Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО РИНКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Спеціальність: Економічна теорія та історія економічної думки

БОБКО ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Київ, 2007 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Формування нової економічної парадигми розвитку світового суспільства базується на закономірності зростаючого використання інформаційного ресурсу як домінуючої складової економічної діяльності, що зумовлює бурхливий розвиток міжнародної сфери обміну інформацією - глобального інформаційного ринку.

Завдяки інформаційній революції формується нова світова економіка, де державні кордони нестримно розмиваються, а конкуренція національних техніко-економічних потенціалів різко загострюється. Сучасні системи комунікацій дають змогу одержувати необхідну інформацію з будь-якої відстані в режимі реального часу і швидко приймати рішення, значною мірою полегшують організацію міжнародного інвестування, прискорюють рух капіталів, кооперування виробництва і маркетингу, сприяють оптимальній адаптації макроекономічної політики різних держав на рівні урядів і центральних банків.

Поява поняття “інформаційна індустрія” пов'язана з поширенням концепції постіндустріального суспільства, з якої випливає, що основні ресурси розвинених країн сьогодні залучені до інформаційного сектора економіки. Інформаційні послуги та інформація стають одним із найважливіших продуктів суспільного виробництва, а сучасна економіка стає інформаційною.

Економісти розглядають інформацію як один із видів ресурсів, який використовується людиною в трудовій діяльності та побуті. Як ресурс, інформація має всі властивості товару: її можна генерувати, обробляти, зберігати, продавати, купувати тощо. Інформаційний ресурс - це особливий вид ресурсу, що ґрунтується на ідеях і знаннях, накопичених в результаті наукової та практичної діяльності людей, поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення. Разом з тим, в умовах інформаційного інтегрування світу складаються передумови для глобалізації таких процесів, що дотепер залишалися локальними за своєю природою. В умовах системної трансформації економіки на ринкових засадах Україна одержує доступ до світової системи знань і можливість підвищити якість національного людського капіталу, що у свою чергу дозволяє здійснити технологічний прорив і забезпечити конкурентну спроможність вітчизняній економіці.

Все це вимагає наукових досліджень закономірностей і сучасних тенденцій розвитку ринку інформаційних послуг, пошуку оптимальних моделей його функціонування та ефективних механізмів забезпечення.

Стан наукової розробки проблеми. У світовій економічній теорії дослідження проблем розвитку інформаційної сфери та її структури знайшли відображення у працях Ф. Махлупа (автора концепції індустрії знань), М. Порета (вдосконалив концепцію інформаційної економіки та розробив методологію її всебічного аналізу), П.А. Страссмана (увів поняття “інформаційна робота”), Л. Дейа (запропонував схему інформаційної галузі), Е. Тоффлера (назвав третій етап у розвитку людства інформаційним). Одним із перших вітчизняних дослідників сформулював засади економіки та організації індустрії інформації як наукової та навчальної дисципліни професор С.П. Куценко. Суттєвий внесок у розвиток інформаційної економіки зробили такі вчені, як Ю. Бажал, В. Базилевич, В. Бодров, Н. Бузова, Г. Бурлак, В. Глушков, Г. Громов, А. Добровольська, Ю. Канигін, К. Казанцева, В. Кондрашова-Діденко, С. Лазарєва, В. Мандибура, В. Осецький, Є. Савельєв (нова економіка - економіка знань), С. Синяков, Г. Почепцов як політолог, вчені в сфері технічних та природничих наук - А. Загородній, Г. Зінов'єв, Є. Мартинов, С. Свистунов, В. Шадура та інші.

Проте на сьогодні закономірності розвитку і функціонування інформаційного ринку залишаються ще недостатньо дослідженими економічною теорією. Зокрема, потребує свого якісного вдосконалення категоріальний апарат теорії інформаційного ринку, необхідно виявити та проаналізувати сучасні тенденції розвитку та структурні складові інформаційної системи на національному та глобальному рівнях. Також економічною теорією мають бути розв'язані питання подальшого вдосконалення засад функціонування ринку інформаційних послуг шляхом розробки ефективних заходів оптимального узгодження інтересів його суб'єктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукову роботу виконано у рамках комплексної теми наукових досліджень кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (державний реєстраційний номер 01БФ040 - 01). Внесок автора полягає у науково-теоретичному дослідженні сутності інформаційного ринку в умовах ринкової економіки та визначенні перспектив його розвитку в Україні.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у пізнанні закономірностей та суперечностей становлення інформаційно-економічних відносин, розробці теоретичних засад і концептуальних підходів до розвитку ринку інформаційних послуг в Україні, а також його подальшого вдосконалення.

Реалізація мети дослідження зумовила необхідність визначення і розв'язання наступних завдань:

- проаналізувати сутність закономірностей та розкрити специфіку ринку інформаційних послуг, визначити місце і роль інформаційної послуги в системі ринкової економіки та макроекономічній політиці держави;

- узагальнити світовий досвід забезпечення потреб в інформаційному продукті за умов його ринкової реалізації, класифікувати поширені у світовій практиці моделі інформаційних ринків та поглибити розуміння механізмів їхнього функціонування;

- проаналізувати соціальні чинники інформаційної нерівності у суспільстві та визначити шляхи і механізми їх подолання;

- розробити пропозиції щодо удосконалення формування ринку інформаційних послуг в Україні;

- теоретично обґрунтувати зміст економічної категорії “інформація”, як особливого виду товару та ресурсу, а також систематизувати сегментацію ринку інформаційних продуктів та послуг;

- розробити модель ціноутворення на продукт інформаційного ринку та модель інтеграції інформаційного ринку в управлінський процес на мікроекономічному рівні;

- узагальнити досвід розвинутих країн Західної Європи щодо забезпечення нормативного регулювання інформаційного ринку та розкрити можливість його використання у вітчизняній практиці.

Об'єктом дослідження є система економічних, соціальних та правових відносин, що виникають між персоніфікованими та інституційними суб'єктами у процесі функціонування інформаційного ринку.

Предметом дослідження є закономірності розвитку компонентів, сегментів і структури інформаційного ринку, суперечності, що виникають в процесі реалізації інтересів суб'єктів інформаційного ринку та механізми їх оптимального узгодження.

Теоретичні й методологічні засади дослідження. Теоретико-методологічну базу дослідження складають праці вітчизняних і зарубіжних учених про сутність, закономірності і механізми функціонування інформаційного ринку, наукові розробки представників неокласичного, кейнсіанського та інституційного напрямів економічної теорії, а також праці з проблем трансформації економічних систем.

У роботі було застосовано сукупність загальних і спеціальних методів та підходів. Зокрема, у першому розділі якісний аналіз і метод наукової абстракції використовуються для дослідження сутності та структурних складових інформаційного ринку (п. 1.2, 1.3), а також макроекономічний аналіз - для визначення ролі і значення ринку інформаційних послуг у процесі суспільного відтворення (розділ 1). Інституційний аналіз і метод логічного та історичного підходів використані при формуванні загальних характеристик еволюції моделей інформаційного ринку (п. 1.1). Системний аналіз покладено в основу другого розділу, в якому досліджуються поширені у світовій практиці моделі забезпечення функціонування ринку інформаційних послуг, процеси становлення і розвитку інформаційно-економічних відносин в умовах глобалізації (п. 2.1, 2.2). Економетричний метод застосовувався при створенні моделі ціноутворення на інформаційний продукт (п. 2.2). Порівняльний, статистичний аналіз та інституційний підхід використано у третьому розділі для аналізу адаптивних можливостей інформаційного ринку України до умов світового інформаційного простору (розділ 3).

За допомогою статистичного і кількісного аналізів здійснювалась оцінка масштабів розвитку ринку інформаційних послуг на його основних сегментах. Метод економічного аналізу використано у процесі систематизації показників рівня розвитку інформаційного ринку та ефективності його функціонування.

У процесі дослідження автор спирається на системний, ситуаційний та синергія від грецьк. Synergos - спільно діючий, сприяння, співробітництво підходи з використанням прийомів логіки - наукової абстракції (єдності конкретного і абстрактного, аналізу і синтезу) та математичного моделювання при розробці моделі ціноутворення на інформаційному ринку, враховуючи особливості інформації як товару, загальні принципи ціноутворення та економіко-статистичні методи.

Інформаційною базою підготовки дисертації є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали засідань Європейської комісії, декларації, доповіді та рекомендації Європейської ради та “групи Бангемана”, статистичні та аналітичні дані Державного комітету статистики України, Державного Комітету Зв'язку та Інформатизації України, Рахункової Палати України, проекту “Електронна Україна”, інформаційні видання та Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному науково-теоретичному та прикладному аналізах тенденцій, закономірностей і динаміки розвитку ринку інформаційних послуг, визначенні ролі і місця державного регулювання і підвищенні його ефективності.

Основні положення і результати дослідження, що характеризують наукову новизну і особистий внесок автора, полягають у розробці наступних концептуальних положень, що виносяться на захист:

Вперше:

- сформульовані закономірності розвитку інформаційного ринку, зокрема:

1) глобальний характер динамічного поширення інформації та нових знань, що формують якісно новий освітній і культурний потенціал суспільства, в якому домінуючою стратегією розвитку стає ідея розвитку людського інтелекту та пріоритетність інвестицій у розвиток знань;

2) інформація як продукт має найвищу цінність в момент її актуальності за умов прискореного морального старіння;

3) зміна характеру людської діяльності та типів ресурсів, що залучаються у виробництво, а також істотна модифікація традиційної соціальної структури в умовах зниження ролі матеріального виробництва і розвитку сектора послуг та інформації;

4) “інформаційний розрив”, що полягає у “інформаційній” та “цифровій нерівності”, а саме в обмеженні доступу до новітніх інформаційно-комп'ютерних технологій для малозабезпечених верств населення; які є спільними як для України, так і для світового інформаційного простору на глобальному та локальному рівнях;

- запропоновано математичну модель ціноутворення на інформаційний продукт, що ґрунтується на часовому критерії, як основній ознаці форвардно-оперативної цінності інформаційного ресурсу та розроблено мікроекономічну модель практично-прикладного інтегрування інформаційних потоків в господарсько-управлінський процес.

Отримало подальший розвиток поглиблення теоретичного розуміння сутності економічної категорії “інформаційний товар”, зокрема:

1) зроблено уточнення та розмежування змісту понять “матеріалізованого інформаційного продукту”, що існує у вигляді сформованих баз даних, паперових носіїв (книги, каталоги, довідники), електронних носіїв (диски, дискети) та “нематеріальної інформаційної послуги”, такої як продаж або надання права/ліцензії на тимчасове або постійне користування інформаційним продуктом;

2) визначено здатність інформаційного товару/послуги капіталізуватися і набувати ознак економічного ресурсу, який прискорює виробництво і оборот капіталу та сприяє ефективному використанню трудового потенціалу;

- схема взаємовідносин учасників інформаційного ринку, в якій виокремлюються персоніфіковані, асоційовані та інституційні суб'єкти, що виступають не лише як постачальники або клієнти, а одночасно є постачальниками-клієнтами, серед яких виділяються:

- ЦГБД (центри генератори баз даних);

- ЦОБД (центри обробки баз даних);

- шлюзові інформаційні служби;

- служби передачі даних;

- телекомунікаційні компанії;

- інформаційні брокери;

- обґрунтування твердження, що створення одиниці інформаційного продукту здійснюється за умови існування споживчого попиту щодо її одержання, а внаслідок поступлення одиниці певного інформаційного продукту виникає можливість отримання певного результату - аналітичного висновку, прийняття управлінського рішення тощо;

- напрями удосконалення процесу формування ринку інформаційних послуг в Україні, що включає:

1) модернізацію інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури;

2) розвиток інформаційних та телекомунікаційних технологій;

3) ефективне формування й використання національних інформаційних ресурсів та забезпечення широкого і вільного доступу до них;

4) підготовку особистості до життя й роботи в інформаційному суспільстві;

5) створення необхідної інформаційно-правової бази побудови інформаційного суспільства;

- пропозиції щодо оптимального шляху подолання суттєвої інформаційної нерівності в соціальному аспекті розвитку інформаційного ринку:

а) підвищення освітнього рівня населення;

б) забезпечення правового поля для товарів інтелектуальної власності;

в) вирівнювання доходів населення, забезпечення зростання “середнього класу” і т. ін.

Удосконалено:

- перелік ознак “інформації” як специфічного виду ресурсу, зокрема поділу її на повну і неповну, достовірну і недостовірну, відкриту і приховану;

- основні вимоги до інформації, такі як наявність носія інформації, джерела поширення інформації, приймача інформації та каналів зв'язку між ними, з точки зору задоволення інтересів суб'єктів виробництва, реалізації та споживання інформаційних послуг;

- структурну сегментацію ринку інформаційних продуктів та послуг, що базується на двох основних моментах, таких як, призначення інформаційного продукту/послуги та його використання споживачем:

1) сегмент споживчої інформації;

2) сегмент організаційно-адміністративної інформації;

3) сегмент бізнес-інформації;

4) сегмент інтелектуальної інформації.

Практичне значення проведеного дослідження полягає у тому, що низка наукових розробок, які є складовою частиною кандидатської дисертації, надають можливість використання теоретичних положень та висновків як методологічної основи для теоретичного усвідомлення особливостей функціонування інформаційного ринку. Пропозиції щодо формування ринку інформаційних послуг України в державних програмах інформатизації суспільства, регіональних проектах з розвитку сфери інформаційних послуг та безпосередньо у сфері виготовлення інформаційних продуктів, а також формування соціально орієнтованого інформаційного середовища підтверджені відповідними довідками.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Розробки та пропозиції, представлені у дисертації, отримані автором особисто шляхом автентичного наукового дослідження.

Результати дослідження полягають у впровадження наступних конкретних заходів:

- використання пропозицій Тернопільською обласною державною адміністрацією в обласних державних програмах інформатизації суспільства, регіональних проектах розвитку сфери інформаційних послуг та безпосередньо у сфері виготовлення інформаційних продуктів, а також формування соціально орієнтованого інформаційного середовища на обласному рівні (довідка №03-3327/27-10 від 19 жовтня 2007 р.);

- впровадження електронної версії щоквартального “Журналу європейської економіки” (Центр європейських і міжнародних студій Тернопільської Академії народного господарства, нині Тернопільський національний економічний університет);

- створення Інтернет-сайту для електронної підписки та оплати електронної версії журналу за допомогою картки;

- формування та автоматизація бази даних передплатники та контролю за якістю матеріалів опублікованих у журналі (довідка №126-04/1669 від 22 квітня 2005 р.).

Пропозиції дисертаційного дослідження використані у підсумкових матеріалах міжнародних конференцій у м. Ялті - Форосі: сьомої - “Глобалізація і нова економіка - наслідки для Європи і України” (довідка №126-17/1034 від 25 листопада 2002 р.), восьмої - “Наука, навчання, освіта - економічний та організаційний аспекти” та дев'ятої - “Міжнародний рух капіталу” (довідка №88-04/585 від 22 квітня 2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на:

- міжнародному молодіжному економічному форумі (4-10 травня, 2003 р., м. Київ);

- міжнародній науковій конференції “Contemporary issues in American Studies” (25-26 травень, 2004 р., м. Київ);

- міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення” (10-11 червня 2004 р., м. Тернопіль);

- міжнародній науковій конференції “Парадигма економічної теорії: суть та протиріччя” (17 березня, 2005 р. м. Київ);

- ІХ міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародний рух капіталу” (15-17 вересня, 2004 р., мм. Ялта-Форос).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 11 друкованих роботах загальним обсягом 5,1 д. а., у тому числі в 9 одноосібних статтях у наукових фахових журналах (4,7 д. а.).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 162 найменувань та три додатки. Основний зміст дисертації викладено на 193 сторінках комп'ютерного тексту, що містять 19 рисунків, 4 таблиці та 13 формул.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету та завдання роботи, ідентифіковано його об'єкт і предмет. Показано зв'язок наукової проблеми розвитку інформаційного ринку з науковими програмами та темами, розкрито наукову новизну та практичну цінність отриманих наукових результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження інформаційного ринку” на основі аналізу існуючих теоретичних підходів щодо пізнання процесів соціалізації і особливостей функціонування інформаційного ринку узагальнено його вплив на соціально економічний розвиток суспільства.

За результатами дослідження у першому розділі слід зазначити, що важливість інформації складає одну із характеристик сучасної постіндустріальної епохи. При цьому визначальною її особливістю є корисність для споживачів, зокрема при розробці та впровадженні організаційно-розпорядчих рішень. Фактична корисність інформації безпосереднім користувачам дозволяє відрізняти її від даних, які є просто відомостями про різні об'єкти, подані в формалізованому вигляді, придатному для обробки автоматичними засобами при можливій участі людини.

Тому економісти розглядають інформацію як один із видів ресурсів, який використовується людиною в трудовій діяльності і побуті. Як ресурс, інформація має всі властивості товару: її можна продавати, купувати тощо.

У першому розділі автором запропоновано наступне визначення інформаційного ресурсу - це особливий вид ресурсу, заснований на ідеях і знаннях, накопичених в результаті науково-технічної діяльності людей, і поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення.

Характерними особливостями інформаційного ресурсу, на відміну від інших (матеріальних) ресурсів, є: його невичерпність; з розвитком суспільства і ростом обсягу використання знань його запаси не зменшуються, а навпаки - зростають. Застосування нового інформаційного ресурсу замість застарілого потенційно може привести до дій радикального характеру, зокрема, в багато разів підвищити продуктивність праці, поліпшити використання інших ресурсів і т. п.

Інформація невіддільна від процесу інформування користувачів, тому відомості стають інформативними, тобто перетворюються в інформацію лише за умови їх новизни, коли вони зменшують невизначеність з того чи іншого питання. На шляху від джерела до користувача інформація зазнає ряд перетворень, в яких змістові аспекти повідомлень відходять на другий план. Тому, автор вважає, що на проміжних стадіях перетворень замість поняття "інформація" доцільно використовувати поняття “дані” (вхідна інформація, вихідна інформація, але база даних, а не база інформації).

Інформація може бути записана на будь-якому носії і заблокована свідомо чи несвідомо на певний час чи просто знищена. Інформація, яка не використовується, не є економічним ресурсом для тих, хто про неї не знає.

Унаслідок розглянутих вище процесів, праця перетворюється з одноманітної рутини на творчу діяльність, засновану на знанні. Інформаційна діяльність стає вирішальною складовою як виробництва, так і споживання, її можна розглядати як єдину субстанцію, що об'єднує предмети, засоби і продукти праці. Виробники прагнуть заздалегідь дослідити кон'юнктуру ринку, готові заплатити великі гроші за відомості про продукцію конкурентів, витрачають значні кошти на рекламу тощо.

Види інформаційної діяльності - виробництво інформації, розподіл і розповсюдження інформації, споживання інформації, обслуговування інформаційної діяльності.

Економічні відносини суб'єктів будь-якого ринку проявляються у зіставленні запропонованої кількості, якості, номенклатури і цін на товари з попитом на них. Вони залежать також від платоспроможності користувачів і від ступеня розвитку їх потреб. Також, на попит впливають й інші чинники, в тому числі демографічні, територіальні, соціальні, їх дія не пов'язана з економічними відносинами в процесі купівлі-продажу, але вони відчутно впливають на розвиток ринку, поведінку користувачів та на їх вибір.

Як і будь-який товар, цінну інформацію можна продати і купити. Але на відміну від матеріальних благ, на ринку яких присутня не тільки готова продукція, а й напівфабрикати, інформаційні ресурси найчастіше набувають вартості тільки у готовому вигляді. Є закономірним, що обсяги продукту у традиційному виробництві пропорційні капітальним витратам. На індустрію ж інформаційного суспільства ця класична закономірність економічної теорії не поширюється. Цінність матеріальних ресурсів має просторову сутність. На противагу цьому, закономірність формування цінності на інформаційні ресурси заснована здебільшого на часовій сутності, тобто, як правило, інформація є найціннішою в момент її виникнення (створення). З поширенням або тиражуванням її цінність значно зменшується. Автор вважає, що саме часова сутність інформації лежить в основі інвестиційної привабливості наукових розробок, рекламних прибутків засобів масової інформації (ЗМІ), біржових спекуляцій тощо. Тому у наступному розділі роботи досліджуються закономірності ціноутворення на інформаційному ринку та фактори, що на нього впливають.

У другому розділі “Закономірності функціонування інформаційного ринку та модель цінового утворення” виділено закономірності на глобальному та локальному рівнях розвитку інформаційного ринку, представлено емпіричну базу для дослідження процесів соціалізації інформаційного ринку, створено інформаційний масив на основі аналізу статистичних матеріалів.

Динаміка будь-якого ринку формується під впливом багатьох факторів, однак найголовнішим з них є стратегічний та тактичний. Стратегічний фактор - це фактор довгострокової дії. Стратегічним ефектом для інформаційного суспільства може бути формування людини нового типу як творця. Саме такий підхід і породжує проблему вибору критеріїв ефективності функціонування інформаційного суспільства. На думку автора, важливим показником ефективного формування творчого працівника інформаційного суспільства є використання доходів різних країн як частки світового доходу на забезпечення необхідного освітнього рівня населення в сфері інформаційних технологій, сприяння оптимальному перерозподілу світового доходу на користь тих країн, які в результаті нерівномірності економічного розвитку мають проблеми із інформаційним забезпеченням населення.

У цьому разі світовий дохід виступає як показник глобального виміру господарської діяльності, як стратегічна мотивація включення до світових відтворювальних циклів і, нарешті, як зміцнюючи каркас функціонування всієї економічної системи в цілому. Критерієм ефективності функціонування світової економіки в інформаційному суспільстві може служити і такий показник як рівень інформатизації, який автор пропонує визначати через відношення обсягів угод у грошовому вимірі до кількості зайнятих у цій сфері. Тактичний фактор діє у короткостроковому періоді та відображає мінливість кон'юнктурних змін на інформаційному ринку.

Отже, розглянувши фактори, можемо виділити такі закономірності розвитку інформаційного ринку в глобальному аспекті:

- глобальний характер динамічного поширення інформації та нових знань формують якісно новий освітній і культурний потенціал суспільства, в якому домінуючою стратегією розвитку стає ідея розвитку людського інтелекту та пріоритетність інвестицій у розвиток знань;

- інформація як продукт має найвищу цінність в момент її актуальності за умов прискореного морального старіння;

- домінуючою стратегією розвитку суспільства стають розвиток людського інтелекту та пріоритетність інвестицій у знання;

- зміна характеру людської діяльності та типів ресурсів, що залучаються у виробництво, а також істотна модифікація традиційної соціальної структури в умовах зниження ролі матеріального виробництва і розвитку сектора послуг та інформації;

- “інформаційний розрив”, що полягає у “інформаційній” та “цифровій нерівності”, а саме в обмеженні доступу до новітніх інформаційно-комп'ютерних технологій для малозабезпечених верств населення;

- вирішення проблеми усунення інформаційно-соціальної нерівності змінює характер реалізації, що полягає у заміщенні площини забезпечення фактичної рівності, на площину забезпечення потенційної рівності в доступі до можливостей реалізації своїх потреб, рівень і якість яких визначається суб'єктом цих потреб;

- формування категорії “світового доходу”;

- пошук та вибір критеріїв ефективності функціонування інформаційного ринку.

На локальному рівні для розвитку інформаційного ринку характерні такі закономірності як: розвиток мереж, розвиток мобільного зв'язку, витіснення фіксованого зв'язку мобільним, розвиток широких каналів зв'язку, розвиток оптоволоконних, супутникових та безпровідних технологій, популяризація мобільного стилю життя, зношення та скорочення строків морального старіння техніки. Як ми можемо бачити, усі закономірності мають у собі фактор часу, як особливу умову. Цей фактор відіграє провідну роль у всіх змінах і формуваннях, тому і автор використовує його у моделі ціноутворення на інформаційному ринку. (У третьому розділі розглядається як вищезгадані закономірності фактично проявляються у розвитку світового інформаційного простору).

У другому розділі інформація розглядається як фактор, що впливає на динаміку ціни з одного боку, а з іншого - як продукт, який має власну ціну.

В підходах до ціноутворення на сучасному ринку інформаційних послуг застосувати класичні підходи зазвичай досить важко, оскільки чи не головним фактором, що визначає вартість інформації є час.

Автором доведено, що якщо в класичних підходах час відіграє важливу роль, то на ринку інформаційних послуг фактор часу є визначальним і в основному впливає на вартість капіталу, ефективність його використання, термін придатності товару тощо. Абсолютно новий чинник „фактор часу” виступає як певний коефіцієнт, що характеризує своєчасність отримання інформації, необхідної для прийняття рішень. Від нього безпосередньо залежить вартість, як інформаційного продукту, так і результат всього проекту, в рамках якого це рішення було прийнято.

Поряд з фактором часу важливу роль у формуванні ціни інформаційного продукту відіграє обізнаність споживача (групи споживачів) щодо важливості, своєчасності, а також відповідності техніко-економічним вимогам конкретного інформаційного продукту. При цьому один і той самий інформаційний продукт для різних груп споживачів може задовольняти абсолютно різні потреби, а відтак і складатиме для них відповідно різну цінність.

За результати проведеного дослідження моделі ціноутворення для інформаційних продуктів, слід зауважити, що вона адекватно корелює класичній теорії життєвого циклу товару. Очевидно, що тривалість часового інтервалу стабільності ціни обернено пропорційна платоспроможному попиту на товар у відповідний період часу. Якщо ринок споживає визначену кількість інформаційного продукту за ринковими цінами в рамках наперед визначеного часового інтервалу, це, безперечно, забезпечить дотримання природної рентабельність ринку, а відтак і максимальну ефективність використання інформаційного ресурсу.

Отже, для забезпечення максимальної ефективності використання інформаційного ресурсу необхідно і достатньо, щоб співвідношення ціни купівлі і тривалості часового інтервалу стабільності ціни були рівновеликими і забезпечували стабільність природної рентабельності ринку.

Маркетингова інформаційна система (МІС) - це система, яка дозволяє компанії інтегрувати інформацію з різних джерел, а потім передавати її менеджерам у формі, придатній для прийняття ними рішень.

Наведене вище визначення включає три функції МІС: збір даних, їх аналіз та розподіл. Таким чином, підсистеми МІС забезпечують систему підтримки прийняття рішень. Система маркетингових досліджень є самою важливою та складною, оскільки забезпечує отримання інформації безпосередньо від споживачів.

Суб'єкти економічного господарювання також повинні збирати інформацію відносно товарів і результатів діяльності самої фірми у вигляді даних про продажі та витрати. Таким чином ми підійшли до питань споживачів, а отже, питань соціуму.

У третьому розділі “Інституційні аспекти інтеграції інформаційного ринку України у світовий простір” представлені наукові узагальнення, висновки і рекомендації щодо побудови інформаційного суспільства в Україні.

Основний акцент дослідження автор зробив на визначенні сутності інтелектуальної власності і необхідності її інституціонального захисту. При цьому проаналізовано стан проявів соціальної нерівності у розвитку інформаційного ринку як у країнах з розвинутою, так і в країнах з трансформаційною економікою.

Вивчено соціальні та економічні аспекти інформаційного ринку України та розкриті можливості його інтеграції у світовий інформаційний простір. Проаналізовано досвід розвинутих країн щодо подолання цифрової нерівності та можливість його використання країнами, що розвиваються.

Позиція автора полягає у тому, що проблема цифрової нерівності є вкрай актуальна для України, оскільки джерела цієї проблеми, наслідки її ігнорування та шляхи вирішення у вітчизняних умовах, незаперечно мають як спільні для всіх країн риси, так і специфічні та індивідуальні особливості.

В дослідженні доведено, що генерування і використання знань, інвестиції в науку та освіту задля забезпечення сталого розвитку і підвищення рівня життя в різних країнах істотно різняться. За даними Світового банку, 85% сукупних світових інвестицій в науку здійснюють країни - члени ОЕСР, 11% - Індія, Китай і Бразилія та нові промислово розвинені країни Східної Азії, і лише 4% - решта країн світу, до яких належить і Україна. При цьому за темпами річного приросту всіх видів інформаційних ресурсів Україна значно випереджає країни Європи, у зв'язку з абсолютною не насиченістю вітчизняного ринку цими технологіями.

До того ж за останні п'ять років саме цей ринковий сегмент став найприбутковішим в Україні. Так, за даними Держкомстату України, сукупний дохід від послуг усіх видів зв'язку і комунікацій у 2002 р. становив 10,7 млрд. грн., в 2004 р. - 21,124 млрд. грн., в 2005 р. - 27,411 млрд. грн., а в 2006 р. - 33,503 млрд. грн., тобто зріс більше, ніж у 3 рази. Бачимо, що річні прибутки від цієї діяльності дорівнюють більш, ніж п'ятій частині бюджету країни. Проте доля доходів підприємств від надання послуг зв'язку у ВВП залишається ще стабільно низькою: так у 2000 році вона становила 4,03%, у 2001 - 4,29%, у 2002 - 4,47%, у 2003 - 5,55%, у 2004 - 6,12%, у 2005 - 7,6%, у 2006 - 6,2% (див. рис. 1).

Рис. 1. - Доля доходів від різних типів зв'язку у загальній сумі доходів підприємств, що надають послуги зв'язку:

Застосування інформаційних технологій в Україні залишаються значно нижчими, порівняно з європейськими показниками.

Стабільно низькою є доля доходів від супутникового зв'язку і незначне зростання доходів у сфері комп'ютерного (див. рис. 1), хоча впровадження комп'ютерних технологій зростає досить високими темпами (див. рис. 2). Особливістю ринку комунікацій України є його значна монополізація компаніями Укртелеком та УТЕЛ (100% останньої належить УКРТЕЛЕКОМ), які фактично повністю контролюють надання всіх видів міжміського, міжнародного і місцевого телефонного зв'язку. Цим, насамперед, пояснюються відсутність гнучкості в тарифній системі для цих видів зв'язку та завищені ціни на них, порівняно з міжнародними показниками. Саме ці сектори характеризувалися високими доходами і в 2004 р. дорівнювали 8,8 млрд. грн.

Рис. 2. - Забезпеченість організацій персональними комп'ютерами:

На перше місце за доходністю в 2004 році вийшов сектор мобільного телефонного зв'язку. У 2002 році він забезпечив 2,7 млрд. грн. доходу, в 2004 / 2005 рр. - 9,5/14,5 млрд. грн., а в 2006 р. - 20,1 млрд. грн. Серед населення особливо швидкими темпами поширюється мобільний зв'язок і зростає його доля доходності для підприємств зв'язку, яка в 2000 р. становила 17,1%, а в 2006 р. - вже 56,1%, про що свідчить рисунок 3. Щодо комп'ютерного зв'язку, яким користується населення, то його темпи зростання є дуже низькими: доля доходності підприємств від цього виду зв'язку в 2000 р. становила 0,6%, 2006 р. - 1,9% (див. рис. 3). Можна говорити про безліч тих науково-технологічних переваг, що притаманні інформаційному суспільству та, які загалом асоціюються з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Проте існують і ще довгий час продовжуватимуть існувати ті очевидні перешкоди, що роблять інформаційне суспільство недосяжним для більшості населення світу, насамперед на практиці. Зокрема популярним є твердження про те, що паралельно з розвитком інформаційного суспільства має розвиток і глобальна проблема цифрового розподілу.

Рис. 3. - Доля доходів підприємств від надання населенню послуг мобільного, комп'ютерного і телефонного зв'язку.

Отож, причини виникнення інформаційного суспільства та його розвитку є загалом зрозумілими, а ось причини протилежного за характером розвитку, що полягають, насамперед, в недостатності розвитку електронної готовності та електронного залучення.

Міжнародна практика останнього десятиріччя свідчить про те, що оптимальним є реалізація комплексу поступових заходів на основі використання сучасних ІКТ та ІКТ платформ на початковому етапі розвитку інформаційного суспільства, а саме:

1) Забезпечення умов щодо використання колективних пунктів доступу (інформаційно-консультаційних центрів) до сучасних ІКТ та освітніх ресурсів широким верствам населення та усім зацікавленим особам.

Таким чином у суспільстві поступово:

- сформується (а відтак і постійно зростатиме) прошарок "електронних громадян", які матимуть можливість використати сучасні ІКТ в якості альтернативи традиційним методам здійснення різноманітних операцій, розрахунків, комунікацій, формальних та неформальних взаємодій;

- зросте коефіцієнт рівня електронної готовності населення.

2) Використання громадських пунктів доступу для розвитку сучасних форм взаємостосунків між:

- громадянами (C2C "consumer-to-consumer");

- підприємствами (B2B "business-to-business");

- органами державної влади (G2G "government-to-government");

- а також, відповідно, громадян, підприємств та держави між собою.

Впровадження таких схем забезпечить:

- зростання взаємного рівня довіри у суспільстві до ІКТ. Відтак традиційним методам вирішення справ будуть протиставлені нові альтернативи, правила, за якими сьогодні живе цивілізована частина людства;

- зростання активності участі громадян у важливих суспільно-політичних подіях та організаціях.

3) Створення експертних мереж для розробки спеціалізованих проектів (державних замовлень), сприяючи таким чином здійсненню реформ у різних сферах життєдіяльності сучасного суспільства.

Така форма взаємодії дозволить:

- розробляти стратегічні проекти соціально-економічного, наукового, зовнішньополітичного розвитку на універсальній основі;

- брати активну участь, представляючи Україну у регіональних, міжнародних та інших глобальних об'єднаннях чи проектах, у вирішенні глобальних проблем людства: подолання проблеми цифрового розподілу та зменшення рівня бідності тощо;

- обмінюватись передовим міжнародним досвідом щодо практики запровадження сучасних ІКТ у традиційні сфери соціально-економічного розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено дослідження теоретичних та методологічних принципів та закономірностей розвитку інформаційного ринку в сучасних умовах. Результати дослідження дозволяють зробити висновки концептуального, теоретичного і науково-практичного спрямування:

1. Розкрито визначальну особливість інформації, а саме корисність для споживачів, тобто фактична релевантність інформації, яка дозволяє відрізняти її від даних, що є просто відомостями про різні об'єкти, поданими в формалізованому вигляді.

2. Запропоновано наступне визначення інформаційного ресурсу - це особливий вид ресурсу, заснований на ідеях і знаннях, накопичених в результаті науково-технічної діяльності людей і поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення.

3. Визначено, що інформаційному ресурсу притаманні характерні особливості: він практично невичерпний; з розвитком суспільства і ростом обсягу використання знань його запаси не зменшуються, а навпаки - зростають; застосування нового інформаційного ресурсу замість застарілого потенційно може в багато разів підвищити продуктивність праці, поліпшити використання інших ресурсів і т. п.

4. Доведено, що інформаційні ресурси найчастіше набувають вартості тільки у готовому вигляді.

5. Розкрито, за допомогою двоякого підходу до ціноутворення на інформаційному ринку, що з одного боку інформація стає ціноутворюючим фактором, а з іншого - вона має власну ціну. Як ціноутворюючий фактор інформація в основному розглядається в двох моделях: в стандартній моделі незмінної ціни, яка в результаті дає нову кейнсіанську криву Філліпса та в моделі незмінної інформації.

6. Показано, що поряд з фактором часу важливу роль у формуванні ціни інформаційного продукту відіграє обізнаність споживача (групи споживачів) про важливість, своєчасність, відповідність техніко-економічним вимогам інформаційного продукту. Один і той самий інформаційний продукт для різних груп споживачів може задовольняти абсолютно незрівнянні потреби, а відтак і складатиме відповідну цінність.

7. Визначено закономірності, що проявляють себе як на світовому, так і на національному рівнях, на основі дослідження факторів, які спричиняють формування світового інформаційного ринку.

8. Проаналізовано соціальну нерівність розвитку інформаційного ринку в високо розвинутих країнах і в країнах з перехідною економікою та вивчено соціальні та економічні аспекти інформаційного ринку України та можливості його інтеграції у світовий інформаційний простір. Розглянуто досвід розвинутих країн у подоланні цифрової нерівності та можливість його використання країнами, що розвиваються.

9. Запропоновано оптимальну реалізацію комплексу поступових заходів на основі використання сучасних ІКТ та ІКТ платформ на початковому етапі розвитку інформаційного суспільства, що базується на міжнародній практиці останнього десятиріччя, а саме:

а) забезпечення умов щодо використання колективних пунктів доступу (інформаційно-консультаційних центрів) до сучасних ІКТ та освітніх ресурсів широким верствам населення та усім зацікавленим особам. Таким чином зросте коефіцієнт рівня електронної готовності населення;

б) використання громадських пунктів доступу для розвитку сучасних форм взаємостосунків: між громадянами (C2C "consumer-to-consumer"), підприємствами (B2B "business-to-business"), органами державної влади (G2G "government-to-government"), а також, відповідно, громадян, підприємств та держави між собою.

Впровадження таких схем забезпечить:

а) зростання взаємного рівня довіри у інформаційному суспільстві;

б) зростання активності участі громадян у важливих суспільно-політичних подіях та організаціях.

в) створення експертних мереж для розробки спеціалізованих проектів, сприяючи таким чином здійсненню реформ у різних сферах життєдіяльності сучасного суспільства.

Така форма взаємодії дозволить:

а) розробляти стратегічні проекти соціально-економічного, наукового, зовнішньополітичного розвитку на універсальній основі;

б) брати активну участь, представляючи Україну у регіональних, міжнародних та інших глобальних, об'єднаннях чи проектах, у вирішенні глобальних проблем людства: подолання проблеми цифрового розподілу та зниження рівня бідності тощо;

в) обмінюватись передовим міжнародним досвідом щодо практики запровадження сучасних ІКТ у традиційні сфери соціально-економічного розвитку.

10. Вдосконалено визначення інформаційного ринку - це система економічних, правових й організаційних відносин по торгівлі продуктами інтелектуальної праці на комерційній основі.

11. Запропоновано наступні критерії ефективності:

- світовий дохід, як показник світового виміру господарської діяльності, стратегічна мотивація включення в світові відтворювальні цикли та цементуючий каркас функціонування всієї економічної системи в цілому;

- рівень інформатизації, який автор пропонує визначати через відношення обсягів угод у грошовому вимірі до кількості зайнятих у цій сфері;

- новий тип людини, як творця. ціноутворення ринковий економіка

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бобко В.В. Три напрямки формування інформаційного суспільства. // Вісник ТАНГ. - 2002 р. - №8-2.

2. Бобко В.В. Тренінг-центри як форма адаптації випускників навчальних закладів до нових умов бізнес-середовища. // Вісник ТАНГ. - 2003 р. - №5-2.

3. Бобко В.В. Електронні гроші як засіб оплати дистанційної послуги в мережі інформаційного ринку. // Вісник ТАНГ. - 2004 р. - №5-2.

4. Бобко В.В. Проблеми формування і розвитку сектора інформаційних послуг у контексті економічного зростання. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного ун-ту ім. В.Гнатюка. Серія: економіка. - №18, 2005 р. - 288 с.

5. Бобко В.В. Інформаційний ринок як важлива основа розвитку індустріального виробництва в умовах глобалізації // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць Київського національного ун-ту ім. Шевченка. - 2005 р. - Випуск №7.

6. Бобко В.В. Ринок інформаційних послуг та державна політика уникнення ринкового дисбалансу. // Вісник ТАНГ. - 2005р. - №5-2.

7. Бобко В.В. Парадигма функціонування інформаційного ринку в Україні. // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - 2005 р. Випуск 10.

8. Бобко В.В. Концептуальна модель ринкової маркетингової інформаційної системи // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць Київського національного ун-ту ім. Шевченка. - 2006 р. - Випуск №11.

9. Бобко В.В. Аналіз дисперсії ціни на ринку інформаційних послуг. // Всеукраїнський науково-виробничий журнал інноваційна економіка. - 2007 р.

10. Бобко В.В. Інформаційне суспільство та основні напрямки його формування в Україні // Збірник тез доповідей учасників міжнародного молодіжного економічного форуму. - 2003 р.

11. Бобко В.В. Людські ресурси та соціалізація робочих місць в умовах інформаційного ринку // Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” 10-11 червня, 2004 р. - 2004 р.

Размещено на Allbest.ru

...