Антикризове управління машинобудівним підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Приазовський державний технічний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ МАШИНОБУДІВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Тельнова Ганна Володимирівна

Маріуполь - 2006

Анотація

криза банкрутство машинобудівний

Тельнова Г.В. Антикризове управління машинобудівним підприємством. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами. - Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України, Маріуполь, 2006.

Розроблено модель визначення “ранніх сигналів” кризи, яка може бути легко змінена з урахуванням сфери діяльності, масштабів виробництва, етапу життєвого циклу та інших факторів будь-якого окремого підприємства.

Обґрунтовано шляхи подолання кризи у відповідності з існуючими можливостями підприємства, заходи щодо ліквідації негативних тенденцій, що приведе показники фінансового стану підприємств у відповідність з нормативними обмеженнями, дозволить залучити більшу кількість інвесторів, розширити виробництво, отримати додатковий прибуток. Практичність запропонованого методу антикризового (докризового) управління полягає в тім, що керівник будь-якого підприємства або підрозділу має можливість самостійно підбирати необхідні і реально здійсненні заходи, а оптимальні обсяги зміни структури майна буде розраховувати прикладна програма. У результаті спростовується фінансове планування на підприємстві, а всі фінансові операції стають економічно і математично обґрунтовані.

Ключові слова: антикризове управління, банкрутство, санація, передкризова підготовка, “ранні сигнали”.

Аннотация

Тельнова Г.В. Антикризисное управление машиностроительным предприятием. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - Экономика, организация и управление предприятиями. - Приазовский государственный технический университет Министерства образования и науки Украины, Мариуполь, 2006.

Разработана модель определения “ранних сигналов” кризиса, которая может быть легко изменена с учетом сферы деятельности, масштабов производства, этапа жизненного цикла и других факторов любого отдельного предприятия.

Проведен анализ основных существующих подходов к оценке финансового состояния предприятия и вероятности возникновения банкротства и выявлена необходимость создания методики, адаптированной к отраслевым особенностям того или иного предприятия. Предложенная методика, интегрирующая важнейшие показатели финансового состояния, которые дают возможность выявить первые признаки кризиса, а не только факт банкротства.

Обоснованы пути преодоления кризиса в соответствии с имеющейся возможностью предприятия, мероприятия по ликвидации отрицательных тенденций, которые приведут показатели финансового состояния предприятий в соответствие с нормативными ограничениями, разрешат привлечь дополнительных инвесторов, расширить производство, получить дополнительную прибыль. Практичность предложенного метода антикризисного (предкризисного) управления состоит в том, что руководитель любого предприятия или подразделения имеет возможность самостоятельно подбирать необходимые и реально осуществимые мероприятия, а оптимальные объемы изменения структуры имущества будет рассчитывать прикладная программа. В результате, упростится финансовое планирование на предприятии, а все финансовые операции будут экономически и математически обоснованы.

Таким образом, разработанный механизм предкризисной подготовки и раннего реагирования на первые признаки кризиса, который основан на использовании системы финансовых показателей, предельные значения которых адаптированы к отечественным условиям и отраслевым особенностям, дает возможность предприятиям обеспечить своевременную реакцию на последствия отрицательных тенденций и предотвратить возникновению глубокого кризиса и банкротства.

Ключевые слова: антикризисное управление, банкротство, санация, предкризисная подготовка, “ранние сигналы”.

Annotation

Telnova A.V. Anticrisis management of a machine-building enterprise. - Manuscript.

Dissertation for the Candidate of Economical Sciences degree in speciality 08.06.01 - “Economics, organization and management of enterprises”. - Priazovsky State Technical University of the Ministry of education and science of Ukraine, Мariupol, 2006.

Тhe model of a crisis “early signals” determination is developed, which can be easily changed taking into consideration the scope of activity, scale of production, stage of life cycle and other factors of any separate enterprise.

The ways of crisis overcoming in accordance with possibilities of an enterprise are grounded. Actions directed to the elimination of negative tendencies and adjusting the characteristics of financial state in accordance with standard bounds will permit attracting a greater number of investors, expansion of production and gaining extra profit. The utility of the offered method of antirecessionary management consists in the possibility of the manager of any enterprise or subdivision to determine without assistance necessary and really realizable actions, the optimal scope of the property structure modification being calculated by the application program. As a result financial planning of an enterprise will be simplified and all financial operations will be economically and mathematically sound.

Keywords: anticrisis management, bankruptcy, readjustment, preparation for emergency, “early signals”.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економіка України має потенційні можливості швидкого й ефективного розвитку різних галузей суспільного виробництва. Зростання ВВП за січень-червень 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. склало 4,0%, індекс промислового виробництва виріс на 5,0%. Такі позитивні зміни свідчать про досить динамічний розвиток української економіки, але виробництво ще не досягло показників 90-их років, в економіці та промисловості існує ще чимало невирішених проблем. Основною проблемою на сьогоднішній день є створення і застосування таких організаційних методів і технологій, що забезпечили б не тільки вихід із кризи і стану банкрутства значної частини українських підприємств, але і їх фінансове оздоровлення і процвітання.

На практиці можна відзначити наявність різних понять і визначень банкрутства, якими оперують фахівці. Зрозуміло, сьогоднішні економічні проблеми мають специфічні форми прояву. Однак, як свідчить світова практика, банкрутство - об'єктивне явище будь-якого сучасного ринку, що використовує неспроможність як ринковий інструмент перерозподілу капіталу і відбиває процеси структурної перебудови економіки. Такий підхід викликав необхідність дослідження проблемних питань подолання неплатоспроможності та банкрутства підприємств, а саме антикризового управління.

Фахівці часто під антикризовим управлінням розуміють або управління в умовах кризи, або управління, спрямоване на вихід підприємства з кризового стану, у якому воно вже знаходиться. Ці напрямки найшли відображення у багатьох публікаціях вітчизняних та зарубіжних вчених: Є.М. Андрущака, В.Г. Балашова, В.В. Григорьєва, В.И. Гусєва, Г.П. Іванова, Е.М.Короткова, О.О. Беляєва, Д.В. Валового, Н.І. Глазунової, А.Г. Грязьової, Р.Г. Афанасьєва, Т.С. Клебанової, О.М. Бондара, О.В. Мозенкова.

Але подібне трактування сутності антикризового управління послабляє його запобігальну, випереджальну спрямованість. Таким чином, невирішеним є питання розгляду антикризового управління як процесу запобігання кризи. Тому необхідно зробити акцент у системі антикризового управління саме на передкризову (докризову) підготовку підприємства, профілактичну роботу з недопущення кризи. Реалізація набору антикризових процедур, а саме передкризова підготовка, дозволить знизити ймовірність виникнення кризових ситуацій і банкрутства, підвищити таким чином ефективність діяльності підприємства та економіки в цілому. Бракує системного підходу до ідентифікації загрози неплатоспроможності, розробки та впровадження ефективних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств.

Актуальний характер розглянутих вище питань визначив вибір теми дослідження, його мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тем науково-дослідних робіт “Організаційно-методологічне забезпечення антикризового управління промисловим підприємством” (номер державної реєстрації 0100U005282) та “Формування комплексної системи організації, планування і керування виробничо-фінансовою діяльністю підприємств і організацій в умовах реформування економіки” (номер державної реєстрації 0103U004451) Донбаської державної машинобудівної академії (далі ДДМА).

У межах виконаних тем здобувачем як співвиконавцем було виконано аналіз існуючих методик оцінки фінансового стану підприємства та розроблено модель визначення ранніх сигналів кризового стану підприємства.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування, розробка та впровадження методологічного інструментарію недопущення кризової ситуації і банкрутства машинобудівних підприємств шляхом реалізації розробленої моделі виявлення “ранніх сигналів” кризи і їхнього запобігання.

Для реалізації мети дослідження було поставлено та вирішено такі задачі:

поглиблено економічне трактування антикризового управління, яке розглядається як сукупність, перш за все, попереджальних кризу профілактичних заходів, спрямованих на виявлення “ранніх ознак” кризового стану підприємства та їх ліквідацію;

проведено аналіз факторів виникнення кризової ситуації, визначено вирішальну роль зовнішніх факторів, взаємозв'язок між внутрішніми та зовнішніми факторами кризи з метою виявлення напрямків діяльності керівництва щодо мінімізації їх впливу на стан підприємства;

розглянуто життєвий цикл підприємства та визначена можливість виникнення кризи на кожному його етапі, запропоновано антикризову програму для кожного етапу життєвого циклу підприємства;

проаналізовано вітчизняну законодавчу база банкрутства та санації, визначено її позитивні та негативні аспекти, обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення законодавчої бази з цих питань;

проведено аналіз основних існуючих підходів до оцінки фінансового стану підприємства та ймовірності виникнення банкрутства, визначено їх недоліки та обмеженість застосування вітчизняними підприємствами, розроблено пропозиції щодо вдосконалення існуючої системи діагностування фінансового стану підприємств;

розроблено модель визначення “ранніх сигналів” кризи, засновану на використанні основних фінансових показників та функції оптимізації, суть якої полягає у виявлені існуючої можливості підприємства щодо ліквідації негативних тенденцій.

Об'єкт дослідження - процеси трансформації та розвитку вітчизняних підприємств в умовах кризових ситуацій та банкрутства.

Предмет дослідження - теоретичні засади антикризового управління та методично-прикладі питання запобігання банкрутству на підприємствах машинобудівної галузі.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою є роботи вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі антикризового управління, фінансового аналізу, оцінки ефективності виробничо-економічної діяльності та банкрутства машинобудівних підприємств.

У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження економічних процесів і явищ. Із загальнонаукових методів застосовано: абстрактно-теоретичний, діалектичний, аналізу і синтезу, що були використанні при узагальненні теоретико-методологічних положень, опрацюванні практичних рекомендацій щодо антикризового управління. Метод порівняння, метод експертних оцінок було використано для аналізу результатів фінансової діяльності підприємств та для розробки моделі визначення їх передкризового стану.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці методичних підходів та практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності антикризового управління машинобудівними підприємствами на основі використання системи реагування на ранні ознаки кризи, і зводиться до наступного:

уперше:

розроблено метод реагування на “ранні” ознак банкрутства та кризи машинобудівних підприємств, адаптований до вітчизняних умов і галузевих особливостей, що дозволяє підприємству своєчасно реагувати на негативні тенденції та приймати негайні заходи щодо ліквідації кризових симптомів. Метод заснований на використанні системи найважливіших фінансових показників;

розроблено антикризову програму на кожнім етапі життєвого циклу підприємства, а не тільки в період прояву кризової ситуації, що дозволяє уникнути глибокої системної кризи;

удосконалено:

механізм взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів кризи, який визначає їх роль у виникненні і розвитку несприятливого положення підприємства. Вищезазначене дозволяє розробити заходи щодо уникнення впливу зовнішніх факторів кризи на внутрішні;

метод інтегральної оцінки фінансового стану машинобудівного підприємства, що дозволяє дати характеристику загальному стану його платоспроможності та фінансової стійкості;

дістало подальшого розвитку:

визначення поняття “антикризове управління”, як таке, що має за мету недопущення кризової ситуації на підставі використання передкризової підготовки та внутрішніх резервів стабілізації. На відміну від загальноприйнятого трактування антикризового управління, акцент зроблено не на управлінні в умовах кризи та виходом підприємства з кризового стану, а на попереджальних заходах, на передкризовій підготовці підприємств, що спрямоване на забезпечення сталого розвитку підприємства;

класифікація факторів виникнення кризового стану доповнена такими поняттями, як вихідні та похідні внутрішні фактори кризи, що дає змогу сформулювати першочергові заходи щодо ліквідації негативного впливу зазначених явищ та уникнути їх подальшого розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. На підґрунті теоретичних викладок у дослідженні розроблено механізм передкризової підготовки та раннього реагування на перші ознаки кризи, заснований на використанні системи фінансових показників, граничні значення яких адаптовані до вітчизняних умов та галузевих особливостей, що дозволяє підприємствам забезпечити своєчасну реакцію на наслідки негативних тенденцій та запобігти виникненню глибокої кризи та банкрутства.

Результати дослідження дістали схвальні відгуки та впроваджені у діяльність ЗАТ “НКМЗ” (довідка №105/15 від 12.09.05р.), а також у навчальний процес Донбаської державної машинобудівної академії при викладанні дисциплін “Фінансовий менеджмент” та “Фінансова санація та банкрутство підприємств” (довідка №357/18 від 21.03.05 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно. Особистий внесок автора дисертації в наукові праці, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Інтелект молодих - виробництву 2003” (м. Краматорськ, грудень 2003 р.), “Актуальні питання розвитку підприємництва, менеджменту і маркетингу в умовах трансформації економіки України” (м. Луцьк, червень 2004 р.), “Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ, червень 2004 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Проблеми інвестиційної підтримки вітчизняного виробника” (м. Хмельницкий, вересень, 1999 р.), “Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур в сучасних умовах” (Донецьк, травень, 2004 р.), “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій” (м. Вінниця, жовтень, 2004 р.), “Економічні проблеми промислового розвитку в Україні” (Донецьк, травень, 2005р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у статтях загальним обсягом 2,41 ум.-друк.арк., з них автору належить 2 ум.-друк.арк., в тому числі у фахових виданнях опубліковано 5 статей загальним обсягом 1,63 ум.-друк.арк., з яких 1,33 ум.-друк.арк. належить особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 183 сторінках, списку використаних джерел із 161 найменувань на 16 сторінках і 2 додатків на 2 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 201 сторінок, включаючи 20 таблиць на 15 сторінках і 52 рисунків на 27 сторінках.

2. Основні положення дисертаційної роботи

У дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення і розроблено методичні підходи до підвищення ефективності антикризового управління на основі використання системи реагування на ранні ознаки кризи.

У першому розділі “Теоретичні засади антикризового управління підприємством” розглянуто організаційно-економічний механізм управління підприємством в умовах нестабільної економіки, проведена оцінка можливості виникнення кризової ситуації на різних етапах життєвого циклу підприємства, проведено аналіз основних існуючих вітчизняних та зарубіжних підходів до визначення фінансового стану та ймовірності виникнення банкрутства.

Наявність антикризового управління обумовлена необхідністю фінансового оздоровлення численних підприємств, що функціонують у стані хронічної неплатоспроможності. Дослідження показали наявність різних трактувань антикризового управління, узагальнюючи які можна сформулювати наступні положення. Антикризове управління - сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно до конкретного підприємства. Антикризове управління - це управління, здатне зм'якшувати кризи, а також утримувати функціонування підприємства в режимі виживання в даний період і виводити його з кризового стану з мінімальними втратами. Даний вид управління припускає застосування до підприємства економічно і соціально виправданих оздоровчих процедур, спрямованих на підвищення його конкурентоздатності.

Значення антикризового управління полягає в тому, що воно: проясняє виниклі проблеми в діяльності підприємства; дозволяє перебороти важкий період; знижує ризик банкрутства і ліквідації; координує діяльність підприємства в цілому; виділяє пріоритетність проблем; сприяє мобілізації, раціональному розподілу і використанню ресурсів; допомагає перебороти невизначеність ринкового середовища і вийти на новий виток свого розвитку.

Дослідження показали, що процес антикризового управління є циклічним: діагностика - маркетинг - планування - ухвалення управлінського рішення - організація його виконання - мотивація - облік результатів - контроль - діагностика і т.д. до повного виходу підприємства з кризи. Однак, з огляду на циклічність розвитку будь-якого підприємства, можна відзначити, що процес антикризового управління не повинен припинятися, він повинен бути постійним. Багато керівників не враховують, що виникнення кризових ситуацій відбувається на всіх стадіях життєвого циклу підприємства і, як показує дослідження підприємств-банкрутів, банкрутство визріває поступово. Аналіз показав, що банкрутство зароджується ще в період фінансового здоров'я, якщо останнє не підкріплено постійною аналітичною роботою, спрямованою на виявлення і нейтралізацію поки що “схованих” негативних тенденцій. Кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства. Однак реалізація всієї сукупності процедур антикризового управління звичайно починається лише на певному етапі життєвого циклу в умовах різкого спаду, що характеризується, перш за все, низькою платоспроможністю підприємства. Таким чином, досягнення найбільшої фінансової стійкості при різних несприятливих зовнішніх і внутрішніх обставинах можливо тільки за умови застосування антикризового управління на всіх етапах життєвого циклу підприємства, тобто стає задача раннього виявлення ознак і факторів кризових ситуацій, а також їхнє попередження.

Доцільно застосовувати антикризову програму на кожнім етапі життєвого циклу підприємства, не допускати спаду виробництва. Слід постійно відслідковувати зміну положення підприємства і вчасно аналізувати фінансову звітність. В такому разі керівник буде мати можливість не тільки визначити передумови, “ранні сигнали” кризи, але й ефективно управляти фінансами, підтримуючи фінансову стабільність, що є основою успішної діяльності підприємства. Без перерахованих знань успіх діяльності підприємства малоймовірний. Уміння менеджерів прогнозувати і запобігати можливі кризи усе більш і більш стає значимим фактором успіху економічної, маркетингової і взагалі управлінської діяльності підприємства. Основою для оцінки фінансового положення підприємства є сукупність вітчизняних і закордонних методик, у результаті порівняння яких можна зробити висновки про те, що деякі методики суперечать одна одній, тому що, визначаючи по них положення підприємства, можна одержати зовсім протилежні результати. Позитивні та негативні сторони найбільш поширених методик аналізу фінансового стану підприємств наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Позитивні та негативні сторони методик аналізу фінансового стану

Методика аналізу	Позитивні аспекти	Негативні аспекти
Методика Російської Федерації (затв. Постановою Уряда Російської Федерації від 20.05.94 г. №498)	Розрахунок періоду відновлення платоспроможності	Не враховує наявності найбільш ліквідних активів, без яких підприємство не може вчасно розраховуватися по заборгованостях. Розрахунок ведеться виходячи з загального обсягу поточних активів без поділу на запаси і витрати, кошти, дебіторську заборгованість. Але, як відомо, менш ліквідні активи не можуть компенсувати недолік більш ліквідних
Методика, затверджена Наказом Агентства з питань попередження банкрутства підприємств і організацій України	Повний розрахунок показників фінансового стану підприємства	Немає необхідності розраховувати коефіцієнт автономії і коефіцієнт фінансової стабільності одночасно, тому що при задоволенні першої нерівності автоматично зважується і друге.
Методичні вказівки по проведенню аналізу фінансового стану підприємства організацій (затв. наказом ФСФО Росії від 23.01.2001р. №16)	Є важливими для детального аналізу фінансового стану підприємства	Не підходять для експрес-аналізу оцінки можливості банкрутства, тому що є дуже детальними, охоплюють багато показників, що призводить до необґрунтованого втрачання часу
Модель Альтмана	Інтегрує показники різних аспектів діяльності підприємства	Розходження в обліку окремих показників, що визначається впливом інфляції на їхнє формування, невідповідністю балансової і ринкової вартості окремих активів і інших об'єктивних причин, що визначають необхідність корегування коефіцієнтів значимості показників, приведених у моделі Альтмана, і обліку ряду інших показників оцінки кризового розвитку підприємства
Модель Бівера	Інтегрує показники різних аспектів діяльності підприємства	Велика питома вага в засобах підприємства належить довгостроковим кредитам. Для українських підприємств це не є характерним, тому що банки видають короткострокові кредити, або тільки під забезпечення власними засобами
Модель Пратта	Детальний аналіз	Дуже громіздка і незручна у використанні. Крім того, вона містить тільки фінансові показники, що дають оцінку факту банкрутства підприємства чи його неплатоспроможності
Метод розрахунку забезпечення запасів та витрат власними коштами	Визначається забезпечення власними обіговими коштами	Можна зробити висновок лише про надлишок чи недолік запасів і витрат, що є тільки однією з ознак неспроможності підприємства
Модель Спрінгейта і універсальна дискримінантна функція	Інтегрують показники різних аспектів діяльності підприємства	Не враховують (як, утім, і вищезгадані моделі) галузевих особливостей розвитку підприємств

Недоліком наведених методик є також те, що вони визначають лише нижню границю коефіцієнтів, не враховуючи верхні нормативні обмеження, що характеризують ефективність використання ресурсів.

Таким чином, аналіз свідчить про необхідність створення моделі, що найбільш повно характеризує всі аспекти фінансового стану підприємства, спрямованої на виявлення непродуктивного використання наявних ресурсів, здатної виявити ранні ознаки кризового стану з врахуванням національних і галузевих особливостей.

В другому розділі “Особливості діагностування банкрутства підприємств в Україні” розглянуто механізм державного регулювання процесів банкрутства та санації, проведено оцінку факторів, які викликають банкрутство, визначено взаємозв'язок внутрішніх та зовнішніх факторів, проведено аналіз фінансового стану підприємств “НКМЗ” та “СКМЗ”.

Дослідження довели, що Закон України “Про банкрутство” (1992 р.) мав ряд недоліків, що спонукало надалі прийняти ряд додаткових нормативних актів. Одними з останніх таких актів є внесення змін у редакції “Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прийнятий у серпні 1999р., і ряд наступних змін. У результаті еволюції законодавства про банкрутство підприємств, у ньому усе більше уваги приділялося оздоровчим процедурам, а не ліквідації підприємств. Крім того, введення в 2000 р. Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розмежувало такі поняття як неплатоспроможність і банкрутство.

Доцільно виділити наступні відмінності розглянутих законодавчих актів:

а) у новому законі обговорена мінімальна сума вимог кредиторів, не вдоволена боржником;

б) змінений термін, після закінчення якого кредитор має право звернутися в суд із заявою про порушення справи;

в) змінений характер випадку, після якого кредитор має право звернутися з заявою (3 місяці з дня, встановленого для виконання зобов'язань, замість одного місяця після визначення претензійних вимог).

Проведений аналіз виявив як позитивні, так і негативні аспекти процедур банкрутства.

Позитивні аспекти: процедури банкрутства дозволяють очистити підприємство від боргів, нерентабельних виробництв, а економіку - від збиткових підприємств шляхом перетворення боржника в нове “здорове” підприємство або його ліквідації; з'являється можливість виявити всі недоліки і приховані резерви боржника, а також розробити новий курс розвитку організації.

Негативні аспекти: процедури банкрутства тривалі і займають більш року, що робить процес ризикованим з врахуванням політичної й економічної нестабільності в країні; численні учасники процесу банкрутства: господарчий суд, державні органи, арбітражні керуючі, кредитори і т.д.; законодавство про банкрутство не зовсім досконале у частині відповідальності арбітражного керуючого за наслідки своєї діяльності; удосконалювання вимагає організаційна структура державного органа з питань банкрутства; відсутні єдині підходи до проведення державної політики визначення оптимальних шляхів відновлення платоспроможності; підвищення вимагають рівень знань і рівень результатів роботи арбітражних керуючих.

Однак варто розглядати успіхи і невдачі діяльності підприємства не тільки в зв'язку з законодавчою базою, але і як взаємодію ряду факторів: зовнішніх (на них підприємство не може впливати, або вплив може бути слабким), внутрішніх (як правило, вони залежать від організації роботи самого підприємства). Здатність підприємства пристосуватися до зміни технологічних, економічних і соціальних факторів - гарантія не тільки його виживання, але і процвітання. Однак у літературі не розглядається взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх факторів кризи підприємств. Крім того, внутрішні фактори фінансової неспроможності підприємств викликані саме зовнішніми причинами. Політичну й економічну нестабільність, розрегулювання фінансового механізму й інфляційних процесів варто віднести до найбільш значних факторів, що погіршують кризову ситуацію українських державних і приватних підприємств. Так, виробничий потенціал пов'язаний з розвитком науки і техніки, а хронічні неплатежі підприємств-боржників не дозволяють мати досить коштів для придбання нового більш вдосконаленого устаткування; загальна політична нестабільність і податкова політика держави сприяють прихованню реальних доходів, утраті купівельної спроможності підприємства, що спричиняє зниження рентабельності виробництва, коштів не вистачає для стимулювання праці; відповідно низький рівень доходів населення викликає падіння попиту на продукцію підприємства. Внутрішні фактори також мають вплив на зовнішні фактори кризи. Сплачуючи податки в бюджет, підприємство створює базу для здійснення соціальних програм, підвищення добробуту населення. Але вплив внутрішніх факторів на зовнішні досить обмежений при тому, що зовнішні фактори практично цілком визначають стан підприємства. Не менш значну роль в управлінні підприємством має уміння керівника передбачати кризи і приймати своєчасні дії з ліквідації негативних тенденцій, тобто наявність у керівника управлінських якостей. Розвиток науки дозволяє формувати висококваліфіковані кадри, а застосування відповідної політики стимулювання праці керівників сприяє їх зацікавленості у результатах виробництва і збуту.

Таким чином, існує взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх факторів, які не можна розглядати ізольовано один від одного. Виникає необхідність максимально адаптувати підприємство до зовнішніх факторів, запобігання кризи. Оптимізація податкової, кредитної і фінансової політики держави, політична стабільність ведуть до виходу підприємств із “тіні”, у керівників і персоналу підприємств з'являється впевненість у обґрунтованості цін на ринку сировини і матеріалів, послуг, стає можливим спрогнозувати маркетингову політику, що забезпечить зростання доходу.

Аналіз діяльності ЗАТ “НКМЗ” і ВАТ “СКМЗ” свідчить про їх високу фінансову незалежність, але в обох підприємств помітні ознаки передкризового стану. Для “НКМЗ” це зростання дебіторської заборгованості, зниження питомої ваги грошових коштів, збільшення короткострокових зобов'язань. Для “СКМЗ” ознаки кризи полягають у відсутності коштів і наявності негативного фінансового результату (збитку).

Більш детальну характеристику фінансового стану цих підприємств дають відносні показники ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості (табл. 2), з яких видно, що платоспроможність “НКМЗ” у 2002-2004 р. досить висока. Корегування вимагає показник абсолютної ліквідності, тому що на кінець аналізованого періоду його значення було нижче норми. Збільшення грошових коштів може бути досягнуто за рахунок стягнення дебіторської заборгованості або продажу запасів готової продукції, абсолютна величина яких збільшилась на кінець розглянутого періоду практично вдвічі.

Фінансовий стан “СКМЗ” гірше: відсутні найбільш ліквідні засоби на підприємстві; показники абсолютної і швидкої ліквідності залишаються нижче норми; значення показників поточної і критичної ліквідності залишаються вище їхнього граничного значення, що свідчить про достатню кількість оборотних коштів для покриття короткострокових позикових коштів.

Таблиця 2. Аналіз ліквідності та платоспроможності ЗАТ “НКМЗ”

Показники	Гранич. знач.	2002	На 1.01.2003	На 1.01.2004	На 1.01.2005
			знач.	откл.	знач.	откл.	знач.	откл.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-0,35	0,18	0,33	+0,15	0,25	-0,08	0,048	-0,202
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,8-1	1,87	1,75	-0,12	1,48	-0,27	1,12	-0,36
Коефіцієнт критичної ліквідності	1	3,12	2,12	-1,00	1,67	-0,45	1,34	-0,33
Коефіцієнт поточної ліквідності	1-3	6,35	3,91	-2,44	2,59	-1,32	2,32	-0,27
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-0,35	0,00004	0,00007	+0,00003	0,00015	+0,00008	0,0017	+0,00002
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,8-1	0,36	0,41	+0,05	0,26	-0,15	0,44	+0,18
Коефіцієнт критичної ліквідності	1	1,07	1,01	-0,06	0,75	-0,26	1,15	+0,4
Коефіцієнт поточної ліквідності	1-3	1,62	1,50	-0,12	1,33	-0,17	1,81	+0,48

Фінансова стійкість обох підприємств досить висока, але недоліком для “НКМЗ” є посилення фінансової залежності підприємства у 2004 р., а “СКМЗ” - низька забезпеченість оборотних коштів власним капіталом.

Таким чином, основними напрямками удосконалювання фінансового положення підприємств повинні бути заходи, представлені у таблиці 3.

Таблиця 3. Напрямки удосконалення фінансового стану підприємств

№ п/п	Підприємство
	“НКМЗ”	“СКМЗ”
1	підвищення частки грошових коштів у загальній сумі оборотних активів підприємства;	скорочення питомої ваги основних засобів і необігових активів;
2	збереження досягнутого рівня ліквідності;	збільшення грошових коштів на рахунках підприємства і відповідне приведення в норму показника абсолютної ліквідності;
3	збереження високої питомої ваги власних засобів в структурі джерел формування засобів підприємства.	збереження тенденцій поліпшення фінансової стійкості підприємства.

Засоби досягнення даних заходів реалізуються на основі розробки програми антикризового управління, оскільки зазначені недоліки є ранніми ознаками кризи і для її попередження слід покращити сучасну ситуацію.

В третьому розділі “Вдосконалення механізму антикризового управління машинобудівним підприємством” обґрунтовано та розроблено систему форм та методів стабілізації фінансового стану підприємства на основі застосування антикризової програми на кожному етапі життєвого циклу підприємства, заходи проведення санації та банкрутства, запропоновано механізм передкризової підготовки та управління на основі діагностування фінансового стану та виявлення “ранніх сигналів” кризи.

Застосовуючи сполучення стратегії і тактики (як захисної, так і наступальної) антикризового керування, а також з огляду на необхідність використання антикризових процедур на кожнім етапі життєвого циклу підприємства, можна рекомендувати наступну антикризову програму підприємства.

а) На стадії створення підприємства і його становлення: обов'язковий докладний огляд ринку товарів, що готуються до випуску; вивчення існуючих конкурентів; використання послуг досвідчених маркетологів у процесі просування товару на ринок.

Кризу на даній стадії можна ліквідувати, виробивши правильну стратегію виводу товару на ринок. Необхідно зорієнтуватися на визначеного клієнта, визначити межу ціни, що він може заплатити за продукцію.

б) На стадії підйому: розробка стратегічних підходів до підвищення якості товарів, проникнення в нові сегменти ринку, використання нових каналів розподілу, залучення додаткового числа споживачів; створення і виведення нового товару на ринок, збитки від чого будуть погашатися прибутком товару, що знаходиться “на підйомі”.

На даному етапі антикризові процедури полягають в ефективному використанні оборотних коштів, які необхідно направляти у виробництво товарів перспективного збільшення попиту. Слід визначити перспективи збуту товарів поточного асортименту підприємства. На цьому етапі треба простежити, не тільки куди і кому надходять вироби, але і що відбувається з ними потім. Доцільно проранжувати весь асортимент продукції підприємства по ступеню перспективності збуту. Далі уточнюються можливості ресурсного забезпечення виробництва, дається оцінка можливості стійкого збуту нової продукції і забезпечення її випуску необхідними матеріалами і комплектуючими виробами. В результаті приймається стратегічне управлінське рішення про всі параметри виробництва і збуту найбільш перспективних виробів.

в) На стадії спаду: розробка програм по більш ефективному використанню наявних у підприємства ресурсів, у тому числі продаж невикористовуваного устаткування і матеріалів; повне або часткове перепрофілювання виробництва; впровадження прогресивних форм і методів організації праці і т.д.

Задача менеджера в даному випадку зводиться до мінімізації кредиторської заборгованості, підвищення стійкості і ліквідності. Можлива також реорганізація підприємства, що припускає утворення нового підприємства шляхом злиття з фінансово міцним підприємством або виділенням з існуючого підприємства прибуткових сфер виробництва.

Запропонована антикризова програма на кожнім етапі життєвого циклу підприємства дозволяє не допустити спаду виробництва. При розробці планів запобігання кризи завжди є багато варіантів сполучення різних виробничих, економічних, організаційних, фінансових і інших факторів, що обумовлюють ту чи іншу модель господарської діяльності. Вибір остаточного варіанта доцільно зробити з урахуванням відповідності інтересів підприємства.

Показниками, що використовуються в запропонованій моделі антикризового управління є: коефіцієнт абсолютної, швидкої, поточної ліквідності, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт забезпеченості власними засобами. Запропонована модель відрізняється від відомих моделей тим, що вона спроможна виявити не тільки кризове, але і передкризове становище підприємства, викликане неефективним використанням фінансових ресурсів. Перевагою даної моделі також є те, що вона враховує всі найважливіші аспекти платоспроможності та фінансової стійкості, виключаючи розрахунок ідентичних показників. Показники ліквідності використовуються в даній моделі, тому що вони в повному обсязі характеризують платоспроможність підприємства, а відповідно, і наближення кризи несплати боргів. Показники фінансової стабільності і забезпеченості власними засобами необхідні для оцінки фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. В результаті, з огляду на нормативні границі показників, одержуємо систему нерівностей (1), що характеризує ліквідність і фінансову стійкість підприємства. При цьому нижні границі показників характеризують мінімально припустимі межі платоспроможності і фінансової стійкості, а верхні - показують ступінь ефективності використання ресурсів, тому що значне перевищення нормативного показника може свідчити про неефективне використання засобів, що в остаточному підсумку може привести до кризи.

де: ГК - грошові кошти;

КП - короткострокові пасиви;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ОбК - обігові кошти;

ВК - власний капітал;

ПБ - підсумок балансу;

ОК - основний капітал.

Новим у даній моделі є те, що під час аналізу враховуються верхні границі коефіцієнтів абсолютної, швидкої і поточної ліквідності, які скореговані з урахуванням особливостей галузі, у якій працює підприємство (машинобудування). Адже в цьому випадку співвідношення оборотних коштів і короткострокових пасивів повинне бути вище, що обумовлено дорожнечею сировини, матеріалів і, відповідно, більш високою сумою коштів, необхідних для їхнього придбання.

Розрахунок показників платоспроможності здійснюється на основі даних балансу, тому неплатоспроможність підприємства є наслідком незадовільної структури балансу і зміст пропонованої концепції антикризового та передкризового управління полягає в керуванні структурою активу і пасиву балансу, а саме структурою ліквідних активів у загальному обсязі майна і їхнім співвідношенням із зобов'язаннями підприємства.

Забезпечити платоспроможність підприємства можна змінивши структуру майна таким чином, щоб коефіцієнти платоспроможності, що розраховуються за даними реструктуризованого майна, відповідали нормальним обмеженням, описаним вище.

Розроблена концепція антикризового управління підприємством, що полягає у виборі структури майна, дозволяє визначити можливість і шляхи ліквідації незадовільної структури балансу, виходячи з прийнятих умов фінансової спроможності. Запропоновані відповідно до неї схеми реструктуризації “НКМЗ” і “СКМЗ” - це управління оборотними коштами (грошовими коштами, готовою продукцією).

Запропоновано реалізацію неліквідних запасів за виробничою собівартістю Х та за договірною ціною Y. Підставивши вихідні звітні дані в систему (1), одержимо систему нерівностей, що розв'язується за допомогою функції “Пошук рішення” Microsoft Excel. При цьому необхідно визначити також функцію оптимізації, що у даному випадку (для обох підприємств) полягає в мінімізації збитків (Х-У), а також усіх змін, що відбуваються з майном підприємства і джерелами його формування. Таким чином, функція оптимізації буде мати вигляд:

Z = X -Y min (2)

У результаті застосування запропонованих заходів, показники фінансового стану підприємств прийдуть у відповідність з нормативними обмеженнями (табл. 4), що дозволить привести структуру майна та його джерел у відповідний стан.

Таблиця 4. Показники фінансового стану підприємств після запропонованих заходів

Показники	Значення
	Норма	ЗАТ “НКМЗ”	ВАТ “СКМЗ”
		2004	Запропоноване	2004	Запропоноване
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2…0,5	0,05	0,2	0,00017	0,36
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,8…1	1,12	1,27	0,44	0,8
Коефіцієнт поточної ліквідності	1…3	2,32	2,29	1,81	1,72
Коефіцієнт фінансової автономії	?0,5	0,81	0,81	0,77	0,76
Коефіцієнт забезпечення власними коштами	?0,1	0,57	0,56	0,38	0,35

Практичність запропонованого методу антикризового (передкризового) управління полягає в тім, що керівник будь-якого підприємства або підрозділу має можливість самостійно підбирати необхідні і реально здійсненні заходи, а оптимальні обсяги зміни структури майна буде розраховано за допомогою прикладної програми Microsoft Excel. У результаті, спроститься фінансове планування на підприємстві, а усі фінансові операції будуть економічно і математично обґрунтовані.

Для оцінки впливу кожного показника на фінансове положення підприємства в роботі застосовується метод експертних оцінок. Експертами стали: співробітники навчальних та науково-дослідних інститутів; працівники економічної служби машинобудівного підприємства; працівники банківської сфери.

В результаті експертних опитувань розраховано інтегральний показник оцінки фінансового стану підприємства, який можна формалізувати за формулою:

І=0,86*К_{абс.лікв.}+0,274*К_{шв.лікв.}+0,212*К_{пот.лікв.}+1,96*К_{забезп..об.к.}+0,456*К_{фін.стаб.} (3)

Розрахунки дали наступні значення інтегрального показника і відповідні йому висновки про положення підприємства:

при І 1 - підприємство знаходиться в кризовому стані;

1 І 3,627 - підприємству не загрожує криза;

І 3,627 - підприємство неефективне використовує наявні ресурси, що може привести до кризи.

Порівняльний аналіз інтегральних показників фінансового стану ЗАТ “НКМЗ” і ВАТ “СКМЗ” (табл. 5) показав, що протягом всього аналізованого періоду ліквідність майна і фінансова стійкість “НКМЗ” значно вище аналогічних показників “СКМЗ”. При цьому, якщо динаміка показника “НКМЗ” є негативною (в межах позитивних значень показники знижуються), то “СКМЗ” поліпшує своє фінансове положення. Запропоновані заходи щодо оптимізації структури майна і джерел його формування.

Таблиця 5. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємств ЗАТ “НКМЗ” і ВАТ “СКМЗ”

Період	Значення показника
	“НКМЗ”	“СКМЗ”
2002	3,448	1,362
2003	2,753	1,105
2004	2,326	1,602
Запропонований варіант	2,848	2,543

Застосування даного інтегрального показника не обмежується оцінкою підприємств машинобудування. Щодо інших галузей економіки також може бути застосований розроблений алгоритм визначення вагомих коефіцієнтів, але у формули повинні бути підставлені відповідні нижні і верхні границі показників, прийнятні в тій чи іншій галузі, оскільки в різних галузях нормативні значення фінансових показників варіюються. Це дозволяє дати більш точну оцінку загального фінансового стану підприємств різних галузей, ніж запропоновані раніше універсальні вітчизняні і закордонні моделі.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої народно-господарської задачі підвищення ефективності антикризового управління на основі формування та реалізації програми передкризової підготовки підприємства.

Результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Визначення антикризового управління як управління в умовах кризи та виходом підприємства із кризового стану зумовило уточнення та розширення економічного трактування антикризового управління, а саме приділенням уваги передкризовій підготовці, недопущенню виникнення кризи.

2. Дослідження життєвого циклу підприємства дало змогу виявити виникнення кризи на кожному його етапі. Таким чином, виявлена необхідність застосування антикризової програми не тільки в період спаду виробництва та прибутків, а раніше, під час виведення товару на ринок, нарощування обсягів збуту та ін. Запропонована у роботі антикризова програма дозволяє уникнути глибокої кризи, ліквідувати її у першій фазі.

3. Проведений у роботі аналіз основних існуючих підходів до оцінки фінансового стану підприємства та ймовірності виникнення банкрутства виявив необхідність створення вітчизняної методики, адаптованої до галузевих особливостей того чи іншого підприємства. Запропонована методика інтегрує найважливіші показники фінансового стану, які дозволяють виявити перші ознаки кризи, а не тільки факт банкрутства.

4. Аналіз вітчизняної законодавчої бази банкрутства та санації показав, що нове законодавство більш досконале, ніж прийнятий закон у 1992 р., але все ж і воно має свої недоліки, яких слід позбавлятися найближчим часом.

5. Аналіз факторів виникнення кризової ситуації показує, що більшість внутрішніх факторів є наслідком впливу зовнішніх, тобто очевидний взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх факторів, які не можна розглядати ізольовано один від одного. В результаті, явною стає необхідність мінімізувати вплив зовнішніх факторів кризи. Оптимізація податкової, кредитної і фінансової політики держави, політична стабільність приведуть до виходу багатьох підприємств із “тіні”, у керівників і персоналу підприємств з'явиться впевненість в обґрунтованості цін на ринку сировини і матеріалів, послуг, а, отже, буде можливим правильно спрогнозувати маркетингову політику, що спричинить збільшення доходу від реалізації.

6. Розроблена система передкризової підготовки та раннього реагування на перші ознаки кризи, заснована на використанні фінансових показників, граничні значення яких адаптовані до вітчизняних умов та галузевих особливостей, дозволяє підприємствам забезпечити своєчасну реакцію на наслідки негативних тенденцій та запобігти виникненню глибокої системної кризи та банкрутства. Запропоновані заходи профілактичної роботи, тобто передкризової підготовки підприємства, є найбільш легко здійсненими, а в результаті показники фінансового стану підприємств прийдуть у відповідність з нормативними обмеженнями, що дозволить залучити більше інвесторів, розширити виробництво, отримати додатковий прибуток.

7. Одержані результати дослідження можуть бути використані в управлінні вітчизняними підприємствами. Практичність запропонованого методу антикризового (передкризового) управління полягає в тому, що керівник будь-якого підприємства або підрозділу має можливість самостійно підбирати необхідні і реально здійсненні заходи, а оптимальні обсяги зміни структури майна буде розраховувати прикладна програма. В результаті спроститься фінансове планування на підприємстві, а всі фінансові операції будуть економічно і математично обґрунтовані.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Милявская Э.П., Тельнова А.В. Разработка методики определения несостоятельности предприятия // Вісник Технологічного університету Поділля. - Хмельницький, 1999. - Ч.2.-С. 57-59.

Особистий внесок здобувача: розроблена система показників фінансового стану та її розв'язання за допомогою програмних додатків ПК.

2. Тельнова А.В. Антикризисная программа и ее роль на современном отечественном предприятии // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002.- Вип. 134. -С.174-178.

3. Тельнова Г.В. Вітчизняна законодавча база банкрутства підприємств // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Зб. наук. праць.- Луцьк: “Надстир'я”, 2004. - №1-2.- С. 344-350.

4. Тельнова Г.В. Життєвий цикл підприємства і роль антикризового управління на кожному його етапі // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: Сб.науч.тр. /НАН Украины.Ин-т экономики пром-сти.-Донецк, 2004.-Т.3.-С.113-117.

5. Булеев И.П., Тельнова А.В. К вопросу о сущности дефиниций „антикризисное управление” // Економіка промисловості. - Донецьк, 2005. - №5. - С. 60-63.

6. Тельнова А.В. Санация и банкротство как методы антикризисного управления предприятием // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2004”. Том 48. Економіка підприємства. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 34-36.

7. Тельнова А.В. Анализ причин возникновения кризисных ситуаций на современном предприятии // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій: Збірник матеріалів ІІ Всеукраінської науково-практичної конференції вчених, викладачів та практичних працівників. - Вінниця: “Ландо ЛТД”, 2004.- С.345-351.

8. Милявская Э.П., Тельнова А.В. Предкризисная подготовка на современном предприятии // Проблемы технологии управления экономики. - Краматорск, 1999. - Ч. 1. - С.31-32.

Размещено на Allbest.ru

...