Економічне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

економічне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів україни

Ковалишин Володимир Романович

ЛЬВІВ - 2006

Анотація

економічний сертифікація ліс екологічний

Ковалишин В.Р. Економічне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Національний лісотехнічний університет України.. - Львів, 2006.

У дисертації розглядаються теоретичні та методичні питання запровадження екологічної сертифікації лісів у практику ведення лісового господарства України з метою сприяння сталому екологічно збалансованому розвитку лісового господарства. Розглянуто теоретичні положення екологічної сертифікації лісів, здійснено аналіз існуючих міжнародних та регіональних схем екологічної сертифікації лісів, запропоновано національну схему екологічної сертифікації лісів та принципи екологічної сертифікації лісів.

Проаналізовано фактори, які впливають на розвиток екологічної сертифікації лісів у світі. Встановлено найбільш вагомі чинники та характер їх впливу. Визначено структуру витрат на проведення екологічної сертифікації лісів. Розроблено методику та здійснено розрахунок витрат на проведення екологічної сертифікації лісів України. З метою стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів в Україні запропоновано принципи та інструменти економічного стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів.

Ключові слова: лісове господарство, лісова політика, екологічна сертифікація лісів, принципи та інструменти економічного стимулювання, екологізація торгівлі.

Аннотация

Ковалишин В.Р. Экономическое стимулирование развития экологической сертификации лесов Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Национальный лесотехнический университет Украины. - Львов, 2006.

В диссертации рассматриваются теоретические и методические вопросы внедрения экологической сертификации лесов в практику ведения лесного хозяйства Украины с целью содействия устойчивому, экологически сбалансированному развитию лесного хозяйства. Рассмотрены теоретические основы экологической сертификации лесов, осуществлен анализ существующих международных и региональных схем экологической сертификации лесов, предложена национальная схема экологической сертификации лесов. На основе изучения мирового опыта экологической сертификации лесов и с учетом национальных особенностей лесного хозяйства предложены принципы экологической сертификации лесов.

Обоснована необходимость внедрения на данном этапе развития лесного хозяйства обязательной формы экологической сертификации лесов и предложена национальная схема органов экологической сертификации лесов. Разработку национальной схемы экологической сертификации лесов целесообразно проводить в системе Госстандарта Украины.

Проведен анализ факторов, которые влияют на развитие экологической сертификации лесов в мире. Доказано, что наиболее весомым фактором является экспорт продукции лесного хозяйства. Полученные результаты проведенного нами кореляционно-регрессионного анализа можно использовать для прогнозов и управления процессом экологической сертификации лесов.

Разработана методика и определена структура затрат на проведение экологической сертификации лесов. Осуществлен расчет прямых финансовых затрат на проведение экологической сертификации лесов Украины.

С целью стимулирования развития экологической сертификации лесов в Украине разработаны принципы и предложены инструменты экономического стимулирования развития экологической сертификации лесов. Обосновано использование таких экономических инструментов для стимулирования экологической сертификации лесов: дотации из государственного и местного бюджетов, субсидии и субвенции, инвестиции в лесное хозяйство, механизм ценообразования, инструменты налоговой политики, экологические фонды.

Ключевые слова: лесное хозяйство, лесная политика, экологическая сертификация лесов, принципы и инструменты экономического стимулирования, экологизация торговли.

Annotation

Kovalyshyn V.R. Economic stimulation of forest certification development in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Candidate of Economic Science on speciality 08.08.01 - Economics of Nature Use and Environment Protection. - National Forestry University of Ukraine. - Lviv, 2006.

The dissertation considers theoretical and methodical issues of forest certification introduction into Ukrainian forest management system with aim to promote sustainable forest management development. Theoretical aspects of forest certification are considered, analysis of international and regional schemes of forest certification is done, national scheme of forest certification is proposed, On the basis of international experience of forest certification and taking into consideration national peculiarities of forest management, principles of forest certification were proposed.

Analysis of factors, which have influence on forest certification development, have been done. The most significant factors and character of its influence are defined. Cost structure for forest certification is assessed. Cost calculation for forest certification of Ukraine is done. Principles and instruments of economic stimulation of forest certification development were proposed with aim to stimulate development of forest certification in Ukraine.

Key words: forestry, forest policy, forest certification, principles and instruments of economical stimulation, ecologically sound trade.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У другій половині XX століття в світі значно загострилась екологічна криза, яка торкнулася багатьох галузей світової економіки, у тому числі і лісового господарства. Катастрофічне знищення лісів, особливо тропічної зони, та величезні обсяги нелегально добутої деревини на світових ринках вимагали прийняття відповідних заходів, які допомогли б успішно подолати ці проблеми. Найбільшу загрозу становлять проблеми, що пов'язані з втратою біологічного різноманіття та надмірним споживанням природних ресурсів. Стало очевидним, що розвиток світової економіки вимагає нових підходів до забезпечення природними ресурсами теперішніх та майбутніх поколінь. З метою подолання екологічних проблем на міжнародному рівні було проведено ряд конференцій (Стокгольм (1972), Ріо-де-Жанейро (1992), Кіото (1997), Йоганнесбург (2002)), на яких визначено план дій світової спільноти щодо усунення загрозливої ситуації, що склалася, та схвалено концепцію сталого розвитку суспільства. Проблеми, пов'язані з веденням лісового господарства, розглядалися і на конференціях міністрів лісового господарства європейських країн в Страсбурзі (1990), Гельсінкі (1993), Лісабоні (1998) та Відні (2003). Україна брала участь у роботі цих форумів і підписала відповідні ухвали, в яких, зокрема, зобов'язалась дотримуватися сталого розвитку лісового господарства.

На міжнародній конференції в Лісабоні було визначено, що одним з ефективних інструментів, які забезпечували б сталий розвиток лісового господарства, є екологічна сертифікація лісів та лісової продукції. Екологічна сертифікація лісів - це добровільна ініціатива, однак більшість розвинених країн світу почали активно впроваджувати її, щоб підвищити довіру світової спільноти до національної лісової політики та забезпечити доступ продукції лісового господарства до міжнародних ринків.

Ведення лісового господарства в Україні ще опирається на принципи, які залишилися у спадок від радянської економічної системи, і вимагає реформування на засадах ринкової економіки та з врахуванням екологічних аспектів. Лісове законодавство України та традиції лісокористування не передбачали проведення екологічної сертифікації лісів. Разом з тим, досвід сертифікації декількох державних лісогосподарських підприємств дозволив виявити проблеми, які існують у лісовому господарстві України, а також показав необхідність розробки національних підходів до впровадження екологічної сертифікації лісів, які враховували б національні еколого-економічні особливості ведення лісового господарства. Особливо гостро стоїть проблема економічного стимулювання екологічної сертифікації лісів України, яка прямо пов'язана з проблемами власності, користування, економічними та правовими механізмами держави в цілому.

Значний вклад у розробку теоретичних положень, обґрунтування та впровадження екологічної сертифікації лісів в Україні зробили Бондарук Г.В., Кравець П.В., Лавров В.В., Лакида П.І., Синякевич І.М, Сопушинський І.М. та ін. Однак до цього часу залишаються відкритими питання щодо вибору оптимальної для України схеми екологічної сертифікації лісів, застосування інструментів, які стимулювали б розвиток екологічної сертифікації лісів, встановлення чинників, які впливають на розвиток екологічної сертифікації лісів, методики розрахунку витрат на проведення екологічної сертифікації лісів, впливу екологічної сертифікації лісів на ефективність лісового менеджменту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних робіт Національного лісотехнічного університету України “Концепція формування інструментів екополітики” (№ держ. реєстрації 0100U000952), “Концепція лісової політики України” (№ держ. реєстрації 0103U000080) та “Концепція екологізації розвитку та зміцнення екологічної безпеки” (№ держ. реєстрації 0105U009091).

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи є розроблення принципів та механізму економічного стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів України. Для досягнення цієї мети були поставлені та розв'язані такі завдання дисертаційного дослідження:

– вивчити досвід впровадження екологічної сертифікації лісів у лісовому господарстві зарубіжних країн;

– визначити, які чинники мають вплив на розвиток екологічної сертифікації лісів у світі;

– обґрунтувати можливість застосування екологічної сертифікації лісів у лісовому господарстві України;

– запропонувати національну схему екологічної сертифікації лісів та організаційну структуру органів, які братимуть участь в екологічній сертифікації лісів України;

– визначити основні напрямки розвитку лісової політики України з врахуванням екологічної сертифікації лісів;

– розробити принципи економічного стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів України;

– запропонувати та обґрунтувати інструменти для економічного стимулювання екологічної сертифікації лісів України;

– розробити методику, проаналізувати та розрахувати фінансові витрати необхідні для проведення екологічної сертифікації лісів державних лісогосподарських підприємств України.

Об'єктом дослідження є процес розвитку та здійснення екологічної сертифікації лісів України.

Предметом дослідження є економічне стимулювання запровадження екологічної сертифікації лісів як ефективного інструменту лісової політики в практику ведення лісового господарства України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення сучасної економіки природокористування та економічної теорії сталого розвитку. Для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети використано наступні методичні засоби та прийоми: індукції та дедукції для узагальнення основних теоретичних положень дослідження та формування висновків та рекомендацій; системного підходу - при аналізі взаємозв'язків принципів екологічної політики та правил Всесвітньої торгівельної організації (ВТО); графічний - для узагальнення окремих статистичних даних; порівняння - при співставленні та виборі існуючих міжнародних та національних схем екологічної сертифікації лісів; розрахунковий - для визначення фінансових витрат необхідних на здійснення екологічної сертифікації лісів державних лісогосподарських підприємств України. Для дослідження факторів, які впливають на розвиток екологічної сертифікації лісів, застосовано кореляційно-регресійний аналіз.

Інформаційну базу дослідження складають: законодавчі та нормативно-правові документи України; статистична інформація Державного комітету лісового господарства України; матеріали аудиторських організацій, які займаються екологічною сертифікацією лісів; матеріали статистичної та бухгалтерської звітності державних лісогосподарських підприємств; статистична інформація з електронних джерел; підручники, монографії, наукові статті та інші публікації вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані результати дозволять прискорити та вдосконалити розвиток екологічної сертифікації лісів в Україні та забезпечити перехід національного лісового господарства на засади сталого розвитку. Наукова новизна теоретичних та методологічних результатів дисертаційного дослідження така:

вперше:

– розроблено та обґрунтовано принципи економічного стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів України;

– запропоновано та обґрунтовано застосування економічних інструментів для стимулювання екологічної сертифікації лісів України;

– запропоновано методику розрахунку та розраховано прямі фінансові витрати на проведення екологічної сертифікації лісів державних лісогосподарських підприємств підпорядкованих Державному комітету лісового господарства України;

удосконалено:

– запропоновано організаційну структуру національних органів та схему екологічної сертифікації лісів, яка враховує національні особливості ведення лісового господарства, та, на відміну від існуючих, опирається на державні органи сертифікації і має місце в законодавчо регульованому полі;

дістали подальший розвиток:

– на основі аналізу діяльності міжнародних організацій, що займаються екологічною сертифікацією лісів, та світових тенденцій розвитку сертифікації розвинуто та поглиблено принципи, якими повинні керуватися національні сертифікаційні органи в процесі здійснення екологічної сертифікації лісів України;

– за допомогою статистичних методів проаналізовано та обґрунтовано вплив різноманітних чинників на розвиток екологічної сертифікації лісів у світі з метою стимулювання та управління процесом екологічної сертифікації лісів;

– здійснено аналіз принципів екологічної та торгівельної політики, виділено серед них пріоритетні та ті, що суперечать один одному.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає в обґрунтуванні механізму впровадження екологічної сертифікації лісів в практику ведення лісового господарства України з метою стимулювання раціонального використання лісових ресурсів, розробленні національної схеми екологічної сертифікації лісів, принципів та інструментів її стимулювання. Для визначення витрат на проведення екологічної сертифікації лісів здійснено їх аналіз та розроблено методику розрахунку. З метою стимулювання та управління процесом екологічної сертифікації лісів проведено аналіз факторів, які можуть впливати на екологічну сертифікацію лісів. Отримані результати сприятимуть розвитку екологічної сертифікації лісів в Україні, допоможуть підвищити довіру громадськості до національної лісової політики.

Деякі теоретичні положення дисертаційної роботи, що стосуються екологічної сертифікації лісів, використані в альтернативному проекті Лісового кодексу України, розробленого кафедрою економіки і менеджменту лісових підприємств та поданого на розгляд до Верховної Ради України.

Результати дисертаційної роботи використовуються Закарпатським обласним управлінням лісового господарства для впровадження екологічної сертифікації лісів у практику ведення лісового господарства та вдосконалення регіональної лісової політики (довідка №1217 від 31.08.2005).

Окремі теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження використовуються в процесі викладання курсів „Лісова політика” та „Економіка лісокористування” на кафедрі економіки та менеджменту лісових підприємств Національного лісотехнічного університету України (акт від 27.10.2005).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій здобувачем проведено аналіз проблеми, обґрунтовано мету, здійснено постановку та вирішення завдань. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Самостійно розроблені принципи та запропоновані інструменти економічного стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів України, запропоновано методику та розраховано витрати, необхідні для проведення екологічної сертифікації лісів державних лісогосподарських підприємств України, здійснено аналіз впливу різноманітних факторів на розвиток екологічної сертифікації лісів у світі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були розглянуті на першій міжнародній студентській науковій конференції „Економіка і маркетинг XXI століття” (21 - 23 квітня 2000 року, м. Донецьк), міжнародній ювілейній науковій конференції „Менеджмент природних ресурсів, екологічна і лісова політика” (24-25 квітня 2004 року, м. Львів), міжнародній ювілейній науково-практичній конференції „Ліс, наука, суспільство” (30 - 31 березня 2005 року, м. Харків), науково-технічних конференціях викладачів, аспірантів Національного лісотехнічного університету України (2001 - 2005 роки, м. Львів).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 9 наукових праць у наукових фахових виданнях, з них 6 одноосібних. Загальний обсяг публікацій перевищує 3 друк. арк., з яких 2,5 друк. арк. - особистий внесок автора. Крім цього, 3 публікації за темою дисертації вийшли в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 173 найменування, 8 додатків, 16 рисунків, 10 таблиць. Повний обсяг роботи становить 238 сторінок комп'ютерного тексту, з яких 154 сторінки основного тексту, список використаних джерел на 17 сторінках. Таблиці та рисунки, які займають цілу сторінку, викладені на 6 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання, конкретизовано об'єкт, предмет та методи дослідження, сформульовано практичне і теоретичне значення основних положень дисертації, її новизну.

У першому розділі дисертаційної роботи “Еколого-економічні передумови розвитку екологічної сертифікації лісів України” проведено дослідження розвитку екологічної сертифікації лісів у світі, розглянуто теоретичні аспекти екологічної сертифікації лісів, здійснено аналіз існуючих схем екологічної сертифікації лісів, обґрунтовано необхідність впровадження екологічної сертифікації лісів у практику лісокористування в зв'язку з загостренням еколого-економічних проблем в лісовому господарстві України.

Екологічна сертифікація лісів розглядається як ефективний інструмент екологічної та лісової політики, який покликаний забезпечити ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку. Поштовхом до розвитку екологічної сертифікації лісів став ріст попиту на екологічно чисту продукцію, походження якої було б підтверджено відповідним документом.

Зростання попиту призвело до того, що екологічна сертифікація лісів стала:

– засобом попередження неадекватного ведення лісового господарства та стимулювання сталого управління лісовим господарством;

– маркетинговим інструментом переконання споживачів у тому, що продукція, яка надходить на ринок, отримана з лісів, де ведення лісового господарства здійснюється на належному рівні та згідно з вимогами відповідних міжнародних стандартів.

Загалом, екологічна сертифікація лісів розглядається як процедура, за допомогою якої незалежна компетентна організація надає письмові гарантії відповідності процесу, продукції чи послуг чинним стандартам або іншим нормативним документам. Основним її завданням є підтвердження відповідності будь-якої продукції, процесу чи послуг у галузі лісокористування тим даним, які вказані в сертифікаційному документі та у вимогах чинних стандартів.

Після запровадження екологічної сертифікації лісів в Україні можна очікувати на такі позитивні результати, як: підвищення конкурентоспроможності продукції та прибутковості лісового господарства; застосування нових досконаліших методів управління; більшу довіру споживачів до сертифікованої продукції та ведення лісового господарства; підтримку лісового господарства національними та міжнародними природоохоронними організаціями; зростання авторитету національної лісової політики в Україні та в світі; відсутність упередженого ставлення до національної системи ведення лісового господарства; покращення інвестування лісового сектору економіки.

У дисертаційній роботі розглядаються три основні схеми екологічної сертифікації лісів: схема Лісової наглядової ради, схема Пан-європейського комітету лісового господарства, які були розроблені спеціально для застосування в лісовому господарстві, та схема Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), котра розробила стандарти серії 14000 для сертифікації системи екологічного менеджменту, що теж може впроваджуватись підприємствами лісового сектору економіки. Процес входження в Пан-європейську схему є достатньо тривалим, оскільки необхідно розробити та апробувати національну систему сертифікації, опираючись на Пан-європейські критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства. Схема Лісової наглядової ради може застосовуватися відразу, однак витрати на її проведення є вищими, ніж за пан-європейською схемою, і розрахована вона переважно на лісові господарства з великими промисловими обсягами лісозаготівлі. Поряд з цим, багато країн впроваджують власні національні підходи до сертифікації, які базуються на схемах Лісової наглядової ради, або Пан-європейського комітету лісового господарства. Найбільш відомими є екологічна сертифікація за схемою Американської асоціації підприємств лісової та паперової промисловості, Канадської асоціації зі стандартизації. Пріоритетною у світі є добровільна екологічна сертифікація лісів. Спроби щодо впровадження обов'язкової екологічної сертифікації були здійснені лише в Російській Федерації.

Основну роль у процесі екологічної сертифікації лісів відіграють громадські об'єднання, неурядові екологічні організації, об'єднання лісовласників, представники промисловості. Втручання держави в розвиток екологічної сертифікації лісів у країнах з ринковою економікою є обмеженим. Урядові організації в основному відповідають за збереження і стан лісів, у тому числі і за ведення господарства на засадах сталого розвитку, збереження біологічного різноманіття, і не відповідають за сертифікацію процесу лісокористування та лісопродукції, які здійснюються приватним сектором.

Для України питання розробки національної схеми екологічної сертифікації лісів залишається і надалі відкритим. Існуючі міжнародні схеми екологічної сертифікації мають як позитивні, так і негативні аспекти, тому вибір прийнятної схеми сертифікації лісів залежатиме від наближеності її до національних умов ведення лісового господарства. Нерозглянутими залишаються питання щодо державної підтримки та економічних інструментів стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів, витрат, необхідних для проведення екологічної сертифікації лісів України, факторів, які впливають на розвиток екологічної сертифікації лісів. Ці та інші питання послідовно досліджуються і розв'язуються в дисертаційній роботі. Структурно-логічна схема побудови дослідження представлена на рис. 1.

Рис. 1. Структурно-логічна схема побудови дослідження

У другому розділі дисертації “Теоретичні основи екологічної сертифікації лісів” зроблений аналіз існуючих міжнародних і національних схем екологічної сертифікації лісів, обґрунтована доцільність запровадження в Україні обов'язкової екологічної сертифікації лісів, запропоновано національну схему екологічної сертифікації лісів, описано механізм здійснення екологічної сертифікації лісів, запропоновані принципи, якими повинні керуватися національні органи з сертифікації, розроблені принципи економічного стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів, визначені основні напрямки розвитку національної лісової політики з урахуванням екологічної сертифікації лісів.

У більшості наукових праць пропонується використовувати екологічну сертифікацію лісів як добровільний інструмент лісової політики, за допомогою якого лісовласники мають потенційну можливість зміцнити свої позиції на внутрішньому і зовнішньому ринках лісопродукції. У дисертації екологічна сертифікація лісів розглядається, насамперед, як інструмент стимулювання та підтвердження ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку.

Орієнтація на добровільну екологічну сертифікацію лісів в Україні в сучасних умовах управління лісовим господарством призведе до того, що цей інструмент лісової політики буде мати незначний вплив (лісогосподарські підприємства за відсутності додаткових стимулів будуть ігнорувати екологічну сертифікацію лісів). Впродовж перехідного періоду (до завершення реформування лісового господарства та встановлення ринкових відносин у лісовому секторі економіки) варто орієнтуватися на обов'язкову екологічну сертифікацію лісів, яка згодом повинна стати основою для добровільної екологічної сертифікації лісів. Обов'язкова екологічна сертифікація покликана забезпечити стан ведення лісового господарства до рівня не меншого, ніж це вимагається міжнародними організаціями з сертифікації. В умовах, коли державні ліси передані в постійне користування державним підприємствам, обов'язкова екологічна сертифікація лісів буде сприяти розвитку сталого лісового господарства.

На користь обов'язкової екологічної сертифікації лісів в Україні свідчать такі фактори: існування державної форми власності на ліси; добре розвинена процедура сертифікації в системі Держстандарту України; слаборозвинений внутрішній ринок лісової продукції та послуг; недостатня екологічна свідомість та активність національного споживача. Наведені фактори вказують також на необхідність економічного стимулювання екологічної сертифікації лісів з боку держави.

В дисертаційній роботі обґрунтовано введення в Україні обов'язкової екологічної сертифікації лісів державної і комунальної форм власності. Екологічна сертифікація приватних лісів може відбуватися на добровільних засадах.

Очікується, що роль обов'язкових інструментів екологічної політики та, зокрема, екологічної сертифікації лісів, буде зростати у зв'язку зі зростанням глобальних екологічних загроз, коли існуючі добровільні інструменти не забезпечуватимуть покладених на них функцій.

Для нормативного забезпечення екологічної сертифікації лісів необхідно розробити відповідні національні стандарти. Спроби щодо розв'язання цієї проблеми вже були здійсненні в Україні. У 2003 році на базі Національного аграрного університету в м. Києві була створена Національна робоча група з розроблення стандартів лісової сертифікації в Україні, до складу якої увійшов і автор дисертаційної роботи. Перший етап роботи показав, що процес розробки стандартів надзвичайно складний та трудомісткий. Навіть країни, які мають більш досконале лісове законодавство, витрачають на розроблення стандартів декілька років.

В Україні розроблення національних стандартів екологічної сертифікації лісів доцільно здійснювати в системі Державного комітету зі стандартизації, метрології і сертифікації України. Безпосередньо питаннями впровадження екологічної сертифікації лісів має займатися Національний центр з екологічної сертифікації лісів, який повинен стати центральним органом в системі обов'язкової екологічної сертифікації. Його функціями мають бути: розробка механізму обов'язкової екологічної сертифікації лісів; координація робіт із сертифікації; нагляд та контроль за проведенням екологічної сертифікації лісів; підбір та оцінка професійної кваліфікації аудиторів з екологічної сертифікації лісів та ін. Підпорядковані Національному центру з сертифікації регіональні центри безпосередньо повинні здійснювати процедуру екологічної сертифікації лісів за допомогою аудиторів, які будуть працювати в цих центрах.

Крім Держстандарту, в систему обов'язкової екологічної сертифікації лісів повинні входити Державний комітет лісового господарства України (або інший уповноважений на те орган), Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (або інший уповноважений на те орган), інші міністерства і відомства, пов'язані з веденням лісового господарства, наукові та науково-дослідні установи, неурядові екологічні, природоохоронні та громадські організації. Важливу роль в процесі екологічної сертифікації лісів повинні відігравати державні органи лісовпорядкування, зокрема, ВО „Укрдержліспроект” та лісовпорядні експедиції. Структура національної схеми екологічної сертифікації лісів представлена на рис. 2.

На основі вивчення світового досвіду та соціально-економічних умов ведення лісового господарства України у дисертації поглиблено та доповнено принципи, якими повинні керуватися національні сертифікаційні органи в процесі впровадження екологічної сертифікації лісів України, зокрема: підтвердження відповідності третьою стороною; однакових підходів органів, що здійснюють сертифікацію, до екологічної сертифікації лісів незалежно від форм власності; врахування кількісних і якісних характеристик лісових ресурсів; врахування типів та умов відтворення і використання лісових ресурсів; диференціації критеріїв сертифікації в залежності від регіональних умов та особливостей ведення лісового господарства; об'єктивності, компетентності та неупередженості в проведенні сертифікації; поваги та визнання існуючих схем та підходів до сертифікації; публічного відображення результатів екологічної сертифікації лісів.

Рис. 2. Структура національної схеми екологічної сертифікації лісів

Економічне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів в Україні варто здійснювати з урахуванням принципів національної лісової політики щодо економічного стимулювання сталого ведення лісового господарства, які представлені в статті 61 проекту “Лісового кодексу України”, розробленого кафедрою економіки і менеджменту лісових підприємств НЛТУ України. Крім того, варто враховувати національні еколого-економічні особливості ведення лісового господарства. На основі аналізу цих чинників у дослідженні теоретично обґрунтовані такі принципи економічного стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів: сприяння за допомогою економічних інструментів лісової політики розвитку і удосконаленню екологічної сертифікації лісів; врахування взаємозв'язків між екологічною сертифікацією лісів та іншими інструментами лісової політики; державне сприяння розвитку екологічної сертифікації лісів усіх форм власності; сприяння за допомогою екологічної сертифікації лісів сталому розвитку лісового господарства, розвитку соціальної сфери і експорту продукції лісового сектору економіки; пріоритетність стимулювання підвищення еколого-економічної ефективності лісового менеджменту.

У третьому розділі дисертації “Практичні аспекти економічного стимулювання екологічної сертифікації лісів України” обґрунтована необхідність екологізації міжнародної торгівлі лісопродукцією, що сприятиме сталому розвитку світового лісового господарства; здійснено аналіз факторів, які впливають на розвиток екологічної сертифікації лісів; проаналізовано, розроблено методику та розраховано фінансові витрати на здійснення екологічної сертифікації лісів державних лісогосподарських підприємств України; запропоновано інструменти економічного стимулювання екологічної сертифікації лісів України.

Екологізація міжнародної торгівлі є невід'ємною частиною екологізації економічної діяльності. У багатьох наукових працях з економіки природокористування стверджується, що дестабілізація навколишнього природного середовища в багатьох випадках пов'язана з деструктивним впливом міжнародної торгівлі. Екологізація міжнародної торгівлі бачиться окремим дослідникам такою, яка б не передбачала порушення правил Всесвітньої торгівельної організації (ВТО). Правила ВТО, на їх погляд, є пріоритетними над принципами екологічної політики. Разом з тим, вчені з економіки природокористування часто критикують ВТО щодо того, що міжнародна торгівля в багатьох випадках причетна до деградації навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим в дисертації досліджено взаємозв'язки між принципами екологічної політики і правилами ВТО, а також встановлено пріоритетність окремих принципів екологічної політики і правил ВТО у сфері подолання глобальної екологічної загрози і забезпечення сталого екологічно збалансованого розвитку.

Очевидно, що інструменти екологічної та торгівельної політики повинні бути узгоджені та поєднані на всіх рівнях. Однак, у питаннях, де екологічні проблеми набули загрозливого характеру, інтереси екологічної політики мають домінувати над торгівельними.

Пріоритетними принципами екологічної політики є такі, нехтування якими призводить до глобальної деградації навколишнього природного середовища. Крім того, у складі пріоритетних принципів екологічної політики в дисертації було виділено такі, що суперечать правилам ВТО, а у правилах ВТО виділені такі, що суперечать принципам екологічної політики.

Аналіз принципів екологічної політики з правилами ВТО, а також наукових праць з економіки природокористування дозволив зробити такі висновки:

– принципи екологічної політики і правила ВТО повністю не узгоджуються (це свідчить про те, що необхідно продовжувати кропітку роботу, спрямовану на їх узгодження з метою протидії глобальним екологічним загрозам і сприяння сталому розвитку);

– правила ВТО не повинні суперечити пріоритетним принципам екологічної політики, оскільки це призведе до подальшої деградації навколишнього природного середовища, світової екологічної та економічної кризи;

– можна очікувати на те, що торгівельна політика буде все більш інтегрована з екологічною, що призведе до поглиблення екологізації торгівлі (ВТО за останні десять років зробила значний поступ щодо узгодження правил торгівлі з принципами екологічної політики і сталим розвитком);

– країни, в яких встановлені жорсткі екологічні стандарти, як правило, не програють у конкурентній боротьбі з країнами, які дотримуються більш ліберальних норм у сфері навколишнього природного середовища;

– подальший розвиток світової економіки повинен здійснюватися в рамках концепції, яка передбачає екологізацію суспільного розвитку (включаючи міжнародну торгівлю);

– найбільш важливими інструментами, за допомогою яких можна забезпечити екологізацію міжнародної торгівлі, є: екологічна сертифікація продукції, технологічних процесів та менеджменту; екологічне маркування; екологічні стандарти стану навколишнього природного середовища та природних ресурсів; екологічні митні платежі; економічні санкції за екологічні порушення; міжнародні екологічні угоди;

– тенденції в діяльності ВТО щодо вирішення проблем довкілля свідчать про те, що ця міжнародна організація все більше схиляється до позиції, за якою розвиток міжнародної торгівлі повинен здійснюватися не лише на основі добровільних економічних інструментів, але і під впливом обов'язкових у випадках, коли він пов'язаний із глобальними екологічними загрозами;

– у зв'язку зі зростанням глобальних екологічних загроз буде зростати роль і значення обов'язкових економічних інструментів у вирішенні глобальних еколого-економічних проблем.

– екологічна сертифікація лісів одночасно використовується як інструмент екологічної політики, так і торгівельної. Використання екологічної сертифікації лісів як інструменту торгівельної політики є ефективним у випадках, коли воно не пов'язано з порушенням принципів екологічної політики.

Для визначення чинників, які впливають на розвиток екологічної сертифікації лісів, було проаналізовано вісім основних макроекономічних і лісогосподарських показників країн світу. Вибірка становила 58 країн, в яких впроваджена екологічна сертифікація лісів.

Для проведення аналізу було використано апарат кореляційно-регресійного аналізу. Вплив різноманітних факторів на розвиток екологічної сертифікації лісів можна описати за допомогою функції:

y = f (х_і), (1)

де y - площа сертифікованих лісів, га (залежна змінна);

х_і - незалежні змінні (подані в табл. 1).

Для оцінки тісноти лінійного зв'язку між показниками було розраховано оцінки коефіцієнтів кореляції між площею сертифікованих лісів (у) і вибраними незалежними змінними (х_і). Характеристика зв'язку була оцінена за п'ятиступеневою шкалою, де “слабкий” - найменший рівень зв'язку, “дуже сильний” - найбільший рівень зв'язку. Значущість оцінок коефіцієнтів кореляції була перевірена за допомогою критерію Ст'юдента. Результати виконаного кореляційного аналізу представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Кореляційний зв'язок між площею сертифікованих лісів і досліджуваними показниками

Незалежна змінна, хі	Коефіцієнт кореляції, rxy	Розрахункова статистика Ст'юдента*, t	Характеристика зв'язку
Загальна площа лісів, тис. га	0,3918	3,19	слабкий, значущий
Площа лісів, яка припадає на одну особу, га	0,5604	5,06	помітний, значущий
Частка державних лісів, %	0,0084	0,06	слабкий, незначущий
Кількість населення країни, тис. осіб	0,0720	0,54	слабкий, незначущий
Валовий внутрішній продукт країни, тис. дол..	0,4597	3,87	помірний, значущий
Доходи на душу населення, дол.	0,4199	3,46	помірний, значущий
Експорт продукції лісового сектору, тис. дол.	0,8659	12,96	сильний, значущий
Імпорт продукції лісового сектору, тис. дол.	0,4159	3,42	помірний, значущий

* Критичне значення розподілу Ст'юдента для = 0,05, n = 58 дорівнює 2,0032.

Щоб встановити, яким чином визначені нами незалежні змінні (х_і) впливають на розвиток екологічної сертифікації лісів, була зроблена оцінка параметрів парних лінійних регресійних моделей:

y = b_0і + b_1і x_і, (2)

де y - залежна (пояснювана) змінна;

х_і - незалежна (пояснююча) змінна;

b_0і, b_1і - невідомі параметри регресійних моделей.

Проведений аналіз дозволив зробити висновок, що найбільш вагомим чинником, який впливає на розвиток екологічної сертифікації лісів у світі, є експорт продукції лісового господарства. Крім того, важливу роль відіграють такі показники, як площа лісів, яка припадає на одного жителя, доходи на душу населення, обсяг валового внутрішнього продукту.

Отримані оцінки параметрів регресійних моделей були перевірені на адекватність за критерієм Фішера. Крім того, розраховано значення критерію Ст'юдента для коефіцієнтів регресії. Дані проведеного аналізу моделей зведені в табл. 2.

Таблиця 2. Результати аналізу адекватності лінійних регресійних моделей

Незалежна змінна, хі	Коефіцієнт регресії	Коефіцієнт детермінації, R2	Розрахункова статистика Фішера, F	Розрахункове значення критерію Ст'юдента
	b1	b0			b1	b0
х1	0,04	2281,47	0,15	10,16	3,19	1,27
х2	3906,11	- 534,68	0,31	25,64	5,06	- 0,29
х5	3,69	1761,42	0,21	15,01	3,87	1,01
х6	0,88	- 3381,8	0,18	11,99	3,46	- 1,21
х7	0,003	- 2337,6	0,75	167,88	12,96	- 2,23
х8	0,001	1347,91	0,17	11,71	3,42	0,72

* Критичне значення критерію Фішера для = 0,05, n = 58 дорівнює 4,013.

Виконані в дисертації розрахунки дозволили визначити, яким чином зміна певних факторів вплине на розвиток екологічної сертифікації лісів. Крім того, отримані результати можна використовувати для прогнозування та управління процесом екологічної сертифікації лісів.

В дисертації розроблено методику та виконаний аналіз фінансових витрат на проведення екологічної сертифікації лісів України. Витрати на проведення екологічної сертифікації лісів поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати передбачають власне здійснення процедури екологічної сертифікації лісів. Непрямі витрати спрямовані на підвищення якості ведення лісового господарства до рівня, за якого є можливим успішне проходження процедури екологічної сертифікації лісів. Досвід проведення екологічної сертифікації лісів свідчить про те, що непрямі витрати на доведення лісового господарства до відповідного рівня, часто є значно вищими, ніж прямі витрати на сертифікацію. Оскільки продукція лісового господарства пов'язана з великою тривалістю виробничого циклу, то витрати на проведення екологічної сертифікації лісів призведуть до незначного збільшення кореневих цін на деревину, круглі лісоматеріали та іншу продукцію лісозаготівель. Економічний ефект від екологічної сертифікації лісів отримають не стільки теперішні, скільки майбутні покоління. Усе це підтверджує необхідність державного стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів.

Прямі витрати на проведення екологічної сертифікації лісів доцільно розраховувати за запропонованою у дисертаційній роботі формулою:

, (3)

де В_па - вартість проведення попереднього аудиту, грн.;

В_оа - вартість проведення основного аудиту, грн.;

В_на - вартість проведення наглядових аудитів, грн.;

n - число наглядових аудитів (оскільки, сертифікат видається, як правило, на 5 років, то кількість наглядових аудитів складає 4), грн.;

П_с - разова плата за видачу сертифікату організації, яка видає сертифікат, грн.;

П_тп - оплата технічної підтримки органу з сертифікації, грн.

При розрахунку витрат на проведення екологічної сертифікації лісів України доцільно враховувати екологічне районування України, яке ґрунтується на існуючому в Україні поділі на природні території. Крім того, у зоні Полісся доцільно виділити лісові території, які найбільше зазнали техногенного впливу і екологічного забруднення, і відповідно несуть велике екологічне навантаження.

Крім екологічного районування, для розрахунку витрат на проведення екологічної сертифікації лісів запропоновано брати до уваги такі фактори, як: площу об'єктів, що підлягають сертифікації; площу лісів першої (ліси, що виконують важливі суспільні функції) і другої груп, що входять до складу цих об'єктів. Крім того, зі складу лісів першої групи доцільно виділити частку лісів, де дозволені рубки, а також об'єкти природозаповідного фонду державного значення та ліси великої природоохоронної цінності, витрати на сертифікацію яких розраховуються за іншими показниками. Частка лісів великої природоохоронної цінності повинна становити для кожного підприємства не менше 5%. Запропоновані коефіцієнти представлені в табл. 3.

Розраховані в дисертації за цією методикою прямі фінансові витрати на проведення екологічної сертифікації лісів державних лісогосподарських підприємств, які підпорядковані Державному комітету лісового господарства України, склали 8 208 246 гривень, з них для Житомирського обласного управління лісового господарства 949 380 гривень, Закарпатського обласного управління лісового господарства 669 327 гривень, Львівського обласного управління лісового господарства 618 948 гривень.

Таблиця 3. Коефіцієнти, які враховують екологічне районування України та поділ лісів на групи та категорії

Коефіцієнти, які враховують екологічне районування України	Коефіцієнти, які враховують поділ лісів на групи та категорії
Природні регіони	Коефіцієнт	Групи та категорії лісів	Коефіцієнт
Карпати	1,3	Експлуатаційні ліси (ліси другої групи)	1
Полісся (екологічно чиста територія)	1,5	Ліси, які виконують важливі суспільні функції (ліси першої групи)	0,8
Полісся (екологічно забруднена територія)	1,2	Об'єкти природозаповідного фонду, що входять до складу лісових господарств	0,5
Лісостеп	1	Ліси великої природоохоронної цінності, які не віднесені до об'єктів природозаповідного фонду або лісів першої групи	0,7
Степ рівнинний і байрачний	0,8
Рівнинний і гірський Крим	0,8

Економічне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів доцільно здійснювати за допомогою прямих і непрямих методів. Прямі методи стимулювання передбачають фінансування витрат (з боку держави чи інших зацікавлених осіб) на проведення екологічної сертифікації системи ведення лісового господарства та ланцюжка переробки продукції лісового господарства. Непряме стимулювання реалізується через грошово-кредитну та податкову політику, систему компенсаційних виплат, а також через механізм ціноутворення. У дисертації запропоновано і обґрунтовано здійснювати економічне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів в Україні за допомогою таких інструментів: дотацій з державного та місцевого бюджету, субсидій та субвенцій, інвестицій у лісове господарство, механізму ціноутворення, інструментів податкової політики. В окремих випадках на проведення екологічної сертифікації лісів доцільно виділяти кошти з екологічних фондів.

Висновки

У дисертації теоретично узагальнено і по-новому розв'язано наукове завдання, що виявляється у розробці теоретичних положень впровадження екологічної сертифікації лісів у вітчизняну практику лісокористування для забезпечення сталого розвитку лісового господарства України. Проведені дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Екологічна сертифікація лісів є новим ринковим інструментом лісової та екологічної політики, який сформувався під впливом екологічних рухів та міжурядових програм із забезпечення сталого розвитку лісового господарства. На початковому етапі цей інструмент був спрямований на боротьбу з катастрофічним обезлісненням тропічних лісів та обмеженням обсягів нелегально заготовленої деревини на світовому ринку. Пізніше практика застосування екологічної сертифікації поширилася на ліси помірної та бореальної зон.

2. Екологічна сертифікація лісів найбільш поширена в основному у високорозвинених європейських та північноамериканських країнах. Наявність екологічного сертифікату на продукцію лісового господарства вимагається країнами з обмеженими лісовими ресурсами, у той час як найактивніше екологічну сертифікацію лісів впроваджують країни, які є основними експортерами продукції лісового господарства.

3. У світі екологічна сертифікація лісів здійснюється в основному за схемами Лісової наглядової ради (FSC) та Пан-європейського комітету лісового господарства (PEFC). Крім того, у ряді країн запроваджено національні схеми екологічної сертифікації лісів. Як правило, екологічна сертифікація лісів є добровільною процедурою. Спроби запровадження обов'язкової екологічної сертифікації лісів були зроблені тільки в Російській Федерації.

4. На сучасному етапі в Україні процедура екологічної сертифікації лісів є ще недостатньо розвиненою. Екологічну сертифікацію лісів здійснили лише декілька підприємств лісового господарства. Водночас, стан ведення лісового господарства в Україні не відповідає визнаним міжнародним стандартам та не задовольняє вимоги щодо сталого екологічно збалансованого розвитку. Тому за існуючих умов в Україні необхідним є державне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів.

Екологічну сертифікацію лісів доцільно запроваджувати в практику лісокористування разом з економічною реформою лісового господарства. Бачення реформи представлене в проектах “Лісового кодексу України” та Закону України “Національна лісова політика”, що розроблені кафедрою економіки і менеджменту лісових підприємств НЛТУ України.

5. Орієнтація на добровільну екологічну сертифікацію лісів в Україні в сучасних умовах управління лісовим господарством приведе до того, що цей інструмент лісової політики може стати недостатньо впливовим (лісогосподарські підприємства за відсутності додаткових стимулів будуть ігнорувати екологічну сертифікацію лісів). Впродовж перехідного періоду розвитку лісового сектору економіки варто орієнтуватися на обов'язкову екологічну сертифікацію лісів, яка згодом повинна дати поштовх та підготувати основу для добровільної екологічної сертифікації лісів.

Обов'язкова екологічна сертифікація лісів надасть можливість забезпечити стан ведення лісового господарства до рівня не меншого, ніж це вимагається міжнародними стандартами. Обов'язкова екологічна сертифікація лісів розглядається у дослідженні, насамперед, як засіб забезпечення (декларації) ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку.

6. Розроблення національної схеми екологічної сертифікації лісів доцільно здійснювати в системі Держстандарту України. До процесу розроблення національної схеми екологічної сертифікації лісів повинні бути залучені всі зацікавлені сторони, у тому числі і представники наукових та науково-дослідних установ і організацій, неурядових екологічних та природоохоронних організацій, деревообробних підприємств, представники засобів масової інформації.

7. Національні органи, які будуть здійснювати екологічну сертифікацію лісів, повинні керуватися запропонованими нами принципами екологічної сертифікації лісів для забезпечення об'єктивності та визнання національної схеми екологічної сертифікації лісів.

8. У дисертаційному дослідженні запропоновані принципи економічного стимулювання екологічної сертифікації лісів, які сприятимуть подальшому розвитку екологічної сертифікації лісів України.

9. Екологізацію торгівлі доцільно здійснювати з урахуванням пріоритетних інструментів екологічної та торгівельної політики. У разі виникнення негативних екологічних ефектів інструменти екологічної політики повинні мати пріоритет над інструментами торгівельної.

10. Проведені аналітичні дослідження показали, що вирішальним фактором, який стимулює розвиток екологічної сертифікації лісів у світі, є експорт продукції лісового господарства. Іншими факторами, що відіграють помітну роль в поширенні екологічної сертифікації лісів, є площа лісів, яка припадає на одного жителя, валовий внутрішній продукт і доходи на душу населення.

11. Розраховані у дисертації витрати на здійснення екологічної сертифікації лісів для лісогосподарських підприємств, підпорядкованих Державному комітету лісового господарства України, включають прямі витрати на сертифікацію на п'ятирічний період (термін дії сертифікату). Однак, можна стверджувати, що за існуючих еколого-економічних умов ведення лісового господарства в Україні витрати на доведення лісового господарства до рівня, за якого є можливим процес сертифікації (непрямі витрати на сертифікацію), перевищуватимуть розраховані у роботі прямі витрати на здійснення екологічної сертифікації лісів.

12. Державне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів в Україні доцільно здійснювати за допомогою запропонованих та обґрунтованих у дисертації економічних інструментів, зокрема: дотацій з державного та місцевого бюджету, субсидій та субвенцій, інвестування в лісове господарство, механізму ціноутворення, податкової політики, екологічних фондів та екологічних грантів.

...