових внесків, довіри до страхової та фінансової систем;

- між потребою правового осмислення та вдосконаленням інструментарію забезпечення пенсійного реформування і відсутністю чіткої специфікації прав і обов'язків учасників пенсійної системи;

- між формальними соціальними гарантіями і фактичними (реальними) ресурсними можливостями пенсійної системи;

- між короткостроково-орієнтованою раціональною поведінкою пенсіонерів (продовження трудової діяльності в статусі пенсіонера) і довгостроковою стратегією більш пізнього виходу на пенсію як результату стабільності правил гри.

Дістали подальшого розвитку:

4. Теоретичні докази щодо визначення держави провідним інститутом пенсійного забезпечення в силу його перехідності (від розподільчої до змішаної), ускладнення демографічної ситуації (старіння нації, посилення навантаження на працюючу людину), необхідності пошуку ресурсного забезпечення за межами пенсійного фонду, впровадження управління інвестиційними ризиками, подолання асиметричності розподілу інформації.

5. Класифікація ризиків, які представляють собою загрози життєздатності пенсійної системи:

а) за часовим критерієм: у короткостроковому періоді (інфляційні процеси, порушення органами держави, профспілками та підприємцями своїх обіцянок щодо рівня і строків виплати пенсій, економічні негаразди та ін.) та довгостроковому періоді (неефективність державного управління, демографічне старіння населення, політична нестабільність, війни та ін.);

б) за складовими змішаної системи організації пенсійного забезпечення: на державному рівні (недостатня поінформованість споживачів, недостатність додаткових надходжень у пенсійний фонд та ін.) та на приватному рівні (некомпетентність керівників пенсійних фондів, ринкові коливання вартості пенсійних накопичень, які розміщені на фондових ринках та ін.).

6. Виділення і вдосконалення основних напрямків реформування пенсійного забезпечення:

а) створення дієвих економічних механізмів стимулювання працівника до перерозподілу доходів у часі через систему страхування;

б) забезпечення фінансування через ефективне державне управління;

в) створення ефективного механізму протидії соціальним ризикам щодо зниження достатнього рівня матеріального стану.

7. Пропозиції щодо подальшого реформування пенсійної системи в Україні:

- першочергове і передчасне реформування заробітної плати як ресурсного джерела забезпечення пенсійної системи;

- роз'яснювальна, виховна та примусова робота зі змінення моделі поведінки громадян з утриманської на раціональну;

- першочергове забезпечення взаємозв'язку між сумою сплачених пенсійних внесків та розміром пенсій;

- розширення загальнообов'язкової накопичувальної компоненти державної пенсійної системи;

- покращення технологічного та інформаційного забезпечення.

Практичне значення результатів. Цінність отриманих наукових результатів для теорії і практики полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні основ дослідження реформування системи пенсійного забезпечення в Україні у сучасних умовах. Виявлені та охарактеризовані протиріччя та загрози подальшому реформуванню системи соціального захисту населення можуть бути використані задля їхнього розв'язання та запобігання погіршенню стану національної системи пенсійного забезпечення. Пропозиції подальшого удосконалення пенсійного забезпечення можуть бути використані при розробці соціально-економічної політики, нормативно-правових документів у сфері регулювання пенсійних відносин та фінансового забезпечення ефективного використання пенсійних коштів.

Основні положення дисертаційної роботи застосовуються також у навчальному процесі - при підготовці та викладанні курсу “Макроекономіка” і “Політична економія” (акт впровадження результатів науково-дослідної роботи в навчальний процес Національного університету харчових технологій від 01.09.06).

Практичні рекомендації щодо реформування системи пенсійного забезпечення прийняті до розгляду і впроваджені управлінням Пенсійного фонду України у Броварському районі м. Києва (довідка № 09/2029-А від 01.09.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід щодо методології аналізу і реформування пенсійного забезпечення в Україні у сучасних умовах. Викладені в дисертації наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались, обговорювались та отримали високу позитивну оцінку на 3-х науково-практичних конференціях:

- IV-й Міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів “Оптимум-2003” (м. Харків, 2003 р.);

- III-й Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень - 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.);

- Всеукраїнській науковій конференції “Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації” (м. Полтава, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 8 статей (3,3 друк, арк.), 5 з них у фахових виданнях (2,3 друк. арк.). Структура та обсяг роботи. Дисертація містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел (203 позиції). Основний зміст дисертації викладено на 170 сторінках машинописного тексту. Робота містить 17 таблиць, 7 рисунків та 10 додатків.

2. Основний зміст роботи

У вступі визначено сутність і стан розробки наукової проблеми, обґрунтовано актуальність теми дослідження, його мету і завдання, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, наведено інформацію про апробацію результатів дисертації і публікації.

У першому розділі “Методологічні основи дослідження пенсійного забезпечення як елемента соціального захисту населення” зроблено теоретичне дослідження визначення соціального ризику, соціального захисту, видів та цілей пенсійної системи, показано еволюцію поглядів учених на створення національної моделі пенсійного забезпечення.

Проведений порівняльний аналіз змісту соціального захисту населення показав, що у багатьох країнах з розвиненою економікою сучасна система господарства працює як ефективна взаємодія різноманітних інститутів. Система соціального захисту включає наступне коло основних інститутів:

- традиційну форму державної допомоги (соціальну допомогу, що надається державою і муніципалітетом);

- соціальне страхування (з публічно-правовим статусом);

- приватну страхову ініціативу і соціальні послуги, що надаються підприємствами.

Серед перерахованих інститутів базовим є обов'язкове соціальне страхування (пенсійне і медичне, від нещасних випадків на виробництві й у зв'язку з безробіттям).

Соціальному захисту притаманно виконання основних функцій: профілактично-попереджувальної, політичної, соціально-економічної та реабілітаційної.

Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій соціального захисту, зміст якого зводиться до підтримки матеріального добробуту громадян та їхніх сімей при виході на пенсію за віком, інвалідністю або в разі втрати годувальника.

Соціальний ризик виступає методологічним інструментарієм для побудови системи соціального захисту населення у ринковій економіці. Соціальні ризики розглядаються як фактори ймовірного порушення звичного соціального стану людей в результаті ушкодження здоров'я, утрати працездатності або відсутності попиту на працю (безробіття). Їх реалізація супроводжується настанням для працюючого населення матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку, появою додаткових витрат, пов'язаних з лікуванням, а для родин - утратою джерела доходу у випадку втрати годувальника.

Найбільш розповсюдженим методом управління ризиками є пенсійне страхування як різновид соціального страхування, що займається питаннями захисту від специфічного виду соціально-економічного ризику - втрати працездатності в результаті настання старості, інвалідності або втрати годувальника. Тому завдання системи пенсійного забезпечення полягає у акумулюванні соціально-економічних ризиків шляхом їхнього страхування та амортизації. Однак слід враховувати, що страхування в змозі амортизувати тільки частину ризиків, оскільки є ризики, яким важко запобігти (інвалідність, утрата годувальника).

Пенсійна система в ринковій економіці є динамічною. Вона повинна бути адекватною середовищу трансформаційної економіки України, що базувалася б на злагоді соціальних партнерів (держави, підприємств, окремих осіб) та створювала ефективний механізм фінансового забезпечення страхування окремих верств населення (пенсіонерів, інвалідів, осіб, що втратили годувальника).

Усі країни світу стоять перед необхідністю удосконалення систем пенсійного забезпечення. Це зумовлено цілою низкою причин:

- демографічні тенденції, які ведуть до змін співвідношення чисельності осіб працездатного віку та пенсіонерів, до старіння населення;

- ускладнення економічних систем, що потребує постійних та адекватних змін у пенсійних системах;

- поширення кола невизначеності та соціальних ризиків, які потребують упереджених дій з боку органів пенсійного забезпечення, зростання нерівності у суспільстві та нестаток фінансових коштів задля безперебійної роботи системи та ін. Вибір національної моделі пенсійного забезпечення залежить від її спроможності протидіяти різноманітним ризикам (див. табл. 1).

Таблиця 1. - Вразливість систем пенсійного забезпечення до різного виду можливих ризиків:

Зміст пенсійного забезпечення можна визначити як систему інститутів (організацій і правил) та механізмів їх взаємодії, що акумулюють кошти через розподільчий (оподаткування) та страхування, амортизують наслідки прогнозованих соціальних ризиків (зміна матеріального становища працюючих та інших категорій громадян внаслідок настання старості, інвалідності, втрати годувальника) у відповідності до визначених соціальних технологій та національних правил, які мінімізують наслідки зміни матеріального становища.

Виходячи з цього визначення слід відмітити. що національні моделі систем пенсійного забезпечення відрізняються перш за все різноманіттям інститутів соціального захисту: державне соціальне забезпечення, обов'язкове соціальне страхування, особисте пенсійне страхування, накопичувальні пенсійні програми, розподільчі системи, пенсійні плани з встановленим розміром внесків, пенсійні плани з встановленим розміром допоміг та інші.

З економічної точки зору різниця між ними носить другорядний характер і не зважаючи на широкий спектр можливих варіантів організації пенсійної системи економічна доцільність визначається її спроможністю досягати наступних цілей:

- забезпечення захисту від бідності у старості;

- забезпечення розподілу витрат на споживання на протязі життя (забезпечення переносу частки витрат з більш продуктивних на менш продуктивні роки життя);

- наповнення джерел фінансування (страхові, бюджетні та інші) потреб соціального захисту осіб похилого віку.

У другому розділі “Основні напрямки реформування пенсійного забезпечення як складової соціального захисту населення в сучасних умовах в Україні” зроблено висновок стосовно кризового стану вітчизняної системи соціального захисту, охарактеризовано змішану систему пенсійного забезпечення, а також охарактеризовано основні напрямки вдосконалення організаційно-економічного механізму реформування.

Реформування пенсійної системи в Україні почалося. Проте, цей процес йде дуже повільно і потребує додаткової уваги вчених, практиків та керівництва країни. Багато вчених, які досліджують проблеми пенсійного забезпечення в трансформаційній економіці, стверджують, що потрібні радикальні, проривні дії в подальшому реформуванні пенсійної системи. А ті дії, які вже вдалося здійснити, оцінюються більш негативно, ніж позитивно. Дослідження автором стану пенсійного забезпечення в Україні та оцінка змін у сфері пенсійного забезпечення дозволяють зробити висновок про його перехідний характер та наявність в ньому кризових явищ. Основні проблеми, що накопичилися в пенсійній сфері, до теперішнього часу не вдалося розв'язати. Пенсії, як і раніше, залишилися низькими і нараховуються часто несправедливо. Пенсійній системі притаманна фінансова нерівновага та не достаток коштів для виконання соціальних зобов'язань. Населення країни не має довіри до фінансових інститутів. Воно слабко мотивовано до ефективних практик перерозподілу доходів на протязі усього життя.

Схематично систему пенсійного забезпечення відповідно до концепції та законодавства країни можливо показати наступним чином (див. рис.).

Рис. - Система три рівня пенсійного забезпечення в Україні

Як показує досвід реформування пенсійних систем багатьох країн, найбільш ефективним способом переходу від однієї системи пенсійного забезпечення до іншої є тимчасове співіснування нової і старої пенсійних систем (стара пенсійна система зазвичай включається до нової і поступово змінюється так, щоб бути першим її рівнем), при якому відрахування від роботодавців та нині працюючих робітників направляються до солідарної й накопичувальної систем одночасно. При цьому встановлюється порядок, за яким робітники можуть вийти з солідарної та приєднатися до накопичувальної пенсійної системи: він може бути добровільним чи обов'язковим.

Найбільш прийнятними для національних умов є три рівні пенсійної системи, створення якої є загальнодержавним завданням. Формування національної пенсійної системи - результат суспільного договору (контракту) з приводу принципів побудови, способів здійснення соціальної політики, особливості якого складаються під впливом економічних, соціальних, національних та культурних традицій країни.

В основу розбудови національної системи пенсійного забезпечення потрібно покласти багатство економічної культури нації, у якій синтезовані елементи відповідали б потребам і світоглядові конкретної людської спільноти. Універсалізм у пенсійному забезпеченні, як і в будь-якій іншій сфері, може ставати абстракцією, його окремі елементи можуть у конкретних умовах виявитися не тільки неефективними, а навіть й шкідливими. Ось чому система пенсійного забезпечення населення, акумулюючи все позитивне людства у цій галузі, повинна спиратися на міцну основу національної економічної культури, адже те, що може виявитися справедливим у тій чи іншій країні, не завжди є таким в Україні.

Дослідження інституційно-законодавчих умов реформування пенсійної системи дозволило виділити і обґрунтувати п'ять етапів пенсійної реформи в Україні (див. табл. 2).

Таблиця 2. - Етапи реформування системи пенсійного забезпечення в Україні:

У трансформаційній економіці в силу її несталості, не сформованості інституційного каркасу, слабкості фінансових інститутів існує ціла система загроз порушення пенсійної системи. За критерієм часу ризики нами класифіковано на короткострокові (інфляційні процеси, можливість порушення договірних зобов'язань стосовно пенсій з боку державних органів, профспілок, економічні негаразди та інші), довгострокові (неефективність державного управління, демографічне старіння населення, політичні зміни та інші). За критерієм складових змішаної пенсійної системи - на рівні обов'язкового пенсійного забезпечення - недостатня поінформованість споживачів, політичні та структурні зміни, відсутність додаткових надходжень у пенсійний фонд, на рівні добровільного - некомпетентність керівників пенсійних фондів ринкові коливання вартості накопичень, неякісні прогнози, тощо. Реформування системи пенсійного забезпечення в країнах СНД йдуть дуже повільно та складно. В дисертації охарактеризовано систему протиріч пенсійного забезпечення, що негативно впливають на ефективність реформування, яких вчасно не знайдено і не реалізовано форм їх розв'язання. Це наступні протиріччя:

- між формальними соціальними гарантіями і фактичними (реальними) ресурсними можливостями пенсійної системи;

- між настійною необхідністю розподілу витрат на споживання протягом життя шляхом переносу частки цих витрат з більш продуктивних років на менш продуктивні й відсутністю стимулів до сплати страхових внесків, довіри до страхової та фінансової систем;

- між потребою правового осмислення та вдосконаленням інструментарію забезпечення пенсійного реформування і відсутністю чіткої специфікації прав і обов'язків учасників пенсійної системи;

- між короткостроково-орієнтованою раціональною поведінкою пенсіонерів (продовження трудової діяльності в статус пенсіонерів) й довгостроковою стратегією більш пізнього виходу на пенсію як результату стабільності та передбачуваності правил гри.

Програми реформування передбачали особливості переходу до багаторівневої пенсійної системи: в процесі переходу до багаторівневої пенсійної системи тривалий час (25-30 років) необхідно буде виконувати подвійні зобов'язання і виплачувати пенсії тим, хто отримує їх лише із солідарної системи, і додатково спрямовувати частину коштів на формування обов'язкових індивідуальних пенсійних заощаджень.

Важливим напрямом реформування пенсійної системи в майбутньому має стати включення в ресурси пенсійного забезпечення крім внесків роботодавців внесків самих працівників як повноцінних суб'єктів свого пенсійного страхування.

Розпочате з 2000 року економічне піднесення в Україні створило сприятливі умови для пенсійного реформування. В останні роки спостерігається зростання мінімальних та середніх пенсій. У 2005 році на виплату пенсій спрямовано 64,1 млрд. грн., що у 1,7 рази більше ніж у 2004 році (39,2 млрд. грн.).

Це дало можливість забезпечити виплату мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і до певної міри відновити диференціацію пенсій в залежності від стажу роботи та статусу особи.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв'язання наукового завдання - вдосконалення системи пенсійного забезпечення в Україні в умовах ринкових перетворень, на основі комплексної розробки методологічних засад створення оптимального організаційного, фінансового механізму функціонування багаторівневої системи пенсійного забезпечення.

Проведене дослідження дає підстави для наступних висновків:

1. Пенсійне забезпечення - необхідний елемент системи соціального захисту, важлива умова економічної та соціальної стабільності держави. Гідне забезпечення добробуту своїх громадян у тому числі тих, хто втратив працездатність за віком або за інвалідністю, а також з настанням інших страхових випадків - кінцева мета економічної діяльності держави. Пенсія - це соціальний контракт між різними поколіннями населення щодо забезпечення пенсіонерам достатнього рівня і якості життя. Тому створення сучасної моделі системи можливо з врахуванням природи економічних процесів. Такий підхід дозволив запропонувати визначення пенсійного забезпечення як багато суб'єктного контракту, що укладається індивідом з фірмами, пенсійними фондами і державою з приводу виплати пенсій і протидії можливим витратам через механізм управління соціально-економічними ризиками.

2. Методологічною основою побудови системи пенсійного забезпечення є теорія соціально-економічних ризиків, що представляють імовірність різкого зменшення або втрати громадянами і членами їхніх родин тимчасово або назавжди засобів до існування (доходів) за об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок досягнення пенсійного віку, у випадку втрати працездатності, професійних захворювань, нещасних випадків на виробництві, що призвели до інвалідності, втрати годувальника, безробіття.

3. Найбільш розповсюдженим методом управління ризиками є пенсійне страхування як різновид соціального страхування, що займається питаннями захисту від специфічного виду соціально-економічного ризику - втрати працездатності в результаті настання старості, інвалідності, або втрати годувальника. Тому завдання системи пенсійного забезпечення полягає в акумулюванні соціально-економічних ризиків шляхом їхнього страхування та амортизації. Однак слід враховувати, що через страхування можливо амортизувати лише частину ризиків, оскільки є ризики, яким важко запобігти (інвалідність, утрата годувальника).

4. Пенсійна система в ринковій економіці є динамічною. Вона повинна бути адекватною середовищу трансформаційної економіки України, що базувалася б на злагоді соціальних партнерів (держави, підприємств, окремих осіб) та створювала ефективний механізм фінансового забезпечення страхування окремих верств населення (пенсіонерів, інвалідів, осіб, що втратили годувальника). Тому пенсійне забезпечення як елемент соціального захисту населення повинне враховувати ризикові ситуації і мінімізувати втрати матеріального становища людини в старості, в разі настання інвалідності та у випадку втрати годувальника. Пенсійна система повинна бути комплексною, всеосяжною, забезпечувати певний рівень життя громадян, який вони мали до кризової ситуації.

5. Формування національної моделі пенсійного забезпечення - результат соціального контракту стосовно принципів побудови, способів здійснення соціальної політики, який складається під впливом економічного стану країни, її культурних та національних традицій. Обов'язковою умовою організації пенсійної системи є створення правової, економічної та організаційної бази, яка б забезпечувала закріплення нових правил та пенсійних норм.

6. Нова три рівня пенсійна система, що формується в Україні, потребує вдосконалення багатьох складових та показників соціально-економічного розвитку: ринку праці, заробітної плати, соціального партнерства, дієвості соціальної, податкової, банківської, цінової та інших політик.

7. Враховуючи кризові особливості системи пенсійного забезпечення України, слабкість фінансових джерел формування Пенсійного фонду, низький рівень мінімальних пенсій, гостро постало питання підвищення рівня заробітної плати як основи сплати страхових внесків. Доведено, що першочергово необхідне подальше реформування оплати праці, введення єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників закладів і організацій окремих галузей бюджетної сфери.

8. Система пенсійного забезпечення, що формується, повинна бути фінансово достатньою як в короткотривалій, так і в довгостроковій перспективах, гарантувати стабільність і забезпечувати розміри пенсій, адекватні величині сплачених внесків.

9. Пенсійне реформування в Україні є однією із нагальних потреб, тому що попередні кроки у цьому напрямку не забезпечили сталого та цілеспрямованого створення та впровадження системи державних мінімальних соціальних стандартів. Задля ефективного реформування, крім стимулювання зростання ВВП, необхідна соціально-економічна політика держави щодо скорочення бідності й диференціації доходів населення. Для надійного збереження і зростання довгострокових пенсійних активів потрібно забезпечити розвиток інфраструктури фінансових і фондових ринків.

10. Необхідною умовою пенсійного реформування є підготовка населення країни, його свідомості до сприйняття нової системи пенсійного забезпечення. пенсійний економіка реформування

Реформа матиме успіх лише за умов усвідомлення усіма прошарками населення необхідності та незворотності, а головне - позитивного впливу на умови життя й добробут людей.

Пенсійне забезпечення - необхідний елемент системи соціального захисту, важлива умова економічної та соціальної стабільності держави. Пенсія, на нашу думку, це соціальний контракт, згідно якому здійснюється щомісячне (разове) грошове забезпечення непрацездатних у зв'язку з настанням таких страхових (пенсійних) випадків, як досягнення пенсійного віку, інвалідність, втрата годувальника.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Соломка О.М. Еволюція поглядів на місце і роль пенсійного забезпечення в системі соціального захисту населення // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - Харків. - 2003. - № 580. - С. 71-74.

2. Соломка О.М. Трирівнева пенсійна система України: переваги та недоліки // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 186: в 4 т. - Том 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 69-76.

3. Соломка О.Н. Пенсионное обеспечение в социально-ориентированной рыночной экономике // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - Харків. - 2004. - № 630. - С. 33-37.

4. Соломка О.М. Роль держави в регулюванні соціально-економічних відносин пенсійного забезпечення // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - Харків. - 2005. - № 650. - С. 50-54.

5. Соломка О.Н. Реформирование системы пенсионного обеспечения в условиях рыночной трансформации // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - Харків. - 2005. - № 668. - С. 69-72.

6. Соломка О.Н. Роль государства в системе пенсионного обеспечения // “Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум - 2003”. Труды IV-ой международной научно-практической конференции. - Харьков: НТУ “ХПИ”, 2003. - С. 104-105.

7. Соломка О.М. Досвід пенсійного забезпечення в країнах з розвинутою ринковою економікою // Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень - 2004”.

8. Соломка О.Н. Влияние демографических процессов на реформирование пенсионного обеспечения // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Т 2. - Полтава: Скайтек, 2005. - С. 163-167.

Размещено на Allbest.ru