У вступі обґрунтовано сутність і основні положення наукової проблеми дослідження, актуальність теми, сформульовано мету та завдання дисертаційної роботи, визначено об`єкт, предмет, методологічні засади дослідження, проведено оцінку стану наукових досліджень, сформульовано рівень і характер новизни отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, ступінь і характер апробації.

У першому розділі "Сучасні теоретичні засади управління в корпораціях акціонерного типу" наведені результати критичного аналізу сучасної теорії управління суб`єктами господарювання та теорії власності.

Аналіз економічної сутності відносин власності дозволив зробити висновки, що у межах кожної економічної системи формується і панує (переважає) специфічна для неї форма власності, що визначає її найважливіші риси, ознаки та особливості. Економічні відносини власності мають дві сторони: суб'єкт (власник) і об'єкт (матеріальні та нематеріальні блага).

Власністю є єдність відносин належності, володіння, розпорядження і користування об`єктами власності. Відносини власності - це відносини між людьми, що виникають у процесі їх спільної діяльності, в межах певної форми власності на фактори виробництва і, в своїй сукупності, виступають як визначені набори прав ("пучки" прав).

Аналіз економічної сутності власності дозволив стверджувати, що у сучасній економіці форм і видів власності повинно бути стільки, скільки потрібно для найбільш ефективного здійснення праці для створення конкретних економічних благ, але ще більше повинно бути економічних повноважень власності як наслідок удосконалення і диверсифікованості самого процесу виробництва. У дослідженні показано, що у теорії прав власності існує деяка базова одиниця аналізу - акт економічної взаємодії, угода, трансакція.

Доведено, що основною причиною неефективного управління відносинами власності є недостатньо чітке розуміння ієрархічної структури прав, обов'язків і інтересів різних груп людей, які так чи інакше впливають на процес продуктивного споживання об`єктів власності.

Сформульовано визначення корпорації, проаналізована сутність поняття корпорації, виділені та проаналізовані основні етапи корпоративного управління в Україні. Корпорація - це певна група осіб, що професійно займається підготовкою і прийняттям управлінських рішень. Однією з найважливіших відмінних рис корпорації є її формування на базі інтеграції у виробничій чи іншій сферах діяльності. Отже, поняття "корпорація" є ближчим до об'єднання акціонерних товариств і інших форм різних сфер діяльності: промислової, комерційної, науково-технічної, маркетингової, збутової тощо, ціль об'єднання якої полягає в розробці погодженої політики в області спеціалізації та інтеграції виробництва, обсягів виробництва однотипної продукції, розподілу ринків збуту та розподілу капітальних вкладень, освоєння виробництва нової продукції. Виявлено, що акціонерне товариство за своєю природою є корпорацією.

Виходячи з аналізу сутності трансакцій, визначено, що трансакція - це ринкова добровільна угода, спільна економічна дія, проведена за згодою сторін. Трансакційні витрати охоплюють: витрати щодо прийняття рішень, ведення переговорів про зміст і умови трансакції, підготовки планів, організацію майбутньої діяльності, витрати пов'язані з переглядом умов договору, витрати, що забезпечують дотримання договору сторонами. Проведений аналіз трансакційних витрат дозволив визначити їх види, а саме: витрати щодо пошуку інформації, витрати щодо ведення переговорів, витрати щодо виміру, витрати щодо специфікації і захисту прав власності, витрати щодо опортуністичної поведінки. Витрати щодо опортуністичної поведінки пов'язані з труднощами точної оцінки постконтрактної поведінки менеджера і виглядають з його боку як пристосування, конформізм.

У розділі 2, "Аналіз практики формування відносин власності в авіакомпанії акціонерного типу", проаналізовано сучасні процеси формування акціонерних товариств на пострадянському просторі, а також розглянуто авіакомпанії акціонерного типу як суб'єкти господарювання.

Аналіз наукових і періодичних видань економічного профілю дав можливість визначити основні методи формування АТ. Це:

1) еволюційний шлях створення АТ (формування власності відбувається за рахунок реінвестицій);

2) технологічний спосіб об'єднання або метод повноти виробничого циклу (формування власності базується на реінвестиціях кожного підприємства, тобто сумі реінвестицій кожного підприємства);

3) метод утворення АТ за критерієм домінування на ринку (формування власності здійснюється за рахунок підсумовування загального прибутку всіх підприємств і залежить від доходів кожного підприємства окремо).

Критичний аналіз авіакомпаній показав, що у стартовій структурі українського акціонерного капіталу, що склався в 2004-2007 роках, частка держави склала 17%. Отже, дрібні пакети акцій (5 - 10% акціонерного капіталу) не дають можливості державі впливати на управління і не приносять прийнятного доходу - їхня реалізація диктується не тільки фіскальними, але і чисто управлінськими мотивами.

Визначено, що створення близько сотні дрібних авіакомпаній, на третю частину яких не припадає і 5% ринку пасажирських перевезень, призвело до того, що українські авіакомпанії в боротьбі за споживача часто виконують рейси, особливо чартерні, за демпінговими цінами, тим самим погіршуючи фінансовий стан свій і своїх конкурентів.

Низька конкурентоспроможність вітчизняних перевізників сприяє збільшенню на внутрішньому авіаційному ринку перевезень частки іноземних авіакомпаній: окрім прямої інтервенції іноземних авіакомпаній на український ринок і нарощування обсягів перевезень, спостерігається також їх проникнення шляхом створення спільних підприємств (наприклад, "Міжнародні авіалінії України", "Аеросвіт", "Середземноморські авіалінії України"), скуповуванням акцій українських авіаперевізників (наприклад, авіакомпанія "Крим").

У 2004 р.20 українських авіакомпаній здійснювали регулярні міжнародні перевезення до 38 країн світу. Було виконано 19175 рейсів, кількість перевезених пасажирів склала більше 1 млн. чол. У 2005 р.15 українських авіакомпаній здійснювали регулярні міжнародні перевезення до 41 країни світу. Виконано 21321 рейс, кількість перевезених пасажирів склала 1182,4 тис. чол. У 2006 р.14 українських авіакомпаній здійснювали регулярні міжнародні перевезення до 44 країн світу, виконано 24177 рейсів. Кількість перевезених пасажирів склала 1610,6 тис. чол. Частка українських авіакомпаній в міжнародних регулярних пасажирських перевезеннях у 2006 р. склала 46.8% проти 45.8% у 2005 р. Одним із загальних проявів ступеня конкурентоспроможності авіакомпаній акціонерного типу в країні можна вважати їх фактичну частку в загальному обсязі реалізації авіатранспортних послуг. Вона показує ступінь домінування підприємства на ринку, його можливості впливати на об'ємні і структурні характеристики галузі.

З усіх авіакомпаній відокремлено двох лідерів, які є акціонерними товариствами: авіакомпанію "АероСвіт" та авіакомпанію "МАУ", частка яких у загальному обсязі перевезених пасажирів складає близько 50%, а на міжнародних перевезеннях близько 60% (рис.1). Також заслуговує на увагу авіакомпанія "Українсько-Середземноморські авіалінії", загальна частка якої за показником "Перевезено пасажирів" складає 8%. З авіакомпаній державної форми власності виділено авіакомпанію "Донбасаеро", ринкова частка якої за показником "Перевезено пасажирів" складає біля 10%, і близько 26% за показником "Перевезено внутрішніх пасажирів".

* Темним кольором позначені авіакомпанії, які є акціонерними товариствами

Рис.1. Доля авіакомпаній на ринку загального обсягу перевезення пасажирів за 2006 рік

Отже, як свідчить рис.1 ринкова доля авіакомпаній акціонерного типу у загальному обсязі перевезених пасажирів за 2006 р. становила 66% ринкової долі усіх авіакомпаній.

Відносини між акціонерами в акціонерному товаристві виявляються у механізмі реалізації власності. Численні власники цінних паперів в АТ, залишаючись економічно відокремленими власниками, одночасно виступають носіями колективного економічного інтересу. Купуючи акції, кожний покупець стає співвласником підприємства, а тому й співвласником результатів спільних зусиль всіх акціонерів авіакомпанії. Із цього зроблено висновок, що акціонерна форма виступає фактором демократизації відносин власності. Можливість демократизації власності не завжди реалізується в акціонерному товаристві. Це пов'язано з відділенням власності від управління.

Критичний аналіз економічної реалізації власності авіакомпаній дозволив дослідити методи управління відносинами власності в АТ. Доведено, що методи управління відносинами власності в АТ (адміністративні, економічні, законодавчі, економічно - правові та організаційні) практично завжди залежать від виду об'єкта власності

Розкрито структуру власності авіакомпаній акціонерного типу, яка притаманна більшості українських АТ. Вона характеризується наявністю великого акціонера, у якого більше 50% акцій, одного або декількох акціонерів, що володіють досить великими пакетами, а також наявністю великої кількості дрібних акціонерів. Тобто, якщо мова йде про великого акціонера, то при такій структурі власності все корпоративне управління зводиться до здійснення корпоративного контролю над компанією.

Структура органів управління акціонерними товариствами в Україні в цілому така ж як і в інших країнах. Фактично її можна представити так: в основі управлінської структури перебувають загальні збори учасників; на період між зборами вибираються виконавчі органи; за виконавчими органами доглядає наглядова рада, а фінансовий контроль здійснюється ревізійною комісією. Це загальна внутрішня структура управління акціонерними товариствами. Крім неї, зовнішні контрольні функції здійснюють державні органи (фінансові, податкові), а також суспільний контроль. На органи внутрішньої структури управління покладено виконання наступних функцій: на правління - виконавчі функції, на наглядову раду - контрольні та деякі виконавчі функції, на ревізійну комісію - тільки контрольні.

В Україні акціонери мають здебільш формальну економічну владу, тоді як вищому менеджменту належить влада, яку можна порівняти з економічною владою реального власника. Відсутня також чітка специфікація прав власності в приватизованих акціонерних товариствах. Чим ясніше визначені й надійніше захищені права власності на будь-який об'єкт, у тому числі й на акціонерне товариство, тим сильніший у акціонерів інтерес до ефективного використання власності. Номінальне значення власності на приватизованих вітчизняних акціонерних товариствах приводить до того, що в українській економіці є дуже слабким, або, навіть, відсутній економічний інтерес дійсного власника.

Отже, аналіз діяльності українських акціонерних товариств дав можливість з`ясувати, що існуючі взаємини між власниками і менеджерами в АТ не сприяють підвищенню ефективності продуктивності підприємства, зокрема, це виявляється в негласній боротьбі між менеджерами та акціонерами за контроль фінансових потоків, а також у самій суті постановки цілей, яких дотримується власник і найманий керівник.

Дослідження процесу управління відносинами власності в авіакомпаніях акціонерного типу дозволило виявити, що права акціонерів розчіплюються та поступово переходять до прав менеджерів. Так, "право на доход" має і акціонер і управлінець, але, перший - як частку з акції, а другий - як заробітну плату. "Право на управління" має як акціонер, так і найманий менеджер. Акціонер управляє менеджерами, менеджер, в свою чергу, управляє корпорацією. "Право контролю" має акціонер по відношенню до менеджерів. З боку менеджерів "право контролю" - це контроль над всією авіакомпанією. "Право на прийняття рішення" для акціонерів - це прийняття рішень стосовно акціонерного товариства та вищого менеджменту взагалі, а для менеджерів - це право прийняття рішень на всіх рівнях акціонерного товариства.

Графічно процес міграції прав від акціонерів до менеджерів представлений на рис.2.

Рис.2. Схема міграції прав від акціонерів до менеджерів

У розділі 3 " Методологічні підходи щодо забезпечення ефективності процесу управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу" обґрунтовано та викладено модель механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу та практичні рекомендації щодо його застосування.

Виходячи із загальної структури системи управління відносинами власності, суб`єктами якої є: акціонери, менеджери та працівники, між якими постійно існують відносини власності, був розроблений механізм управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу (рис.3), основними складовими якого є оптимальне сполучення типів управління, що забезпечують ефективну діяльність АТ. Принцип оптимальності полягає в становленні ефективного управління власністю в АТ шляхом досягнення взаємовигідного балансу інтересів акціонерів і менеджерів.

управління власність акціонерний авіакомпанія

Рис.3. Механізм управління відносинами власності

Оптимальним сполученням типів управління в АТ обґрунтовано: управління процесом формування власності; поточне управління власністю; стратегічне управління власністю; управління опортуністичною поведінкою.

Стосовно перших трьох типів управління АТ в методичному плані розроблені та вдосконалені механізми ефективного управління, обґрунтовано, що четвертий тип - управління опортуністичною поведінкою - тільки потребує ефективного формування механізму управління та його практичного застосування в авіакомпаніях акціонерного типу.

Аналіз механізму управління відносинами власності дозволив виявити різновид відносин, на яких базується основа взаємин між акціонерами та менеджерами. Ними є економічні, соціальні, організаційні та правові відносини. Саме вони спонукають і менеджерів, і акціонерів до найбільш ефективного управління корпоративною власністю.

Формування механізму управління відносинами власності дозволило виявити основну причину неефективного управління відносинами власності. Це недостатньо чітке розуміння ієрархічної структури прав, обов'язків і інтересів акціонерів і менеджерів, які впливають на процес продуктивного споживання об'єктів власності і знаходяться відносно них з різних боків.

У органічному зв`язку з управлінням акціонерної власності досліджено процес її економічної реалізації, який охоплює всі стадії відтворювального процесу - виробництво, обмін, розподіл, споживання. Аналіз процесу економічної реалізації акціонерної власності дав можливість відстежити кругообіг коштів через основних учасників корпорації (найманих робітників, менеджерів і власників), а також дозволив виявити найбільш конфліктну стадію реалізації власності - стадію сфери розподілу. Обґрунтовується, що саме несправедливий розподіл доходів від використання власності призводить до зруйнування взаємовигідних відносин між менеджерами та акціонерами, а також між самими акціонерами. Виявлено, що особливе місце в розподільчому механізмі мають такі економічні форми реалізації власності, як заробітна плата найманих робітників і прибуток (дивіденд) акціонерів.

Виявлення сутності процесу економічної реалізації відносин акціонерної власності дозволило відстежити зв'язок між процесом економічної реалізації та присвоєнням доходу. Встановлено, що суб'єктами присвоєння необхідного продукту є наймані працівники, а додаткового продукту власники акціонерного капіталу.

Дослідження випадків опортуністичної поведінки в авіакомпаніях дозволило розробити схему послідовності управління опортуністичною поведінкою в АТ (рис.4).

Розроблена послідовність управління опортуністичною поведінкою дозволила ідентифікувати випадки опортуністичної поведінки, серед яких: фактори, що визначають контрактну діяльність, неповнота контракту, передумови неповних контрактів. Виявлення випадків опортуністичної поведінки дозволило розробити комплекс заходів щодо обмеження опортуністичної поведінки в авіакомпаніях акціонерного типу.

Виявлення випадків опортуністичної поведінки в АТ сприяло проведенню діагностики основних форм внутріфірмового опортунізму з боку двох зацікавлених суб'єктів АТ: акціонерів і менеджерів. До основних форм внутріфірмового опортунізму з боку менеджерів віднесено: ухиляння, недбалість, використання службового становища в особистих цілях. А до форм внутріфірмового опортунізму з боку акціонерів: занижена оцінки працівника, великий обсяг робіт, особисті симпатії.

Рис.4. Послідовність управління опортуністичною поведінкою в АТ

Результатом діагностики основних форм внутріфірмового опортунізму стала класифікація форм прояву опортунізму вищого менеджменту корпорації;

а) незловмисні форми опортунізму (Non fraud) у вигляді надмірних ризиків, споживання на робочому місці, входження у дорогі довгострокові проекти при негайному розширенні адміністративних ресурсів, тобто апарату та зволіканням з технологічною або структурною адаптацією фірми;

б) зловмисні форми опортунізму (Fraud). До цього типу опортунізму ми пропонуємо віднести "суб'єктивний ризик", "відбір ризиків", недбалість, "ухиляння", "вимагання", використання службового стану в особистих цілях.

На основі діагностики основних форм внутріфірмового опортунізму досліджено фактори, що впливають на ступінь опортуністичної поведінки. Відповідно до впливу на ступінь опортуністичної поведінки, фактори були розподілені на: внутрішні (індивідуально-психологічні) та зовнішні фактори.

Дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів дозволило відстежити основні види прояву опортунізму:

1) менеджмент змовляється із частиною акціонерів для того, щоб спільно реалізувати можливості контролю фінансових потоків на шкоду іншим власникам;

2) у колишнього керівництва підприємства є сформовані зв'язки, які допомагають їм сконцентрувати власність у руках;

3) нова управлінська команда внаслідок інформаційних і мережних переваг, може діяти у своїх інтересах;

4) керівники недостатньо рентабельних підприємств прагнуть вивести активи;

5) грошові сурогати.

Завдяки виявленню видів прояву опортуністичної поведінки в авіакомпанії були розроблені методи локалізації опортуністичної поведінки у відносинах власності АТ: а) адміністративні методи, які ведуть до мінімізації причин для створення конфлікту, оскільки основою опортунізму є конфлікт інтересів; б) економічні та організаційні методи ведуть до запобігання поглинання; в) законодавчі та нормативно-правові методи, що необхідні для складання контракту щодо відносин між агентами.

???????? ??????? ??????????? опортуністичної поведінки сприяла ?????????? ????????, ?? ????????? опортуністичну поведінку: по-перше, це фактор конкуренції на ринку капіталу; по-друге, фактор ринку послуг менеджерів; по-третє, фактор конкуренції між командами менеджерів.

?????????? ??????? ??????????? опортуністичної поведінки, виявлення ????????, ?? ????????? опортуністичну поведінку, ????????? ????????????? ??? ??????? ???? ???????????? ??? ??????????? опортуністичної поведінки в відносинах власності АТ. ?? ?????? ??????????? ??: 1) ?овнішні механізми контролю, до яких віднесено: а) ринок готової продукції; б) ринок праці управлінців; в) фондовий ринок; г) ринок поглинань; д) контроль з боку великих кредиторів; є) контроль з боку державних органів; 2) внутрішні механізми контролю управлінців, які характеризуються контролем з боку акціонерів і контролем з боку ради директорів; 3) стимулюючі контракти, які розглянуті як спосіб вирішення проблеми агентських відносин.

?? ?????? ?????????? ??????? ??????????? ??????????????? ????????? ?? ????????, ?? ????????? опортуністичну поведінку, включаючи заходи ???? ???????????? опортуністичної поведінки в відносинах власності АТ, був створений механізм мінімізації опортуністичної поведінки в авіакомпанії акціонерного типу (???.5).

Головним принципом мінімізації опортунізму було визначено недопущення конфлікту, оскільки основою опортунізму є конфлікт інтересів. Доведено, що, насамперед, закріплення ролі та місця акціонерів і менеджерів є першим і необхідним кроком на шляху до ефективного управління відносинами власності.

Рис.5. Механізм мінімізації опортуністичної поведінки у відносинах власності

Головна мета формування механізму мінімізації або попередження опортунізму - забезпечити ефективність кожного із етапів контролю опортунізму. Крім того, важливим є найбільш оптимальне використання комбінації усіх етапів механізму для ефективного контролю над проявами опортуністичної поведінки.

Отримані результати щодо формування механізму мінімізації опортуністичної поведінки можуть сприяти ефективному управлінню відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу.

Висновки

Матеріали наукових конференцій

1. Береза Ю.В. Інвестиції - як інструмент залучення нових власників // VII Міжнародна науково-практична конференція "Ринок послуг комплексних транспортних систем та прикладні проблеми логістики" (м. Київ, 2005 р.).

2. Суммар Ю.В. Методичні підходи до виявлення проблеми неповних контрактів - як фактор виникнення опортунізму // VI Міжнародна науково-практична конференція "Маркетинг та логістика в системі менеджменту" (м. Львів, 2006 р.).

3. Береза Ю.В. Определение звеньев менеджеров в иерархической пирамиде управления корпорацией // VI Міжнародна науково-технічна конференція "АВІА 2004" (м. Київ 2004 р.).

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка авіаційного транспорту). - Національний авіаційний університет, Київ, 2007.

Актуальність роботи обумовлена необхідністю створення моделі механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних і методичних положень щодо управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного товариства. З цією метою була розроблена система управління опортуністичною поведінкою менеджера, в якій можна чітко ідентифікувати основну причину неефективного управління власністю - недостатньо чітке розуміння ієрархічної структури прав, обов'язків і інтересів акціонерів та менеджерів, які так чи інакше впливають на процес продуктивного споживання об'єктів власності і знаходяться відносно неї в різних положеннях. Запропоновано схему механізму економічної реалізації відносин власності.

Для створення загальної моделі механізму управління відносинами власності запропоновано методику ідентифікації випадків опортуністичної поведінки менеджерів, яка дає змогу виявити опортуністичні прояви з боку менеджерів. Виявлення трансакційних витрат залежно від форм прояву опортунізму в відносинах власності дало можливість проаналізувати фактори, що впливають на ступінь опортуністичної поведінки менеджера у відносинах власності АТ. Розроблено модель механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу, що дозволяє дослідити відносини між об`єктами власності та на базі цього механізму дало можливість створити розгорнутий механізм управління відносинами власності, в межах якого створюються економічні, соціальні, організаційні та правові відносини, які спонукають менеджерів і акціонерів до найбільш ефективного управління корпоративною власністю, і на яких базується основа взаємин між акціонерами та менеджерами. Розроблено методи локалізації опортуністичної поведінки у відносинах власності АТ, що є основою визначення факторів, які обмежують опортуністичну поведінку у відносинах власності. Запропоновано механізм попередження опортуністичної поведінки у відносинах власності, який дає можливість визначити головний принцип мінімізації опортунізму - недопущення конфлікту, оскільки, основою опортунізму є конфлікт інтересів.

Ключові слова: акціонерна власність, власність, акціонерне товариство, авіакомпанія, акціонери, менеджери, опортунізм.

Аннотация

Диссертация на получение ученой степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика авиационного транспорта). - Национальный авиационный университет, Киев, 2007.

Актуальность работы обусловлена необходимостью создания модели механизма управления отношениями собственности в авиакомпании акционерного типа.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических и методических положений относительно управления отношениями собственности в авиакомпании акционерного типа. С учетом теоретических и методических положений, относительно управления отношениями собственности, была исследована схема миграции прав от акционеров к менеджерам", которая дает возможность отследить переход прав от акционеров к менеджерам и позволяет определить то, что эволюция взаимоотношений между владельцами и менеджерами корпорации не повышает эффективность производительности предприятия, а только ухудшает.

Была разработана система управления оппортунистическим поведением менеджера, в которой можно четко идентифицировать основную причину неэффективного управления собственности - как недостаточно четкое понимание иерархической структуры прав, обязанностей и интересов групп людей, которые так или иначе влияют на процесс продуктивного потребления собственности и находятся по отношению к ней в разных положениях. Предложена схема механизма экономической реализации отношений собственности. Для этого были рассмотрены и проанализированы главные секторы механизма экономической реализации собственности, которые были разделены соответственно их характеристикам на финансовый и нефинансовый. Особенностью этого механизма является кругооборот средств через участников корпорации (наемных работников, менеджеров и владельцев), а также непосредственно через создание продукта, его реализацию, сбыт, получение прибыли.

Для создания общей модели механизма управления отношениями собственности предложена методика идентификации случаев оппортунистического поведения менеджеров, которая дает нам возможность отследить оппортунистические проявления со стороны менеджеров. Была проведена диагностика основных форм внутрифирменного оппортунизма, которая была проведена со стороны двух заинтересованных субъектов корпорации: акционеров и менеджеров. Определение трансакционных расходов в зависимости от форм проявления оппортунистического поведения разрешило нам проанализировать основные предпосылки возникновения оппортунистического поведения менеджеров. В свою очередь, предпосылки возникновения оппортунистического поведения менеджеров были распределены в зависимости от еx ante расходы и еx post расходы. Определение трансакционных расходов в зависимости от форм проявления оппортунизма в отношениях собственности дало возможность проанализировать факторы, которые влияют на степень возникшего оппортунистического поведения менеджера в отношениях собственности АО.

Разработана модель механизма управления отношениями собственности в авиакомпании акционерного типа, которая дает возможность исследовать отношения между объектами собственности и на базе этого механизма дала возможность создать развернутый механизм управления отношениями собственности, в пределах которого создаются экономические, социальные, организационные и правовые отношения, которые приближают менеджеров и акционеров к наиболее эффективному управлению корпоративной собственностью, и на которых базируется основа взаимоотношений между акционерами и менеджерами. Разработаны методы локализации оппортунистического поведения в отношениях собственности АО, что помогло определению факторов, которые ограничивают оппортунистическое поведение в отношениях собственности. Предложен механизм предупреждения оппортунистического поведения в отношениях собственности, который позволяет определить главный принцип минимизации оппортунизма - недопущение конфликта, поскольку, основой оппортунизма является конфликт интересов.