Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Інституціональні перетворення пенсійної системи України в умовах трансформації світової економіки

Ткач Вікторія Олександрівна

АНОТАЦІЯ

пенсійний забезпечення інституціональний

Ткач В.О. Інституціональні перетворення пенсійної системи України в умовах трансформації світової економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Донецький національний університет, Донецьк, 2006.

Дисертацію присвячено розробці напрямків реформування системи пенсійного забезпечення в умовах трансформації світової економіки.

В дисертаційній роботі досліджено сутність та принципи пенсійного забезпечення в умовах трансформації світової економіки, основи реформування пенсійної системи України в контексті програми “Цілі тисячоліття”, теоретичні засади державного регулювання процесів реформування пенсійної системи.

Проаналізовано європейські та англо-американські системи пенсійного забезпечення, оцінено механізм пенсійного страхування як складову системи пенсійного забезпечення в світі, здійснено соціально-економічний аналіз системи регулювання пенсійного забезпечення. Визначено передумови успішного реформування пенсійної системи.

Розроблено напрями удосконалення управління структурою недержавного пенсійного забезпечення, здійснено прогноз діяльності недержавних пенсійних фондів на вітчизняних та міжнародних інвестиційних ринках, запропоновано напрямки удосконалення системи захисту пенсійних активів.

Ключові слова: трансформація світової економіки, інституціональні перетворення пенсійної системи, система пенсійного забезпечення, міжнародні інвестиційні ринки, пенсійне страхування.

АННОТАЦИЯ

Ткач В.А. Институциональные изменения пенсионной системы Украины в условиях трансформации мировой экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Донецкий национальный университет Министерства образования и науки, Донецк, 2006.

Диссертация посвящена разработке направлений реформирования системы пенсионного обеспечения в условиях трансформации мировой экономики.

В диссертационной работе исследована сущность и принципы пенсионного обеспечения в условиях трансформации мировой экономики, основы реформирования пенсионной системы Украины в контексте программы “Цели тысячелетия”, теоретические основы государственного регулирования процессов реформирования пенсионной системы. На основе изучения зарубежного опыта разработана классификация общепринятых в мире пенсионных систем. Выделены предпосылки реформирования системы пенсионного обеспечения в Украине. Доказано, что успешность социальных реформ зависит, в первую очередь, от проведения институциональных и структурных преобразований.

Проанализированы европейские и англоамериканские системы пенсионного обеспечения, оценен механизм пенсионного страхования как оставляющая системы пенсионного обеспечения в мире, осуществлен социально-экономический анализ системы регулирования пенсионного обеспечения. Определены предпосылки успешного реформирования пенсионной системы. Установлены факторы, определяющие набор мероприятий в рамках государственной распределительной системы. Идентифицированы направления корректирующих мер в отношении реформирования пенсионных систем в группе наиболее развитых стран мира. Обосновано, что для Украины наиболее приемлемой является многоуровневая система пенсионного обеспечения.

Разработаны направления совершенствования управления структурой негосударственного пенсионного обеспечения, осуществлен прогноз деятельности негосударственных пенсионных фондов на отечественных и международных инвестиционных рынках, предложены направления совершенствования системы защиты пенсионных активов.

Ключевые слова: трансформация мировой экономики, институциональные преобразования пенсионной системы, система пенсионного обеспечения, международные инвестиционные рынки, пенсионное страхование.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформація світової економіки змінила характер міжнародних економічних відносин, які стають одним з визначальних факторів економічного зростання держав, що потребує реформування національної економіки з урахуванням тенденцій світогосподарського розвитку.

Сучасний етап ринкових трансформацій економіки України передбачає, насамперед, розбудову таких складових економічної системи, які, з одного боку, здатні забезпечувати сприятливі умови для здійснення господарської діяльності, а з іншого - забезпечують сталий розвиток держави. В умовах інтернаціоналізації економічних зв'язків, поглиблення економічної інтеграції особливого значення набувають процеси інституціональних перетворень у соціальній сфері. Тенденції старіння населення зумовлюють удосконалення пенсійних систем практично у всьому світі, і в першу чергу в країнах з високорозвиненими економіками. Саме тому подальший розвиток та удосконалення системи пенсійного забезпечення стає важливою умовою рівноправного включення України до світогосподарської системи.

В економічній літературі велика увага приділяється розгляду проблем реформування пенсійної системи і зменшення соціальних ризиків в умовах поглиблення демографічної кризи. Основні теоретичні засади реформування систем пенсійного забезпечення у світі викладені в працях зарубіжних учених та фахівців Р. Агуна, М. Вінера, Е. Джеймс, Е. Ендрюс, А. Іглесіаса, М. Ісаєва, В. Роіка, Р. Рофмана, М. Рутковські, Л. Сичової, С. Смирнова, Р. Хольцмана, Е. Фулту, В. Шахова. Проблемам збільшення пенсійного віку, підвищення пенсій та введення комбінованих пенсій присвячені праці таких вітчизняних науковців, як І. Сазонець, І. Кравченко, Е. Лібанова, О. Макарова, Б. Надточій, О. Мартякова, А. Нечай, В. Новіков, О. Палій, І. Сирота, М. Бойко, М. Шаповал, В. Сценко та ін.

У той же час, недостатньо дослідженими залишаються питання формування інституціональних перетворень системи пенсійного забезпечення, що обумовлює актуальність теми роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків науково-дослідної роботи кафедри світової економіки Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” “Планування, прогнозування та державне регулювання макро- та мікроекономічних процесів” (номер держреєстрації 0102U003195), в рамках якої було досліджено основні тенденції та перспективи реформування системи пенсійного забезпечення в Україні.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень та науково-практичних рекомендацій щодо здійснення інституціональних перетворень системи пенсійного забезпечення України з урахуванням світового досвіду та визначення перспективних напрямків її реформування в умовах трансформації світової економіки.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі поставлено і вирішено такі задачі:

здійснити аналіз теоретичних основ пенсійного забезпечення в світовій економіці;

дослідити сутність, організаційно-економічні форми й особливості реформування пенсійної системи України в контексті програми “Цілі тисячоліття”;

дослідити теоретичні засади державного регулювання процесів реформування пенсійної системи;

здійснити аналіз зарубіжних систем пенсійного забезпечення;

проаналізувати роль пенсійного страхування в системі пенсійного забезпечення;

визначити напрямки удосконалення системи управління недержавними пенсійними фондами України з урахуванням міжнародного досвіду;

розробити рекомендації щодо захисту активів у недержавному секторі системи пенсійного забезпечення України на основі прогнозування діяльності пенсійних фондів на вітчизняних та міжнародних інвестиційних ринках.

Об'єктом дослідження є процес інституціональних перетворень пенсійної системи України в контексті трансформації світової економіки.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм впровадження трирівневої системи пенсійного забезпечення в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи виступають положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених в області дослідження проблем пенсійного забезпечення і функціонування пенсійної системи.

У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: методи теоретичного узагальнення, комплексного аналізу (для дослідження сутності соціальної захищеності, а також визначення категорії “соціальна захищеність”), порівняння та системного підходу (для дослідження та обґрунтування закономірностей формування трирівневої пенсійної системи в Україні), метод синтезу (при аналізі вітчизняного і світового досвіду формування системи недержавного пенсійного забезпечення), методи статистичного та математичного аналізу (при здійсненні прогнозування діяльності недержавних пенсійних фондів).

У ході дослідження використано Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи інших держав. Інформаційною основою дослідження виступають статистичні дані Державного комітету статистики України, офіційні звіти та аналітичні публікації Пенсійного Фонду України, Європейського Союзу, СОТ, МОП, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в поглибленні існуючих теоретичних положень щодо умов і механізмів реформування системи пенсійного забезпечення і розробці науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення інституціонального забезпечення трансформації пенсійної системи України з урахуванням світового досвіду.

Основні результати, які мають наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

визначено параметри впливовості інститутів недержавного пенсійного забезпечення через інституціональний і функціональний підхід;

отримали подальшого розвитку:

визначення економічних передумов успішного реформування пенсійної систем України: зростання виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств і відповідне нарощування фінансових можливостей пенсійної системи; розширення продуктивної зайнятості населення, мінімізація прихованого безробіття, тіньової зайнятості, захист трудових і соціальних інтересів громадян України на зарубіжних ринках праці; погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення її розміру і збільшення питомої ваги у валовому внутрішньому продукті; розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення пенсійним страхуванням усіх категорій юридичних і фізичних осіб; припинення практики списання та реструктуризації заборгованості перед Пенсійним фондом; скасування пільг у сплаті пенсійних внесків і заборону запровадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування; переведення фінансування виплат пенсій сільським пенсіонерам і пільговим категоріям їх одержувачів з Пенсійного фонду на Державний бюджет, корпоративні та професійні пенсійні фонди;

ідентифікація наслідків пенсійної реформи в Україні, а саме: окрім збільшення пенсій та зміцнення гарантій соціального захисту літніх людей як основних її завдань, пенсійна реформа має позитивний вплив на системи зайнятості населення, оплати праці та оподаткування, виступає об'єднуючим фактором реалізації інтересів держави і громадян усіх вікових категорій з метою суттєвого покращення рівня життя населення та соціальної стабільності;

удосконалено:

теоретико-методологічні засади трансформування систем пенсійного забезпечення через розробку класифікації пенсійних систем світу, використання якої дозволяє розробляти інституціональне забезпечення пенсійних систем в залежності від конкретних умов кожної країни;

теоретичні основи дослідження процесів реформування соціально-економічних систем, а саме: доведено першочергове значення інституціональних і структурних перетворень для здійснення соціальних реформ при вторинності ролі лібералізації економіки, оскільки остання не створює фінансового підґрунтя соціальних реформ.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці науково-практичних положень і рекомендацій щодо організаційно-економічного забезпечення інституціональних перетворень пенсійної системи держави з урахуванням світового досвіду.

Результати дослідження використано в діяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (довідка про виконання результатів та окремих пропозицій від 28.04.06 №2538/01-28) - пропозиції щодо удосконалення другого рівня системи пенсійного забезпечення; ВАТ СК “Оранта Січ” (довідка про використання результатів від 02.03.2006 № 95-04-05) - пропозиції щодо організації та удосконалення механізму пенсійного страхування у системі страхових послуг.

Результати досліджень, що містяться в дисертації, також використано в навчальному процесі Запорізького інституту економіки і інформаційних технологій (довідка №3842 від 03.01.2006р) при викладанні дисциплін: “Світова економіка”, “Менеджмент ЗЕД”, “Страхування у зарубіжних країнах”, а також у Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (довідка №422 від 07.03.2006р) при викладанні дисциплін: “Корпоративне управління”, “Облік у зарубіжних країнах”.

Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно і знайшли відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення і результати дисертації доповідались та отримали схвалення на міжнародних і регіональних науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування підприємств у сучасних умовах (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Регіональній науково-практичній конференції “Стратегія розвитку підприємств в умовах трансформації світової економіки” (м. Жовті Води, 2004 р.), Науково-практичній конференції “Фінансово-економічне регулювання розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2005р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Політичні, правові та економічні основи інтеграції України у світове суспільство” (м. Черкаси, 2005 р.)

Публікації. Основні положення, результати та висновки дослідження викладено у 11 одноосібних наукових роботах загальним обсягом 3,9 д.а., з них - 6 робіт у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,9 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури зі 158 найменувань, додатків. Зміст дисертації викладено на 206 сторінках друкованого тексту, включаючи 13 рисунків на 11 сторінках, 14 таблиць на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи пенсійного забезпечення у світовій економіці” досліджено сутність та принципи пенсійного забезпечення в умовах трансформації світової економіки, основи реформування пенсійної системи України в контексті програми “Цілі тисячоліття”, теоретичні засади державного регулювання процесів реформування пенсійної системи.

Пенсійні системи удосконалюються практично в усьому світі, і в першу чергу в країнах з високорозвиненими суспільними відносинами. Це зумовлено, в першу чергу, тенденціями старіння населення. Тому, крім підвищення пенсійного віку, запроваджуються інші, побудовані на принципово нових засадах, системи пенсійного забезпечення, які розосереджують соціальні ризики і послаблюють їх вплив.

Для цього у світовій практиці дедалі ширше застосовується багаторівнева система пенсійного забезпечення, яка має три складові - солідарну (перший рівень), обов'язкову накопичувальну (другий рівень) та додаткову або добровільну накопичувальну (третій рівень). Таке поєднання забезпечує соціальні гарантії та фінансову стабільність пенсійної системи, оскільки солідарна і накопичувальна системи підвладні впливу різних ризиків: перша вразлива щодо демографічних ризиків і досить стійка до інфляційних, а друга - навпаки. Реформована солідарна складова враховуватиме інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна - стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.

Пенсійна реформа в Україні є продовженням та складовою частиною економічних реформ в країні та послідовною реалізацією раніше прийнятих законодавчих актів. Аналіз інституціонального забезпечення пенсійних систем, що використовуються в світі, показує, що вибір системи пенсійного забезпечення повинен здійснюватись в залежності від конкретних умов кожної країни. Класифікацію загальноприйнятих пенсійних систем, розроблену на основі вивчення зарубіжного досвіду, представлено на рис. 1.

В роботі виділено передумови реформування системи пенсійного забезпечення в Україні: наявність кризових явищ в економіці України; несприятливі демографічні процеси, спричинені старінням населення; збільшення чисельності пенсіонерів через достроковий та пільговий вихід на пенсію; високий розмір пенсійних внесків і неадекватне їх відображення на розмірі пенсій; значне зростання недоїмки зборів від підприємств до Пенсійного фонду. Встановлено, що у нових соціально-економічних умовах істотно зростає роль пенсій в напрямку посилення соціальної захищеності населення внаслідок того, що період становлення ринкових відносин характеризується проявом тенденцій до скорочення можливостей громадян реалізувати в повному обсязі право на працю, посиленням інфляційних процесів, значним збільшенням числа соціально незахищеного населення, особливо пенсіонерів і інвалідів, скороченням бюджетних асигнувань і в той же час розширенням можливостей і сфери вкладання підприємствами і громадянами власних коштів у соціальні програми.

В результаті дослідження політики реформування пенсійної системи України в контексті програми “Цілі тисячоліття” доведено, що успіх соціальних реформ залежить, в першу чергу, від проведення інституціональних і структурних перетворень. Роль лібералізації економіки при цьому є вторинною, оскільки не створює підґрунтя, в першу чергу фінансового, для здійснення соціального реформування. Організаційно-нормативні умови становлення системи соціального страхування в Україні базуються на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення та рекомендаціях Міжнародної організації праці №67.

Дослідження теоретичних аспектів державного регулювання реформування пенсійної системи дозволило надати обґрунтування необхідності заміни поняття “трудовий стаж” поняттям “страховий стаж”. Система пенсійного страхування є всеохоплюючою системою рівноправного характеру, якою передбачається розмежування джерел фінансування виплат пенсій між Пенсійним фондом та Державним бюджетом, іншими формами фінансування, а також розширення кола застрахованих осіб - працівники усіх сфер економіки, бюджетного сектору, торгівлі та послуг, великого, середнього та малого підприємництва, деяких категорій військовослужбовців, - що сприятиме посиленню як соціальної справедливості, так і фінансової стабільності Пенсійного фонду.

Обґрунтовано, що окрім безпосередньої мети - збільшення пенсій та зміцнення гарантій соціального захисту літніх людей, - пенсійна реформа матиме позитивний вплив на системи зайнятості населення, оплати праці та оподаткування, виступить об'єднуючим фактором реалізації інтересів держави і громадян усіх вікових категорій з метою суттєвого покращення рівня життя населення та соціальної стабільності.

У другому розділі “Аналіз вітчизняної та зарубіжних моделей пенсійного забезпечення” проаналізовано європейські та англо-американські системи пенсійного забезпечення, оцінено механізм пенсійного страхування як складову системи пенсійного забезпечення в світі, здійснено соціально-економічний аналіз системи регулювання пенсійного забезпечення.

З початку 80-х років ХХ століття проблеми пенсійного забезпечення стали центральним питанням соціальної політики у країнах світу через старіння населення в результаті зниження народжуваності і збільшення середньої тривалості життя. За даними демографічних прогнозів, старіння населення в розвинених країнах світу прогресуватиме протягом наступних чотирьох десятиліть. Внаслідок старіння населення в розвинених країнах світу і змін в масштабах і формах зайнятості (скорочення загальної чисельності зайнятих, розповсюдження неформальної і часткової зайнятості, робота вдома) в солідарних пенсійних системах зростає частка державних видатків на пенсії за віком у ВВП, збільшується навантаження на працездатних членів суспільства. Так, з 1960 по 1985рр. витрати на пенсії за віком в державах-членах ОЕСР зростали в два риза швидше, ніж ВВП. З другої половини 80-х років минулого століття, завдяки зусиллям щодо обмеження соціальних витрат, темпи їх зростання знизились і в даний час становлять в середньому 9% ВВП, помітно розрізняючись по країнах: в Австрії вони становлять приблизно 15%, в Італії - 14%, Франції - 13%, США - 6,5%, Японії - 5%, Канаді - 4,5% ВВП. У більшості розвинених країн на одну особу старше 65 років припадає 4-5 осіб працездатного віку, протягом 20-25 років це співвідношення в країнах Європи становитиме 1:2,5; в США - 1:3,5. В Україні вік виходу громадян на пенсію є одним з найнижчих у світі. Відповідно частка пенсіонерів у структурі населення істотно перевищує показник більшості європейських країн - у середині XXI століття на 10 осіб працездатного віку припадатиме близько 7 пенсіонерів (рис. 2).

Встановлено, що вибір того чи іншого набору заходів в рамках державної розподільчої системи визначають такі чинники, як природа пенсійної системи, що склалась в країні, характер демографічної ситуації в країні, пануючі в суспільстві уявлення про справедливість, політичні чинники. Результати аналізу свідчать, що комплекс заходів щодо реформування пенсійних систем в групі найбільш розвинених країн світу носить характер корегування, а не істотних структурних змін. Основними напрямами корегуючих заходів є такі:

- підвищення вікової межі виходу на пенсію і збільшення тривалості необхідного трудового стажу;

- зміна порядку індексації пенсій: пенсії індексуються на основі темпів зростання споживчих цін, а не середньої заробітної плати;

- зменшення коефіцієнта заміщення;

- введення обов'язкових професійних накопичувальних схем і перетворення державної розподільчої системи в систему пенсійного забезпечення, засновану на перевірці потреб осіб, що потребують допомоги.

Встановлено, що пенсійні системи розвинутих країн є поєднанням трьох схем в різних пропорціях. В результаті аналізу досвіду країн з ринковою економікою визначено, що державні пенсійні системи, побудовані на принципах соціального страхування, ще не вичерпали свого потенціалу. У випадках виникнення кризових ситуацій в процесі фінансування національних пенсійних систем застосовується досить широкий комплекс заходів: підвищення нормативного віку виходу на пенсію у поєднанні з економічним стимулюванням відкладеного виходу на пенсію, збільшення періоду врахування заробітку при визначенні розміру пенсії, підвищення абсолютних розмірів і частки страхових внесків, скорочення кількості пільговиків, підтримка приватних пенсійних систем у вигляді професійних, корпоративних та інших пенсійних фондів.

Дослідження досвіду розвинутих країн та країн з перехідною економікою свідчить про те, що наявність збалансованих систем пенсійного страхування є важливою умовою ефективної системи соціального захисту громадян похилого віку, з інвалідністю, у разі втрати годувальника та сприяє стабілізації політичної і соціальної ситуації в суспільстві. Аналіз показує, що наявність обґрунтованої системи соціального страхування як однієї з найважливіших соціальних гарантій стабільного розвитку суспільства сприяє розвитку трудових ресурсів країни, посилює національний потенціал економічного зростання і здатність країн здійснювати кардинальні реформи.

На основі соціально-економічного аналізу системи регулювання пенсійного забезпечення обґрунтовано, що для України найбільш прийнятною є багаторівнева пенсійна система. Пенсійна реформа проводиться за трьома напрямами: реформування солідарної системи, створення обов'язкової накопичувальної системи і розвиток добровільної накопичувальної системи.

Доведено, що успішне реформування пенсійної системи вимагає створення таких економічних передумов:

- зростання виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств і відповідне нарощування фінансових можливостей пенсійної системи;

- розширення продуктивної зайнятості населення, мінімізація прихованого безробіття, тіньової зайнятості, захист трудових і соціальних інтересів громадян України на іноземних ринках праці;

- погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення її розміру і збільшення питомої ваги у валовому внутрішньому продукті;

- розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення пенсійним страхуванням усіх категорій юридичних і фізичних осіб;

- припинення практики списання та реструктуризації заборгованості перед Пенсійним фондом;

- скасування пільг у сплаті пенсійних внесків і заборону запровадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування;

- переведення фінансування виплат пенсій сільським пенсіонерам і пільговим категоріям їх одержувачів з Пенсійного фонду на Державний бюджет, корпоративні та професійні пенсійні фонди.

Впровадження в Україні внаслідок здійснення пенсійної реформи багаторівневої пенсійної системи, побудованої на засадах соціальної справедливості, солідарності поколінь та соціального страхування, розширить можливості для підвищення добробуту людей похилого віку та зміцнення потенціалу економічного зростання: поступового зближення співвідношення між середніми розмірами пенсій і заробітної плати з 34 до 65%; утворення потужного джерела довготривалих інвестицій в економіку країни - біля 25 млрд. грн. протягом 10 років, що, в свою чергу, сприятиме розширенню зайнятості, зростанню доходів громадян та зміцненню фінансової бази пенсійної системи.

У третьому розділі “Удосконалення економічного механізму регулювання системи пенсійного забезпечення в Україні” розроблено напрями удосконалення управління структурою недержавного пенсійного забезпечення, здійснено прогноз діяльності недержавних пенсійних фондів на вітчизняних та міжнародних інвестиційних ринках, запропоновано напрямки удосконалення системи захисту пенсійних активів.

Реформування пенсійної системи - складний, багатогранний і комплексний процес, який має істотно змінити баланс економічних та соціальних інтересів населення, систему державних фінансів, функціонування ринків праці та капіталу. Успіх реформування значною мірою залежатиме від узгодженості дій у суміжних напрямах ринкового трансформування економіки.

Як видно з результатів дослідження, вікова структура населення в Україні свідчить про існування високого економічного навантаження на працюючих і про необхідність кардинальної перебудови системи соціального захисту з урахуванням існуючих тенденцій.

З метою створення ефективної системи адміністративного управління в недержавних пенсійних фондах та фондах соціального страхування, підвищення рівня соціальних гарантій застрахованим особам дисертант вважає за необхідне забезпечити таке:

створення прозорого та ефективного механізму збору та обліку внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

раціоналізацію процесу адміністрування системою соціального страхування і створення державного реєстру платників внесків та застрахованих осіб у системі соціального страхування;

підвищення рівня охоплення системою, якості надання соціальних послуг та підвищення розмірів страхових виплат населенню;

удосконалення системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб;

розбудову і зміцнення інституціональної спроможності органів, які здійснюють управління та державний нагляд за системою загальнообов'язкового державного соціального страхування;

забезпечення умов для створення та належного функціонування другого та третього рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні, які становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення;

створення системи ефективного регулювання та контролю за діяльністю суб`єктів накопичувального пенсійного забезпечення;

забезпечення дотримання всіма суб`єктами накопичувального пенсійного забезпечення вимог законодавчих та нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у цій сфері;

вироблення єдиної узгодженої політики щодо взаємодії органів державної виконавчої влади, що здійснюють регулювання та контроль у цій сфері;

створення ефективної системи взаємодії органів, що здійснюватимуть нагляд та контроль у сфері соціального страхування та накопичувального пенсійного забезпечення із суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування та накопичувального пенсійного забезпечення.

Прогнозування діяльності недержавних пенсійних фондів на вітчизняних та міжнародних інвестиційних ринках дозволило отримати наступні результати (табл.1). При цьому середній розмір пенсій досягне рівня прожиткового мінімуму тільки з початком виплати додаткової, накопичувальної пенсії (у 2017-2019рр. залежно від рівня інвестиційного прибутку).

Таблиця 1. Порівняльні розрахунки розміру пенсії з накопичувальної системи при різних гіпотезах щодо рівня інвестиційного прибутку

Рік	Середній розмір пенсії з накопичувальної системи, грн.	Коефіцієнт заміщення з накопичувальної системи, %
	за умови реалізації оптимістичного варіанту прогнозу	за умови реалізації прогнозу-застереження	за умови реалізації оптимістичного варіанту прогнозу	за умови реалізації прогнозу-застереження
2017	62,9	33,7	8,1	4,3
2022	90,8	45,1	10,1	5,0
2027	122,4	57,4	11,8	5,5
2032	165,9	73,4	13,7	6,1
2037	225,3	92,5	16,1	6,6
2040	270,2	105,1	17,7	6,9

Одночасно введення накопичувальної системи призводить до вилучення певної частини коштів із солідарної системи. Це, в свою чергу, спричиняє або дефіцит ПФУ, або зменшення фінансових можливостей ПФУ щодо індексації пенсій (відповідно до темпів зростання реальної заробітної плати). За умови реалізації оптимістичного прогнозу ця сума становитиме у 2007р. (при ставці внесків 7%) понад 5 млрд. грн. із щорічним збільшенням протягом 2007-2017рр. в середньому на 250-400 млн. грн. (залежно від варіанту прогнозу темпів зростання реальної зарплати). Отже, в будь-якому випадку необхідно забезпечити компенсацію ПФУ втрачених коштів з Держбюджету, що необхідно враховувати в моделюванні.

На основі дослідження міжнародної практики інвестування фінансових активів пенсійних фондів розроблено напрямки удосконалення системи захисту пенсійних активів в Україні:

законодавче забезпечення належної майнової відповідальності та встановлення високих економічних нормативів достатності власних коштів суб'єктів, які здійснюють професійне обслуговування діяльності недержавних пенсійних фондів;

створення законодавчих засад та організаційних можливостей для випуску нових надійних фінансових інструментів (цінних паперів та інших), захищених від впливу інфляції, як об'єктів інвестування пенсійних коштів;

спрощення процедури виходу НПФ на міжнародні фондові ринки для інвестування дозволеної законодавством частки пенсійних коштів у цінні папери, випущені іноземними емітентами (експорт вітчизняного капіталу);

проведення реформи корпоративного управління як важливої умови, з однієї сторони, прискореного розвитку корпоративного сектору економіки - основного постачальника коштів (внесків) до накопичувальної пенсійної системи, з іншої - підвищення ліквідності та привабливості корпоративних цінних паперів (перш за все акцій) як об'єктів інвестування пенсійних активів та інструментів залучення пенсійних коштів у розвиток реального сектору економіки;

здійснення податкової реформи як необхідної умови створення системи податкових стимулів для легалізації доходів суб'єктів підприємницької діяльності (роботодавців) та особистий доходів громадян (працівників) - основних джерел сплати пенсійних внесків.

Схему грошових потоків в системі пенсійного забезпечення України, якої необхідно дотримуватись, наведено на рис. 3.

Функція інвестування внесків має включати:

- вибір стратегії інвестування;

- вибір компаній з управління активами;

- інвестування внесків відповідно до вимог законодавства та нормативів інвестування;

- нагляд за діяльністю компаній з управління активами;

- контроль банку-зберігача за дотриманням нормативів інвестування.

Право інвестування коштів має бути надано юридичним особам, які мають ліцензію на управління активами:

- компаніям з управління активами;

- інвестиційним підрозділам банків;

- інвестиційним підрозділам страхових організацій;

- державним установам - інвестиційним підрозділам.

Основними функціями банку-зберігача мають бути такі:

- контроль за дотриманням нормативів інвестування компаніями з управління активами;

- звітування перед Радою Накопичувального фонду та Пенсійним фондом України про виконані операції з пенсійними активами;

- висування вимог до компанії з управління активами щодо усунення встановлених порушень нормативів інвестування;

- інформування Ради Накопичувального фонду і відповідні регулятивні органи про порушення.

Використання всього спектру інструментів соціальних перетворень як нормативного, так і економічного характеру з урахуванням досвіду інших країн підвищить результативність пенсійної реформи в Україні, сприятиме створенню підґрунтя для забезпечення соціальної безпеки держави.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено вирішення важливої наукової задачі визначення основних напрямків удосконалення інституціонального забезпечення реформування пенсійної системи України в умовах трансформації світової економіки.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.

1. Дослідження теоретико-методологічних та організаційних основ системи пенсійного забезпечення дозволило встановити, що внаслідок того, що становлення ринкових відносин супроводжується тенденцією скорочення можливостей громадян реалізувати в повному обсязі право на працю, посиленням інфляційних процесів, значним збільшенням чисельності соціально незахищеного населення, скороченням бюджетних асигнувань, істотно зростає роль пенсій в посиленні соціальної захищеності населення.

2. Аналіз інституціонального забезпечення пенсійних систем, що використовуються в світі, показує, що вибір системи пенсійного забезпечення повинен здійснюватись в залежності від конкретних умов кожної країни. На основі дослідження зарубіжного досвіду розроблено класифікацію пенсійних систем світу.

3. Дослідження політики реформування пенсійної системи України в контексті програми “Цілі тисячоліття” дозволило довести, що успіх соціальних реформ залежить, в першу чергу, від здійснення інституціональних і структурних перетворень. Роль лібералізації при цьому є вторинною, оскільки не створює підґрунтя, в першу чергу фінансового, для проведення соціального реформування.

4. Встановлено, що вибір конкретних заходів державного регулювання процесів реформування пенсійної системи визначають такі чинники, як природа пенсійної системи, що склалась в країні, характер демографічної ситуації в країні, пануючі в суспільстві уявлення щодо соціальної справедливості, політичні чинники.

5. В результаті дослідження встановлено, що комплекс заходів щодо реформування пенсійних систем найбільш розвинених країн світу носить характер корегування. Основними напрямками корегуючи заходів є такі: підвищення вікової межі виходу на пенсію і збільшення тривалості необхідного трудового стажу; зміна порядку індексації пенсій: пенсії індексуються на основі темпів зростання споживчих цін, а не середньої заробітної плати; зменшення коефіцієнта заміщення; введення обов'язкових професійних накопичувальних схем і перетворення державної розподільчої системи в систему пенсійного забезпечення, засновану на перевірці потреб осіб, що потребують допомоги.

6. Аналіз ролі пенсійного страхування в системі пенсійного забезпечення показав, що наявність обґрунтованої системи соціального страхування як однієї з найважливіших соціальних гарантій стабільного розвитку суспільства сприяє розвитку трудових відносин країни, посилює національний потенціал економічного зростання і здатність країн здійснювати кардинальні реформи. При цьому встановлено, що державні пенсійні системи країн, побудовані на принципах соціального страхування, ще не вичерпали свого потенціалу.

7. Визначено передумови успішного реформування пенсійної системи, зокрема: зростання виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств і відповідне нарощування фінансових можливостей пенсійної системи; розширення продуктивної зайнятості населення, мінімізація прихованого безробіття, тіньової зайнятості, захист трудових і соціальних інтересів громадян України на зарубіжних ринках праці; погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення її розміру і збільшення питомої ваги у валовому внутрішньому продукті; розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення пенсійним страхуванням усіх категорій юридичних і фізичних осіб; припинення практики списання та реструктуризації заборгованості перед Пенсійним фондом; скасування пільг у сплаті пенсійних внесків і заборону запровадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування; переведення фінансування виплат пенсій сільським пенсіонерам і пільговим категоріям їх одержувачів з Пенсійного фонду на Державний бюджет, корпоративні та професійні пенсійні фонди.

8. На основі прогнозування діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні розроблено рекомендації щодо захисту активів в недержавному секторі системи пенсійного забезпечення: розроблено схему грошових потоків в системі пенсійного забезпечення України; зміст функції інвестування внесків; визначено перелік юридичних осіб, яким має бути надано право інвестування коштів пенсійних фондів; визначено основні функції банку-зберігача коштів.

Публікації автора за темою дисертації

Публікації у наукових фахових виданнях

1. Ткач В.О. Інституціональні перетворення пенсійної системи в Україні // Економічні проблеми та перспективи статистики економіки України. - Донецьк. - 2005. - № 12. - С. 214-227 (0,7 д.а.).

2. Ткач В.О. Ризики при реформуванні системи пенсійного забезпечення в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя. - 2005. - № 4. - С. 256-260 (0,5 д.а).

3. Ткач В.О. Реформування пенсійної системи України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя. - 2005. - № 3. - С.214-220 (0,5 д.а.)

4.Ткач В.О. Пенсійне забезпечення в Україні: сучасний стан і перспективи // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Випуск 198. - Том IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 1068-1073 (0,4 д.а.).

5.Ткач В.О. Інвестиційна політика України за умов переходу до ринку // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Випуск 188. - Том II. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 377-380 (0,4 д.а.).

6.Ткач В.О. Сучасні технології менеджменту // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Випуск 187. - Том II. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 353-356 (0,4 д.а.)

Публікації в інших виданнях

1. Ткач В.О. Цілі тисячоліття та їх реалізація через систему пенсійного забезпечення // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках”. - Том 2. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С.111-112 (0,2 д.а).

2. Ткач В.О. Система соціального страхування в Україні // Матеріали науково-практичної конференції “Політичні, правові та економічні основи інтеграції України у світове співтовариство”. - Черкаси, 2005. - С. 106-108 (0,2 д.а.).

3.Ткач В.О. Трирівнева пенсійна система: проблематика, ризики та наслідки реформи // Матеріали регіональної науково-методичної конференції “Формування стратегії конкурентоспроможності освіти в регіоні”. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 217-218 (0,2 д.а.).

4. Ткач В.О. Перспективи пенсійного забезпечення в Україні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Інвестиційні стратегії сталого розвитку”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Том ІІ. - С. (0,2 д.а.).

5. Ткач В.О. Реформування пенсійної системи України: аналіз та пропозиції // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. - Том ІІІ. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 193-194 (0,2 д.а.).

Размещено на Allbest.ru

...