Господарська культура як фактор сучасного суспільного відтворення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Господарська культура як фактор сучасного суспільного відтворення

Броницький Олександр Миколайович

Харків - 2007

Анотація

господарський культура економічний відтворення

Броницький О.М. Господарська культура як фактор сучасного суспільного відтворення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2007.

У роботі обґрунтовано основні мегатенденції суспільного відтворення у сучасному світі. Показано суперечливість, нерівномірність та нестійкий характер відтворювального процесу в умовах глобалізації. Зроблено висновок стосовно актуалізації господарської культури у досягненні сталого економічного розвитку.

Розкрито зміст господарської культури, показана її відмінність від економічної культури. Обґрунтовано неминучість виникнення негативних для суспільства наслідків при домінуванні цінностей економічної культури. Зроблено висновок щодо актуалізації ролі господарської культури у вирішенні основних проблем сучасності.

Доведено, що успіх ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах залежить від обраного країною типу переходу: інверсійного чи медіаційного.

Ключові слова: відтворення, економічне зростання, сталий економічний розвиток, економічна культура, господарська культура, цінності культури, господарюючий суб'єкт, власник, господар.

Аннотация

Броницкий А.Н. Хозяйственная культура как фактор современного общественного воспроизводства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2007.

В работе обоснованны основные мегатенденции общественного воспроизводства в современном мире. Показаны противоречивость, неравномерность и неустойчивый характер воспроизводственного процесса в условиях глобализации. Сделан вывод относительно актуализации хозяйственной культуры в достижении устойчивого экономического развития.

Усложнение системы общественного воспроизводства к началу XXI века обуславливает потребность обновления методологии исследования. Как сложный, многомерный процесс воспроизводство следует анализировать через хозяйство. Именно рассмотрение через призму хозяйства дает возможность адекватно оценить влияние глобализации на становление новой системы разделения труда, мотивации и ценностей в условиях локального многообразия национальных воспроизводственных систем.

Раскрыто содержание хозяйственной культуры, показано ее отличие от экономической культуры. Обоснована неизбежность возникновения негативных для общества последствий при доминировании ценностей экономической культуры. Сделан вывод относительно актуализации роли хозяйственной культуры в решении основных проблем современности.

Предложена структура хозяйственной культуры, состоящая из ядра и окружающего его пояса. Ядро культуры включает в себя систему устойчивых представлений, ценностей, идеалов, которыми люди руководствуются в своих действиях. В значительной мере именно ядро культуры через систему базовых ценностей формирует менталитет нации. Раскрыта сущность потенциала национальной хозяйственной культуры, определяющегося ее способностью творчески адаптироваться к изменяющимся условиях.

Современное воспроизводство характеризуется ростом его неустойчивости, рискованности, что обуславливает поиск таких форм развития, которые бы смягчали или устраняли эти недостатки. Риски в современном мире превращаются из побочного в регулярно и легитимно производимый общественный продукт.

Обосновано, что безопасное и эффективное развитие общественного воспроизводства возможно только на базе новой системы ценностей, которая должна наиболее полно отражать гармонизацию взаимоотношений между людьми в процессе их совместного использования ограниченных ресурсов планеты. Показано, что в условиях глобализации растет не только взаимообусловленность экономического развития стран, но и потребность „диалога культур”.

Доказано, что успех рыночных преобразований в постсоциалистических странах зависит от выбранного страной типа перехода: инверсионного или медиационного.

Ключевые слова: воспроизводство, экономический рост, устойчивое экономическое развитие, экономическая культура, хозяйственная культура, ценности культуры, хозяйствующий субъект, собственник, хозяин.

Annotation

Bronitsky A.N. Household culture as the factor of the modern social reproduction. - Manuscript.

Thesis for the candidate degree of economic sciences by speciality 08.00.01 - economic theory and history of economic conceptions. - Kharkiv National University named after V.N. Karazin, Kharkiv, 2007.

Main megatrends of social reproduction in the modern world are grounded in the paper. The antipathy, inequality and unstable nature of the reproductive process in the conditions of globalization are shown. Conclusion is provided as to actualization of the household culture in achieving the stable economic growth.

The substance of the household culture is exposed, and the difference between the household culture and the economic culture is shown. It is proved that fatal consequences for the society inevitably arise if the values of the economic culture dominate. It is concluded that the household culture actualizes in the solution of the basic problems of the present day environment.

It is proved that success of the markets transformations in the post-socialist countries depends on country's chosen pattern of transition: inversion or mediation.

Key words: reproduction, economic growth, stable economic growth, economic culture, household culture, cultural values, economic agent, proprietor, housekeeper.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Суспільне відтворення на початку нового тисячоліття зазнає нових якісних змін. Незважаючи на бурхливий розвиток знань про навколишній світ, удосконалення продуктивних сил і небачений раніше динамізм розвитку новітніх технологій, людство стикається з надзвичайно складними проблемами: загостренням проблеми вичерпаності ресурсів та їх асиметричного розподілу, повсюдним широкомасштабним поширенням ринкових принципів господарювання і загрозою екологічного колапсу, стрімким розгортанням процесів економічної глобалізації та зростанням кола ризиків і невизначеності. Ринкова трансформація у постсоціалістичних країнах призводить до різних результатів: одні країни йдуть шляхом розквіту, інші, навпаки, скочуються у прірву маргиналізму. Нестійке, нерівномірне, загрозливе сучасне суспільне відтворення є нежиттєздатним у системі існуючих ціннісних координат ставлення до світу. За таких умов господарська культура, що несе людству новий ціннісний вибір подальшого розвитку, стає не тільки формою розв'язання багатьох глобальних протиріч, але й новим, все більш ефективним джерелом суспільного відтворення. Тому питання, які пов'язані з аналізом змісту, структури, функцій та інших аспектів господарської культури, набувають нині особливої актуальності.

Теоретичні та практичні аспекти багатогранної проблеми суспільного відтворення привертали увагу вчених у різні часи. Вагомий внесок у розробку теорії розширеного відтворення капіталістичного господарства зробили такі вчені як Л. Вальрас, Е. Денісон, Е. Домар, Дж. Кейнс, В. Ленін, В. Леонтьєв, К. Маркс, П. Самуельсон, Е. Хансен, Р. Харрод, Дж. Хікс, Й. Шумпетер та ін.

Особливості суспільного відтворення в умовах ринкових перетворень досліджують вчені-економісти постсоціалістичних країн Л. Абалкін, С. Валентей, Л. Горичева, І. Єгоров, Г. Колодко, В. Кульков, Л. Нестеров, Н. Никулін, А. Пороховський, П. Штомпка та ін.

Дослідження методологічних, методичних та прикладних проблем формування та розвитку національного ринкового господарства є об'єктом різнопланових наукових розробок вітчизняних вчених. Серед науковців, які активно займаються дослідженням проблем відтворення, виділяються О. Амоша, В. Будкін, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриценко, Б. Данілішин, П. Єщенко, Т. Злупко, Б. Кваснюк, Ю. Кіндзерський, Е. Лібанова, Г. Паламарчук, А. Чухно, Л. Яковенко та ін.

Вихідний поштовх для теоретичного аналізу господарської культури як специфічного об'єкту економічних відносин надали роботи таких вітчизняних та зарубіжних вчених як А. Антонович, М. Бердяєв, Ф. Бродель, С. Булгаков, М. Бунґе, В. Вернадський, Б. Гільдебранд, А. Допш, В. Каразін, М. Кондратьев, Ф. Ліст, А. Метлинський, С. Оріховський, Д. Піхно, Т. Прокопович, В. Рошер, П. Сорокін, Т. Степанов, Г. Шмоллер, М. Яснопольський та ін.

Серед сучасних зарубіжних авторів, у роботах яких вивчаються окремі аспекти господарської культури, слід виділити таких як Д. Белл, С. Гроф, Л. Едвінсон, М. Кастельс, М. Мелоун, А. Печчеї, Дж. Стігліц, Е. Тоффлер, Ф. Фукуяма, С. Хантінгтон, Г. Хофстеде та ін.

Велику увагу дослідженню різних проблем та аспектів господарської культури в умовах глобалізації приділяють українські дослідники Д. Богиня, В. Врублевський, Є. Головаха, В. Демент'єв, Т. Єфременко, Г. Задорожний, В. Куценко, І. Малий, В. Мандибура, В. Онікеєнко, М. Паращевин, Ю. Пахомов, Ю. Петрушенко, В. Пилипенко, Н. Приходько, М. Семикіна, Є. Суїменко, В. Тарасевич та російські вчені - О. Ахієзер, М. Гельвановський, Г. Гольц, І. Дискин, Т. Заславська, В. Іноземцев, Я. Кузьмінов, М. Мойсеєв, Ю. Ольсевич, Ю. Осипов, К. Панферов, А. Пригожин, В. Рязанов, В. Семенов, О. Субетто, Г. Сунаєва, О. Шкаратан, Ю. Яковець та ін.

У той же час досі не існує цілеспрямованих комплексних досліджень господарської культури на макрорівні, немає наукових праць, які були б спеціально присвячені закономірностям її становлення та функціонування в умовах економічної глобалізації, а також вивченню економічних передумов, механізмів та наслідків впровадження сучасної господарської культури на всіх рівнях функціонування господарчої системи в умовах ринкових перетворень. Важливим напрямком, який потребує спеціальних досліджень, є вплив господарської культури на суспільне відтворення.

Необхідність дослідження особливостей сучасного суспільного відтворення в умовах глобалізації та ринкової трансформації, обґрунтування методичних підходів до використання національної господарської культури як фактора забезпечення конкурентоспроможності економіки, визначення напрямків удосконалення соціально-економічного механізму розвитку господарської культури обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок з науковими програмами і темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності з плановою науково-дослідною темою кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна „Особливості формування соціального ринкового господарства України в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації 0103U004258), у межах якої особисто автором досліджувалися зміст і структура господарської культури й її роль у ринкових перетвореннях у постсоціалістичних країнах, та з планом науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Харківського національного економічного університету, тема „Розробка й обґрунтування системи організаційного та інформаційного забезпечення управління конкурентоспроможністю підприємства” (номер державної реєстрації 0105U006407), у межах якої особисто автором досліджувався вплив господарської культури на формування національного конкурентного середовища. Результати участі у зазначених науково-дослідних роботах, отримані особисто автором, відображені у статтях, які наведено у списку публікацій.

Метою дослідження є розробка концептуальних основ використання господарської культури як чинника сучасного суспільного відтворення та вироблення пріоритетних напрямків вдосконалення господарської культури трансформаційного суспільства задля ефективного економічного розвитку в умовах глобалізації.

Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити господарську культуру як особливий та актуальний фактор сучасного суспільного відтворення;

- виявити основні особливості, тенденції, проблеми та протиріччя сучасного відтворення;

- дати визначення господарської культури та показати цінності, які лежать в її основі;

- розкрити фактори актуалізації господарської культури в умовах цивілізаційних змін;

- дослідити структурні складові господарської культури;

- охарактеризувати основні функції господарської культури;

- проаналізувати стан господарської культури у трансформаційній економіці та визначити основні напрямки і шляхи її вдосконалення.

Об'єктом дослідження є сфера суспільного відтворення, вплив на суспільне відтворення господарської культури. Предметом дослідження є господарська культура, яка опосередковує систему соціально-економічних відносин сучасного суспільного відтворення.

Методи дослідження. Досягнення поставленої мети роботи відбувалося на основі використання взаємопов'язаних та взаємообумовлених наукових методів та підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Загальнометодологічною базою дисертації є діалектичний метод, який передбачає застосування системного підходу при аналізі проблем суспільного відтворення. На основі системного історико-логічного підходу до оцінки розширеного відтворення, використання структурно-логічних схем здійснено аналіз зміни технологічного укладу як матеріалізації господарської культури. За допомогою методу наукової абстракції, методів аналізу й синтезу, індукції та дедукції досліджено соціокультурні чинники впливу на суспільне відтворення. Філософія господарства дозволила реалізувати новий підхід і метод пізнання конкретної реальності суб'єктом, який одночасно господарює та обмірковує. Використання методів класифікації та типології дало змогу автору класифікувати чинники впливу на формування національного культурного потенціалу та функції господарської культури.

За допомогою структурного-функціонального аналізу визначено складові господарської культури. Методи експертних оцінок та соціологічних опитувань дозволили виявити та проаналізувати зміни у системі цінностей населення трансформаційних суспільств.

Науковою базою дисертації стали основні положення економічної теорії, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів з проблем відтворення, господарства, культури, розвитку людського потенціалу. В якості джерел інформації були використані закони України, дані Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження господарської культури як фактора сучасного суспільного відтворення полягає у наступному.

Вперше:

1. Дано визначення господарської культури як іманентно притаманної людській природі форми розв'язання протиріч між умовами життєдіяльності (відтворення), що постійно ускладнюються, та існуючими межами й типами господарської діяльності. Вона проявляється у системі цінностей, норм, знань, навичок, зразків поведінки, що відображають цілісну органічну взаємодію людей і природи, та реалізується через вдосконалення внутрішнього світу людини шляхом духовного освоєння універсума й створення нових цінностей людського буття.

2. Доведено, що задля реалізації імперативу виживання людства в умовах ускладнення суспільного відтворення, вичерпання потенціалу техногенної цивілізації, накопичення глобальних проблем та протиріч актуальною необхідністю й завданням суспільного розвитку стає перехід від економічної до сучасної господарської культури.

3. Висунуто та обґрунтовано наукову гіпотезу про пріоритетно-фундаментальні напрями розвитку господарської культури з метою забезпечення виживання людства у сучасних умовах:

- формування ціннісних світосприйняття та світогляду, спрямованих на вироблення нових орієнтирів господарської діяльності, що сприяють коеволюції людини і природи;

- забезпечення поступового еволюційного визрівання ціннісно-насиченого господарювання на основі діалогу культур, толерантності, усвідомлення колективної відповідальності за подальше існування людства;

- сприяння збереженню цілісності особистості через розгортання нових форм господарювання, що дозволяють гармонічно поєднувати біогенетичні та духовно-соціальні основи розвитку індивіда.

Удосконалено:

4. Визначення господарства як складної системи соціально-економічних відносин, яка виникає на основі певного способу виробництва та інкорпорує в себе соціальні, культурні й морально-етичні відносини, що уможливлюють збереження, відтворення й покращення життя людини на основі її духовного самовдосконалення, гармонізації відносин між людьми та з навколишнім середовищем.

5. Поняття потенціалу господарської культури господарюючого суб'єкта як його духовно-морального стану, цілісної характеристики, що відображає здатність суб'єкта до цінніснораціонального самовідтворення через своєчасне виявлення та розв'язання актуальних протиріч задля забезпечення його виживання та сталого розвитку.

Дістали подальшого розвитку:

6. Виокремлення та змістовне розкриття основних функцій господарської культури:

- світоглядної (формування орієнтирів господарської діяльності та встановлення обмежень при виборі прийнятних способів її здійснення);

- ціннісноутворюючої (передача, відбір і безперервне оновлення цінностей та пріоритетів суспільного відтворення);

- соціалізації (залучення до культури, прищеплення цінностей та норм господарської діяльності);

- інноваційної (стимулювання створення та впровадження новітніх технологій, які відповідають вимогам ціннісно-орієнтованого розвитку);

- інституційної (утворення норм і правил, спрямованих насамперед на забезпечення соціальної ефективності суспільного відтворення на різних рівнях господарювання).

7. Систематизація причин специфічного сучасного економічного стану України, що перешкоджають формуванню загальноприйнятного вектора господарського розвитку й консервують інверсійний стан суспільства у міжкультурному просторі, основними з яких є: відсутність суспільного договору стосовно базових цінностей, „розрив” культур усередині суспільства, різка соціальна диференціація населення, криза трудової мотивації та системи зайнятості.

8. Наукове обґрунтування протиріч сучасного суспільного відтворення, головною передумовою розв'язання яких є розвиток господарської культури, а саме: між культурою як ціннісним вибором і розвитком як універсальною метою; між економічним розвитком та зростаючим соціальним розшаруванням; між економічним зростанням і руйнуванням навколишнього середовища; між ринковою економікою як формою еволюційного розвитку суспільного виробництва та як засобом вирішення трансформаційних проблем; між посиленням міжнародної конкуренції внаслідок зростання мобільності факторів виробництва та збільшенням ступеня монополізації окремих ринків у результаті діяльності ТНК.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати і висновки дисертації полягають у тому, що в ній науково обґрунтовано нові теоретичні положення, які можуть служити основою для подальшого дослідження процесів суспільного відтворення, розв'язання накопичених протиріч та пошуку нових резервів підвищення ефективності виробництва за допомогою використання господарської культури як актуального чинника суспільного відтворення; розкрито методологічні засади підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Результати дисертації використано у навчальному процесі Харківського національного економічного університету (довідка № 86/31-144 від 06.07.07).

Положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть бути використані для вдосконалення державних програм та заходів щодо розвитку господарської культури, а також при викладанні окремих тем курсів „Економічна теорія”, „Теорія господарства”, „Філософія господарства” тощо.

Апробація результатів. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації” (м. Полтава, червень 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (м. Харків, 7-8 жовтня 2005 р.); Науково-практичній конференції „Суб'єкти господарювання в сучасній фінансово-кредитній системі України” (м. Харків, 12 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств у сучасних умовах” (м. Харків, 3-4 листопада 2006 р.); Другому міжнародному симпозіумі „Соціальна економіка у світі, що глобалізується: значення і роль в реалізації імперативу виживання людства” (м. Харків, 2006 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 9 наукових роботах загальним обсягом 6,0 д.а., з них 6 статей опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, загальним обсягом 5,5 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Повний обсяг дисертації становить 202 сторінки комп'ютерного тексту, основний зміст роботи викладено на 178 сторінках, список використаних джерел включає 230 найменувань на 19 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 11 таблиць та 8 рисунків. Робота має 5 додатків на 5 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито стан її наукового опрацювання, зв'язок з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, визначено предмет, об'єкт дослідження та його методи, подано основний зміст нових наукових положень, охарактеризовано практичне значення дослідження та наведено відомості про апробацію його результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи аналізу особливостей сучасного суспільного відтворення” розглядаються зміни, які зазнає суспільне відтворення, теоретичні підходи до розкриття поняття „господарство”, яке вміщує в себе розмаїття суспільних відносин сучасного відтворення, наводяться аргументи на користь актуалізації господарської культури як фактора розв'язання протиріч.

У дисертаційній роботі доведено, що сучасне суспільне відтворення як дуже складне та багатовимірне явище не можна всебічно і повно дослідити, використовуючи методологію будь-якого існуючого основного напрямку економічної науки.

В епоху великих технічних, технологічних та соціальних досягнень, стрімкого зростання продуктивності праці країни стикаються з обмеженістю ресурсів, їх асиметричним розподілом, нерівністю розвитку та іншими гострими проблемами. Економічна глобалізація як особливий тип соціальної самоорганізації на основі сталого локального різноманіття відображає тенденцію до єдності. Але на початку нового тисячоліття світ переживає бурхливий період розлому, розпаду, перекрою стратегічних сил, соціальних форм, економічних форм та культурних орієнтирів. Країни знаходяться у пошуку нових форм розвитку на базі нової системи цінностей, мотивів, нової системи поділу праці, її інтелектуалізації та інформатизації.

З особливими труднощами під час налагодження відтворювального процесу стикаються країни, які здійснюють перехід до ринкової економіки. Постала важлива наукова проблема національної специфіки економічного розвитку. Як свідчить досвід трансформаційних економік, ринкова форма господарства далеко не завжди виявляє свою універсальну ефективність. Тому для України, як і для багатьох інших постсоціалістичних країн, існує наукове і практичне завдання - розробка наукової проблеми специфічних особливостей функціонування ринкової економіки та її практичне втілення у національному господарстві.

У дисертаційній роботі доведено, що дослідження сучасного суспільного відтворення можливе лише за умови оновлення методології. На нашу думку, методологічним здобутком відтворювальної тематики є насамперед перехід від аналізу економіки до аналізу господарства. Оскільки всі зміни у суспільному відтворенні безпосередньо або опосередковано пов'язані з людиною, потрібно більш ретельно та ємко розглядати її роль у відтворенні в усіх вимірах. При дослідженні господарства нової „предметності” набуває людина як мета індивідуального та суспільного відтворення. Об'єктивно формується зацікавлення людини не лише у споживанні благ, але й у розширеному відтворенні. Людський розвиток „економічно сутнісно” ідентифікується з відтворенням у цілому.

Найсуттєвіші характеристики господарства зводяться, на нашу думку, до наступного.

1. Господарство ширше, глибше і більш всеосяжне, ніж економіка. Звичайно, господарство неможливе поза тим або іншим способом виробництва, але воно крім суто економічних відносин доповнюється соціальними, культурними, морально-етичними відносинами.

2. З погляду цільових орієнтацій господарство є більш цілісним та гармонічним. Воно має цілі не лише суто економічні, але й включає збереження, відтворення і покращення життя людини, а також її вдосконалення. Цільові ж орієнтири економіки направлені на досягнення певного кількісного результату, розрахованого на основі співставлення витрат та виручки. Якщо економічна діяльність приносить дохід, вона продовжуватиметься і нарощуватиметься навіть у разі негативних соціальних наслідків, викликаних такою діяльністю.

3. Суб'єкти господарства мають інші ціннісно-мотиваційні орієнтири. Вони прагнуть не лише достатнього для життєдіяльності матеріального забезпечення, але й духовно-інтелектуальних благ. У господарстві духовне тісно переплетене з матеріальним. На відміну від цього, в економіці матеріальне накопичення переважає і пригноблює духовне. Нині є всі підстави стверджувати, що ринкова економіка вступила у протистояння з системою духовно-культурних цінностей.

4. Господарство має довгострокову відтворювальну спрямованість, розраховану на тривалу перспективу; економіка ж практично більше зорієнтована на даний момент, на тактичні кроки, тоді як стратегія розвитку уявляється їй туманною і досить невизначеною. Господарство направлене на виявлення і використання людського потенціалу всіх членів суспільства, що визначає його широкі перспективи розвитку в майбутньому.

5. Господарство розглядає ширший круг інтересів людини, на відміну від орієнтації економіки виключно на інтереси економічної людини. Господарство дозволяє осягнути відносність та обмеженість матеріально-технічного й економічного детермінізму, їх нездатність змінити людину у морально-духовному смислі.

Отже, господарство у жодному разі не заперечує економіки, а вбирає й інтегрує її в себе, відображаючи весь реальний комплекс взаємодій і взаємозалежностей, які виникають у процесі відтворювання людини.

Більше того, зауважимо, що ми маємо одну й ту саму реальність, але різні підходи до її вивчення. Аналіз у межах „чистої” економіки не здатен пояснити сутність сучасного суспільного відтворення як цілісного феномену, спрямованого на всебічний розвиток людини; для цього потрібен вихід за межі економічного знання. Розгляд господарства дає змогу багатогранного, універсального пізнання змісту економічних явищ і процесів. Теорія господарства стає методологічним інструментарієм більш глибокого вивчення економіки.

У дисертаційній роботі показано, що проблеми господарської культури актуалізуються як у науковому дискурсі, так і в практиці соціально-економічного розвитку, тобто відтворення людського суспільства. Подальшої наукової розробки потребують питання визначення змісту, структури господарської культури, пошуку шляхів її формування. Найважливішим для вивчення аспектом господарської культури, на нашу думку, є система її базових цінностей, спрямованих на збереження світу і людини. Базових цінностей порівняно небагато, вони формуються на протязі дуже тривалого часу та мають універсальний характер: життя, любов, дружба, щастя, довір'я, свобода, відповідальність, справедливість, чесність та ін. Саме базові цінності визначають світосприйняття і світогляд.

Аналіз основних мегатенденцій сучасного суспільного відтворення в умовах світу, який глобалізується, свідчить, що він стає все більш крихким і нестійким. Доля світу залежить від того, чи буде наведено міст між культурою як ціннісним вибором і розвитком як універсальною метою, між національною культурною ідентичністю народів і сучасною інтеграцією, між економічним зростанням і його екологічною складовою. Перераховані вище проблеми й суперечності свідчать, що їх вирішення знаходиться у площині господарської культури, оскільки більшість з них виникла через відхід людства від господарства до економіки, звуження суті людської діяльності.

В умовах цивілізаційних трансформацій значення господарської культури як найважливішого фактору сучасного економічного розвитку надзвичайно актуалізується. Господарська культура є важливим соціальним показником розвитку суспільства і реальних перспектив, оскільки господарська культура (як і культура взагалі) є якісною характеристикою та мірою розвитку соціальності, невід'ємним атрибутом ставлення людини до природи, до інших людей і до себе самої. Господарська культура, безумовно, відноситься до фундаментальних феноменів, відображає якісну характеристику соціально-економічних відносин, в які люди вступають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання необхідних матеріальних і духовних благ.

У другому розділі „Роль господарської культури у відтворенні економічних відносин та розв'язанні протиріч” розглянуто зміст, структуру та функції господарської культури, з'ясована специфіка її реалізації у країнах, що знаходяться в стані ринкової трансформації.

Господарська культура створюється суспільством у процесі трудової діяльності через творче освоєння навколишнього та особистого світу. Найважливішим джерелом господарської культури є праця. Господарська культура - процес пошуку адекватних відповідей суспільства на проблеми, які все більше ускладнюються; це безперервний процес існування людства завдяки розвитку його здатності до розв'язання протиріч.

Обґрунтовано, що господарська культура має складну структуру, за допомогою якої вона відображає, зберігає та передає у межах кожного суспільства цінності, норми, правила тощо. Найбільш сталим, системотворчим її елементом є ядро (рис. 1). Саме воно відповідає за збереження та трансляцію від одного покоління до іншого системи найважливіших, базових цінностей, забезпечуючи таким чином національну ідентичність та історичну відтворюваність.



Рис. 1. Структура господарської культури

На відміну від ядра культури, її пояс є досить гнучким, для нього характерний процес постійної адаптації до різноманітних нових викликів, діалог з іншими культурами, інноваційна творчість.

Створення ефективної ринкової економіки можливе лише у разі розуміння сутності та використання потенціалу національної господарської культури. Вважаємо, що потенціал культури полягає у її здатності пристосовуватися до мінливих умов матеріального та духовного буття суспільства, насамперед шляхом творчого оновлення системи цінностей. Джерелом енергії розвитку сучасної економіки значною мірою є цінності, якими керується суспільство.

Господарська культура являє собою невід'ємну складову культури загалом і реалізується через основні функції, до яких, на нашу думку, відносяться світоглядна, ціннісноутворююча, соціалізації, інноваційна, інституційна (рис. 2).



Рис. 2. Функції господарської культури

У ринковій економіці господарська культура, як і культура взагалі сприяє розвитку економічної системи. Остання формується через взаємозв'язок своєї внутрішньої культури, системи інститутів і відповідної регіональної та глобальної політики. У розвинених суспільствах з ринковою економікою культура в процесі історичного розвитку певним чином спрямовувала економічний розвиток, і цей її вплив був визначальним. Зворотній вплив економіки на культуру також спостерігався, але не він був головним. Наслідком стає модифікована культура, яка виникає як результат часткової конвергенції з іншими культурами.

Вже понад півтора десятка років в Україні та в інших постсоціалістичних країнах здійснюється широкомасштабне перетворення всіх сторін суспільного життя. Проте українське господарство, як і господарство багатьох інших пострадянських країн ще не може вважатися розвиненою ринковою економікою. Ринкова трансформація в Україні знаходиться на тій стадії, коли потребує визначення характер подальшого розвитку, виявлення контурів вітчизняної економіки та її змістовної сутності, що повинна стати визначальною у ХХІ столітті. Існує істотний розрив між проголошуваними цілями реформ і реальною системою господарських інститутів, що існують. Україна нагадує сьогодні подорожнього, який ішов у певному напрямі й раптом опинився в абсолютно незнайомій місцевості, - і проблема тепер у тому, щоб визначити, як відрізнити рух вперед від руху назад, убік, по колу. У такій ситуації звернення до аналізу неекономічних чинників, насамперед до соціокультурних, котрі звичайно ігноруються в „основній течії” економічної теорії, представляється актуальним і необхідним для розуміння особливостей перехідних процесів й національної моделі української економіки, що формується.

Господарська культура транзитивного суспільства визначається тим, що, по-перше, виникає на базі командно-адміністративної (планово централізованої) системи; по-друге, нова господарська культура не може бути результатом плавного еволюційного визрівання. Розвиток взаємозв'язку між культурою і економічною системою в планово-централізованій і трансформаційній економіці пов'язаний з виникненням двох порушень безперервності: перше - при введенні системи централізованого планування, яка майже не опиралася на культуру досоціалістичної економічної системи; друге - при руйнації централізованого планового господарювання і переході до трансформаційної економіки з метою формування ринкових відносин. Цей процес ускладнюється ще й тим, що глобалізація як якісно нове, перш за все економічне явище накладає свій відбиток на трансформаційну економіку і культуру. Тому в трансформаційних до ринку економічних системах, а також і в їх господарській культурі повинні відбуватися такі зміни, яких до цього часу в історії не спостерігалися. Складність формування господарської ринкової культури у транзитивних суспільствах поки ще глибоко і всебічно не досліджувалася. У дисертаційній роботі проаналізовано лише деякі аспекти цієї проблеми, а саме, з'ясовано, які чинники визначають специфіку господарської культури в трансформаційній економіці, подано її загальну характеристику, а також обґрунтовано ряд практичних пропозицій щодо підвищення рівня господарської культури як передумови розв'язання гострих соціально-економічних проблем транзитивних суспільств.

Висновки

У дисертаційному дослідженні запропоновано комплексний підхід щодо господарської культури як найважливішого фактора сучасного суспільного відтворення. Це дозволило зробити наступні висновки та пропозиції.

1. Сучасне суспільне відтворення потрібно розглядати у площині господарства, а не економіки. Методологічно це дозволяє розширити поле аналізу до цілісної діяльності людини щодо устрою свого життя, на основі створюваної нею культури взаємовідносин з природою, суспільством та з іншими людьми. Людина у господарстві розглядається як реальна, цілісна, яка виступає творцем і господарем усіх результатів своєї діяльності - як позитивних, так і негативних.

2. Найважливішою якісною зміною суспільного відтворення є той факт, що людський, інтелектуальний та культурний капітал перетворюється на ключовий фактор економіки. Людина у цьому процесі є одночасно метою, засобом та умовою створення економічних благ. Об'єктом сучасного відтворення стає людський розвиток як сутнісна предметна галузь суспільного відтворення. Основним джерелом розвитку є потенціал національної господарської культури - духовно-моральний стан суспільства, цілісна характеристика, що відображає його здатність до самовідтворення через своєчасне виявлення та розв'язання актуальних протиріч.

3. Сучасне суспільне відтворення визначається новими мегатенденціями свого розвитку, які свідчать про фундаментальні цивілізаційні зміни. До найбільш впливових із них слід віднести наступні:

а) технологічна революція, яка має наслідком розповсюдження інформаційних та комп'ютерних технологій, новітніх засобів зв'язку, призводить до радикальних змін у виробництві, поділі праці, соціальних перетвореннях та ін.;

б) широкомасштабне поширення ринкових відносин господарювання, яке саме по собі не вирішує надзвичайно складних проблем перехідних економік. Пошук відповіді на питання, завдяки яким обставинам специфічні особливості ринкового господарства можуть ефективно функціонувати, набуває статусу наукової проблеми надзвичайно важливого практичного значення;

в) глобалізація як новітня форма економічної інтеграції, що створює тенденцію до глобальної єдності на основі зростаючого локального різноманіття. Це актуалізує процес „діалогу” національних культур, для якого характерні наступні сценарії:

- поглиблення інтеграційних процесів різних національних культур завдяки взаємопроникненню найважливішого та найціннішого в них з точки зору загальнолюдських цінностей та пріоритетів ефективного господарювання;

- знайдення нових цінностей та світоглядних орієнтацій для об'єднання зусиль країн у пошуках сценарію розвитку, який би запобігав катастрофічним для людства тенденціям;

- толерантне ставлення до особливостей прояву національних господарських культур, якщо останні не несуть у собі загрозу суспільному господарюванню та миру на планеті;

г) постіндустріалізація, що формує новий економічний порядок, який базується на нових формах розвитку особистості, котра впливає на економічний та соціальний прогрес. В умовах технічного прогресу людська поведінка визначається не лише традиційними матеріальними мотивами, але все більшою мірою постматеріальними цінностями. У системі останніх починають домінувати господарські цінності, до яких слід віднести такі, що визначають ставлення до навколишнього світу, соціальну справедливість та людський розвиток;

д) поширення невизначеності та ризиків розвитку. У сучасному суспільному відтворенні ризик стає не побічним суспільним продуктом, але таким, що виробляється регулярно та легітимно. Для пострадянських країн стан невизначеності посилюється внаслідок перебування у міжкультурному просторі, відсутності у суспільстві згоди стосовно системи базових цінностей.

4. Господарська культура відображає здатність суспільства до оновлення, до якісних стрибків у розвитку, які безпосередньо пов'язані зі змінами способів перетворення ресурсів у блага, тобто з технологічними інноваціями.

5. Сучасному суспільному відтворенню притаманна низка протиріч, розв'язання яких знаходиться у площині господарської культури і саме розвиток цієї культури в умовах глобалізації стає головною передумовою їх розв'язання. Основними протиріччями є: між культурою як ціннісним вибором і розвитком як універсальною метою; між економічним розвитком та зростаючим соціальним розшаруванням; між економічним зростанням і руйнуванням навколишнього середовища; між посиленням міжнародної конкуренції внаслідок зростання мобільності факторів виробництва та збільшенням ступеня монополізації окремих ринків у результаті діяльності ТНК; а також протиріччя самої ринкової економіки як форми еволюційного розвитку суспільного виробництва та як засобу вирішення трансформаційних проблем.

6. Специфіка сучасного економічного стану України полягає у відсутності суспільного договору стосовно базових цінностей, „розриві” культур усередині суспільства, різкій соціальній диференціації населення, кризі трудової мотивації та системи зайнятості, що не дозволяє сформувати прийнятний вектор господарського розвитку та консервує інверсійний стан суспільства у міжкультурному просторі.

7. Реалізація господарської культури здійснюється через її основні функції (світоглядну, ціннісноутворюючу, соціалізації, інноваційну та інституційну), які поступово наповнюються новим змістом: відбувається гармонізація стосунків між людьми та їх ставлення до навколишнього світу на основі сприйняття людства і природи як єдиного цілісного утворення.

8. Культура одночасно визначає і „коридор можливостей” - межі, в яких взагалі можливий розвиток суспільства, і вектор розвитку даного суспільства. Господарство, з одного боку, рухається у заданому культурою напрямку, з іншого, у цьому русі спирається на сформовані культурою засоби, духовні та матеріальні. Ядром господарської культури є етос. Етос - це генотип нації, першопричина всякого суспільства, міжцивілізаційних та внутрішньо-цивілізаційних відмінностей, соціокультурні регулятори поведінки людства, які складаються з етики, традицій, вірувань, ціннісних орієнтирів, зразків поведінки та ін.

9. Успіх ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах залежить від обраного країною типу переходу: інверсійного чи медіаційного. Інверсійний тип виникає у разі існування значного розриву між традиційною та новою (тією, яка привноситься) системами цінностей і полягає у відторгненні цієї нової системи й періодичному, маятниковому поверненні до попередніх цінностей. Такий тип переходу є неефективним для культури та руйнівним для країни. Медіаційний перехід означає поступове введення нових цінностей, еволюційне перетворення існуючих. Даний тип переходу забезпечує створення нових цінностей та конструктивний розвиток країни. Якщо переважає перший тип переходу, відбувається руйнація господарства, знищуються джерела розвитку (саме це відбувається у більшості пострадянських країн). Другий тип переходу, навпаки, створює передумови для розвитку та пристосування господарства країни до новітніх тенденцій (Китай, В'єтнам та ін.).

10. Сучасна господарська культура формується в умовах перехідного процесу, для якого характерні розпад універсальної картини світу, криза колективної ідентичності, збільшення інтенсивності субкультурної стратифікації, різка зміна ціннісних орієнтацій і т.д. Задля забезпечення виживання людства та подолання кризових явищ необхідна цілеспрямована робота по розвитку господарської культури, а саме: формування ціннісного світогляду, вироблення нових орієнтирів господарської діяльності, спрямованих на досягнення коеволюції людини і природи; забезпечення діалогу культур на основі толерантності, усвідомлення колективної відповідальності за подальшу долю людства з метою поступового еволюційного визрівання ціннісно-насиченого господарювання; сприяння збереженню та гармонічному поєднанню біогенетичних та духовно-соціальних основ розвитку індивіда через розгортання нових форм господарювання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Броницкий А.Н. Воспроизводственные тенденции в начале нового тысячелетия // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - Економічна серія. - № 668. - Х.: Видавничий центр ХНУ, 2005. - С. 11-15.

2. Броницький О.М. Господарська культура: зміст і роль у розвитку суспільного виробництва // Социальная экономика. - 2005. - № 1-2. - С. 121-143.

3. Броницький О.М. Господарська культура як фактор сучасного суспільного відтворення // Социальная экономика. - 2005. - № 3-4. - С. 90-97.

4. Броницький О.М. Актуалізація ролі господарської культури у вирішенні проблем сучасного світу // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - Економічна серія. - № 719. - Х.: Видавничий центр ХНУ, 2006. - С. 19-24.

5. Броницький О.М. Господарська культура як чинник соціалізації // Социальная экономика. - 2006. - № 3-4. - С. 36-41.

6. Броницький О.М. Господарська культура у системі конкурентоспроможності національної економіки // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - Економічна серія. - № 779. - Х.: Видавничий центр ХНУ, 2007. - Ч. 2. - С. 6-13.

Тези доповідей

7. Броницкий А.Н. Доверие в системе социально-рыночной трансформации // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава: Скайтек, 2005. - Т. 1. - С. 180-183.

8. Броницький О.М. Господарська культура як базова складова міжнародних відносин та інноваційно-структурних перетворень в Україні // Управління розвитком. - 2005. - № 3. - Х.: Вид-во ХНЕУ, 2005. - С. 131-132.

9. Броницький О.М. Господарська культура як чинник сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності // Управління розвитком. - 2006. - № 5. - Х.: Вид-во ХНЕУ, 2006. - С. 4-5.

Размещено на Allbest.ru

...