У першому розділі роботи "Теоретико-методологічні основи дослідження інтенсифікації економічного розвитку регіону" розглянуто теоретико-методологічні основи дослідження процесів інтенсифікації економічного розвитку регіону, окреслено методологічні підходи до стимулювання процесів економічного зростання регіонів та висвітлено світовий досвід стимулювання регіонального розвитку.

У дисертаційному дослідженні автором зазначається, що концепція економічного зростання як результату розширеного відтворення себе вичерпала. Тому постало питання про визначення нових якостей економічного зростання, які базуватимуться на процесах інтенсифікації економічного розвитку. Останні традиційно пов'язані із інтенсивними змінами, які відбуваються шляхом якісних змін в структурі споживання та нагромадження за рахунок використання найбільш ефективних технологій, прогресивних форм організації діяльності та підвищення якості ресурсного потенціалу. Саме ці компоненти визначають сучасну модель економічного зростання регіонів.

В сучасній регіональній політиці відбувається перехід від реструктуризаційної парадигми регіонального розвитку до парадигми регіонального саморозвитку. Теоретичним підґрунтям регіонального саморозвитку виступають неокласичні теорії регіонального зростання та кумулятивного росту, відповідно до яких його параметри визначаються кількістю та якістю ресурсного потенціалу, кваліфікацією трудових ресурсів, запасами капіталу та технологічним рівнем виробництва. Згідно теоретичних моделей ендогенного зростання, основним чинником інтенсифікації розвитку є людський капітал, який слід розглядати крізь призму особливостей праці, оскільки темпи росту знаходяться у прямій залежності від продуктивності праці, нагромадження знань та рівня задоволеності працею. В роботі наголошується на залежності темпів економічного зростання від "м'яких" факторів конкурентоспроможності економічних систем, до числа яких належить поведінка суб'єктів господарювання.

В дисертації відзначається, що в період кризи 90-х років джерелами економічного зростання виступали екстенсивні фактори (недозавантажені виробничі потужності, надлишкова робоча сила, яка використовувалась на той час в умовах неповного робочого дня та ін.). На наступному етапі економічна динаміка перебувала під дією факторів пов'язаних із імпортозаміщенням, стримуванням зростання заробітної плати та цін на енергоносії. В період 2001_2005 рр. активізувались процеси нагромадження капіталу, що призвело до збільшення обсягів кредитів у реальному секторі економіки, становлення тенденції до зменшення неплатежів, підвищення заробітної плати. Однак ці процеси не набули необхідних масштабів і не призвели до досягнення високих та стабільних темпів росту економіки.

Розглянуті в роботі види інтенсифікації (рис. 1), обґрунтування сутності цих процесів та кінцевої мети дозволило визначити фактори інтенсивного розвитку регіонів (рис. 2) та охарактеризувати особливості їх впливу на економічну динаміку. Зазначимо, що ступінь інтенсивності впливу окремих чинників інтенсифікації розвитку кожного регіону України може відрізнятися.

Прискорення зміни типу економічного зростання потребує вдосконалення форм та методів стимулювання та механізмів ринкової конкуренції. При чому стимули не повинні порушувати правила конкуренції, а лише спрямовувати інвестиційні, фінансові та інші ресурси в прогресивні сфери діяльності.

Стимули трактуються як усвідомлені інтереси, а форми стимулювання як форми реалізації економічних інтересів. Оцінка екстенсивного та інтенсивного в значній мірі може бути суб'єктивною і залежить від інтересів суб'єктів господарювання, тому критеріальним полем тут повинні бути суспільні, національні, територіальні та соціальні інтереси.

Забезпечення ефективної системи стимулювання інтенсифікації економічного зростання регіонів потребує активних дій держави в сфері стимулювання попиту, оздоровлення інституціонального середовища та оптимізації системи державного управління. Останніми найбільш важливими документами нормативно-правової бази з цієї проблематики є Закон України "Про стимулювання розвитку регіонів" та Державна стратегія регіонального розвитку до 2015 року.

Стимулювання розвитку регіонів на державному рівні сприятиме посиленню процесу міжрегіональної інтеграції, зниженню диференціації рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечення вільного пересування товарів, послуг та капіталу, забезпеченню рівних конкурентних умов господарської діяльності за умов надання державної підтримки, створенню умов для міжрегіональної конкуренції по залученню капіталів.

Рис. 1. Види інтенсифікації, їх сутність та мета

Рис 2. Структура факторів інтенсифікації регіонів та їх вплив на ознаки економічного зростання

Стимулювання на регіональному рівні в умовах інтенсивного розвитку економіки передбачає підтримку ділової активності та інших внутрішніх чинників економічного зростання за рахунок: створення нових високооплачуваних робочих місць шляхом забезпечення сприятливих умов для розвитку високотехнологічних виробництв та модернізації основних фондів; реалізації спеціальних інвестиційних програм розвитку; прозорості фінансових потоків та розбудови фінансової інфраструктури; сприяння розвитку малого та середнього бізнесу; активізації ініціатив щодо розширення міжрегіональних та міжнародних зв'язків; вдосконалення системи підготовки кадрів; розвитку соціальної, комунальної та транспортної інфраструктур.

Стимулювання повинно забезпечити ефективність регіонального розвитку шляхом концентрації ресурсів на перспективних напрямах розвитку територій, максимальному використанні внутрішньорегіональних резервів економічного зростання (організаційних, економічних та соціальних), підвищення економічної активності населення, вдосконалення регуляторної політики та системи управління ресурсами регіону.

Таким чином, система стимулюючих впливів, метою яких є забезпечення інтенсивного економічного розвитку регіону, базується на наступній методології:

необхідності забезпечення мобілізації територіальних ресурсів і резервів розвитку;

орієнтації на забезпечення економічного зростання заходами соціальної політики;

створенні багаторівневої системи стимулювання економічного зростання регіонів, яка б забезпечувала взаємоузгодженість різних рівнів стимулюючих впливів;

залученні комплексної системи методів стимулювання: організаційних, моральних, економічних та адміністративних;

забезпеченні конкурентоспроможності регіону шляхом використання його конкурентних переваг;

стимулюючий вплив має спрямовуватись не тільки на підвищення рівня розвитку проблемних та слаборозвинених територій, а й на створення сприятливих умов для розвитку найбільш розвинених територій. Для цього необхідно в перспективі розглянути питання про виділення в бюджеті України не тільки коштів для підтримки депресивних територій, а й утворення Фонду підтримки розвитку точок економічного зростання.

Досвід розвинених країн щодо стимулювання економічного розвитку представлено в роботі як з позиції стимулювання регіонального розвитку загалом, так і стимулювання окремих факторів економічного зростання.

Узагальнюючи досвід ЄС слід зазначити, що стимулювання регіонального розвитку в цих країнах має певні особливості та відмінності. Це стосується рівня державної підтримки в системі стимулюючих заходів, обсягів та сфер інвестування та різноманітності організаційних форм стимулювання. Спільною ознакою діючих систем стимулювання є переважання різних форм фінансових стимулів та різнорівневість їх структури. Це проявляється у залученні інструментів субнаціональної підтримки, зокрема, структурних фондів ЄС у стимулюванні розвитку проблемних територій; державної підтримки у наданні коштів для реалізації конкретних проектів розвитку територій; безпосереднього впливу місцевої влади на розподіл місцевих ресурсів на реалізацію регіональних програм економічного зростання. Якщо субнаціональна допомога здебільшого спрямована у найбільш проблемні регіони, то державна - на підтримку розвитку окремих регіонів та суб'єктів економічної діяльності.

Аналіз різних форм та методів стимулювання факторів економічного зростання, свідчить про те, що держава залишається не тільки гарантом ефективного функціонування ринкової економіки, а й встановлюючи "правила гри", суб'єктом стимулюючих впливів. Серед найбільш розповсюджених методів та форм державного стимулювання інноваційно-інвестиційних процесів є: патентна форма правової охорони винаходів, прямі та опосередковані методи стимулювання інноваційної діяльності (митні пільги для винахідників, заходи амортизаційної політики, прямі бюджетні дотації підприємствам, реалізація інноваційних програм на транскордонному рівні та розширення науково-технічного співробітництва університетських центрів з підприємницькими структурами). Особливо цінним для України є досвід регіоналізації інноваційної діяльності шляхом стимулювання реалізації регіональних інноваційних програм у транскордонному вимірі.

У другому розділі роботи "Оцінка ресурсів та факторів інтенсифікації розвитку економіки регіону (на прикладі Львівської області) " проведено аналіз економічного потенціалу досліджуваного регіону з точки зору оцінки інтенсивності його використання; визначені та охарактеризовані тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; проаналізовані особливості розвитку кадрового потенціалу Львівської області та його впливу на інтенсивний розвиток економіки регіону.

Проведена оцінка інтенсивності економічного розвитку Львівської області засвідчила сповільнення темпів економічного зростання регіону. Так, динаміка ВДВ досліджуваного регіону характеризується значним уповільненням темпів її зростання у 2004-2005 роках. Якщо у 2001 - 2003 роках щорічний темп приросту ВДВ становив 11,1-12,1%, то у 2004 році - лише 6,9%. Серед видів економічної діяльності за 2001-2004 роки найвищі темпи приросту ВДВ зафіксовано у сфері оптової та роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послуг з ремонту - 25,1%, обробній промисловості - 22,9%, будівництва - 13,1%. Разом з тим, зниження фізичного обсягу ВДВ відбулося у добувній промисловості та на підприємствах з виробництва та розподілу електроенергії, газу та води (щорічно в середньому на 0,2%).

Оскільки в структурі ВДВ Львівської області питома вага промисловості складає 25,8%, сільського господарства 16,7%, послуг - 52,8%, промисловий потенціал регіону залишається вагомим чинником у забезпеченні процесів інтенсифікації економіки регіону. У 2005 році спостерігалась позитивна тенденція розвитку практично в усіх галузях обробної промисловості, окрім нафтопереробки. Приросту досягнуто у: хімічній та нафтохімічній промисловості - на 33%, машинобудуванні - на 3,7%, целюлозно-паперовій промисловості, видавничій справі - на 11,2%, харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів - на 9,3%, легкій - на 7,6%. Машинобудування стає сьогодні однією із пріоритетних галузей промисловості, частка якого у загальнообласних показниках обсягів реалізації промислової продукції постійно зростає і на кінець 2005 року становила 14,6%. Лідерами галузі залишаються ВАТ "Дрогобицький долотний завод", ВАТ "Дрогобицький машинобудівельний завод", Львівський ВАТ "Експериментальний механічний завод", ЗАТ "Львівський автомобільний завод", ТзОВ "Леоні ВАЕРІНГ СИСТЕМ УА Гм", ВАТ "Іскра". Продукція даних підприємств є конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

Саме промислові підприємства найактивніше інвестували у свій розвиток. Вони освоїли 30,8% від загального обсягу інвестицій в основний капітал та наростили обсяги порівняно з 2004 роком на 16,7%. Промислова сфера діяльності стала пріоритетною і для іноземного інвестування. З обсягу прямих іноземних інвестицій, які надійшли упродовж 2005 року, 60% спрямовано саме у промисловість, в тому числі: машинобудування - 21,6%, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів 13,8%, фінансова діяльність - 10,6%, виробництво деревини та виробів з неї - 7,7%, легка промисловість - 6,6%.

В дослідженні акцентується увага на тому, що однією з основних проблем, що впливають на процеси інтенсифікації економіки регіону є проблема ефективності використання економічного потенціалу, яка має два аспекти: ресурсний та цільовий. Ресурсна ефективність відображає раціональність організації виробництва, комбінації факторів виробництва, умови використання наявних ресурсів. Цільова ефективність являє собою якісну характеристику відтворення з точки зору рівня розвитку і ступеня задоволення потреб регіональної спільноти. Ресурсний і цільовий аспекти ефективності тісно взаємопов'язані. Цільова ефективність змінюється прямо пропорційно ресурсній ефективності, а також обсягу і якості ресурсів, що використовуються. При підвищенні цільової ефективності на основі зростання ефективності використання наявних ресурсів слід говорити про інтенсивну форму функціонування економічного потенціалу регіону.

В умовах інтенсифікації економічного розвитку значну роль відіграють основні виробничі фонди, земельні, трудові, інформаційні, інвестиційні та інноваційні ресурси регіонів.

Відсутність послідовної економічної політики, а головне, тривалого періоду часу для поетапного переходу до нових умов господарювання, поставило активну частину основних фондів у стан прогресуючого морального і фізичного старіння. Позитивні зміни в оновленні основних виробничих фондів протягом останніх років зафіксовані у наступних сферах: фінансова діяльність - 20,1%; оптова та роздрібна торгівлі; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту - 11,2%; будівництво - 10,9%; обробна промисловість - 6,3%.

Найбільш важливими і дефіцитними, а також універсальними з огляду застосування і забезпечення конкурентоспроможності регіону, є інвестиційні ресурси. За показником обсягу капіталовкладень Львівська область посідає 6 місце серед регіонів України, а основним джерелом інвестицій в основний капітал залишаються кошти підприємств і організацій (57,9% від загального обсягу). У 2005 році на розвиток економіки Львівської області було спрямовано 5,4 млрд. грн. капітальних інвестицій. Переважну частку з них становили інвестиції в основний капітал (86%), обсяг яких зріс на 7,6% в порівнянні з 2004 роком.

Частка інвестицій, освоєних за рахунок іноземних інвесторів збільшилась на 4,5 % і становила 8,9%. Зростають обсяги залученого капіталу: питома вага коштів, освоєних за рахунок кредитів склала 15,1% проти 8,4% у 2004 році.

З приводу використання інноваційних ресурсів, слід зауважити наступне. Розглядаючи інноваційну діяльність в Україні можна зробити висновки про низький рівень інноваційної активності Львівських підприємств і, що є особливо негативним фактором, постійне зменшення кількості підприємств, які впроваджують інновації (табл.1).

Таблиця 1

Впровадження інновацій на промислових підприємствах Львівщини

*з 2004 року - видів інноваційної продукції

Джерело:

Інноваційну діяльність в регіоні характеризують також низький рівень інтеграції освіти і науки, нерозвиненість зв'язків науки і бізнесу та зменшення обсягів фінансування наукових досліджень. Так, хоча підписано Угоду про співпрацю між Львівською обласною адміністрацією та Національною академією наук України, передбачених нею коштів недостатньо для інтенсифікації НДДКР, які б задовольняли потреби економіки регіону.

Одним із вагомих чинників інтенсифікації регіонального розвитку є налагоджена структура зовнішньоекономічних зв'язків. Львівщина, як прикордонний регіон, має усі умови для розвитку зовнішньоекономічних відносин та ефективно використовує власний зовнішньоекономічний потенціал. Це підтверджують розрахунки коефіцієнту відкритості, який розраховується шляхом співставлення зовнішнього обороту товарів, послуг та інвестицій із обсягами ВВП регіону. У Львівської області цей показник є досить високим і становить 29,7%. Це свідчить, що економіка регіону у високій мірі залучена до світового господарства і, відповідно, має високий ступінь залежності від його розвитку.

Проведений аналіз економічної співпраці Львівської області із суміжними країнами у європейському векторі зовнішньоекономічних відносин, дозволив запропонувати систему якісного оновлення їх торговельних взаємозв'язків та шляхи вдосконалення умов міжрегіональної торговельної співпраці за наступними напрямками: удосконалення митного (тарифного) регулювання взаємної торгівлі; удосконалення нетарифного регулювання торгівлі та ліквідація технічних бар'єрів розвитку торговельних відносин; створення ефективної системи інституційного, інфраструктурного та інформаційного забезпечення торгівлі.

За умов переходу до інноваційної моделі економічного зростання вагому роль у забезпеченні інтенсивного розвитку відіграє кадрове забезпечення економіки регіону. В дисертаційній роботі проаналізовано основні ресурсні складові регіонального розвитку, які визначають кадровий потенціал регіону. Це система вищої та професійно-технічної освіти, науково-технічний потенціал та управлінська складова. Основними тенденціями у розвитку освіти визначено: зменшення кількості учнів у середніх та професійних навчальних закладах та збільшення кількості студентів ВНЗ. Така ситуація пов'язана із демографічними чинниками, зниженням попиту на робітничі професії, розширенням мережі ВНЗ, ситуацією на ринку праці регіону.

До стимулюючих заходів щодо покращення науково-технічного потенціалу в регіоні слід віднести: підвищення мотивації молоді до заняття науковою діяльністю, сприяння працевлаштуванню випускників ВНЗ шляхом активізації робіт по узгодженню профілю підготовки у ВНЗ з потребою галузей економіки регіону, а також створення інноваційно-виробничих структур (технопарків, бізнес-інкубаторів тощо).

У третьому розділі дисертаційної роботи "Удосконалення механізмів стимулювання економічного розвитку регіону" визначено та обґрунтовано перспективні напрями стимулювання конкурентоспроможності Львівської області, проаналізовані існуючі та запропоновані прогресивні інструменти впливу регіональної влади на ефективність функціонування економіки регіону, здійснено прогнозування інтенсивності економічного розвитку.

У відповідності із положеннями діючої системи державного стимулювання регіонального розвитку в Україні, сформульованими у Законі України "Про стимулювання розвитку регіонів", запроваджується новий інструмент регіональної політики - Угода щодо регіонального розвитку. При прийнятті рішень про укладання Угод перевага надаватиметься тим регіонам, які мають розроблені стратегії розвитку і чітку уяву про свої конкурентні переваги. Таким чином, стимулювання використання конкурентних переваг регіонів забезпечить підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

Львівська область має розроблену стратегію розвитку, в якій з врахуванням конкурентних переваг регіону визначені стратегічні цілі. Вони не тільки враховують конкурентний ресурсний потенціал території, а й прогресивні зміни та прояви негативних тенденцій, які відслідковуються в економічній динаміці регіону.

До позитивних тенденцій економічного розвитку останніх років відноситься достатньо висока в порівнянні з іншими регіонами України підприємницька активність населення. Протягом останніх років у Львівській області дещо уповільнилась інтенсивність нарощування кількості малих підприємств, внаслідок чого регіон з третього місця у 1998 році перемістився на шосте. Цей факт свідчить, що без покращення умов для розвитку малого підприємництва в області передбачається подальше уповільнення темпів приросту створення малих підприємств.

Тому у якості першої стратегічної цілі розвитку регіону обрано розвиток підприємництва, розвиненої мережі взаємозв'язків та контактів між підприємствами і організаціями, підтримки бізнесу та науково-дослідними інституціями. Йдеться про залучення інновацій у розвиток малого та середнього бізнесу. Досягнення високої економічної активності населення може стати важливим чинником надходження прямих іноземних інвестицій. Водночас Львівська область може розраховувати на збільшення новостворених компаній завдяки підприємницьким традиціям її населення та можливостям, які дає прикордонне розташування.

Розвиток підприємництва в регіоні може бути забезпечений шляхом: стимулювання створення нових структур та вдосконалення розвитку діючої інфраструктури підтримки малого та середнього бізнесу, в тому числі на селі; забезпечення вільної конкуренції компаній у сфері здійснення державних закупівель і надання послуг; стимулювання розвитку міжсекторного партнерства і приватизації у сфері надання комунальних послуг тощо. Активізація підприємницької активності в регіоні та підвищення рівня інноваційності діяльності підприємницьких структур є вагомим, однак не єдиним джерелом інтенсивного економічного зростання. Збереження стабільно високих темпів зростання економіки регіону потребує структурної трансформації його економіки, в результаті чого сформуються нові високотехнологічні галузі спеціалізації регіону

Геополітичне розташування Львівщини є ще однією конкурентною перевагою регіону. Для інтенсифікації використання саме цієї конкурентної переваги регіону система стимулюючих заходів повинна бути на: розширення економічної і культурної співпраці з прикордонними регіонами та місцевою владою Польщі; підтримку діяльності Єврорегіонів і зміцнення їх інституційної спроможності; стимулювання розвитку інфраструктури прикордонного співробітництва; сприяння розвитку прикордонної співпраці в сфері освіти, зокрема співпраці ВНЗ; здійснення підготовки власних проектних пропозицій на участь в іноземних програмах фінансування (ЄС, Світовий Банк тощо); створення умов для відкриття нових дипломатичних місій іноземних держав та торговельних представництв відомих фірм.

З огляду на вищевказане вважаємо, що важливим чинником забезпечення конкурентоспроможності регіонів в ринкових умовах господарювання стає пожвавлення інтеграційних тенденцій. Йдеться про налагодження інтеграційних зв'язків у внутрішньодержавному економічному просторі. Поряд із заходами державної регіональної політики посиленню процесів міжрегіональної інтеграції в Україні сприятиме реалізація системи інтеграційних заходів загальнодержавного значення (що знаходяться поза межами завдань регіональної політики), зокрема: розвиток правової та інституційної бази міжрегіональної інтеграції; інвестиційна діяльність щодо покращення якості економічного простору; формування системи економічних регуляторів, спрямованих на посилення інтегрованості економічного простору.

економічний розвиток регіон інтенсифікація

Пріоритетним напрямом забезпечення конкурентоспроможності регіону має стати розвиток регіональних банків. Регіональна влада повинна створити умови для вдосконалення інфраструктури банківської системи регіону, створення мережі універсальних, кооперативних та регіональних інвестиційних банків.

Визначення конкурентних переваг регіону потребує інформації щодо ресурсної бази регіону. У Львівській області розроблено концепцію розвитку мінерально-сировинної бази та сформовано систему програмних заходів з нарощення мінерально-сировинних ресурсів області, до складу яких входить створення електронної бази даних про корисні копалини регіону. З метою інвентаризації інноваційних ресурсів регіону доцільно розробити інформаційно-пошукову систему, яка б містила інформацію про науковий потенціал регіону та наявні інноваційні розробки. Подібні інформаційно-пошукові системи мають носити горизонтально - та вертикально-інтегрований характер Тому доцільно створити такі інформаційні системи на рівні наукових центрів, Національної академії наук України.

Важливим пріоритетним напрямом розвитку регіону є збереження довкілля, розвиток туризму та рекреації, інтенсифікація розвитку яких забезпечить нову якість економічного зростання територій.

В роботі запропоновано інструментарій стимулюючого впливу регіональної влади на процеси інтенсифікації економіки, серед яких: заходи бюджетного стимулювання; підтримка діяльності агенцій регіонального розвитку та агенцій розвитку інновацій, регіональні галузеві та комплексні програми; підтримка благодійних громадських фондів; створення мережі громадських приймалень; моніторинг реалізації регіональної стратегії та заходів державної регуляторної політики; створення міжвідомчих координаційних комісій з інвестиційних питань; підтримка інвестиційних проектів в тому числі у розвитку об'єктів регіональної інфраструктури.

Здійснений в роботі прогноз інтенсивності економічних змін до 2015 року, згідно оптимістичного сценарію, свідчить про значне зростання обсягів ВДВ, зменшення інтенсивності створення малих підприємств при зростанні обсягів реалізованої ними продукції, зростання інвестицій в основний капітал за рахунок збільшення їх надходжень у промислове виробництво, розвиток інфраструктури області, торгівлі, житлового будівництва та охорони здоров'я (за рахунок інтенсивного розвитку рекреаційних зон), прискорення темпів залучення іноземних інвестицій, зростання обсягів реалізованої інноваційної продукції в галузях машинобудування, харчовій та легкій промисловості, щорічного зростання чисельності туристів, зменшення випускників освітніх закладів ВНЗ зумовлене демографічною ситуацією.

Висновки