Амортизаційна політика та основні напрямки підвищення її ефективності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

“Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Амортизаційна політика та основні напрямки підвищення її ефективності в Україні

Дугієнко Наталя Олександрівна

Спеціальність 08.00.01.- економічна теорія та історія економічної думки

УДК 330.34.014.2(477)

Київ-2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Фукс Анатолій Ервінович,

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”,

професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кудряшов Василь Павлович,

Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України,

заступник директора;

доктор економічних наук, доцент

Кириленко Володимир Іванович,

ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана",

професор кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу.

Захист відбудеться “18” грудня 2007 р. о _14-00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.

Автореферат розісланий “_15_” листопада 2007 р.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор

Мельник О.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зміна типу економічного господарювання в нашій країні в умовах ринкової трансформації спричиняє необхідність уточнень і розвитку всього спектра теоретичних і практичних питань, у тому числі пов'язаних з процесом відтворення основного капіталу. Від вирішення проблеми відтворення і підвищення ефективності використання основного капіталу залежить фінансовий стан підприємства та конкурентоспроможність його продукції на ринку. Тому в контексті сучасних економічних і політичних процесів провідне місце посідає активізація відтворення основного капіталу, зокрема забезпечення ефективної реновації - своєчасного й повноцінного відшкодування та оновлення елементів основного капіталу на новій техніко-технологічній основі. Однією з умов поступального економічного розвитку держави є здійснення прогресивної амортизаційної політики, яка б оптимізувала параметри відтворення основного капіталу. Саме амортизаційна політика як діючий інструмент державного регулювання процесу відтворення основного капіталу, як складова частина інвестиційної і загальної фінансово-економічної політики повинна створювати сприятливі умови для стимулювання процесу оновлення основного капіталу, сприяти зміцненню фінансової бази підприємств, їх інноваційній орієнтації і бути інструментом поєднання підприємницьких і загальнодержавних економічних інтересів у сфері науково-технічного прогресу.

Сучасний аналіз відтворення основного капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що оновлення основного капіталу не здійснюється на належному рівні. Причинами цього є відсутність стимулів до оновлення основного капіталу та недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню нормального процесу відтворення.

Все це свідчить, що сьогодні досить актуальною є проблема щодо формування такої амортизаційної політики в Україні, яка б в межах загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найбільш сприятливий режим відтворення основного капіталу і успішно розвиватися всім галузям національної економіки. Вирішення цієї проблеми потребує уваги як з боку теоретиків так і практиків.

Проблеми амортизаційної політики, її роль у процесі відтворення основного капіталу активно досліджують провідні вітчизняні економісти: Н.Д. Баб'як, А.А. Безуглий, І.А. Бланк, О.Ю. Болховітінова, З.М. Борисенко, М.А. Борисенко, Н.Г. Виговська, І.О. Галиця, М.С. Герасимчук, Л.В. Городянська, О.М. Горошко, І.О. Губарєва, О.І. Губенко, П.Є. Житний, О.Н. Короткевич, І.Д. Косова, І.І. Лукінов, О.О. Лук'янченко, Л.В. Лях, П.А. Орлов, С.П. Орлов, В.М. Пархоменко, Т.Л. Саган, Ю.І. Стадницький, А.Е. Фукс, М.Г. Чумаченко, А.А. Чухно та ін., а також російські економісти: А.А. Аракелян, В.В. Александров, Д.А. Баранов, А.М. Бірман, В.Ю. Будавей, Л.М. Кантор, Ю.В. Куренков, Ю.І. Любимцев, А.С. Павлов, Д.М. Палтерович, В.К. Сенчагов та інші науковці.

Водночас, не можна не відзначити, що не всі сторони цієї проблеми отримали належне висвітлення в літературі. Все ще потребує дослідження процес відтворення основного капіталу з урахуванням реальних потреб практики. Крім того, на сьогодні відсутні глибокі теоретичні дослідження, які б узагальнили вітчизняний та зарубіжний досвід проведення амортизаційної політики. Також ціла низка питань носить дискусійний характер. Зокрема, існують різні погляди на визначення суті амортизації та амортизаційної політики та її ролі у відтворенні основного капіталу.

Актуальність проблеми, недостатній ступінь її дослідження стосовно сучасних потреб економіки, наявність дискусійних питань обумовили вибір теми, її мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана "Закономірності та особливості становлення нової економічної системи в Україні" (реєстраційний номер 0101V002949). Особисто автором підготовлений окремий підрозділ 2.1 “Реформування амортизаційної політики України”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення взаємозв'язків та встановлення впливу амортизаційної політики на ефективність оновлення основного капіталу підприємств і обґрунтування рекомендацій з удосконалення амортизаційної політики в сучасних умовах.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені та розв'язані наступні задачі:

- дослідити різні теоретичні підходи до визначення сутності амортизації та її ролі у відтворювальному процесі, встановити сутність амортизаційної політики, її основні складові та важелі управління;

- розкрити особливості амортизаційної політики України на різних етапах економічного розвитку з метою з'ясування її ефективності щодо забезпечення інтенсивного технологічного оновлення основного капіталу;

- вивчити зарубіжний досвід проведення амортизаційної політики та можливість його використання у розробці ефективних методів регулювання відтворення основного капіталу в національній економіці;

- проаналізувати процеси відтворення основного капіталу в Україні;

- дослідити шляхи реформування і підвищення ефективності національної амортизаційної політики в перехідній економіці;

- обґрунтувати необхідність і напрями державного регулювання відтворення основного капіталу.

Об'єктом дослідження є процеси формування ефективної амортизаційної політики.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають з приводу відтворення основного капіталу в національній економіці.

Методи дослідження. Теоретичною базою дисертаційної роботи є праці класиків світової економічної теорії, а також наукові дослідження українських та російських вчених, у яких приділяється увага проблемам відтворення основного капіталу та амортизаційній політиці. Інформаційною основою дослідження є законодавчі акти і постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету міністрів України, матеріали державних статистичних органів України, а також статистичні і фактичні дані, опубліковані в науковій літературі і періодичних виданнях.

Методологічну основу дисертаційної роботи становить сукупність принципів, загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів наукового дослідження, використання яких зумовлене поставленими завданнями.

Дослідження побудовано на застосуванні таких методів: системного методу наукового пізнання, з допомогою якого всі явища і процеси досліджувались у взаємозв'язку, взаємозалежності та розвитку з метою досягнення певного результату; аналітичного, наукової абстракції, узагальнення, логічного, які дозволили розробити теоретичні засади формування амортизаційної політики; економіко-статистичного та порівняльного аналізу, що сприяло аналізу і оцінці процесів відтворення основного капіталу в Україні та зіставленню особливостей амортизаційних систем у світовій та українській економіці; поєднання кількісного і якісного аналізу, за допомогою якого амортизація розглядалась як найбільш масштабне джерело фінансування капіталовкладень, а також як один з вагомих важелів економічного впливу держави на фінансовий стан суб'єктів господарювання, інвестиційний розвиток та ефективність національної економіки в цілому.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні основ ефективної амортизаційної політики, спрямованої на відтворення основного капіталу в трансформаційній економіці.

Параметри наукової новизни визначаються тим, що в роботі було:

вперше:

- сформульовано визначення поняття „ амортизаційна політика держави”, як складова частина інвестиційної політики, що являє собою дії держави по регулюванню процесу перенесення вартості засобів праці на створюваний продукт з наступним відновленням засобів праці. Складовими амортизаційної політики є норма амортизації та її структура, оцінка та переоцінка основного капіталу, методи нарахування амортизації та порядок використання амортизаційного фонду;

- розкрито особливості формування амортизаційної політики в національній економіці на різних етапах економічного розвитку, а також з'ясовано її ефективність щодо забезпечення інтенсивного оновлення основного капіталу. Показано, що в умовах відсутності науково обґрунтованої концепції державної амортизаційної політики процес її вдосконалення проходить суперечливо, непослідовно, без внесення кардинальних змін, які б забезпечували підвищення її ефективності;

- доведено, що сучасна амортизаційна політика більше відпрацьована з позицій оподаткування і приватизації, а не з позицій відтворення основного капіталу. Діюча амортизаційна політика не сприяє, а протидіє накопиченню реноваційних ресурсів і порушує на підприємствах фінансову базу для відтворення основного капіталу як основу досягнення позитивної економічної динаміки і економічного росту. Амортизаційні відрахування сьогодні не забезпечують навіть простого відтворення основного капіталу, а тим паче його реконструкцію й переоснащення;

отримало подальший розвиток:

- розкриття ролі амортизації в системі джерел відтворення основного капіталу України. З'ясовано, що в умовах трансформаційної економіки підвищується значення амортизації як джерела відтворення основного капіталу, що обумовлено впливом науково-технічного прогресу, змінами у формуванні структури капітальних вкладень, прискоренням морального спрацювання, переглядом норм амортизаційних відрахувань у бік збільшення, розширенням прав підприємств у використанні нарахованих сум амортизації;

- визначення основних функцій державного регулювання процесу відтворення основного капіталу, що ґрунтується на досвіді зарубіжних країн з урахуванням особливостей вітчизняної економіки. Серед них: індикативна - пов'язана з визначенням орієнтирів і розробкою рекомендацій щодо рівня народногосподарських потреб у капітальних вкладеннях, основному капіталі; стимулююча - проявляється через створення економічних умов та стимулів для зацікавлення всіх учасників у забезпеченні нормального режиму відтворювальних процесів; контрольна - пов'язана безпосередньо з контролем процесу відтворення основного капіталу, а також аналізом того, як фактично працюють зазначені умови та стимули;

- формування напрямків і методів державної амортизаційної політики. Встановлено, що формування амортизаційної політики може здійснюватися за трьома варіантами: 1) лібералізація амортизаційної політики; 2) поєднання економічної і податкової амортизації; 3) органічна єдність директивних та ринкових важелів при посиленні останніх;

удосконалено:

- напрями формування державної амортизаційної політики шляхом її координації з інноваційною, інвестиційною та податковою політикою. Державна амортизаційна політика повинна створити передумови для активізації інвестиційної діяльності, зростання власних джерел капіталовкладень, фінансового оздоровлення підприємств, переходу на інноваційно-технологічний шлях розвитку, підвищення ділової активності суб'єктів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і рекомендації, сформульовані у роботі, можуть стати базою при визначенні цілей, принципів та інструментів інвестиційної політики, спрямованої на відтворення основного капіталу промислових підприємств в трансформаційній економіці.

Результати досліджень щодо аналізу інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств та джерел фінансування відтворення їх основного капіталу, а також рекомендації для подальшого формування ефективної амортизаційної політики на промислових підприємствах використані співробітниками Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації при написанні звіту “Про хід виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку Запорізької області на 2006 рік за підсумками 6 місяців 2006 року” та підготовці “Середньострокової програми соціально-економічного розвитку Запорізької області на 2008-2011 роки” (довідка № 6-3017 від 7.09.2006 р.).

Пропозиції, положення та висновки, щодо механізму управління процесами нарахування та використання амортизації у вигляді уточнення впливу інструментів амортизаційної політики на фінансово-економічні показники діяльності підприємства і на відтворення його основного капіталу, формування і облік економічної та податкової амортизації, що містяться в дисертаційному дослідженні були використані в практичній діяльності ВАТ “Чернівцісільмаш” (довідка № 23/478/9 від 7.08.2006 р.), ТОВ “ВО “Металресурс” (довідка № 127/14 від 18.07.2006 р.).

Основні теоретичні положення та методичні підходи, узагальнення та висновки, які містяться у дисертаційній роботі, використовуються в навчальному процесі Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана при викладанні студентам таких дисциплін, як “Політична економія”, “Трансформаційна економіка” та навчального курсу “Економіка технологічних змін та інноваційних процесів” (довідка від 15.09.2006 р.), а також в навчальному процесі Запорізького національного університету при викладанні дисциплін “Політична економія”, “Основи економічної теорії”, “Макроекономіка” (довідка від 11.09.2006 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на кафедрі економічної теорії і підприємництва Запорізького національного університету, кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, доповідалися на щорічних наукових конференціях ЗНУ (2001-2006 рр.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта” (12-13 грудня 2002 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Глобалізм очима сучасника: блиск і злидота феномену” (26-27 вересня 2002 р., м. Суми); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна в контексті глобалізму” (22 березня 2002 р., м. Краматорськ І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (20-22 листопада 2002 р., м. Черкаси); науковій конференції “Проблеми сучасної економіки і інституційної теорії” (27-28 січня 2003 р., м. Донецьк); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування“ (16 травня 2003р., м. Дніпропетровськ); VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта' 2004” (10-25 лютого 2004 р., м. Дніпропетровськ); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Бухгалтерський облік та фінансова звітність як інструмент контролю” (25 березня 2004 р., м. Дніпропетровськ); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (23 березня 2004 р., м. Дніпропетровськ); ХІV міжнародній науково-практичній конференції “Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (травень 2004 р., м. Чернівці); Міжнародній науково-практичній конференції “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (7-9 жовтня 2004 р., м. Запоріжжя); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „ Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті” (23-24 лютого 2006 р., м. Тернопіль); ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (19-20 жовтня 2006 р., м. Запоріжжя).

Публікації. Основні положення і найважливіші результати дослідження викладено в 16 наукових працях загальним обсягом 3,5 друк. арк., у тому числі 6 - у наукових фахових виданнях обсягом 2,4 друк. арк. та 10 - в інших виданнях, загальним обсягом 1,1 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 161 сторінку. Дисертація містить 15 таблиць на 7 сторінках, 10 рисунків на 5 сторінках, список використаних джерел із 194 найменувань на 16 сторінках, 15 додатків на 18 сторінках.

1. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв'язок з науковими програмами, сформульовано мету і завдання дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Амортизаційна політика, її складові та особливості” висвітлено економічну сутність амортизаційної політики та її основних складових, з'ясовано функції амортизації, розкрито зміст і концепції визначення зносу основного капіталу та нарахування амортизації, розкрито особливості амортизаційної політики України на різних етапах економічного розвитку з метою з'ясування її ефективності щодо забезпечення інтенсивного технологічного оновлення основного капіталу, розглянуто можливість використання зарубіжного досвіду проведення амортизаційної політики для розробки ефективних методів регулювання відтворення основного капіталу в Україні.

Дослідження теоретичних і практичних аспектів формування амортизаційної політики свідчить про існування низки невирішених питань, серед яких суперечності щодо визначення поняття “амортизація” та функцій, які вона виконує, визначення термінів використання засобів праці, вибору методів амортизації, порядку використання амортизаційного фонду, оцінки і переоцінки основного капіталу.

У дисертації проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних авторів на економічну сутність амортизації та її місце в процесі відтворення основного капіталу. До того ж для з'ясування економічної сутності амортизації розглянуто кругообіг основного капіталу, оскільки всі визначення даного поняття в тій чи іншій мірі пов'язані із вартістю основного капіталу, тобто із вартістю тієї частини виробничого капіталу (приміщень, споруд, верстатів, обладнання та інших засобів праці), яка бере участь у виробництві та переносить свою вартість на новостворений продукт частково.

На підставі вивчення, систематизації та узагальнення існуючих поглядів щодо визначення амортизації обґрунтовано відмінність між поняттями “амортизація” та “знос” основного капіталу. Зокрема, якщо знос - це втрата споживної вартості, а отже і вартості засобів праці, то під амортизацією розуміють перенесення вартості засобів праці на створюваний продукт з наступним їх відновленням. Обидва процеси, незважаючи на їх відмінності, є нерозривними як дві сторони одного явища. Тому амортизаційні відрахування, відображаючи величину перенесеної вартості, одночасно показують і ступінь зносу основного капіталу.

В дисертації показано, що сутність і функції амортизації проявляють свою дію через низку складових, взаємодія яких становить зміст амортизаційної політики держави. Такими складовими є: норма амортизації та її структура, оцінка і переоцінка основного капіталу, методи нарахування амортизації та порядок використання амортизаційного фонду. Аналіз різних теоретичних підходів до визначення сутності амортизації та її ролі у відтворювальному процесі дозволив автору сформулювати своє бачення сутності амортизаційної політики, як складової частина інвестиційної політики, що являє собою дії держави по регулюванню процесу перенесення вартості засобів праці на створюваний продукт з наступним відновленням засобів праці. Проведення обґрунтованої амортизаційної політики сприяє зміцненню фінансової бази та інвестиційній орієнтації підприємств.

Аналіз кожної із зазначених складових дає можливість зробити висновки про хибність думки щодо доцільності самостійного визначення підприємствами термінів корисного використання об'єкту; необхідність здійснювати переоцінку основного капіталу; необхідність застосування методу прискореної амортизації; використання накопиченої амортизації основного капіталу тільки на його відновлення.

Дослідження показали, що проблема створення економічно обґрунтованої амортизаційної політики є досить актуальною в перехідній економіці, оскільки раціональне застосування амортизаційної політики на підприємстві є важливою ланкою його фінансового управління. Підприємство завдяки застосуванню інструментів амортизаційної політики може впливати на розмір оподатковуваного прибутку і на величину чистого прибутку та грошовий потік, що залишається у його розпорядженні після оподаткування.

Аналіз особливостей амортизаційної політики в соціалістичній економіці дає змогу окреслити своєрідний напрям для подальшого реформування амортизаційної політики. Останнє пов'язане з розкриттям тих вад, які були властиві директивній системі економічного розвитку в плані здійснення амортизаційної політики, а саме: встановлення єдиних норм на реновацію і капремонт за численними групами засобів праці; використання рівномірного прямолінійного методу нарахування амортизації; використання амортизації протягом фактичного терміну служби засобів праці і використання за строго цільовими напрямами; повне і безоплатне вилучення реноваційних фондів у фонд централізованих капіталовкладень; періодична переоцінка основного капіталу і перегляд норм амортизації. На цій основі зроблено висновок щодо існування в командно-адміністративній системі лише економічної амортизації, яка зорієнтована переважно на відшкодування фізичного зносу. У зв'язку з цим в дисертації обґрунтована необхідність формування амортизаційної системи в трансформаційній економіці на узгодженні двох концепцій - “економічної” і “податкової”. Зміст „ податкової” концепції амортизації полягає у списанні вартості основного капіталу за податковими нормами, що, як правило, перевищують економічно обґрунтовані. Нарахування амортизації в податкових цілях регулює відносини підприємств з бюджетом відповідно до чинної податкової політики.

В роботі зазначається, що трансформація форм власності, господарських зв'язків та виробничих відносин, зміна організаційно-правових форм та інші зміни, що відбуваються в Україні у зв'язку з ринковою переорієнтацією, змушують, враховуючи соціалістичні схеми економічного упорядкування, звернутися до зарубіжного досвіду. Аналіз світового досвіду інструментів амортизаційної політики і їх впливу на відтворення основного капіталу дозволяє стверджувати, що амортизаційні відрахування є одним із важливих джерел нагромадження основного капіталу.

Акцентується увага на тому, що процес еволюції амортизаційних систем у розвинених країнах є досить складним і ґрунтується на солідній науково-практичній базі. Становлення амортизаційної політики відбувається поетапно. Вироблення ж обґрунтованої амортизаційної політики дозволяє країнам стимулювати зростання інвестицій, оновлення продукції і виробничого апарату.

Дослідження досвіду становлення і реформування амортизаційної політики у високорозвинених країнах дало можливість зробити висновок про те, що амортизаційна політика знаходиться в процесі постійного вдосконалення. До її основних рис належать такі: повна самостійність підприємств в розпорядженні коштами амортизаційного фонду, багатоваріантність методів амортизації, широке використання різних кредитів, списань, знижок, що стимулюють оновлення основного капіталу через підвищення питомої ваги амортизаційних відрахувань у валових інвестиціях та підтримують конкурентоспроможність підприємства. Все це повинне бути враховане при формуванні національної амортизаційної політики.

У розділі 2 “Національна амортизаційна політика та напрями підвищення її ефективності” здійснено комплексний аналіз особливостей амортизаційної політики України та заходів її реформування на різних етапах економічного розвитку; визначено мету реформування амортизаційної політики в перехідній економіці; зроблено економіко-статистичний аналіз стану формування та використання амортизаційних коштів; дана оцінка методів нарахування амортизації; проаналізовано процес оновлення основного капіталу; розглянуто джерела фінансування відтворення основного капіталу; проведено аналіз інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств; запропоновано основні напрямки підвищення ефективності амортизаційної політики в трансформаційній економіці України.

Дослідження показали, що метою реформування амортизаційної політики в трансформаційній економіці - є поступовий перехід від єдиної економічної концепції (що діяла в директивній економіці) до взаємо узгодженого функціонування економічної і податкової концепцій. Механізм здійснення цього переходу є основним змістом державної амортизаційної політики, що визначає її стратегію, конкретні напрями та шляхи проведення.

В дисертації зазначається, що за роки незалежності нашої держави амортизаційна система неодноразово зазнавала суттєвих змін, що є прагненням держави виробити таку амортизаційну політику, яка була б адекватною інвестиційній. Підсумовуючи хід реформування амортизаційної політики в Україні, дисертант дійшов висновку, що цей процес здійснюється без достатнього теоретичного обґрунтування і врахування особливостей реальної економічної ситуації. Удосконалення потребують нормативні акти, які регламентують фіскальну і економічну концепції амортизації. В умовах же відсутності науково обґрунтованої концепції державної амортизаційної політики процес її вдосконалення проходить суперечливо, непослідовно, без внесення кардинальних змін, які б забезпечували підвищення її ефективності.

Економічна практика останніх років довела, що ефективність розвитку будь-якої країни здебільшого залежить від рівня і характеру інвестиційної діяльності. Без успішного її здійснення неможливо відновити економічне зростання в країні, забезпечити приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури. І тому сьогодні Україна поставлена перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності для створення конкурентоспроможних господарських систем, модернізації і реконструкції діючих структур. В сучасних умовах стрімкого розвитку нових технологій саме інвестиції є важливим засобом забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці, поліпшення якісних показників діяльності на мікро- і макрорівнях. Чим масштабніші обсяги і вища ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес, здійснюються позитивні ринкові перетворення.

В роботі зазначається, що для ефективного функціонування економіки потрібне не просто залучення інвестицій, а налагодження постійного обороту капіталу, що ефективно відшкодовується і відновлюється на вищому науково-технічному рівні. Головне навантаження у вирішенні цього завдання покладається на амортизаційну політику, оскільки вона є одним з важелів, що дають можливість державі впливати на інвестиційну сферу. Бо саме раціональні моделі амортизації основного капіталу заохочують підприємців до збільшення амортизаційних відрахувань. У такий спосіб формується додатковий приплив капітальних ресурсів не на разовій, а на постійній основі, за рахунок відкриття внутрішніх каналів інвестиційної підтримки виробництва.

Дослідження показало, що незважаючи на складність і дискусійність питання щодо ролі і місця амортизаційної політики у процесі відтворення основного капіталу, вирішення його є важливим не лише для теорії, а і для розв'язання практичних завдань у сфері оновлення матеріально-технічної бази виробництва.

В роботі акцентується увага на тому, що в Україні надто високий рівень спрацювання основного капіталу і спостерігається тенденція до його збільшення. Так, станом на 1 січня 2006 р. він становив 49,0% проти 43,7% у 2000 р. Найбільш зношені основні засоби підприємств із виробництва і розподілу електроенергії та газу - 60,6%, обробної промисловості - 59,2 %, будівництва - 45,1%, у рибному (55,9%) та сільському (52,2%) господарстві. Понад 40% балансової вартості основного капіталу - це об'єкти віком приблизно 25 років. На сьогоднішній день існуючі темпи оновлення основного капіталу просто не дають можливості призупинити процес їхнього старіння. Це призводить до втрати конкурентоспроможності економіки, позбавляє виробництво перспектив впроваджувати нові технології. Як наслідок, період 2004-2006 рр. характеризується скороченням кількості підприємств, які впроваджували прогресивні технологічні процеси. Так, якщо у 2003 р. - 12,7% загальної кількості підприємств впроваджували інновації, то в 2004 році - 10%, 2005р. лише 8,2 %, а у 2006р. - 10%.

На основі проведеного аналізу в роботі зроблено висновки, що сьогодні в економіці зберігається застаріла виробнича база, продовжується моральне і фізичне старіння засобів праці. А інноваційно-інвестиційне оновлення виробничого потенціалу, яке слугує головною умовою підвищення конкурентоспроможності національної економіки на внутрішньому і зовнішньому ринках, відбувається вкрай незадовільно. Позитивні процеси приросту введення нових потужностей у фазі економічного зростання до 5 % поєднуються, проте, з досить низьким коефіцієнтом вибуття старих засобів праці (на рівні 1% на рік).

Виникає необхідність в оновленні основного капіталу на новій технічній основі і на базі прогресивних технологій. Але при цьому необхідно розв'язати дві проблеми. Перша полягає в тому, що підприємства повільно змінюють номенклатуру устаткування, яке випускається, не забезпечують потреби у передовій техніці. Друга - у відсутності достатнього фінансування, бо аналіз інноваційної активності промислових підприємств показав, що серед факторів, які гальмують інноваційну діяльність першу позицію (89% обстежених) займає відсутність фінансування. Тому за ринкових відносин важливого значення набуває вибір оптимальної структури джерел фінансування відтворення і оновлення основного капіталу. З 1998 р. інвестиції в основний капітал поступово збільшувались, так річні прирости останніх років складають 8,9 - у 2002 р., 31,3 - у 2003 р., 28,0 - у 2004 р. У 2005 р. спостерігалося різке сповільнення інвестиційної активності (приріст інвестицій в основний капітал склав лише 1,9%). У 2006р. підприємствами, організаціями, установами за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 125,2 млрд. грн. інвестицій в основний капітал, що на 19% більше попереднього року. Проте за обсягом інвестиційне забезпечення економіки все ще залишається недостатнім (лише 67,6 % від обсягів 1990 року).

В дослідженні зазначається, що в Україні рівень державних інвестицій в основний капітал нижчий, ніж у країнах ОЕСР, і, що навіть важливіше, помітно нижчий, ніж у центральноєвропейських державах, які приєдналися до ЄС в останні роки.

Проведений аналіз за 1997-2006 рр. показав, що головним джерелом здійснення реальних інвестицій є власні кошти підприємств (в основному прибуток і амортизаційні відрахування) (табл.1).

Таблиця 1. Структура інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування*

	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Всього	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100
В тому числі за рахунок: Коштів державного бюджету	8,4	7,3	7,6	5,1	5,4	5,0	7,0	10,5	5,5	5,5
Коштів місцевих бюджетів	3,5	4,2	3,9	4,1	4,1	3,3	4,1	4,7	4,2	4,3
Власних коштів підприємств та організацій	75,2	72,2	70,5	68,6	66,8	66,6	61,4	61,7	57,4	57,8
Коштів іноземних інвесторів	1,1	3,0	3,9	5,9	4,3	4,5	5,5	3,5	5,0	3,7
Коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	8,1	7,5	6,3	5,0	4,4	4,6	3,6	3,4	3,3	4,1
Кредитів банків та інших позик			0,8	1,7	4,3	5,1	8,2	7,6	14,8	15,5
Інших джерел фінансування	3,7	5,8	7,0	9,6	10,7	10,9	10,2	8,6	9,8	9,1

*Складено за даними: Державного комітету статистики України (Офіційний сайт Державного комітету статистики. www.ukrstat.gov.ua).

Автор підкреслює, що основну увагу потрібно приділити використанню таких джерел фінансування як власні ресурси підприємств, серед яких найбільша частка припадає на амортизаційні відрахування, оскільки сьогодні, зважаючи на фінансовий стан підприємств України за 2004-2006 р., не можна робити акцент на прибуток як основне джерело техніко-технологічного розвитку. Це пов'язано з тим, що у 2004 році частка збиткових підприємств складала 38%, у 2005р. 34,2%, у 2006р. збитково працювало 30,9% підприємств. Найбільше таких підприємств на транспорті та зв'язку (39,5%), у будівництві (30,9%) та промисловості (35,5%). Спираючись на досвід розвинених країн і прогнози експертів, можна стверджувати, що роль нерозподіленої частини прибутку в джерелах фінансування буде зростати, але не досить суттєво.

Отже, перевагу в процесі самофінансування технологічного розвитку потрібно надати амортизаційним відрахуванням. Саме підвищення ролі амортизаційних відрахувань як неоподаткованої частини створеного продукту є одним із тих заходів інвестиційної політики держави, що впливають на інтереси потенційних інвесторів і регулюють процес капіталовкладень у всіх виробників. Таким чином, в умовах трансформаційної економіки підвищується значення амортизації як джерела відтворення основного капіталу, що обумовлено впливом науково технічного прогресу, змінами у формуванні структури капітальних вкладень, прискоренням морального спрацювання, переглядом норм амортизаційних відрахувань у бік збільшення, розширенням прав підприємств у використанні нарахованих сум амортизації.

Але, дослідження показало, що на сьогоднішній день законодавча і нормативно-методична база, яка регулює систему амортизації активів не спирається на довгострокову концепцію реформування амортизаційної політики і не підготовлена для практичного використання. Вона більше відпрацьована з позиції оподаткування і приватизації, а не з позиції відтворення основного капіталу. Тому амортизаційна політика сьогодні не сприяє, а протидіє нагромадженню реноваційних ресурсів і порушує на підприємствах фінансову базу для створення капіталу як основу досягнення позитивної економічної динаміки і економічного росту. За рахунок амортизаційних відрахувань в Україні з 1991 року не відбувається навіть просте відтворення основного капіталу, а тим паче його реконструкція й переоснащення. Діюча амортизаційна політика не дає змогу відтворювати основні засоби виробництва за рахунок амортизаційних відрахувань.

Аналіз проблем відтворення основного капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що на сьогоднішній день оновлення основного капіталу виявилося вразливою сферою через відсутність стимулів до його відновлення та недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню нормального процесу відтворення основного капіталу. Це зумовлено тим, що:

а) механізм нарахування та використання амортизаційних коштів не стимулює цільове, виключно інвестиційне використання цих коштів;

б) не формуються передумови для зростання амортизаційних відрахувань. Затверджена законом лінійна схема не зумовлює масштабних інвестицій, а нелінійна діє як регресивна, тому що база нарахування амортизації вимушено скорочується;

в) нинішній порядок нарахування та використання амортизаційних коштів має фіскальний характер і не враховує фінансові можливості й потреби підприємств;

г) вказаний порядок не має правової стабільності, що не дає господарюючим суб'єктам підстав розраховувати на амортизацію як на базове інвестиційне джерело;

д) нарахування амортизації за діючою прискореною схемою заплутує оцінку економічної дійсності, знижує достовірність бухгалтерських балансів, гальмує залучення інвесторів до спільної інвестиційної діяльності.

В роботі зазначається, що при розробці амортизаційної політики держава повинна опиратися на об'єктивні економічні закони відтворення. До того ж, проведене дослідження дає змогу визначитись із стратегічними цілями державної амортизаційної політики: створенням для підприємств необхідних економічних умов для прискореного оновлення виробничого апарату; розробкою гнучкої амортизаційної політики, яка враховувала б особливості функціонування різних підприємств; забезпеченням балансу інтересів підприємств і держави; розробкою механізму державного регулювання обсягу і напрямів використання амортизаційного фонду на основі загальнонаціональних інтересів і пріоритетів економічного розвитку.

Автором з'ясовано, що відповідно до вказаних цілей, формування амортизаційної політики може здійснюватися за трьома варіантами:

1) лібералізація амортизаційної політики;

2) поєднання економічної і податкової амортизації;

3) органічна єдність директивних та ринкових важелів при посиленні останніх.

Проведений аналіз дозволив виділити основні засади підвищення ефективності амортизаційної політики в трансформаційній економіці України:

- амортизаційна політика трансформаційного періоду повинна поєднувати директивні та ринкові важелі економічного впливу;

- принципи побудови амортизаційної системи повинні регламентуватися спеціальним Законом України „ Про амортизацію;

- прийняти за базу нарахування амортизації первісну (а не залишкову) вартість основного капіталу;

- відродити пооб'єктний облік активів на індивідуальних рахунках;

- забезпечити перехід на індикативне регулювання процесу нарахування та використання амортизаційних відрахувань;

- заборонити безповоротне вилучення коштів амортизаційного фонду в будь-якій формі;

- ввести відповідно до стратегії пріоритетів структурної та науково-технологічної політики пільг з податку на прибуток, що спрямовується на реінвестування;

- відокремити практику амортизації в податкових цілях від практики її здійснення в економічних, шляхом запровадження паралельних систем звітності та відповідних методик розрахунку;

- провести переоцінку основних засобів та привести їх початкову вартість у відповідність з відновною (ринковою) вартістю цих засобів;

- припинити відносити затрати на поточний ремонт на вартість основних засобів, оскільки це економічно не виправдано;

- розробити і впровадити систему нормативно-правових актів для здійснення державного контролю за виконанням законодавчих положень амортизаційної політики та пов'язаних з цим елементів податкового законодавства.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове розв'язання наукового завдання щодо цілісного і системного формування ефективної амортизаційної політики. Результатом дослідження є поглиблення теоретичних засад та наукове обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання процесів відтворення основного капіталу.

Найбільш істотні висновки дисертаційної роботи такі:

1. Головною умовою економічного зростання є безпосереднє та інтенсивне оновлення основного капіталу в реальному секторі економіки, що потребує нарощування інвестицій для розширення виробництва, приросту оборотних коштів та оновлення основного капіталу. Для ефективного функціонування економіки потрібне не просто залучення інвестицій, а налагодження постійного обороту капіталу, що ефективно відновлюється на якісно вищому науково-технічному рівні. Вирішення цих питань значною мірою залежить від державної амортизаційної політики. Однак в умовах недостатнього методичного забезпечення та відсутності практичних напрацювань існує низка невирішених питань, що призводять до проблем при формуванні амортизаційної політики. Серед них суперечності щодо визначення поняття “амортизація” та функцій, які вона виконує, щодо визначення термінів використання засобів праці, і щодо вибору методів амортизації. Розв'язанню суперечностей і сприятиме тлумачення цих термінів, що подаються в даній роботі.

2. Сутність амортизації, амортизаційних відрахувань та їх функцій проявляються через економічні категорії та важелі, взаємозв'язок яких становить зміст амортизаційної політики держави. Таким важелями є: норма амортизації та її структура, оцінка і переоцінка основного капіталу, методи нарахування амортизації та порядок використання амортизаційного фонду. Отже, амортизаційна політика - це складова частина інвестиційної політики, що являє собою дії держави по регулюванню процесу перенесення вартості засобів праці на створюваний продукт з наступним відновленням засобів праці. Проведення обґрунтованої амортизаційної політики сприяє зміцненню фінансової бази підприємств, їх інвестиційній орієнтації.

3. Інвестиційна криза у трансформаційній економіці України значною мірою була обумовлена недооцінкою відтворювального потенціалу амортизаційної системи, яка ґрунтувалась на вимогах директивної економіки і не набула необхідних змін на початку ринкових реформ.

4. Інвестиційна діяльність стала вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, тому держава повинна застосовувати весь комплекс економічних, правових та адміністративних засобів для подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестицій та підвищення інвестиційної активності. Отже, проблема активізації амортизаційних чинників інвестування не тільки не знята з порядку денного, але й ще більш загострилася.

5. Основне завдання, яке має вирішити економіка на сучасному етапі, щодо основного капіталу пов'язане з оновленням виробничого апарату, з переведенням його на якісно новий технічний рівень. Проте причиною, яка стримує інноваційну активність підприємств є дефіцит коштів для технічної модернізації виробництва, створення і придбання нової техніки та технологій.

6. Головним джерелом фінансування основного капіталу упродовж останніх років є власні кошти підприємств та організацій. Це є очевидною тенденцією ринкової економіки в умовах обмежених можливостей фінансового забезпечення відтворення основного капіталу за рахунок централізованих ресурсів, іноземного інвестування, доходів населення, кредитів банків та інших позик. Таким чином, ринкові умови господарювання розширюють межі самофінансування, потребують частішого прийняття рішень на рівні підприємства.

7. Аналіз проблем відтворення основного капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що на сьогоднішній день оновлення основного капіталу виявилося вразливою сферою через відсутність стимулів до його активного проведення та недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню нормального процесу відтворення основного капіталу.

8. Стратегічними цілями державної амортизаційної політики в будь-якій розвинутій країні мають бути: створення для підприємств необхідних економічних умов для прискореного оновлення виробничого апарату; розробка гнучкої амортизаційної політики, яка враховувала б особливості функціонування різних підприємств; забезпечення балансу інтересів підприємств і держави; розробка механізму державного регулювання обсягу і напрямів використання амортизаційного фонду на основі загальнонаціональних інтересів і пріоритетів економічного розвитку.

9. Від ефективності та дієздатності амортизаційної політики значною мірою залежать інвестиційні перспективи країни. Розв'язання цієї проблеми пропонується за трьома варіантами:

1) лібералізація амортизаційної політики;

2) поєднання економічної і податкової амортизації;

3) органічна єдність директивних та ринкових важелів при посиленні останніх.

В сучасних умовах перехід до інвестиційної амортизаційної політики може бути розроблений тільки державою на засадах поєднання ринкового саморегулювання з державними регуляторами.

10. Проблема посилення державного регулювання економічними процесами, зокрема сферою відтворення основного капіталу, є досить актуальною для України на теперішньому етапі розвитку. В сучасних умовах перехід до інвестиційної амортизаційної політики може бути розроблений тільки державою на засадах поєднання ринкового саморегулювання з державними регуляторами.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

амортизація відтворювальний капітал україна

У наукових фахових виданнях

1. Дугієнко Н.О. Роль внутрішніх джерел інвестування у виробництво в сучасних умовах // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 154 (2 т.). - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 131-137 (0,3 д.а.).

2. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика як метод державної підтримки науково-технічного прогресу в перехідній економіці // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 56. - Донецьк, ДонНТУ, 2003. - С. 33-38 (0,4 д.а.).

3. Дугієнко Н.О. Проведення гнучкої амортизаційної політики як напрям державного регулювання інвестиційної діяльності // Проблеми формування ринкової економіки. Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 10. - К.: КНЕУ, 2002.- С.141-147 (0,3 д.а.).

4. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика: досвід зарубіжних країн // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 183 (3 т.). - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 637-647 (0,5 д.а.).

5. Дугієнко Н.О. Амортизаційні відрахування як джерело фінансування інноваційних проектів // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ.- Чернівці: АНТ Лтд, 2004. - Вип. ІІ. - С.237-246 (0,4 д.а.).

6. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика: шляхи її формування в Україні// Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 195: В 4 т. Том 4. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - 230с. - С.847-857. (0,5 д.а.).

В інших виданнях:

7. Дугієнко Н.О. Особливості державної амортизаційної політики на різних етапах економічного розвитку // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування”. - Дніпропетровськ: наука і освіта, 2003. - С. 22 - 23 (0,1 д.а.).

8. Дугієнко Н.О. Амортизація як категорія обліку зносу основного капіталу // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. Матеріали I-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції: 20 - 22 листопада 2002р., м. Черкаси. - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - С. 24 - 25 (0,1 д.а.).

9. Дугієнко Н.О. Тенденції оновлення основних фондів в умовах глобалізації // Матеріали Всеукраїнської студентської конференції “Україна в контексті глобалізму”, 22 березня 2002р., Краматорськ: Краматорський економіко-гуманітарний інститут, 2002. - С. 53 - 56 (0,14 д.а.)

10. Дугієнко Н.О. Державне регулювання інвестиційного процесу: амортизаційна політика // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - С.25 - 27 (0,1 д.а.).

11. Дугієнко Н.О. Физическое обновление основного капитала как материальная основа цикличности производства // Матеріали доповідей і виступів учасників Міжнародної науково-теоретичної конференції “Глобалізм очима сучасника: блиск і злидота феномену” - Наукове видання. - Суми, 2002. - С.41-42 (0,14 д.а.).

12. Дугієнко Н.О. Відтворення основного капіталу і амортизаційна політика // Матеріали VІІ міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта, 2004”. Т.65. Економіка підприємства. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.73-74. (0,1 д.а.).

13. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика як складова фінансово-господарської діяльності підприємства // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. Т.1. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.22-24. (0,1 д.а.).

14. Дугієнко Н.О. Відмінності податкового і бухгалтерського обліку амортизації основних засобів // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції „ Бухгалтерський облік та фінансова звітність як інструменти контролю”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - с.72-73. (0,1 д.а.).

15. Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика як інструмент державного регулювання процесу відтворення основного капіталу // Збірник тез доповідей третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених „ Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті”. Ч.2. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - С.509-512 (0,12 д.а.).

16. Дугієнко Н.О. Управління інвестиційно-інноваційною діяльністю проведенням гнучкої амортизаційної політики // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів”. - Запоріжжя: Видавництво ЗНУ, 2006. - С.44 (0,1 д.а.).

Анотація

Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика та основні напрямки підвищення її ефективності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки. - ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено подальшому розвитку науково-методологічних і практичних засад формування ефективної амортизаційної політики. У роботі досліджено сутність амортизаційної політики, її основні складові та важелі управління, з'ясовано роль амортизації у відтворювальному процесі. Визначено особливості амортизаційної політики України на різних етапах економічного розвитку з метою з'ясування її ефективності щодо забезпечення інтенсивного технологічного оновлення основного капіталу. Проаналізовано зарубіжний досвід проведення амортизаційної політики. Досліджено етапи реформування амортизаційної політики в Україні. Оцінено методи нарахування амортизації та охарактеризовано позитивні риси та недоліки кожного з них. Проведено аналіз процесу відтворення основного капіталу в Україні. Розглянуто основні джерела фінансування процесу відтворення основного капіталу промислових підприємств. Обґрунтовано необхідність і напрямки державного регулювання відтворення основного капіталу. Оцінено наслідки лібералізації державної амортизаційної політики. Запропоновано основні напрямки вдосконалення амортизаційної політики в сучасних умовах.

...