Використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Використання трудових ресурсів у

сільськогосподарських підприємствах

Замора Оксана Ігорівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету міністрів України

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор,

академік УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Терещенко Віктор Кирилович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри аграрної соціології

та розвитку села

Офіційні опоненти

доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Якуба Катерина Іллівна,

Національний науковий центр

„Інституту аграрної економіки” УААН,

головний науковий співробітник

відділу аграрної політики та сільського розвитку

кандидат економічних наук, доцент

Суліма Наталія Миколаївна,

Національний аграрний університет,

доцент кафедри аграрної економіки

Провідна установа

Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра аграрного бізнесу, м. Тернопіль

Захист відбудеться „23” січня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий „22” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в аграрному секторі економіки зумовило ряд проблем, а отже, необхідність їх глибокого дослідження з метою створення дієвих механізмів їх вирішення. Найбільш актуальною для аграрної сфери є проблема формування та ефективного використання трудових ресурсів як одного з найважливіших виробничих ресурсів економіки. Перехід до ринку загострив проблеми зайнятості і додав нові, пов'язані із структурним перетворенням сільського господарства, ціноутворенням і виникненням нових трудових відносин, обумовлених різноманітністю форм власності.

У такій ситуації дослідження ефективного використання трудових ресурсів стає вкрай актуальним. Сучасні проблеми формування і використання трудових ресурсів села вимагають подальшого теоретичного та практичного вивчення щодо регулювання чисельності сільського населення, зростання кількісних та якісних характеристик трудових ресурсів, з врахуванням таких процесів, як природний рух, міграція, економічна активність населення, рівень зайнятості, рівень продуктивності праці, конкурентоспроможність.

Проблемі вивчення умов, особливостей, основних чинників та напрямів ефективного використання трудових ресурсів приділяли і приділяють увагу такі вітчизняні вчені, як: Д.П. Богиня, О.А. Бугуцький, М.І. Долішній, С.І.Дорогунцов, Т.А. Заяць, С.М. Злупко, Є.П. Качан, М.А. Козоріз, Г.І.Купалова, Е.М. Лібанова, В.В. Онікієнко, І.Л. Петрова, М.І. Пітюлич, С.М.Писаренко, П.Т. Саблук, У.Я.Садова, Л.К. Семів, Н.М. Суліма, В.К.Терещенко, С.Ю. Трубич, М.В. Шаленко, Л.О. Шепотько, К.І. Якуба та інші. В їх працях викладені важливі аспекти проблем ринкового механізму, формування, розподілу, обміну та використання трудових ресурсів, функціонування ринку праці, управління трудовими ресурсами, соціального захисту громадян.

Дослідженню проблем використання трудових ресурсів, ринку праці і зайнятості присвячені також наукові роботи зарубіжних вчених, зокрема, Р.П. Колосової, І.С. Маслової, А. Маршалла, А.А. Никифорової, П. Самуельсона, А. Сміта, Л.С. Чижової, І. Фішера та ін.

Хоч спектр наукових досліджень використання трудових ресурсів у сільському господарстві України та окремих її регіонів значно розширився, проте в умовах реформування сільськогосподарських підприємств, розвитку інфраструктури аграрного ринку, зміни земельних відносин та форм власності виникає необхідність в додаткових теоретичних та практичних розробках. Вирішення соціально-економічних проблем села, зокрема пошук шляхів зменшення обсягів безробіття, прогнозування та регулювання неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції, нейтралізації негативних економічних та соціальних наслідків безробіття, підвищення ефективності аграрної праці, тощо стали вкрай наболілими. Постає потреба у ґрунтовному вивченні, всебічному аналізі та комплексній оцінці трудових ресурсів на регіональному та локальному рівнях.

Саме ці міркування зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування її мети, завдань, а також логіку викладення матеріалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось у відповідності з науковою тематикою кафедри аграрної соціології та розвитку села ННІ бізнесу Національного аграрного університету за темою: “Удосконалення системи самоуправління сільськими територіями” (номер державної реєстрації 0103u005379).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у поглибленні теоретичних і методологічних положень, аналізі та розробці рекомендацій щодо вдосконалення ефективності використання трудових ресурсів в умовах ринкової трансформації економіки України.

Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі задачі:

- поглибити теоретичні основи категорії „трудові ресурси” та дослідити взаємозв'язок з іншими економічними категоріями;

- визначити процес формування, розподілу, обміну та використання трудових ресурсів як основи їх відтворювального циклу;

- визначити умови та особливості формування трудових ресурсів у сільському господарстві, дослідити сільський ринок праці та дати загальну оцінку продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах;

- показати вплив нерівномірності використання фонду робочого часу та землезабезпеченості на чисельність незайнятого сільського населення;

- обґрунтувати умови розвитку самозайнятості населення;

- виявити основні напрями підвищення ефективності використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах.

Об'єктом дослідження є процеси формування та використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах. Поглиблене дослідження здійснено на матеріалах Тернопільської області.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні питання щодо формування, розподілу, обміну та використання трудових ресурсів в умовах ринкової трансформації економіки регіону.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є положення сучасної економічної теорії, методичні підходи вітчизняних та зарубіжних учених з проблем формування і використання трудових ресурсів.

Дослідження базувалися на ідеях конвенцій Міжнародної організації праці, нормативно-правових актах України, розробках науково-дослідних установ і організацій, учених-економістів, соціологів, демографів та інших.

Методами експертного, критичного аналізу та теоретичного узагальнення уточнено визначення поняття „трудові ресурси”; методами системного аналізу, статистичного спостереження та фінансово-економічного аналізу здійснена оцінка сучасного стану трудових ресурсів та ефективності їх використання в сільськогосподарських підприємствах. В дослідженні також були використані методи: графічний і табличний (для визначення тенденцій зміни показників використання трудових ресурсів); ряди динаміки та відносних величин (при дослідженні змін рівня зайнятості та безробіття в сільському господарстві); аналізу і синтезу (при оцінці стану ринку праці); статистичне групування (для визначення впливу на продуктивність праці окремих показників); економіко-математичне моделювання, реалізоване за допомогою табличного редактора (для виявлення впливу нерівномірності використання фонду робочого часу та землезабезпеченості на незайняте сільське населення); індукції та дедукції (при визначенні концептуальних підходів при формуванні стратегії розвитку самозайнятості селян); причинно-наслідковий зв'язок та абстрагування (для розробки пропозицій щодо підвищення ефективності використання трудових ресурсів).

Джерела інформації: матеріали Головного управління статистики Тернопільської області, Держкомстату України, Тернопільського обласного центру зайнятості, Тернопільської обласної ради та органів місцевого самоврядування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв'язанні завдань, пов'язаних з підвищенням ефективності використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах, а саме:

вперше: трудовий ресурс праця сільськогосподарський

розроблено економетричну модель залежності зайнятості сільського населення від сезонності використання трудових ресурсів та рівня їх землезабезпеченості (С. 10-11);

удосконалено:

методику оцінки тенденцій формування та використання трудових ресурсів села, яка враховує демографічні процеси та зайнятість у регіоні, рівень безробіття, структуру ринку праці, розвиток соціальної інфраструктури, привабливість нових форм господарювання та форм власності (С. 6-10);

систему формування та розвитку самозайнятості сільського населення, шляхом активізації політики підвищення привабливості сільськогосподарського виробництва та поліпшення умов проживання на селі, реалізуючи різноманітні соціально-економічні заходи (С. 11-12);

дістали подальший розвиток:

тлумачення соціально-економічної категорії “трудові ресурси”, яке враховує не тільки кількісно-якісну характеристику структури населення, а і взаємозв'язки з виробничими відносинами, тенденції соціально-політичного розвитку, демографічну ситуацію, національні традиції, чисельні соціокультурні фактори, специфіку відтворення сільського населення (С. 5);

концепція відтворення трудових ресурсів, яка враховує підвищення ролі ринку праці, що дозволяє ґрунтовніше розглянути процес обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих засобів, необхідних для відтворення трудових ресурсів (С. 5-6);

організаційно-економічні рекомендації, спрямовані на підвищення ефектив-ності використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах, з урахуванням посилення їх ролі та місця у розвитку економіки країни (С. 12-13).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють базу для вирішення проблем формування, розподілу, обміну та підвищення ефективності використання трудових ресурсів, соціального захисту населення на селі, що має велике економічне та соціальне значення.

Результати дослідження можуть бути використані фахівцями, що займаються вирішенням соціально-економічних проблем села, при складанні обласної та районних програм зайнятості населення, його професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки, при розробці та обґрунтуванні регіональної політики у сфері соціально-трудових відносин, а також соціального захисту населення.

Наукові та практичні результати дисертаційного дослідження використані Тернопільським обласним центром зайнятості (довідка №ОЦ - 08/2479) при підготовці проекту Програми зайнятості населення Тернопільської області на 2006/2007 рік, у навчальному процесі Тернопільського комерційного інституту (довідка №316 від 03.07.2006 р.) та Бережанського агротехнічного інституту (довідка № 308 від 20.06.2006 р.). Висновки та пропозиції, запропоновані в дисертації, знайшли практичне застосування в товаристві з обмеженою відповідальністю „Вербів” Бережанського району Тернопільської області (довідка № 101 від 10.08.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Сукупність отриманих наукових результатів і практичних рекомендацій, одержаних в дисертаційній роботі, є особистими розробками і повністю належать автору. Вони характеризують підхід здобувача до розв'язання важливого наукового завдання розробки теоретико-методологічних засад та концептуальних положень підвищення ефективності використання трудових ресурсів і створення більш ефективного механізму їх формування, регулювання та управління.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися, обговорювалися на: науково-практичній конференції „Актуальні проблеми вдосконалення підготовки фахівців аграрного сектора економіки (м. Київ, НАУ, 7 листопада 2002 р.), науково-практичній конференції „Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, НАУ, 2 квітня 2004р.), науково-практичній конференції „Інвестиційна політика України: проблеми теорії і практики” (м. Київ, Національний авіаційний університет, 21-22 жовтня 2004р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, НАУ, 8-9 квітня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 статей у фахових виданнях, обсягом 1,28 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Основний зміст дисертації викладено на 178 сторінках друкованого тексту. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 175 найменувань, містить 40 таблиць, 11 рисунків та 12 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Методологічні основи використання трудових ресурсів” розглянуто соціально-економічну суть, кількісні та якісні параметри категорії „трудові ресурси”, проведено системний аналіз суті і компонентної структури трудових ресурсів з нових теоретико-методологічних позицій, що враховують сучасні тенденції його відтворення і глибоке вивчення механізмів їх формування, залучення у виробництво і забезпечення ефективного використання як в цілому по області, так і окремо на підприємствах. Розкрито методичні підходи до визначення ефективності використання трудових ресурсів.

Трудові ресурси розглядаються нами як соціально-економічна категорія, яка, з одного боку, відображає рівень розвитку продуктивних сил, а також їх кількісну, якісну характеристику та структуру, тобто розподіл на працездатне та непрацездатне населення, з іншого, ? характеризується складною системою взаємозв'язків з виробничими відносинами, тенденціями соціально-політичного розвитку, демографічними, національними традиціями, численними соціокультур-ними факторами і відтворюються разом з ними. Те, що трудові ресурси є суб'єктами відносин, які складаються в процесі їхнього формування, розподілу, обміну та використання і одночасно є суб'єктами управління, що виражається, зокрема, в державному регулюванні розподілу та перерозподілу трудових ресурсів, підготовки кадрів, забезпечення зайнятості і т.п. зумовило необхідність розглядати їх і як обліково-статистичний показник і як економічну категорію воднораз.

Досліджувати відтворення трудових ресурсів слід як чотирифазний процес.

Перша фаза формування трудових ресурсів у певному кількісному та якісному виразі. Це початковий етап відтворювального процесу і відіграє в ньому вирішальну роль, оскільки саме ця фаза визначає розвиток усіх наступних. Розширення ринкових відносин вносить нові моменти в процес формування трудових ресурсів, зміщуючи центр ваги на якісне його вдосконалення, підвищення рівня загальної та професійної підготовки кадрів, на зростання соціальної і трудової активності.

Розподіл за основними сферами та галузями суспільного виробництва друга фаза відтворення, в якій відбувається адаптація трудових ресурсів. На цій стадії вирішуються такі завдання: соціально-демографічного і професійно-кваліфікацій-ного розподілу; розподілу трудових ресурсів за сферами матеріального та нематеріального виробництва, а також за підприємствами різних форм власності; розподіл за робочими місцями на підприємствах, в організаціях і т. д. Зміни в структурній перебудові економіки, стали причиною значного перерозподілу трудових ресурсів між виробничою і невиробничою сферами. Цю тенденцію зумовили негативні процеси: спад виробництва в багатьох галузях, значні галузеві розбіжності в рівні оплати праці, хронічна заборгованість з її виплатою тощо.

Наступний етап у відтворенні трудових ресурсів обмін. З переходом до ринкових відносин виникла необхідність у поглибленому аналізі стадії обміну, оскільки його значення у відтворювальному процесі істотно зросло. Це пов'язано з підвищенням ролі ринку праці у використанні трудових ресурсів. Ринок праці розглядаємо як складну систему відносин щодо обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили, і розміщення працівників у системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва і обігу, забезпечуючи нормальний процес відтворення і використання праці.

Використання (реалізація) трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва є заключною фазою в процесі відтворення. Використання трудових ресурсів тісно пов'язане з його формуванням і розподілом. Чим раціональніше розподілені трудові ресурси в розрізі окремих територій і галузей, тим значнішим може бути результат, досягнутий від використання однієї й тієї ж величини сформованих трудових ресурсів. Тому етап використання трудових ресурсів є показником ефективності фаз його формування, розподілу та обміну. Одночасно використання трудових ресурсів здійснює досить активний зворотний вплив на процеси формування, розподілу та обміну, диктує їм свої вимоги, створює нові стимули для їх удосконалення. Для підвищення ефективності реалізації трудових ресурсів ключова роль відводиться формам їх використання ? екстенсивній та інтенсивній. Екстенсивна форма передбачає залучення до господарського обігу його кількісної складової, а інтенсивна - характеризується введенням якісної складової трудових ресурсів

В методиці оцінки використання трудових ресурсів в сільськогосподарських підприємствах, поряд з традиційними методами кількісного вимірювання та визначення якісних змін трудових ресурсів, нами визначено залежності рівня безробіття від демографічних та виробничо-економічних чинників на основі статистично-математичних методів: матричний метод, метод Фішера, Стьюдента.

У другому розділі „Сучасний стан використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах” на матеріалах Тернопільської області проаналізовано використання трудових ресурсів села в умовах реформування аграрних відносин. Окреслено основні тенденції формування й економічної ефективності використання трудових ресурсів у реформованих сільського-подарських підприємствах.

Структуру трудових ресурсів і зайнятості сільського населення області визначено з врахуванням великої кількості взаємопов'язаних і взаємозалежних чинників, інтенсивність дії яких обумовлена часом. Динаміка природного руху в Тернопільській області за 1990 - 2005 рр. свідчить про стійку тенденцію до зниження народжуваності і зростання смертності. Різко зросла різниця між показниками, що характеризують народжуваність, смертність, і природний приріст міського і сільського населення. Так, з 1990 р. по 2005 р. чисельність народжених на 1000 осіб в області скоротилася від 14,2 до 9,9, у тому числі серед міського населення - від 16,5 до 10,6, а серед сільського - від 12,6 до 9,4. Смертність зросла по всьому регіону від 12,8 до 15,1, зокрема серед міських жителів - від 7,9 до 10,4 і серед сільських - від 16,3,0 до 18,6. Внаслідок природний приріст усього населення скоротився від 1,4 до - 5,2, аналогічно міського - від 8,6 до - 0,2, сільського - від - 3,7 до - 9,2. Починаючи з 1992 р., в області постійно спостерігається природне скорочення. В результаті цих змін природний приріст усього населення 1990 - 2005рр. скоротився від 1,6 до - 5,2. Природне скорочення сільського населення, прямі (депопуляційні) втрати селян у 1990 - 2005 рр. в цілому по області склали 44,9 тис. чоловік.

Не менш важливим чинником, який впливає на стан демографічної ситуації у селі є міграційні процеси. Серед областей України Тернопільщина має один з найвищих показників міграційної активності. Щодо структури міграційних потоків, то в сільській місцевості переважає внутрішньо-регіональна міграція. Однак, статистична інформація не є достовірною, оскільки не відображає приховану міграцію, яка проявляється у вибутті трудових ресурсів на роботу до інших областей та країн без юридичного оформлення громадянства.

Звичайно, зменшення чисельності сільського населення вплинуло на якісну його структуру. В складі всього трудового потенціалу села, як у минулому, так і тепер, вагоме місце належить працездатному населенню, на долю якого припадає 46 відсотків. Вікова структура сільського населення має нахил у бік старших вікових груп, що за своїми фізіологічними характеристиками не впливають на процес відтворення населення. Мала частка населення (8,8%) віком від 16 до 28 років у складі всього населення регіону свідчить про незадовільний демографічний стан в області, оскільки молоде населення є основою самовідтворення людності та основною продуктивною силою.

Для села Тернопільської області характерні незадовільні соціально-культурні і побутові умови життя, низький рівень доходу сільських жителів, низька платоспроможність селян, погіршення їхнього здоров'я та освітнього рівня, старіння села.

Використання трудових ресурсів розглядається у двох площинах: це, по-перше, розподіл їх за видами зайнятості, тобто як працездатних і непрацездатних, зайнятих у різних галузях, домогосподарствах і безробітних (за методологією МОП) і, по-друге, ефективність використання їх у сільському господарстві та інших галузях економіки.

Трансформування аграрного сектора, а особливо земельна реформа, призвели до зміни структури зайнятості населення. У зв'язку з переливом трудових ресурсів в особисті селянські та фермерські господарства частка зайнятих в цих сферах значно зросла. Найбільша кількість зайнятих у сільськогосподарському виробництві Тернопільської області працює в особистих підсобних господарствах - 124,6 тис. осіб, 20,5 тис. осіб - в сільськогосподарських підприємствах, 3,065 тис. осіб - в фермерських господарствах.

Ринок праці в Тернопільському регіоні характеризується вищою економічною активністю сільського населення, ніж міського. У сільській місцевості області у 2005 р. чисельність економічно активного населення збільшилась на 97,6 тис. осіб, порівняно з 2003 р. і становила 285,2 тис. осіб, або 61% всього населення. Анало-гічний показник по Україні за аналізований період свідчить про малу частку сільського економічно активного населення - 29,6 відсотків. Така сама тенденція щодо зайнятості економічно активного населення загалом, в тому числі у сільській місцевості характерна для ринку праці (табл.1). Рівень зайнятості сільського населення Тернопільської області в 2005р. зріс порівняно з 2003 р. і становив 59,1%.

Внаслідок певної недосконалості законодавства України про зайнятість та підприємництво невиправдано зростають обсяги сільського безробіття. За останні шість років (2000 - 2005) чисельність зареєстрованих безробітних селян зросла в 2,7 раза, а міських, навпаки, зменшилась у 2 рази. У 2005 р. на обліку в центрах зайнятості перебувало 42558 безробітних, з них селян - 28434 осіб, що складає 66,8% їх загальної кількості. Показниками безробіття є тривалість незайнятості та тривалість пошуку роботи. У переважній більшості безробітних тривалість безробіття не перевищує один рік, середня незайнятість триває від 8 до 12 місяців. Це призводить до великих втрат людських ресурсів.

Таблиця 1

Розподіл населення України, у тому числі Тернопільської області, за економічною активністю

Категорія	Україна	Тернопільська область
	2003 р.	2005р.	2003 р.	2005 р.
Економічно активне населення, всього, тис. осіб	22614,2	20481,7	430,5	467,4
в т. ч. сільське, тис. осіб	6426,3	6071,0	187,6	285,2
%	28,4	29,6	43,5	61
зайняте населення, всього, тис. осіб	20554,7	18886,5	374,5	425,1
в т. ч. сільське, тис. осіб	5974,6	5671,4	162,2	260,3
%	29	30	43,3	61,2
безробітне населення, всього, тис. осіб	2059,5	1595,2	56,0	42,3
в т. ч. сільське, тис. осіб	451,7	399,6	25,4	24,9
%	21,9	25	45,3	58,8
Економічно неактивне населення, всього, тис. осіб	13669,6	8410,3	385,2	340,3
в т. ч. сільське, тис. осіб	4503,1	2385,7	251,0	155,2
%	32,9	28,3	65,1	45,6

Розраховано за даними головного управління статистики Тернопільської області

Створені в процесі реформування колективної власності приватні підприємства сприяють виявленню зайвої робочої сили, причому це супроводжується підвищенням вимог до кваліфікації працівників, удосконалення технології виробництва та організації праці. Особлива увага приділяється розвитку господарств, створених на базі колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності у поєднанні з індивідуальними, сімейними і колективними формами організації праці. На базі реформованих сільськогосподарських підприємств в області створено 178 нових агроформувань ринкового спрямування: приватні (приватно-орендні) підприємства, фермерські господарства. Одночасно збережені окремі підприємства, засновані на державній формі власності.

Найбільш реальні переваги новостворених організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, як показують наші дослідження, почали проявлятися з 2005 р. стосовно продуктивності праці (табл. 2).

Аналіз рівня і темпів росту продуктивності праці в динаміці ми проводили за натуральними і вартісними показниками. У сільськогосподарських підприємствах області в 2000р. вартість валової продукції, виробленої одним працівником, становила - 1667 грн, а в 2005 - 1732 грн.

Таблиця 2

Вплив новостворених організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств Тернопільської області на продуктивність праці і трудомісткість виробленої продукції за 2005р.

	Категорії господарств
Види продукції	господарські товариства	приватні підприємства	сільськогосподарські виробничі кооперативи	міжгосподарські підприємства	державні підприємства	фермерські господарства
Вироблено валової продукції на 1 працюючого, ц
Зерно	242,1	262,12	142,66	181,09	40,94	667,79
Цукрові буряки	346,56	390,28	55,8	59,36	65,97	216,32
Приріст ВРХ	2,26	1,98	1,03	2,76	0,15	0,75
Приріст свиней	0,8	1,12	0,13	0,32	0,09	1,69
Молоко	17,9	16,13	6,55	20,72	1,08	4,31
Затрати праці на 1 ц продукції, люд.-год.
Зерно	1,9	1,91	1,86	3,07	2,65	0,89
Цукрові буряки	0,78	1,01	2,74	2,35	0,65	1,51
Приріст ВРХ	93,66	79,11	280,16	85,96	192,31	86,14
Приріст свиней	109	84,95	469,7	138,21	129,03	21,67
Молоко	9,92	9,87	16,6	5,59	13,26	4,58

Розраховано за даними головного управління статистики Тернопільської області

Аналіз трудомісткості виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах Тернопільської області свідчить про зниження затрат праці на виробництво окремих видів продукції, зокрема картоплі, кукурудзи, овочів, свинини, яловичини. Насамперед це зумовлено відчутним скороченням земельних та посівних площ, виведенням із сівозміни трудомістких сільськогосподарських культур, а також зменшенням поголів'я тварин, що характеризуються високою трудомісткістю одиниці продукції.

Сезонність сільськогосподарського виробництва зумовлює коливання потреби використання робочої сили за періодами року, що є однією з основних причин неповного використання трудових ресурсів. Аналіз показників сезонності використання трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств Бережанського району показав, що помісячні затрати праці використовувалися нерівномірно. Розмах варіації протягом року досягав двократного розміру. Коефіцієнти сезонності використання трудових ресурсів теж характеризуються нерівномірністю використання фонду робочого часу, про що свідчать коливання у різні місяці року. Так, в обстеженому товаристві з обмеженою відповідальністю „Вербів” Бережан-ського району коефіцієнт нерівномірності використання робочого часу коливається від 0,6 до 1,77.

Важливим показником, в якому відображається ефективність аграрного виробництва, є дотримання оптимального співвідношення між темпами продуктивності та оплати праці. У сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області простежується тенденція до випередження темпів зростання оплати праці відносно її продуктивності, розрахованої за валовою продукцією. Порівняння темпів зростання продуктивності та оплати праці в сільськогосподарських підприємствах регіону за досліджуваний період свідчить, що зростання продуктивності праці відставало від зростання оплати праці в 3,6 раза, в результаті чого у господарствах зменшується нагромадження, а це приводить до зменшення прибутку. За обласними показниками за 2000 - 2005 рр., коефіцієнт продуктивності і оплати праці був меншим одиниці (0,28<1).

У третьому розділі „Підвищення ефективності використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах” проведено факторний аналіз впливу нерівномірності використання фонду робочого часу та землезабезпеченості на незайняте сільське населення, на основі побудови економетричної моделі, обґрунтовано основні концепції розвитку самозайнятості населення та розроблено основні напрями підвищення ефективності використання трудових ресурсів у сільському господарстві області.

З метою розробки короткотермінового прогнозу незайнятого населення у сільськогосподарських підприємствах Бережанського району нами пропонується розглядати економетричну модель, де досліджується зв'язок між незайнятістю населення на сільськогосподарських виробництвах та незалежними факторами: нерівномірністю використання фонду робочого часу () та землезабезпеченістю (). В дисертації встановлено, що характер взаємозв'язку між функцією і відібраними факторами лінійний. Щоб врахувати такий характер взаємозв'язку та уникнути неточності, використаємо логарифмування значень змінних. Матимемо економетричну модель (формула 1):

, (1)

де ;

- чисельність незайнятого населення на сільськогосподарських виробни-цтвах;

- нерівномірність використання фонду робочого часу;

- землезабезпеченість;

- випадкова змінна, реалізація якої визначається за законом нормального розподілу, і яка характеризує вплив інших факторів на незайнятість населення в сільськогосподарському виробництві. При цьому математичне сподівання цих впливів: .

Після знаходження параметрів моделі, функція залежності незайнятого сільського населення від вищевказаних показників, має вигляд (формула 2):

(2)

За параметрами рівняння регресії можна зробити висновки: при збільшенні нерівномірності використання фонду робочого часу на 1 од. незайнятість населення на сільськогосподарських виробництвах збільшиться на 0,58 осіб; при збільшенні земельної площі на 1 га незайнятість населення на сільськогосподарському виробництві зменшується на 2,44 осіб. Тобто, зменшення незайнятості сільського населення на 1 особу відбувається внаслідок зменшення нерівномірності використання робочого фонду на 1,72 од. або при збільшенні земельної площі на 0,41 га.

На тісноту зв'язку між досліджуваними параметрами вказує коефіцієнт кореляції. Його розрахункове значення , тобто незайнятість населення на сільськогосподарських виробництвах на 79,4% пояснюється впливами нерівномірності використання фонду робочого часу та землезабезпеченості (20,6% - вплив інших факторів, які у дослідженні участі не беруть).

Економічна криза змушує роботодавців скорочувати витрати на утримання робочої сили, асоційовані із стандартними моделями зайнятості. В результаті виникає категорія менш конкурентноспроможних працівників чи пенсіонерів, до яких належать: надомники, селяни, що виконують роботу на умовах індивідуального чи сімейного підряду, тимчасові, сезонні працівники та інші. Це категорія людей по відношенню до основної групи найманих працівників є трудовим резервом, який тисне на аграрний ринок праці. Посилений інтерес до самозайнятості як до джерела прибутків (додаткових або основних) стає об'єктивною необхідністю для багатьох верств трудоактивного населення. Сприяння самозайнятості на різних рівнях управління і залучення незайнятого населення до підприємницької діяльності є одним з напрямів вирішення (принаймні частково чи тимчасово) існуючих проблем зайнятості населення.

Розвиток самозайнятості є засобом вирішення, в першу чергу, соціальних питань, а не проблем економічного зростання. Високий рівень сільського безробіття у Тернопільській області спонукає до формування нестандартної, самостійної зайнятості, яка є основною альтернативою безробіттю на селі. Тенденції росту самозайнятості та її розширене застосування в сільській місцевості пояснюються демографічними змінами. Постійне зростання чисельності осіб передпенсійного та пенсійного віку, реемігрантів, жінок з сімейними обов'язками у структурі сільського населення також сприяють збільшенню пропозицій нетипової, неформальної зайнятості на ринку праці. Крім того, збільшення чисельності безробітної молоді, яка в Тернопільській області складає 26,7% загальної чисельності незайнятих громадян, що перебувають на обліку у службі зайнятості, підсилює ріст самозайнятості.

Управлінські органи влади, служби зайнятості, фонди, громадські організації Тернопільщини намагаються скоротити безробіття, зокрема в сільській місцевості, і тому все більше підтримують та сприяють розвитку нестандартних форм зайнятості, з тим щоб зробити аграрний ринок праці адаптованим до динамічного, багатогранного та різноукладного економічного середовища. Для стимулювання та управління самостійною зайнятістю населення у сільському господарстві застосовувався диференційований, комплексний підхід, що включає в себе сукупність різноманітних соціально-економічних заходів. Їх основною метою є підвищення рівня зайнятості та доходів селян за рахунок ефективного використання робочої сили.

Основні заходи, що сприяють розширенню самостійної зайнятості населення у сільському господарстві: прискорення ринкової трансформації сільського господарства в умовах його післяреформеного функціонування; поліпшення демографічної ситуації на селі; удосконалення нормативно-правової бази; розвиток особистих селянських господарств; створення сприятливих умов для розвитку приватної ініціативи та підприємництва у сільській місцевості, як основного механізму підвищення рівня життя сільського населення; збереження діючих та створення нових робочих місць; покращання інформаційно-консультаційного обслуговування; забезпечення освітньої та професійної підготовки і перепідготовки кадрів, підвищення якості робочої сили; надання соціальних послуг зареєстрованим безробітним, запровадження механізмів партнерської підтримки розвитку соціальної сфери села за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, підприємств та організацій, розташованих у межах сільських територій, створення умов реалізації сільськими територіальними громадами повноважень з розв'язання проблем соціально-економічного розвитку населених пунктів, регулювання відпливу молоді із сільської місцевості.

На нашу думку, основою самозайнятості сільського населення є розвиток особистих підсобних господарств. В Тернопільській області таке господарство - це своєрідна система життєзабезпечення: виробництво продуктів харчування для задоволення потреб селянина та його сім'ї, формування доходу для покриття мінімальних життєвих потреб, забезпечення елементарних потреб життя. З початком формування ринкових відносин і з поглибленням аграрної кризи кількість особистих підсобних господарств стрімко збільшувалась, а кількість зайнятих, як і обсяги виробництва, зростала. Вони стали основними товаровиробниками більшості видів сільськогосподарської продукції (72,6% продукції сільського господарства).

Це зумовлено, насамперед: безсистемністю та некомплектністю розв'язання завдань аграрної реформи в України. Поряд з реформуванням відносин власності на землю та майно, запровадженням нових організаційно-правових форм господарювання не створено відповідних фінансово-економічних механізмів; ігноруванням проблем розвитку сільських територій в процесі аграрних трансформацій, відсутністю зваженої державної політики розвитку села та механізмів її реалізації; відсутністю послідовної державної політики щодо підтримки паритету цін, що зумовлює постійну нестачу фінансових ресурсів та обмежує діяльність і розвиток сільськогосподарських товаровиробників; високим монопольним тиском постачальників матеріально-технічних ресурсів на сільськогосподарських товаровиробників та відсутністю адекватного анти-монопольного захисту; повільним формуванням фінансових і кредитних відносин та утворенням установ і організацій для обслуговування аграрного сектора та сільського населення; вкрай слабкою інфраструктурою агарного ринку та відсутністю виваженої державної політики підтримки, створення і розвитку кооперативних та інших об'єднань сільськогосподарських товаровиробників; недостатнім сприянням експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів.

До найневідкладніших завдань та шляхів їх реалізації щодо регулювання соціально-економічних процесів у селі та ефективності використання трудових ресурсів, зокрема, нами віднесено: розвиток села, розвиток земельних відносин та форм господарювання, розвиток аграрного ринку, фінансове, інвестиційне забезпечення, розвиток аграрної науки і освіти.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення науково-практичного завдання щодо теоретичних і методичних основ використання трудових ресурсів в аграрному секторі. Основні висновки і результати, отримані в ході дослідження, такі:

Уточнено визначення категорії „трудові ресурси”. За цим визначенням трудові ресурси розглядаються і як обліково-статистичний показник і як економічна категорія, залежно від того, з якою метою це поняття використовується. Оскільки трудові ресурси є суб'єктами відносин, які складаються в процесі їхнього формування, розподілу обміну та використання, в сучасних умовах вони є також і суб'єктами управління, що проявляється в державному регулюванні розподілу та перерозподілу трудових ресурсів, підготовки кадрів, забезпечення зайнятості і т.п.

Аналіз підходів багатьох вчених дозволив розглядати відтворення трудових ресурсів як чотирифазний процес, який включає: формування трудових ресурсів у певному кількісному та якісному виразі; розподіл за основними сферами та галузями суспільного виробництва; обмін та використання трудових ресурсів відповідно до потреб підприємства.

Демографічні процеси в Тернопільській області відзначаються природним скороченням сільського населення. Основною причиною зменшення чисельності селян протягом 1990-2005 рр. є звуження природної основи їх відтворення в результаті наростання темпів депопуляції сільського населення (в цілому по області склала 44,9 тис. чоловік) і загостренням демографічної кризи. Зміни у якісному складі трудових ресурсів, де вікова структура працівників має нахил у бік старших вікових груп, за своїми фізіологічними характеристиками не впливають на процес відтворення населення і підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Ринок праці в Тернопільському регіоні характеризується вищою економічною активністю сільського населення, ніж міського. У сільській місцевості області у 2005 р. чисельність економічного активного населення збільшилась на 97,6 тис. осіб порівняно з 2003 р. і становила 285,2 тис. осіб, або 61% всього населення. Невиправдано зростають в Тернопільської області обсяги сільського безробіття, за останні шість років (2000-2005рр.) чисельність зареєстрованих безробітних селян зросла в 2,7 раза, що в першу чергу обумовлено скороченням обсягів виробництва у сільськогосподарських підприємствах, створенням нових форм господарювань. Проте, найбільша кількість зайнятих у сільськогосподарсь-кому виробництві припадає на особисті селянські господарства - 124,6 тис. осіб і лише 20,5 тис. осіб зайнятих в сільськогосподарських підприємствах та 3,065 тис. осіб - в фермерських господарствах. Найбільш реальні переваги новостворених форм сільськогосподарських підприємств почали проявлятися в 2005 р., де найвищі показники продуктивності праці зафіксовані в фермерських господарствах.

В роботі запропонована на основі матричного методу економетрична модель впливу нерівномірності використання фонду робочого часу та рівня землезабезпеченості на зайнятість сільського населення Бережанського району, реалізованого за допомогою табличного редактора. За результатами дослідження були розраховані коефіцієнти еластичності, які вказують на взаємозалежність досліджуваних величин. Числові значення свідчать, що при зміні нерівномірності використання фонду робочого часу на 1% незайнятість населення на сільсько-господарських виробництвах зміниться на 20,9%, і відповідно, зміна земле-забезпеченості на 1% породжує зміну відповідного фактора на 70,1 відсотка.

Сформульовані основні заходи при формуванні сучасної стратегії розвитку самозайнятості селян, що передбачають такі напрями: прискорення ринкової трансформації аграрного сектора; соціально-демографічне оздоровлення сільського населення; удосконалення нормативно-правової бази; запровадження механізмів партнерської підтримки розвитку соціальної сфери; розвиток особистих селянських господарств; організація маркетингу; поліпшення інформаційно-консультаційного обслуговування; забезпечення професійної підготовки та перепідготовки селян; розробка і реалізація спеціальних систем та програм для безробітних; організація підприємців та інших самостійно зайнятих осіб; регулювання відпливу молоді із сільської місцевості; розвиток приватної ініціативи та підприємництва; реалізація сільськими територіальними громадами повноважень з розв'язання проблем соціально-економічного розвитку населених пунктів.

Визначено основні шляхи підвищення використання трудових ресурсів у світлі реалізації аграрної реформи, зокрема через конкретизацію таких блоків як: розвиток села, розвиток земельних відносин та форм господарювання, розвиток аграрного ринку, фінансове та інвестиційне забезпечення, розвиток аграрної науки та освіти, технічне забезпечення виробництва, що втілюються через загальнонаціональну систему законодавчих норм і правил, а також міжнародних стандартів, які регулюють відносини між роботодавцями і найманими працівниками з приводу забезпечення умов сільської зайнятості та соціального захисту економічно активного сільського населення (на територіальному рівні мова йде про розмежування компетентності та відповідальності між різними гілками влади щодо регулювання сільської зайнятості); система моніторингу сільської зайнятості, яка проводиться з метою з'ясування пропорцій розподілу сільського економічно активного населення між видами та сферами економічної діяльності, визначення оптимального рівня продуктивної зайнятості працездатного сільського населення, територіальної організації структури розподілу працівників за галузями та видами економічної діяльності, а також професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ярема (Замора) О.І. Особисті підсобні господарства як вид самозайнятості сільського населення// Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2003. Вип. 62. - С. 179-181.

Ярема (Замора) О.І. Демографічні процеси відтворення трудових ресурсів у Тернопільській області// Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2004. Вип. 76. - С. 157-160.

Ярема (Замора) О.І. Регіональні особливості зайнятості населення у сільському господарстві// Агроінком. - 2005. - №5-6'. - С. 83-85.

Ярема (Замора) О.І. Продуктивність та оплата праці в аграрному секторі регіону// Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. -Вип. 97. - С. 105-109.

Замора О.І. Вплив міграційних процесів на відтворення населення// Галицький економічний вісник. - Тернопіль, 2006. - №2 (9).--С.45-50.

Замора О.І., Ярема Л.В. Використання трудових ресурсів у сільсько-господарських підприємствах Тернопільської області// Актуальні проблеми економіки. - 2006 р - №12. - С. 188-193. (Особистий внесок - розраховано основні показники ефективності використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах Бережанського району Тернопільської області, за результатами яких, виявлено вплив сезонності використання праці на зайнятість сільського населення).

АНОТАЦІЇ

Замора О.І. Використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Національний аграрний університет, Київ, 2006.

В дисертації розглянуто еволюцію поглядів на поняття „трудові ресурси” та основні фази відтворення трудових ресурсів - формування, розподіл, обмін та використання; обґрунтовані методичні підходи використання трудових ресурсів. На підставі теоретичних досліджень проаналізовано умови та особливості формування трудових ресурсів у сільському господарстві регіону, досліджені основні тенденції сільського ринку праці та дана загальна оцінка продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах.

Розроблено, на основі матричного методу, економетрична модель впливу нерівномірності використання фонду робочого часу та рівня землезабезпеченості на зайнятість сільського населення.

Обґрунтовано методологічні підходи прогнозування залучення у виробництво незайнятого сільського населення в Тернопільській області. Запропоновані концептуальні підходи при формуванні сучасної стратегії розвитку самозайнятості селян. Сформовані основні напрями підвищення використання трудових ресурсів у світлі завдань реалізації заходів аграрної реформи. Результати дисертаційної роботи впроваджені у практику.

Ключові слова: трудові ресурси, робоча сила, ринок праці, зайнятість, безробіття, регулювання, використання, самозайнятість, попит на робочу силу.

Замора О.И. Использование трудовых ресурсов в сельскохозяйственных предприятиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Национальный аграрный университет, Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию состояния трудовых ресурсов и эффективности их использования в сельскохозяйственных предприятиях Тернопольской области.

Цель диссертационной работы состоит в углублении теоретических и методологических положений, анализе и разработке рекомендаций относительно усовершенствования эффективности использование в условиях рыночной трансформации экономики Украины.

В диссертации рассмотрено социально-экономическая суть категории "трудовые ресурсы", изучены процессы формирования, распределения, обмена и обеспечение эффективного использования как в целому по области, так и в отдельности на предприятиях. Раскрыты методические подходы определения эффективности использование трудовых ресурсов. На материалах Тернопольской области проанализированы использования трудовых ресурсов села в условиях реформирования аграрных отношений. Рассмотрены основные тенденции формирования и экономической эффективности использование трудовых ресурсов в реформированных сельскохозяйственных предприятиях. Проведен факторный анализ влияния неравномерности использование фонда рабочего времени и коэффициента земельной обеспеченности на незанятое сельское население, на основе матричного метода и построения эконометрической модели, обоснованы основные концепции развития самостоятельной занятости население и разработаны основные направления повышения использование трудовых ресурсов в сельском хозяйстве области.

Трудовые ресурсы рассмотрены как социально-экономическая категория, которая отображает количественную и качественною характеристики и структуру, то есть распределение их на трудоспособное и нетрудоспособное население, а также как часть продуктивных сил. Тем не менее, трудовые ресурсы являются носителями (субъектами) отношений, которые складываются в процессе их формирования, распределения, обмена и использования. Одновременно, они являются также и субъектами управления, которое выражается в государственном регулировании распределения и перераспределения трудовых ресурсов, подготовки кадров, обеспечение занятости и т.п. А это предопределяет необходимость рассматривать трудовые ресурсы и как учетно-статистический показатель и как экономическую категорию, в зависимости от того, с какой целью эта категория используется.

Воспроизведения трудовых ресурсов следует рассматривать как четырифазный процесс, который включает: формирование трудовых ресурсов в определенном количественном и качественном выражении; распределение за основными сферами и областями общественного производства; обмен, который связан с повышением роли рынка работы в использовании трудовых ресурсов; использование трудовых ресурсов соответственно потребностям производства. Использование трудовых ресурсов тесно связанное с его формированием и распределением. Чем рациональней распределены трудовые ресурсы в разрезе отдельных территорий и областей, тем лучше будет результат, достигнутый от использования одной и той же величины сформированных трудовых ресурсов. Поэтому использования трудовых ресурсов есть показателем эффективности фаз его формирования, распределения и обмена. Одновременно использование трудовых ресурсов осуществляет довольно активное обратное влияние на процессы формирования, распределения и обмена, диктует им свои требования, создает новые стимулы для их усовершенствования.

Использование трудовых ресурсов мы анализируем в двух плоскостях, это, во-первых, распределение их по видам занятости, то есть как трудоспособных и нетрудоспособных, занятых в разных областях домохозяйствах и безработных (по методологии МОП) и, во-вторых, эффективность использования их в сельском хозяйстве и других областях экономики.

Наибольшее количество занятых в сельскохозяйственном производстве Тернопольской области работает в собственных подсобных хозяйствах - 124,6 тыс. чел, 20,5 тыс. чел - в сельскохозяйственных предприятиях, 3,065 тыс. чел - в крестьянско-фермерских хозяйствах.

Рынок труда в Тернопольском регионе характеризуется высшей экономической активностью сельского населения, чем городского. В сельской местности области в 2005 г. численность экономически активного населения увеличилась на 97,6 тыс. чел сравнительно с 2003 г. и составляла 285,2 тыс. чел, или 61% все население. Анализ уровня и темпов роста производительности труда в динамике мы проводили за натуральными и стоимостными показателями. В сельскохозяйственных предприятиях области в 2000г. стоимость валовой продукции, выработанной одним работником, составляла - 1667 грн, а в 2005 - 1732 грн. Если сравнивать с 1991г., то производительность труда ежегодно уменьшался с среднегодовым темпом близко 9 процентов. Сезонность сельскохозяйственного производства предопределяет колебание потребности использование рабочей силы за периодами года и есть одной из основных причин неполного использования трудовых ресурсов.

...