Державне регулювання банківської інвестиційної діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Вовчак Ольга Дмитрівна

УДК 336.71: 330.322(477)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Львів - 2006р.

Дисертація є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Реверчук Сергій Корнійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри банківського і страхового бізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, завідувач кафедри банківської справи;

доктор економічних наук, професор Грушко Віктор Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту;

доктор економічних наук, професор Давимука Степан Антонович, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, начальник.

Провідна установа: Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту.

Захист відбудеться “08” червня 2006 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, пр. Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 27 квітня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради проф. Панчишин С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У національній економіці банківська система відіграє провідну роль, тому що контролює її основні грошові потоки. При відповідній грошовій та інвестиційній політиці і необхідному правовому, нормативному та інформаційному забезпеченні ці грошові потоки можна спрямувати в інвестиційне русло для прискорення розбудови ринкових відносин. Із зменшенням обсягів бюджетного фінансування економіки України зростає роль банківських інвестицій у забезпеченні глибоких структурних перетворень, а банківської системи - у забезпеченні великомасштабних інвестицій у виробничу сферу.

В умовах сучасного економічного розвитку України банківське інвестування набуває дедалі більшого значення, оскільки, відповідно до державної Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки, головним чинником фінансового забезпечення інвестиційного процесу в Україні має стати банківське кредитування. Закономірно, що потреба в банківських інвестиційних операціях і послугах з кожним роком зроста. Між тим динамічність розвитку банківського сектора і конкурентне середовище вимагають від банків диверсифікації розміщення їх ресурсної бази та пошуку нових джерел доходів, а інвестиційні операції відіграють важливу роль у системі важелів управління сучасним банком.

Різні аспекти банківської інвестиційної діяльності досліджують як вітчизняні, так і зарубіжні вчені-економісти. Заслуговують на увагу результати досліджень у сфері банківських інвестицій О.В. Батури, В.В. Бочарова, О.В. Васюренка, А.М. Герасимовича, В.І. Грушка, М.П. Денисенка, О.В. Дзюблюка, В.С. Загорського, Б.Л. Луціва, І.О. Лютого, В.М. Матвієнка, А.М. Мороза, В.І. Міщенка, А.А. Пересади, Л.О. Примостки, С.К. Реверчука, М.І. Савлука, Р.І. Тиркала та інших. В останні роки теоретичні та практичні аспекти інвестування та його державного регулювання знайшли висвітлення у наукових працях вітчизняних вчених-економістів: І.О. Бланка, Г.І. Башнянина, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, Б.В. Губського, А.Ф. Гойка, А.І. Загороднього, В.І.Карсекіна, М.І. Крупки, В.Д. Лагутіна, Т.В. Майорової, І.Р. Михасюка, С.В. Мочерного, А.М. Поручника, П.С. Рогожина, Г.В. Строкович, Н.О. Татаренка, В.Г. Федоренка, В.Я. Шевчука та ін. Вагомим внеском у розробку цієї проблематики стали праці зарубіжних учених Г. Александера, С. Баренса, Л.Дж. Гітмана, М.Д. Джонка, Дж.М. Кейнса, М.М. Крейніної, О.В. Мертенса, Г. Марковіца, Д. Норкотта, П. Роуза, Д. Сінкі, Е. Гелферта, Р. Холта, У. Шарпа та інших.

Незважаючи на значну кількість публікацій, які стосуються переважно дослідження інвестицій та інвестування загалом, низка проблем щодо банківського інвестування ще потребує вирішення, а саме: недостатньо досліджений фінансовий механізм банківського реального інвестування і формування збалансованого портфеля інвестиційних вкладень банків, не сприяють науковому аналізу термінологічні та методологічні розбіжності у трактуванні суті банківського інвестування та його фінансових інструментів, у висвітленні класифікації інвестицій та інвестиційних операцій, а також державних регуляторів банківської інвестиційної діяльності. Функціонування вітчизняного банківського сектора в економіці висуває нові вимоги щодо оцінки банківської інвестиційної діяльності з позицій врахування її впливу на економічний розвиток, виявлення позитивних і негативних чинників розвитку банківського інвестування та розробки методологічних основ вимірювання ефективності інвестицій банку з урахуванням ризиків. Таким чином, в економічній науці назріла необхідність розроблення і уточнення понятійного апарату в галузі банківської інвестиційної діяльності, поглибленого дослідження особливостей і перспектив розвитку та державного регулювання банківського інвестування, що дасть змогу глибше дослідити і вивчити інвестиційні процеси, форми та методи вкладення банківського капіталу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з науковими темами кафедри банківської справи Львівської комерційної академії “Ефективність функціонування банківської системи в перехідних економіках” і “Розширення інвестиційних можливостей суб'єктів господарювання в перехідній економіці” (затверджено Вченою радою ЛКА, протокол №5 від 31.01.2003 р.) та кафедри банківського і страхового бізнесу Львівського національного університету імені Івана Франка у межах реалізації прикладної теми: “Управління економічною безпекою банківських і страхових підприємницьких структур в Україні” (шифр ОБ - 30ф).

Положення дисертації в частині методичних підходів до оцінювання ефективності інвестування, розроблення заходів щодо активізації інвестиційної діяльності фінансових установ були використані в процесі виконання у Львівській комерційній академії таких науково-дослідних тем: “Перспективи розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі” (номер державної реєстрації 0197U0137310); “Стратегія розвитку споживчої кооперації до 2015 року“ (затверджено Постановою правління Укоопспілки №172 від 08.05.2003 р.); “Системи економічного вимірювання”; “Функціонування та розвиток економічних систем” (довідка Львівської комерційної академії №26/05 від 28.10.2005 р.)

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування суті банківських інвестицій та взаємозалежності банківської інвестиційної діяльності від структурних чинників розвитку економіки, визначення та розробка шляхів активізації і напрямів удосконалення державного регулювання банківської інвестиційної діяльності на сучасному етапі ринкової трансформації економіки України.

Для досягнення цієї мети в дисертації вирішуються такі завдання теоретичного і прикладного характеру:

обґрунтувати теоретико-методологічні основи банківської інвестиційної діяльності;

систематизувати і удосконалити класифікації банківських інвестицій;

визначити макро- і мікроекономічні функції національного банківського інвестування;

обґрунтувати доцільність розвитку в Україні спеціалізованих інвестиційних банків, які можуть брати на себе більше ризиків, ніж універсальні банки;

визначити чинники розвитку банківської інвестиційної діяльності та розробити їх класифікації;

проаналізувати сучасний стан та специфіку банківської інвестиційної діяльності;

провести комплексну оцінку масштабів, наслідків та меж іноземного банківського інвестування в Україні;

дослідити вплив інституційно-правового середовища на розвиток банківської інвестиційної діяльності;

визначити напрями та особливості використання фінансових інструментів банківського інвестування в Україні;

дослідити державні регулятори банківської інвестиційної діяльності та розробити заходи з підвищення їх дієвості;

розробити методики і системи показників оцінки ефективності банківських інвестицій в умовах ринкової економіки з використанням економіко-математичних методів;

визначити шляхи оптимізації джерел та механізмів формування банківських інвестиційних ресурсів;

розробити єдину систему класифікації ризиків банківської інвестиційної діяльності і на її основі створити систему управління інвестиційною безпекою банків;

узагальнити зарубіжний досвід банківського інвестування та окреслити можливі шляхи його використання в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є банківська інвестиційна діяльність в умовах ринкової трансформації економіки України.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних і практичних засад розвитку банківської інвестиційної діяльності та вдосконалення механізму її державного регулювання в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали загальнонаукові методи пізнання, концептуальні положення теорії ринкової економіки, методологічні засади комплексного та системного аналізу. Для дослідження поставленої у роботі мети використано широкий спектр методів: - абстрактно-логічний, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, історичний (для з'ясування суті та причин банківської інвестиційної діяльності, уточнення категорій та термінів); формалізації, структурно-функціональних оцінок, аналогії, системного аналізу (для визначення функцій національного банківського інвестування, чинників розвитку банківської інвестиційної діяльності, дослідження інституційно-правового середовища); статистичний, ретроспективного аналізу, аналітичного групування (для вивчення стану та специфіки банківської інвестиційної діяльності, оцінки фінансових інструментів банківського інвестування); економіко-математичні, експертних оцінок, оптимізації, дисконтованих грошових потоків (для оцінки ефективності банківської інвестиційної діяльності, визначення вартості окремих сфер банківського бізнесу, оптимізації структури джерел банківських інвестиційних ресурсів); теорії ризик-менеджменту, диверсифікації (при розробленні механізму управління інвестиційними ризиками банку). У роботі широко використано динамічні ряди, порівняння, графічний метод та окремі спеціальні прийоми та процедури аналітичних досліджень. Розрахунки проводились за допомогою сучасних програмно-технічних засобів.

Теоретичною основою дослідження є фундаментальні положення світової економічної науки, монографічні та інші наукові досягнення сучасної зарубіжної і вітчизняної думки, дослідження провідних фахівців, присвячені проблемам банківського інвестування.

Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі, нормативні та інструктивні документи, статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Асоціації українських банків, звітні дані окремих банків України та іноземних банків, а також публікації в спеціальних та періодичних виданнях України, ресурси Іnternet.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає передусім у системному дослідженні суті банківських інвестицій та взаємозалежності банківської інвестиційної діяльності від структурних чинників розвитку економіки, обґрунтуванні показників і методичних підходів до оцінки та моделювання ефективності банківських інвестицій і виявленні на цій основі сучасних принципів та напрямів інвестування, шляхів активізації і вдосконалення державного регулювання банківської інвестиційної діяльності на сучасному етапі ринкової трансформації економіки України. Особливістю наукового дослідження є те, що дисертант уперше підходить до з'ясування суті банківського інвестування з кількох позицій: як економічної категорії, як особливого виду бізнесу і як специфічних фінансових інструментів і продуктів.

Найбільш суттєвими науковими результатами, отриманими особисто дисертантом і виносяться на захист, є наступні.

Уперше:

– розроблено концепцію розвитку банківської інвестиційної діяльності, в якій обґрунтовано її теоретико-методологічні основи, показники та методики оцінки ефективності банківських інвестицій, принципи та напрями банківського інвестування, шляхи вдосконалення державного регулювання банківської інвестиційної діяльності;

– проведено систематизацію банківських інвестицій та сформульовано принципи розроблення класифікаційних ознак і класифікаційного дерева банківських інвестицій, що дало підставу розробити нову класифікацію банківських інвестицій, зміст якої формують фінансові та реальні інвестиції, які, свою чергою, поділяються на інвестиції у власну діяльність та в інші види діяльності;

– обґрунтовано та виділено головні макро- і мікроекономічні функції банківської інвестиційної діяльності у національній економіці і на цій основі з'ясовано їх роль у забезпеченні поступального розвитку економіки країни, банківської системи, окремих банків;

– проведено комплексну оцінку сучасного стану банківського інвестування та на підставі кількісно-якісного аналізу виявлено особливості структури банківських інвестицій, а саме: переважання інвестиційних вкладень банків у державні цінні папери, невисока питома вага реальних інвестицій, використання обмеженого кола фінансових інструментів як об'єктів інвестування, незадовільний стан з інвестуванням реального сектора економіки;

– запропоновано новий підхід до механізму використання банками сукупності фінансових інструментів банківського інвестування на сучасному етапі розвитку економіки України, за яким всі фінансові інструменти банківського інвестування поділено на дві групи: кредитні інструменти інвестування (довгострокові інвестиційні кредити, лізингове кредитування, мікрокредитування, проектне фінансування, іпотечні кредити та ін.); фондові інструменти інвестування (облігації внутрішньої державної позики, облігації місцевих позик, акції, корпоративні облігації, казначейські зобов'язання, операції “репо”, депозитарні розписки, ощадні сертифікати, заставні, іпотечні цінні папери, андерайтинг, сек'юритизація активів та ін.), що дало можливість банкам розширити напрями інвестування та краще забезпечити потреби економіки в інвестиційних ресурсах.

Удосконалено:

– теорію і практику пошуку внутрішніх резервів і шляхів активізації вітчизняної банківської інвестиційної діяльності за рахунок покращення структури пасивів, рівня капіталізації, якості управління ризиками;

– методичні підходи до оцінювання ефективності банківської інвестиційної діяльності з використанням економіко-математичних методів та моделювання на цій основі оптимальних інвестиційних портфелів банку;

– класифікацію державних регуляторів банківського інвестування і виділено їх дві групи - правові інструменти та економічні інструменти, при цьому до другої групи включено: важелі грошово-кредитної політики, податкової політики, використання іноземних інвестицій, портфельні інвестиції, державні гарантії, регуляторну політику НБУ;

– визначення поняття “державне регулювання банківської інвестиційної діяльності”, в якому закцентовано на сукупності макроекономічних важелів, спрямованих на залучення банківських ресурсів в інвестиційну сферу для підвищення ефективності всіх сфер діяльності економіки.

Набули подальшого розвитку:

– визначення економічної сутності понять „інвестиції банку”, „банківська інвестиційна діяльність”, „інвестиційний банківський портфель” відповідно до вимог сучасного рівня розвитку банківської системи та процесів інвестування економіки фінансовими інститутами;

– теоретико-методичний підхід щодо визначення сутності, форм і основних напрямів банківського інвестиційного кредитування та проектного фінансування як складових банківської інвестиційної діяльності та передумови переходу економіки України на інноваційну модель розвитку, що створить сприятливі умови для ефективнішого використання інвестиційного потенціалу банків;

– обґрунтування доцільності створення в Україні інвестиційних банків з метою об'єднання капіталів для формування відповідної ресурсної бази інвестування, а також фінансових супермаркетів для розробки сучасних банківських інвестиційних продуктів, що стимулюватиме розвиток підприємництва і ринку цінних паперів;

– застосування моделювання управління ризиками банківського інвестування на основі портфельної теорії інвестицій та використання теорії ризик-менеджменту для створення системи управління інвестиційною безпекою банків;

– визначення перспективних шляхів та методів адаптації зарубіжного досвіду банківського інвестування та його державного регулювання в Україні: створення моделі організації роботи комерційних банків на ринку цінних паперів, надання інвестиційних послуг фінансовими супермаркетами, впровадження механізму та інструментів інвестування банками малих і середніх підприємств.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в удосконаленні нинішньої практики банківської інвестиційної діяльності, у використанні теоретичних і методологічних узагальнень та висновків дисертаційної роботи для побудови ефективної системи державного регулювання банківської інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки в Україні.

Наукові напрацювання, рекомендації і одержані результати використані при підготовці аналітичних матеріалів у Центрі наукових досліджень Національного банку України, при розробці науково-дослідної теми з вдосконалення грошово-кредитної політики НБУ для формування Основних засад грошово-кредитної політики на 2005 рік та при розробці Стратегії розвитку банківської системи України на період до 2010 року (довідка №53-113/87 від 23.12.2005 р.).

Пропозиції та результати проведеного аналізу сучасного стану банківської інвестиційної діяльності використано при розробці бізнес-плану Львівської філії АТ ”Укрінбанк” на 2006 р. в частині інвестиційної стратегії та інвестиційної політики банку, формуванні напрямів та оптимального портфеля довгострокових інвестиційних кредитів банку (довідка №11/1832 від 15.11.2005 р.).

Висновки стосовно адаптації зарубіжного досвіду діяльності банків використані як методологічна основа для розробки нормативних документів при створенні фінансово-інвестиційного супермаркету Центру сприяння залученню іноземних інвестицій та розвитку малого і середнього бізнесу АТ „Кредит Банк (Україна)”. Пропозиції щодо механізму використання проектного фінансування враховані при розробці раціональних схем фінансування проектів, пошуку інвесторів, наданні гарантій та консорціумних кредитів діловим партнерам АТ „Кредит-банку Україна” (довідка №14-1248/05 від 20.02.2005 р.).

Висновки і рекомендації стосовно управління ризиками банківської інвестиційної діяльності враховані Департаментом фінансів і ризиків Західного ГРУ “Приватбанку” при розробці фінансового плану та фінансової стратегії банку на 2006 р. (довідка про впровадження № 4/624 від 20.01.2006 р.).

Результати дослідження та пропозиції щодо розробки стратегії розвитку банківської системи, вдосконалення грошово-кредитної політики в умовах економічної інтеграції України в Європейський Союз використано при оформленні рекомендацій і аналітичної записки Міжнародних наукових конференцій “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз”, які організували Тернопільська академія народного господарства (Україна) і Університет імені Й.-В.Гете м. Франкфурта-на-Майні (ФРН) впродовж 1996-2002 рр. у м. Ялта - Форос (акт про впровадження №126-17/ 491 від 17.06.2003 р.).

Наукові положення та результати дисертації використовуються у навчальному процесі Львівської комерційної академії при розробленні методичного забезпечення і викладанні навчальних дисциплін „Державне регулювання економіки”, „Гроші і кредит”, „Інвестування”, „Банківська справа”, „Аналіз інвестиційних проектів”, „Інвестиційний менеджмент”, „Інвестиційне кредитування”, „Банківський нагляд”, при підготовці студентами курсових, дипломних і магістерських робіт (довідка №27/05 від 05.11.2005 р.), а також у Львівському національному університеті імені Івана Франка (довідка №567-Р4 від 25.01.2006 р.).

Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в навчальних посібниках „Страхування”, „Історія страхування”, „Інституційна інвестологія”, „Банківський нагляд”, „Страхові послуги”, „Політична економія”, „Макроекономіка”, які рішенням Міністерства освіти і науки України рекомендовані для студентів вищих навчальних закладів. Теоретичні та методологічні засади дисертації можуть бути використані при підготовці спеціальних курсів з управління банківськими інвестиціями, ризик-менеджменту банківської інвестиційної діяльності.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Наукові положення, розробки, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати наукових розробок і досліджень автора з теми дисертації апробовані і отримали позитивну оцінку на багатьох міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових та науково-практичних конференціях, економічних семінарах і круглих столах. Основні з них: Четверта міжнародна наукова конференція “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти” (м. Ялта - Форос, 1999 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2000 р.); Друга науково-практична конференція „Проблеми розвитку малого бізнесу. Тіньовий бізнес. Харків - Львів.” (м. Львів - Харків, 2002 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (м. Львів, 2002 р); Міжвузівська науково-практична конференція вчених, викладачів та практичних працівників „Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій” (м. Вінниця, 2003 р.); Друга і третя всеукраїнська науково-практична конференція „Економічні проблеми ринкової трансформації економіки України” (м. Львів, 2003 р., 2005 р.); Друга міжнародна науково-практична конференція „Розвиток науково-технологічних” парків та інноваційних структур інших типів: „Україна і світовий досвід” (м. Львів, 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу” (м. Чернівці, 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м. Львів, 2003 р.); Міжнародний семінар „Нова економіка і вища освіта” (м. Донецьк, 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Фінансово-правові засади перспектив розвитку економіки України” (м. Хмельницький, 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Облік, аналіз і аудит у сучасному бізнесі” (м. Львів, 2004 р.); Міжнародна наукова конференція „Грошовий обіг і банківська справа в Україні” (м. Львів, 2004 р.); Третя міжнародна науково-практична конференція „Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (м. Львів, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Стратегія розвитку малих і середніх банків у контексті глобалізаційних та євроінтеграційних процесів” (м. Львів, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні” (м. Львів, 2005 р.); Шоста міжнародна науково-практична конференція „Конкурентноздатність національної економіки в умовах глобалізації: проблеми й шляхи її підвищення” (м. Донецьк, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 2005р.); Міжнародна науково-практична конференція „Структурна перебудова та інвестиційно-інноваційний розвиток торгівлі” (м. Львів, 2005 р.);. Наукова конференція “Актуальні проблеми економічного зростання, духовного відродження і стратегічного розвитку України в умовах глобалізації” (м.Львів, 2005 р.); Всеукраїнська науково-методична конференція „Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами (м. Севастополь, 2005 р.); Науково-практична конференція „Бізнес-план інвестиційно-інноваційного проекту - підприємства учасника Інвестиційного ярмарку - 2005” (м. Львів, 2005 р.); щорічних звітних наукових конференціях Львівської комерційної академії (м.Львів, 1996-2005 рр.).

Публікації. За результатами проведеного дисертаційного дослідження опубліковано: одноосібну монографію “Банківська інвестиційна діяльність в Україні” (34,0 друк.арк.); три колективні монографії (автору належать 10,5 друк.арк.); 38 статей у наукових фахових виданнях, 25 з яких написані одноосібно та понад 30 інших статей у збірниках наукових праць і матеріалах конференцій. Здобувач є автором 26 статей у “Економічній енциклопедії” (у 1-3 томах - автору належить 3,5 друк.арк.); одноосібного навчального посібника (30,0 друк.арк.); співавтором 10 навчальних посібників (автору належить понад 50 друк.арк.). Загальний обсяг публікацій за результатами дисертаційного дослідження становить понад 90 друк.арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (365 найменувань), 25 додатків. Повний обсяг роботи становить 472 сторінок, у тому числі основний текст - 425 с. Дисертація містить 37 таблиць і 55 рисунків.

банківський інвестиційний активізація правовий

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, наукову новизну, теоретичну і практичну цінність роботи.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади дослідження банківського інвестування в сучасній економіці”, - який містить чотири параграфи, з позиції сучасної фінансово-економічної науки з'ясовані теоретичні засади банківського інвестування, сформульовані принципи розробки класифікації та проведена систематизація банківських інвестицій, науково обґрунтовані макро- і мікроекономічні функції банківської інвестиційної діяльності та запропоновано подальші напрями теоретичних досліджень інвестиційних процесів у банківській сфері.

На основі вивчення наявних підходов до визначення категорій інвестицій, інвестування, у роботі уточнено суть таких понять, як „інвестиції банку”, ”банківська інвестиційна діяльність” стосовно сучасного рівня розвитку банківської системи. Доведено, що з'ясування суті банківських інвестицій необхідно починати із визначення структури і призначення інвестиційного портфеля банку, оскільки банки є інституційними інвесторами і основу їх активних операцій становить формування різних видів портфелів, що характеризують склад і структуру активів банку. Суть банківської інвестиційної діяльності розглянуто з позиції інвестиційного портфеля, який за складом активів охоплює як фінансові, так і реальні інвестиції. Водночас значна частина портфеля цінних паперів входить до інвестиційного портфеля, формуючи фінансові інвестиції. При цьому поняття „портфеля цінних паперів банку” за своїм змістом є ширшим, ніж поняття “фінансових інвестицій”. Між тим для характеристики банківських інвестицій можна використовувати їх таке визначення: - довгострокове розміщення активів банку у реальний сектор економіки з метою одержання прибутку.

У роботі доведено, що проведення банками інвестиційних операцій у сучасній економіці зумовлене тим, що: по-перше, не завжди всі наявні кошти можуть бути розміщені у формі кредитів, а дисбаланс активно-пасивних операцій призводить до втрати потенційних доходів; по-друге, значна частина кредитів найчастіше є неліквідною, істотну їх частку може не повернути позичальник (особливо за умов нестабільної економіки), наслідком чого є загальна нестабільність банку; по-третє, діяльність більшості банків (особливо середніх і дрібних) стосується певного економічного регіону. Як результат, зниження ділової активності банку дестабілізує стан його кредитного портфеля і тому вибір активних операцій банку повинен бути тісно пов'язаний з інвестиційним перерозподілом вільних ресурсів на грошових ринках і ринках капіталів.

Принципово важливе теоретичне значення для практичних потреб ухвалення банками управлінських рішень має класифікація банківських інвестицій, яка відображає економічну сутність і ринкову форму інвестиційних процесів. Розроблений у роботі методичний підхід до класифікації інвестицій допомагає здійснювати її із заздалегідь визначеною метою і вирішувати питання щодо ухвалення інвестиційних рішень. На основі побудованого класифікаційного дерева дисертант пропонує різні схеми класифікації банківських інвестицій за різними напрямами, які базуються на розподілі інвестицій на реальні і фінансові і враховують мету, завдання, вимоги інвестора та інші чинники. На основі такого підходу розроблена синтетична класифікація банківських інвестицій, сутність якої формують фінансові та реальні інвестиції, які поділяються на інвестиції у власну діяльність та в інші види діяльності (Рис.1).

У роботі обґрунтовано, що банківська інвестиційна діяльність реалізує важливі макро- і мікроекономічні функції забезпечення поступального розвитку економіки країни та сприяє успішному розвитку самих банків й усієї банківської системи. Інвестиційна діяльність банків - це, насамперед, фінансування банками розвитку економіки загалом, яке має макроекономічне спрямування. У межах цього напряму банки на інвестиційному ринку виконують такі функції: мобілізують великі капітали, необхідні для інвестицій, розширення виробництва; здійснюють інвестиційний перерозподіл вільних ресурсів на грошових ринках і на ринках капіталів; забезпечують безперервність процесу відтворення основних засобів і процесу суспільного відтворення загалом та суттєво підвищують загальну ефективність економіки. На мікрорівні інвестиційна діяльність банку виконує функції одержання прибутку, підтримання необхідного рівня ліквідності, збереження коштів до появи можливостей вигіднішого їх розміщення, зменшення ризиків шляхом диверсифікації вкладень коштів. Виявлено, що інвестиційні функції відіграють велику роль у системі важелів управління сучасним банком, їх функції є взаємопов'язаними.

У другому розділі - „Особливості та проблеми банківської інвестиційної діяльності в Україні” - на підставі комплексної оцінки сучасного стану банківського інвестування з'ясовано особливості структури банківських інвестицій, а саме: переважання інвестиційних вкладень у державні цінні папери, використання обмеженого кола фінансових інструментів як об'єктів інвестування, незадовільний стан з інвестуванням реального сектора економіки та змодельовано чинники розвитку банківської інвестиційної діяльності, що розгортає перед науковцями нове поле для подальших досліджень. Окремо і вперше проаналізовано причини, наслідки та межі іноземного банківського інвестування в Україні.

Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та вкладення капіталу у придбання нематеріальних активів, а також встановлено, що банки у своїй більшості дуже слабо інвестують реальний сектор економіки України, що зумовлено їх неготовністю надавати великі і довгострокові кредити, нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак - високими кредитними ризиками.

На відміну від корпоративного інвестування, специфіка банківської інвестиційної діяльності зумовлена значною мірою характером і обсягом сформованої ресурсної бази. Банкам ще не вдалося залучити значні обсяги довгострокових ресурсів, що, своєю чергою, гальмує інвестиційну активність банків. Капітал банків в Україні становив на 01.01.2005 р. 5,6% ВВП, а середній термін зобов'язань - 5 місяців, активи 134,5 млрд грн, або 40,3% ВВП. Однак за середнім розміром активів українські банки відстають від банків розвинених країн: від десяти (США) до тисячі разів (Японія). Як наслідок, вкладення в цінні папери на 01.01.2005 р. становили лише 5,8% загальних активів банківської системи України (Рис.2).

Виявлено, що за останні роки простежується тенденція до переорієнтації банків із вкладень у цінні папери на інвестиції на вкладення у цінні папери на продаж. Більшість інвестицій банків сьогодні здійснюється у формі кредитів. Водночас впродовж 1998-2004 рр. банки переважно надавали кредити в поточну діяльність, їх частка перевищувала 90%. Обсяги кредитів в інвестиційну діяльність були незначними, а їх частка на початок 2005 р. становила 9,2% (Табл.1).

Причинами низької ефективності банківської системи України та її інвестиційного бізнесу, на думку дисертанта, є такі дві групи чинників: 1) внутрішньобанківські, до яких належать недостатність ресурсів для проведення інвестиційних операцій, бажання банків максимізувати віддачу підвищенням процентної ставки за кредитами, високі вимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів тощо; 2) зовнішні - такі, як високий рівень інфляції в економіці, система внутрішніх взаємних неплатежів, непрозорість ринку капіталу, недовіра до банківської системи з боку клієнтів, недосконалість законодавства, низька ліквідність вторинного ринку цінних паперів, недостатня кількість платоспроможних позичальників.

Таблиця 1. Динаміка різних видів кредитів, наданих банками в економіку України у 1998-2004 рр. (на кінець періоду)*

*Розраховано на основі даних НБУ

Досліджено структуру власності на капітал банківської системи, і, зокрема, частку іноземного капіталу та її динаміку. В Україні частка іноземного капіталу в усьому капіталі банківської системи на 1 січня 2005 р. становила 9,6%, а частка банків зі 100% іноземного капіталу дещо перевищувала 5%.

Обґрунтовано, що коли вчасно не вжити відповідних заходів, не створити необхідних обмежень для доступу іноземних банків, банківська сфера України може не вистояти у конкурентній боротьбі з іноземними установами. Разом з тим відкриття філій іноземних банків у поєднанні з діяльністю іноземних банків може стимулювати міжбанківську конкуренцію в Україні і матиме позитивний вплив на розвиток вітчизняних банків.

Окремо досліджено проблеми забезпечення якісного й ефективного функціонування та розвитку банків через врахування інституційно-правового середовища. Головними компонентами інституційно-правового середовища банківської інвестиційної діяльності визначено: банківське законодавство; фінансово-банківську інфраструктуру; групову структуру банківської системи (залежно від розмірів активів банків); банківські об'єднання; ринок цінних паперів; інвестиційний клімат; інвестиційне партнерство. Для зміцнення законодавчих основ банківської інвестиційної діяльності запропоновано розробку і прийняття нових законів, а також внесення серйозних коректив у чинне законодавство, зокрема з питань: структуризації банківського середовища з виділенням інвестиційних, універсальних, ощадних банків та інших кредитних інститутів; окреслення сфер відповідальності і виконання зобов'язань кожного з рівнів банківської системи; розробка і запровадження механізму стимулювання нагромаджень фізичних і юридичних осіб, в основу якого повинні бути покладені гарантії держави щодо збереження нагромаджень, а також заходи, які б спонукали до нагромадження.

Доведено, що у системі економічних індикаторів оцінки інвестиційного клімату банківської діяльності чільне місце посідають загальний стан економіки, валютної, фінансової, кредитної, митної систем, вартість робочої сили і її співвідношення із середнім рівнем кваліфікації працівників і продуктивністю праці, інвестиційне партнерство тощо. Інвестиційне партнерство передбачає підвищення ролі держави в інвестиційному процесі через координацію зусиль усіх його учасників та урахування їхніх інтересів. Партнерами можуть виступати суб'єкти інвестиційної діяльності - органи державного управління, підприємці, фінансові інституції і домогосподарства - і кожен з учасників може претендувати на свою частку інвестиційних прибутків.

У третьому розділі - „Фінансові інструменти і державні регулятори банківського інвестування в Україні” - висвітлено сучасні фінансові інструменти банківського інвестування, запропоновано новий механізм використання банками таких інструментів, розроблено авторську класифікацію та розкрито їх суть і специфіку функціонування, розглянуто важелі і державні регулятори банківського інвестування в Україні.

Вкладення банків у вітчизняну економіку здійснюється в основному у формі кредитів і вкладень в цінні папери, тому фінансові інструменти банківського інвестування поділено на дві групи: кредитні інструменти інвестування; фондові інструменти інвестування.

До кредитних інструментів інвестування належать: довгострокові інвестиційні кредити, лізингове кредитування, мікрокредитування, проектне фінансування, іпотечні кредити та ін. До фондових інструментів інвестування можна зарахувати облігації внутрішньої державної позики, облігації місцевих позик, акції, корпоративні облігації, казначейські зобов'язання, операції “репо”, депозитарні розписки, ощадні сертифікати, заставні, іпотечні цінні папери, андерайтинг та ін.

Доведено, що довгострокове інвестиційне кредитування посідає чільне місце в реалізації стратегії переходу від нинішньої екзогенно залежної моделі розвитку економіки до ендогенно орієнтованої, спрямованої на інноваційний розвиток. Між тим в Україні у структурі кредитних портфелів банків частка інвестиційних кредитів є ще низькою, хоча за останні роки простежується тенденція до збільшення їх обсягів (Табл.2).

Таблиця 2. Інвестиційні банківські кредити в Україні у 1998-2004 рр.
(на кінець періоду)*

*Розраховано на основі даних НБУ

Досліджено стимули розвитку інвестиційного кредитування, серед яких особливої уваги заслуговують: стимулювання з боку НБУ шляхом удосконалення резервної та нормативної політики; податкове стимулювання; бюджетне стимулювання. Найбільшою вадою системи резервування, на думку дисертанта, є те, що норми резервування стосуються виключно видів і строковості ресурсів банків і не враховують таких складових як капіталізація банку та якість його активів. Сучасна вітчизняна податкова практика не створює умов для збільшення обсягів інвестиційної діяльності банків, оскільки повернення інвестиційних кредитів відбувається впродовж кількох років, після завершення всього комплексу робіт, і в цей період банк ще не має прибуткових джерел для сплати податків.

У розділі показано, що важливим інструментом реального інвестування за умов ринкової економіки є лізинговий кредит. Можна вважати, що до перспективних лізингових сфер в Україні належать сільське господарство, будівництво, харчова промисловість та інші види економічної діяльності, які потребують запровадження нових технологій. Водночас розвитку лізингу у банківській сфері перешкоджають: слабкість вторинного ринку обладнання, відсутність державної програми розвитку лізингу, нерозвиненість механізму реєстрації об'єктів лізингу, недосконалість механізмів страхування лізингових операцій тощо.

Аналіз мікрокредитування як своєрідного фінансового інструмента інвестування суб'єктів малого підприємництва в Україні дав змогу визначити його особливості та переваги. Водночас розвиток мікрокредитування вимагає створення відповідної нормативно-правової бази, розробки та апробації прийнятих у межах чинного правового поля моделей мікрофінансових інститутів і схем функціонування.

Проаналізовано причини, які сьогодні перешкоджають банкам здійснювати проектне фінансування в значних масштабах. Виявлено, що в Україні у ньому найчастіше беруть участь міжнародні фінансові інституції, а з метою збільшення коштів для цих потреб слід в першу чергу вирішити проблеми державних гарантій банкам-інвесторам, податкового стимулювання, міжбанківського співробітництва тощо.

Дисертант доходить висновку, що іпотечне кредитування є важливим інструментом збільшення банківських інвестицій в Україні, де склалися реальні передумови для інтенсивного його розвитку: рамкове правове поле для розвитку іпотеки, наявність значного попиту на житло серед населення, набуття банками досвіду реалізації житлових іпотечних програм. Зацікавленість банків у розвитку іпотечного кредитування зростає, оскільки їм необхідні надійні і достатні за обсягами довгострокові фінансові інструменти. В Україні банки надають перевагу традиційній формі - кредитуванню фізичних осіб на купівлю житла під його заставу. Визначено основні чинники, що перешкоджають розвитку іпотечного кредитування в Україні: брак довгострокових ресурсів та недосконалість механізмів іпотечного кредитування.

Важливою групою фінансових інструментів банківського інвестування є фондові інструменти, які як об'єкти вкладень банку мають за мету стабілізацію доходів банку шляхом забезпечення грошових надходжень. Обґрунтовано, що значення та роль інвестиційних інструментів фондового ринку (ОВДП, ОДЗП, КОВДП, корпоративних облігацій, акцій, ощадних сертифікатів, іпотечних цінних паперів, операцій РЕПО, андерайтингу та інших) у перспективі зростатимуть.

Досліджено державні регулятори банківської інвестиційної діяльності, що покликані сприяти розширенню сфери банківського інвестування, його динамічного розвитку, підвищенню ефективності операцій банків на фондовому ринку. До головних інструментів державного регулювання банківської інвестиційної діяльності віднесено: правові інструменти - закони і законодавчо-нормативні акти та економічні інструменти - важелі грошово-кредитної політики; важелі податкової політики; використання іноземних інвестицій; портфельні інвестиції; державні гарантії; інші. На думку дисертанта, головним завданням розвитку законодавчої і нормативної бази діяльності банків на фондовому ринку є створення умов для адаптації банків до умов економічного розвитку країни та особливостей функціонування вітчизняного фінансового ринку.

Проаналізовано дієвість грошово-кредитної, митної, податкової політик та ефективність використання їх інструментів. Доведено, що в Україні держава виконує роль не тільки судді і режисера, а й повноцінного партнера, який готовий розділити з комерційними банками ризики довгострокових інвестицій. Державне регулювання банківського фінансового інвестування набирає дедалі чіткіших форм і методів і має всі перспективи дієво впливати на ефективність банківських операцій на вітчизняному фондовому ринку.

У четвертому розділі - „Удосконалення державного регулювання банківського інвестування в Україні” - основну увагу приділено застосуванню практичних методів і показників оцінки банківської інвестиційної діяльності, оптимізації джерел та механізмів формування інвестиційних ресурсів, розробці за участю держави системи управління інвестиційними ризиками банків, використанню зарубіжного досвіду державного регулювання банківського інвестування в банківській системі України.

З'ясовано, що наявні методичні підходи до аналізу й оцінювання ефективності інвестицій в умовах ринкової економіки не повною мірою враховують особливості банківської діяльності та процеси економічного розвитку. Запропоновані дисертантом у роботі методи та показники оцінювання ефективності банківської інвестиційної діяльності з використанням економіко-математичних методів дозволяють з більшою об'єктивністю вибирати найефективніший варіант інвестування, оскільки враховують множину чинників та реальну ситуацію в економіці, і на основі цього розрахувати та оптимізувати загальну ефективність роботи банку.

Автором розроблено методику розрахунку ефективності за кожним з напрямів діяльності банку і на основі отриманих даних - розрахунок та оптимізація загальної ефективності роботи банку. При розподілі загальної суми вихідних грошових потоків між напрямами згідно з вектором (б1, …, бN) маємо середньоочікувану ефективність в розмірі M[E] при ризику D[E].

а дисперсія (ризик) загальної банківської ефективності -

де cov(Ei,Ej) - коваріація або сила взаємозв'язку між ефективностями в і-му та j-му напрямах діяльності.

Для розрахунку максимальної ефективності при мінімальному ризику запропоновано розв'язати задачу оптимізації стосовно вектора (б1 , … , бN).

де ? - пробігає всі дійсні значення між найменшою і найбільшою середньоочікуваною ефективністю за напрямами.

На практиці при розв'язуванні задачі оптимізації для конкретної банківської установи, можуть вводитися певні обмеження на бi, тоді формула матиме такий вигляд:

Отже, цей метод дає змогу коригувати розміщення банківських коштів за різними напрямами діяльності з метою мінімізації ризику при задовільному рівні ефективності роботи банку загалом.

Встановлено, що слабкий наявний ресурсний потенціал банківської системи України, його нестабільність значно обмежує інвестиційні операції банків. У банків немає необхідних для економіки обсягів довгострокових пасивів, щоб здійснювати широкомасштабні інвестиції, у структурі зобов'язань банків переважають короткострокові ресурси (Табл.3).

Таблиця 3. Структура ресурсної бази банків України за 1998 - 2004 рр.
(на кінець періоду)*

*Розраховано на основі даних НБУ

Дисертант доходить висновку, що причинами невідповідності ресурсної бази потребам банків щодо здійснення інвестицій є незадовільне функціонування грошово-кредитної системи, низький рівень монетизації економіки, що призводить до переміщення грошей у позабанківський тіньовий обіг та відпливу капіталів за межі України. Обгрунтовано, що в Україні суттєвого нарощування капіталу банків за ринкових умов не відбувається через те, що рентабельність банківського капіталу є невисокою і коливається в межах 7-9 %, що нижче від світових орієнтирів.

В Україні близько 90% усієї потреби комерційних банків у грошових ресурсах для інвестицій покривається за рахунок залучених коштів, основну частину яких становлять депозити. Обґрунтовано, що першорядним завданням щодо розвитку інвестиційних операцій банку є нарощування власного капіталу та збільшення ресурсної бази, а підвищенню рівня капіталізації банківської системи сприятимуть такі чинники: скорочення відпливу капіталу за кордон, впровадження ефективного валютного контролю з боку держави, створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.

У дисертації визначено, що в Україні реальними грошовими ресурсами для банківських інвестицій на сьогодні є вклади населення в банках, які можуть бути головним інвестиційним джерелом. Автором проаналізовано процес формування та динаміку вкладів населення в банках України, їх роль як банківських інвестиційних ресурсів. Встановлено, що за 1997-2004 рр. вклади населення зросли майже у 20 разів.

Розроблено рекомендації щодо створення державою реальних умов для залучення банками коштів громадян, підвищення довіри населення до банків. З'ясовано, що довіра населення до банків формується через довіру до національних грошей і довіру до банківської системи зокрема. Доведено, що зацікавленість населення в розміщенні коштів на банківських вкладах залежить від рівня доходів за вкладами, ліквідності і фінансової стійкості банків, динаміки валютного курсу. Основними зовнішніми чинниками, які послаблюють довіру до національних грошей, а через це і довіру до банків, є: недостатній рівень нагляду, контролю та аудиту банків, слабкий законодавчий захист прав та інтересів банків, неефективна система гарантування вкладів населення, обмеженість прав і можливостей фонду гарантування вкладів контролювати діяльність банків. Окремо розглянуто нові методи залучення заощаджень населення у банківські установи: розвиток карткового бізнесу і зростання заощаджень у дорогоцінних металах, що поступово стає альтернативою банківським вкладам.

Дисертант акцентує на тому, що новітнім джерелом поповнення інвестиційного капіталу є сек'юритизація. Вона особливо актуальна для залучення довгострокового фінансування та збільшення інвестиційного потенціалу українських банків за рахунок іноземних інвестицій. Виявлено, що застосування сек'юритизації матиме позитивний вплив на діяльність вітчизняних банків, дозволить їм ефективно регулювати ліквідність, мінімізувати ризики, поліпшити показники капіталізації, очікувати збільшення обсягів кредитування реального сектора, населення та темпів економічного зростання.