Диверсифікація виробництва в аграрній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Диверсифікація виробництва в аграрній сфері

Зоренко Олена Володимирівна

Дніпропетровськ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

МАКАРЕНКО ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ,

Дніпропетровський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

проректор з наукової роботи,

завідувач кафедри менеджменту організацій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

ЧУПІС АНАТОЛІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ,

Сумський національний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук, професор

ТУРЧЕНКО МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ,

Харківський національний технічний університет

сільського господарства імені Петра Василенка,

професор кафедри менеджменту організацій

Провідна установа: Херсонський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України, кафедра обліку і аудиту, м. Херсон

Захист відбудеться „31” січня 2007 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ - 27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ - 27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий „30” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрний сектор України має особливе значення у формуванні ефективної ринкової економіки держави. Специфіка галузі проявляється в її велетенських масштабах, особливих умовах виробництва, багатоукладності, розгалуженості об'єктів, обмеженості виробничих ресурсів. Це потребує від суб'єктів ринкового господарювання на селі дотримуватись постійного високого рівня конкурентоспроможності за рахунок чинників природного, технологічного і організаційно-економічного характеру, поглиблення і розвитку кооперації, інтеграції, підвищення концентрації виробництва, його диверсифікації.

Диверсифікація сільськогосподарського виробництва продиктована об'єктивними причинами природного і економічного порядку. Вона позитивно діє на економічну, соціальну і екологічну ефективність аграрних формувань. Через реалізацію проектів диверсифікації виробництва покращується використання землі, засобів виробництва і трудових ресурсів, завойовуються додаткові ніші ринків, стабілізується фінансовий стан сільгоспвиробників, більш повніше задовольняється попит на продукцію, роботи, послуги. Вона дозволяє краще насичувати ринки товарами, заміняти застарілі товари новими, підвищувати ефективність виробництва, використовувати ресурси більш рівномірно на протязі року, підвищувати зайнятість за рахунок нових робочих місць. Диверсифікація сприяє витісненню імпорту, більш рівномірному надходженню доходів за періодами року, збільшенню річної маси прибутку. Виходячи з цього диверсифікація виробництва вимагає особливого типу господарювання, що стимулює новації, пошук нових виробництв і ринків.

Дослідження проблеми диверсифікації виробництва в Україні відноситься до недостатньо розроблених як в теоретичному так і в методичному відношенні. Теоретичним надбанням є наукові праці: А.А. Томпсона, А.Дж.Стрикленда, І. Ансоффа, Г. Мінцберга, О.А. Бабінцевої, Г. Немченко, С. Донецької, В.Я. Семенова, А.А. Іщенка, І.Н. Красникова, В.Г.Андрійчука, М.Х. Корецького, В.А. Борисової, В.Г. Дудінова, Н.Г. Маслак, М.В. Міньковскої, М.Й. Маліка, А.В. Чупіса, А.О. Шепіцена та ін.

Разом з тим до числа питань, які потребують вирішення, відносяться вивчення економічної природи, причин виникнення і необхідних умов для оптимального використання диверсифікації виробництва з врахуванням особливостей аграрного господарювання. Потребує дослідження диверсифікація праці, асортиментна і маркетингова політика агроформувань, розвиток диверсифікації мілкотоварного аграрного виробництва, оцінка доцільності реалізації тих чи інших варіантів диверсифікації та визначення очікуваного ефекту від її застосування.

Важливість вирішення проблеми підвищення рівня диверсифікації виробництва в агроформуваннях і недостатнє її вивчення в Україні визначили актуальність, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, структуру та напрямки дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану комплексної науково-дослідної теми кафедри менеджменту організацій Дніпропетровського державного аграрного університету „Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (№ державної реєстрації 0102U005022). Особисто автором виконувався підрозділ „Розвиток диверсифікації аграрного підприємництва”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних засад та прикладних аспектів розвитку диверсифікації виробництва в агроформуваннях, розробка шляхів підвищення її ефективності, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності продукції і в цілому суб'єктів підприємництва на селі. Для досягнення визначеної мети були поставлені і вирішені наступні завдання :

узагальнення питань економічної природи, форм і видів диверсифікації в ринковій економіці;

виявлення специфіки застосування диверсифікації в аграрній сфері, формування зайнятості населення на селі та підвищення ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств;

здійснення аналізу сільськогосподарської і несільськогосподарської діяльності в складі аграрних формувань та економічної оцінки в них диверсифікації виробництва;

обгрунтування оптимальної виробничої структури, асортиментної і маркетингової політики в диверсифікованих агроформуваннях;

обгрунтування розвитку непов'язаної диверсифікації для фермерських і особистих селянських господарств регіону;

визначення оцінки доцільності і очікуваного ефекту застосування диверсифікації виробництва в аграрній сфері.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процеси формування ефективної структури виробництва і послуг сільгосппідприємств та особистих селянських господарств в умовах диверсифікації їх виробничо-комерційної діяльності.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів розвитку і підвищення ефективності диверсифікації виробництва в аграрній сфері.

Методи дослідження. Дослідження проведено із застосуванням діалектичного і системного підходу до вивчення економічних процесів, використанням законодавчих та нормативних актів органів державної влади України з питань розвитку АПК, праць зарубіжних і вітчизняних вчених з проблем диверсифікації виробництва на рівні аграрних підприємств і сільського господарства регіону. диверсифікація аграрний виробничий

У процесі роботи застосовувалися такі методи економічних досліджень: системно-структурний, що використовувався при оцінці диверсифікації в сільському господарстві, монографічний та абстрактно-логічний - при узагальненні природи, форм і видів диверсифікації, її аграрної специфіки застосування, впливу на зайнятість населення і підвищення ефективності виробництва; порівняльний і балансовий, на основі чого здійснювався аналіз сільськогосподарської і несільськогосподарської діяльності аграрних формувань; кореляційно-регресійного аналізу, за допомогою якого досліджувався зв'язок між чинниками ефективності виробництва і використанням трудових ресурсів; економіко-математичного моделювання, що використовувався при оптимізації диверсифікованої структури виробництва.

Інформаційною базою дослідження, крім названих, були офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, матеріали регіональних органів управління АПК, первинна документація сільськогосподарських підприємств і зведені дані статистичної звітності по фермерських господарствах Дніпропетровської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад ефективності функціонування механізму диверсифікації виробництва аграрних підприємств і особистих селянських господарств як системи важелів та методів забезпечення зайнятості населення та підвищення ефективності агроформувань в ринкових умовах функціонування. Основні положення наукової новизни за результатами дослідження полягають в наступному:

вперше:

- запропоновано методичний підхід до визначення левериджу диверсифікації сільськогосподарського виробництва через використання варіантів маржинального прибутку, що графічно відображується в системі координат як залежність кінцевих результатів від фактичної і запроектованої реалізації продукції в незмінних цінах та зниження постійних витрат на одиницю продукції завдяки ефекту заміщення, за методом оцінки беззбитковості господарської діяльності. При цьому слід виходити з того, що загальний балансовий прибуток по різних видах діяльності підприємства, включаючи приріст від диверсифікації виробництва, повинен зміщувати порогову межу збитковості до позитивного напрямку.

- запропоновано оцінювати ефективність диверсифікації виробництва в аграрній сфері через визначення інтегрального показника, що враховує п'ять множників. Це коефіцієнти змін до і після введення в дію проекту диверсифікації: за виробленою продукцією у вартісному виразі, фондовіддачею, собівартістю продукції, прибутком, продуктивністю праці;

удосконалено:

- визначення диверсифікації виробництва як об'єктивного економічного процесу, закономірності, що викликана ринком, конкуренцією та покликана за рахунок розширення асортименту товарів, інвестицій і ринків зробити рентабельність підприємства більш стійкою, знизити ризики господарської діяльності;

- класифікацію функцій маркетингової служби крупнотоварних сільськогосподарських підприємств, що диверсифікували виробництво, за ознаками: розробка пропозицій по поточному і довгостроковому розвитку та маркетинговими дослідженнями. Останні включають дослідження стану ринку, товарів і послуг, продавців і покупців, рекламу товарів і послуг, а також аналіз структури виробництва, ресурсного потенціалу, технологій, внутрішньогосподарських відносин, асортименту товарів та рекламної діяльності;

- обґрунтування структури диверсифікованого виробництва сільськогосподарського підприємства через кореляційно-регресійне дослідження ефективності використання трудових ресурсів;

набули подальшого розвитку:

- оцінка рівня диверсифікації аграрного виробництва на підприємствах і в адміністративних районах аналізуємого регіону через використання ентропії (невизначеність деякої ситуації та ступінь розсіювання значень її параметрів і характеристик) за класичним визначенням К.Шенона;

- обґрунтування непов'язаної диверсифікації для фермерських і особистих селянських господарств в напрямі розгортання робіт з планування і програмування сільського туризму в рекреаційних зонах регіону на засадах ресурсно-галузевого і маркетингового підходів його розвитку;

- обгрунтування параметрів структури диверсифікованого виробництва що разом з розвитком галузей рослинництва і тваринництва передбачають зростання несільськогосподарської діяльності в розмірі до 1/3 в загальній вартості валової продукції і послуг сільськогосподарських підприємств та віднесення їх законодавчо до агроформувань з фіксованим сільськогосподарським податком;

- пропозиції організації і функціонування технопарку в АПК регіону та покладення на нього додаткових функцій щодо надання фермерським і особистим селянським господарствам послуг з питань менеджменту, маркетингу, правового та інформаційного забезпечення сільського туризму.

Практичне значення одержаних результатів полягає у виробничій спрямованості теоретичних і методичних розробок, можливості розвитку диверсифікації виробництва в сільському господарстві за рахунок використання системи організаційно-економічних чинників поєднання сільськогосподарської і несільськогосподарської діяльності. Висновки та пропозиції, отримані в процесі дослідження, сприятимуть більшому розповсюдженню явища диверсифікації, подоланню дефіцитності фінансових коштів, необхідних для ведення основного виробництва. Отримані теоретичні результати щодо економічної природи диверсифікації в сільському господарстві, причин виникнення і умов необхідних для її оптимального використання в ринковому господарюванні використовуються в навчальному процесі кафедри менеджменту організацій Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні дисциплін „Організація виробництва в аграрних формуваннях”, „Економіка та організація інноваційної діяльності”(довідка № 15-11-18 від 28.06.2006р.). Розроблені пропозиції щодо організації технопарку в АПК Дніпропетровської області та напрямів проведення аналізу і планування сільського туризму як конгломератної диверсифікації фермерського і присадибного господарювання запропоновано до використання Головному управлінню агропромислового розвитку облдержадміністрації (довідка № 15-67 від 4.09.2006р.). Рекомендації щодо функцій маркетингових служб диверсифікованих сільгосппідприємств, механізму прогнозування, створення і використання нового продукту, методичних підходів оцінки ступеню диверсифікації та її економічної ефективності запропоновано до використання аграрним формуванням Юріївського району Дніпропетровської області (довідка № 18 від 13.09.2006р.). Результати дослідження можуть бути також використані Міністерством аграрної політики, районними і обласними управліннями сільського господарства інших регіонів України при внесенні законодавчої ініціативи щодо фіксованого податку диверсифікованих агроформувань, розробці економічних програм і проектів сільського розвитку сільськогосподарського виробництва та обгрунтуванні ринкової стратегії розвитку конкурентоспроможності організаційно-правових форм господарювання на селі.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною працею.Усі наукові результати дослідження отримані автором особисто. У роботі викладено авторський підхід до вивчення проблеми диверсифікації виробництва в аграрних формуваннях та обгрунтовано шляхи її розвитку і підвищення ефективності господарювання.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на наукових конференціях за підсумками наукової роботи професорсько-викладацького складу Дніпропетровського державного аграрного університету (м.Дніпропетровськ, 2004-2006рр.); на Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих науковців „Проблеми забезпечення економічного розвитку підприємств”(м.Донецьк, 2005), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „ Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - „2006”(Дніпропетровськ, 2006).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 8 наукових праць, у тому числі 5 - у фахових виданнях, загальний обсяг публікацій 2,45 друк.арк., що належать особисто автору.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 156 найменувань на 13 сторінках, 6 додатків на 15 сторінках. Основний зміст роботи викладений на 181 сторінці, містить 27 таблиць і 16 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні засади диверсифікації в ринковій економіці” викладено сутність економічної природи і умови виникнення диверсифікації, розглянуто особливості розвитку диверсифікації виробництва в різних формах господарювання на селі та доведено необхідність використання диверсифікації виробництва як одного з найважливіших факторів зайнятості сільського населення і підвищення ефективності сільського господарства. На основі вивчення та узагальнення літературних джерел автором визначено, що диверсифікація виробництва - об'єктивний економічний процес, закономірність, що викликана ринком, конкуренцією та покликана за рахунок розширення асортименту товарів, диверсифікації інвестицій, ринків зробити рентабельність підприємства більш стійкою, знизити ризики господарської діяльності. Вона характерна для всіх процесів в економіці і як рушійна сила розвитку економічної системи служить кращому забезпеченню ринку товарами.

Диверсифікація виробництва в сільському господарстві передбачає збільшення прибутку за рахунок використання ринкових шансів і встановлення ринкових переваг, забезпечення новими робочими місцями трудових ресурсів села. Основна причина диверсифікації - прагнення господарств зменшити залежність від вузької товарної номенклатури.

Процеси диверсифікації не слід розглядати в противагу спеціалізації та змішувати її з комбінуванням виробництва. Диверсифікація і спеціалізація доповнюють одне одного. Але відомо, що багатоманітність галузей веде до втрати контролю над бізнесом, так як оптимальна кількість товарних напрямів для сільського господарства дорівнює чотири-п'ять, а за умови високого професіоналізму керуючого персоналу розширення сфери діяльності може досягти до восьми напрямів. При цьому ефективність управління багатопрофільною діяльністю в крупнотоварних аграрних формуваннях буде залежати від ступеню самостійності і відповідальності кожного з підрозділів. Встановлено, що процеси спеціалізації і диверсифікації серйозно відрізняються

Комбінування виступає у вигляді послідовної обробки сировини, або комплексної його переробки, а тому є однією із форм диверсифікації виробництва. Остання може бути викликана технологічними чинниками (комбінування виробництва), ринком (додатковий попит, високі ціни), економічними причинами (використання ресурсів, зниження ризиків), політичними обставинами (екологічна безпека), природними чинниками (ґрунти, клімат, погодні умови). Можна говорити про природну, ефективну, штучну (викликану дефіцитом товарів, монополізацією ринку) диверсифікацію.

Диверсифікація виробництва в сільському господарстві, на відміну від інших галузей економіки, має свої особливості, зумовлені специфікою аграрного виробництва. Ці особливості можна назвати об'єктивними передумовами до застосування диверсифікації. До них слід віднести властивості конкретного грунту, біологізацію землеробства, розбіжність в цінах на сировину і готову продукцію, що стимулюють власну переробку, сезонність виробництва і використання робочої сили, високі витрати на транспортування продукції, нестабільність господарювання, пов'язану з природними факторами.

Диверсифікація в сільському господарстві, як і в інших галузях, багатьма економістами поділяється на пов'язану і непов'язану з основною діяльністю та ототожнюється відповідно із спорідненою, концентричною, і неспорідненою, конгломератною. На нашу думку, використання сучасної термінології „споріднена” і „неспоріднена” більше відноситься до номенклатури і асортименту продукції, або надання послуг. Споріднена визначається відповідно використанням хоча б одного спільного чи схожого фактору (технологія, постачальники, канали збуту, інше), орієнтованого на одних і тих самих споживачів. Неспоріднена - навпаки, передбачає освоєння їх нових видів, які є доповненням до основних і сприяють їх збуту на традиційних ринках. Термінологія „концентрична” і „конгломератна” диверсифікація має місце при приєднанні підприємств або виду комерційної діяльності чи їх придбанні. При здійсненні концентричної диверсифікації підприємство очікує, що при наявності кількох типів спорідненої діяльності може бути досягнений синергічний ефект. Конгломератно диверсифіковані підприємства не мають зв'язків із продуктами і послугами, які кожне з них виробляло до диверсифікації. Крім того, диверсифікацію в сільському господарстві можна проводити в напрямах: виробництва, фінансів та маркетингу. Щодо виробництва, то вона поділяється на галузеву з виділенням горизонтальної, прямої і зворотної вертикальної та конгломератної. З іншого боку диверсифікація виробництва може бути за номенклатурою і асортиментом продукції як реальна так і умовна. Незалежно від виду і форми диверсифікації виробництва до факторів її успіху відносять показник ступеню.Останній використовується для класифікації сільськогосподарських підприємств, які можна об'єднати в наступні групи: найбільш диверсифіковані підприємства - багатогалузеві та мають обширну номенклатуру і асортимент продукції та послуг; середній ступінь диверсифікації - вузькоспеціалізовані підприємства з широкою номенклатурою продукції, що виробляється в межах спеціалізації декількома пов'язаними напрямами діяльності; найменш диверсифіковані - вузькоспеціалізовані господарства. Слід зазначити, що в процесі диверсифікації виробництва в сільському господарстві відбувається диверсифікація праці. При диверсифікації праці відбувається об'єднання, сполучення різних видів праці тих самих людей. Диверсифікація праці на відміну від її зміни, включає взаємопроникнення, органічне сполучення різних видів праці при збереженні специфіки, якісних особливостей, що відрізняють один вид праці від іншого. Диверсифікація виробництва, розвиваючи соціальну інфраструктуру села, створює нові робочі місця і ефективність використання трудових ресурсів в умовах диверсифікації виробництва є похідною від ефективності господарювання. Проведення диверсифікації потребує виміру розмірів вкладеного (авансованого) у виробничу діяльність капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності.Тому сам процес диверсифікації пов'язаний з ризиком недоотримання доходу і ефективність диверсифікації необхідно оцінювати з тимчасового і просторового аспектів. Просторові межі включають в себе аналіз ефективності сільськогосподарських структур по об'єктах спостереження. Економічна оцінка функціонування диверсифікаційних формувань в тимчасовому аспекті дається залежно від організаційно-правових і економічних умов, що домінують або мають істотне значення в момент їх функціонування. В обох випадках визначаються роль і вплив несільськогосподарської діяльності в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

У другому розділі “Стан і економічна оцінка диверсифікації аграрного виробництва в регіоні” оцінено динаміку і ефективність виробництва в сільському господарстві, проаналізовано виробничо-комерційну несільськогосподарську діяльність в складі аграрних формувань та визначено ступінь диверсифікації виробництва за галузями рослинництва і тваринництва в адміністративних районах та в цілому по регіону.

Основними суб'єктами аграрного господарювання в Дніпропетровській області є 487 господарських товариств або 12,5% і 3147 фермерських господарств або 81,6% від загальної кількості. В структурі використання сільськогосподарських угідь 56,4% до загальної площі належить аграрним господарствам за розмірами від 1000,1 до 5000 га та 21,8% - підприємствам від 5000,1 і більше ніж 10000 га. Тобто більше чим ѕ землі використовують середні і великі господарства. Фермерські господарства за розмірами до 100 га використовували 6,1% сільськогосподарських угідь. В цілому по сільському господарству регіону вироблялись сировина і продукція зернових в асортименті цукрових буряків, соняшнику, сої, ріпаку, картоплі, овочів і баштанних, плодів і ягід, молока, м'яса всіх видів (яловичини, свинини, птиці, овець), яєць курячих, вовни овечої, меду, риби ставкової.

Вказана номенклатура виробництва в сільському господарстві є значно ширшою виходячи з того що в складі окремих аграрних підприємств працює промислова переробка як рослинницької, так і тваринницької продукції. На жаль, трансформаційні процеси передачі сільськогосподарських земель в приватну власність, деконцентрація виробництва, занепад відтворення та оновлення матеріально-технічної бази ринкових форм господарств призвели не тільки до зростання в аграрному секторі частки ручної праці, але є також однією із причин зменшення обсягів майже всіх видів продукції, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами.

Так, обсяг зернових у 2004 році до 1990 року склав 68,1% і за аналізуємий період їх виробництво ні за один рік не було більшим ніж в базовому році. На сьогодні цукрових буряків виробляється 60, 2%, картоплі 19,4, овочів 46,3, плодів і ягід 19,6, м'яса всіх видів до 28,5, молока до 9,1, вовни до 1,2% від рівня 1990 року, незважаючи на те, що сільськогосподарські підприємства (включаючи і фермерські господарства) є основними виробниками за питомою вагою у 2004 році зерна - 76,6, цукрових буряків 92,6, м'яса - 61,6, вовни - 57,1%. Основними виробниками картоплі, овочів, плодів і ягід, молока тепер є особисті селянські господарства Динаміка зміни обсягів виробництва (за 1991-2004 рр.) сільськогосподарськими підприємствами вказує на темпи їх зниження та зменшення потенціальних можливостей вказаних форм господарювання.

Рівень рентабельності виробництва у 2004 р. порівняно з 1990 р. зменшився по всіх видах сільськогосподарської продукції (за винятком плодів і ягід та м'яса птиці). Постійно збитковими в господарствах є м'ясо великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, а також виробництво вовни.

Фермерські господарства із статусом вільних сільгосптоваровиробників як правило спеціалізуються на товарній продукції рослинництва і підпорядковують їй всі допоміжні галузі. У фермерських господарствах більшості адміністративних районів Дніпропетровської області є велика рогата худоба, свині, але багато з них не займаються товарним тваринництвом. Доходи фермерських господарств від реалізації продукції не забезпечують формування джерел фінансування будівництва та оснащення механізмами тваринництва, придбання племінної худоби. Ціни реалізації не відшкодовують затрат на виробництво тваринницької продукції. Тому через збитковість тваринництва ним займається все менше фермерів.

Несільськогосподарська діяльність і особливо переробка продукції і сировини та самостійна їх реалізація дозволяє сільгосптоваровиробникам збільшувати свою долю в ринковому виробництві кінцевих продуктів. По Дніпропетровській області у несільськогосподарській діяльності (по всіх категоріях господарств) по питомій вазі у загальних обсягах виробництва займають: корми 45-50%, крупи-37-38%, макаронні вироби - 32%, пироги і пиріжки - 17-53%, борошно -11-12%, хлібобулочні вироби -до 8%. Беручи до уваги низьку ефективність виробництва молока та збитковість вирощування великої рогатої худоби, свиней, овець, встановлено, що в структурі сільськогосподарських і фермерських господарств слабо розвинуті м'ясні і молочні цехи. В структурі вироблених м'ясопродуктів і субпродуктів від загального обсягу на аграрні формування приходиться відповідно 6,55 і 3,03%, в тому числі на ковбасні вироби до 2%, вершки до 0,53%. Аналіз несільськогосподарської діяльності у фермерському господарстві „Зоря” показує, що диверсифікація дозволила значно збільшити прибутки за рахунок продуктів першої необхідності, які користуються попитом у населення (табл.1).

Несільськогосподарська діяльність має досить значний рівень рентабельності, так як господарство має власну мережу реалізації і більше 52% виробленої продукції реалізує вроздріб, а залишок - за договірними зобов'язаннями. Таким чином, чим більше різноманіття складових продуктового портфеля суб'єкта господарювання, тим більше значення відповідного ентропійного показника диверсифікації виробництва. Встановлено, що фермерські господарства в регіоні згідно з меншим значенням оцінки диверсифікації у 2005 р. (1,213) більш спеціалізовані, ніж інші сільськогосподарські підприємства (2,845), а тому можуть зазнавати більших ризиків у своїй діяльності.

Таблиця 1

Ефективність несільськогосподарської діяльності фермерського господарства „Зоря” Юр'ївського району Дніпропетровської області

Види продукції, послуг	2003	2004	2005
	Прибуток (збиток). грн.	Рівень рентабель-ності, %	Прибуток (збиток). грн.	Рівень рентабель- ності, %	Прибуток (збиток). грн.	Рівень рентабель- ності, %
Борошно	410824	163,6	510844,8	85,7	627552,0	139,1
Висівки	3095,8	175,7	6754	128,9	18912	100,0
Крупа гречнєва	6020	105,9	6878	142,8	5415	103,6
Крупа манна	983,2	38,3	1910	50,0	5616,6	173,8
Крупа перлова	2828	102,5	8366	103,4	9236,4	102,4
Пшоно	2048	47,0	12760	275,0	5876,6	100,7
Макаронні вироби	1834	59,6	840	85,7	1271,6	70,1
Олія	1340	64,1	2310	122,2	3304	140,0
Хліб	14266	105,0	13800	63,83	12600	55,6
Пиріжки	1695	165,5	2154	14,9	5202	73,9
Плюшки	4056	186,2	3690	100,0	4665,9	87,5
Рогалики	2710	100,0	3480	71,4	2891	66,7
Торти	721	100,0	1170	100,0	3000	122,7
Роботи і послуги	72288	42,3	211149	48,1	416548	57,8
Столярні вироби	2632	32,2	3841	22,0	4684	37,1
Їдальня	2045	78,2	3288	78,4	3478	58,9
Інша продукція	203868	х	293796	х	317200	х
Всього по господарству	733254,0	х	1087030,8	х	1447453,1	х

Рівень диверсифікації тваринництва в фермерських господарствах перевищує рівень диверсифікації в рослинництві в цілому в Дніпропетровській області та в більшості районів (10 з 19, де фермери займаються тваринництвом). Послаблення позицій рослинництва пов'язано з недостатніми площами сільськогосподарських угідь більшості фермерів для організації сівозмін та вирощуванні декількох видів сільськогосподарських культур.

Рівень диверсифікації рослинництва у сільськогосподарських підприємствах переважає над диверсифікованістю тваринництва (в середньому на 50 %). Подібне становище спостерігається в Дніпропетровській області в цілому й без виключення у всіх районах, що пов'язується з занепадом виробництва вовни, домінуванням м'ясного напряму виробництва від 2 до 10 разів в грошовому вимірі над виробництвом молока й яєць, насичення продовольчого ринку якими забезпечують відповідно майже на 81 % та 44 % господарства населення.

Наведені оцінки диверсифікації вказують на незадовільний розвиток тваринницького підкомплексу, що притаманне не тільки Дніпропетровщині, але й вітчизняному аграрного сектору в цілому. Так, фермерські господарства 3 районів (Софіївського, Томаківського й Широківського) взагалі не займаються виробництвом товарної тваринницької продукції. Фермери Верхньодніпровського, Межівського, Петриківського та П'ятихатського районів зосереджують свою діяльність лише на одному напрямі виробництва в тваринництві. Одержані для них ентропійні індекси диверсифікації дорівнюють 0.

Значення ентропійної диверсифікації не враховує абсолютні обсяги виробництва, проте дозволяє встановити ризикованість спеціалізованої діяльності, залежної від кон'юнктури ринку (особливо, в разі експортної орієнтації виробництва). Зокрема, сільськогосподарські підприємства Нікопольського та Петриківського районів, що є обласними лідерами з виробництва м'яса, мають найменшу ентропійну диверсифікацію з тваринництва.

Найбільш високий ентропійний індекс диверсифікації в рослинництві, тваринництві та за обома галузями виробництва відповідає Дніпропетровському й Криворізькому районам, що є свідченням позитивного впливу високого й різноманітного попиту з боку потужних аграрних ринків міст Дніпропетровська й Кривого Рогу, які забезпечують більшу інвестиційну привабливість диверсифікованому аграрному виробництву в цих районах.

В третьому розділі “Розвиток і підвищення ефективності диверсифікації в аграрній сфері” розглянуто формування виробничої структури диверсифікованого підприємства з раціональним використанням трудових ресурсів, його асортиментної і маркетингової політики, запропоновано розвиток непов'язаної диверсифікації (сільський туризм) для фермерських і особистих господарств регіону та обґрунтовано методичні підходи визначення доцільності і очікуваного ефекту застосування диверсифікації виробництва в аграрній сфері.

Проведене дослідження підтверджує, що структура виробництва диверсифікованого сільськогосподарського підприємства повинна забезпечувати наступні умови: якнайповніше використання ресурсів підприємства, в тому числі земельних і трудових; якнайповніше насичення ринку необхідними товарами і послугами; високий ступінь виживання підприємства в умовах ринку; розвиток соціальної інфраструктури села; отримання максимуму прибутку.

Межі сільськогосподарської і несільськогосподарської діяльності при оптимізації структури диверсифікованого виробництва необхідно визначати виходячи з моделі залежності одержаного прибутку на середньорічного працівника (Yx) від ряду факторів

Yх= -11,9931 + 0,107239Х1 + 0,129495X2 + 0,639326X3 + 0,19868X7 + 0,164982X8 + 0,0108411X9,

де Х1- питома вага продукції переробки в загальній грошовій виручці, %; Х2 - питома вага продукції рослинництва в загальній грошовій виручці, %; ХЗ - питома вага грошової виручки від реалізації іншої продукції, робіт і послуг в загальній грошовій виручці %; Х7 - питома вага зерна переданого в переробку в загальному обсязі виробництва %; Х8 - питома вага реалізованих продуктів переробки зерна в обсязі переробки %; Х9 - доводиться основних виробничих засобів несільськогосподарських галузей з розрахунку на одного середньорічного працівника, тис. грн.

Як показало кореляційно-регресійне дослідження, для ефективного використання трудових ресурсів на основі диверсифікації виробництва по 46 агроформуваннях регіону необхідно, щоб в структурі виробництва сільськогосподарського підприємства питома вага рослинництва займала близько 40%, тваринництво - 26%, переробка сільськогосподарської продукції - 20%, інші види діяльності - 14%, тобто несільськогосподарська сфера повинна складати близько 34%.

Беручи до уваги, що сільськогосподарські підприємства повинні бути конкурентоспроможними, то для кожного з них важливо не тільки утримувати, але і завойовувати нові ринки. Тому примноження і оновлення асортименту продукції і послуг може проводитись за наступним механізмом: перш за все важливо вивчити і знати потреби ринку і ті вимоги, які покупці пред'являють до продуктів або послуг. Це дозволяє сформулювати мету, концепцію нового продукту, визначити сукупність параметрів, якими він повинен володіти. Важливо вже на цій стадії встановити недоліки аналогічних продуктів, небажані побічні ефекти, визначити можливі обсяги реалізації. Одержані в ході цього аналізу параметри нового продукту доцільно зіставити з альтернативними товарами, щоб зняти побічні негативні наслідки, визначити його остаточні техніко-економічні властивості і умови використання. Ринок продовольства та регіональний ринок є особливими, їх характерні риси полягають в тому, що ми маємо справу з великим числом покупців, у кожного з яких свій смак, традиції, цілі покупки, особливий достаток, вікові переваги. Тут достатньо значна конкуренція як вітчизняного, міжрегіонального, так і зарубіжного плану.

Особливе значення для успішної діяльності на ринку має створення власної маркетингової служби. Її на сьогоднішній день на підприємствах або немає взагалі, або вона невелика і майже не працює. Проте її роль і ефективність дуже висока, це мозок підприємства, його головний координуючий центр. Крім того в рамках маркетингової служби для диверсифікованих підприємств необхідно розробляти механізм створення і використання нового продукту вивчення ринку (рис. 2).

Запровадження непов'язаної диверсифікації на рівні аграрних формувань і, зокрема, фермерських господарств, а також з метою розвитку особистих господарств на сільських територіях потребує від регіональних виконавчих органів влади наступних заходів: обов'язковий розгляд проблем планування і управління сільським туризмом; доцільно орієнтуватися переважно не на ізольований (“анклавний”) варіант розвитку туристських сільських комплексів (у тому числі і для іноземних відвідувачів), а на поліпшення всієї інфраструктури сільського туризму; основною умовою і базисом розвитку сільського туризму є туристські ресурси території. Тому якість оцінки і аналізу цих ресурсів зумовить якість всього процесу планування.



Обов'язковою складовою аналізу ресурсів повинен стати облік існуючої і запланованої привабливості туристських сільських регіонів і територій. Потрібно забезпечити можливість створення в регіоні технопарку на базі акціонерного товариства з метою розробки і впровадження в дію фермерського(сільського) туризму та підвищення ефективності диверсифікації виробництва в сільському господарстві.

У стабільних економічних умовах маржинальний прибуток є постійною величиною. Для нестабільних умов вітчизняної економіки ми пропонуємо варіантні стани маржинального прибутку, які визначаються залежно від рівня цін на вироблену продукцію, сировину, матеріали, енергоносії та інші змінні ресурси, які міняються відповідно до ринкових умов.

Якщо підприємство знаходиться в критичному стані, то різко зростають питомі постійні витрати, витісняючи прибуток на одиницю продукції. Враховуючи приріст обсягів при пов'язаній диверсифікації, навпаки, з їх збільшенням росте питомий прибуток, і за рахунок цього відбуваються позитивні структурні зміни в показнику “маржинальний прибуток”, а саме - зниження постійних витрат на одиницю продукції, завдяки ефекту заміщення.

Тому до оцінки варіантів диверсифікації ми можемо застосувати маржинальний підхід з погляду беззбитковості підприємства в цілому, шляхом розподілу додаткового прибутку від диверсифікаційної діяльності на основне сільськогосподарське виробництво.

Тут і вступає в силу операційний (фінансовий) важіль (леверідж), на дії якого ґрунтується перерозподіл диверсифікаційного прибутку на збиткову сферу по традиційних напрямах діяльності підприємства.

Прибуток більш ніж інші показники вказує на ефективність диверсифікації, але щоб комплексно оцінити результативність запропонованих напрямів диверсифікаційної діяльності в аграрних формуваннях незалежно від форм власності і господарювання, необхідно розрахувати темпи: зміни виробленої продукції у вартісному виразі(tп); зміни фондовіддачі ( tф) диверсифікованого і традиційного виробництва; зміни собівартості (tс) диверсифікованого і традиційного виробництва; зміни прибутку (tпр) до і після диверсифікації; зміни продуктивності праці диверсифікованого і традиційного виробництва(tт).

Інтегральний показник ефективності диверсифікації може бути визначений:

Iдп =

Якщо розглядати диверсифікацію не тільки як джерело отримання додаткових коштів і страхового гаранта беззбиткової діяльності, а як принцип поведінки підприємств в ринкових умовах, можна відзначити, що за допомогою диверсифікації сільськогосподарські підприємства України, цілеспрямовано використовуючи цей процес у власних інтересах, зможуть активніше функціонувати на ринку, що одночасно сприятиме досягненню визначених соціально-економічних результатів в масштабах, що виходять за рамки сільськогосподарської діяльності.

ВИСНОВКИ

1. Диверсифікація виробництва - об'єктивний економічний процес, закономірність, яка визвана ринком, конкуренцією. Вона призвана за рахунок розширення асортименту товарів, урізноманітнення інвестицій, ринків робити рентабельність господарства більш стійкою, знижувати ризики господарської діяльності.

2. Процес диверсифікації виробництва не потрібно розглядати в противагу поглиблення його спеціалізації. Вони протікають паралельно і часто доповнюють один одного. Відмінність їх в тому, що коли диверсифікація задовольняє додатковий попит, повніше використовує ресурси, оздоровлює екосистеми, освоює нові технології, підвищує доходність підприємства, то спеціалізація направлена на більш масове виробництво, низькі затрати праці, підвищення якості, широке використання НТП, високу продуктивність праці, високу галузеву оплату праці.

3. Для сільськогосподарських підприємств прийнятна пов'язана (споріднена чи концентрична) та непов'язана (неспоріднена чи конгломератна) диверсифікації. Всі вони та їх різновиди мають свої переваги та недоліки. В результаті правильного вибору і застосування форми диверсифікації підвищується прибутковість виробництва, зміцнюється позиція підприємства на ринку, зростає його конкурентоспроможність.

4. Розвиток багатоукладності та збільшення кількості сільськогосподарських товаровиробників в Дніпропетровській області посилили ринкові тенденції спеціалізації і зменшили можливості багатьох з них до поширення диверсифікаційних процесів. Так, сільськогосподарські підприємства майже не вирощують овочі, картоплю, плодово-ягідну продукцію та різко скоротили розвиток м'ясного та молочного скотарства, птахівництва. За ними залишилось значне виробництво зерна - 76,6%, свинини - 80,8%, цукрових буряків - 92,6% (2004 рік). Фермерські господарства у своїй більшості (до 2/3) не займаються виробництвом тваринницької продукції взагалі і сконцентрували свої зусилля на вирощуванні зернових та технічних культур.

5. Основними факторами, що негативно впливають на розвиток диверсифікації виробництва в сільському господарстві регіону, є диспаритет цін на промислову і аграрну продукцію, незабезпеченість засобами виробництва по основній діяльності, невирішеність фінансово-кредитного забезпечення, нерозвиненість одержаної в спадок виробничої та соціальної інфраструктури, необізнаність з механізмами диверсифікації, стереотипність мислення багатьох спеціалістів в тому, що диверсифікація призводить до деспеціалізації, знижує ефективність інвестицій, веде до розпилення ресурсів, виробництва не завжди доброякісної продукції, насаджує неконкурентоспроможне і неефективне виробництво.

6. Найбільшу питому вагу у несільськогосподарській діяльності сільськогосподарських підприємств різних форм власності до всього виробництва по області займають виробництво: кормів (до 51%), круп (до 38%), макаронних виробів (до 32%). Більшість сільськогосподарських підприємств, що займаються рослинництвом, виробляють продукцію його переробки. М'ясні, молочні цехи на території сільськогосподарських підприємств слабо розвинені і займають в структурі вироблених м'ясо- та молокопродуктів по області відповідно 6,55 і 3,03%.

7. Виявлено, що фермерські господарства згідно з меншим значенням розрахункової ентропії диверсифікації більш спеціалізовані ніж сільськогосподарські підприємства, а тому більш ризикові у своїй діяльності.

8. Рівень диверсифікації рослинництва у сільськогосподарських підприємствах переважає над диверсифікованістю тваринництва (в середньому на 50 %). Подібне становище спостерігається в Дніпропетровській області в цілому й без виключення у всіх районах, що пов'язується з занепадом виробництва вовни, домінуванням м'ясного напряму виробництва від 2 до 10 разів в грошовому вимірі над виробництвом молока й яєць, насичення продовольчого ринку якими забезпечують відповідно майже на 81 % та 44 % господарства населення.

9. Прибуток на середньорічного працівника (по вибірці 46 сільськогосподарських агроформувань) зростає за рахунок: а) підвищення питомої ваги на 1 % в грошовій виручці продукції переробки на 107,24 грн., продукції рослинництва на 129,5 грн., реалізації іншої продукції (включаючи і несільськогосподарську), робіт і послуг на 699,33 грн.; б) питомої ваги зерна переданого в переробку до загального обсягу виробництва - на 198,68 грн.; в) питомої ваги реалізованих продуктів переробки до обсягів переробки - на 164,98 грн.; г) збільшення забезпеченості працівників основними виробничими засобами несільськогосподарських галузей на 1000 грн. - на 10,84 грн.

10. Для підвищення ефективності використання трудових ресурсів в аналізуємій вибірці агроформувань необхідно щоб в структурі диверсифікованого виробництва питома вага рослинництва займала близько 40%, тваринництво - 26%, переробка сільськогосподарської продукції - 20%, інші види діяльності - 14%, тобто несільськогосподарська сфера повинна складати до 34%.

11. Для крупнотоварних диверсифікованих сільськогосподарських підприємств з метою розширення попиту на продукцію та збільшення прибутків є потреба розробці асортиментної політики та формуванні маркетингових служб. Останнім необхідно займатися аналізом ринкової інформації про продукцію про її якість, ціни, розробкою різних прогнозів про місткість ринку, про можливості вимоги покупців в цьому секторі ринку.

12. Непов'язана (конгломератна) диверсифікація виробництва фермерських і особистих селянських господарств регіону поряд з іншими напрямами повинна забезпечуватись через сільський туризм в рамках ресурсно-галузевого і маркетингових підходів, формування рекреаційних зон та розробку програм його розвитку. Така диверсифікація вирішує важливі соціально-економічні проблеми сільської місцевості, стимулює місцеві невиробничу і виробничу інфраструктури, сприяє продуктивному використанню несільськогосподарських угідь, забезпеченню природної флори і фауни, демонструє важливе значення природних і культурних ресурсів для економічного і соціального добробуту суспільства.

13. Рішення про варіантне застосування диверсифікації виробництва сільськогосподарських формувань повинно базуватися на порівняльній оцінці результативності їх господарської діяльності до і після реалізації проектів диверсифікації. При цьому враховується економічне поле, яке поділене на: чисто ринкові, зовнішні та внутрішні фактори. В основу алгоритму варіантного вибору диверсифікаційного проекту повинен бути покладений розрахунок необхідного розміру інвестиційних вкладень на його реалізацію.

14. Оцінку левериджу і фінансової стійкості вибраного напряму диверсифікації виробництва агроформувань необхідно проводити методом накладання диверсифікаційної діяльності на графік оцінки беззбитковості господарювання, який заснований на показникові маржинального прибутку.

15. Ефективність диверсифікації виробництва в агроформуваннях може визначитись як інтегральний показник що складається з темпів зміни: виробничої продукції у вартісному виразі, фондовіддачі, собівартості, прибутку та продуктивності праці диверсифікованого і традиційного виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Зоренко О.В. Диверсифікація аграрних підприємств: сутність, напрями та види // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. - 2005. - №1. - С.144 -147.

Зоренко О.В. Деякі аспекти диверсифікації сільськогосподарських підприємств // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Вип. 204: в 5 т. Том ІV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 1028 -1034.

Зоренко О.В.Диверсифікація аграрного виробництва як фактор зайнятості населення // Таврійський науковий вісник: Збірник наукових праць. Вип. 37.- Херсон: Айлант.- 2005. - С.221- 226

Зоренко О.В. Основні тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва Дніпропетровської області // Таврійський науковий вісник: Збірник наукових праць ХДАУ. Вип.47. - Херсон: Айлант.- 2006. - С. 291-297.

Зоренко О.В. Етапи диверсифікації сільськогосподарського виробництва // Вісник СНАУ. Серія „Фінанси і кредит”. - 2006. - №1(20). - С.293 - 297.

Зоренко О.В. Особливості диверсифікації в сільському господарстві // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих науковців (1 частина). „Проблеми забезпечення економічного розвитку підприємств”. 29-30 квітня 2005 року. - Донецьк. ДонУЕП. - 2005. - С.32-34.

Зоренко О.В. Диверсифікація як фактор підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств // Матеріали науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів Навчально-наукового інституту економіки за підсумками науково-дослідної роботи в 2004 році. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний аграрний університет, 2005. - С.41 - 42.

Зоренко О.В. Ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області в ринкових умовах // Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика -. „2006”. Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2006. - С. 71 - 73.

АНОТАЦІЯ

Зоренко О.В. Диверсифікація виробництва в аграрній сфері. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню диверсифікації виробництва як об'єктивному економічному процесу, що розширює асортимент товарів, урізноманітнює залучені інвестиції й охоплені ринки. Встановлено, що диверсифікація в сільському господарстві знижує ризики діяльності, сприяє освоєнню нових технологій, повнішому використанню ресурсів та забезпеченню рівномірної зайнятості працівників. Обґрунтовано прийнятність спорідненої (пов'язаної чи концентричної) та неспорідненої (непов'язаної чи конгломератної) диверсифікації. За обчисленими коефіцієнтами ентропії за Шенноном виявлено тенденції диверсифікації виробництва в аграрному секторі Дніпропетровської області. Виконано багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз ефективності диверсифікованого використання трудових ресурсів. Досліджено оптимальний розподіл напрямів діяльності аграрних підприємств між рослинництвом, тваринництвом та несільськогосподарською сферою. Введено інтегральний показник ефективності диверсифікації та запропоновано підходи до її підвищення для різних типів суб'єктів господарювання в сільському господарстві.

Ключові слова: диверсифікація виробництва, несільськогосподарська сфера, концентрична й конгломеративна диверсифікація, зайнятість працівників, ентропія та інтегральна ефективність диверсифікації.

АННОТАЦИЯ

Зоренко Е.В. Диверсификация производства в аграрной сфере. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2006.

В диссертации рассматривается диверсификация производства в сельском хозяйстве, возникающая как объективный экономический процесс, вызванный рыночной конкуренцией и необходимостью поддержки финансовой устойчивости аграрных предприятий. Установлено, что диверсификация производства позитивно влияет на расширение ассортимента товаров, снижает риски деятельности, стабилизирует рентабельность работы и поддерживает разнообразие привлекаемых инвестиций.

Выявлено, что диверсификация протекает параллельно со специализацией деятельности предприятий и позволяет полнее использовать имеющиеся ресурсы, осваивать новые технологии, оздоравливать экосистемы и обеспечивать равномерную занятость работников. В то же время специализация направлена на снижение затрат труда в ходе массового производства, способствует повышению качества продукции, обеспечивает высокую производительность труда с широким привлечением современных достижений НТП.

Обосновано, что для сельскохозяйственных предприятий приемлема как родственная (связанная или концентрическая), так и неродственная (несвязанная или конгломератная) диверсификация.

На основании рассчитанных коэффициентов энтропии диверсификации по Шеннону в Днепропетровской области установлена ориентированность сельскохозяйственных предприятий на производство зерна, свинины и сахарной свеклы. В несельскохозяйственной сфере доминирует производство комбикормов, круп и макаронных изделий. Диверсификация в растениеводстве преобладает над диверсификацией в животноводстве, тогда как фермерские хозяйства уступают в диверсификации сельскохозяйственным предприятиям.

...