Організаційно-економічні засади розвитку ринку зерна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЗЕРНА

Бистрова Ірина Олександрівна

Біла Церква - 2007

Анотація

організаційний економічний зерновий агропродовольчий

Бистрова І.О. Організаційно-економічні засади розвитку ринку зерна (на прикладі підприємств агропродовольчого комплексу). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04. - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства та АПК). - Білоцерківський державний аграрний університет. - Біла Церква, 2007.

В дисертаційній роботі узагальнено основні теоретичні підходи до сутності зернового ринку та розглянуті засади оптимального поєднання державного і ринкового регулювання з точки зору стабільності його розвитку і забезпечення економічної і продовольчої безпеки держави. Автором досліджено особливості прояву організаційно-економічних засад розвитку зернового ринку на регіональному рівні.

На основі результатів комплексного дослідження стану зернового ринку, факторів зовнішнього впливу та враховуючи агротехнічні умови вирощування зернових, визначено перспективи розвитку ринку зерна Київської області. Обґрунтовано напрями мінімізації ризиків для вітчизняних товаровиробників в контексті майбутнього приєднання України до СОТ.

Ключові слова: ринок зерна, дослідження ринку, зовнішнє середовище, конкуренція, державне регулювання, зернові кооперативи, якість, інформаційне забезпечення, консультативне забезпечення.

Аннотация

Быстрова И.А. Организационно-економические основы развития рынка зерна (на примере предприятий агропродовольственного комплекса Киевской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04. - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК).

Целью диссертационного исследования является теоретико-методологическое обоснование организационно-экономических основ функционирования и развития зернового рынка, а также разработка практических рекомендаций, способствующих повышению эффективности его функционирования на региональном уровне. Объектом исследования выступают субъекты зернового рынка Киевской области, процессы и явления, которые формируют и определяют развитие регионального рынка зерна; предмет исследования - совокупность организационно-экономических основ функционирования рынка зерна, а также процессы, закономерности и особенности его развития в современных условиях хозяйствования.

В диссертационной работе проанализированы основные факторы внутренней и внешней среды деятельности зернопроизводителей и определено их влияние на стабильное функционирование рынка зерна. Обобщены теоретические основы формирования агропродовольственного рынка и выделены основные принципы экономического механизма государственного регулирования зернового рынка через обоснование необходимости формирования на региональном уровне стабилизационного фонда, цель которого - сглаживание колебаний предложения зерна вследствие влияния погодного фактора.

С учетом специфики потребительского спроса, производственных возможностей субъектов зернового рынка, тенденций развития мирового рынка и агротехнических требований выращивания зерновых культур автором просчитываются объемы внутреннего потребления зерна и определяются экспортные возможности отрасли.

Поскольку основой развития рынка является степень дееспособности элементов его инфраструктуры, то в работе раскрываются направления стимулирования создания маркетинговых кооперативов многофункционального типа, что будет способствовать усовершенствованию экономических взаимоотношений между участниками зернового рынка и укреплению конкурентных позиций отечественной отрасли на мировом рынке.

В диссертации впервые предлагается комплексная информационная система оценки состояния зернового рынка, призванная обеспечивать принятие эффективных управленческих решений через формирование базы агротехнических, рыночных и справочных данных, доступных для всех субъектов зерновой отрасли и направленных на нейтрализацию возможных негативных влияний и максимальное использование преимуществ вхождения страны в мировую экономическую систему.

Ключевые слова: рынок зерна, исследования рынка, внешняя среда, конкуренция, государственное регулирование, зерновые кооперативы, качество, информационное обеспечение, консультационное обеспечение.

Annotation

Bystrova I.O. Organisational and economic principles of grain market development (on the example of enterprises of agrifood stuffs complex). - Manuscript.

The dissertation for obtaining a candidate's degree of economics in specialty 08.00.04. - Economics and Managements of enterprises (Economics of Agriculture and Agro-Industrial complex). Bila Tserkva State Agrarian University, Bila Tserkva, 2007.

The main theoretical approaches to the essence of grain market are generalized in the thesis. The principles of optimal combination of state and market regulation, taken into account the stability of its development and providly the economic and food security have been considered.

The peculiarities of manifestation of organizational and economic principles of grain market development on the regional level have been researched.

On the basis of the results of the complex research of the grain market state, factors of external influence and taken into account the agritechnical conditions of growing of grains the perspectives of grain market development in Kyiv region have been defined.

The trends of risks minimization for the home goods producers in the context of the future Ukraine joining the WTO have been substantiated.

Key words: grain market, market research, external environment, competition, state regulation, grain cooperatives, quality, information provision, consulting provision.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зернова галузь завжди посідала провідне місце у структурі агропромислового виробництва України завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам, родючості ґрунтів і набутому історичному досвіду хліборобів, що в кінцевому рахунку забезпечували ефективне виробництво зерна. Однак процеси реформування АПК зумовили протягом досліджуваного періоду появу ознак кризового стану в галузі.

Так, протягом 1991-2000 рр. виявилася чітка тенденція до спаду обсягів виробництва зернових культур (з 51 млн. т до 24,5 млн. т) під впливом різних чинників як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, зокрема, через високий рівень зносу матеріально-технічної бази (70-95 %), нестачу фінансових ресурсів у зерновиробників, відсутність досвіду роботи керівників у нових економічних умовах, порушення господарських зв'язків, переважання бартерних угод, недостатній розвиток інфраструктури ринку тощо. Однак, з 2001 р. в Україні намітилися позитивні зрушення у зерновиробництві та нарощення експортного потенціалу. Винятком став несприятливий з точки зору погодних умов 2003 р., який підкреслив необхідність перегляду та гармонізації дій уряду щодо регулювання зернової галузі як на внутрішньому так і зовнішньому ринку.

Важлива роль зерно-продуктового підкомплексу для економіки України та його значення у підвищенні життєвого рівня населення спонукала автора до розгляду організаційно-економічних засад сталого розвитку в ринкових умовах господарювання, оскільки від його стану залежить формування економічної і продовольчої безпеки країни, а позитивний його розвиток стане мультиплікатором підйому не лише зернового виробництва, а й продовольчого комплексу в цілому. Актуальність теми дисертаційного дослідження підтверджується й тим, що зерновий ринок як складний механізм крім відносин між покупцями і продавцями зерна передбачає формування оптимальних виробничо-господарських зв'язків між окремими зонами й регіонами. Ці відносини розвиваються під впливом багатьох зовнішніх чинників, які в нинішніх умовах господарювання також потребують поглибленого вивчення.

Через зерновий ринок здійснюється узгодження обсягів і структури зернового виробництва з обсягом суспільної потреби в цій продукції, підтримуються прямі та зворотні зв'язки між його виробниками і споживачами. Із розвитком зернового ринку обґрунтовано пов'язують можливість підвищення функціонування зерно-продуктового підкомплексу країни. З огляду на вищевикладене розробка наукових і методичних положень щодо організаційно-економічних засад функціонування зернового ринку і практичних рекомендацій стосовно його стабільного розвитку є актуальною проблемою в нових умовах господарювання на сучасному етапі розвитку галузі.

У витоків наукового осмислення проблеми розвитку ринкової економіки та ролі державного регулювання в підвищенні ефективності ринкової системи стояли такі видатні іноземні вчені як П. Самуельсон, К. Макконел, А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршалл, А. Лаффер, Ф. Хайек та інші. Їх праці стали науковою базою для проведення подальших досліджень щодо розвитку ринкової економіки.

Питання формування й становлення зернового ринку в нових умовах госпо-дарювання знайшли відображення у працях таких авторів, як О.І. Алтухов, В.І. Бойко, Ю.Д. Білик, Т.Г. Гайдук, Н.Л. Касьянова, М.І. Кучер, В.О. Клюкач, М.Г. Лобас, Л.О. Мармуль, З.П. Ніколаєва, П.Т. Саблук, Л.М. Худолій, О.М. Шпи-чак та багатьох інших.

Однак багатогранна і динамічна проблема забезпечення ефективного функціонування ринку зерна потребує гнучкого пристосування організаційно-агротехнічних заходів та економічних засад до мінливих чинників кон'юнктури ринку, що й зумовило необхідність проведення подальших досліджень, ґрунтуючись на розробках вітчизняної і зарубіжної науки та практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Білоцерківського державного аграрного університету “Стратегічні проблеми розвитку сільського господарства і АПК України в умовах здійснення аграрних реформ” (номер державної реєстрації 0103U004463).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є подальше теоретико-методологічне обґрунтування організаційно-економічних основ функціонування і розвитку зернового ринку та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності його функціонування на регіональному рівні.

Реалізація цієї мети обумовила вирішення наступних завдань:

– визначити вагомі чинники внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності товаровиробників на ринку та їхній вплив на стабільне функціонування ринку зерна, обґрунтувати заходи зниження негативного впливу на суб'єктів господарювання;

– узагальнити теоретичні основи формування агропродовольчого ринку та визначити дієвість важелів державного економічного регулювання ринку зерна;

– обґрунтувати необхідність та методику проведення комплексного маркетингового дослідження ринку зерна, визначити обсяги потенційного попиту споживачів і обсяги вітчизняного експортного потенціалу;

– проаналізувати сучасний стан вітчизняного ринку зерна та його інфраструктури, дослідити досвід провідних країн світу щодо формування організаційно-правових засад ефективного функціонування зернового виробництва та обґрунтувати напрями його адаптації у вітчизняну практику;

– розробити організаційні основи проведення маркетингових досліджень ринку зерна, обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення інформаційної складової регіонального зернового ринку;

– узагальнити методичні підходи до оцінки конкурентного середовища та обґрунтувати доцільність їх використання в умовах конкретного зернопродуктового ринку.

Об'єктом дослідження є суб'єкти зернового ринку Київської області й процеси та явища, які формують і визначають розвиток регіонального ринку зерна.

Предметом дослідження є система економічних відносин між суб'єктами зернового ринку.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційного дослідження становлять діалектичний метод пізнання та системний, комплексний, диференційований підходи до вивчення економічних процесів, а також фундаментальні праці вітчизняних та іноземних учених в галузі аграрної науки, чинні законодавчі й нормативні правові акти.

Інформаційною базою дослідження є офіційні дані Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Головного управління статистики Київської області, річні й оперативні звіти підприємств і господарств-учасників зернового ринку, матеріали галузевих науково-дослідних організацій, особисті спостереження автора щодо регулювання ринку зерна у провідних країнах світу, одержаних під час стажування в університеті Ексетера (Великобританія), наукова інформація, що має форму недрукованої продукції, розміщена у світовій комп'ютерній мережі Інтернет.

У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися загальнонаукові та економічні методи: монографічний (при дослідженні стану проблеми, для теоретичних узагальнень та опрацювання висновків); розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні динаміки попиту і пропозиції); балансовий (при визначенні балансу зерна для регіону); групування - для виявлення факторів, що впливають на рівень рентабельності зерна, та при обґрунтуванні оптимальних обсягів і форм зернового господарства; багатовимірний кореляційний та регресійний аналіз (при оцінці сили впливу обраних факторів на ефективність виробництва зерна); графічний (для визначення граничної врожайності зернових у регіоні); вибіркових досліджень - при збиранні первинної інформації; анкетування та інтерв'ювання (при визначенні рівня розвитку інформаційної, консультаційної, страхувальної складових ринкової інфраструктури); варіаційний аналіз (при визначенні найбільш стабільних за врожайністю культур і розрахунку обсягу стабілізаційного фонду); математичне моделювання (при розв'язку задачі оптимізації посівних площ під зерновими культурами в Київській області).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні комплексу наукових і методичних положень щодо формування організаційно-економічних засад функціонування ринку зерна, зокрема:

вперше:

– розроблено комплексну інформаційну систему прийняття управлінських рішень товаровиробниками галузі через формування бази агротехнічних, ринкових та довідникових даних, доступних для всіх суб'єктів зернового ринку і спрямованих на нейтралізацію можливих негативних наслідків і максимальне використання переваг входження країни у світову економічну систему;

удосконалено:

– систему організаційно-економічних важелів регулювання ринку зерна, що сприятиме зменшенню коливань кон'юнктури ринку через створення стабілізаційного фонду та використання зерна на біопаливо;

– методичні підходи до визначення обсягів внутрішньої потреби та експортних можливостей галузі з врахуванням специфіки споживчого попиту, виробничих можливостей суб'єктів господарювання та агротехнічних вимог вирощування зернових культур, що дозволяє досягнути сталого розвитку вітчизняного зернового ринку;

– діючі елементи ринкової інфраструктури через стимулювання створення маркетингових кооперативів багатофункціонального типу, що сприятиме удосконаленню економічних взаємовідносин між учасниками зернового ринку;

дістали подальший розвиток:

– організаційні основи проведення маркетингових досліджень на всіх рівнях управління через регламентацію функцій по збиранню, обробці, узагальненню та доведенню рекомендацій до учасників зернового ринку;

– методичні підходи до визначення конкурентної ситуації на ринку через формування системи показників концентрації та монополізації із врахуванням діючої системи статистичної звітності.

Практичне значення одержаних результатів випливає з доцільності застосування розроблених науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-правових основ ринку зерна в Київській області. Пропозиції автора можуть бути реалізовані державними органами управління аналізованої області. Окремі положення дисертаційного дослідження вже знайшли практичне застосування. Так авторський доробок використано Головним управлінням сільського господарства і продовольства Київської облдержадміністрації при опрацюванні питання досягнення беззбиткового виробництва зерна у Київській області й удосконалення ринкової інфраструктури в аспекті інформаційного, консультаційного, фінансового забезпечення та страхування ризиків при розробці Програми розвитку зернового виробництва регіону (довідка № 02-04-1/529 від 27.03.07р.). Пропозиції автора щодо формування маркетингових зернових кооперативів багатофункціонального типу, поширення системи комплексного управління якістю, удосконалення роботи дорадчих служб запропоновано до впровадження у підприємствах зерно-продуктового підкомплексу Білоцерківського району Київської області (довідка № 01-12-96 від 26.03.07р.). Пропозиції щодо запровадження комплексної системи забезпечення якості на основі технологічних карт, що передбачає контроль за своєчасним і якісним виконанням агротехнічних операцій, запроваджено в ТОВ ім. Щорса Білоцерківського району Київської області (довідка № 8 від 26. 01.2007 р.).

Результати дисертаційного дослідження автора також впроваджено в навчальний процес Білоцерківського державного аграрного університету, зокрема при викладанні дисциплін “Державне регулювання економіки”, “Організація ринкової інфраструктури”, “Маркетинг”, “Економіка аграрних підприємств” (довідка № 01-12/331 від 20.03.07р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею. Всі наукові результати дисертаційної роботи отримані автором особисто. З опублікованих у співавторстві наукових робіт в дисертації використані тільки ті ідеї і положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались й одержали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях: Науково-практична конференція “Проблеми навчально-методичного забезпечення для сфери агробізнесу та економіки сільського господарства і продовольства в ЄС та Україні: порівняльні перспективи. Досвід і актуальні проблеми агробізнесу” (Біла Церква, 18-19 грудня 1998 р.), Четверта міжнародна наукова конференція “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, ДонНУ, 2003 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (Харків, Харківський НАУ, 10-11 липня 2004 р.), Міжнародний форум молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (Харків, ХНТУСГ, 19-20 травня 2005 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (Київ, НАУ, 2007 р.), щорічні науково-практичні конференції Білоцерківського державного аграрного університету (Біла Церква, 2002-2007 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць, з них 6 у фахових виданнях переліку ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 6 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 240 сторінок, у тому числі основного тексту

- 207 сторінки. Дисертація містить 43 таблиці, 23 рисунки та 11 додатків.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення його результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні основи функціонування ринку зерна” розкрито економічну сутність ринку, обґрунтовано організаційно-економічні засади його розвитку в нових умовах господарювання, розглянуто комплексну систему оцінки стану та тенденцій його розвитку.

Вивчення теоретичних основ формування і функціонування ринку дає підставу зробити висновок, що основою ефективного розвитку вітчизняної зернової галузі є формування дієвих організаційно-економічних засад і, насамперед, доступного фінансово-кредитного забезпечення, виваженої цінової політики, дієвої системи страхування, сприятливої податкової, амортизаційної, експортно-імпортної політики, стабільного нормативно-правового забезпечення, а також сприяння розвитку інфраструктури зернового ринку, в тому числі інформаційно-консультаційного забезпечення, запровадження маркетингових принципів управління тощо.

Організаційно-економічний механізм зернового ринку поєднує ринковий механізм його саморегулювання і важелі державного регулювання, спрямовані на забезпечення сприятливих умов господарювання для всіх учасників ринку зерна. Він включає в себе комплексну взаємопов'язану систему нормативно-правових, організаційних та економічних заходів регулювання ринку, яка передбачає створення відповідних структур, діяльність яких спрямована на розробку, узгодження й координацію зернової політики, забезпечення оптимального поєднання ринкових методів господарювання з державним регулюванням виробництва і збуту зерна.

Основною умовою формування ефективного самодостатнього зернового ринку країни є забезпечення стабільного розвитку регіональних ринків зерна й побудова оптимальних міжрегіональних зв'язків між учасниками ринку. Необхідність дослідження регіональних ринків зерна посилюється й тим, що сформований організаційно-економічний механізм регулювання національного ринку зерна на мезорівні має індивідуальний прояв. Разом з тим, нині увага до функціонування регіональних ринків зерна посилюється загальним зниженням ефективності зернового господарства внаслідок децентралізації функцій управління, порушення міжгосподарських зв'язків, низького рівня адаптації суб'єктів ринку до нових умов господарювання та інших чинників об'єктивного і суб'єктивного характеру.

На підставі узагальнення розробок науковців пропонується розглядати регіональний зерновий ринок як сукупність економічних та організаційних відносин між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, купівлі-продажу та використання зерна з метою задоволення споживчого попиту на різних сегментах ринку.

Основним завданням функціонування ринку зерна на мезорівні є досягнення сталого його розвитку, що зумовить підвищення продовольчої й економічної безпеки країни і сприятиме нарощуванню експортного потенціалу галузі.

Зазначимо, що функціонування товарного ринку не обмежується сферою реалізації (обміну), адже всі його елементи тісно пов'язані з виробничим процесом. Поєднання сфер виробництва, розподілу і споживання досягається через використання принципів та інструментів маркетингу, який орієнтує виробника продукції на запити і потреби споживачів.

Враховуючи сучасні підходи до визначення маркетингу й специфіку зернової галузі, пропонуємо його розглядати як діяльність щодо виведення нових сортів культур, інноваційних розробок і впровадження ефективних технологій вирощування, переробки та зберігання зерна, організації процесу виробництва, розподілу продукції, формування виваженої цінової політики та розробки заходів щодо формування попиту і стимулювання збуту кінцевої продукції, яка ґрунтується на дослідженні кон'юнктури ринку.

Активізації поширення маркетингових принципів в агарному секторі економіки має сприяти держава. У даному аспекті першочерговими напрямами державної політики у зернової галузі повинні стати: проведення маркетингових досліджень і формування інформаційної системи; адаптація стандартів якості до вимог світового ринку; здійснення цінового регулювання (через товарні та фінансові інтервенції); удосконалення елементів ринкової інфраструктури; посилення нормативно-правового забезпечення маркетингової діяльності; стимулювання інноваційних процесів у зерновиробництві.

Зниження рівня невизначеності при прийнятті управлінських рішень товаровиробниками галузі можливе за умови проведення систематичних маркетингових досліджень. Основними об'єктами досліджень повинні стати: ринок, поведінка споживачів і конкурентів, наявність елементів ринкової інфраструктури, складові зовнішнього середовища діяльності суб'єктів ринку.

Для реалізації принципів сучасної концепції маркетингу в практичну діяльність товаровиробників галузі потрібно забезпечити такі передумови: розвиток розгалуженої інфраструктури зернового ринку; підготовка фахівців з агромаркетингу та формування структур управління маркетингом на підприємствах галузі; стимулювання розвитку кооперативного маркетингу; формування інформаційної бази й проведення маркетингового моніторингу ринку зерна; відмова від бартерних операцій і давальницьких схем переробки сировини; стабілізація розвитку зернопродуктового підкомплексу на основі впровадження новітніх технологій виробництва; забезпечення високого рівня якості продукції відповідно до міжнародних стандартів.

Другий розділ “Сучасний стан і тенденції розвитку регіонального ринку зерна” присвячено аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку світового ринку зерна, обґрунтуванню напрямів його впливу на розвиток вітчизняного зерновиробництва та визначенню дії важелів організаційно-економічного механізму на результативність діяльності галузі.

Встановлено, що тенденції розвитку світового ринку зерна, а саме: зниження темпів зростання обсягів виробництва зерна, збільшення попиту насамперед на фуражне зерно, нарощування обсягів торгівлі, та, як наслідок, зменшення світових запасів зерна спричинили певні зміни й у вітчизняному зерновиробництві. Так, у структурі зібраних площ під зерновими спостерігається зменшення частки пшениці з 59,5 % у 1990 р. до 45 % у 2005 р. та збільшення частки посівних площ під ячменем на 17,8 %.

З урахуванням світових тенденцій, набутого досвіду та сприятливих природно-грунтових умов вирощування зернових в Україні, можна констатувати, що зерно є перспективним експортним товаром, а розвиток зернової галузі ? пріоритетним напрямом державної політики.

Важливе місце у національному зерновиробництві посідає Київська область, високі валові збори зернових якої дають підстави розглядати її як вагомого товаровиробника галузі. Її частка у національному виробництві зерна в середньому складає 5,8 %.

Аналіз процесу формування пропозиції зерна в Київській області дозволив встановити, що протягом 1995-2005 рр. спостерігалося помітне збільшення обсягів виробництва (на 47,9 %), що переважно зумовлено розширенням посівних площ та з 2001 р. - незначним підвищенням врожайності зернових, що свідчить про екстенсивний розвиток галузі.

Встановлено, що стримуючими чинниками інтенсивного розвитку галузі є: порушення паритету цін, низький рівень прибутковості (збільшення частки збиткових сільськогосподарських підприємств), недоступність позичкових коштів, що зумовлює недостатність фінансових ресурсів для ведення операційної діяльності і, як наслідок, порушення агротехніки вирощування зернових культур. За таких умов спостерігаються нестійкі врожаї зернових культур, значні втрати при збиранні, що негативно позначається на результатах діяльності. Так, рівень рентабельності виробництва зерна протягом 1995-2005 р. знизився з 83 до 3 % (рис. 1).

За допомогою багатофакторного кореляційного аналізу було проаналізовано та виявлено вплив основних факторів, які спричинили зниження рентабельності. Аналіз і відбір факторів здійснювався методом групування сільськогосподарських підприємств - виробників зерна за такими критеріями: рентабельність виробництва, розмір зібраних площ, обсяги виробництва зерна, урожайність, виробнича собівартість 1 ц продукції, ціна 1 ц, витрати на 1 га, затрати праці на 1 ц зерна. Обсяг вибірки становив 484 об'єкти господарювання.

Рис. 1. Рівень рентабельності виробництва зерна сільськогосподарськими підприємствами Київської області

З урахуванням п'яти вибраних факторів рівняння регресії в нашому випадку має наступний вигляд:

У_х = -39,0217+ 2,2253Х ₁- 0,7252Х₂+1,8769Х₃-0,0621Х₄-1,6339Х₅.

Інтерпретуючи коефіцієнти наведеного рівняння, можна стверджувати, що рентабельність виробництва зерна зростає на 2,23 % при збільшенні урожайності на 1 ц/ га і на 1,88 % при підвищенні ціни на 1 грн. Водночас вона знижується на 0,73 % при збільшенні виробничої собівартості на 1 грн./ц, на 0,06% при збільшенні витрат на 1 га на 1 грн. і на 1,63 % при збільшенні прямих затрат праці на 1 люд-год.

Одним з чинників зниження прибутковості галузі є зростання сукупних виробничих витрат (у середньому за 2003?2005 рр. на 30 %). При цьому середня ціна реалізації за 1 т пшениці по Київській області протягом досліджуваного періоду не зазнала істотних змін. У свою чергу це зумовило різке збільшення рівня граничної врожайності і у 2005 р. вона склала 27,6 ц/га.

Розрахований коефіцієнт сили операційного леверіджу свідчить, що за існуючих умов зміна обсягів валових зборів зерна на 1 % спричиняє коливання чистого прибутку на 4 %. Отже, цей показник може бути критерієм оптимізації структури витрат, що дасть змогу в сприятливі роки нарощувати прибуток, а в неврожайні роки або за умов різких коливань кон'юнктури - зменшувати ризик його втрати.

Основними напрямами підвищення ефективності виробництва зерна в Київській області на найближчу перспективу визначено: вдосконалення структури зерновиробництва з урахуванням тенденцій зміни кон'юнктури ринку та агротехнічних вимог вирощування зернових; доведення якості зерна до світових стандартів, що дозволить підвищити конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринку і продавати його на вигідніших для виробника умовах; планування прогнозів виробництва зерна на коротко- і довгострокову перспективу з урахуванням усіх видів ризиків, властивих сільськогосподарському виробництву; додержання науково обґрунтованих норм технології вирощування, зберігання та переробки зерна; запровадження сучасних гнучких систем управління, які б дозволили вчасно й адекватно реагувати на зміни та вимоги навколишнього середовища.

Аналіз обсягів і структури попиту на зерно дозволив виявити, що протягом 2001?2005 рр. його обсяги суттєво не змінилися. Разом з тим зазнала змін його структура внаслідок: скорочення поголів'я (майже на 40 %), що зумовило зменшення попиту на фуражне зерно; скорочення попиту на насіння, насамперед високоякісних сортів (на 23 %), через низьку платоспроможність сільськогосподарських виробників.

Доведено, що протягом 1997-2005 рр. коефіцієнт цінової еластичності попиту на зерно в Київській області коливався від -0,016 до -2,227. Найнижчим коефіцієнт еластичності був у низьковрожайні роки, тоді як підвищення цінової еластичності спостерігалося в роки з помітно високими обсягами виробництва зерна. З огляду на це можна зробити висновок про наявність зв'язку між валовим збором зерна й ціновою еластичністю попиту на нього (лінійній коефіцієнт кореляції Пірсона дорівнює 0,6109).

Нині зерновий ринок України характеризується підвищеною чутливістю до факторів зовнішнього середовища, що проявляється в значних коливаннях обсягів пропозиції, попиту та ціни на зерно й продукти його переробки і характеризується впливом сукупності чинників макро- та мікросередовища.

Встановлено, що мікросередовище діяльності товаровиробників зернового підкомплексу формується під впливом таких суб'єктів ринку, як споживачі, які відрізняються характером закупівлі зерна та метою його подальшого використання; торговельні посередники; посередники у зберіганні та доведенні зерна до відповідної кондиції; постачальники матеріально-технічних ресурсів; фінансові та маркетингові посередники; конкуренти й контактні аудиторії.

На формування поведінки товаровиробників на ринку значною мірою впливає конкурентне середовище. Розрахунки індексів концентрації та монополізації ринку зерна свідчать, що у Київській області поряд з великою кількістю товаровиробників зерна на ринку виділяється невелика кількість підприємств, які охоплюють значну ринкову частку порівняно з іншими виробниками.

Так, ринкова частка найбільш потужного виробника зерна у 2003-2004 рр. становила відповідно 10,7 і 9,0 %, тоді як середньо-розрахункова частка ринку визначається на рівні 0,3 %. Це дає підстави зробити висновок про те, що ринок товаровиробників зерна Київської області набуває ознак олігополії внаслідок посилення концентрації та спеціалізації виробництва.

Встановлено, що відносини виробників з основними покупцями зерна (комерційними посередниками, переробними підприємствами і посередниками в зберіганні зерна) також формуються переважно в умовах олігопсонії / монопсонії. Так, у 2003 р. майже 90 % ринку борошна знаходилося під контролем чотирьох підприємств. У 2004 р. ця частка зменшилася до 73,1 %, хоча ринок залишається ще висококонцентрованим.

На ринку комбікормів Київської області монопольне становище займає одне підприємство (ознака монопсонії), ринкова частка якого у 2003 р. дорівнювала 48,7 %, а в 2004 р. зросла до 72,6 %.

На формування й розвиток ринку зерна впливають економічні відносини між зерновиробниками та підприємствами, що надають послуги щодо зберігання зерна. Рівень концентрації на ринку послуг зі зберігання зерна є також достатньо високим, що підтверджується значеннями всіх аналізованих показників. У свою чергу це потребує розробки дієвих важелів формування досконалого конкурентного середовища, що дасть змогу задовольнити економічні інтереси всіх учасників зернового ринку.

У розділі 3 “Основні напрями ефективного розвитку функціонування регіонального зернового ринку” визначено перспективи подальшого розвитку ринку зерна Київської області, обґрунтовано напрями удосконалення організаційно-економічних засад його функціонування з урахуванням нинішніх умов діяльності товаровиробників на ринку та перспектив вступу України до СОТ.

Дослідження кон'юнктури ринку зерна (на основі розрахунку індивідуальних та узагальненого індексів) виявило, що період 2001-2005 рр. можна характеризувати як стабільне поступове піднесення зернового ринку (рис. 2).

Досягнення такого стану кон'юнктури відбулося внаслідок прийняття і запровадження ряду нормативних документів щодо регулювання зернового ринку, а саме Постанови Кабінету Міністрів України “Про впровадження заставних закупок зерна у сільськогосподарських виробників” від 21 липня 2000 р. № 1141, Законів України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 4 липня 2002 р. №37-IV і “Про державну підтримку сільського господарства України” від 24 червня 2004 р. №1877-IV. Це дає підстави для висновку про подальшу стабілізацію зернового ринку.

Встановлено, що одним із факторів забезпечення стійкості національного зернового ринку та його складових - регіональних ринків зерна - є оптимальне розміщення посівів зернових. Одним із критеріїв оптимальності, безперечно, є гарантоване прибуткове виробництво конкурентоспроможної продукції з найменшими витратами матеріально-технічних ресурсів. Розрахунок коефіцієнтів варіації врожайності зернових культур дає підставу зробити висновок, що найбільш стабільні врожаї в умовах Київської області здатні забезпечувати такі культури як ячмінь, зернобобові та кукурудза.



Рис. 2. Кон'юнктурні коливання зернового ринку Київської області

Високою варіабельністю врожайності характеризується пшениця, але, як доводять розрахунки, ця культура за сприятливих погодних умов здатна забезпечити найвищий прибуток на одиницю продукції й посівної площі. За таких умов господарювання найбільш раціональним є оптимальне поєднання у структурі посівів регіону високоприбуткових культур, як основного джерела чистого прибутку для господарств (за умови обов'язкового їх страхування) з такими, що здатні зменшити загальний рівень ризику, пов'язаного з операційною діяльністю.

Враховуючи стан і перспективи внутрішнього попиту на зерно й продукти його переробки на основі раціональних норм споживання основних продуктів харчування, можливості формування експортного потенціалу, агротехнічних вимог до розміщення посівів і вирощування зерна, науково обґрунтованих норм споживання продукції тваринництва при збереженні продовольчої безпеки області, розраховано обсяги виробництва основних зернових культур.

Цільова функція задачі має вигляд:

Z = 3,103Х₁+1,915Х₂ + 4,938Х₃ + 2,925Х₄ + 2,093Х₅ +

+ 1,052Х₆ + 0,983Х₇ + 2,362Х₈ max.

За одержаною моделлю можна передбачити такі сценарії розвитку зернової галузі:

- оптимістичний - ґрунтується на припущенні, що в майбутньому посилиться інноваційно-інвестиційна активність галузі, що сприятиме підвищенню продуктивності зернових культур до потенційно можливого рівня, а валовий збір становитиме 2863 тис. т;

- найбільш імовірний сценарій ґрунтується на припущенні, що в зерновій

галузі зберігатимуться існуючі тенденції, що забезпечить валовий збір зерна в області на рівні 2350,8 тис. т;

- песимістичний сценарій розвитку подій у зерновій галузі враховує високий рівень чутливості зернового виробництва до погодних умов, отже валовий збір становитиме 1518,9 тис. т. За таких умов внутрішня потреба ринку задовольняється лише на 84 %.

Аналіз порівняння показників якості продовольчого зерна, які діють в країнах ЄС та Україні, свідчить, що сильні вітчизняні сорти пшениці можуть конкурувати на європейському ринку. Проте, в результаті дослідження якісної структури вирощеного в Київській області зерна виявлено, що в останні роки спостерігається тенденція до погіршення його якісного складу (табл. 1).

Таблиця 1. Якісна структура зерна, реалізованого заготівельним та переробним підприємствам в Київській області у 2004-2005 рр.

Культура	2004	2005
	Надійшло, т	%	Надійшло, т	%
Пшениця - всього	514060	100,0	419765	100,0
у т. ч. тверда	5574	1,1	15505	3,7
2 клас	894	0,2	-	-
3 клас	3736	0,7	2105	0,5
4 клас	793	0,2	13400	3,2
5 клас	151	0,0	-	-
у т. ч. м'яка	508486	98,9	404260	96,3
1 клас	262	0,05	-	-
2 клас	643	0,1	-	-
3 клас	185003	36,4	112026	26,7
4 клас	129191	25,1	112010	26,7
5 клас	12530	2,4	12687	3,0
6 клас	180536	35,1	166667	39,7
Ячмінь - всього	200118	100,0	220256	100,0
у т. ч. пивоварний	85392	42,7	87050	39,5
1 клас	11802	5,9	1666	0,8
2 клас	69162	34,6	82970	37,7
у т. ч. товарний	114726	57,3	133206	60,5
1 клас	68	0,03	520	0,2
2 клас	678	0,3	-	-
3 клас	113980	56,9	120069	54,5
Кукурудза - всього	668975	100,0	643763	100,0
1 клас	14093	2,1	-	-
2 клас	28	0,0	14980	2,3
3 клас	636555	95,2	617875	96,0

Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики у Київській області.

Так, майже відсутнє надходження зерна сильних сортів пшениці, якій відповідають вищий, перший і другий класи. Частки останніх у структурі надходжень м'якої пшениці відповідно дорівнювали у 2004 р. 0,05 та 0,1 %, а у 2005 р. наближалися до нуля.

При погіршенні якісного складу вирощеного зерна нині чітко простежується втрата залежності між якістю та ціною продажу. За цих умов у зерновиробника немає стимулу вирощувати високоякісне зерно. Отже, одним з основних напрямів підвищення якості вітчизняного зерна, поряд з впровадженням інтенсивних технологій його вирощування, повинна стати розробка системи дієвих мотиваційних заходів.

Досвід провідних країн світу та практика вітчизняних підприємств свідчать, що одним із перспективних напрямів розвитку ринку зерна в умовах глобалізації економіки та посилення конкуренції як з боку іноземних конкурентів, так і більш потужного переробного сектора є створення інтеграційних об'єднань. Доцільно створювати маркетингові зернові кооперативи на районному рівні у формі багатофункціонального утворення. Основними завданнями такого кооперативу мають бути: сушіння, доочищення, калібрування, сортування зерна, організація його товароруху; запровадження комплексної системи контролю якості зернових на всіх стадіях вирощування зерна; моніторинг зернового ринку, організація маркетингових досліджень і розробка пропозицій щодо подальшого ведення бізнесу; вибір оптимальних каналів реалізації зерна та (за бажанням члена кооперативу) централізований збут зерна; планування зерновиробництва з урахуванням особливостей зміни попиту та можливостей членів кооперативу; забезпечення комунікаційної політики, налагодження зв'язків з іншими суб'єктами ринку, представництво; запровадження інновацій у сільськогосподарське виробництво шляхом розповсюдження продуктивніших сортів, засобів агрохімії та технологій вирощування; захист майнових і соціальних прав членів кооперативу; розподіл і страхування ризиків, пов'язаних із вирощуванням та реалізацією зерна.

Аналіз рівня розвитку інфраструктури зернового ринку свідчить, що недостатньою мірою виконується ряд таких важливих функцій як страхування (пояснюється незбалансованістю інтересів страхувальників і страховиків), фінансово-кредитне забезпечення (рівень прибутковості сільськогосподарського виробництва не здатний забезпечити розширене відтворення). Подальшого розвитку потребує інформаційно-аналітична складова інфраструктури як важливого фактора забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних зерновиробників у глобальному середовищі. Поділяючи думку вітчизняних учених про необхідність створення єдиної комп'ютеризованої інформаційної системи, пропонуємо сформувати її за такими напрямами: система агротехнічної інформації, система ринкової інформації, система довідникової інформації (рис. 3).

Рис. 3. Комплексна інформаційна система обґрунтування управлінських рішень учасниками зернового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Така комплексна інформаційна система має бути доступною для всіх учасників зернового ринку, що можливе при її розміщенні в інформаційній мережі Інтернет, як один із сайтів Міністерства аграрної політики України на безоплатній основі. Це дасть змогу оперативно отримувати всебічну, повну, достовірну інформацію та приймати обґрунтовані управлінські рішення всіма учасниками вітчизняного зернового ринку.

Висновки

1. У сучасних умовах господарювання ринок зерна значною мірою визначає функціонування інших сільськогосподарських і продовольчих ринків країни, тому удосконалення організаційно-економічних засад його розвитку зумовить піднесення не лише зернового виробництва, а й агропродовольчого комплексу в цілому.

Зерновий ринок як система соціально-економічних відносин і взаємозв'язків між суб'єктами господарювання та сукупність інституційних структур розвивається під дією важелів економічного регулювання та інститутів організаційно-інформаційного забезпечення. Розробка цих складових повинна здійснюватися з урахуванням зміни форм власності та господарювання. Дієві інструменти організаційно-економічного механізму впливають на кон'юнктуру ринку й через неї побічно на виробників і споживачів продукції, що в кінцевому рахунку дозволить забезпечити стабільний розвиток регіональних ринків та формувати раціональні міжрегіональні зв'язки між суб'єктами ринку.

2. Характерними особливостями нинішнього етапу розвитку зерновиробництва країни є недосконалість фінансово-кредитної системи та економічних відносин між суб'єктами ринку, погіршення матеріально-технічного забезпечення товаровиробників галузі та їх фінансового стану, а також поява тіньових каналів реалізації. Вивчення структури реалізації зерна дозволило встановити, що 72 % продукції продається за "іншими каналами".

Зберігається диспаритет цін на зерно і сільськогосподарську техніку, що зменшує можливості оновлення матеріально-технічної бази виробництва, придбання в достатніх обсягах добрив, засобів захисту рослин, проведення у повному обсязі агротехнічних робіт. Як наслідок, це викликало різке зниження прибутковості (рівень рентабельності виробництва зерна знизився з 62,3 % у 2000 р. до 3 % у 2005 р.)

3. Зерновиробництво Київської області є важливою складовою вітчизняного ринку зерна, оскільки за своїм ресурсним потенціалом воно здатне забезпечити найвищий рівень продуктивності зернових при мінімальних витратах виробництва. Так, сільськогосподарськими виробниками області у 2005 р. було вироблено 22,7 млн. ц зерна, або 6 % від загального обсягу виробництва галузі, що досягнуто за рахунок вищого рівня врожайності, ніж у середньому по країні.

Розрахунки беззбиткового порогу виробництва зерна в регіоні свідчать, що нині прибутковість товаровиробників при існуючій структурі витрат буде досягнута, якщо врожайність перевищуватиме 27,6 ц/га.

4. За результатами аналізу пропозиції зерна в досліджуваному регіоні встановлено, що у структурі виробництва зернових переважають озима пшениця, ярий ячмінь та кукурудза. Доведено, що розширення посівних площ під кукурудзою є економічно виправданим, оскільки протягом 2000-2005 рр. попит на кукурудзу зростає і забезпечує стійкі врожаї. За розрахунками економічно вигідним для зерновиробників є також вирощування озимої пшениці.

Перспективний розвиток зернової галузі регіону доцільно забезпечити шляхом оптимального поєднання виробництва високоприбуткових видів зерна з такими, які незалежно від погодних чинників здатні забезпечити стійкі врожаї за умови обов'язкового додержання науково обґрунтованих засад агротехніки їх вирощування.

5. Характерною особливістю попиту на зерно та продукти його переробки є зменшення обсягів закупівель зерна на кормові цілі внаслідок занепаду галузі тваринництва та під впливом сукупності економічних і демографічних чинників. Так, у 2005 р. ємність ринку фуражного зерна Київської області порівняно з 2001 р. знизилася на 25,9 %.

Відповідно до прогнозу оптимізації товарної пропозиції зерна та продуктів його переробки на основі науково обґрунтованої потреби кінцевих споживачів, для досягнення збалансованого функціонування ринку зернової продукції необхідно забезпечити виробництво зернових у обсязі 2350,8 тис. тонн.

6. Характерною ознакою регіонального зернового ринку є нестабільність пропозиції внаслідок підвищеної чутливості зернових культур до погодних умов. Для згладжування подібних коливань необхідно формувати у межах області стабілізаційний фонд, основне призначення якого - формувати запаси зерна і продуктів його переробки для уникнення різких коливань кон'юнктури ринку. Із використанням таблиць розподілу ймовірності за Стьюдентом визначено оптимальний стабілізаційний фонд зерна для Київської області у розмірі 200 тис. тонн.

7. На підставі аналізу якісної структури вирощеного зерна виявлено стійку тенденцію погіршення якісних показників та втрату залежності у функції ціна-якість. У 2005 р. були майже відсутні надходження зерна вищого, першого і другого класу. З метою підвищення заінтересованості сільськогосподарських товаровиробників у виробництві високоякісної продукції доцільно передбачити надбавки (знижки) до ціни, з урахуванням економії (перевитрат) коштів при переробці чи споживанні зерна високої (низької) якості. Розробка обґрунтованого механізму стимулювання виробництва вимагає об'єктивної й достовірної оцінки якісних показників та їх уведення до річної звітності сільськогосподарських підприємств.

8. Учасники ринку зерна діють в умовах високого ризику внаслідок недостатнього розвитку таких елементів ринкової інфраструктури як кооперативні формування, маркетингові аналітичні центри, інформаційні системи. Для ефективної роботи зернового ринку доцільно сформувати доступне й оперативне інформаційне забезпечення щодо цін, обсягів виробництва і продажу, запасів і т. д.

З урахуванням можливостей виробничого потенціалу галузі та перспектив вступу України до СОТ, постає потреба розробки заходів щодо стимулювання та підтримки зовнішньоекономічної діяльності. З метою забезпечення інформованості учасників ринку зерна доцільно створити на державному рівні комплексну інформаційну систему й оперативно поповнювати банк даних за такими підсистемами: агротехнічна інформація (агротехнічна характеристика зернових, інноваційні розробки щодо вирощування, зберігання й переробки зернових, обмін досвідом, знаннями, технологіями), довідникова (словник термінів, одиниці виміру, методи і моделі обробки інформації та прийняття рішень), ринкова (кон'юнктура внутрішнього ринку зерна, суб'єкти виробничої та ринкової інфраструктури, кон'юнктура світового ринку зерна, правила СОТ щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності).

Для сприяння зовнішньоекономічній діяльності доцільно створити експортні об'єднання ? асоціацій зернових кооперативів на обласному та міжобласних рівнях за участю держави. Ці заходи забезпечать передбачуваність і контрольованість експорту зерна, спрощення процедури виходу на зарубіжний ринок та сприятимуть зміцненню позицій вітчизняної зернової галузі на світовому ринку.

10. Встановлено, що зерновому ринку властиві ознаки монополістичної конкуренції, де основним критерієм диференціації зерна є його вид і напрям споживання, з елементами олігопсонії / монопсонії. За розрахунками понад 70 % ринку борошна й комбікормів контролюється трьома підприємствами. Подібна ситуація виникла на ринку послуг із зберігання зерна. Відповідно ціна на зерно переважно визначається покупцями. За таких умов одним із перспективних напрямів розвитку зернової галузі є поглиблення у ній інтеграційних процесів.

З метою удосконалення економічних відносин між суб'єктами ринку на регіональному ринку зерна доцільно створити зернові маркетингові кооперативи - об'єднання сільськогосподарських виробників, елеваторів, представників збутових фірм, що зумовить прояв ефекту синергізму. Основними функціями маркетингового кооперативу можуть бути: аналітична (моніторинг і дослідження ринку), інноваційна (пошук і сприяння розповсюдженню нових ефективних технологій виробництва зерна), фізична (сушіння, доочищення, сортування зерна), збутова (вибір оптимальних каналів збуту й безпосередньо реалізація зерна), комунікаційна (налагодження комунікаційних та інформаційних каналів), контролююча (організація системи комплексного управління якістю у всіх ланках виробничого процесу і товароруху зерна, планування діяльності, контроль маркетингу). Створення маркетингових кооперативів дасть змогу знизити ризик, пов'язаний із коливанням цін, за рахунок досягнення прогнозованості збуту зерна впродовж року та забезпечити регулярність його поставок кінцевим споживачам.

Основні публікації автора за темою дисертації

1. Бистрова І.О. Зерно України та його місце на світовому ринку // Вісник аграрної науки. - 2005. - № 7. - С. 78-82.

2. Бистрова І.О. Аналіз конкурентного середовища зернового ринку // Вісник аграрної науки. - 2007. - № 1. - С. 61-64.

3. Бистрова І.О. Вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність товаровиробників зернового комплексу // Вісник аграрної науки. - 2006. - № 5. - С. 69-73.

4. Бистрова І.О. Державне регулювання ринку зерна у розвинутих країнах // Вісник аграрної науки. - 2004. - № 9. - С. 73-76.

...