Економічне стимулювання розвитку природно-заповідного фонду (на прикладі північного регіону України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Економічне стимулювання розвитку природно-заповідного фонду (на прикладі північного регіону України)

Львів - 2006

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми. В останні два десятиріччя в Україні спостерігається помітний прогрес у проведенні природоохоронної політики. Велику роль у цьому, безперечно, зіграв трагічний досвід аварії на Чорнобильській АЕС. Сьогодні суспільство все більше повертається до цінності природи, як незаперечного та фундаментального чинника людського життя.

З метою забезпечення сталого розвитку, екологічної рівноваги навколишнього природного середовища, зменшення рівня його забруднення, збереження біологічного і ландшафтного різноманіття державні та місцеві органи влади створюють природоохоронні території з різними функціями та режимами охорони, серед яких найважливіше місце займають природно-заповідні території (ПЗТ) та природно-заповідні об'єкти (ПЗО), що у сукупності формують природно-заповідний фонд (ПЗФ). Територіям та об'єктам ПЗФ належить велика роль у формуванні фізичного і духовного здоров'я будь-якої нації. Це давно усвідомила світова спільнота, надаючи великого значення створенню природоохоронних територій. У країнах Європи, наприклад, Німеччині, Австрії, Швейцарії відсоток заповідних земель досягає 18,2-37,5% від їх території, тоді як в Україні він становить лише 4,5%.

Варто зазначити, що ПЗТ і ПЗО в Україні організовувалися без достатнього наукового еколого-економічного обгрунтування. В більшості випадків при створенні ПЗТ і ПЗО враховувалися лише екологічні критерії, а економічна оцінка проводилася не повною мірою. Нині не існує офіційної методики економічної оцінки ПЗТ та ПЗО. Нечіткість механізму встановлення економічного виразу цінності ресурсів ПЗФ призводить до ігнорування їх значення у національній економіці.

Наявність зазначених проблем вимагає розробки і наукового обґрунтування економічного стимулювання розвитку заповідної справи як в Україні загалом, так і в Північному регіоні зокрема. На сьогодні вже існують чисельні напрацювання щодо проблем сталого еколого-економічного розвитку України та управління ПЗФ, його еколого-економічної оцінки, окремі аспекти яких висвітлені в працях Т.Л. Андрієнко, О.Ф. Балацького, С.М. Бобильова, В.Є. Борейка, О.О. Веклич, О.В. Врублевської, Т.П. Галушкіної, М.А. Голубця, Л.С. Гринів, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Е.А. Зіня, В.М. Кислого, Я.В. Коваля, В.С. Кравціва, Л.Г. Мельника, В.І. Павлова, А.Я. Сохнича, Ю.І. Стадницького, І.М. Синякевича, Ю.Ю. Туниці, М.А. Хвесика, Є.В. Хлобистова, Г.В. Черевка, А.В. Шлапак та інших.

Наукові розробки у більшості випадків ставлять окремі завдання щодо процесу економічного стимулювання розвитку ПЗФ. У зв'язку з цим виникає необхідність продовження комплексних наукових досліджень з методології та методики еколого-економічної оцінки функціонування ПЗФ, а також виявлення факторів, які сприяють формуванню ефективної системи стимулювання його розвитку. Дослідженням охоплено Північний регіон України (ПРУ), виділений згідно з новим підходом до регіонального економіко-географічного поділу території України. Такий підхід дозволяє врахувати природно-кліматичні, економіко-географічні, історичні та політичні фактори. Все це зумовило вибір теми, окреслило основні напрями пошуку, визначило мету, завдання та структуру роботи.

Зв'язок дисертаційної роботи з державними науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводились автором впродовж 2000-2006 рр. Дисертаційна робота безпосередньо пов'язана з тематикою науково-дослідних робіт Національного університету водного господарства та природокористування, зокрема з темою «Наукове обґрунтування створення регіонального ландшафтного парку «Погориння» (номер державної реєстрації 0101U007433), у рамках якої автором розроблено повну та спрощену структуру органу управління регіональним ландшафтним парком та запропоновано штатний розпис; темою «Інвентаризація та первинне вивчення водних об'єктів Рівненського природного заповідника з метою організації спостережень на них» (номер державної реєстрації 0106U002065), у рамках якої здійснено оптимізацію розрахунку фінансування Рівненського природного заповідника; темою «Регіональна економіка та управління» (номер 1.37), у рамках якої здійснено удосконалення методичного забезпечення економічної оцінки функціонування природно-заповідного фонду.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад та удосконалення методичних підходів до еколого-економічної оцінки функціонування ПЗТ і ПЗО, а також удосконалення процесу стимулювання розвитку ПЗФ на прикладі Північного регіону України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

· виявити особливості сучасного стану природно-заповідного фонду, визначити його сутнісні функції;

· визначити особливості фінансування витрат на утримання природно-заповідних установ;

· обгрунтувати теоретико-методологічні основи визначення еколого-економічної оцінки функціонування природно-заповідного фонду;

· розробити нову методику проведення економічної оцінки функціонування ПЗФ та довести її необхідність;

· удосконалити методику проведення екологічної оцінки ПЗФ;

· здійснити оцінку природного капіталу та довести необхідність його урахування у валовому внутрішньому продукті держави;

· розробити рекомендації щодо удосконалення системи стимулювання розвитку ПЗФ за умов ринкової системи господарювання.

Об'єктом дослідження є процес економічного стимулювання розвитку природно-заповідного фонду Північного регіону України.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі економічного стимулювання розвитку природно-заповідного фонду в умовах ринкової економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні та прикладні положення макроекономіки, регіональної економіки, мікроекономіки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених з економічних та організаційних проблем стимулювання розвитку ПЗФ. Дослідження проведено на основі системного підходу, який розглядає ПЗФ як цілісну систему в її динамічному розвитку. Для вирішення окремих завдань застосовано такі методи: порівняльного аналізу (порівняння даних за звітні роки), діалектичний (вивчення розвитку об'єкта дослідження впродовж визначеного часового періоду), економіко-статистичні (вивчення та узагальнення тенденцій і закономірностей динаміки ефективності функціонування економічного механізму природоохоронної діяльності), графічний (аналіз динаміки показників), експертних оцінок і моделювання (визначення основних напрямків удосконалення системи управління та оптимізації фінансування ПЗФ).

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативні акти з питань розвитку та збереження ПЗФ: закони Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали статистичної, бухгалтерської звітності установ ПЗФ, матеріали щорічних звітів державних управлінь екоресурсів областей Північного регіону України, наукові публікації Національного університету водного господарства та природокористування, інших вітчизняних та іноземних наукових установ.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною визначаються такі теоретичні та методичні результати дослідження:

Уперше розроблено:

· методичні рекомендації щодо економічної оцінки ПЗФ, що дозволяють врахувати водо-, болото-, атмосфероочисні функції ПЗТ та оздоровчий ефект від рекреації;

· структуру органу управління для регіональних ландшафтних парків (РЛП), як нової категорії ПЗФ України, що враховує стадію їх розвитку.

Удосконалено:

· механізм економічного стимулювання ПЗФ на основі запропонованих науково обгрунтованих нормативів фінансування із держбюджету, що характеризуються урахуванням природоохоронних характеристик ПЗТ;

· систему оцінки ефективності управління природно-заповідними територіями, що на відміну від фактичної враховує повніший комплекс загальних та спеціальних критеріїв на основі розробленої шкали оцінки ефективності управління природно-заповідними територіями;

· методичні рекомендації щодо екологічної оцінки ПЗФ, як базису економічної оцінки, що на відміну від існуючих враховують екологічну стійкість та стабільність ПЗТ і ПЗО.

Дістали подальшого розвитку:

· теоретико-методологічні засади формування державної політики у сфері управління ПЗФ, які відрізняються від існуючих тим, що грунтуються на поліфункціональній парадигмі використання ПЗТ, повнішому врахуванні взаємозв'язків у збалансованості економічного, екологічного і соціального напрямків реалізації сутнісних функцій ПЗФ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, викладені автором у дисертації, доведені до рівня прикладних рекомендацій щодо удосконалення процесу економічного стимулювання розвитку ПЗФ. Розроблені автором методичні рекомендації щодо проведення економічної оцінки ПЗТ, запропонована методика розрахунку щорічного обсягу бюджетного фінансування природно-заповідних установ використовуються у планово-економічній діяльності установ ПЗФ. Дисертантом сформульовані напрями розвитку ПЗФ; встановлено необхідний ступінь розширення площі ПЗФ для забезпечення екологічної рівноваги регіону, підтримання здоров'я населення; здійснено економічну оцінку функціонування природних заповідників та національних природних парків; проведено оцінку природного капіталу природних заповідників та національних природних парків Північного регіону України.

Теоретико-методологічні положення і практичні результати дослідження, представлені у дисертації, використовуються Рівненським природним заповідником (акт впров. №71 від 16.03.2006 р.), Черемським природним заповідником (акт впров. №31 від 28.03.2006 р.), Шацьким національним природним парком (акт впров. №715 від 06.03.2006 р.) при проведенні еколого-економічної оцінки функціонування та удосконаленні системи стимулювання їх розвитку. Матеріали дослідження частково впроваджені у навчальний процес Національного університету водного господарства та природокористування, зокрема при викладанні дисциплін «Економіка природокористування», «Управління природокористуванням», «Заповідна справа» (довідка №45 від 07.08.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій розв'язано важливе завдання - розроблені науково-методичні та практичні підходи з метою забезпечення ефективного функціонування ПЗФ, а також стимулювання його розвитку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися і одержали позитивну оцінку на: другій та третій міжнародних науково-методичних конференціях «Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління» (м. Рівне, 2001 р., 2002 р.); четвертій та п'ятій всеукраїнських наукових конференціях «Актуальні проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком» (м. Рівне, 2003 р., 2004 р.); четвертій міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень '2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної спадщини Карпат» (м. Рахів, 2005 р.); третій міжнародній науково-практичній конференції «Екологія. Економіка. Енергозбереження» (м. Суми, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Наука і інновації '2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); всеукраїнській науковій конференції «Екологічний менеджмент в загальній системі управління» (м. Суми, 2006).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 19 наукових праць загальним обсягом 9,0 друк. арк. (з них 4,5 друк. арк. належить особисто автору). У наукових фахових виданнях опубліковано 6 статей, у інших виданнях - 7, у матеріалах і тезах наукових конференцій - 5.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 238 сторінок комп'ютерного тексту, з них 179 стор. основного тексту. Робота містить 60 таблиць та 24 рисунки;.із загальної кількості 5 рисунків і 6 таблиць займають всю площу сторінки. Список використаних джерел із 254 найменувань викладено на 20 стор., 12 додатків - на 39 стор.

заповідний витрата утримання економічний

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, основні завдання, предмет та об'єкт дослідження, подано методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію і використання, подано відомості про публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи еколого-економічної оцінки функціонування природно-заповідного фонду» визначено соціально-економічну та екологічну суть ПЗФ України, дано характеристику його сутнісних функцій, розглянуто теоретичні засади еколого-економічної оцінки ПЗФ. Поглиблено поняття та запропоновано структуру розрахунку економічної оцінки функціонування ПЗФ.

Згідно із законом України «Про природно-заповідний фонд України» виокремлюють 11 категорій ПЗФ - 7 природних і 4 штучних (колекційно-паркового типу). Природно-заповідний фонд України (станом на 1.01.2005 р.) нараховує 7040 територій і об'єктів загальною площею 2715,4 тис. га, що становить 4,5% від площі держави. Кількість ПЗТ і ПЗО України порівняно з 1992 р. збільшилася на 25,7%, а площа - більше ніж удвічі.

За даними World Watch Іnstitute (Вашингтон, США) мінімально необхідна площа ПЗФ для підтримання нормального функціонування екосистем повинна становити 10-12% території регіону, а для позитивного впливу на здоров'я населення вона має бути не меншою 20% певної території. Отже, для досягнення екологічного балансу, площу ПЗФ України потрібно суттєво розширити - до світових нормативів.

Дослідження сутнісних функцій природних і штучних категорій ПЗФ показало, що дотепер у державній політиці організації ПЗФ переважає парадигма монофункціональності ПЗФ, а саме - збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. Проте вона повинна бути доопрацьована пріоритетом поліфункціональної парадигми, яка враховує крім традиційної природоохоронної й інші важливі функції - екологічну, ресурсну, соціальну, економічну, що відповідає сутнісним характеристикам ПЗФ. До того ж, як свідчить зарубіжний досвід, крім зазначених функцій, природоохоронні території можуть бути важливим джерелом поповнення бюджету і вносити суттєвий вклад у розвиток регіональної економіки. Проведене дослідження сутнісних функцій ПЗФ дало можливість їх узагальнити (рис. 1).

Основними напрямками функціонування ПЗТ є: екологічний, економічний; соціальний. У результаті опрацювання комплексу заходів щодо виявлення сутнісних функцій ПЗФ підтведжено, що доцільність створення та ефективність функціонування ПЗФ зумовлюється оптимальним забезпеченням реалізації цих трьох напрямків.

Подальший розвиток ПЗФ, стале використання і відтворення ресурсів, у першу чергу, вимагають удосконалити проведення еколого-економічної оцінки функціонування ПЗФ, розробити та запровадити чіткі нормативи його фінансування, науково обґрунтовану систему стимулювання його розвитку, доопрацювати парадигму функціонування ПЗФ з урахуванням сутнісних функцій та адаптації до міжнародних стандартів. Економічну оцінку ПЗФ необхідно здійснювати на основі концепції загальної економічної цінності, яка є конструктивною з точки зору комплексності підходу до оцінки ПЗФ.

Другий розділ «Характеристика функціонування природно-заповідного фонду Північного регіону України» має дослідно-аналітичний характер. У дослідженні розглянуто ПЗФ Північного регіону України, площа якого складає близько 26% території України.

Встановлено, що у межах ПРУ існує 1895 заповідних територій і об'єктів, з них близько 21% зосереджено у Волинській, 14% - у Рівненській, 12% - Київській, 34% - Чернігівській та відповідно по 9,6% у Сумській та Житомирській областях. У цілому показник заповідності регіону становить 5,4%, що більше, ніж по Україні (4,5%). У структурі ПЗФ регіону найбільшу площу займають заказники - 48,7%, РЛП - 33,4%, категорії найвищого рангу - природні заповідники (8%) та національні природні парки (5,8%). У розрахунку на одного жителя регіону площа ПЗФ становить близько 0,1 га, що удвічі менше європейського значення. Північний регіон за багатьма показниками стану ПЗФ випереджає їх значення по Україні, проте вони не є оптимальними і значно відстають від міжнародних стандартів. Тому формування природно-заповідної мережі регіону не можна вважати завершеним.

У даному дослідженні висунуто тезу про необхідність екологічного обґрунтування розвитку ПЗФ, що повинне включати такі показники: 1) рекомендована площа ПЗТ, при якій забезпечується екологічна рівновага регіону; 2) рівень охоплення біорізноманіття, при якому забезпечується охорона і збереження біологічних видів регіону; 3) рівень охоплення різноманіття ландшафтів регіону; 4) рівень забезпечення відпочинку населення з метою відновлення його здоров'я та працездатності. На сьогодні чітких рекомендацій відносно цих показників немає ні у вітчизняній, ні в зарубіжній науковій літературі. З огляду на це, вважаємо, що в основі екологічного обґрунтування розвитку ПЗФ має бути інтегральний показник - фізико-географічне районування.

Усі існуючі ПЗО за характером управління умовно поділено на дві групи: активного та пасивного управління. До групи активного управління належать ті ПЗО, які мають адміністрацію, штати та бюджетне фінансування. На території ПРУ таких ПЗО лише 55, з них природних заповідників - 4, національних природних парків - 2, регіональних ландшафтних парків - 10, ботанічних садів - 6, дендрологічних парків - 5, зоопарків - 3, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва - 25. До ПЗО із пасивним управлінням належать ті, що не мають свого органу управління, створені без вилучення земель у землевласників. До них відносяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, а також об'єкти колекційно-паркового типу місцевого значення, які не визнані юридичними особами. Група ПЗТ і ПЗО з пасивною формою управління складає 97% загальної кількості об'єктів та відповідно 52% загальної площі ПЗФ регіону, потребує реорганізації управління.

Структурно-динамічний аналіз фінансування витрат основних ПЗТ регіону: Рівненського, Поліського та Черемського природних заповідників (ПЗ), Деснянсько-Старогутського та Шацького національних природних парків (НПП) за період 2000-2004 рр. показав, що 80-95% витрат на утримання припадали на заробітну плату та придбання паливно-мастильних матеріалів. В той же час на наукові дослідження кошти виділялись незначні або взагалі не надходили.

Дослідження стійкості фінансового стану вищеназваних установ за основними показниками свідчить про щорічне зменшення показника фінансової залежністі від державного бюджету (ПЗ на 28%, НПП на 16%-40%) при одночасному зростанні показника фінансової автономії (ПЗ - утричі, НПП - у 1,6-6 разів. Це свідчить про значний та вимушений розвиток господарської діяльності ПЗ та НПП із метою залучення власних коштів, а також про підвищення рівня їх фінансової стійкості.

Порівняння питомих показників фінансування ПЗФ України із середньосвітовим значенням показує, що рівень планового фінансування ПЗФ України у 3,5 рази менший. Фактичне ж фінансування було удесятеро меншим за середньосвітове. У Північному регіоні щорічна сума на утримання 1 га ПЗ та НПП зростала. Так, у 2000 р. цей показник складав 20 грн., у 2004 р. - 39 грн. Разом з тим відбулось зменшення частки Північного регіону у загальному обсягові фінансування ПЗ та НПП України - удвічі у 2004 р. порівняно із 2000 р. Особливість фінансування НПП полягає у тому, що близько 50% фактичних щорічних витрат на 1 га становлять власні кошти НПП від господарської діяльності. Як свідчить аналіз, кошти із держбюджету виділялись нерівномірно і не в повному обсязі, отже їх не вистачає на утримання усіх категорій ПЗФ. Потрібно затвердити диференційовані нормативи витрат на утримання ПЗТ із державного бюджету України, при розробці яких варто враховувати площу, статус і режим охорони ПЗТ.

Отже, процес формування мережі ПЗФ Північного регіону не є завершеним та потребує розширення до європейського нормативного значення. Фінансування ПЗФ необхідно збільшити та здійснювати із держбюджету на основі диференційованих нормативів витрат.

Третій розділ «Основні напрями оптимізації функціонування природно-заповідного фонду» має як теоретичний, так і практичний характер. Тут представлено нову систему управління розвитком природно-заповідного фонду (рис. 2); розроблено методику проведення економічної оцінки функціонування ПЗФ; удосконалено існуючу методику екологічної оцінки ПЗФ; доведено необхідність та здійснено розрахунок зростання площі ПЗФ регіону для ефективного підтримання екологічної рівноваги та збереження здоров'я людини; здійснено оцінку природного капіталу ПЗТ та доведено необхідність його урахування у ВВП держави; удосконалено механізм управління ПЗФ та його оцінку; оптимізовано розрахунок фінансування ПЗО.

Розраховані у даному дослідженні кількість та площа природних заповідників та національних природних парків з урахуванням фізико-географічного районування повинні становити 12 об'єктів загальною площею 176,5 тис. га. Загальна площа ПЗФ регіону повинна бути доведена спочатку до мінімально необхідного значення (1,5-1,8 млн. га), тобто удвічі збільшена від фактичної, а на перспективу розвиватись до свого оптимального значення - 3 млн. га.

Прийняття зважених економічних і організаційно-управлінських рішень щодо розвитку заповідної справи в Україні, розробка заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування ПЗФ, неможливе і без науково обґрунтованої економічної оцінки його категорій та об'єктів. Науковим продуктом дослідження є нова методика розрахунку економічної оцінки функціонування ПЗФ, блок-схема проведення якої представлена на рис. 3. Перспективність методики підтверджується тим, що у ній враховано як прямі ресурсні функції, так і опосередковані - очищення води лісами та болотами, зменшення вмісту вуглекислого газу у атмосфері, оздоровчий ефект.

Методика враховує також вплив функціонування ПЗТ на здоров'я населення, зокрема забезпечення організму киснем, який продукують ліси та болота ПЗТ. На основі запропонованої у дисертаційній роботі методики вперше здійснено економічну оцінку функціонування природних заповідників та національних природних парків ПРУ. Розрахований річний чистий економічний ефект функціонування 1 га площі ПЗТ коливається у межах 0,6-1,3 тис. грн. Найголовнішим є соціальне значення ПЗ, яке полягає у забезпеченні суспільства необхідним для життя елементом - киснем. За результатами розрахунків визначено загальну чисельність людей, які отримують користь від функціонування ПЗ - 926,3 тис. осіб. Для прикладу: лише Рівненський ПЗ забезпечує щорічно киснем таку чисельність, що відповідає 53% населення Рівненської області. Отже, отримані результати підтверджують, що функціонування ПЗ є економічно вигідним, соціально необхідним та життєво важливим.

У дослідженні проведено порівняння отриманих результатів економічної оцінки функціонування ПЗ та НПП регіону за існуючими методами (затратним, рентним) із результатами запропонованої методики за основним показником їх функціонування - чистим ефектом у розрахунку на 1 га у рік. Отримані значення економічного ефекту функціонування ПЗТ за новою методикою є значно вищі - у 10-34 разів. До того ж, запропонована методика враховує вигоду від безпосереднього функціонування ПЗТ, а не від їх альтернативного використання.

У дисертаційній роботі проведення екологічної оцінки здійснено на прикладі регіональних ландшафтних парків Рівненської області. Для такої оцінки застосовано методику Клементової і Гейніге щодо визначення ступеня екологічної стійкості ландшафту. Завдяки отриманим значенням узагальненої оцінки екологічної значущості здійснено ранжування РЛП. Вважаємо, екологічну оцінку ПЗФ доцільно доповнити розрахунками таких показників, як коефіцієнт екологічної стійкості та коефіцієнт екологічної стабілізації ландшафту. На основі запропонованих показників можна робити висновки не лише щодо дієвості існуючого режиму охорони, а й стосовно вибору найбільш ефективних проектувальних заходів, спрямованих на облаштування як РЛП і НПП, так і інших категорій ПЗФ.

Новим методом екологічної оцінки стану території є визначення індексу природного капіталу (ІПК), який відображає зміни біорізноманіття даної території. Спираючись на методику його розрахунку, дисертантом вперше проведене оцінювання індексу природного капіталу флористичних і фауністичних ресурсів природних заповідників та національних природних парків ПРУ за період 1998-2004 рр. Отримана величина ІПК для всіх видів флори і фауни становила 0,6%, що дещо вище ІПК природно-заповідних ресурсів України (0,54%) і пояснюється багатством флористичних ресурсів обраного для дослідження регіону. Проте, потрібно зазначити, що відбувається катастрофічне зменшення ресурсів ПЗФ як у цілому в державі, так і регіоні. Індекс природного капіталу необхідно враховувати як чинник зміни екологічних активів ВВП. Перерахований ВВП за ІПК демонструє процес екосистемної деградації (відновлення), тобто показує доцільність проведених економічних заходів. Вважаємо доцільним проводити надалі розрахунки ІПК і для всіх інших категорій природно-заповідного фонду.

У рамках дисертаційного дослідження удосконалено існуючу методику оцінки ефективності управління ПЗТ та доповненно її розробленою шкалою оцінки результатів діяльності установ ПЗФ. Запропонована шкала дозволяє створити уніфіковану методологію оцінки для усіх ПЗТ, дає можливість порівняти отримані результати. Для кожної ПЗТ необхідно розробляти план управління (менеджмент-план). Як приклад у дослідженні розроблено план управління для Надслучанського регіонального ландшафтного парку.

Розроблено економіко-математичну модель оптимізації розрахунку фінансових ресурсів на утримання природно-заповідних об'єктів. Узагальнення отриманих результатів дозволило побудувати таку модель і скласти алгоритм розрахунку фінансування ПЗО і ПЗТ, який відображає їх екологічні і природоохоронні характеристики.

Математична модель фінансування ПЗО і ПЗТ має вигляд:

Б = f (В_зп+ В_мтп+В_ндр), (1)

де Б - загальна сума фінансування установи з бюджету на рік, грн.; витрати на: В_зп - заробітну плату та нарахування на неї, грн.; В_мтп - матеріально-технічне постачання, грн.; В_ндр - науково-дослідну роботу, грн.

Встановлено, що всі незалежні змінні є функціями від одних і тих самих факторів. Це дає можливість представити модель у такому вигляді:

Б= f_сF k₁k₂k₃k₄k₅k₆, (2)

де F - загальна площа ПЗТ, га; f_с - базове значення фінансування на 1 га площі, грн./га; коефіцієнти, що враховують: k₁ - статус об'єкта; k₂ - загальну кількість видів рослин у межах ПЗТ; k₃ - загальну кількість видів тварин; k₄ - загальну кількість рідкісних видів рослин; k₅ - загальну кількість рідкісних видів тварин; k₆ - іншу цінність території (гідрологічну, лісову, ландшафтну та ін.).

У дослідженні розраховано обсяг фінансування для природних заповідників та національних природних парків Північного регіону. У державному бюджеті щорічно необхідно закладати фіксовані витрати на утримання ПЗТ. Дані нормативи потрібно розробляти для кожної категорії ПЗФ та пов'язувати із такими факторами як - статус, площа, режим охорони, кількість працівників, кількість та цінність видів, що охороняються. Пропонуємо обсяг фінансування установ на рік розраховувати на основі базового значення фінансування на 1 га площі, з урахуванням цілої низки факторів. Розрахункова норма на утримання установ значно більша за фактичне її значення: для ПЗ у 5-8 разів, НПП - у 3-7 разів. Норма фінансування для ПЗ повинна становити в середньому 262,2 грн./га, а НПП - 120,2 грн./га, що відповідно у 1,9 та 1,7 разів більше за базове мінімальне значення фінансування.

Збільшення обсягів щорічного фінансування ПЗФ є виправданим та доцільним для держави, оскільки економічна ефективність при вкладенні однієї гривні у фінансування, наприклад, заповідників Північного регіону, становитиме щонайменше 4,0 грн. економічного ефекту, розрахованого на основі методики економічної оцінки їх функціонування. До того ж вплив функціонування об'єктів ПЗФ неможливо переоцінити з точки зору збереження здоров'я населення, його генофонду.

Висновки

Інтегральним підсумком дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обгрунтування процесу удосконалення економічного стимулювання розвитку ПЗФ у контексті розв'язання загальної проблеми екологічно збалансованого розвитку держави. У ході виконання дисертаційної роботи досліджено стан ПЗФ, з'ясовано недоліки у функціонуванні і розвитку ПЗФ, та на цій основі отримано висновки і розроблено пропозиції.

1. У дослідженні розглянуто процес функціонування природно-заповідного фонду Північного регіону України, виділений згідно з підходом до регіонального економіко-географічного поділу території України. У межах ПРУ функціонує 1895 заповідних територій і об'єктів, що становить близько 27% від загальної кількості ПЗТ і понад 30% від площі ПЗФ України. Показник заповідності регіону становить 5,4%, що більше, ніж по Україні. У розрахунку на одного жителя регіону площа ПЗФ удвічі менша європейського значення. Північний регіон за багатьма показниками стану ПЗФ випереджає їх значення по Україні, проте вони не є оптимальними і значно відстають від міжнародних стандартів. Тому формування природно-заповідної мережі Північного регіону України не можна вважати завершеним.

2. Дослідження проблеми сутнісних функцій категорій ПЗФ показало, що існуюча парадигма монофункціональності організації ПЗФ повинна бути доопрацьована поліфункціональною парадигмою, оскільки враховує крім традиційної природоохоронної та генетичної й інші важливі функції - екологічну, ресурсну, соціальну, економічну, що відповідатиме сутнісним характеристикам ПЗФ. Проведене дослідження сутнісних функцій ПЗФ дало можливість їх узагальнити за трьома напрямками функціонування ПЗТ: екологічним, економічним, соціальним, які у своєму оптимальному поєднанні визначають доцільність створення та ефективність функціонування ПЗФ.

3. Екологічне обгрунтування розвитку ПЗФ потрібно здійснювати на основі узагальненого показника - фізико-географічного районування. Підтверджено необхідність збільшення кількості та площі усіх категорій ПЗФ у межах досліджуваного регіону. Так, для позитивного впливу на здоров'я населення, площа ПЗФ регіону потребує суттєвого розширення до мінімально необхідного значення 1,5-1,8 млн. га, а на перспективу - із поступовим доведенням до оптимального значення (3 млн. га).

4. Усі існуючі ПЗО за характером управління умовно поділено на дві групи: активного та пасивного управління. ПЗТ другої групи є найменше захищені, потребують реорганізації управління, знаходяться у повній залежності від землекористувачів. Такі ПЗТ потрібно перевести на модель інтегрованого управління, тобто підпорядкувати єдиному органу управління - Державній службі заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Новизна даного дослідження полягає в удосконаленні існуючої методики оцінки ефективності управління ПЗТ, доповненні її критеріями і шкалою оцінки результатів діяльності установ ПЗФ. Запропонована система дозволяє проводити оцінку як по окремій ПЗТ, так і їх мережі, а також забезпечує можливість порівняння отриманих результатів. Результати оцінки призначені для використання керівниками ПЗТ при адаптивному менеджменті. Запропоновані основні напрямки і конкретні заходи щодо підвищення ефективності управління ПЗФ.

5. Розраховано питомі показники фінансування природних заповідників та національних природних парків, аналіз яких показав, що хоча середня щорічна сума на утримання одного гектара заповідників та НПП України із держбюджету щорічно зростала, проте спостерігається зменшення їх частки у загальнодержавному фінансуванні удвічі у 2004 р. порівняно із 2000 р. Проведений структурно-динамічний аналіз фінансування витрат установ ПЗФ показав, що коштів на утримання усіх категорій не вистачає, оскільки вони виділялись нерівномірно і не у повному обсязі.

6. Доповнено екологічну оцінку ПЗФ розрахунками таких показників, як коефіцієнт екологічної стійкості та коефіцієнт екологічної стабілізації ландшафту. Таке доповнення дозволить робити висновки не лише щодо дієвості охорони, а й стосовно вибору найбільш ефективних проектувальних заходів, спрямованих на облаштування категорій ПЗФ.

7. Новим методом екологічної оцінки стану території є визначення індексу природного капіталу. У дослідженні вперше оцінено природний капітал флористичних і фауністичних ресурсів природних заповідників і національних природних парків ПРУ. Розрахований ІПК засвідчив процес екосистемної деградації. Вважаємо доцільним надалі проводити розрахунки ІПК й для інших категорій ПЗФ.

8. Науковим продуктом дослідження є вперше розроблена методика економічної оцінки функціонування ПЗФ, перспективність якої підтверджується урахуванням як прямих, так і опосередкованих функцій. Методика враховує вплив функціонування ПЗТ на здоров'я населення. На основі запропонованої методики вперше розраховано економічну оцінку функціонування природних заповідників та національних природних парків. Чистий річний ефект функціонування 1 га площі коливається у межах 0,6-1,3 тис. грн. Методика враховує соціальне значення ПЗ та НПП, яке полягає у забезпеченні суспільства необхідним для життя елементом - киснем. За проведеними результатами розрахунків визначено загальну чисельність людей, які отримують користь від функціонування ПЗ та НПП. Таким чином, функціонування ПЗ та НПП є економічно вигідним, соціально необхідним та життєво важливим.

Размещено на Allbest.ru