Використання потенціалу регіонів як чинник підвищення рівня їх пропорційного розвитку

Климахіна Ольга Михайлівна

УДК 330.36(+)332:142.4.

Використання потенціалу регіонів як чинник підвищення рівня їх пропорційного розвитку

Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2006р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки економіко-правового факультету Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин, м. Феодосія.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор, Ніколенко Юрій Васильович, Академія муніципального управління, завідувач кафедри економіки.

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор, Єщенко Петро Степанович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії кандидат економічних наук Шевченко Ольга Валеріївна, Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач сектору координації діяльності регіональних філіалів.

Провідна установа: ДУ„Інститут економіки та прогнозування НАН України”, відділ економічної теорії, м. Київ

Захист відбудеться „ 14 ” вересня 2006 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “ 7 ” серпня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

пропорційний економіка регіон трансформаційний

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економіка України, виходячи із складу існуючих виробничих потужностей, характеризується кризою недовиробництва і недовикористанням ресурсного потенціалу. Сукупний попит споживачів перевищує сукупне пропонування вітчизняних виробників, у такому ж співвідношенні знаходяться й темпи їх зростання. Довгострокові ефекти подібної тенденції призводять до збільшення обсягів товарів, що імпортуються, втрати конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників, зменшення інвестиційних можливостей бізнесу, і не створюють умов для подальшого сталого розвитку економіки. Динаміка і тенденції зміни основного економічного показника господарської діяльності регіонів - валової доданої вартості, обчисленої з урахуванням інфляційних індексів, показує, що по окремих регіонах спостерігається довгострокова депресія і стагнація. У цих регіонах достатньо гострою залишається проблема використання чинника “праця”, внаслідок невизначеності порівняльних переваг ресурсного потенціалу регіону, недостатнього впровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, відсутності розширеного інтенсивного відтворення.

Через те, що в економічному розвитку регіонів України простежуються диспропорції, тому актуальною стає проблема використання ресурсного потенціалу регіонів як чинника підвищення рівня їх пропорційного розвитку

Проблеми регіональної економіки України та стратегічних пріоритетів розвитку досліджуються у роботах українських вчених Є. Бойко, З.Варналія, Б.Данилишина, М.Долішнього, П. Єщенка, А.Максюти, Я.Олійника, А.Павлюк, Б. Панасюка, В.Пили, С.Романюка, В. Савчука, В.Симоненка, Д.Стеченка, В.Чужикова, О.Шевченко та інших дослідників. Значний інтерес з точки зору використання потенціалу регіону як чинника зростання викликають роботи зарубіжних авторів: Дж.М. Кейнса, А. Маршала, Р. Солоу, Й. Шумпетера та ін. Дослідження диспропорційності розвитку регіонів в умовах трансформаційної економіки відобразили, що існуюча методологія оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіонів та ресурсного потенціалу недостатньо розроблена теоретично, а також не забезпечена кількісними методами і моделями визначення потенціалу та пріоритетних напрямів пропорційного розвитку. Отже, потребують розгляду та вивчення питання механізмів зменшення диспропорцій в економічному розвитку регіонів, а також науково-методичне та інституціональне забезпечення активізації використання їх ресурсного потенціалу. Актуальність проблеми, її теоретичне і практичне значення зумовили необхідність здійснення даного дослідження, визначили тему дисертації, її наукову і практичну цінність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно із планом науково-дослідних робот кафедри економіки Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин та кафедри економіки Академії муніципального управління в рамках теми „Дослідження економічних, соціальних та правових проблем становлення соціально орієнтованої ринкової системи України” (номер державної реєстрації 0101U005489). Особисто автором у межах дисертаційної теми проведено аналіз існуючих методик комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів і розроблено теоретичні підходи і методики кількісної оцінки економічного потенціалу, а також, за угодою з Міністерством економіки Автономної республіки Крим, розроблені пропозиції щодо „Концепції соціального і економічного розвитку Автономної республіки Крим до 2015 р.”

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є удосконалення науково-методичного забезпечення визначення ресурсного потенціалу регіонів і пріоритетних напрямів активізації його використання.

Для досягнення мети у роботі поставлені такі завдання:

- визначити концептуальні і інституціональні засади сталого пропорційного розвитку економіки регіонів;

- виявити диспропорційність розвитку регіону у трансформаційній економіці;

- встановити механізм підвищення рівня пропорційного економічного розвитку регіонів;

- розробити науково-методичне і інституційне забезпечення активізації використання ресурсного потенціалу;

- обґрунтувати структурно-логічну модель визначення потенціалу і пріоритетних напрямів пропорційного розвитку залежно від кон'юнктури ринку, чинників внутрішнього та зовнішнього економічного середовища.

Об'єктом дослідження є науково-методичне і інституційне забезпечення механізму використання потенціалу в економічному розвитку регіонів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем, пов'язаних з активізацією використання ресурсного потенціалу як чинника підвищення рівня пропорційного розвитку регіонів.

Теоретичною і методологічною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку регіонів та реформування державного регулювання економіки в умовах її трансформації, розробки представників неокласичного, кейнсіанського, інституційного напрямів економічної теорії.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання і методологічний апарат сучасної економічної теорії. Дослідження спираються на системний метод. Економічну сутність теоретичних основ сталого розвитку економіки регіонів розкрито із застосуванням принципу єдності теорії і практики, об'єктивності і конкретності. Аналіз диспропорційного розвитку регіонів в умовах трансформації економіки виконано із застосуванням структурно-функціонального методу. Дослідження внутрішнього економічного середовища регіону ґрунтувалося на методах кількісного і якісного аналізу. При розробці структурно-логічної моделі визначення економічного потенціалу і пріоритетних напрямів пропорційного розвитку економіки регіонів застосовувалися методи структурно-логічного аналізу, економіко-математичного моделювання, множинної регресії, аналізу рядів динаміки з залученням відповідних прикладних пакетів комп'ютерних програм.

Інформаційною базою дослідження є публікації в українській і зарубіжній економічній та економіко-правовій літературі, статистичні збірники Держкомстату України, доступні звітні й оперативні матеріали міністерств, відомств та інформаційні повідомлення підприємств, законодавство України, нормативно-правові документи органів державної влади, виступи та публікації політичних діячів Української держави.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні: теоретичних основ сталого розвитку економічних систем; методології оцінки потенціалу економічних систем на мезо- і мікрорівнях; чинників та механізмів їх пропорційного економічного розвитку; науково-методичного та інституціонального забезпечення активізації економічної діяльності суб'єктів господарювання. Нові наукові положення, отримані особисто автором, що виносяться на захист, полягають у наступному.

Вперше:

– формалізовано специфіку використання в трансформаційній економіці України виробничої функції Р. Солоу, з врахуванням спаду виробництва, інституційних перетворень, глобалізації господарських зв'язків. На відміну від існуючих підходів змінні чинники виробничої функції подані у вигляді складових, що дозволило виявити негативні залишки по кожному і класифікувати їх як ресурсний потенціал;

– обґрунтовані методологічні принципи кількісної оцінки економічного потенціалу мезо- і мікрорівневих систем на основі порівняльного аналізу результатів господарської діяльності у базовому та досліджуваному періодах, які дозволяють, по-перше, розглядати економіку як комплекс продуктивних сил, виробничих відносин і інфраструктури ринку; по-друге, виявити потенціал ресурсів, що не використовується; по-третє, визначити пріоритетні напрями економічної діяльності з урахуванням кон'юнктури ринку;

– розроблена структурно-логічна модель, що відображає економічну систему як сукупність взаємопов'язаних підсистем з певними зовнішніми зв'язками і враховує ситуаційні умови через аналіз факторів внутрішнього середовища системи. Кількість змінних структурно-логічної моделі, на відміну від кореляційних економіко-математичних моделей, не обмежена і може змінюватися залежно від цілей дослідження. Логіка моделі дозволяє оцінити вплив на результуючий показних кожної змінної і рівень пропорційності розвитку економіки регіону.

Отримали подальший розвиток:

- механізм регулювання процесу організації суспільного виробництва у системі інституційних зв'язків “макро - мезо - мікрорівень” на основі виявлення руйнування зв'язків між ними і обґрунтована необхідність концентрації управління відтворенням на мезорівні;

- методологічні підходи до основних проблем суспільного виробництва, що властиві будь-якій економічній системі і на базі дослідження довгострокових тенденцій здійснено висновок про необхідність зміни їх структури і змісту, а саме: що, для кого та скільки виробляти? Як виробляти? Як розподіляти отриманий прибуток поміж власниками ресурсів?

– дослідження природи економічної кризи в Україні на етапі трансформації економіки, коли сукупне пропонування вітчизняних виробників нижче сукупного попиту вітчизняних споживачів дозволило зробити висновок, що вихід із кризи недовиробництва методами Дж.М. Кейнса по розширенню суспільних робіт не формують умов пропорційного розвитку економіки.

Удосконалено:

- теоретичне положення, що стале економічне зростання в умовах трансформаційного періоду зумовлене не стільки ресурсним потенціалом, скільки підприємницькими здібностями та особливостями нагромадження капіталу у процесі реформування економіки, а посилення диспропорцій в період трансформації є об'єктивним процесом, зумовленим відмінами у сукупності чинників праця, земля. капітал;

- науково-методичне і інституціональне забезпечення використання потенціалу економічних систем на мезо- та мікрорівнях, зокрема теоретична модель створення конкурентоспроможного товару; методика кількісної оцінки потенціалу регіону з ресурсів „праця” і „капітал”; механізм організації кластерних виробничих систем з об'єднанням інтересів домогосподарств, бізнесу, адміністрації регіону і держави.

Практичне значення одержаних результатів. На практичному рівні наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для: кількісної оцінки економічного потенціалу регіонів по ресурсах „праця” і „капітал”; аналізу чинників внутрішнього середовища і оцінки впливу кожного з них на підсумковий показник економічної діяльності регіонів - валову додану вартість; визначення пріоритетних напрямків економічної діяльності на мезо- і мікрорівнях з урахуванням кон'юнктури ринку; об'єднання інтересів суб'єктів господарювання - держави, бізнесу, домогосподарств; вдосконалення механізму створення конкурентоспроможного товару. Підтвердженням практичного значення одержаних результатів є їх використання: Національним інститутом стратегічних досліджень (акт впровадження від 16.01.2006 №293/20), Міністерством економіки АРК при виконанні робіт з „Дослідження потенціалу економіки АРК” та розробки „Концепції соціального і економічного розвитку АРК до 2015р.”(довідка № 060-2/1081 від 26.12.2005р.), Представництвом Президента України в АРК (довідка №236 від 06.12.2005р.), а також органами районної державної адміністрації Нижньогірського району АРК (довідка №02-2-11/621 від 04.10.2005р.), ТОВ „Агрофірма ім. Крупської” с. Михайлівка Нижньогірського району АРК (довідка №7 від 16.01.2006р.), Совєтською селищною радою АРК (довідка №24/1 від 24.10.2005р.). Основні положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі під час викладання дисциплін „Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, „Мікроекономіка”, „Макроекономіка” студентам економіко-правового факультету Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин (довідка №40 від 14.02.06.).

Апробація результатів дослідження. Отримані наукові результати та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції „Економічне зростання України: стан, проблеми, перспективи” (м. Феодосія, 2003 р.), YI міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи економічного і соціального розвитку регіонів України” (м. Феодосія, 2004 р.), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Національний інтелектуальний капітал як чинник економічного і соціального прогресу” (м. Київ, 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), п'ятій міжнародній науковій конференції „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2004 р.), III всеукраїнській науково-практичній конференції „Економічні проблеми ринкової трансформації України” (м. Львів, 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Наукові дослідження - теорія та експеримент (м. Полтава, 2005 р.), науково-практичній конференції „Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 2005р.), міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток наукових досліджень” (м. Полтава, 2005р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, у тому числі 9 статей у наукових фахових виданнях, з них 1 у співавторстві, та 5 тез матеріалів міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих праць становить 4,2 др. арк., особисто автору належить 4,1 др. арк.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 163 сторінки комп'ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено: 17 таблиць у т.ч. 5 таблиць на 5 сторінках; 8 рисунків; 2 додатки на 24 сторінках; список використаних джерел містить 255 назв.

Основний зміст РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, об'єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 „Теоретичні засади сталого розвитку економіки регіонів у трансформаційний період” досліджено концептуальні та інституціональні засади пропорційного розвитку економіки регіонів. Значна частина авторів сходиться на тому, що основною ознакою сталого розвитку є та, що збалансовує врівноваження потреб із ресурсами і екологічними можливостями територій. У той же час існує думка, що відсутня чітка стратегія переходу до сталого розвитку і, що найголовніше, не достатньо усвідомлена роль територіального управління як інституту сталого розвитку. Виділяють дві групи теорій економічного зростання - неокласичні теорії, засновані на виробничій функції, і теорії кумулятивного зростання, які є синтезом неокейнсіанських, інституціональних і економіко-географічних моделей.

Перші неокласичні дослідження відмінностей у темпах економічного зростання як чинників підвищення виробничого потенціалу економічної системи, розглядали кількість і якість природних ресурсів, загальну кількість і кваліфікацію трудових ресурсів, запас капіталу та рівень технологій. У теоріях кумулятивного зростання авторство базової моделі належить Р. Мюрдалю. Іноді виділяють й інші теорії регіонального зростання. Але, на думку Х. Річардсона, вони не є повними, а в деяких випадках їм бракує теоретичного обґрунтування. На наш погляд, недоліком теорій економічного розвитку є підхід, за якого динамічний аспект досліджується суто з точки зору загальних темпів економічного зростання, без урахування динаміки розвитку регіонів країни. В умовах недовиробництва, коли сукупний попит вітчизняних споживачів перевищує сукупне пропонування вітчизняних виробників, вихід з кризової ситуації методами, запропонованими Дж. М. Кейнсом, недоцільний. У довгостроковому періоді перевищення темпів зростання сукупного попиту вітчизняних споживачів над темпами зростання пропонування вітчизняних виробників призводить до зростання імпорту, зниження інвестиційних можливостей вітчизняного бізнесу, втрати конкурентоспроможності і не створює передумов для подальшого сталого розвитку економіки.

Аналіз досвіду трансформації економік у розвинутих країнах показав, у період трансформаційних зсувів посилення диспропорції на регіональному рівні - об'єктивний процес, обумовлений рядом чинників. Це підтверджується досвідом держав, які переживали або переживають трансформаційні зміни.

Дослідження інституціональних засад пропорційного розвитку економіки регіонів виявило, що:

по-перше, підґрунтям регіонального розвитку має стати самостійність регіонів у визначенні мети свого розвитку та можливості фінансування заходів щодо їх реалізації, передусім за рахунок власних джерел та залучених інвестицій;

по-друге, пріоритетним завданням регіональної економіки, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності, має стати забезпечення подальшого розвитку науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів;

по-третє, перспективним напрямом господарської діяльності є формування регіональних корпорацій змішаної форми власності, комплексів підприємств (промислових компаній, дослідницьких центрів, наукових установ) на базі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників і споживачів, пов'язаних технологічним ланцюжком.

Вченими-економістами розроблено ряд моделей економічного зростання. Найбільш наближеною до ситуації, що склалася в економіці в кінці ХХ сторіччя, вважають модель Р. Солоу, в якій замість виробничої функції В. Леонтьєва була використана функція Кобба-Дугласа, де праця і капітал є субститутами. Д. Сакс проаналізував модель Р. Солоу, в якій економічне зростання визначається нагромадженням капіталу, зростанням робочої сили і технологічними змінами. Він представив неокласичну модель Р. Солоу, показавши випуск (Q) у вигляді функції від основного капіталу (К), вкладеної праці (L) і рівня розвитку технології (Т), як:

Q = F (K,L,T)

Якщо позначити випуск в аналізованому періоді через Qi, а в базовому, з яким проводять порівняння, через Qo, то можна записати:

Qo = f (To) + f (Lo) + f (Ko)

Якщо прийняти за базовий період той, коли продуктивні сили України використовувалися максимально, наприклад 1990р., то різниця у випусках буде негативна і спостерігатиметься ситуація, що відбита формулою

f (To) + f (Lo) + f (Ko) - f (Тo ± ?Тi) - f (Lo ± Li) - f (Кo± Кi) > 0

Отже різниця випусків базового та аналізованого періодів відображається функцією

? Q = f (?Тi) + f (?Li) + f (?Кi)

де кожна із складових є потенціальним збільшенням випуску від невикористаного відповідного ресурсу - технології, праці, капіталу та ін.

У розділі 2 „Механізм використання потенціалу регіонів у досягненні пропорційного розвитку” досліджені динаміка зміни основних економічних показників діяльності регіонів та чинники їх внутрішнього середовища, а також запропоновано механізм зменшення диспропорцій в економічному розвитку регіонів.

Аналіз тенденцій зміни економічних результатів господарської діяльності регіонів проводився на базі даних Держкомстату України з урахуванням інфляційних індексів. Регіони України були згруповані за ознакою темпів економічного зростання. До першої групи віднесені регіони із середньорічним темпом зростання ВДВ у межах від 2,5 до 5,5%, до другої - від 0 до 2,5%, до третьої - із негативним темпом зростання. Показано, що у першої групи регіонів спостерігається динаміка несталого зростання, індекси ВДВ змінюються у межах 0,87 - 1,29, а з 2001 р. має місце стале економічне зростання з коливанням обсягів ВДВ навколо позитивного тренду. Середньорічне зростання ВДВ у регіонах другої групи знаходиться у межах 0,1 - 1,8%, що свідчить про перебування економіки в досить депресивному стані. Найбільш адекватною категорією, що характеризує третю групу регіонів за тенденціями зміни ВДВ є стагфляція - середньорічні темпи економічного зростання негативні, мінус 0,2 - 3,7%.

З метою пошуку рішень для зміни тенденцій економічного розвитку регіонів проведений теоретичний і практичний аналіз чинників, що впливають на обсяги валової доданої вартості з визначенням проблем і завдань, рішення яких забезпечить використання потенціалу і зниження диспропорцій розвитку. Внаслідок високого ступеня взаємозалежності чинників, що впливають на економічний розвиток регіонів та їх розмаїття, виявлено, що дослідження задля вироблення конкретних механізмів розвитку доцільно проводити в аспекті аналізу динаміки стану і можливостей інноваційних процесів, а саме необхідно дослідити інноваційний потенціал трудових ресурсів України та інноваційну діяльність промислових підприємств, а потім провести аналіз інноваційного розвитку економіки регіонів.

Аналіз основних показників інноваційної діяльності промислових підприємств свідчить про те, що за всіма поданими показниками з 1994 по 2000 рр. спостерігався спад. З 2000 до 2002 рр. відчувалося пожвавлення в інноваційній діяльності, а у 2003-2005 рр. зростання спостерігається тільки за двома показниками: порівняно з 2002 роком збільшилася кількість освоєних нових видів техніки на 36,5%, кількість впроваджених нових технологічних процесів на 29,7%. У той же час кількість підприємств, які запроваджували інновації у 2003 році, зменшилася, порівняно з 1994 роком на 43,2%, а з 2002 роком - на 17,8%. Якщо врахувати те, що на початок 2005 року в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України зареєстровано 935578 підприємств, то лише кожне 755 підприємство в Україні впроваджує інновації.

Дослідження інноваційного розвитку економіки регіонів України засвідчує, що інноваційний потенціал як в цілому по країні, так і в регіональному розрізі є, але його розвиток має негативну тенденцію. Для зміни динаміки і тенденцій щодо зростання валової доданої вартості необхідно забезпечити певну спрямованість змінам кількісних і якісних значень чинників внутрішнього середовища регіону. Існуючи методи комплексної оцінки соціально-економічного стану регіонів містять велику кількість показників, понад 129. Керувати такою кількістю взаємопов'язаних і взаємозалежних показників, та ще за наявності умов невизначеності, практично нереально.

Тому для формування ефективної господарської структури у регіонах, яка сприяє їх комплексному розвитку на основі природо-ресурсного, виробничо-економічного, науково-технічного і людського потенціалів, проведено:

- дослідження складу відтворювальних ресурсів і впливу інтелектуального потенціалу на виробничу функцію;

- аналіз існуючих методик комплексної оцінки соціально-економічного стану регіонів та групування показників;

- побудову економіко-математичної моделі залежності валової доданої вартості від ряду економічних показників та виявлення характерних чинників, що мають високу щільність зв'язку (більш 0,80) з валовою доданою вартістю.

Застосування такого підходу дозволило, з одного боку, конкретизувати точки управлінської дії, а з іншого - підвищити достовірність інформації про стан чинників внутрішнього середовища, що сприятиме оптимізації регулювання і координації їх змінами у необхідних напрямах.

Завдання виявлення механізму підвищення рівня пропорційного економічного розвитку у теоретичному і практичному плані вирішувалися у такій послідовності:

1. Дослідити характерний для всіх суспільно-економічних формацій зміст існуючих теорій основних проблем суспільного виробництва на відповідність реальній економіці і запропонувати інший підхід до їх трактування.

2. Розглянути і удосконалити механізм практичного впровадження до реальної економіки корпоративного способу організації розширеного інтенсивного відтворення.

Необхідність аналізу змісту існуючих теорій основних проблем суспільного виробництва заснована на тому, що використання ресурсного потенціалу потребує поєднання інтересів суб'єктів господарювання - держави, бізнесу, домогосподарств. Загальновизнане таке трактування основних проблем : що, як, для кого виробляти? У роботі дано теоретичне обґрунтування доповнення першої проблеми завданнями „для кого та скільки виробляти”, друга проблема не змінена, а третю пропонується розглядати у наступній постановці - як розподіляти отриманий від реалізації прибуток поміж власниками ресурсів?

У розділі 3 „Пріоритетні напрями та шляхи активізації пропорційного розвитку економіки регіонів” досліджено науково-методичне та інституціональне забезпечення використання ресурсного потенціалу, запропоновано структурно-логічну модель визначення потенціалу та пріоритетних напрямів пропорційного розвитку економіки регіонів.

Як інструмент господарювання для координації діяльності економічних систем розроблена модель організації розширеного відтворювального процесу, яка містить:

1. Методику оцінки потенціалу регіону, яка заснована на кількісному порівнянні економічного стану періоду, що аналізується, та базового, а це дозволяє визначити, по-перше, рівень розвитку продуктивних сил через досягнутий ними ступінь використання колишніх ресурсів, а по-друге, пріоритетні напрями господарської діяльності в регіонах, галузях, товарних групах при розрахунку потенційних можливостей, з урахуванням існуючих ресурсів.

2. Методику кількісної оцінки потенціалу ресурсу “праця” і економіко-математичні моделі, що дозволяють індикативно планувати і прогнозувати динаміку валової доданої вартості регіону.

3. Структурно-логічну модель визначення потенціалу та пріоритетних напрямів пропорційного розвитку економіки регіонів, яка на відміну від звичайних економіко-математичних моделей, що аналітично встановлюють певний зв'язок між частковими (змінними) чинниками і вихідним параметром (показником), забезпечує встановлення залежності цілісного показника від складової частини. Складові частини являють собою, за такої постановки питання, структуру моделі, а передбачуваний зв'язок між складовою частиною і цілим - її логіку.

Алгоритм структурно-логічної моделі представлено такими етапами:

1. Визначення вагових коефіцієнтів чисельності населення - міського, сільського і загальної чисельності.

2. Вибір структурних елементів внутрішнього середовища регіону залежно від мети дослідження - економічної, соціальної або екологічної.

3. Визначення вагових коефіцієнтів структурних елементів внутрішнього середовища.

4. Порівняння вагових коефіцієнтів чисельності і коефіцієнтів структурних елементів.

5. Розрахунок суми вагових коефіцієнтів за обмеженим числом структурних елементів та їх усередненого значення для порівняння із ваговим коефіцієнтом загальної чисельності і формування висновку про пропорційність або диспропорційність розвитку регіону.

6. Розрахунок відтворювального потенціалу регіону за ресурсом “праця”.

7. Розрахунок економічного потенціалу, виходячи із аналізу існуючих порівняльних переваг.

8. Вибір, з урахуванням кон'юнктури ринку, пріоритетних напрямів господарської діяльності, виходячи із потенціалу кожного структурного елемента, ресурсу “праця”, порівняльних переваг.

Побудова автоматизованої системи на базі даних Державного комітету статистики України дозволить одержувати інформацію, що відображає реальну економічну дійсність з мінімальним тимчасовим лагом, для використання у діалоговому режимі господарськими керівниками держави, регіонів, міст, фірм.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснені теоретичні узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, а саме: обґрунтування концептуальних та інституціональних засад пропорційного розвитку економіки регіонів, механізму використання потенціалу та шляхів активізації їх пропорційного розвитку. На основі всебічного аналізу сукупності сталих і суттєвих зв'язків основних економічних показників діяльності регіонів України, теоретичних засад сталого розвитку економіки, автор сформулював ряд висновків щодо науково-методичного та інституціонального забезпечення визначення ресурсного потенціалу та пріоритетних напрямів його використання заради сталого пропорційного розвитку економіки регіонів:

1. Дослідження ресурсного потенціалу і результатів економічної діяльності регіонів України за період 1991-2005рр. виявило невідповідність динаміки реальних обсягів валової доданої вартості прогнозованим відповідно до моделі економічного зростання Р. Солоу. Перетворення моделі шляхом подання її змінних чинників як складових дозволило виділити від'ємний залишок по кожному із чинників виробничої функції, які і є ресурсним потенціалом.

2. У період трансформації економіки посилення диспропорцій в економічному розвитку регіонів є об'єктивним процесом, обумовленим відмінностями в сукупності чинників - праця, земля, капітал, підприємництво. Державна регіональна політика має бути спрямована на розумну децентралізацію, підтримку “точок економічного зростання”, не повинна замикатися на вирівнюванні соціально-економічного розвитку регіонів.

3. Подолання більшості проблем перебуває як у площині інституціональних, так і в системі організаційно-управлінських рішень. Основними причинами, що перешкоджають зменшенню диспропорцій у розвитку регіонів, є: низький рівень продуктивних сил як наслідок кризи недовиробництва; недостатня професійна готовність суб'єктів господарювання до діяльності в умовах відкритого ринку при постійно змінних внутрішньому і зовнішньому середовищі.

4. Теоретична основа дієвості механізму підвищення пропорційності економічного розвитку є значною частиною основних проблем суспільного виробництва. Аналіз зазначених проблем дозволив обґрунтувати і запропонувати їх вирішення у наступній послідовності: перша проблема - що виробляти? для кого виробляти? скільки виробляти? друга проблема - як виробляти?; третя проблема - як розподіляти отримані доходи та прибуток між власниками ресурсів, які беруть участь у процесі виробництва.

5. Комплексний підхід до розробки структурно-логічної моделі визначення потенціалу і пріоритетних напрямів пропорційного розвитку економіки регіонів дозволив розглянути їх як сукупність взаємопов'язаних підсистем. Складові частини представляють, за такої постановки питання структуру моделі, а зв'язок між цілим і складовою частиною - її логіку. Розроблена структурно-логічна модель враховує ситуаційні умови регіону і забезпечує системний підхід через аналіз елементів внутрішнього економічного середовища регіону, кількість яких може змінюватися залежно від мети дослідження.

6. Метод кількісної оцінки ресурсного потенціалу регіону базується на аналізі динаміки економічного розвитку продуктивних сил і ступеня використання наявних ресурсів. На відміну від існуючих методик визначення комплексного показника соціально-економічного розвитку регіону, сутність яких характеризується як аналіз від загального (макроекономічних показників по країні) до часткового (економічних показників регіону), застосовано підхід, що передбачає аналіз від часткового (показників діяльності виробничих структур регіону) до загального (економічної діяльності регіону). Методологічний підхід до аналізу потенціалу регіону базується на порівнянні економічного стану аналізованого і базового періодів та дозволяє визначити кількісно: по перше, рівень розвитку продуктивних сил через досягнутий ними ступінь використання наявних ресурсів, що були; по - друге, пріоритетні напрями господарської діяльності у регіонах, галузях, товарних групах при розрахунку їх потенційних можливостей з урахуванням існуючих ресурсів.

7. Розроблена модель створення конкурентоспроможного товару передбачає проведення комплексу організаційних і економічних заходів, що містять прогнозування і перспективне планування, маркетингові дослідження, фінансове і кадрове забезпечення. Формування комплексу запропоновано проводити з урахуванням об'єктивних законів ринку і забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва в умовах відкритої економіки.

8. Запропонована модель організації діяльності суб'єктів господарювання передбачає об'єднання у бізнес-групи підприємств, що мають конкурентні переваги у технологіях, чим забезпечується мінімізація витрат на виробництво продукції і максимізація економічного чинника конкурентоспроможності. Механізм поетапної реалізації питань організації виробництва передбачає об'єднання зусиль адміністрації регіону, агентств прикладних досліджень і розробок, регіональних виробничих кластерів за участю підприємств різних форм власності.

9. Активізацію використання ресурсного потенціалу регіонів пропонується здійснювати через інституціональне забезпечення пропорційного розвитку регіонів, яке можливе при передаванні регіональним і місцевим органам самоврядування не тільки повноважень з економічного розвитку, але й відповідальності за створення такої структури господарювання, яка сприяє об'єднанню інтересів домогосподарств, бізнесу, держави та підвищує рівень пропорційності економічного розвитку регіонів.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Климахина О.М. Проблемы снижения экономических диспропорций регионального развития //Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Вип. 197: В 5 т. - Т.4. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 971- 980 (0,5 д.а.).

2. Климахіна О.М. Відтворювальний потенціал ресурсу „праця” Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Мале та середнє банківництво в умовах становлення ринкової системи в Україні /Редкол.: Відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній.- Львів, 2004.- Вип. 6 ( L ) - С.427- 433 (0,4 д.а.).

3. Климахіна О.М. Методи виявлення і використання виробничого потенціалу //Теорії мікро-макроекономіки: - Вип.17. - Київ: Академія муніципального управління, 2004.- С. 175 - 180 (0,4 д.а.).

4. Климахіна О.М. Інтелектуальний потенціал як ресурс економічного розвитку //Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. праць. - Вип.18. - Київ: Академія муніципального управління, 2005. - С. 304 - 309 (0,4 д.а.).

5. Климахіна О.М. Пріоритети управління економічним розвитком регіонів //Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. праць. - Вип.21. - Київ: Академія муніципального управління, 2005. - С. 94 - 97 (0,4 д.а.).

6. Климахіна О.М. Інноваційний розвиток регіонів України: стан і можливості //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкові перетворення в Україні в умовах світових інтеграційних процесів: Збірник наукових праць / НАН України, Інститут регіональних досліджень; Редкол.: Відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. - Вип.6 (LVI). - Львів, 2005.- С. 51 - 59 (0,5 д.а.).

7. Климахіна О.М. Методика оцінки економічного потенціалу регіону //Економіка України. -2005.- №8.- С. 38 - 42 (0,4 д.а.).

8. Климахіна О.М. Чинники внутрішнього середовища регіону //Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво (науково-виробничий журнал). - Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління” -2005. -№4. С.122-124 (0,2 д.а.).

9. Арзуманов Р.М., Климахіна О.М. Оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності //Фінанси України. Київ. - 2003. - №5(90).- С. 89 - 93.-0,3 д.а., (особисто автору належить 0,2 д.а. розроблено економіко-математичні моделі взаємозв'язку витрат).

В інших виданнях:

10. Климахина О.М. Долгосрочные эффекты увеличения совокупного спроса //Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: Праці П'ятої Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, Донецьк, 14 -17 грудня 2004р. - Донецьк: ДНУ, 2004. - С.71-73 (0,2 д.а.).

11. Климахина О. М. Методика оценки потенциала экономики региона Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Запоріжжя, 20 квітня 2005р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2005. - С. 59 -62 (0,2 д.а.).

12. Климахина О.М. Характеристические переменные валовой добавленной стоимости // Наукові дослідження - теорія та експеримент „2005”: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Полтава, 16-20 травня 2005р. - Полтава: ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка, 2005. - С.34 - 37 (0,1 д.а.).

13. Климахіна О.М. Теоретичні аспекти оцінки ресурсного потенціалу по виробничій функції //Розвиток наукових досліджень 2005: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Полтава, 7-9 листопада 2005р. - Полтава: ІнтерГрафіка, - 2005. - С.130 - 132 (0,1 д.а.).

14. Климахіна О.М. Структурно-логічна модель оцінки рівня економічного розвитку регіону //Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції: Праці Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції студентів та молодих науковців, Івано-Франківськ, 16-18 листопада 2005р. - Івано-Франківськ:ІФНТУНГ, 2005. - С. 273 - 275 (0,1 д.а.).

анотація

Климахіна О.м. Використання потенціалу регіонів як чинник підвищення рівня їх пропорційного розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - Економічна теорія. - Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних і практичних аспектів використання ресурсного потенціалу регіонів.

Проведено аналіз теоретичних засад сталого пропорційного розвитку економіки регіонів у трансформаційний період. Формалізована оцінка диспропорційності розвитку економіки регіонів як результат недовикористання ресурсного потенціалу Досліджено внутрішнє економічне середовище регіонів у структурі механізму їх пропорційного розвитку. Обґрунтовано механізм зменшення диспропорцій. Розроблено пріоритетні напрями та шляхи активізації пропорційного розвитку економіки регіонів, включаючи науково-методичне та інституціональне забезпечення використання ресурсного потенціалу регіонів і структурно-логічну модель визначення потенціалу та пріоритетних напрямів пропорційного розвитку економіки регіонів.

Ключові слова: сталий розвиток, пропорційний розвиток, внутрішнє середовище, чинники розвитку, потенціал, використання ресурсів, структурно-логічна модель, пріоритети, науково-методичне та інституціональне забезпечення.

аннотация

Климахина О.М. Использование потенциала регионов как фактор повышения уровня их пропорционального развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория. - Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана, Киев, 2006.

Диссертационная работа посвящена комплексному исследованию связей основных экономических показателей деятельности регионов Украины с факторами внутренней и внешней среды и разработке научно-методического обеспечения оценки ресурсного потенциала и приоритетных направлений его использования в целях пропорционального развития экономики.

Рассмотрены концептуальные и институциональные основы устойчивого развития экономики регионов. Проведен теоретический анализ категории “экономическое развитие”. Состояние экономики Украины определено как кризис недопроизводства. Сделан вывод о том, что в условиях недопроизводства, когда совокупный спрос потребителей превышает совокупное предложение отечественных производителей, выход из кризисной ситуации методами, предложенными Дж. М. Кейнсом, нецелесообразен. Проведено преобразование неоклассической модели производственной функции Р. Солоу и сопоставление объемов выпуска базового и анализируемого периодов - 1990 -2005 гг. Разница в объемах выпуска выражена отрицательной функцией, в которой каждая из составляющих является неиспользованным потенциалом соответствующего ресурса. Теоретический и практический анализ факторов, влияющих на объемы валовой добавленной стоимости, позволил определить проблемы и задачи, решение которых обеспечивает использование потенциала и пропорциональное развитие экономики. Обоснованы и разработаны: методический подход к оценке потенциала по ресурсам “труд” и “капитал”; экономико-математические модели, позволяющие проводить индикативное планирование и прогнозирование динамики валовой добавленной стоимости на мезо- и микроуровнях. Исследована динамика изменения основных экономических показателей деятельности регионов и факторов их внутренней среды. Предложена модель организации деятельности субъектов хозяйствования, предусматривающая объединение в бизнес-группы предприятий, имеющих конкурентные преимущества в технологических переделах, чем обеспечивается минимизация расходов на производство продукции и максимизация экономического фактора конкурентоспособности. Механизм поэтапной реализации вопросов организации производства предусматривает объединение усилий администрации региона, агентств прикладных исследований и разработок, региональных производственных кластеров при участии предприятий разных форм собственности. Разработана модель создания конкурентоспособного товара, предусматривающая проведение комплекса организационных и экономических мероприятий. Формирование комплекса проведено с учетом объективных законов рынка и обеспечения конкурентоспособности отечественного производства в условиях открытой экономики. Исследование существующих методик оценки комплексного показателя социально-экономического развития, сущность которых характеризуется, как анализ от общего к частному позволило предложить подход, предусматривающий анализ от частного (показателей деятельности производственных структур региона) к общему (экономической деятельности региона). Формализовано количественное определение: во-первых, уровня развития производительных сил и достигнутой ими степени использования имевшихся в базовом периоде ресурсов; во-вторых, приоритетных направлений хозяйственной деятельности по регионам, отраслям, товарным группам при расчете их потенциальных возможностей с учетом существующих ресурсов. Степень использования существующих ресурсов предложено оценивать по коэффициенту пропорциональности, определяемому исходя из численности городского и сельского населения. Предложена структурно-логическая модель определения потенциала и приоритетных направлений развития экономики регионов. В качестве переменных модели выбраны ряд экономических показателей, отражаемых в отчетности регионов Государственному комитету статистики Украины. Структурно-логическая модель отображает зависимость между валовой добавленной стоимостью (ВДС) и переменными, которые представляют структуру модели, а связи между ними и ВДС - ее логику. Предложенный алгоритм использования модели учитывает ситуационные условия региона и обеспечивает системный подход, причем количество переменных может варьироваться в зависимости от цели исследования. Применение алгоритма создает механизм повышения пропорциональности в развитии экономики региона. Предложенное научно-методическое обеспечение и структурно-логическая модель проверены в реальной экономике как инструмент, обеспечивающий активизацию использования потенциала региона и повышение уровня пропорционального развития.

Ключевые слова: устойчивое развитие, пропорциональное развитие, внутренняя среда, факторы развития, потенциал, использование ресурсов, структурно-логическая модель, приоритеты, научно-методическое и институциональное обеспечение.

annotation

Climahina O.M - Regions potential usage as the factor of proportional development level increase. - Manuscript.

The thesis for a Candidate`s degree in Economic Science. Speciality 08.01.01 - Economic theory. - Vadim Getman Kyiv National Economics University, Kyiv, 2006.

The thesis is developed to theoretical-methodological research and practical aspect of the regions resource potential use.

The theoretical bases analysis of steady proportional regions economic development in the transformation period is carried out. The disproportion of the regions economic development is estimated as a result of resource potential use not in the full measure. The internal economic regions environment in the structure of their proportional development mechanism is researched. The reduction disproportions mechanism is explained. The priority directions and the activation ways of proportional economy regions development including the scientific-methodological and institutional resource potential use providing in the regions are worked out. The potential determination of the structural-logical model and the priority directions of the proportional regions economic development are carried out.

Key words: steady development, proportional development, internal environment, factors of development, potential, use of resources, structural-logical model, priorities, scientific-methodical and institutional providing.

Размещено на Allbest.ru