Розвиток інформаційної економіки в умовах глобалізації

Актуальність теми. Розвиток провідних країн світу сьогодні орієнтується на перехід до інформаційного суспільства, і термін «інформаційне суспільство» посідає одне з центральних місць у лексиці закордонних політиків різного рівня. З побудовою інформаційного суспільства зв'язали своє майбутнє такі країни, як США, Великобританія, Канада, Європейський союз та країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

- розкрити економічну сутність поняття «інформація» та її місце у системі категорій економічної теорії;

- проаналізувати сутність та основі етапи розвитку інформаційної економіки, фактори її розвитку у сучасних умовах та її співвідношення з інформаційним ринком;

- виявити особливості формування структури та інфраструктури інформаційної економіки та інформаційного ринку, його взаємодію з іншими ринками, а також протиріччя його розвитку, обумовлені глобалізацією;

- визначити загальні тенденції розвитку інформаційного ринку, напрямки розширення електронної торгівлі та її перспективи;

- з'ясувати специфіку взаємодії державних інститутів та інформаційного ринку в процесі формування і розвитку інформаційної економіки.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є інформаційна економіка та особливості її функціонування у системі економічних відносин, що глобалізується.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин з приводу формування та розвитку інформаційної економіки, а також їх державного регулювання.

Методи дослідження. В процесі дослідження були використані такі методи: кількісний і якісний аналіз (для обґрунтування критерію структурування інформаційного ринку та виділення на його основі окремих субринків в структурі інформаційного ринку), аналіз і синтез (для виділення сегментів базових ринків, які зазнають максимального впливу інформатизації), єдність логічного та історичного підходів, сполучення абстрактного й конкретного (для розкриття співвідношення між інформаційним ринком та інформаційною економікою), статистичного спостереження (для - класифікації та розкриття загальних факторів розвитку інформаційної економіки), системного аналізу (для систематизації об'єктів купівлі-продажу на інформаційному ринку), експертної оцінки (для розробки принципів удосконалення державного регулювання суспільних відносин в інформаційній економіці в умовах глобалізації).

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному:

Уперше:

- в структурі провідних ринків виділено сегменти, які зазнають максимального впливу інформатизації: на ринку праці - дистанційні відносини між робітниками та роботодавцем (телепраця); на ринку товарів та послуг - електронна торгівля; на фінансовому ринку - Інтернет-банкінг (технологія віддаленого банківського обслуговування, яка дозволяє клієнтові отримувати банківські послуги, не відвідуючи банківський офіс); на інформаційному ринку - інформаційні канали і засоби масової інформації; на інфраструктурному ринку - мережеві інституційні структури;

- на основі запровадження критерію структурування інформаційного ринку (а саме, форма матеріалізації або комунікації, яку набуває наукова інформація в процесі її руху) виділено окремі субринки в структурі інформаційного ринку (програмного забезпечення, комп'ютерного устаткування, засобів зв'язку, сітьових комунікацій, послуг інформаційного доступу та зв'язку) і розкрито характер та зміст їх взаємодії, яка забезпечує внутрішню єдність ринку та його безперервне функціонування відповідно до суспільних потреб;

Дістали подальшого розвитку:

- класифікація та розкриття загальних факторів розвитку інформаційної економіки: розповсюдження інформаційно-комп'ютерних технологій, зростання питомої ваги електронної торгівлі, підвищення комп'ютерної грамотності населення, прискорений розвиток електронної форми комунікації державних та місцевих органів влади з населенням;

- систематизація об'єктів купівлі-продажу на інформаційному ринку на основі розмежування основних (таких, що є безпосередньою метою споживачів) та допоміжних (таких, що забезпечують рух інформації) форм, які інформація набуває у системі економічних відносин на інформаційному ринку: основні - електронна та матеріалізована інформація; допоміжні - електронні операції, програмне забезпечення, системи сітьових комунікацій, комп'ютерне устаткування, засоби зв'язку, послуги інформаційного доступу та зв'язку;

- принципи удосконалення державного регулювання суспільних відносин в інформаційній економіці в умовах глобалізації: оптимізація державного впливу на структуру інформаційної економіки, концентрація зусиль органів державного регулювання на вироблення загальних цілей структурної політики для комунікаційних мереж, визнання державними органами пріоритетного впливу ринкових механізмів на розвиток Інтернету.

Практичне значення отриманих результатів. Значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що вони сприяють поглибленню наукових уявлень про сучасний стан інформаційної економіки та її перспективи, а відтак, більш обґрунтованому визначенню пріоритетів розвитку окремих її сегментів. Це, у свою чергу, може стати в нагоді органам державного управління в процесі удосконалення стратегії і тактики вступу та участі України у СОТ, виходячи із необхідності забезпечення національних інтересів, у тому числі щодо стимулювання розвитку найбільш перспективних, інтелектуальноємних галузей, підготовки кваліфікованих фахівців за найбільш перспективними напрямками інформатизації тощо.

Результати дослідження можуть також бути використані при викладанні курсів «Основи економічної теорії», «Інституційна економіка», «Менеджмент», «Економіка підприємства» у вищих навчальних закладах економічного профілю.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались на Першій загальноукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів «Проблеми та перспективи економічної глобалізації» (м. Харків, 2002) та на міжнародній науково-практичній конференції «Україна наукова - 2003» (м. Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 5 одноосібних наукових працях дисертанта, у тому числі в 4 статтях у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 1,2 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 196 аркушів, основний зміст викладено на 179 аркуші. Дисертація містить 16 рисунків, 5 таблиць. Список використаних джерел складається з 204 найменувань і наведений на 17 сторінках.

інформація економіка торгівля електронний

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, його мету і задачі, визначено його предмет та об'єкт, методологічну і теоретичну бази, викладено наукову новизну отриманих результатів, показано їх практичне значення, апробацію і відображення в опублікованих наукових працях.

В першому розділі «Методологічні основи дослідження інформаційної економіки» проведено теоретичний аналіз понять «інформація» та «інформаційна економіка», їх сутність та особливості розвитку в умовах глобалізації економічних відносин. Розглянуто сутність інформації та інформаційного суспільства, сутність та структуру інформаційного ринку та інформаційної економіки, співвідношення між ними та етапи їх розвитку.

Теоретичний аналіз поняття «інформація» дає можливість розглядати її згідно з такими критеріями як: джерело походження, спосіб використання, вид призначення. Ураховуючи те, що інформація має універсальний зміст і що вона одночасно є й предметом праці, й засобом праці, й продуктом праці, зроблено висновок про те, що у сучасних умовах зростаючу роль відіграють галузі, пов'язані з виробництвом, обробкою та розповсюдженням інформації, іде розширення номенклатури інформаційних послуг.

Інформація - це універсальна загальнонаукова категорія. З одного боку, вона є субстанціональною основою існуючої економічної реальності у всій багатогранності її проявів. Усі різноманітні економічні явища мають одну суспільну основу, єдиний фундамент. Саме ця основа, яка на змістовному рівні має в собі інформаційну взаємодію або функціональне існування інформації, робить різноманітні економічні явища якісно однорідними та порівняними одне з одним. З іншого боку, зовнішні форми вираження та кількісного співвідношення, які характеризують різноманітні економічні явища, можуть бути розкладені на інформаційні складові та виражені в єдиних універсальних одиницях інформації.

Інформаційний продукт - це особливий товар, який має не тільки вартість та ціну, але й конкретну споживну вартість як для окремих користувачів, так і загальну корисність для всієї людської цивілізації. Інформація може багато разів продаватися на ринку й при цьому вона не втрачає своїх споживчих властивостей та не відчужується від власника, на відміну від інших товарів. Якщо промислове використання енергії, матеріалів, сировини, палива веде до їх фізичного використання та своєрідного «знищення», то використання доцільної інформації дає цілковито протилежний ефект - сприяє примноженню та накопиченню наукових знань, підвищенню ступеню впорядкованості зовнішнього середовища та сталості суспільно-економічних систем.

Якщо розвиток системи шляхів та пароплавства у середні віки призвів до появи єдиного ринку у рамках євразійського континенту, а поява радіо, телефону та інших способів комунікації у першій половині XX сторіччя зробили можливою появу трансконтинентальної індустріальної економіки, то сьогодні процес, який почався ще у середньовіччя, добув свого піку. Формується єдиний інтелектуальний і емоціональний загальносвітовий простір. Принцип його існування - доступність для кожного та можливість вступу, потенційна однакова для всіх членів суспільства та його інститутів.

Інформаційний принцип повинен знайти відображення у сутності нової наукової парадигми, яка адекватно відображує сучасні особливості суспільного розвитку. Ґрунтовнішою науковою категорією, яка виконує функцію базисного поняття в провідних галузях сучасного наукового знання, стає інформація. Інформація слугує обґрунтуванням та виправдуванням економічних дій суб'єктів економічної системи. Підтвердженням цього слугує формування таких принципово нових напрямків та понять сучасної наукової думки, як «інформаційне суспільство», «інформаційні технології», «інформаційні потреби та ресурси», «інформаційні послуги та продукти», «інформаційна економіка», які були породжені інформатизацією, що охопила практично усі галузі та сфери життя суспільства.

Під інформаційним ми маємо на увазі таке суспільство, яке характеризується: високим рівнем комп'ютеризації, великим обсягом інформації, яка передається переважно електронними каналами зв'язку, дематеріалізацією об'єктів економічного обміну. Економіка такого суспільства визначається активним використанням інформаційних технологій. Потреби у «технологіях інформаційного суспільства» та їх використання більше не обмежується ринковою нишею заможних користувачів - як у бізнесі, так і у суспільстві. Свідченням цього є те, що, зокрема, використання електронної пошти та Інтернету у бізнесі, у Європі подвоюється, а у США збільшується в три рази кожні п'ять років.

Інформаційний потенціал є одною з найважливих характеристик могутньої сучасної держави. Яскравим прикладом цьому в сучасному світі слугують США. Західна Європа та Японія є лідерами у інформаційних технологіях. В умовах прискорення процесів інтеграції в інформаційних загальносвітових межах, ці риси набувають особливого значення. На підтвердження цьому ми можемо спостерігати прагнення розвинутих країн до інформаційного домінування у світі задля забезпечення своїх суто національних інтересів, що, у свою чергу, призводить до нехтування інтересами інших країн.

Теорія інформаційної економіки, як спеціальна теорія в межах загальної економічної теорії, хоча й має свій специфічний предмет, але використовує при цьому методи та інструментарій загальної економічної теорії. Найбільш повно його зміст може бути переданий тільки системою взаємопов'язаних категорій, які логічно співвідносяться між собою та формулюються у залежності від цілей дослідження, методів аналізу, практичних задач.

Дисертантом сформульовано можливі визначення предмету теорії інформаційної економіки. Ця теорія вивчає:

- інформаційний аспект системної організації економічних процесів та явищ, інформаційні взаємодії та відносини, їх рівні, типи, види, умови виникнення, принципи функціонування, механізми відтворення, напрямки розвитку в цілісно існуючих й системно організованих економічних системах відкритого типу;

- виробництво, накопичення, аналіз, відбір, обмін та використання інформації та відповідні форми її прояву в процесі відтворення, а також економічні відносини з цього приводу;

- найбільш корисне залучення та використання в господарчій діяльності інформаційних ресурсів, нові інформаційні джерела багатства, соціально-економічну оцінку ефективності інформаційної діяльності.

Найважливішим завданням теорії інформаційної економіки є дослідження нової ролі й місця людини в інформаційному суспільстві, що обумовлена підвищенням його значимості як головної творчої сили й суб'єкта виробництва, аналізу, відбору й використання інформації в системі сучасної економіки ринкового типу.

Використання інформаційних технологій поступово перетворює господарюючого суб'єкта в мережеву структуру, що надає йому нової якості, яка статистично прямо не порівняна з його попередньою традиційною формою існування. Головний виграш від цього полягає в покращенні використання всіх ресурсів, підвищенні гнучкості та адаптивності до зовнішніх та внутрішніх проблем і загроз, підвищенні якості рішень, які приймаються и як наслідок - більш висока конкурентоспроможність.

При розгляді особливостей інформаційної економіки ми виділяємо особливу роль категорії «інформаційний ринок», тому що саме завдяки інформатизації інформаційні ресурси та засновані на інформації продукти стають товаром.

Інформаційний ринок багатогранний. Можна виділити наступні види ринків, які входять до інформаційного ринку:

- електронної та матеріальної інформації;

- електронних операцій;

- програмного забезпечення;

- мережевих комунікацій;

- засобів зв'язку;

- послуг інформаційного доступу та зв'язку.

Проаналізувавши особливості функціонування інформаційного ринку, дисертант дослідив його внутрішні взаємини. Первинною на ринку є інформація. Вона є і товаром, і основою усіх взаємодій на ринку. Наукова інформація є основою для формування ринків програмного забезпечення, комп'ютерного обладнання і засобів зв'язку. Ці три ринки тісно зв'язані між собою. Їхній взаємозв'язок полягає в тім, що кожний з них є засобом й основою для функціонування іншого. Наступним щаблем у цій системі йде ринок мережевих комунікацій. Впровадження в цю систему ринку інформаційного доступу й зв'язку дозволяє ринку функціонувати повною мірою на світових ринках і здійснювати операції з електронною інформацією.

У сучасних умовах до інформаційного сектора відносяться наступні сфери: виробництво знань і нововведень, включаючи дослідження й розробки; поширення інформації й створення сучасних комунікаційних систем; індустрія переробки й передачі інформації; індустрія реклами й рекламного сервісу; довідкове й бібліотечне обслуговування; галузі, пов'язані з банківською діяльністю й страхуванням; державне управління тощо. Саме інформаційний сектор економіки є основою для поступової трансформації традиційних форм господарювання в економічну систему постіндустріального, а в перспективі - і інформаційного типу. Відповідно до цього, сучасне суспільство можна охарактеризувати як інформаційне суспільство. В інформаційному суспільстві людина являє собою не просто «економічну людину», під якою розуміється комплекс економічних функцій і ролей, що визначають раціональну поведінку людини в економіці індустріального типу, а багатогранну людську особистість як вирішальний творчий фактор і головний ресурс суспільства з економікою інформаційного типу.

Технічний прогрес дозволяє отримати значні результати з меншими витратами праці, енергії, природних ресурсів. На сучасному етапі існування деякі традиційні ресурси соціально-економічного прогресу втрачають своє першочергове значення. Інформація стає основним реальним ресурсом соціально-економічного та науково-технічного розвитку суспільства. Налаштована мережа інформаційно-обчислювальних систем та комп'ютерів грає в житті людини таку ж саму роль, яку свого часу зіграла телефонізація, радіо та телебачення. Інформація не тільки суттєво впливає на прискорення розвитку науки, техніки та різних галузей господарства, а й відіграє велику роль у процесах забезпечення охорони суспільного порядку, збереження власності, виховання та освіти, культурного спілкування між людьми та в інших соціальних сферах. Інформація - це невичерпний ресурс світового суспільства.

В той же час використання інформації далеко не завжди відповідає інтересам суспільства, а інколи прямо суперечить їм, особливо у випадках, коли потенціал інформаційних ресурсів спрямовується виключно на максимізацію прибутків, в тому числі за рахунок розвитку тіньової та кримінальної економіки.

У другому розділі «Основні фактори розвитку інформаційної економіки в сучасних умовах» проведено теоретичний аналіз основних факторів, які впливають на процес розвитку інформаційної економіки: розповсюдження інформаційно-комп'ютерних технологій, розширення електронної торгівлі, зростаюча роль держави та розвиток сітьової економіки.

Аналіз історичного процесу становлення і розповсюдження інформаційних технологій і комунікацій показує, що інформатизація дозволяє скоротити розрив між людиною і машиною («четвертий розрив»). Сучасна інформаційно-технологічна система має свою власну вбудовану логіку, основною характеристикою якої є здатність переводити всю вкладену в неї інформацію в загальну інформаційну систему, а також обробляти таку інформацію зі швидкістю та потужністю, що зростає, та з витратами, що убувають, в потенційно всеосяжній пошуковій і розподільній мережі.

Діловий світ отримує вигоду з еволюції Інтернету, який полегшив зв'язок та взаємодію між підприємцями і споживачами, також, як і між підприємцями безпосередньо, сприяючи формуванню принципово нових каналів руху товарно-грошових потоків. Це суттєво змінило середовище для ведення підприємницької діяльності. Використання мережі Інтернет і створення інституційного середовища, яке є сприйнятливим до зростаючих обсягів електронної інформації і технологій зв'язку, стало одним з головних результатів інформатизації в епоху глобалізації.

Зростаючі інвестиції в розвиток технологій Інтернет і послідовне швидке збільшення економічної активності в Інтернеті своїм прямим наслідком мають докорінну зміну ролі інформаційного сектора сучасних економічних систем практично в усіх країнах, а саме: залишаючись відносно відокремленим і самостійним ринком у системі провідних ринків (праці, капіталу тощо), інформаційний ринок неминуче перетворюється у головний інтегруючий елемент світової економіки, одночасно набуваючи нової якості, як умови ефективного функціонування цих ринків та становлячись складовою частиною кожного з них. Інформаційний обмін між різними ринками перетворюється в постійний чинник підтримки їхньої рівноваги та сталості. Вплив Інтернет-економіки на світову економіку порівняний сьогодні з індустріальною революцією, у своїх потенційних можливостях і масштабах.

Інтернет-економіка містить у собі наступні компоненти:

- велика кількість мереж, що покривають всю земну кулю, і людський капітал, включений у створення й розгортання відкритих і глобально доступних середовищ із мережевою структурою;

- пов'язані електронні ринки з різними механізмами обміну;

- інтерактивні споживачі, виробники і електронні посередники;

- набір електронних валютних розрахункових систем, які можуть використатися в Інтернет-базованих транзакціях;

- юридична й політична структури.

Розглянувши швидке зростання Інтернет-економіки та інтегрування інформаційних технологій у різноманітних промислових секторах, дисертант дійшов висновку, що вони послужили відправним етапом для самих тривалих періодів зростання економіки. Впровадження інформаційно-комп'ютерних технологій, інструментальних засобів і стратегій Інтернет для більш традиційно настроєних підприємців принесли феноменальну користь і фінансово-ощадний ефект. Відкрита природа Інтернет стимулює нововведення як у самій мережі, так і в структурі прикладних програм, сприяючи прискореній розробці й розгортанню нових технологій на ринку з наступним їх розповсюдженням на усі інші сфери економічної активності. Крім того, миттєві комунікації, координація і співробітництво в інформаційному середовищі Інтернет допомагають господаорюючим суб'єктам знизити вартість їхніх транзакцій шляхом віртуального інтегрування з постачальниками й замовниками. Дана концепція економіки Інтернет відрізняється від тієї, котру часто дає ділова преса та представляє як суто цифрову економіку, що включає всі інформаційно-комп'ютерні технології як частину технологічної інфраструктури.

В процесі аналізу ефективності традиційної економіки, заснованої на «класичних» технологіях, транспортній інфраструктурі, доступності сировини та якості кваліфікованої робочої сили, дисертантом було запропоновано чотирьохрівневу модель Інтернет-економіки: перший - рівень інфраструктури Інтернет, другий - рівень прикладних програм Інтернет, третій - посередники Інтернет, четвертий - торгівля Інтернет.

Технічне здійснення економічних операцій в Інтернет забезпечують електронна інфраструктура та асоційований людський капітал. Ці економічні операції мають дві форми: транзакції, що включають електронних посередників, і прямі інтерактивні транзакції між виробниками і покупцями. Транзакції між посередниками проходять через третіх осіб, тобто через тих, хто надає брокерські послуги і здійснює сертифікацію, що надає можливість покупцям вибирати продавців і товари і проводити дослідження ринків, які дають нижчу інтерактивну вартість транзакції. Кожен рівень Інтернет-економіки має додаткову залежність з подальшим рівнем.

Аналіз впливу трансформації економічних відносин під впливом інформатизації доводить, що інформаційна революція змусила компанії мінятися й адаптуватися до нових технологій, конкурентів і ділових моделей, надихаючи споживачів очікуваннями кращого обслуговування й конкурентноздатних цін. Інформаційний простір зараз формується вже не державою, а ринком і новими комерційними структурами. Але при цьому у новому інформаційному суспільстві мотивація економічної діяльності отриманням прибутку знижується, певним чином заміщуючись мотивацією реалізації творчого потенціалу підприємців.

Що стосується держави, то її основна роль зводиться до встановлення правил економічної діяльності і контролю за їхнім дотриманням, уникаючи безпосереднього втручання у діяльність Інтернет. З метою підтримки інформаційної політики діяльність державних органів повинна бути спрямована на регулювання інформаційної сфери суспільства, що містить у собі не тільки телекомунікації, інформаційні системи або ЗМІ, але й всю сукупність виробництв і відносин, пов'язаних зі створенням, зберіганням, обробкою, демонстрацією, передачею інформації у всіх її видах - ділової, розважальної, науково-освітньої, новинної і т. п.

Таке розширювальне трактування інформаційної політики представляється сьогодні обґрунтованим, тому що переведення матеріальної (фізичної, паперової) інформації на електронні носії даних, а також новітні телекомунікаційні й комп'ютерні технології інтенсивно розмивають бар'єри між різними секторами інформаційної індустрії.

Інтенсивне впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій в діяльність державних органів дає можливість:

- наблизити їх до громадян, поліпшити і розширити послуги населенню;

- підвищити внутрішню ефективність і скоротити витрати на держсектор;

- стимулювати створення нового інформаційного устаткування, продуктів і послуг приватним сектором шляхом адекватної державної політики.

Роль держави полягає в знаходженні балансу між конкуренцією і регулюванням, свободою користуватися шифруванням для захисту особистого життя і персональних комунікацій і необхідністю захищати суспільні інтереси від терористів, свободою слова і виразів і захистом моральності і інтересів неповнолітніх. Цей баланс повинна встановлювати і переглядати сама держава, оскільки ринкові сили цього зробити не можуть. Сюди ж відноситься освіта (ідея дистанційної освіти лежить у тому, що можливо проводити процес отримання вищої спеціальної освіти на відстані, передаючи навчальну інформацію та проводячи контроль засвоєних знань, використовуючи комп'ютерні мережі), телемедицина (мета переведення звичайних медичних послуг у нову форму у тому, щоб надати можливість провідним медичним працівникам надавати спеціалізовані консультації на відстані, з використанням новітніх засобів зв'язку), ідея універсального доступу до мережевих послуг і інформації, доступ до урядової інформації (вільний доступ до урядової інформації надає кожному громадянину можливість отримувати достовірні дані, минаючи деякі бюрократичні перепони).

Всі ці об'єктивні зміни в сферах виробництва, комунікацій, торгівлі, інвестування й фінансів перетворюють світову економіку в цілісний глобальний організм, об'єднаний не тільки міжнародним розподілом праці, але й всесвітніми виробничо-збутовими структурами, глобальною фінансовою системою й світовою інформаційною мережею. Всесвітній економічний простір є єдиною територією для ділових рішень бізнесу.

У висновках підведені основні підсумки дослідження, а також сформульовано основні його результати.

Висновки

На основі проведеного дослідження інформаційної економіки, економічного зростання та світової інформатизації було вирішено актуальне наукове завдання виявлення головних чинників та тенденцій розвитку інформаційної економіки в умовах глобалізації та зроблено такі висновки.

1. Сучасну епоху можливо назвати епохою поступової трансформації та переходу суспільства від традиційної ринкової системи господарювання, основою якої є природні, трудові та капітальні ресурси, промислові технології та індустріальний спосіб масового виробництва товарів та послуг, до нової високоорганізованої системи господарювання, основою якої є накопичені інформаційні ресурси, найновіші інформаційно-комунікаційні технології й постіндустріальний спосіб виробництва нових наукових знань та інформаційних продуктів та послуг.

2. На сучасному етапі формування ринкової економіки в Україні невирішеним є ряд проблем національної нормативно-правової бази інформаційної сфери в плані регулювання відносин власності на інформацію, інформаційні ресурси, інформаційні структури й технології, регулювання доступу до інформації, захисту авторських прав та об'єктів на основі міжнародного права. Нескоординованість дій органів, які створюють інформаційні ресурси, незадовільна комплектація довідково-інформаційних фондів з використанням можливостей міждержавного обміну; низький рівень використання сучасних технологій, недостатнє прогнозно-аналітичне забезпечення системи державного управління науково-технічною сферою, відсутність ефективної системи створення та просування інформаційних продуктів та послуг на внутрішній та зовнішній ринки, незалежного державного фінансування не дають можливості створювати та ефективно використовувати інформаційні ресурси й виходити з ними на світовий ринок.

3. Основою визнання України світовим суспільством, як повноправного суб'єкта міжнародного співробітництва, є досягнення сучасного технологічного рівня виробництва та основних продуктивних сил, і перш за все, людського капіталу. Досвід, який мають розвинені країни, доводить, що вони все більше і більше спираються на інформаційні ресурси та знання. Саме тому й Україні необхідно забезпечити розвиток своїх інформаційних ресурсів та їх інтеграцію у світовий інформаційний простір.

4. На цей час Україна ще досі не має єдиної законодавчо підтвердженої інформаційної політики, а функції розробки та реалізації її окремих елементів розсіяні між міністерствами та відомствами. Задача підвищення ролі держави в формуванні та використанні національних інформаційних ресурсів стає особливо актуальною при вирішенні проблем побудування інноваційно-направленої інформаційної економіки. Для цього потрібно, насамперед, випрацювати єдину національну стратегію, ретельно оцінити можливості та потреби українського суспільства відносно масового упровадження інформаційних технологій.

5. Постійний процес технологічного оновлення виробництва, перехід до якісно нової технологічної структури виробництва потребує формування на державному рівні якісної системи збору та розподілу інформаційних ресурсів, як одного з ключових факторів прискореного науково-технологічного та економічного розвитку суспільства. Для досягнення цілей економічної політики держави необхідно збудувати єдине інформаційне поле, яке б забезпечило оптимальний варіант збору, обробки та структуризації інформації з метою формування ринків праці, товарів, позикового капіталу.

6. Світовий досвід свідчить, що нейтральна позиція органів влади країн, що розвиваються, відносно питання участі держави у регулюванні інформаційних потоків не тільки не допомагала їх технологічному розвитку, а й викликала посилення економічної та технологічної залежності від розвинутих країн, яке нерідко перетворювалось в політику, яка закріплює це відставання. Регулююча роль держави полягає у формуванні чіткої законодавчої бази, використовуючи яку, саме держава могла б визначати корисність запропонованої для упровадження технології, приймати участь в вирішені усіх питань, пов'язаних з передачею науково-технологічної інформації, регламентувати порядок обов'язкової реєстрації домовленостей відносно економічної, правової, соціальної та політичної відповідності національним інтересам. При цьому інформаційні послуги виступають не тільки як сфера економічної діяльності й елемент ринкового механізму, а й як важливий фактор прискореного інноваційного розвитку виробництва, підвищення його конкурентоспроможності і наукоємкості, активізації ролі держави в науково-технічному розвитку національної економіки.

7. Сучасне суспільство вимагає жорсткого дотримання національних інтересів та протекціонізму з боку держави, її більш активного втручання до усіх сфер господарчого життя, а також вимог практичного переходу до нової, більш ефективної моделі господарювання. Головним напрямком державної політики науково-технічного та інформаційного розвитку має бути стимулювання створення та використання знань, як основного джерела вищості людини, держави, суспільства. Держава, яка рухається до передових позицій в світовій співдружності, повинна розробляти та реалізовувати ефективну національну інформаційну політику та розглядати її, як пріоритетну задачу державного управління до забезпечення переходу до нового демократичного типу суспільства - інформаційного суспільства.

Размещено на Allbest.ru