Управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції

Дніпропетровськ - 2007

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Якісне оновлення суспільних відносин, яке відбувається на етапі переходу до ринку в Україні, обумовлює глибокі і масштабні зміни як економічної системи в цілому, так і всіх її структурних елементів окремо. В умовах недостатнього фінансового забезпечення агропромислових підприємств провідного значення набувають процеси ефективного їх функціонування на ринку комбікормової продукції, створення умов для повноцінного відтворення тваринницької галузі.

Формування конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції є першочерговою умовою підвищення економічної і соціальної стабільності аграрної економіки. Ломка існуючої раніше системи збуту комбікормової продукції сприяла розвитку нездорової конкуренції, що привела до монополізації ринків, зростання чисельності посередників і трейдерів, перешкоджаючих виходу товаровиробників на ринок і значно збільшуючих ціну на комбікормову продукцію. Тому системні наукові дослідження, пов'язані з розробкою дієвих напрямів і ефективних механізмів вдосконалення управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції є достатньо актуальними.

Основні принципи і підходи до визначення суті, механізмів управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції розглядалися в роботах В.Я. Амбросова, О.І. Дація, С.Н. Іляшенка, М.Х. Корецького, Д.Ф. Крисанова, А.В. Линенка, П.М. Макаренка, Л.Ю. Мельника, та інших. Суть і специфіка механізмів впливу ринку комбікормової продукції на рівень розвитку тваринницької галузі досліджувалися в роботах Г.Л. Азоєва, П.Т. Саблука, Ф.В. Зіновьева, І.Г. Кириленка, В.О. Мандибури, О. Біттера та інших.

Проте, наукові дослідження на сучасному етапі здійснюються недостатньо. Так, зокрема потребує уточнення економічна сутність поняття «конкурентні переваги підприємств», класифікація основних видів конкурентних переваг підприємств на ринку. Необхідним є розробка принципів управління формуванням конкурентоспроможності підприємств на ринку комбікормової продукції. На сучасному етапі не розроблено методичних підходів до оцінки і прогнозування конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції. Це зумовило вибір теми дисертаційної роботи і визначило мету, завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Таврійської державної агротехнічної академії «Організація виробництва сільськогосподарських підприємств» (№ держ. реєстр. 0102U001295). Роль автора полягає у розробці механізмів управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції. Для досягнення даної мети в роботі визначені наступні завдання:

- уточнити економічну сутність поняття «конкурентні переваги підприємств»;

- удосконалити класифікацію основних видів конкурентних переваг підприємств на ринку;

- обгрунтувати принципи управління формуванням конкурентоспроможності підприємств на ринку комбікормової продукції;

- дослідити кон'юнктуроутворюючі чинники впливу на управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції;

- провести аналіз розвитку підприємств на ринках комбікормової продукції в Україні та за кордоном;

- розробити методичні підходи до оцінки і прогнозування конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції;

- запропонувати заходи подальшого розвитку підприємств на ринку комбікормової продукції.

Об'єктом дослідження є процеси управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції.

Предметом є теоретичні аспекти, тенденції та методичні засади управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем економіки аграрного сектору й управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції. У процесі дослідження для вирішення поставлених завдань використані: діалектичний метод дослідження процесів і явищ у їх взаємозв'язку й розвитку, системно-структурний аналіз (при дослідженні концептуальних засад та при систематизації методичних підходів щодо управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції); методи групувального аналізу і статистично-прогнозних підходів, економіко-статистичні методи, порівняння (при аналізі передумов, можливостей і мотивів розвитку підприємств на ринку комбікормової продукції), хронологічний, метод екстраполяції, факторного аналізу, порівняльно-правовий, логіко-семантичний методи (при розробці шляхів подальшого розвитку підприємств на ринку комбікормової продукції).

Інформаційно-нормативною базою для дисертації послужили законодавчі акти та закони України з питань формування ринку комбікормової продукції; державна статистична звітність, яка характеризує результати функціонування суб`єктів на ринку комбікормової продукції; вітчизняні і зарубіжні публікації з питань управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції, результати власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

уперше:

запропоновано методичні підходи до оцінки і прогнозування конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції, що засновані на систематизації прямих (ціноутворення, загальні (макроекономічні)) і непрямих (потреба населення в тваринницькій продукції) чинників і застосуванні коефіцієнтів для корегування прогнозованих величин попиту і пропозиції по декількох варіантах (сприятливому, стійкому, несприятливому);

удосконалено:

класифікацію основних видів конкурентних переваг підприємств на ринку: за ієрархічністю ознаки, за ступенем складності, за ступенем сприятливості, за ступенем стійкості;

класифікацію чинників впливу на управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції, що основана на їх систематизації за критеріями: приналежність, доступність і характер обліку, прояв факторів, сфера і масштабність дії;

набули подальшого розвитку:

економічний зміст поняття «конкурентні переваги підприємств» через узагальнення існуючих визначень учених-економістів стосовно характеристик ринкової ситуації, яка схильна до змін в часі під впливом специфічних чинників;

- принципи управління формуванням конкурентоспроможності підприємств на ринку комбікормової продукції: системності; комплексності; довгостроковості; взаємозв'язку; безперервної змінності; стійкої нерівноваги.

Практичне значення одержаних результатів полягає у комплексному застосуванні розроблених методичних підходів при розробці єдиної комплексної політики розвитку комбікормового ринку на основі загальнодержавної та регіональних концепцій і програм регіонального розвитку Запорізької області (довідка №12-224 від 28.05.2007).

Дослідження доведене до конкретних рекомендацій з удосконалення форм і методів управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції. Окремі теоретичні й методичні положення використовуються при формуванні механізму управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції (довідка №742 від 05.06.2007).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Таврійської державної агротехнічної академії при викладанні таких дисциплін: «Аналіз господарської діяльності», «Економічний аналіз», «Стратегічний аналіз» (довідка №152 від 30.08.2007).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить розроблені автором особисто результати в галузі аграрної науки, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), «Наука та інновації - 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), «Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів» (м. Запоріжжя, 2005 р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи відображено автором у 8 наукових працях, з них 5 - статті у фахових виданнях, загальним обсягом 4,1 обл. - вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 183 сторінки, з яких 12 рисунків займають 10 сторінок, 17 таблиць - 13 сторінок, список використаних джерел (225 найменувань) - 21 сторінку.

прогнозування комбікормовий конкурентний продукція

Основний зміст роботи

У першому розділі - «Теоретико-методичні засади управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції» - визначено, що з моменту зародження ринку і виявлення його складових елементів, механізмів і законів з'явилася необхідність проведення досліджень конкурентних переваг підприємств на ринку.

На підставі проведених досліджень зроблено висновок, що приведені думки об'єднують даних авторів масштабами або рамками, в яких розглядається і досліджується дана економічна категорія, а саме всі вони виділяють ринок з його елементами і відносинами і тим самим по своєму характеризують одне і те ж явище.

Аналіз думок учених-економістів по суті даного поняття дозволив здійснити відбір ознак, що комплексно характеризують дану проблему і тим самим сформулювати авторське трактування поняття «конкурентні переваги підприємств». На наш погляд, конкурентні переваги підприємств є кількісними і якісними характеристиками ринкової ситуації, в якому опинилось підприємство, що визначається станом і співвідношенням попиту, пропозиції, рівнем цін, яка схильна до змін в часі під впливом специфічних чинників.

Разом з тим необхідно відзначити, що якщо в думках авторів немає діаметральних розбіжностей з приводу економічного змісту поняття «конкурентні переваги підприємств», то відносно його видів існує безліч різноманітних підходів. Вивчення приведених класифікацій дозволило виділити із загальної сукупності підходів чотири загальні ознаки: масштабність об'єкту дослідження, база для порівняння, фаза виробничого циклу, співвідношення елементів циклу.

Разом з тим, аналіз різних позицій з даного питання дає підставу сформулювати авторський підхід до критеріїв і видів конкурентних переваг підприємств на ринку, які здатні дати характеристику в агрегованому вигляді позиції підприємств на ринку комбікормової продукції в цілому і сформувати їх на локальних ринках (рис. 1).

Рис. 1. Запропонована класифікація основних видів конкурентних переваг підприємств на ринку

Так, замість критерію «масштабність об'єкту дослідження» ми вводимо ознаку «ступінь ієрархії», згідно якої виділяємо загальногосподарські, переваги на світовому і товарному ринках. Ознаку «база для порівняння» ми пропонуємо замінити на «ступінь складності» і виділяємо в ній такі види конкурентних переваг підприємств на ринку, як прості і диференційовані. Разом з тим, ми відмовляємося від запропонованого ученими-економістами розподілу конкурентних переваг підприємств залежно від фази виробничого циклу і від співвідношення елементів ринку. Наша позиція ґрунтується на тому, що в основу розділення конкурентних переваг підприємств на види виходячи з приналежності до тієї або іншої фази виробничого циклу вже закладена взаємодія основних елементів ринку: попиту, пропозиції і ціни. Цим пояснюється і збіг в назвах і характеристиках різновидів конкурентних переваг підприємств, які автори описують з позицій різних класифікаційних ознак (фаза виробничого циклу і співвідношення елементів ринку).

Виходячи з характеру взаємодії ринкових елементів, ми пропонуємо виділити два критерії оцінки конкурентних переваг підприємств на ринку: ступінь сприятливості і ступінь стійкості. Згідно першій ознаці ми пропонуємо рахувати сприятливі переваги, за умов перевищення попиту над пропозицією і повному завантаженні потужностей, та несприятливі, які характеризуються перевищенням пропозиції над попитом і низьким рівнем завантаження виробничих потужностей.

Залежно від ступеня стійкості ми виділяємо стійкі (рівноважні) конкурентні переваги підприємств, для яких характерні рівність попиту і пропозиції при стабільному рівні цін, і нестійкі (невизначені), які характеризуються зниженням або повною відсутністю попиту або пропозиції на ринку у зв'язку з переломом ринкових цін, що очікується.

Правомірність такого підходу підтверджується теоретичними дослідженнями, результатами аналізу ринків комбікормової продукції і практикою функціонування в ринковому середовищі підприємств комбікормової промисловості, вибраних нами як об'єкт дослідження. Крім того, даний аспект визначається динамікою структурних елементів ринку.

Формування конкурентоспроможності підприємств на ринку комбікормової продукції слід розглядати як складну інтегровану систему з великою кількістю господарюючих суб'єктів і посередників, різноманітністю соціально-економічних процесів, що відбуваються, неоднозначністю вирішуваних завдань, винятково великим обсягом інформації, постійно зростаючою кількістю зв'язків між учасниками ринку та їх імовірнісним характером тощо. Управління формуванням конкурентоспроможності підприємств на ринку комбікормової продукції необхідно здійснювати на основі розроблених нами принципів. Основними з них є:

1. Принцип системності - необхідність аналізу конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції як системи взаємопов'язаних елементів: виробників комбікормової продукції, комерційних та некомерційних установ; органів державного та місцевого самоуправління.

2. Принцип комплексності - оцінка економічного становища підприємств на ринку комбікормової продукції здійснюється з урахуванням всіх зовнішніх та внутрішніх факторів.

3. Принцип довгостроковості - результати оцінки повинні враховувати принципи стратегічного розвитку країни і визначати її стан в майбутньому.

4. Принцип взаємозв'язку - конкурентоспроможність підприємств на ринку комбікормової продукції необхідно розглядати як складову частину соціально-економічного розвитку країни, з урахуванням регіональних особливостей.

5. Принцип безперервної змінності - оцінка і забезпечення конкурентоспроможності підприємств на ринку комбікормової продукції відслідковується протягом необмеженого часового проміжку й означає необхідність внесення певних змін у цільову орієнтацію суб'єктів ринку в результаті змін, які відбулися в навколишньому середовищі.

6. Принцип стійкої нерівноваги - конкурентоспроможність підприємств на ринку комбікормової продукції залежить від ступеня динамічності окремих показників, що забезпечують конкурентні переваги агропромислового комплексу та країни в цілому.

Аналіз управління конкурентними перевагами підприємств, а також його прогнозування полягають, перш за все, у вивченні чинників, що впливають на нього і взаємодіють між собою. Вивчення економічної літератури у області досліджень конкурентних переваг підприємств показало, що питання вибору і класифікації чинників відносяться до розряду дискусійних. Причому більшість авторів, що займаються даною проблемою, обмежується або простим переліком всіляких чинників, або їх класифікацією без урахування напряму дії і виявлення ступеня їх впливу.

Нами пропонується групувати всі чинники впливу на управління конкурентними перевагами підприємств залежно від приналежності до елементів ринку на чинники попиту і чинники пропозиції; і залежно від приналежності до тих або інших учасників (суб'єктів) ринку - на чинники виробника, посередника, постачальника і покупця.

Поширеною є точка зору, що всі чинники впливу на управління конкурентними перевагами підприємств діляться залежно від зв'язку з економічним циклом відтворення на циклічні і нециклічні. На наш погляд, цінність даної думки полягає не в запереченні встановленої закономірності зміни фаз відтворювального циклу. Тобто не в спростуванні розподілу чинників на циклічні і нециклічні, а в завчасному передбаченні і негайному реагуванні підприємців і держави на небажані дії циклічних чинників для підтримки сприятливих конкурентних переваг.

Ґрунтуючись на даному припущенні, можна виділити таку класифікаційну ознаку дії на управління конкурентними перевагами підприємств, як чинник передбаченості. Саме відповідно до даної ознаки, прийнято всі чинники впливу на управління конкурентними перевагами підприємств на ринку ділити на передбачені (прогнозовані) і непередбачувані (не прогнозовані).

На нашу думку, деякі чинники в різні періоди часу можуть тільки носити стимулюючий або стримуючий характер, але і робити незначний вплив, тому їх можна віднести до чинників нейтральної дії. Ґрунтуючись на цьому, нами пропонується чинники впливу на управління конкурентними перевагами підприємств на ринку розбити на три групи: чинники, стимулюючі розвиток підприємств на ринку; чинники, стримуючі їх розвиток, і чинники нейтрального характеру.

Визначення ступеня впливу досліджуваних чинників на управління конкурентними перевагами підприємств на ринку при проведенні досліджень має, безумовне важливе значення. На підставі цього необхідно доповнити загальноприйняту класифікацію, виділивши залежно від запропонованої ознаки - ступеня дії, чинники, що визначають розвиток підприємств на ринку, і чинники, що надають другорядну дію.

При аналізі і прогнозуванні управління конкурентними перевагами підприємств на ринку необхідно також, на нашу думку, чітко визначити, які чинники, а точніше їх вплив, враховуватимуться в даному дослідженні, а які ні. Виходячи з цього, ми пропонуємо всі чинники згрупувати, згідно необхідності їх дослідження, на ті, дію яких необхідно враховувати (що враховуються), і ті, чий вплив в даному конкретному випадку може бути неврахованим (що не враховуються).

Всі чинники впливу на управління конкурентними перевагами підприємств на ринку можна розділити на регульовані, частково регульовані, важко регульовані і нерегульовані (випадкові).

Кажучи про систематизацію чинників, необхідно розглядати природу або причину їх виникнення і, як нам представляється правильним, класифікувати їх на: демографічні, державно-політичні, економічні, науково-технічні, соціально-психологічні і природно-географічні.

У другому розділі - «Сучасний стан управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції» - з метою визначення переспектив розвитку конкурентних переваг підприємств на ринках комбікормової продукції в дисертації визначено їх особливості в передових країнах світу. Встановлено, що виробництво комбікормів є однією з провідних галузей в країнах спільного ринку з високорозвинутим тваринництвом. У США її відносять до числа 25 найкрупніших галузей.

У структурі комбікормів, що виробляються, можна відзначити високу питому вагу продукції для птахів, яка склала 42%, в т.ч. 22% комбікорму для бройлерів. Для великої рогатої худоби вироблено 41,5 млн. т комбікормів, половину з яких складає продукція для корів. Обсяг вироблення комбікормової продукції для свиней, навпаки, дуже низький, він склав всього 13%. Преміксів в США вироблено 13 млн. т. Крім того, тут відносно висока питома вага гранульованих комбікормів. Від загального обсягу вироблених комбікормів гранули складають 53,1%.

У останнє десятиліття кількість комбікормових підприємств скорочувалася у зв'язку з тим, що середні підприємства не витримували конкуренцію з великими виробниками комбікормової продукції. Слід зазначити високу інтеграцію комбікормових виробників і їх споживачів. Так, наприклад, всі підприємства, що виробляють комбікорми для птахів, інтегровані з птахофермами. Спільність інтересів в кінцевому результаті є великим стимулом для виробництва комбікормів оптимальних за якістю і за ціною.

Країни Європейського співтовариства (ЄС) є другим після США крупним виробником комбікормів в світі. У 2006 р. половину всього обсягу комбікормів виробляла комбікормова промисловість Нідерландів, Німеччини і Франції. Склад комбікормів, що виробляються в країнах Західної Європи змінюється: підвищується частка, скорочується використання соєвого шроту і кукурудзи, росте споживання кормових зернобобових, рибна мука замінюється м'ясною.

Сучасне положення пояснюється тим, що промислове виробництво комбікормів залежить від конкурентоспроможності системи тваринництва. Таким чином, взаємодія численних виробників кормів з іншими ланками виробництва тваринницької продукції стала однією з основних структурних змін в останнє десятиліття. Процес інтеграції у галузь переробки сільськогосподарської продукції вплинув на виробництво м'ясної продукції. Інтеграція підприємств виробників засобів виробництва для сільського господарства торкнулася і підприємств по виробництву комбікормів, пов'язаних з виробництвом сировини, що дає змогу їм гарантувати якість своєї продукції.

Виходячи з проведеного аналізу в дисертації прогнозуються незначні темпи розвитку виробництва комбікормів в країнах ЄС. При цьому не можна виключити можливий спад виробництва в країнах Північної Європи і невелике зростання в країнах Південної Європи. При цьому необхідно відзначити чинники, що впливають на стагнацію виробництва комбікормів. По-перше, виробництво і споживання тваринницької продукції досягли в країнах Європи оптимального рівня, хоча і не максимально можливого. По-друге, вимоги навколишнього середовища зменшують можливість екстенсивного тваринництва в районах його сильної концентрації. В цілому можна сказати, що виникає серйозна стурбованість через забруднення навколишнього середовища азотними і фосфатними сполученнями тваринного походження, перш за все в країнах північної Європи. По-третє, і це найголовніше, постійне збільшень економічної ефективності використання комбікормів, унаслідок застосування сучасніших технологій при складанні рецептур і при виборі сировини, досліджень у галузі генетики, сприятиме збільшенню продуктивності без збільшення обсягів виробництва. Це супроводжується і іншою тенденцією - вже зараз споживачі замінюють яловичину м'ясом птахів або свининою, оскільки останні більш корисні для здоров'я, а собівартість їх при виробництві нижча. Крім того, введення обмежувальних квот на виробництво молока в цілях припинення його перевиробництва, також приведе до скорочення поголів'я великої рогатої худоби.

Для України слід врахувати те, що процес структурної перебудови в комбікормовій промисловості відбуватиметься на користь най рентабельніших і включаючи весь виробничий ланцюжок по виробництву комбікорму підприємств, тобто крупних європейських виробників м'яса птахів і свинини. Кількість невеликих підприємств-виробників звичайних кормів помітно зменшиться, залишаться лише ті, хто спеціалізуватиметься на виробництві комбікорму з високою доданою вартістю для певного сегменту ринку. Щоб гарантувати випуск якісних продуктів, необхідно об'єднати всі становлячи виробництва тваринницької продукції, оскільки очевидно, що якість комбікорму виявляється як тваринницька продукція, споживана людьми.

В Україні ж продовжують відбуватися негативні тенденції у виробництві комбікормової продукції. Так, за 1990-2005 роки обсяги комбікормової продукції скоротилися більше ніж у 20 разів. У 2006 році, незважаючи на відносну стабілізацію галузі, було вироблено лише 4,4% від рівня 1990 року - 714 тис. тонн комбікормів.

Комбікорми, що виготовляються - низької якості, зернові складові становлять у середньому понад 70%, що значно вище за рекомендації стандартів ЄС. Через відсутність необхідних компонентів комбікорми не збалансовані за основними поживними і біологічно-активними речовинами. Недостатній технологічний рівень переробки - лише 20% продукції виготовляється у вигляді гранул та комбікормової крупки. Через низьку платоспроможність вітчизняних споживачів реалізується лише 80% вироблених комбікормів, майже відсутній їх експорт. Частка комбікормів у складі концентрованих кормів, за досліджуваний період, зменшилася із 42,7 до 18,0 відсотків.

Виробництво комбікормів на сучасному етапі зосереджено на підприємствах підпорядкованих ДАК «Хліб України» та Держкомрезерву, міжгосподарських комбікормових заводах, на підприємствах нових форм власності.

Технічна оснащеність лише 17% комбікормових заводів відповідає сучасним вимогам науково-технічного прогресу; до 38% потребують часткової, а 45% - докорінної реконструкції та дооснащення.

Проведений порівняльний аналіз розвитку виробництва комбікормової продукції в США, країнах ЄС і України свідчить, що існуючі на теперішній час методичні підходи до проведення досліджень конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції носять загальний характер, оскільки не враховують особливостей сучасного ринку комбікормової продукції в Україні. Це впливає на оцінку конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції і встановлення значущіших і прихованих чинників, що діють на даному ринку, і, як наслідок, знижує достовірність прогнозів конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції. Разом з тим, в галузі відсутні методики оцінки і прогнозування кон'юнктури ринку комбікормової продукції, що не дозволяє зробити точний прогноз його стану на перспективу і визначити напрями сприятливого розвитку.

В ході дослідження було встановлено, що на управління конкурентними перевагами підприємств на ринку комбікормової продукції одночасно роблять вплив безліч чинників, які можна розділити на дві комплексні групи: чинники попиту і чинники пропозиції. В свою чергу, кожний з чинників було запропоновано характеризувати, виходячи з тісноти зв'язку з досліджуваним об'єктом, як чинники прямого (безпосереднього впливу), так і непрямого - опосередкований, який впливає через групу інших чинників.

Як відомо, конкурентні переваги підприємств на ринку комбікормової продукції окрім натуральних (об'ємних) показників характеризується ще і цінами (вартісний аспект), що складаються на ринку і формуються під впливом різних умов. Особливий вплив роблять зовнішні (макроекономічні) чинники, що також відображається на співвідношенні попиту і пропозиції. Тому, наш погляд, необхідно виділити в самостійні групи: ціноутворення і загальні (макроекономічні) чинники. До непрямих показників попиту, що здійснюють вплив на конкурентні переваги підприємств на ринку комбікормової продукції, ми відносимо потребу населення в тваринницькій продукції як кінцевого споживача.

Методичні підходи до оцінки конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції полягають у наступному.

1. Аналіз попиту на комбікормову продукцію і чинників впливу на його величину: дослідження попиту населення на м'ясомолочну продукцію як непрямого чинника впливу на конкурентні переваги підприємств на ринку комбікормової продукції методом анкетування; аналіз фактичного попиту на комбікормову продукцію; виявлення і вивчення чинників, що впливають на попит комбікормової продукції.

2. Дослідження пропозиції комбікормової продукції і чинників впливу на її величину: визначення загальної величини пропозиції комбікормів і аналіз основних виробників даної продукції на ринку; виявлення і вивчення чинників, що впливають на пропозицію комбікормової продукції.

3. Дослідження чинників, що впливають на ціноутворення комбікормової продукції: аналіз динаміки зміни цін на комбікорми; моніторинг цін на фуражне зерно та інші компоненти комбікормів, їх вплив на собівартість досліджуваної продукції; визначення частки транспортної складової в ціні комбікормової продукції; зіставлення рівня цін на комбікорми, що виробляються на комбінатах хлібопродуктів і на спеціалізованих комбікормових підприємствах; визначення впливу рівня використання виробничої потужності комбікормових підприємств на собівартість комбікормів.

4. Дослідження впливу загальних (зовнішніх) чинників: вивчення впливу державної політики; аналіз динаміки імпорту тваринницької продукції і його впливу на вітчизняний ринок комбікормів; аналіз привабливості вітчизняного ринку для закордонних інвесторів і т.ін.

5. Оцінка загального стану кон'юнктури ринку комбікормової продукції: визначення фактичних величин попиту і пропозиції продукції і порівняння їх між собою. Якщо величина попиту перевищить пропозицію, то матимуть місце сприятливі для виробників конкурентні переваги, якщо обсяг пропозиції виявиться вище, ніж фактичне споживання, то на ринку складуться несприятливі конкурентні переваги підприємств. У разі рівності цих величин ми маємо стійкі (рівноважні) конкурентні переваги підприємств на ринку, а при повній відсутності попиту або пропозиції на ринку у зв'язку з переломом ринкових цін, що очікується, конкурентні переваги підприємств будуть очікувальними (нестійкими).

Проте оцінка сучасного стану ринку комбікормів за допомогою загальноприйнятої моделі показує, що конкурентні переваги підприємств на ринку комбікормової продукції є рівноважними або стійкими, оскільки попит і пропозиція є збалансованими. Це пов'язано з тим, що виробники комбікормової продукції в умовах ринку швидко реагують на попит споживачів і випускають продукцію в обсязі, який потребує зараз ринок. Разом з тим, об'єктивний підхід до конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції як з позиції виробників, так і з позиції споживачів досліджуваної продукції, дозволяє констатувати, що на теперішній час вони є неприйнятними для обох сторін. Так, в результаті постійного зростання цін на комбікорми і відсутності необхідної кількості оборотних засобів тваринницькі господарства вимушені скорочувати споживання продукції, викликаючи тим самим зниження випуску комбікормів і рівня використання виробничих потужностей. Зрештою більшість комбікормових підприємств стає малорентабельними або збитковими, тому багато хто з них вимушений припинити своє існування в результаті банкрутства.

Методичні підходи до прогнозування конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції і розрахунку корегуючих коефіцієнтів для їх коректування полягають у наступному.

1. Проведення експертної оцінки для встановлення значущості чинників, виявлених при оцінці поточного стану конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції, і вибір з них тих, які підлягають кількісній оцінці і обліку;

2. Встановлення залежності конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції від дії даних чинників (побудова факторної моделі);

3. Побудова розрахункових моделей для визначення прогнозних величин попиту і пропозиції комбікормової продукції;

4. Встановлення методів розрахунку корегуючих коефіцієнтів для корегування прогнозованих величин попиту і пропозиції;

5. Розрахунок величин попиту і пропозиції на основі запропонованих моделей з урахуванням корегуючих коефіцієнтів по декількох варіантах (сприятливому, стійкому, несприятливому);

6. Прогноз конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції залежно від варіантних співвідношень величин попиту і пропозиції.

Результати дослідження показали, що у якості основних базових показників, використаних при прогнозуванні попиту на комбікормову продукцію, потрібно використовувати: кількість населення, норми споживання м'ясної, молочної продукції і яєць, раціональні норми витрат комбікормів для виробництва одиниці тваринницької продукції кожного виду. Крім того, нами розроблені корегуючі коефіцієнти корегування ємності ринку комбікормів від впливу значних чинників. Встановлено, що величина попиту знаходиться під впливом ряду чинників, найбільш значимим з яких були відібрані за допомогою експертної оцінки.

У третьому розділі - «Удосконалення механізмів функціонування ринку комбікормової продукції» - сучасний ринок комбікормової продукції розглядається як частина сільськогосподарського ринку. Для формування розвиненого сільськогосподарського ринку необхідно розробити дієві заходи цілеспрямованої організації ринку комбікормової продукції. Її складовими виступають: структуризація ринку; формування фізичної ринкової інфраструктури; раціональна побудова ринків; державне регулювання обмінних процесів.

Структуризація ринку означає виділення в його складі продуктових секторів, виходячи з маркетингових властивостей окремих товарних груп та характеру обмінних процесів.

Функціонування ринкової системи передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів і робочої сили. Для цього потрібні певні організації, які діють в рамках закону, обслуговують ринкові відносини. Тобто сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура. Інфраструктурна складова організації ринку комбікормової продукції має подвійне призначення. По-перше, це генератор ринкових цін як цін попиту та пропозиції, а значить генератор ринкової рівноваги. Стратегічна функція інфраструктури - створення повноцінного сучасного конкурентного середовища на сільськогосподарському ринку. Світовий досвід показує, що найбільш успішно вона може бути виконана шляхом створення цілісної системи фізичних ринків, яка враховує маркетингові особливості конкретних сільськогосподарських та харчових продуктів, зокрема, здатності до зберігання та транспортування, біологічних якостей, секторного походження, сезонного чи постійного споживання і тому подібне.

По-друге, інфраструктура виступає в ряді випадків у ролі організатора не лише обмінних процесів, а й виробництва. Інфраструктурні елементи ринку комбікормової продукції не тільки генерують, а й нагромаджують великі масиви ринкової інформації і за умови їх кваліфікованого аналізу, можна достовірно володіти ринковою ситуацією та достовірно прогнозувати стан ринку комбікормової продукції.

Об`єктивний процес переходу до ринкових відносин агропромислового комплексу вимагає створення відповідної інфраструктури оптового ринку агропромислової продукції, впровадження нової системи угод купівлі-продажу. Формування інфраструктури ринку комбікормової продукції на сучасному етапі полягає в упорядкуванні системи аукціонної і біржової торгівлі, що дає змогу створити дієздатний оптовий аграрний ринок за принципом попиту і пропозиції.

Одним з основних елементів ринкової інфраструктури виступають біржі, які світовою практикою оцінюються як найбільш досконала форма організації торгівлі. В Україні на початок 2000 року функціонувало 365 бірж, з яких 28 - агропромислові, що в порівнянні з 1991 роком більше у 5,5 та 7 разів, відповідно. Важливим елементом ринкової інфраструктури являються торгові доми, які вважаються найбільш наближеними до товаровиробників. На відміну від бірж, агроторгові доми ведуть операції, як правило, з реальним товаром. Протягом 1995-1998 років в Україні створено 144 агроторгові доми, які на сьогодні активно функціонують.

Раціональна побудова ринків комбікормової продукції означає свідоме і цілеспрямоване формування складу його операторів, покупців та продавців. Головним напрямом і принципом раціональної побудови ринку є біополяризація. Вона означає всемірне скорочення, зведення до мінімуму будь-яких ланок (виробничих, переробних, посередницьких, збутових, сервісних та інших), які відділяють виробника сільськогосподарської продукції від її споживача. Завдяки біополяризації всі ланки агропромислово-торгівельного ланцюга потрапляють в зону оцінок кінцевого споживача і саме він визначає міру успіху підприємства чи об'єднання на ринковій арені. При цьому створюються передумови і для нормалізації пропорцій розподілу кінцевих результатів агропромислово-торгівельного ланцюга між його ланками, тобто забезпечення еквівалентності обміну між партнерами агропромислового комплексу.

Державне регулювання ринкового середовища - це втручання держави в обмінні процеси, яке здійснюється нею в потрібний час, в потрібному місці, в необхідних розмірах і переважно ринковими засобами. В Україні рекомендується застосовувати дві головні його форми: інтервенції та експортно-імпортне. Грошові інтервенції застосовуються державою при падінні ринкових цін шляхом закупівлі продукції з метою підтримки виробника. Товарні інтервенції сприяють зниженню цін і полягають у продажу раніше закупленої продукції з метою збільшення пропозиції в інтересах споживача. В рамках експортно-імпортного регулювання застосовують експортні субсидії для компенсації перевищення внутрішніх цін над світовими та протекційні митні тарифи для захисту внутрішнього ринку. В окремих випадках держава прямо фінансує виробників сільськогосподарської продукції в рамках цільових програм державного регулювання аграрного сектора.

На сьогодні має досить важливе значення становлення ринкових відносин та формування ринку, який являє собою найбільш ефективний спосіб зв`язку виробництва і споживання, виявлення потреб суспільства і можливостей виробників, суспільної оцінки економічної ефективності і процесу виробництва і розподілу.

Ринок комбікормової продукції, хоча він і перебуває у зародковому стані, має досить важливе значення, оскільки комбікорми виступають матеріальною субстанцією формування тваринницької продукції. Тому розвиток ринку кормів багато в чому впливає на функціонування тваринницьких галузей. Але поряд з актуальністю виходу України з економічної кризи є ще ряд досить важливих проблем. Глобальними проблемами на сьогодні можна вважати екологічну та енергетичні кризи. Екологічна криза виражається багатьма чинниками, досить важливим з яких є зростання еродованості землі, яке виражається в збільшенні кількості бросових земель, які втратили своє виробниче призначення, а також зниження родючості існуючих угідь. Як наслідок, для обробітку еродованих земель потрібні додаткові кошти і фізичним збитком використання еродованих угідь є зниження урожайності сільськогосподарських культур.

Енергетична криза проявляється в недостачі енергетичних ресурсів, а також в тому, що на сьогодні в сільському господарстві України на виробництво сільськогосподарської продукції витрачається більше не поновлюваної енергії, ніж енергії, яка надходить з продукцією. Тому поряд з врахуванням економічних показників, досить важливим є врахування екологічних та енергетичних чинників та їх вплив на подальший розвиток ринку комбікормової продукції.

Виходячи з функції інфраструктури ринку як організатора не лише обмінних процесів, а й виробництва, в дисертації запропоновано при розробці концепції маркетингу підприємств на ринку комбікормової продукції використовувати всі підходи до організації маркетингової діяльності: вдосконалення виробництва; вдосконалення концепції інтенсифікації комерційних зусиль; концепції маркетингу і концепції соціально-етичного маркетингу. При цьому систему управління маркетингом слід формувати за ієрархічним принципом: підприємство, трест, регіональний економічний союз.

Вибір концепції маркетингу залежить не тільки від ієрархічного рівня, але і від об'єкту уваги продавця (товаровиробника) і необхідності досягнення бажаних рівнів збуту продукції. На рівні підприємств максимум уваги приділяється потребам продавця по перетворенню його товару в готівку. Але швидко змінні вимоги споживачів можуть викликати перехід на використання інших концепцій:

- вдосконалення комбікормового виробництва при підвищенні попиту на дану продукцію, або при високій собівартості;

- вдосконалення якості комбікорму при прояві зрушень переваги у споживачів.

Для регіональних економічних союзів районних рівнів (трестів) передбачається використовувати концепцію маркетингу - турбота про задоволення потреб клієнта за допомогою підвищення якості комбікормової продукції і цілого ряду чинників, пов'язаних з її виробництвом.

Завданням регіональних економічних союзів обласного значення є встановлення потреб, потреб і інтересів цільових ринків і забезпечення бажаної задоволеності ефективнішими і продуктивнішими способами з одночасним збереженням або зміцненням благополуччя споживачів і суспільства в цілому. Використання на обласному рівні соціально-етичного маркетингу вимагає збалансування всіх трьох чинників: прибутків товаровиробників, купівельних потреб і інтересів суспільства.

Сьогодні комбікормові заводи мусять пристосуватися до нових ринкових умов. Це насамперед зобов'язує їх виробляти лише високоякісну продукцію, яка дає відповідний економічний ефект. По-друге, необхідно проводити роботу щодо організації замовлень на комбікорми від сільськогосподарських підприємств усіх форм господарювання. По-третє, великим комбікормовим заводам під силу створення власних підсобних господарств на орендованій землі, які б вирощували зернову продукцію для виробництва комбікормів і використовували їх частково чи повністю для власного тваринництва. Виготовлення високоякісних комбікормів сприятиме конкурентноздатності заводів на будь-якому внутрішньому, або й зовнішньому ринку. Для реалізації комбікормів комбікормовим підприємствам доцільно створювати свою сітку збуту через фірмові магазини як в межах держави, так і за кордоном, населенню через своїх представників.

Висновки

1. Аналіз проведених досліджень дозволив зробити висновок, що думки вчених-економістів об'єднуються масштабами або рамками, в яких розглядається і досліджується економічна стуність поняття «конкурентні переваги підприємств». Відмінність цих думок полягає в області розгляду: співвідношення попиту і пропозиції, відтворювального процесу, природи впливу економічного середовища, стану і розвитку ринкових елементів. Це дозволило навести авторське трактування поняття.

2. Удосконалено класифікацію основних видів конкурентних переваг підприємств на ринку за ієрархічністю ознаки: (загальногосподарські, товарні, світові), за ступенем складності (прості, диференційовані), за ступенем сприятливості (несприятливі, сприятливі), за ступенем стійкості (нестійкі (невизначені), стійкі (рівноважні)).

Запропоновано принципи управління формуванням конкурентоспроможності підприємств на ринку комбікормової продукції, що дозволяє розглядати його як економічно активну частину національної економіки України. Відповідно цьому встановлюється взаємозалежність між конкурентоспроможністю підприємств на ринку комбікормової продукції, виробників комбікормової продукції, інших підприємств, що забезпечують ефективну взаємодію даних елементів, та оцінка факторів, що здійснюють вплив на кожен із них.

3. Проаналізувавши думки авторів з приводу класифікації чинників впливу на управління конкурентними перевагами підприємств на ринку, в дисертації її доповнено, ґрунтуючись на ознаках, які враховують приналежність чинників до тієї або іншої класифікаційної групи. При цьому пропонується згрупувати їх по чотирьох критеріях, які характеризують загальний підхід до систематизації: приналежність, доступність і характер обліку, прояв факторів, сфера і масштабність дії. Запропонована класифікація дозволить врахувати ті чинники, які впливають на управління конкурентними перевагами підприємств на ринку у кожному конкретному випадку. Вибір же найвагоміших і важливіших чинників залежатиме від конкретних обставин, що складаються на ринку.

4. Проведений аналіз управління конкурентними перевагами підприємств на ринках комбікормової продукції в передових країнах світу в США та країнах ЄС дозволив визначити перспективи, які слід врахувати в Україні. Це стосується інтеграції підприємств, як всередені країни, так і з зарубіжними партнерами, підвищення якості комбікормів з урахуванням охорони навколишнього середовища через застосування сучасніших технологій при складанні рецептур і при виборі сировини, досліджень у галузі генетики.

5. В Україні ж продовжують відбуватися негативні тенденції у виробництві комбікормової продукції. Так, за 1990-2005 роки обсяги комбікормової продукції скоротилися більше ніж у 20 разів. Низька якість комбікормів, що виготовляються характеризується наступними показниками. Зернові складові становлять у середньому понад 70%, що значно вище за рекомендації стандартів ЄС. Через відсутність необхідних компонентів комбікорми не збалансовані за основними поживними і біологічно-активними речовинами. Недостатній технологічний рівень переробки - лише 20% продукції виготовляється у вигляді гранул та комбікормової крупки. Через низьку платоспроможність вітчизняних споживачів реалізується лише 80% вироблених комбікормів, майже відсутній їх експорт.

6. Розроблено методичні підходи, що відображають специфіку конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції. Оцінка таких переваг здійснюється за етапами: аналіз попиту на комбікормову продукцію і чинників впливу на його величину; дослідження пропозиції комбікормової продукції і чинників впливу на її величину; дослідження чинників, що впливають на ціноутворення комбікормової продукції; дослідження впливу загальних (зовнішніх) чинників; оцінка загального стану кон'юнктури ринку комбікормової продукції. Прогнозування конкурентних переваг підприємств на ринку комбікормової продукції пропонується здійснювати із застосуванням корегуючих коефіцієнтів за етапами від проведення експертної оцінки для встановлення значущості чинників до розрахунок величин попиту і пропозиції на основі запропонованих моделей.

7. Для формування розвиненого ринку комбікормової продукції як складової частини сільськогосподарського ринку розроблено дієві заходи цілеспрямованої організації ринку комбікормової продукції, складовими якої виступають: структуризація ринку; формування фізичної ринкової інфраструктури; раціональна побудова ринків; державне регулювання обмінних процесів.

Виходячи з того, що комбікорми виступають матеріальною субстанцією формування тваринницької продукції, споживачем якої є населення, запропоновано поряд збільшенням економічних показників підприємств, знижувати екологічні та енергетичні чинники впливу на виробництво комбікормової продукції.

8. Одним із шляхів виходу комбікормових підприємств з кризового стану є маркетинговий підхід до питання виробництва і збуту комбікормів. В останні роки у зв'язку з реформуванням сільськогосподарського виробництва зменшилось поголів'я тварин, а відповідно і попит на комбікорми. Стабілізація розвитку тваринництва, необхідність мати високоефективну галузь ставлять іншу вимогу - використовувати комбікорми. Тому при розробці концепції маркетингу підприємств на ринку комбікормової продукції використовувати всі підходи до організації маркетингової діяльності: вдосконалення виробництва; вдосконалення концепції інтенсифікації комерційних зусиль; концепції маркетингу і концепції соціально-етичного маркетингу. При цьому систему управління маркетингом слід формувати за ієрархічним принципом: підприємство, трест, регіональний економічний союз.

Размещено на Allbest.ru