Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛIДНИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ IНСТИТУТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ПРІОРИТЕТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ У ВЗАЄМОДІЇ З СУМІЖНИМИ ГАЛУЗЯМИ

Спеціальність: Економіка промисловості

МЕЛЬНИК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.

Однією з головних і найбільш складних проблем в розвитку економіки України на сьогодні є проблема надійності задоволення потреб держави в паливно-енергетичних ресурсах і в першу чергу її соціальної сфери. Загострення цієї проблеми почалось з дев'яностих років, з кожним наступним роком її вирішення все більш ускладнювалося.

Галузеві комплекси, житлово-комунальний сектор економіки України в минулому були спрямовані на задоволення загальносоюзних потреб. Непропорційно велика частка морально застарілого, технічно зношеного обладнання та устаткування, витратних технологій (особливо в енергетиці, чорній металургії, нафтохімічній промисловості, інших енергоємних галузях), орієнтація на дешеві в дев'яностих роках паливно-енергетичні ресурси (ПЕР) призвели до надмірних рівнів та нераціонального їх використання. Це стало однією з основних причин енергетичної кризи та економічної нестабільності в країні.

Старіння основних фондів в Україні, зниження ефективності їх використання, як правило, супроводжується зростанням питомих витрат ПЕР на виробництво одиниці продукції, робіт, послуг. У зв'язку з дефіцитом власних паливних ресурсів це, в свою чергу, викликає необхідність збільшення їх імпорту, що в умовах обмеженості коштів призводить до створення та накопичення державного боргу України. Придбання в великих обсягах енергоносіїв за імпортом негативно впливає на нестабільну на поточному етапі розвитку економіку держави, створює труднощі в її конкурентоздатності, тобто це є загальнодержавною проблемою. Вирішення її потребує поглибленого аналізу ефективності використання палива та енергії.

Дослідженню економічних проблем енергетичного забезпечення розвитку суспільства виходячи з стабілізації та структурних зрушень в промисловому виробництві, соціальній сфері на стадії розроблення напрямів та переходу до ринкових перетворень присвячені численні роботи провідних вчених - економістів, спеціалістів-практиків серед яких Алимов О.М., Амоша М.І., Беседін В.Ф., Геєц В.М., Долінський А.А., Карп І.М., Ковалко М.П., Корчевой Ю.П., Кулик М.М., Півняк Г.Г., Сургай М.С., Шидловський А.К. та інші. Ними створені значні теоретичні та практичні основи розвитку економіки, енергетичної бази України, напрями підвищення ефективності використання ПЕР.

Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком певної технологічної відсталості, незадовільної галузевої структури національної економіки, впливу її “тіньового” сектора та незадовільної структури імпортно-експортних операцій. А тому необхідні комплексні дослідження і створення напрямів такої моделі розвитку ПЕК і суміжної виробничої та організаційної інфраструктури, реалізація якої повинна забезпечити потреби економіки України в ПЕР при об'єктивно обґрунтованих витратах на їх власне виробництво та послаблення залежності держави від імпорту енергоносіїв.

Враховуючи складність питань енергетичного забезпечення України, велика кількість яких на даний момент не вирішується, актуальним є комплексний підхід щодо розвитку інфраструктури ПЕК з орієнтацією, при умові економічної доцільності, на продукцію власних суміжних виробництв, в першу чергу машинобудування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Основні результати наукових досліджень методологічного, методичного та практичного характеру по темі дисертації отримані автором в процесі роботи в НДЕІ Мінекономіки України в період 1999-2005 років. Дисертаційне дослідження пов'язане з виконанням плану НДР відділом проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки та відділом проблем розвитку паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження інституту, зокрема з тем: “Дослідження проблем енергетичної безпеки України та розроблення напрямів формування ринку паливно-енергетичних ресурсів на перспективний період” (2004 р., номер державної реєстрації - 0104U008078, особистий внесок автора - визначення показників енергетичної безпеки та напрямів розвитку окремих галузей ПЕК щодо забезпечення енергетичної безпеки країни), та “Наукове супроводження Національної енергетичної програми України до 2010 року” (2003 р., номер державної реєстрації - 0103U003850, особистий внесок автора - розробка пріоритетних напрямів розвитку вугільної і нафтогазової промисловості).

Мета і завдання дослідження.

Метою роботи є вибір пріоритетів та обґрунтування напрямів комплексного розвитку всіх сегментів ПЕК та суміжних виробництв для зміцнення паливно-енергетичної бази України на сучасному етапі розвитку та на перспективу, визначення об'ємних показників та стабілізація енергетичного забезпечення економіки.

Відповідно до мети в дисертації вирішувались наступні завдання:

- здійснення поглибленого аналізу стану та перспектив розвитку національної економіки з урахуванням загальносвітових тенденцій;

- визначення факторів щодо вибору напрямів розвитку галузей ПЕК з метою стабілізації енергетичного забезпечення на сучасному етапі та подальшому економічному та соціальному зростанні;

- розроблення на основі ретроспективного аналізу та виходячи з завдань підвищення ефективності використання палива, енергії в ланках економіки основних енергетичних показників на довгострокову перспективу;

- розроблення напрямів задоволення потреби (попиту) ПЕК в продукції машинобудування, засад прогнозу можливої виробничої його потужності, методичних підходів до визначення прогнозних обсягів капіталовкладень;

- розроблення напрямів і пріоритетів ефективного розвитку ПЕК на довгострокову перспективу;

- оцінка стану енергетичної бази, її економічних особливостей.

Об'єктом дослідження вибрано ПЕК України та суміжні з ним галузі (види економічної діяльності), а його предметом науково-методологічні, теоретичні та практичні питання щодо пріоритетів і перспектив розвитку ПЕК України.

Методи дослідження.

В процесі виконання дисертаційної роботи використовувались наступні методи: системного аналізу та узагальнення (при аналізі макроекономічних процесів та структурних співвідношень в економіці країни і, зокрема, при аналізі стану ПЕК та суміжних галузей), нормативний, розрахунковий, статистичний та розрахунково-статистичний методи (при визначенні норм використання ПЕР в матеріальному виробництві, показників потреби ПЕК в обладнанні, та можливої виробничої потужності суміжних галузей), логічного узагальнення результатів (при формулюванні висновків), метод експертної оцінки, статистичні і графічні методи (при розробці та побудові таблиць, графіків, схем) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів.

На основі здійсненого автором комплексного дослідження отримані наступні результати, які можна кваліфікувати як нові положення:

Таблиця 1. - Динаміки питомих витрат ПЕР на одиницю випуску найбільш енергоємної продукції за 1990, 2002 роки:

Таблиця 2. - Економія (-) та перевитрати (+) ПЕР у зв'язку зі змінами їх питомих витрат на одиницю виробленої продукції у 2002 р. в порівнянні з 1990 роком:

Приведені дані в результаті виконаного дослідження дають підставу стверджувати про системність негативних явищ в економіці держави, які створювались на протязі багатьох років і набули в останній період загрозливого характеру. В умовах загального спаду виробництва в минулі роки, втраті традиційних економічних зв'язків, обмеженості державних валютних коштів, гостроти набули проблеми забезпечення ПЕК як паливними ресурсами, так і обладнанням та запчастинами.

Виведення з кризового стану ПЕК, підвищення ефективності використання палива, енергії в великій мірі залежить від рівня технічного переозброєння та реконструкції його підприємств за рахунок спрямування в стислі строки відповідної вітчизняної виробничої бази, і в першу чергу, галузей машинобудівного комплексу, чорної та кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості на задоволення цих потреб.

Економічними умовами розвитку машинобудівної бази для галузей ПЕК є, насамперед, забезпечення збалансованості господарського механізму. Непропорційність і незбалансованість усього господарського комплексу України обумовлює подальший рівень розбіжностей між об'ємами виробництва і ціновими паритетами суміжних галузей. Міжгалузева розбалансованість періодично призводить до недостатнього випуску або надлишків виробництва продукції в одній галузі для задоволення потреб іншої, суміжної галузі. На заводах вугільного машинобудування через низьку платоспроможність шахт виникли серйозні проблеми з реалізацією машин і механізмів. У той же час шахти, не маючи спеціальної техніка, не можуть забезпечити потребу електростанцій, коксохімічних заводів, інших споживачів у паливі.

ПЕК потребує здійснення комплексних заходів щодо підвищення ефективності роботи всіх його галузей з метою надійного забезпечення паливом та енергією економіки України на сучасному етапі, та на подальшу перспективу росту економічного потенціалу країни, підвищення життєвого рівня населення.

У другому розділі ”Моделі і методи прогнозування розвитку паливно - енергетичного комплексу і суміжних галузей” розглянуті методичні основи моделювання попиту паливно - енергетичного комплексу в устаткуванні, сировині та матеріалах, методи прогнозування потреби у додаткових виробничих потужностях суміжних галузей та методичні підходи до визначення прогнозних обсягів капіталовкладень.

Доцільний обсяг випуску в Україні машин і обладнання для галузей ПЕК визначається обсягами видобутку (виробництва) паливних ресурсів за їх видами, виробництва електричної, теплової енергії на перспективний період вітчизняними підприємствами, кооперацією з відповідними виробничими структурами інших країн. Поряд з попитом внутрішнього ринку повинен враховуватись, як обов'язковий напрям, розвиток зовнішніх зв'язків, виходячи з вимог виробництва обладнання з високими якісними характеристиками, що забезпечить його конкурентоздатність на зовнішньому ринку. Потреба в машинах і обладнанні ПЕК на поточний та перспективний період повинна визначатися за такими напрямками відтворення основних фондів:

- для капітального будівництва і відновлення підприємств;

- на заміну фізично зношеного та морально застарілого обладнання;

- на ремонтно-експлуатаційні потреби підприємств;

- для комплектування продукції машинобудування;

- на науково-дослідні роботи по механізації виробничих процесів та впровадження передових технологій.

Розрахунки потреби в ньому повинні мати індивідуальний підхід як за прогнозом, на який визначається технічне забезпечення так і за особливостями застосування. У загальному вигляді потребу ПЕК в обладнанні пропонується визначати за наступною формулою:

(1)

Де:

- загальна потреба ПЕК в обладнанні (машинах, приладах тощо) типу і у році t;

j - галузі (види промислової діяльності) ПЕК;

- введення в дію нових потужностей у році t галузями j;

- норма продуктивності обладнання і;

- парк обладнання типу і в j-тій галузі року t;

- нормативний строк дії обладнання типу і;

- коефіцієнт потреби j-тої галузі в обладнанні типу і для ремонтних експлуатаційних потреб, комплектування продукції машинобудування і на науково-дослідні роботи по механізації виробничих процесів та впровадження передових технологій в році t. Визначення показників пропозиції машин, обладнання здійснюється за всією їх номенклатурою в розрізі підприємств, інших організаційних виробничих структур та об'єднань окремих галузей. Для визначення потенційно можливого обсягу виробництва машин та обладнання для галузей ПЕК необхідно визначити виробничі потужності, якими володіють галузь (підгалузь), об'єднання, підприємство. Виробничу потужність галузі (підгалузі) промисловості по даному виду продукції необхідно визначати сумарною потужністю підприємств і окремих спеціалізованих цехів і виробництв, що входять в дану галузь, незалежно від їх адміністративного підпорядкування. Виробничі потужності вимірюються, як правило, готовою продукцією в тих же одиницях, в яких вимірюється продукція. Так, потужність машинобудівних заводів слід вимірювати добовим або річним випуском машин з найбільш оптимальним використанням виробничих потужностей.

Потреба в капітальних вкладеннях на розвиток галузі (підгалузі), при розробці прогнозів на п'ять років і більше, повинна визначатися на основі передбачуваного необхідного приросту виробництва продукції, а також встановленими балансовими розрахунками необхідного збільшення виробничих потужностей та основних фондів з використанням нормативних або розрахункових показників питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробництва продукції, на одиницю введення потужності, на підтримку потужності, показників фондовіддачі й будівельного заділу.

У третьому розділі “Напрями ефективного розвитку паливно-енергетичного комплексу” розроблені напрями і пріоритети розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу, визначені напрями розвитку вітчизняного машинобудування для паливно-енергетичного комплексу, та наведені пропозиції щодо збалансованості темпів розвитку машинобудування з динамікою розвитку паливно-енергетичного комплексу. Головне завдання розвитку ПЕК - максимально можливе забезпечення ПЕР потреб економіки, яке повинно реалізуватись за рахунок інтенсифікації розвитку власного паливно-видобувного комплексу та максимально можливого зниження залежності держави від імпорту енергоносіїв. Виходячи з світових запасів паливних ресурсів, тенденцій кон'юнктури, прогнозу цін на енергоносії, що складаються останнім часом, можна зробити логічний висновок, що запаси нафти, природного газу в світі інтенсивно вичерпуються. Підтвердженням цьому є наступне: якщо порівняти розвідані запаси вуглеводнів з рівнем їх видобутку останніми роками, отримаємо, що розвіданих запасів природного газу світу вистачить приблизно на 60 років, нафти - 40 45 р. (при умові не збільшення видобутку), а вугілля - на 350 400 років. Вже зараз на світових ринках створюється їх дефіцит, а тому головним паливним ресурсом на перспективу буде вугілля та продукти його переробки. В процесі розроблення енергетичних прогнозів на середньострокову та віддалену перспективу необхідно вже тепер створювати під впливом держави сприятливі технічні та організаційні умови щодо нарощування використання в першу чергу вугілля власного видобутку в більшості технологічних процесів матеріального виробництва, в соціальній сфері, виходячи з економічної та технологічної доцільності, з метою зниження споживання природного газу і нафтопродуктів, як енергоносіїв, що в переважній більшості імпортуються.

Прогноз потреби в ПЕР здійснювався за наступною формулою:

 (2)

Де:

- потреба в паливно-енергетичних ресурсах на прогнозні обсяги виробництва ВВП і комунально-побутові потреби населення в році t, т у. п.;

j - найбільш енергоємні галузі (види економічної діяльності);

- обсяги виробництва j-ої галузі у базисному t-1 році;

- питома вага j-ої галузі у ВВП;

- норма енерговитрат r-го виду палива (енергії) на одиницю виробництва продукції j у t-1 році;

- приріст (зменшення) ВВП у t році по відношенню до року t-1;

- коефіцієнт перерахунку палива r з натуральних одиниць в умовні;

- коефіцієнт енергозбереження.

Прогноз енергоспоживання та енергоємності ВВП наведено в таблиці 3

В прогнозі енергетичних показниках до 2030 року стабільне зниження енергоємності паливо-, електро-, теплоємності ВВП за рахунок встановлення закономірності між темпами приросту ВВП і темпами споживання ПЕР. Далі в роботі розглянуті перспективи розвитку галузей ПЕК і машинобудування.

Вугільна галузь. Розвиток вугільної промисловості є пріоритетним в розвитку ПЕК України. Виконаним аналізом встановлено, що для підвищення ефективності роботи та реформування вугільної галузі, необхідно:

- підвищити коефіцієнт використання виробничих потужностей шахт за рахунок введення в експлуатацію потужностей, які зараз не використовуються або використовуються частково з різних причин: недостатнього фінансування, відсутності, або низької якості основного або допоміжного обладнання тощо;

- створити ринок вугільної продукції, що дозволить витіснити посередницькі структури з процесу реалізації вугілля, зробить прозорим механізми розрахунків, забезпечить пряме поповнення фондів шахт оборотними коштами, сприятиме ціноутворенню на вугільну продукцію в залежності від його якісних та енергетичних характеристик;

- підвищити рівень техніки безпеки на підземних роботах, вирішити соціальні проблеми працівників галузі;

- приймати рішення про закриття окремих шахт, виходячи не стільки з негативних поточних економічних показників роботи підприємства, як це практикується зараз, а тільки за відсутності розкритих запасів вугілля в межах шахтного поля, необхідно здійснювати реконструкцію таких підприємств з використанням новітніх технологій, що відповідає сучасним вимогам.

Таблиця 3. - Валовий внутрішній продукт, енергоспоживання та енергоємність ВВП України, 1990-2030 рр.:

Такий підхід дозволяє здійснювати приріст потужностей і в декілька разів скоротити витрати в порівнянні з новим будівництвом:

- до прогресивного напряму приросту виробничих потужностей галузі необхідно віднести будівництво нетипових неглибоких шахт на виходах пластів з глибиною розробки до 300 м. і загальною проектною потужністю 10-15 млн. т на рік. Таке будівництво економічно доцільне, воно має спрощені проектні рішення, помірні фінансові та матеріальні витрати;

- паралельно необхідно вводити в експлуатацію існуючі різного ступеню готовності шахти.

В подальшому практично кожна із діючих шахт, яку можна віднести до перспективної групи (за запасами вугілля) повинна мати не менш як одну високо напружену лаву з сучасною технікою. Ці шахти з урахуванням систем видобутку вугілля, гірничо-геологічних умов повинні комплектуватися високопродуктивними комплексами, при середньому навантаженні на них 1500 - 1700 т/добу. Це дає можливість отримати сумарно з таких лав видобуток до 70 млн. т/рік вугілля на середньострокову перспективу. За цей період повинна бути поліпшена інфраструктура шахт і розпочата підготовка до реальної концентрації гірничих робіт, при якій на перспективних шахтах повинні бути в роботі 2 - 3 очисних вибої. Повинна бути створена і випробувана техніка потокового видобутку вугілля: стругові і комбайнові комплекси, виїмкові агрегати з проектним навантаженням 1,5 - 6,0 тис. т/добу, транспортна і прохідницька техніка, яка дозволяла б реалізувати ці навантаження.

На більш віддалену перспективу в прогнозах необхідно передбачати та впроваджувати устаткування з достатнім науково-технічним забезпеченням, яке дозволить при парку сучасних комплексів і агрегатів в 150 - 180 одиниць і середньому навантаженні на комплексно-механізований вибій, оснащений цим обладнанням, 2000-2500 т/добу, забезпечити річний обсяг видобутку з цих вибоїв 95-100 млн. тонн. В основу розвитку галузі повинна покладатись концепція технічного переозброєння підприємств з ростом кількості обладнання нового технічного рівня вітчизняного виробництва, підвищення обсягів видобутку вугілля механізованими комплексами в межах 70-80 проц. та обсягів проведення гірничих виробок прохідницькими комбайнами близько 35 процентів.

Торф'яна промисловість. Аналіз роботи торф'яної промисловості показує, що запасів торфу на відведених торфових дільницях, а це - 25,2 млн. т. недостатньо для використання торфу в якості палива та забезпечення ним роботи торфобрикетних заводів на перспективний період. Для досягнення максимально можливих обсягів видобутку паливного торфу і виробництва торф'яних брикетів в обсягах на рівні 1,5 - 1,7 млн. т. необхідно підтримувати сталі потужності по виробництву торф'яного палива. Для цього повинні додатково бути відведені для видобутку біля 7 тис. га торф'яних земель.

Крім цього, враховуючи зарубіжний досвід, доцільно нарощувати виробництво брикетів за рахунок освоєння польових пересувних установок, заслуговує на увагу організація роботи по вдосконаленню технології брикетування торфу в суміші з вугіллям та відходами буро-вугільних брикетних фабрик. В інвестиційній політиці необхідна концентрація капітальних вкладень на підтримання виробничих потужностей та оновлення парку машин і механізмів.

Виконання цих та інших заходів дозволить на віддалену перспективу стабілізувати видобуток паливного торфу на рівні 1,5-1,7 млн. тонн на рік.

Нафтогазова промисловість. На сьогодні розвідані запаси вуглеводнів в державному балансі запасів корисних копалин України містяться більш ніж у 250 родовищах, з яких більше 60 - газових, 90 - газоконденсатних, 9 - газонафтових і понад 60 - нафтових.

Основою розвитку нафтогазового комплексу України на середньострокову та віддалену перспективу є інтенсифікація геологорозвідувальних робіт на нафту та газ. Найбільш доцільним є глибоке пошуково-розвідувальне буріння. Слід зауважити, що темпи видобутку природного газу і нафти випереджають темпи приріст їх запасів, і така ситуація може стати загрозливою, якщо не збільшити обсяги приросту розвіданих вуглеводнів.

Враховуючи, що поточні балансові запаси родовищ нафти становлять понад 900 млн. тонн і досягнутий коефіцієнт нафтовіддачі в середньому в Україні становить лише 0,224, а для західного регіону 0,164, необхідно, як дуже важливий напрям, розгорнути роботи по створенню нових технологій і технічних засобів для підвищення нафтовіддачі пластів, що забезпечать збільшення сировинної бази і нарощення обсягів видобутку нафти. Виходячи з цього, обсяги видобутку нафти мають скласти на перспективу в 2010 р. близько 5,4 млн. тонн. Видобуток природного газу в Україні в 1990 р. становив 28,1, в 2005 р. - 20,6 млрд. куб. метрів. У середньому по всіх родовищах, що знаходяться в розробці з початку експлуатації видобуто більше 65 пpоц. запасів газу. Національною енергетичною програмою України передбачено в 2010 р. видобути в Україні 24,5 млрд. куб. м. природного газу. Враховуючи, що запаси вуглеводнів в Україні дуже обмежені, буде доцільним зберегти такі ж помірні обсяги видобутку нафти і на віддалену перспективу до 2030 р., або навіть скоротити їх.

Для досягнення таких щорічних обсягів видобутку на віддалену перспективу необхідно передбачити застосування на родовищах України ряду методів підвищення газової віддачі, серед яких - ущільнення сітки свердловин, укрупнення об'єктів розробки, зниження робочих тисків у газопромислових системах, переведення окремих свердловин і родовищ на місцеве газопостачання, інтенсифікація припливів газу до вибоїв експлуатаційних свердловин, усунення рідини з вибоїв свердловин, відбір пластової води, яка увійшла в поклад.

Електроенергетика. Більшість енергоблоків України введено в експлуатацію в 1958-1975 роках і термін їх експлуатації в 2005 р. перевищив 47-30 років.

На кінець 2005 р. близько 92 проц. встановлених потужностей ТЕС, вже відпрацювали свій розрахунковий ресурс, який складає 100 тис. год., з яких близько 64 проц. перевищили межу фізичного ресурсу (170 тис. год.) та фізичного зносу.

Надійність та сталість електрозабезпечення споживачів на найближчі роки потребує прискорення технічного переозброєння та реконструкції теплових електростанцій України з метою підвищення надійності та економічності їх роботи, а також зменшення впливу їх на довкілля.

Атомна енергетика працює досить стабільно, але для збільшення ефективності роботи галузі, підвищення енергетичної безпеки держави, зважаючи на великий рівень інерційності робіт в ядерній енергетиці, необхідно активізувати зусилля щодо наступного:

- впровадження заходів щодо постійного моніторингу та підвищенню надійності роботи АЕС, безпечної роботи персоналу станцій (за даними МАГАТЕ на теперішній час безпека роботи АЕС України відповідає вимогам цієї організації);

- будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива;

- будівництва фрагментів паливного ядерного циклу;

- проведення комплексу робіт щодо збільшення терміну роботи існуючих АЕС понад проектний.

Важливим параметром, що характеризує ефективність експлуатації і технічний стан енергоблоків АЕС, є коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) (табл. 4).

Таблиця 4. - Коефіцієнт використання встановленої потужності у 1990-2004 роках: