Науково-методичні основи регулювання тарифної політики у сфері телекомунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний економічний інститут міністерства економіки України

УДК 338.53:621.39

планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науково-методичні основи регулювання тарифної політики у сфері телекомунікацій

Мостовенко Олексій Олександрович

Київ-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті (НДЕІ) Міністерства економіки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Науменко Володимир Іванович, Рахункова палата України, радник Голови

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Базилюк Антоніна Василівна, НДЕІ Міністерства економіки України, завідувач відділом цінової політики

- кандидат економічних наук Іванова Наталія Юріївна, Києво-Могилянська Академія, доцент факультету економічних наук

Провідна установа: Національний інститут стратегічних досліджень (м. Київ), відділ економічної і соціальної стратегії

Захист відбудеться "27" квітня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розіслано " 21 " березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук О.Ю. Рудченко

Анотації

Мостовенко О.О. Науково-методичні основи регулювання тарифної політики у сфері телекомунікацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено питанням дослідження проблем та пошуку шляхів удосконалення ціноутворення в сфері телекомунікацій галузі України.

В дисертації проаналізовано основні концептуальні та методологічні підходи щодо вдосконалення ціноутворення на ринках монопольного типу, до яких відноситься телекомунікаційний ринок України. Встановлено недоліки існуючої системи ціноутворення в досліджуваній сфері, серед яких відірваність тарифів від їх собівартості, монопольне ціноутворення, слабкість механізмів ринкового регулювання, а також запропоновані шляхи їх подолання.

Основні результати дослідження знайшли своє використання при розробці тарифів ТОВ "Оптима-Телеком", що дозволило підвищити якість обслуговування споживачів послугами електрозв'язку та ефективність функціонування мереж зв'язку.

Ключові слова: тарифи, телекомунікаційні послуги, монопольне ціноутворення, державне регулювання.

Мостовенко А.А. Научно-методические основы регулирования тарифной политики в сфере телекоммуникаций. - Рукопись.

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку світової цивілізації інформаційний ресурс стає важливим чинником усіх соціальних, економічних та політичних процесів. Враховуючи те, що інформаційні технології є органічним і невід'ємним елементом побуту людини сучасного цивілізованого світу, від розвитку ринку телекомунікаційних послуг залежить можливість інтеграції України в світову спільноту, модернізації національної економіки, поліпшення умов життя людей, підвищення його комфортності, зростання інформованості та комунікабельності суспільства.

Розвиток телекомунікаційної галузі України відбувається в надзвичайно складних умовах. З одного боку, це пов'язано з технологічною відсталістю, кризовим станом економіки, різким зниженням доходів широких верств населення. З іншого боку, існує досить висока монополізованість ринку телекомунікацій, на якому діє практично єдиний виробник - ВАТ "Укртелеком".

Завдання модернізації вітчизняних телекомунікацій вимагає докорінного реформування механізму функціонування галузі. Найактуальнішою проблемою такого реформування є необхідність подолання застарілих підходів до формування цін на послуги електрозв'язку. Існує також потреба адаптувати принципи формування тарифів на послуги зв'язку задачам прискореної модернізації підприємств телекомунікаційної сфери, залучення інвестицій та новітніх технологій з метою найбільш повного задоволення потреб українського суспільства в послугах сучасного електрозв'язку.

Пошуку шляхів вдосконалення ціноутворення на монопольних ринках, до яких відноситься і вітчизняний телекомунікаційний ринок, присвятили свої праці такі закордонні та вітчизняні фахівці: Шерер Ф., Росс Д., Чамберлін Е., Гелхорн Е., Ковачич В., Базилюк А.В., Баришева А.В., Гончар М.С., Дахно І.І., Іванова Н.Ю., Сухотін Ю.В. Шастіко А.Е.

Проблеми розвитку телекомунікаційного ринку України розглядали в своїх працях такі вітчизняні учені, як: Е.Е. Володіна, А.М. Довгий, Н.А. Князєва, Олійник Д.І., В.Н. Орлов, І.А. Попова, Е.Н. Стрельчук, Т.Е. Тиханова та інші.

Серед невирішених раніше проблем слід виділити необхідність розробки та впровадження принципів ціноутворення, що відповідали б нинішнім реаліям функціонування телекомунікаційного ринку України з врахуванням світового досвіду в даній сфері, створення ефективних механізмів державного регулювання тарифної політики операторів телекомунікаційного ринку в умовах недосконалої конкуренції, вдосконалення методик виявлення монопольних цін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язано з плановими науковими темами НДЕІ Міністерства економіки України, зокрема з теми "Створення системи контролю цінової ситуації на монополізованих ринках" (2003-2004 рр., номер державної реєстрації ОК 0203V008487), де автором розроблені пропозиції щодо вдосконалення методики виявлення монопольних цін.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних основ політики тарифного регулювання на ринку телекомунікаційних послуг та визначення організаційно-економічного механізму її реалізації, що сприятиме вирішенню задачі модернізації галузі, залучення інвестицій та новітніх технологій для найбільш повного задоволення потреб українського суспільства в послугах електрозв'язку.

Відносно до визначеної мети основними завданнями дисертації є:

* визначити сутність, структуру та функції ціни та розглянути еволюцію наукової думки стосовно розуміння економічної природи ціни;

* визначити особливості ціноутворення на ринках з недосконалою конкуренцією, методи встановлення монопольних цін та розробити підходи щодо їх вдосконалення;

* систематизувати сучасні проблеми розвитку телекомунікаційної сфери України, визначити основні чинники, що впливають на цінову політику суб'єктів телекомунікаційного ринку;

* проаналізувати фінансово-економічний стан монополіста телекомунікаційної галузі України ВАТ "Укртелеком", розглянути можливість коригування його тарифної політики;

* розробити основні концептуальні принципи побудови тарифної політики в телекомунікаційній сфері України;

* удосконалити механізм державного регулювання телекомунікаційного ринку.

Об'єктом дослідження є процес ціноутворення в телекомунікаційній галузі України, а його предметом Ї теоретичні, методичні та практичні питання тарифної політики та напрями вдосконалення її регулювання.

Методологію дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи дослідження економічних об'єктів, явищ та процесів. Системний підхід використаний в ході аналізу ринку послуг зв'язку. В ході дослідження та співставлення економічних показників та коефіцієнтів використовувались методи порівняння, статистичного групування, узагальнення тощо. Метод моделювання використовувався з метою відображення та подальшого дослідження і виявлення сутнісних взаємозв'язків між різними елементами економічних явищ та процесів. Були використані такі спеціальні методи, як кореляційний аналіз (для визначення взаємозв'язку та ступеню впливу між деякими фінансово-економічними показниками), графічний метод, економіко-математичні та інші методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Полягає у визначенні наступних основних положень:

одержано вперше:

розроблена концепція поетапного переходу телекомунікаційної сфери до моделі ринкового ціноутворення з мінімальним ступенем впливу держави на коло регульованих тарифів, суть якої полягає на першому етапі у збереженні в найближчий час практики формування збиткових тарифів з послідовним зниженням перехресного субсидування на основі тарифікації послуг по двох категоріях користувачів: населення і організацій (з ліквідацією пільгових тарифів для державних установ); на другому - у поступовому переході до методу граничного ціноутворення по кожному виду послуг на основі коефіцієнтів, що враховують інфляційну компоненту впливу на зміну витрат і граничну ефективність діяльності операторів зв'язку;

розроблений на основі визначення пріоритетів державної політики в телекомунікаційній сфері організаційно-економічний механізм її державного регулювання, що представляє собою комплекс взаємозалежних і взаємопов'язаних систем забезпечення, в межах яких визначаються інструменти реалізації відповідних регуляторних функцій, реалізація яких сприятиме розширенню доступу споживачів до телекомунікаційних послуг та поліпшенню їх якості;

обґрунтована необхідність встановлення органами виконавчої влади жорсткого зовнішнього контролю за здійсненням господарської діяльності суб`єктів господарювання телекомунікаційної галузі у випадках, коли дуалізм владних і господарських функцій не може бути швидко усунений, та напрями подальшого розмежування функцій регулювання між Національною комісією з питань регулювання зв'язку та Центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку, що буде сприяти поліпшенню державного регулювання цією сферою;

удосконалено:

організаційну структуру управління монополізованого комплексу, в межах якої здійснено розмежування сфер, де необхідно сприяти розвитку конкуренції, та сфер природної монополії, де така конкуренція економічно невиправдана, та обґрунтована доцільність здійснення примусового організаційного поділу мережного обслуговування на основі виділення із складу ВАТ "Укртелеком" підрозділу по управлінню первинних та зонових мереж, а також посилення контролю щодо сплати за доступ до мереж;

* методичні підходи щодо здійснення якісного аналізу собівартості продукції, суть яких полягає у врахуванні монопольної поведінки суб`єктів господарювання, що дозволили в процесі проведення аналізу виявити алогічні суперечливі взаємозалежності. Зокрема, це стосується зростання витрат при зростанні продуктивності праці. Відмічена закономірність була пояснена поведінкою фірми-монополіста, схильного до приховування економічного ефекту від модернізації виробництва, з метою зменшення податкового навантаження. Знайдені й інші необґрунтовані витрати штучного завищення собівартості надання послуг як ознаки виявлення монопольної поведінки;

дістало подальшого розвитку:

методика визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, в основу якої покладено принцип порівняння ціноутворення монополіста та виробника аналогічної продукції, що діє на конкурентному ринку, що, на відміну від діючої методики, дозволяє встановити не лише факт наявності монополіста або групи домінуючих на ринку суб'єктів, а й виявити факт зловживань ринковою владою;

Основні положення дисертації

У першому розділі "Теоретичні питання ціноутворення в галузях монопольного типу" було досліджено формування політики ціноутворення з акцентом на його особливостях в умовах недосконалої конкуренції. Такий підхід зумовлений потребою теоретичного підґрунтя для подальшого дослідження ціноутворення в сфері телекомунікацій України, де присутні ознаки монополізму.

В економічній теорії виділяються два основних напрями пізнання економічної природи ціни: марксистський, котрий визнає, що в основі ціни лежить вартість, і австрійський (маржинальний), який вважає, що базою ціни є корисність товару. В наш час більшість економістів вважає, що для розуміння сутності ціни доцільно об'єднати різні підходи і розглянути поняття "вартість" як категорію, що має дуалістичний (двоїстий) характер і виконує одночасно дві функції: функцію обліку витрат і функцію обліку суспільних потреб, що виявляється в корисності товарів.

На ринкову вартість товару впливають умови виробництва, монополізм виробників, відповідність суспільним потребам і співвідношення попиту та пропозиції. Ринкова вартість є основою ринкової ціни, а її кінцевий рівень залежить від кон'юнктури. У свою чергу на кон'юнктуру ринку впливає комплекс факторів, що визначають динаміку попиту та пропозиції.

Узагальнення досвіду ціноутворення на конкурентних та монопольних ринках дозволило з'ясувати, що обсяг виробництва у конкурентній галузі варіює навколо точки, де ціна дорівнює граничним витратам. Монополізована галузь має можливість виробляти продукцію у таких обсягах, при яких ціна буде вище граничних витрат. Отже, якщо фірма є монополістом, діє на ринку з недосконалим конкурентним середовищем, то у загальному випадку ціна буде вище, а випуск - нижче, ніж при досконалій конкуренції. З цієї причини в галузі з монополістичною структурою добробут споживачів звичайно буває нижче, ніж у галузі з конкурентною структурою.

Конкурентні ринки сприяють більш ефективному обміну товарів та ресурсів, а монопольні Ї однобічній вигоді монополіста, причому сукупні суспільні втрати в кінцевому рахунку більші, ніж виграш монополіста. Отже, монополія з точки зору суспільного добробуту та економічної доцільності неефективна.

З огляду на неефективність монопольних ринків, в інтересах суспільного добробуту більшість країн обмежує ринкову владу монополіста шляхом створення пільгових умов для підприємств, що виходять на монополізований ринок, а також для зниження цін на товари та послуги монополіста до рівня граничних витрат; усунення бар'єрів входу на ринок та інших заходів. Однак у підприємств-монополістів є різноманітні можливості приховати наявність монопольних цін. Так, встановлення монопольних цін можливе при незмінних цінах на продукцію, споживча вартість якої знижується через погіршення якості. Крім того, підприємство-монополіст, встановлюючи монопольні ціни, може приховати монопольний прибуток, збільшуючи витрати, які є економічно невиправдані. В зв'язку з цим в роботі була поставлена задача розробки методів виявлення фактів застосування монопольних цін та ступеню їх завищення.

Для цілей виявлення наявності підприємств, що займають домінуюче становище на ринку, можна використати методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, розроблену Антимонопольним комітетом України, яка дозволяє встановлювати лише факт наявності монополіста або групи домінуючих на ринку суб'єктів на ринку певного товару (товарів). Однак чітких рекомендацій щодо кількісної оцінки цінових зловживань вона не дає.

Для визначення ступеню завищення цін внаслідок використання монопольної влади в роботі був використаний метод порівняння цін за різних умов ціноутворення. Основу даного методу складає порівняння ціноутворення суб'єкта господарської діяльності, що володіє ринковою владою, та фірми, що є виробником аналогічної продукції, але діє на конкурентному ринку. Після низки коригувань розміру тарифів досліджуваних виробників, що покликані позбавити впливу факторів середовища (вартість ресурсів, податків, норми прибутку, ризиків тощо), визначаються ціни для співставлення. Подальший аналіз має виявити різницю в цінах витрат, не зумовлених потребами виробництва, які є наслідком неефективної діяльності чи свідомого завищення витрат.

Даний метод дає можливість встановити факт завищення цін монополістом у порівнянні з ринковою ціною. У випадку такого відхилення цін монополіста від ринкової рівноважної ціни, що перевищує визначені критерії для даного галузевого ринку, можна констатувати наявність зловживань ринковою владою та застосувати до порушника відповідні санкції.

В країнах з розвинутим телекомунікаційним ринком існують значні розбіжності в принципах і методах формування тарифів. Тому в роботі обґрунтовується необхідність застосування при визначенні тарифів на послуги зв'язку метода "стельових цін", що дозволяє враховувати основні параметри ринку послуг зв'язку, які можуть використовуватися як у системі державного регулювання, так і при вільному формуванні цін.

В другому розділі "Телекомунікаційна галузь: тенденції розвитку та особливості тарифної політики" аналізується динаміка ринку телекомунікаційних послуг та особливості її ціноутворення. Зокрема, за останні роки значно розширився обсяг надання телекомунікаційних послуг, особливо комп'ютерного зв'язку (табл. 1). Водночас, характерне для цього ринку домінування окремих суб'єктів зберігалось і навіть посилилось. Після придбання ВАТ "Укртелекомом" у повну власність компанії "Утел" на ці дві структури приходиться більш ніж 50% обороту галузі (табл. 2). Ця обставина суттєво впливає на розвиток галузі в цілому і тарифної політики зокрема. Окрім того, ВАТ "Укртелеком" зараз практично один володіє первинною мережею. Інші оператори забезпечують зв'язок шляхом оренди ліній і каналів у монополіста. На магістральному і зоновому рівнях основним конкурентом для первинної мережі ВАТ "Укртелеком" в перспективі можуть стати мережі зв'язку різних відомств, що володіють власною інфраструктурою національного масштабу.

Однак державні органи управління у сфері телекомунікацій не видають дозволів на комерційне використання відомчих мереж. Такий стан негативно впливає на інвестиційну привабливість галузі в цілому, оскільки всі суб'єкти ринку змушені користуватися магістральними мережами одного оператора, що визначає високу ступінь залежності від цінової політики монополіста, підвищує собівартість послуг інших операторів та створює значні ризики в їх діяльності.

Зараз в Україні тарифи електрозв'язку регулюються шляхом встановлення граничних тарифів, розмір яких визначається за результатами господарської діяльності суб'єктів ринку. Разом з цим, дослідження фінансово-господарського стану головного учасника ринку - ВАТ "Укртелеком" показало, що декларований ним прибуток не дозволяє суттєво скоригувати тарифну політику в бік зниження тарифів, оскільки це призведе до скорочення прибутків та уповільнення програми технічного переоснащення підприємства. В той же час, існують деякі ознаки, що свідчать про наявність немотивованих витрат, з метою приховування реальних прибутків. Це призводить до того, що тарифи на деякі види продукції зв'язку значно (в 3-4 рази) вище тарифів на ті ж послуги в розвинутих країнах.

Характерним є те, що у межах визначених тарифів на окремі види послуг встановлюється неадекватність їх розмірів. Існують досить високі базові тарифи на міжміські і міжнародні телефонні розмови, величина плати за оренду телефонних і телеграфних каналів, і - одночасно - низькі збиткові тарифи на послуги сільського телефонного та телеграфного зв'язку тощо. Така система тарифікації послуг вимагає перехресного субсидування, при якому збитки від послуг, реалізованих по тарифах, встановленим нижче собівартості, дотуються за рахунок прибутку, одержуваного від високорентабельних послуг, ціна на які установлена вище вартості їхнього виробництва. При цьому перехресне субсидування здійснюється як у межах однієї підгалузі, так і між підгалузями електрозв'язку.

Таблиця 1. Обсяг наданих послуг зв'язку у 2001-2004 рр.

Таблиця 2. Послуги зв'язку: розподіл доходів

Водночас, низький рівень тарифів на значне коло послуг (перед усім для населення і бюджетних організацій) не забезпечує операторам необхідних засобів для розвитку мереж зв'язку. Незважаючи на високі темпи введення виробничих потужностей, у багатьох областях кількість заяв на установку телефонів від населення залишається досить значимою. Стан матеріальної бази підприємств характеризується низькою часткою сучасного прогресивного устаткування і високим рівнем зносу.

Таким чином, практика перехресного субсидування не дозволяє реалізувати стимулюючу функцію ціни, створити механізм заохочення інвесторів вкладати кошти в низькорентабельні підгалузі (зокрема, сільський та телеграфний зв'язок) і вимагає нових принципів ціноутворення. Для реалізації відтворювальної функції ціни необхідно дати можливість виробникам послуг встановлювати ціну на рівні, що дозволяє отримувати прибутки не нижчі за середньогалузеві. У випадку, якщо низький платоспроможний попит не дозволить виробникам підняти ціну на збиткові послуги, необхідно вжити заходів для стимулювання попиту шляхом дотацій споживачам чи виробникам.

Одночасно з цим необхідно обмежити прояви монополізму або ослабити його дію. Тому доцільно розмежувати сфери, де необхідно сприяти розвитку конкуренції, "включенню" механізмів ринкового ціноутворення, та власне сфери природної монополії, де така конкуренція економічно невиправдана. В роботі були визначені види діяльності, що відносяться до сфери природної монополії. У вертикально інтегрованій компанії типу ВАТ "Укртелеком" риси природної монополії властиві лише одному з зосереджених у її рамках напряму діяльності. Це стосується, в першу чергу, експлуатації первинної мережі, мереж телефонного зв'язку, а от експлуатація передавальних пристроїв для надання населенню послуг зв'язку, не відноситься до сфери природної монополії і може здійснюватись на конкурентних засадах різними операторами зв'язку. Для організації ефективної конкуренції в телефонному зв'язку необхідний вільний доступ до мереж, власником яких є ВАТ "Укртелеком", який, в свою чергу, сам надає ці послуги і здійснює опір конкуренції. Підтвердженням цього є факти обмеження конкуренції в міжнародній телефонії, де відбулося позбавлення ліцензій значної кількості операторів IP-телефонії, які надавали послуги за більш низькими цінами.

Для виправлення цієї невідповідності запропоновано здійснити примусовий організаційний поділ мережного обслуговування (діяльність з рисами природної монополії) і постачання телекомунікаційних послуг шляхом виділення зі складу ВАТ "Укртелеком" підрозділу по управлінню первинної та зонових мереж.

У третьому розділі "Основи ціноутворення в сфері телекомунікацій та шляхи удосконалення його регулювання" розглянуто існуючу практику тарифного регулювання та визначені основні напрями його вдосконалення.

Порядок формування тарифів у телекомунікаційній галузі не зазнав суттєвих змін з часів командно-адміністративної системи. Однією з причин такого стану є відсутність концепції розвитку галузі та принципів формування галузевої тарифної політики. За цих умов радикальна лібералізація ринку в сфері телекомунікацій може призвести до кризових явищ, як це мало місце в період 2001-2003 рр. у світовому телекомунікаційному просторі, коли завищені прогнози розвитку галузі спровокували залучення значних кредитних ресурсів та інвестицій у розбудову мереж. Їх сукупна пропускна здатність перевищила реальні потреби галузі майже в 100 разів. Таким чином, у буквальному розумінні "були закопані в землю" гігантські кошти, а в результаті створені потужності виявились надлишковими, що вилилось у масові банкрутства телекомунікаційних компаній. На грані банкрутства були навіть такі лідери галузі, як French Telecom та Dоісhe Теlеkоm.

Оцінюючи світовий досвід формування концептуальних підходів проведення тарифної політики, слід зазначити, що основоположним принципом формування тарифів у країнах з розвинутими мережами телекомунікацій є орієнтація на величину і структуру витрат виробників послуг. В той же час уряди провідних економічно розвинених країн визнали, що національні мережі зв'язку мають працювати з високим ступенем ефективності, в забезпеченні якого держава має відігравати помітну роль, а саме: встановлювати чіткі завдання для операторів суспільних мереж електрозв'язку, надаючи їм достатньо автономії, необхідної для ефективної роботи всіх аспектів бізнесу, включаючи тарифікацію послуг.

В ринкових умовах не варто також ігнорувати такий могутній стимул для зниження витрат і тарифів на послуги зв'язку, як розвиток конкуренції в телекомунікаційному секторі. Наявність на ринку послуг зв'язку декількох операторів змушує їх так будувати свою тарифну політику, щоб абоненти зверталися саме до цієї компанії, а не до конкурента.

Розуміючи важливість підтримання конкуренції в галузі, необхідно створювати умови для її прояву, зважаючи на її специфіку та закріплення за певними суб'єктами телекомунікаційного ринку відповідного статусу.

У системі тарифікації послуг деяких економічно розвинених країн ще зберігається принцип цінової дискримінації. Він застосовується з метою одержання необхідних капітальних вкладень на розвиток мереж зв'язку на основі встановлення високих тарифів за підключення до мережі. Це робило недоступними традиційні в нинішньому розумінні послуги для багатьох потенційних абонентів, але дозволяло в досить короткий термін акумулювати інвестиційні ресурси і прискорити створення нових технічних засобів.

Використовуючи цей принцип в Україні, слід зазначити, що у вітчизняній галузі практика дискримінації не несе в собі стратегічно значущих цілей і лише компенсує збиткову діяльність в одних підгалузях за рахунок завищення тарифів і отримання надприбутків у інших, підтримуючи тарифні диспропорції, що склалися ще в дореформений період. Очевидно, що таку ситуацію необхідно подолати, і зробити це потрібно в рамках єдиної концепції, що враховувала б інтереси і споживачів, і виробників.

Водночас базові принципи тарифної політики в телекомунікаційній галузі мають базуватися не лише на короткострокових інтересах окремих виробників-монополістів, а на створення умов для прискореного розвитку галузі, зростання добробуту як виробників, так і споживачів телекомунікаційних послуг. З урахуванням сучасного стану розвитку та забезпечення інтересів споживачів в основу побудови тарифів мають бути покладені такі принципи: орієнтація на величину і структуру витрат та стимулювання ефективної діяльності виробників послуг; передбачуваність тарифної політики; конкурентність; врахування інтересів та захисту споживачів.

Реалізація галузевої тарифної політики за цими принципами може викликати деякий конфлікт інтересів, коли реалізація одних принципів буде суперечити реалізації інших. Так, забезпечення соціальної спрямованості тарифів та захисту інтересів широких верств населення може призвести до зниження прибутків підприємств, інвестиційної привабливості галузі, можливості розвитку, технічного переоснащення. Це потребує від регулювальних органів надзвичайно обережної та виваженої компромісної політики регулювання галузі. Для подолання конфлікту інтересів, а також усунення перешкод на шляху розвитку галузі в роботі запропонована концепція поетапного регулювання тарифів відповідно до сформульованих принципів (рис. 1).

Досягнення мети регулювання має відбуватися у два етапи. На першому етапі ставиться задача удосконалення структури тарифів у підгалузях зв'язку і групах споживачів на основі підвищення рівня збиткових тарифів, зниження ступеня перехресного субсидування і переходу до тарифікації послуг за двома категоріями користувачів: населення й організації (з ліквідацією пільгових тарифів для державних установ). При цьому потрібно удосконалити методи встановлення граничних цін на послуги зв'язку.

На другому етапі реалізації концепції регулювання тарифів має бути здійснено перехід до граничного ціноутворення за кожним видом послуг. Тобто, для основної частини регульованих послуг державний орган з регулювання телекомунікаційної галузі буде встановлювати граничні індекси підвищення тарифів, що враховують об'єктивні інфляційні процеси, які відбуваються в економіці країни і справлять вплив на зміну витрат, а також стимулюють підвищення ефективності діяльності операторів зв'язку і телекомунікаційного сектора країни в цілому.

В міру стабілізації економіки, підвищення життєвого рівня населення, удосконалення системи ціноутворення в сфері зв'язку ступінь державного впливу має бути знижено, зменшено коло регульованих тарифів, а їх величина встановлюватиметься переважно на основі співвідношення попиту та пропозиції конкретних послуг, що склались у різних секторах їх споживання.

Реалізація запропонованої тарифної політики вимагає вдосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання галуззю за рахунок комплексу заходів, спрямованих на забезпечення безперервності і стабільності функціонування телекомунікаційних і пов'язаних з ними підприємств (рис. 2).