Формування конкурентного середовища на ринку праці

Вищезазначене обумовлює необхідність забезпечення взаємозв'язку регулювання зайнятості та заробітної плати в умовах ринково орієнтованої економіки України, який передбачає визначення пріоритетів у питаннях реформування заробітної плати та посилення ролі державного регулювання ринку праці. Зокрема, проведене дослідження доводить пріоритетність застосування комплексного підходу до удосконалення оплати праці та забезпечення конкурентності її рівня, створення економічного підґрунтя для ефективного використання робочої сили за умов підвищення рівня реальної заробітної плати.

Четвертий розділ „Інноваційна складова формування конкурентного середовища на ринку праці України” присвячено дослідженню впливу інноваційних змін на інтенсивність конкуренції на ринку праці. При цьому слід враховувати, що специфікою сучасного етапу ринкової трансформації економіки України є співіснування технологічно застарілих, енерго- та ресурсоємних виробництв і сучасних наукомістких, інформаційних технологій, розвиток яких об'єктивно обумовлений ходом науково-технічного прогресу. Разом із тим, слід відзначити, що в нових ринкових умовах навіть ті підприємства, що розвиваються на застарілій технологічній базі, вимушені підвищувати вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня зайнятих на них працівників, оскільки це дає їм можливість пристосовуватися до поступових змін умов діяльності. Саме тому забезпечення з боку держави можливостей для перекваліфікації зайнятих у непрогресивних (з точки зору перспективного розвитку) видах економічної діяльності може бути одним із найбільш реальних варіантів підвищення рівня конкурентоспроможності робочої сили, поліпшення її професійно-кваліфікаційних параметрів.

Проведене дослідження свідчить, що серед інноваційних чинників формування конкурентного середовища на ринку праці пріоритетного значення набуває підвищення рівня конкурентності освітніх послуг. Доведено, що повільні темпи структурної перебудови економіки, обмеженість фінансових ресурсів для оновлення морально застарілого устаткування та впровадження прогресивних технологій, збереження значної кількості неефективних робочих місць із використанням малокваліфікованої праці виступають дестимулюючими чинниками розвитку системи освіти в Україні. У цілому, існуюча система освіти та підготовки кадрів відзначається повільними темпами адаптації до розвитку конкурентних відносин на ринку праці. Це проявляється, насамперед, через слабкість зв'язків між інтересами навчальних закладів і потребами підприємств, зосереджених в інноваційно активних сферах економічної діяльності; існування протиріччя між економічними інтересами роботодавців і системою професійної освіти, що обумовлено різними цільовими установками; відсутністю координації діяльності між органами виконавчої влади, спілками роботодавців та освітніми закладами щодо сприяння працевлаштуванню випускників та підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

Обґрунтовано, що важливим напрямом удосконалення існуючої системи професійної освіти (з метою наближення її до потреб розвитку ринку праці) виступає налагодження більш продуктивних зв'язків із роботодавцями, посилення взаємодії між органами виконавчої влади, галузевими та регіональними спілками роботодавців і профспілками. Це сприятиме підвищенню рівнів адаптованості випускників закладів професійної освіти до початку трудової діяльності, їх конкурентоспроможності на початку трудової діяльності, поліпшенню якості професійної перепідготовки безробітних у закладах системи професійної освіти з метою полегшення їх входження на ринок праці.

У контексті формування конкурентного середовища на ринку праці в дисертації пропонується впровадження таких пріоритетних напрямів розвитку системи освіти: здійснення поточного моніторингу стану ринку освітніх послуг; розробка механізму заохочення і стимулювання роботодавців до працевлаштування випускників шляхом проведення гнучкої податкової, фінансової і кредитної політики; забезпечення збалансованості між необхідністю підвищення освітнього потенціалу, конкурентними потребами економіки у фахівцях з вищою освітою і бюджетними можливостями держави; сприяння підвищенню до світового рівня якості підготовки фахівців.

Вирішення завдання входження національної системи освіти в Європейський освітній простір посилить конкуренцію між освітніми навчальними закладами, що, відповідно, обумовить необхідність підвищення рівня конкурентності освітніх послуг, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до ринкових засад економіки, запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій. Забезпечення переходу до багатоукладної освітньої системи в умовах формування ринку освітніх послуг передбачає розробку конкурентної стратегії навчальних закладів, адаптацію їх діяльності до основних принципів Болонського процесу за рахунок покращання якості освітніх послуг.

У дисертації пропонується впровадження таких основних напрямів реалізації загальнодержавної національної політики щодо забезпечення підвищення рівня конкурентоспроможності молоді на ринку праці в умовах трансформаційних змін: удосконалення нормативно-правової та законодавчої бази державної освітньої політики з метою ринково орієнтованого оновлення змісту освіти; забезпечення ефективної фахової підготовки спеціалістів; впровадження освітніх інновацій, спрямованих на підвищення рівня підготовки спеціалістів, зростання конкурентоспроможності освітніх послуг; сприяння розвитку молодіжного підприємництва; оптимізація мережі навчальних закладів вищої, професійно-технічної, післядипломної освіти всіх форм власності; розширення обсягів надання освітніх послуг вищими та професійно-технічними навчальними закладами при одночасному підвищенні їх якості.

У п'ятому розділі „Аналіз впливу інституціональних факторів на формування конкурентних відносин на ринку праці” обґрунтовано необхідність формування ринкової інфраструктури, звільненої від елементів хаотичності, стихійності, сприяння посилення мобільності виробничих, фінансових і людських ресурсів, створення умов для адекватної ринковій економіці конкурентної поведінки суб'єктів. В умовах трансформаційних змін функціонування механізму формування конкурентного середовища на ринку праці, який виступає невід'ємною складовою загального механізму формування розвинутого ринкового середовища в економіці, неможливе без забезпечення мінімальних соціальних гарантій у сфері соціально-трудових відносин, розширення договірних засад та досягнення збалансованості інтересів найманих працівників і роботодавців, посилення дієвості системи соціальної захищеності працівників і ефективності соціального діалогу. При цьому необхідно враховувати, що розвиток соціально-трудових відносин, який супроводжується посиленням ролі договірного регулювання, у певній мірі обмежує сферу дії конкуренції, оскільки встановлює певні обмеження зміни обсягів попиту та пропозиції на ринку праці, рівнів рівноважної заробітної плати. Водночас державне регулювання, що в органічному поєднанні з дією ринкових регуляторів забезпечує ефективне функціонування ринку праці, посідає не менш важливе місце у структурі механізму формування конкурентного середовища на ринку праці перехідної економіки.

Обґрунтовано, що ефективність формування конкурентного середовища на ринку праці значною мірою залежить від того, якою є державна політика зайнятості, наскільки ефективно використовуються державою важелі впливу на рівень, структуру та динаміку розвитку ринку праці. На основі проведених досліджень виділено пріоритетні напрями діяльності Державної служби зайнятості в умовах трансформаційної економіки України: забезпечення можливостей отримання незайнятим населенням послуг з професійної орієнтації та професійної освіти; впровадження прогресивних технологій обслуговування незайнятого населення з метою підвищення рівня конкурентності послуг; стимулювання роботодавців щодо подання до інформаційного банку вакансій, конкурентних за умовами найму та оплати праці; сприяння в пошуках відповідного робочого місця безробітним, працевлаштування яких ускладнено в силу їх низької конкурентоспроможності; забезпечення суб'єктів ринку праці повною інформацією про вакантні робочі місця і професійно-кваліфікаційну структуру пошукувачів роботи з метою оптимізації пропорцій попиту та пропозиції робочої сили на регіональних ринках праці.

Доведено, що отримання конкурентних переваг як державними, так і приватними службами зайнятості (за активної участі соціальних партнерів) сприятиме, загалом, формуванню розвиненого конкурентного середовища на ринку праці. Відповідно, реалізація цієї мети забезпечуватиме виконання інститутами інфраструктури ринку праці двоєдиного завдання:

1) сприяння підвищенню рівня конкурентоспроможності незайнятого населення та забезпечення його адаптації до ринкових умов шляхом надання більш якісних послуг з працевлаштування, що передбачають поліпшення якості та результативності програм професійної підготовки та перепідготовки, забезпечення вільного доступу до банку вакансій та підвищення результативності працевлаштування;

2) стимулювання динамічного розвитку ринків праці шляхом забезпечення структурної адаптації та поступової реінтеграції спеціалістів в ринкову економіку.

У шостому розділі „Соціально-економічний механізм формування конкурентного середовища на ринку праці” обґрунтовано стратегію та методологічні принципи реалізації соціально-економічного механізму формування конкурентного середовища на ринку праці в ринково орієнтованих змінах в економіці.

Обґрунтовано необхідність створення умов для формування конкурентного середовища на ринку праці шляхом стимулювання попиту на працю, проведення послідовної політики щодо створення ефективних робочих місць, залучення інвестицій у пріоритетні сфери економіки, оптимізації професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, підвищення якості людського капіталу, сприяння розвитку самозайнятості та малого бізнесу, забезпечення ефективного соціального захисту незайнятого населення. Роль саморегулюючого механізму конкуренція може виконувати лише за умови повної збалансованості сукупного попиту та пропозиції. Однак в умовах розбалансованості та надмірної монополізації економіки, лобіювання власних інтересів окремими номенклатурними групами, недосконалості існуючої законодавчої бази, конкуренція не в змозі повністю виконувати покладені на неї ринкові функції. Саме тому становлення конкурентних відносин на ринку праці обов'язково потребує формування ринкової інфраструктури, що створює умови для ефективного функціонування та відтворення конкурентного середовища.

З огляду на недостатній рівень дослідження проблем формування конкурентного середовища на ринку праці трансформаційної економіки, доробком автора є теоретико-методологічне дослідження соціально-економічного механізму його формування. Здійснений аналіз наукових джерел показав, що механізм формування конкурентного середовища визначається, в основному, як комплексний структурно-системний об'єкт соціально-економічних досліджень. Підсумовуючи різні підходи до дослідження та визначення механізму формування конкурентного середовища на ринку праці, дисертант визначає його як сукупність соціально-економічних форм і методів впливу на розвиток конкурентних відносин на ринку праці, які виникають між його суб'єктами у ході суперництва з приводу реалізації власних економічних інтересів, спрямованих на отримання та збереження конкурентних переваг, необхідних для отримання більш високого рівня доходів.

У системі соціально-економічного механізму формування конкурентного середовища на ринку праці виокремлюються макроекономічний, соціально-економічний та адміністративно-правовий блоки, які включають чинники впливу на формування конкурентного середовища на ринку праці (рис. 2). Визначено, що пріоритетне значення займає блок макроекономічних чинників, які включають в себе напрями забезпечення стійкого макроекономічного зростання. Насамперед, це стосується темпів реструктуризації економіки, інституціональних змін, рівня монополізації економіки, повноти застосування фінансово-кредитних важелів, масштабів тіньової економіки, рівня інвестиційної активності в економіці, структуризації попиту на робочу силу, обсягів платоспроможного попиту. Рівень технічного забезпечення та технологічного розвитку сфери виробництва та сфери надання послуг виступають економічним підґрунтям для формування вимог до конкурентоспроможності робочої сили, і, відповідно, значною мірою визначають характер розвитку конкурентних відносин на ринку праці.

Доведено, що у структурі соціально-економічного блоку доцільно виокремлювати демоекономічні і суб'єктно-ментальні (особистісні) чинники, якісні характеристики робочої сили (професійно-кваліфікаційний та освітній рівень), рівень конкурентоспроможності робочої сили, рівень доходів населення. Розвиненість відносин соціального партнерства виступає інструментом розвитку інфраструктури ринку праці у напрямку формування на ньому конкурентного середовища. При цьому важливий вплив цієї складової інфраструктури ринку праці на розвиток конкуренції обумовлений необхідністю посилення договірних засад у процесі узгодження обсягів попиту та пропозиції робочої сили, встановлення рівноважної заробітної плати, забезпечення вільного доступу до реалізації прав на зайнятість.

Адміністративно-правовий блок відображає ступінь розвиненості договірно-правових відносин і можливість удосконалення існуючої нормативно-правової бази у напряму створення умов для подолання монополізму та сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку праці. Удосконалення існуючого законодавства про зайнятість, соціальне страхування, трудове право - усі ці складові адміністративно-правового блоку спрямовані на захист позицій різних суб'єктів ринку праці в ході конкурентної боротьби. Необхідно законодавчо-правове визначення заходів, які б сприяли підвищенню рівня конкурентоспроможності незайнятого населення, стимулювали його до активних пошуків роботи, більш чітко визначали можливості застосування заходів активної підтримки безробітних, залежно від ймовірності досягнення ефекту працевлаштування для безробітного.

Дисертант дійшов висновку, що важливе місце у структурі механізму формування конкурентного середовища на ринку праці перехідної економіки займають умови забезпечення можливості його формування з боку конкуренції, насамперед: сила конкуренції; рівність умов конкуренції для продавців і покупців робочої сили; прозорість ринку праці, що означає можливість рівноправного доступу покупців і продавців робочої сили до інформаційних ресурсів; існування можливості міжсегментного та внутрішньо-сегментного переміщення (входу та виходу).

Рис. 2. Механізм формування конкурентного середовища на ринку праці

і В умовах трансформаційних змін у сфері зайнятості проблеми забезпечення мінімальних соціальних гарантій у сфері соціально-трудових відноси, розширення договірних засад та досягнення збалансованості інтересів найманих працівників і роботодавців, посилення дієвості системи соціальної захищеності працівників та ефективності соціального діалогу поступово набувають пріоритетного значення.

Вирішення вказаних проблем неможливе без активного використання важелів державного регулювання, яке, у органічному поєднанні з дією ринкових регуляторів, забезпечує ефективне функціонування ринку праці, та, відповідно, посідає не менш важливе місце у структурі механізму формування конкурентного середовища на ринку праці трансформайційної економіки. Саме тому пріоритетним напрямом формування цивілізованих умов конкуренції виступає антимонопольне регулювання з боку держави, спрямоване на обмеження монополізації ринків і дій органів управління економікою, на розвиток конкурентних відносин на ринку праці, які виникають між його суб'єктами у ході суперництва з приводу реалізації власних економічних інтересів, спрямованих на отримання та збереження конкурентних переваг.

Результати дослідження доводять, що пріоритетними напрямами реалізації відповідної сучасному стану трансформаційних змін концепції формування конкурентного середовища на ринку праці виступають:

1) проведення структурної перебудови (з використанням виправданих заходів протекціоністського характеру) з метою налагодження виробництва конкурентоспроможної продукції вітчизняними виробниками, що забезпечуватиме створення нових конкурентоспроможних робочих місць;

2) розробка та впровадження конкурентної політики, зорієнтованої на формування підприємницької поведінки економічних суб'єктів, спрямованої на реалізацію конкурентних переваг та забезпечення конкурентності заробітної плати працівників;

3) сприяння розвитку малого та середнього бізнесу шляхом пристосування існуючого законодавчого базису до нових умов господарювання, формування моделі конкурентної поведінки суб'єктів;

4) забезпечення умов для збереження висококонкурентного кадрового потенціалу вітчизняних підприємств, які виробляють конкурентноспроможну продукцію;

5) підвищення рівня конкурентності освітніх послуг з метою забезпечення входження у світовий освітній простір;

6) поступова заміна пасивної політики держави на ринку праці активною, що передбачає проведення ряду заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення та якості робочої сили за рахунок проведення профорієнтації та перенавчання безробітних.

Таким чином, формування конкурентного середовища на ринку праці як сфери реалізації конкурентних відносин, що виникають у ході суперництва між суб'єктами ринку праці з приводу забезпечення можливостей їх участі у трудовій діяльності з метою реалізації існуючих конкурентних переваг, необхідних для отримання більш високого рівня доходів, потребує мобілізації чинників пріоритетного впливу на розвиток конкурентних відносин у сфері праці.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми - теоретико-методологічного обґрунтування засад побудови соціально-економічного механізму формування конкурентного середовища на ринку праці та визначення основних напрямів реалізації чинників розвитку конкурентних відносин у сфері праці.

За результатами дослідження сформульовано наступні висновки.

1. Зважаючи на недостатню дослідженість проблем формування конкурентного середовища на ринку праці, у дисертації здійснено формалізацію моделі “п'яти сил конкуренції” М. Портера стосовно умов розвитку ринку праці. Це дозволило виділити сферу взаємодії економічних інтересів суб'єктів конкурентних відносин на ринку праці, що виражає відносини маневрування між постачальниками послуг робочої сили (найманими працівниками) та покупцями (роботодавцями). При цьому було визначено, що активність найманих працівників стосовно пошуку стабільних ринкових позицій та отримання стійких конкурентних переваг у ході конкурентної боротьби з потенційними конкурентами характеризує інтенсивність конкуренції з боку найманих працівників. Разом з тим, роботодавці як суб'єкти конкурентних відносин також впливають на інтенсивність конкуренції, формуючи обсяги попиту на робочу силу, необхідні для максимізації їх прибутків.

2. На основі узагальнення існуючих теоретичних підходів до дослідження сутності конкурентного середовища на ринку праці дано власне визначення цієї категорії як сфери реалізації конкурентних відносин, які виникають між суб'єктами ринку праці в ході суперництва з приводу забезпечення можливостей їх участі у трудовій діяльності з метою реалізації існуючих конкурентних переваг, необхідних для отримання більш високого рівня доходів.

3. Доведено, що формування конкурентного середовища на ринку праці відбувається під впливом чинників мікро-, мезо-, макрорівня (внутрішніх) та мета- рівня (зовнішніх), які, у цілому, обумовлюють інтенсивність та ефективність його здійснення. В залежності від характеру впливу на конкурентне середовище було виокремлено ендогенні та екзогенні чинники. Обґрунтовано, що у складі ендогенних чинників доцільно розмежовувати макроекономічний, регуляторний та інституційний блоки, тоді як екзогенні чинники, пов'язані із впливом зовнішнього середовища, виокремлені у зовнішньо-кон'юнктурний блок.

4. Інтегральна оцінка розвиненості регіональних ринків праці (з позицій забезпечення їх конкурентності), виконана за авторською методикою, довела можливість побудови та застосування для визначення рівня розвиненості конкурентних відносин на ринку праці інтегрального індексу. Економічна доцільність його використання обумовлена існуванням значних регіональних розбіжностей за більшістю передбачених у моделі показників, які характеризують окремі аспекти розвитку конкурентних відносин на ринку праці. На концептуальному рівні було здійснено системний аналіз проблеми шляхом її структуризації, визначення питомого внеску кожного зі структурних компонентів до кінцевого результату, та розраховано інтегральний індекс розвиненості ринку праці України (з позицій забезпечення його конкурентності).

5. З огляду на недостатню дослідженість проблем формування конкурентного середовища на ринку праці, доробком автора є обґрунтування теоретико-методичних підходів до оцінки його розвиненості. У дисертаційній роботі було визначено окремі аспекти формування та розвитку конкурентного середовища на ринку праці, пов'язані з макроекономічними, регуляторними, інституційними та зовнішньо-кон'юнктурними напрямами впливу.

6. Для здійснення комплексної оцінки стану розвиненості конкурентного середовища на ринку праці запропоновано систему індикаторів стимулюючого та стримуючого впливу, які забезпечують врахування як негативних, так і позитивних впливів при розрахунку інтегрального індикатора розвиненості конкурентного середовища на ринку праці. Величина цього індикатора розрахована як різниця індикаторів стимулюючого та стримуючого впливу на розвиток конкурентного простору на ринку праці України, демонструє превалювання позитивного або негативного напрямів впливу.

7. Специфіка трансформаційного етапу обумовлює необхідність пошуку адекватних шляхів активізації мотиваційних та особистісних детермінант формування конкурентних відносин на ринку праці трансформаційної економіки України. Доведено, що становлення конкурентних відносин на ринку праці, передусім, обумовлює зміну відношення людини до праці, формує такі умови зайнятості, при яких вона вимушена мобілізовувати та максимально реалізовувати особисті здібності до високоякісної праці. У цих умовах пріоритетні позиції займають вимоги стосовно відповідності, адекватності якісних характеристик працівників потребам конкурентної економіки, що, в свою чергу, забезпечує їх затребуваність і можливість подальшого підвищення рівня конкурентоспроможності робочої сили.

8. Проведений в дисертації аналіз структурних змін доводить, що отримання ефекту від стратегічної реструктуризації можливо лише у перспективі, оскільки стимули до ефективної реструктуризації послаблюються у випадку неефективної діяльності працюючих підприємств. Здійснений кореляційний аналіз зв'язку між інтенсивністю структурних змін зайнятості та інтенсивністю конкуренції у розрізі монополізованих та немонополізованих видів економічної діяльності дає змогу зробити висновки про існування тісного оберненого зв'язку між інтенсивністю галузевих структурних зрушень та навантаженням на вільне робоче місце, що свідчить про можливість ослаблення рівня конкуренції з боку некваліфікованих працівників у випадку зростання інтенсивності цих зрушень.

9. Посилення конкуренції між освітніми навчальними закладами обумовлює необхідність підвищення рівня конкурентності освітніх послуг, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до ринкових засад економіки, запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій. Забезпечення підвищення рівня конкурентоспроможності молоді на ринку праці в умовах трансформаційних змін можливе шляхом удосконалення нормативно-правової та законодавчої бази державної освітньої політики з метою ринково орієнтованого оновлення змісту освіти; впровадження освітніх інновацій, спрямованих на підвищення рівня підготовки спеціалістів, зростання конкурентоспроможності освітніх послуг.

10. Розвиток інфраструктури ринку праці у контексті здійснення конкурентних змін у сфері праці передбачає можливість отримання конкурентних переваг як державними, так і приватними службами зайнятості (за активної участі соціальних партнерів). Реалізація цієї мети сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності незайнятого населення, забезпеченню його адаптації до ринкових умов, з одного боку, та стимулюватиме динамічний розвиток ринків праці за рахунок проведення дієвої структурної перебудови та поступової реінтеграції спеціалістів в ринкову економіку, з іншого.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лісогор Л.С. Формування ринку праці в Україні: Монографія. К.: Ін-т економіки НАН України, 2003. - 296 с. (Рецензії: Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №2. - С.190 - 192; Україна: аспекти праці. - 2004.- № 4. - С. 51)

2. Лісогор Л. Конкурентність ринку праці: механізми реалізації: Монографія. - К.: ДУ „Інститут економіки та прогнозування” НАН України, 2005. 168 с.

3. Мотивація праці в ринковій економіці: проблеми теорії і практики / Богиня Д.П., Долгова Л.І., Куліков Г.Т., Лісогор Л.С., Семикіна М.В., Мандибура В.О., Матієшина О.Д., Шамота В.М. К.: Ін-т економіки НАН України, 1997. - 182 с. - (Автору належать підрозділи 2.2, 3.3).

4. Соціально - економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати / Богиня Д.П., Куліков Г.Т., Шамота В.М., Лісогор Л.С., Долгова Л.І., Тимофєєв В.О., Костриця В.І., Мандибура В.О., Семикіна М.В., Грішнова О.А. К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. - 301 с. (Автору належать підрозділи 2.2, 2.3, 8.1, 8.2).

5. Конкурентоспроможність робочої сили в системі соціально-трудових відносин: монографія / Богиня Д.П., Лісогор Л.С., Семикіна М.В., Куліков Г.Т., Павловська О.В., Шамота В.М., Тимофеєв В.О., Ільченко Н.Б. К.: Ін-т економіки НАН України, 2003. - 214 с. (Автору належить розділ 2).

6. Інноваційний ресурс господарського розвитку: Монографія /За ред. к.е.н. В.П. Мельника. - К.: Об'єднаний інститут економіки НАН України, 2005. - 363 с. (Автору належить параграф 4.2.).

Статті у наукових фахових виданнях

7. Лісогор Л.С. Роль матеріальної мотивації праці у забезпеченні ефективного використання трудового потенціалу робітників // Мотиваційні основи ефективної праці в умовах ринкової трансформації економіки: Зб. наук. пр. К.: Ін-т економіки НАН України, 1996. С. 32-39.

8. Лісогор Л.С. Регулювання зайнятості в умовах формування ринкового мотиваційного механізму // Україна: аспекти праці. - 1998. - № 5. С. 18-20.

9. Лісогор Л.С. Основні тенденції розвитку ринку праці в Україні // Зайнятість населення та оплата праці в перехідній економіці: Зб. наук. пр. К.: Ін-т економіки НАН України, 1998. С. 24-28.

10. Лісогор Л.С. Ситуація на українському ринку праці // Україна: аспекти праці. - 1999. - № 5. С. 3-5.

11. Лісогор Л.С. Регулювання зайнятості в перехідній економіці України // Регулювання зайнятості та оплати праці в перехідній економіці: Зб. наук. пр. К.: Ін-т економіки НАН України, 1999. - С. 28-35.

12. Лісогор Л.С. Досвід регулювання ринків праці за умов трансформаційної економіки / Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії // Вісник ТАНГ. - 2000. - № 15. - Ч.ІІ. - С. 124-132.

13. Лісогор Л.С. Регулювання ринків праці в колишніх пострадянських республіках і східноєвропейських країнах // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 7. С. 3-10.

14. Лісогор Л.С. Фінансовий механізм регулювання ринку праці України // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л. Українки. - 2001. - № 4. - С.124-127.

15. Лісогор Л.С. Існування прихованого безробіття як характерна ознака тіньової економіки // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. - Вип. 26. - С. 342-346.

16. Лісогор Л.С. Державне регулювання зайнятості у системі соціально-трудових відносин перехідної економіки України //Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб. науч. тр. Донецк: Ин-т экономики пром-сти, 2001. - С. 231-238.

17. Лісогор Л.С. Головні тенденції розвитку ринку праці України // Україна: аспекти праці. 2001. - № 7. - С. 3-7.

18. Лісогор Л.С. Державне регулювання зайнятості в умовах формування конкурентного середовища на ринку праці України //Вісник ТАНГ. Тернопіль: Економічна думка. 2001. - Вип. 16. - С. 123-126.

19. Лісогор Л.С. Міжнародні стандарти в статистиці ринку праці України / Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії // Вісник ТАНГ. - 2001. - № 18. - Ч. 3. - С. 78-83.

20. Лісогор Л.С. Шляхи легалізації прихованого безробіття в Україні // Формування нової парадигми економічної теорії в Україні: Зб. наук. пр. Львів: Інтереко, 2001. - Спецвип. 8. - С. 541-547.

21. Лісогор Л.С. Реформування політики доходів та ринкові відносин у сфері зайнятості // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2001. - № 2. - Ч. 2 (31). - С. 134-137.

Размещено на Allbest.ru