Управління споживчою кооперацією як соціально-економічною системою: теорія та практика

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що процес адаптації споживчої кооперації у трансформаційній українській економіці полягає в регулюванні внутрішнього середовища кооперативного підприємства з метою посилення позитивного впливу й елімінуванні негативних наслідків зміни чинників зовнішнього до споживчої кооперації середовища. Саме чинники зовнішнього середовища відображають сукупність тих умов, до яких адаптується споживча кооперація, а внутрісистемні чинники визначають як саму можливість, так і ефективність процесу адаптації. Ієрархічна структура системних взаємозв'язків чинників зовнішнього середовища споживчої кооперації включає в себе три рівні: галузевий, національний, світовий. Розроблені підходи до класифікації чинників зовнішнього середовища створюють методичну основу для аналізу механізму їхнього впливу.

З метою діагностики впливу зовнішнього середовища споживчої кооперації в роботі побудовано модель регуляторної оцінки впливу чинників зовнішнього середовища, що забезпечує своєчасність і адекватність прийняття стратегічних рішень. Для визначення коефіцієнтів вагомості чинників зовнішнього середовища споживчої кооперації застосовано метод експертних оцінок. Погодженість експертів оцінена за допомогою коефіцієнта конкордації Кендалла на основі методу рангової кореляції як відношення суми квадратів різниць до максимально можливої суми за формулою:

,

де

,

сумарне ранжирування має вигляд:

де п - об'єкти, які в різному ступені мають властивість X;

m - кількість експертів, які ранжирують об'єкти за властивістю X.

Як свідчить аналіз значимості факторів зовнішнього середовища при погодженості думок фахівців, підтвердженого коефіцієнтом конкордації , максимальний вплив мають чинники національного та галузевого характеру.

У рамках макросередовища за результатами експертного анкетування фахівців споживчої кооперації на рівні Укоопспілки також була проведена діагностика складу чинників макросередовища для споживчої кооперації та визначено матрицю їх рангів при коефіцієнті конкордації .

Результати діагностики складу чинників мікросередовища дозволили за результатами аналізу визначень фахівців споживчої кооперації обласної ланки побудувати модель впливу чинників мікросередовища при коефіцієнті конкордації .

За результатами дослідження дійшли об'єктивного висновку, що управління чинниками зовнішнього середовища споживчої кооперації з метою створення сприятливих для розвитку умов є прерогативою систем більш високого рівня ієрархії, і в першу чергу, економічної політики держави. Разом з тим, непрямий вплив кооперативної системи на чинники зовнішнього середовища реалізується за допомогою зворотних зв'язків між системами різного ієрархічного рівня за допомогою регулювання внутрішньо-системних чинників підприємства.

Проведене дослідження тенденцій розвитку споживчої кооперації України дозволило виділити наступні проблеми: ринкова за самим своїм генезисом система споживчої кооперації стала прискорено втрачати свій конкурентний потенціал якраз з переходом до ринку; пайова природа кооперації стала дедалі виявляти свою обмеженість і програвати у змаганні з малим бізнесом; надто фондомістка інфраструктура споживчої кооперації, розміщена переважно в сільській місцевості, зазнала цінового тиску; низька платоспроможність сільських товаровиробників та населення зупинили прискорення окупності об'єктів кооперативної інфраструктури.

Міжнародна практика ринкових перетворень свідчить про те, що головною умовою виходу з кризового становища і стабілізації є удосконалення існуючої системи управління. З урахуванням сучасних реалій чинні проблеми управління в споживчій кооперації доцільно поділити на три групи: проблеми управлінського сприяння ринковоадаптованості системи; проблеми професіоналізації та науково-методичного забезпечення ринковоструктурованого управління; проблеми управлінського забезпечення дотримання ринковоактуалізованих кооперативних принципів управління.

Адаптація споживчої кооперації до нових умов життєдіяльності вимагає перебудови системи управління нею. Визначено головні пріоритети при цьому повинні стати: демократизація організаційної структури; відновлення ролі пайовиків у процесі управління та контролю; перехід до професійного управління; реалізація кадрової політики; розмежування функцій органів самоуправління і професійного апарату управління; оптимізація галузево-функціональної структури; оптимізація керованості; удосконалення інформаційно-методичного забезпечення управління. В роботі запропоновано визначення процесу демократизації організаційної структури управління в споживчій кооперації, яка відображає наступні аспекти: диверсифікацію організаційних форм управління; перегрупування функцій, прав і відповідальності між рівнями і ланками управління відповідно до нових статутів; формування нових ринкових структур; відмову від ієрархічної структури управління та надання переваги горизонтальним зв'язкам над вертикальними.

У третьому розділі роботи "Методологічні основи адаптації системи управління споживчої кооперації до умов реформування економіки України" висвітлено концептуальні особливості відносин, закономірностей та принципів управління соціально-економічною системою, що є методологічною основою розробки концептуальних підходів до ринковоадаптованої моделі управління споживчої кооперації України. Зокрема, особлива увага приділена дослідженню їх сучасного трактування в споживчій кооперації.

Для забезпечення більш повного обґрунтування правомірності визначення відносин управління як предмета науки управління запропоновано їх сучасну класифікаційну систему, в розробці якої ураховано, що відносини управління виступають опосередковано і є сукупністю організаційних, інформаційних та нормативно-правових зв'язків, які виникають у процесі управління споживчою кооперацією. Запропонована класифікація дає можливість не тільки підкреслити науково-методологічну значущість відносин управління в загальній системі суспільних відносин, а й визначити наявність цих відносин як предмета особливої науки управління.

У дисертаційній роботі сформульовано, що теоретичні узагальнення праць фахівців з проблематики науки управління та практичний досвід щодо прояву відносин управління в споживчій кооперації в сучасному суспільстві дають змогу конкретизувати категоріальну назву цих відносин, що пояснюється з точок зору: процесного підходу - відображаються відносини процесу управління; функціональної - відображаються відносини функціональної підсистеми управління; цільової - відображаються відносини цільової підсистеми управління; забезпечення функціонування системи - відносини проявляються через забезпечуючі складові процесу управління; системного підходу - виявляються в різноманітних підсистемах, набуваючи при цьому характеру зв'язків певних підсистем системи управління. Зазначене дає змогу стверджувати, що доцільніше застосовувати термін не "управлінські відносини", який має характер пояснення відносин, а "відносини управління", що відображає визначення процесу через управління. Це тлумачення набуває свого змісту в практичній діяльності, яка має бути спрямована на вдосконалення саме процесу управління в споживчій кооперації.

Аналіз свідчить, що із загальнометодологічної точки зору суттєві сторони відносин управління і їхній взаємозв'язок із продуктивними силами відображаються в закономірностях управління, які мають об'єктивний характер і характеризують процеси різноманітної соціально-господарської практики. споживча кооперація управління персонал

Генезис сутності та характеру прояву закономірностей управління надав можливість найбільш суттєво визначити категоріальний термін "закономірність управління" як об'єктивні, суттєві, стійкі, загальні, необхідні, повторювані і адекватні зв'язки явищ і процесів або відносини, які визначають розвиток і функціонування споживчої кооперації. Аналіз управлінської теорії та практики сьогодення свідчить про неможливість повністю виявити комплекс закономірностей, що діють в системі управління споживчою кооперацією. Тому, ґрунтуючись на аналізі змін в системі управління, проблемах удосконалення управління, в роботі наведено сучасне трактування основних закономірностей, що знаходять своє відображення в управлінні споживчою кооперацією. Вони, звичайно, не вичерпують усю їхню сукупність, але відображають методологічні підходи і особливості управління в споживчій кооперації: дотримання співвідносності, пропорційності та динамічної рівноваги; єдність процесів формування, функціонування і розвитку системи управління на основі взаємодії та цілісності всіх її складових; оптимальне поєднання централізації та децентралізації як внутрішній прояв закономірності та державного регулювання і самоуправління як її зовнішній прояв.

У контексті необхідності забезпечення системного відображення закономірностей управління в соціально-економічній системі, та керуючись новітнім розумінням категорії, сформульовано особливості прояву закономірностей управління саме в споживчій кооперації, що стосуються двоїстого характеру розподілу процесу управління, двоїстості характеру самого процесу, об'єкта дії закономірності, продукту діяльності процесу управління, суспільної корисності системи, взаємопроникнення економічних та соціальних складових системи, що характерно для споживчої кооперації. Для забезпечення цілеспрямованого управління споживчою кооперацією як соціально-економічною системою в роботі запропонована їх сучасна класифікація.

Збереження споживчою кооперацією власної ідентичності, кооперативної суті забезпечується дотриманням принципів управління - усталених вимог організаційно-економічного характеру, на яких ґрунтується діяльність кооперативних утворень. Актуалізоване питання щодо ролі принципів управління постало у зв'язку з реформуванням суспільної системи в Україні, що зумовило необхідність чіткого визначення категорії "принципи управління в споживчій кооперації". Результати узагальнення дослідження дозволили тлумачити цей термін комплексно як категорію науки і практики управління, тобто як форму цілеспрямованого використання об'єктивних суспільних законів в практиці управління, згідно яким функціонує споживча кооперація, і одночасно як правила, якими повинен керуватися суб'єкт управління у прийнятті рішень у певних умовах. Загальне трактування принципів управління приведене до більш конкретного рівня за допомогою класифікації, яка проведена за ознакою форм прояву принципів на основі їх систематизації. Результати узагальнення теорії управління та практики сучасного господарювання дозволили систему принципів управління в споживчій кооперації визначити як сукупність специфічних принципів управління, які притаманні споживчій кооперації як соціально-економічній системі, які є особливим проявом відносин управління на певному рівні абстракції та відображають демократичність членства і контролю, незалежність і економічність участі; забезпечення освіти, інформації та співробітництва заради реалізації соціальної місії кооперативу.

У роботі обґрунтовано, що тенденції та проблеми розвитку споживчої кооперації України визначили необхідність розробки концепції удосконалення її системи управління, зумовлену тим, що розвиток управління потребує удосконалювання як кооперативної ідеології, пов'язаної з традиціями, так і фахового менеджменту, що відображає сучасність. Концепція удосконалення системи управління передбачає реалізацію мети системи з урахуванням забезпечуючих підсистем і передумов удосконалення, напрямів реалізації концепції і розвитку системи та діалектичну залежність мети і результату удосконалення системи управління, спрямовану на відтворення соціально-економічної місії споживчої кооперації України, та відображає ринкові особливості застосування відносин, закономірностей і принципів управління. Враховуючи сучасний стан розвитку системи управління споживчої кооперації та тенденції перебудови, в концепції виділено напрями її реалізації щодо принципів, функцій та організаційної структури управління, галузевої структури, господарсько-технологічної діяльності та взаємодії із зовнішнім середовищем.

У дослідженні відповідно до умов розвитку системи споживчої кооперації та системоутворюючих документів запропонована модель системи управління споживчої кооперації України, яка адаптована до сучасних умов розвитку українського суспільства, заснована на поєднанні самоврядування кооперативів із регулюючим впливом на їхній розвиток кооперативних центрів та професійного управління. Модель враховує характер споживчої кооперації України, по-перше, як соціально-економічної системи за функціональною та структурною ознакою, видами діяльності, відносинами управління, по-друге, як ринковоадаптованої системи за визначенням суб'єктів, функцій та спрямованості розвитку системи.

У четвертому розділі "Оцінка та прогнозування керованості в організації управління споживчої кооперації" досліджено методичні підходи до застосування критерію керованості в системі споживчої кооперації України.

У роботі зазначено, що для розробки конструктивної концепції раціоналізації соціально-економічної системи управління необхідна кількісна і якісна оцінка систем управління засобом вирішення проблеми якості. Керованість використана як міра якості системи управління або її синтетичний показник, що має значення і для споживчої кооперації як об'єкта дослідження. Керованість системою споживчої кооперації визначається сукупністю чинників, а їх виявлення дає можливість розробити та застосувати наукові норми керованості як для всієї кооперативної системи, так і для кожної її ланки, зокрема, визначити алгоритм аналізу проблеми керованості в споживчій кооперації як соціально-економічній системі.

Результати узагальнення напрацювань дозволили зробити висновок, що керованість системою споживчої кооперації визначається сукупністю факторів технічного, організаційного, інформаційного, економічного та соціально-психологічного напряму. В роботі визначено квантифіковані та неквантифіковані економічні, організаційно-структурні, інформаційні, соціальні та процесні чинники, які впливають на рівень керованості в споживчій кооперації.

У процесі дослідження запропоновані поетапні алгоритми аналізу керованості та системного моделювання керованості в споживчій кооперації. З метою визначення потенціалу керованості як оцінного показника синтезу системи споживчої кооперації в роботі наведено алгоритм, який дозволив синтез системи управління в споживчій кооперації звести до таких процедур: діагностика рівня керованості; оцінка потенціалу керованості; визначення взаємозв'язку між показниками потенціалу керованості, з одного боку, і цілями, виробничими функціями, функціями управління, структурами, з іншого боку; синтез показників потенціалу керованості в підсистеми з точки зору їхнього зв'язку з цілями, функціями і структурами; оптимізація виділених підсистем на основі раціональних показників потенціалу керованості; ув'язування підсистем і визначення оптимального і раціонального потенціалу керованості; розробка й оптимізація моделей системи управління та побудова нормативної моделі.

Наведений кількісний та якісний аналіз економічних, організаційних, інформаційних та соціальних умов і чинників керованості дозволив визначити раціональні значення кількісних показників керованості та співставити їх з існуючими в системі споживчої кооперації. Визначення зв'язку між показниками керованості, її потенціалу та підсистемами управління дозволило виділити ті підсистеми управління, які потребують удосконалення, рекомендований рівень показників потенціалу керованості та провести розрахунки вибору альтернативних варіантів реорганізації структури управління кооперативного підприємства. Для пошуку прийнятного рішення використано експертні оцінки порівняльної важливості показників, характерних для організацій споживчої кооперації визначеного рівня, і специфічні оцінки , які характеризують особливості розглянутої організації. При виборі заходів удосконалення організаційних структур за критерій було використано максимізацію сумарного зваженого за усередненими і локальними пріоритетами внеску кожного показника в рівень потенціалу керованості:

де - зважений рівень потенціалу керованості по комплексу заходів (варіанту);

- складова показника зваженого рівня потенціалу керованості за комплексом заходів ;

де - відносне відхилення показника потенціалу керованості від його оптимального значення;

- експертна оцінка порівняльної важливості показника (усереднений коефіцієнт пріоритету);

- локальний коефіцієнт пріоритету, що враховує специфіку певної організації;

- внесок заходу в приріст показника потенціалу керованості.

Після застосування заходу показники потенціалу керованості стали рівними

,

причому значення є вихідними для розрахунків щодо проведення наступних заходів, при виборі порядку яких, в першу чергу розглянуто ті, для яких величина

максимальна; тут - рівень потенціалу керованості на одиницю витрат (ефективність заходу на одиницю вартості); - витрати на захід . З метою удосконалювання управління в роботі запропоновано три актуальних варіанти реорганізації структури управління підприємства споживчої кооперації. За результатами розрахунків найбільш ефективним є варіант 1, який дає найвищий приріст зваженої оцінки потенціалу керованості.

У п'ятому розділі "Інформаційно-методичне та кадрове забезпечення системи управління споживчої кооперації" визначено підходи до удосконалення інформаційно-методичного та кадрового забезпечення системи управління в споживчій кооперації України.

Ефективне функціонування споживчої кооперації як ринковоадаптованої системи зумовлено, в першу чергу, ефективною діяльністю її господарських складових, яка пов'язана з прийняттям, а в подальшому - виконанням ефективних управлінських рішень, що значною мірою залежить від інформаційно-методичного забезпечення управління. В роботі інформаційно-методичне забезпечення визначене як сукупність організаційних, нормативно-правових, технічних, програмних, кадрових складових, що має за мету інформаційно-методичну і консультаційну підтримку системи управління споживчої кооперації.

Результати узагальнення дозволили визначити основні завдання системи та актуалізувати необхідність упровадження єдиної політики інформаційно-методичного забезпечення; створення багатоцільових інформаційних підсистем для допомоги і підтримки управління; удосконалення організаційно-кадрового забезпечення інформаційних підрозділів; інтеграції та систематизації інформаційних обліків на усіх рівнях; розбудови існуючих інформаційних мереж; створення умов для ефективного функціонування інформаційних обліків, забезпечення їхньої повноти, вірогідності, актуальності, комплексності і системності; технічного переоснащення інформаційних підрозділів; поширення мережі комп'ютеризованих робочих місць користувачів інформаційних підсистем; упровадження сучасного програмного забезпечення; застосування новітньої методології управління.

З метою комплексного розгляду проблеми інформаційно-методичного забезпечення управління в споживчій кооперації в роботі обґрунтовано системне місце інформаційно-методичної підсистеми та її системний взаємозв'язок з функціями управління. В дисертації розроблена концепція створення єдиної автоматизованої інформаційної системи Укоопспілки та спеціалізованих підрозділів на рівні Укоопспілки і регіонів із впровадженням механізму інформаційно-методичного забезпечення управління в споживчій кооперації. В сучасних умовах найбільш проблематичним є інформаційно-методичне забезпечення на рівні споживчого товариства, що зумовило розробку інформаційно-методичного забезпечення для окремих категорій управлінського персоналу споживчого товариства.

Однією з проблем загального процесу реформування діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації є підвищення ефективності використання людських ресурсів, тому в дисертації запропонована концепція управління персоналом підприємств і організацій споживчої кооперації, згідно з якою головна мета системи управління персоналом полягає у забезпеченні кадрами, організації їх ефективного використання, професійного і соціального розвитку. Управління персоналом у споживчій кооперації спирається на використання техніко-технологічного, організаційно-економічного, соціально-психологічного та правового підходів.

У роботі визначено, що загально-корпоративна стратегія розвитку споживчої кооперації, яка в якості складової включає персонал-стратегію системи, реалізується за наступними напрямами: організація взаємостосунків і зв'язків з загальнодержавним та регіональним ринком праці і з внутрішньо-організаційними трудовими ресурсами; політика використання персоналу з урахуванням організаційно-функціональних особливостей системи споживчої кооперації; вибір і реалізація стилю управління кадрами з урахуванням рівня управління; організація горизонтальної кооперації; організація робочого місця і умов праці; політика визнання особистих успіхів у праці з урахуванням участі у кооперуванні населення; політика підготовки кадрів і підвищення їхньої кваліфікації у вищих навчальних закладах споживчої кооперації; комунікаційна політика з урахуванням галузево-територіальних особливостей.

Сформульована в дослідженні кадрова політика в системі відображає наступні напрями: загальну кооперативну політику кадрової роботи; організаційно-штатну політику (визначення потреби в кадрах, одержання галузевих замовлень на спеціалістів, оформлення призначень і переміщень персоналу, підбір кандидатів); інформаційну політику (облік, обробка, розподіл інформації); фінансову політику по відношенню до персоналу (принципи розподілу коштів, видачі винагороджень і інших виплат, забезпечення страхування). В роботі досліджено, що удосконалення системи управління зумовило створення відповідної служби управління персоналом, яка повинна стати одним із провідних структурних підрозділів організації, в межах якої інтегруються функції, зорієнтовані на персонал організації. Тому це вимагає певних перетворень у чинній організаційній структурі і визначення відповідного місця для служби управління персоналом.

Розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи управління в системі споживчої кооперації за рівнями управління передбачила створення відповідних організаційних підрозділів. Так, за результатами дослідження в роботі запропоновано на рівні Укоопспілки створити Управління кадрової політики, соціального розвитку персоналу, кооперативної освіти і науки, в межах якого доцільними є два варіанти організаційної структури управління персоналом. Нормативно-правове забезпечення його функціонування наведено в розроблених Положеннях та посадових інструкціях про Управління.

Висновки

Проведене дослідження дозволило виділити серед загальних проблем трансформації економіки України проблему вдосконалення методологічних та практичних засад управління споживчою кооперацією як соціально-економічною системою. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нові підходи до вирішення важливої наукової проблеми розвитку споживчої кооперації як соціально-економічної системи в умовах трансформації вітчизняного суспільства. Основним науковим результатом дослідження є розробка теоретико-методологічних та прикладних засад управління споживчою кооперацією України. За результатами проведеного дослідження сформульовано такі основні висновки:

1. У роботі з метою обґрунтування сутності соціально-економічної системи її досліджено як об'єкт науки і практики управління через аналіз множини характеристик, наявність яких дозволила визначити належність об'єкта до соціально-економічних систем. У дослідженні акцентована увага на розгляді соціально-економічної системи, з одного боку, як частини більш загальної суспільної системи, а з іншого, як частини ресурсів для споживання суспільства, тому що мета її розвитку повинна узгоджуватися з цілями розвитку суспільної системи. Досліджено сутність соціально-економічної системи як симбіозу соціальної та економічної сфер життєдіяльності суспільства, системного поєднання соціальної та економічної підсистем. Запропоновано визначення соціально-економічної системи України як цілісної сукупності соціально-економічних об'єктів галузевого (або сфери діяльності), територіального рівнів та окремих підприємств, які поєднані відносинами управління щодо використання власності.

2. Визначено систему поглядів на управління українською економікою в період трансформації суспільства. Дискусійність питання щодо визначення поняття "ринкове управління соціально-економічною системою" зумовила необхідність його тлумачення з методологічної точки зору як системи взаємозв'язків суб'єктів ринкового самоуправління та державного регулювання, які ґрунтуються на використанні економічних законів розвитку суспільства. Реалізація зазначених умов дозволяє створити систему ринкового управління, яка включає в себе ринкове самоуправління та державне регулювання ринку. Зазначено, що ринкове самоуправління є основою системи управління ринкової економіки і виступає як комплекс економічних, організаційних, соціальних та інших взаємозв'язків, у процесі реалізації яких задовольняються потреби і узгоджуються інтереси суб'єктів управління. Державне регулювання виконує загальнодержавні функції, а самоуправління соціально-економічної системи забезпечує виконання системоутворюючих функцій (визначає соціальну спрямованість розвитку системи) та функцій, що пов'язані з внутрішньо-системним використанням власності (визначають економічну ефективність розвитку системи).

3. Обґрунтовано положення, що стратегічний розвиток українського суспільства як вагому складову передбачає активний розвиток та реформування споживчої кооперації як соціально-економічної системи, що за своєю місією покликана реалізувати на ефективній економічній основі соціальне призначення. Споживча кооперація за своєю природою є соціально-економічною системою, мета якої націлена на реалізацію як соціальних, так і економічних завдань. Враховуючи ознаки споживчої кооперації, можна специфікувати її визначення як унікальну організацію, яка за ознаками, видами, критеріями та метою діяльності є соціально-економічною системою. Взаємозв'язок характеристик споживчої кооперації як соціально-економічної системи, якостей середовища та рис управління дозволили обґрунтувати соціально-економічну природу споживчої кооперації та визначити особливості управління кооперативним господарством. Результати авторського дослідження дозволили провести аналіз споживчої кооперації за трьома ознаками: видами відносин, функціональною ознакою, структурою.

4. Практика свідчить, що споживча кооперація України на сучасному етапі представляє собою потужну соціально-економічну систему з високим потенціалом, але процес виходу системи з кризи вимагає комплексного підходу з урахуванням вітчизняних особливостей. Визначено тенденції та закономірності розвитку споживчої кооперації, а саме: глобалізаційну активізацію, суспільну потребу в зростанні соціальної та політичної ролі, ринкову адаптацію та диверсифікацію форм діяльності й управління системою, забезпечення правової стабілізації, визначення яких стало методологічною основою обґрунтування напрямів удосконалення системи управління споживчої кооперації України та розробки концепції їхньої реалізації. Доведено, що суб'єкт управління кооперативної системи ініціює суспільні соціальні умови, які повинні забезпечити розвиток кооперативних цінностей, соціальну підтримку пайовиків та кооперованого населення.

5. Розвиток споживчої кооперації розглянуто через призму використання прогресивних кількісних та якісних підходів, зокрема економіко-математичного (економетричного) моделювання на основі опису та аналізу сукупності всіх елементів вказаної системи. З метою дослідження реального стану об'єкта в просторово-часовому середовищі проведено моніторинг функціонування системи споживчої кооперації України та проаналізовано господарсько-фінансові показники діяльності Укоопспілки, показники фінансової стійкості, платоспроможності та рентабельності. В роботі розроблено прогнозні моделі розвитку споживчої кооперації на 2005-2007 рр., в яких забезпечено адекватність створеної моделі об'єкта моделювання, враховано наслідки змін інформаційних, фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, що свідчать про позитивні тенденції діяльності системи.

6. Розроблено модель регуляторної оцінки впливу зовнішнього середовища, що забезпечує своєчасність і адекватність прийняття стратегічних рішень щодо управління кооперативною системою, визначено коефіцієнти вагомості чинників зовнішнього середовища споживчої кооперації. Проведено діагностику складу чинників макро- та мікросередовища для споживчої кооперації, виділено їхні основні групи. Обґрунтовано, що управління чинниками зовнішнього середовища споживчої кооперації з метою створення сприятливих умов є прерогативою систем більш високого рівня ієрархії, і, в першу чергу, економічної політики держави. Разом з тим, непрямий вплив кооперативної системи на чинники зовнішнього середовища реалізується за допомогою зворотних зв'язків між системами різного ієрархічного рівня за допомогою регулювання внутрішньо-системних чинників підприємства.

7. З урахуванням сучасних реалій чинні проблеми управління в споживчій кооперації поділено на три групи: проблеми управлінського сприяння ринковоадаптованості системи; проблеми професіоналізації та науково-методичного забезпечення ринковоструктурованого управління; проблеми управлінського забезпечення дотримання ринковоактуалізованих кооперативних принципів управління. Адаптація споживчої кооперації до нових умов життєдіяльності вимагає перебудови системи управління нею. Визначено головні пріоритети: демократизація організаційної структури; відновлення ролі пайовиків у процесі управління та контролю; перехід до професійного управління; реалізація кадрової політики; розмежування функцій органів самоуправління і професійного апарату управління; оптимізація галузево-функціональної структури; оптимізація керованості; удосконалення інформаційно-методичного забезпечення управління. У роботі запропоновано визначення процесу демократизації організаційної структури управління в споживчій кооперації.

8. Запропоновано сучасну класифікаційну систему відносин управління. Теоретичні узагальнення праць фахівців із проблематики науки управління та практичний досвід щодо прояву відносин управління в сучасному суспільстві дозволили конкретизувати категоріальну назву цих відносин: доцільніше з науково-управлінської та практично-управлінської точки зору використовувати термін не "управлінські відносини", а "відносини управління", який відображає визначення процесу через управління. Це тлумачення набуває свого змісту в практичній діяльності, яка має бути спрямована на вдосконалення саме процесу управління в споживчій кооперації.

9. З метою комплексного виявлення системи закономірностей управління запропонована оновлена класифікація за ознаками та ринкове трактування, яке відображає методологічні підходи й особливості їх використання в споживчій кооперації, а саме: дотримання співвідносності, пропорційності та динамічної рівноваги; єдність процесів формування, функціонування і розвитку кооперативної системи управління на основі взаємодії та цілісності всіх її складових; оптимальне поєднання централізації та децентралізації як внутрішній прояв закономірності та державного регулювання і самоуправління як її зовнішній прояв.

10. Результати узагальнення теорії управління та практики сучасного господарювання визначили систему принципів управління в споживчій кооперації як сукупність специфічних принципів управління, які притаманні споживчій кооперації як соціально-економічній системі, та які є особливим проявом відносин управління на певному рівні абстракції і відображають демократичність членства і контролю, незалежність і економічність участі; забезпечення освіти, інформації та співробітництва заради реалізації соціальної місії кооперативу. Визначення ринкового прояву відносин, закономірностей та принципів управління дозволили розробити концепцію удосконалення системи управління та ринковоадаптовану модель її реалізації.

11. Об'єктивно обґрунтовано положення, що стратегічний розвиток українського суспільства як вагому складову зумовлює активне реформування кооперативної системи на основі ринковоадаптованої моделі управління споживчої кооперації, яка відображає реалізацію визначених у роботі концептуальних підходів до її удосконалення. Концепція удосконалення системи управління передбачає реалізацію мети системи з урахуванням забезпечуючих підсистем і передумов удосконалення, напрямів реалізації концепції і розвитку системи та діалектичну залежність мети і результату вдосконалення системи управління, спрямовану на відтворення соціально-економічної місії споживчої кооперації України, та відображає ринкові особливості застосування відносин, закономірностей та принципів управління. Відповідно до умов розвитку системи споживчої кооперації та системоутворюючих документів запропонована модель системи управління споживчої кооперації, адаптована до сучасних умов розвитку українського суспільства, яка враховує характер споживчої кооперації України, по-перше, як соціально-економічної системи за функціональною та структурною ознакою, видами діяльності, відносинами управління, по-друге, як ринковоадаптованої системи за визначенням суб'єктів, функцій та спрямованості розвитку системи.

12. Обґрунтована необхідність кількісної і якісної оцінки систем управління шляхом вирішення проблеми якості, синтетичним показником якої виступає керованість. Наведений кількісний та якісний аналіз економічних, організаційних, інформаційних та соціальних умов і чинників керованості дозволив визначити їх раціональні значення та співставити з існуючими в системі споживчої кооперації. Визначення зв'язку між показниками керованості, її потенціалу та підсистемами управління дозволило виділити ті підсистеми управління, які потребують удосконалення, рекомендований рівень показників потенціалу керованості та провести розрахунки вибору альтернативних варіантів реорганізації структури управління кооперативного підприємства.

13. Доведена необхідність якісних перетворень інформаційно-методичного забезпечення системи управління споживчої кооперації як сукупності організаційних, нормативно-правових, технічних, програмних, кадрових складових. В роботі визначене його системне місце та взаємозв'язок з функціями управління, для цього досліджено рух та трансформацію видів інформації, використання та системну взаємодію з функціональною підсистемою. Запропонована концепція створення єдиної автоматизованої інформаційної системи Укоопспілки та спеціалізованих підрозділів на рівні Укоопспілки і регіону з упровадженням механізму інформаційно-методичного забезпечення управління. Розроблено інформаційно-методичне забезпечення для окремих категорій управлінського персоналу споживчого товариства.

14. Удосконалено концептуальні підходи до системи управління персоналом з урахуванням створення відповідних служб, які повинні стати провідними структурними підрозділами організації, в межах яких інтегруються функції, зорієнтовані на персонал організації через запропоновану концепцію управління персоналом. Обґрунтовані перетворення в чинній організаційній структурі і визначено відповідне місце для служби управління персоналом. Розроблено нормативно-правове забезпечення її функціонування в Положеннях та посадових інструкціях.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

споживчий кооперація управління персонал

Монографії

1. Маркіна І.А. Методологія сучасного управління: Монографія. - К.: Вища шк., 2001. - 311 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Маркіна І.А. Ринкові особливості менеджменту споживчої кооперації України // Регіональні перспективи. -1999. - №4 (7). - С.79-81.

3. Маркіна І.А. Проблеми розвитку менеджменту споживчої кооперації України // Торгівля, комерція, підприємництво: Зб. наукових праць Львівської комерційної академії - Львів: Коопосвіта, 1999. - С.28-31.

4. Маркіна І.А. Методологічні елементи системного підходу // Формування ринкової економіки в Україні: Зб. наук. праць Львівського національного університету ім. І.Франка. - Випуск 5. - Львів: Інтереко, 1999 р. - С.55-60.

5. Маркіна І.А. Проблема керованості в соціально-економічних системах // Експрес - новини: наука, техніка, виробництво. - 1999 р. - №16. - С.35-41.

6. Маркіна І.А. Методологічний аналіз поняття управління як наукової категорії // Вчені записки: Наук. зб. КНЕУ. Випуск 2. - К.: КНЕУ, 1999 р. - С.75-79.

7. Маркіна І.А. Управлінські аспекти державного регулювання та самоуправління суб'єктів господарювання // Регіон: проблеми і перспективи. - 1999. - №4. -

8. С.23-26.

9. Маркіна І.А. Методологічні підходи до аналізу та синтезу систем управління // Торгівля і ринок України: Тематичний зб. наук. праць з проблем торгівлі і громадського харчування. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2000. - Вип.10. Т 2. - С.85-91.

10. Маркіна І.А. Методологічні аспекти організації соціально-економічної системи //Вісник ПДСІ. - 2000 р. - №2 (9). - С.54-57.

11. Маркіна І.А. Системне місце принципів та закономірностей управління в сучасній організації // Вісник державного університету "Львівська політехніка": Зб. наук. праць "Менеджмент та підприємництво в Україні; етапи становлення і проблеми розвитку". - Львів, 2001. - №417. - С.257-262.

12. Маркіна І.А. Комплексний підхід до вирішення проблеми організації управління підприємством // Економіка: проблеми теорії та практики: Міжвузівський зб. наук. праць.- Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2000. - Вип. 9. - С.55-65.

13. Маркіна І.А. Методологічні основи удосконалення системи управління підприємством // Вісник Харківського державного економічного університету. -2000. - № 2 (14). - С.72-75.

14. Маркіна І.А. Методологічні питання ефективності управління // Фінанси України. - 2000. - №6. - С.24-32.

15. Маркіна І.А. Ринкові аспекти застосування закономірностей управління // Регион, город, предприятие в условиях переходной экономики: Сб. науч. тр. - Донецк, 2000. - С.157-161.

16. Маркіна І.А. Методологічні аспекти закономірностей управління сучасною соціально-економічною системою // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія: економічні науки. - 2001.- № 4 (2).- С.47-51.

17. Маркіна І.А. Управлінські аспекти властивостей соціально-економічних систем // Вісник Технологічного університету Поділля. Ч 2. Економічні науки. - 2002. - № 4. - С.171-175.

18. Маркіна І.А. Сучасні аспекти розвитку вітчизняної науки управління // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Науковий журнал Тернопільської академії народного господарства. - 2002. - №7/1. - С.40-43.

19. Маркіна І.А. Методологічні особливості відносин управління в сучасній соціально-економічній системі // Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 14.-Донецьк: ДонДУЕТ, 2002. - Т.1. - С. 309-316.

20. Маркіна І.А. Деякі аспекти теоретико-методологічного підходу до управління соціально-економічною системою // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка.- 2002. - №63. - С. 35-36.

21. Маркіна І.А. Теоретичні аспекти взаємодії соціального управління та потреб соціальної системи // Социально-экономические аспекты промышленной политики и человеческое развитие: Сб.науч.тр. - Донецк, 2003. - Т.2. - С.174-180.

22. Маркіна І.А. Управління економічними параметрами розвитку соціально-економічної системи регіону // Зб. наукових праць УДУВГП. - Рівне: УДУВГП, 2003. - С.89-94.

23. Маркіна І.А. Розробка економіко-організаційної моделі управління соціально-економічною системою // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2003. - Вип.177. Т.1- С.52-59.

24. Маркіна І.А. Ринкове трактування закономірностей управління соціально-економічною системою підприємства // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія: економічні науки. - 2003. - Вип. 4. - С.47-53.

25. Маркіна І.А.Адаптивне моделювання сучасних соціально-економічних систем // Регіональні перспективи. - 2004. - № 3-5 (40-42). - С.12-14.

26. Маркіна І.А. Інформаційно-методичне забезпечення управління в споживчій кооперації // Бізнес-інформ: Науково-інформаційний журнал. - 2006. - №6. -С. 127-133.

Тези доповідей та матеріали конференцій

27. Маркіна І.А. Проблеми удосконалення системи управління споживчої кооперації // Проблеми розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі:

28. Зб. наук.пр. учасників Міжнар.науково-практ. конф.- К.: Коопосвіта. - 1998. - Ч. 1. - С.146-152.

29. Маркіна І.А. Ринкові аспекти управління споживчою кооперацією України // Розвиток споживчої кооперації - теорія і практика: Зб. наук. пр. Міжнар. симпозіуму. - Кишинев: Кооп. Ун-т. Молдови, 1998. - С.98-102.

30. Маркина И.А. О проблемах рыночного самоуправления потребительской кооперации //Региональные проблемы развития предпринимательства: Сб. тез. научно-практ. конф.- Гомель: Гомельский облисполком. - 2000.- С.112-115.

31. Маркіна І.А. Адаптація системи управління споживчої кооперації до умов реформування економіки України// Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України XXI століття: Зб.наук.пр. учасників конференції. - К.: Укоопосвіта, 2001. - С. 188-193.

32. Маркіна І.А. Формування концепції реформування системи управління персоналом споживчої кооперації України // Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення: Зб. наук. пр.- Донецьк. - 2005.- Том 1. - С. 303-306.

33. Маркіна І.А. Концептуальні засади розвитку споживчої кооперації як ринкової соціально-економічної системи // Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти: Матер. III міжнар. наук. конф. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2006. - С.135-136.

Інші видання

34. Маркіна І.А. Менеджмент підприємства: Навчальний посібник. - К.: Коопосвіта, 2000. - 267 с.

35. Маркина И.А. Теория и история современного менеджмента. - М.: ЦУМК, 1995. - 76 с.

36. Маркіна І.А. Правове забезпечення організації управління в сучасних умовах // Підприємництво, господарство і право. - 2001. -№ 2. - С.81-85.

37. Маркіна І.А. Оновлена система: новий підхід до управління // Вісті: діловий випуск. - К.: Вісті. - 2001. - № 21.- С.21.

38. Маркина И.А. Совершенствование кооперативной идеологии и профессиональ-ного аппарата управления как залог адаптации системы потребительской кооперации Украины к рыночным условиям хозяйствования // Фундаментальные и прикладные исследования. Научно-теоретический журнал Московского университета потребительской кооперации. - 2004. - № 2-3. - С. 85-91.

39. Маркина И.А. Системология управления потребительской кооперацией как социально-экономической системой // Вестник Карагандинского экономического университета: экономика, философия, педагогика, юриспруденция - 2004. - № 1. - С.319-322.

40. Маркіна І.А. Формування ефективної концепції управління споживчою кооперацією України як соціально-економічною системою // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія: економічні науки. - 2005. - №1 (12). - С. 32-44.

Размещено на Allbest.ru