Регіональні особливості розвитку агропромислового комплексу в умовах ринкових трансформацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Газуда Михайло Васильович

УДК 332.122:338.432(477.87)

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Спеціальність - 08.00.05 - розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

економічних наук

Ужгород 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки, менеджменту і маркетингу економічного факультету Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Ярема Василь Іванович, Ужгородський національний університет МОН України завідувач кафедри господарського права

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Баланюк Іван Федорович Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника МОН України, завідувач кафедри обліку і аудиту

кандидат економічних наук Дяченко Борис Іванович, Ужгородський національний університет МОН України, доцент кафедри міжнародних економічних відносин

Захист відбудеться „11” грудня 2007 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 в Ужгородському національному університеті за адресою: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 3, ауд. 47.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Автореферат розісланий „9” листопада 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент О.Г.Чубарь

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Головною проблемою постсоціалістичних країн, в тому числі України, є докорінна трансформація економічної системи, що супроводжується відмиранням одних елементів, рис, властивостей і появою інших, а також послаблення дії одних економічних законів і посилення інших. Необхідність та складність ринкових трансформацій гостро проявляється в усіх сферах агропромислового комплексу (АПК) в період переходу від адміністративно-командної економіки до ринкової. Особливості соціально-економічної та організаційної структури АПК викликали потребу роздержавлення і приватизаційних процесів та відповідних організаційних змін в усіх видах його економічної діяльності, які проявилися в ході реформування земельних відносин, форм господарювання та відтворювальних процесів.

Проблеми розвитку регіонального АПК з урахуванням шляхів подальшого удосконалення аграрного виробництва та перспективних напрямів розвитку харчової промисловості в умовах еколого-економічної реструктуризації й інтенсифікації агропромислового виробництва, розширення масштабів виробництва екологічно чистої продукції, є найважливішими чинниками сталого розвитку АПК та сільських територій. Для регіону надзвичайно актуальними і першочерговими є питання переходу на модель розширеного, самовідтворюваного і екологобезпечного розвитку, а відтак - розробки й реалізації на практиці стратегії сталого розвитку агропромислового комплексу на найближчу, середньо- і довготривалу перспективу в розрізі природно-економічних зон.

Комплексному теоретико-практичному дослідженню питань використання ресурсного потенціалу агропромислового комплексу в умовах ринкових трансформацій присвятили свої праці українські вчені - П.І.Гайдуцький, А.С.Гальчинський, В.П.Галушко, М.В.Гладій, В.М.Геєць, І.І.Лукінов, П.М.Макаренко, О.М.Онищенко, В.М.Трегобчук, А.Е.Юзефович та ін. Проблеми регіонального розвитку АПК у напрямі ефективного використання його ресурсного потенціалу та розвитку нових форм господарювання з урахуванням регіональних особливостей знайшли відображення в роботах В.Г.Андрійчука, А.В.Балян, І.Ф.Баланюка, П.П.Борщевського, М.І.Долішнього, В.С.Кравціва, Д.Ф.Крисанова, М.А.Лендєла, М.Й.Маліка, В.Я.Месель-Веселяка, Ю.В.Манівчука, В.П.Мікловди, М.І.Пітюлича, П.Т.Саблука, В.П.Ситника, М.М.Федорова, А.Г.Фонотова, М.А.Хвесика, В.В.Юрчишина, В.І.Яреми та ін.

Однак проблеми відтворювальних процесів у продуктивних силах АПК на засадах розширеного відтворення в умовах ринкових трансформацій потребують подальших досліджень. Необхідність врахування специфічних регіональних особливостей, в тому числі в аграрному секторі та у виробництві харчових продуктів, напоїв обумовлюють потребу для нарощування обсягів виробництва продовольчої продукції з наявної сировинної бази для переходу на модель сталого, самовідтворюваного і екологобезпечного розвитку. Недостатня розробленість досліджуваної проблеми на регіональному зрізі, її актуальність, теоретична та практична важливість визначили напрям дослідження, мету і структуру дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною науково-дослідних робіт Ужгородського національного університету „Структурна політика і регіональні пріоритети розвитку Закарпатської області в умовах економічної трансформації” (державний реєстраційний номер 0105U004082), складовою розробленої і затвердженої „Програми економічного та соціального розвитку Закарпатської області на 2007 рік” (рішення Закарпатської обласної ради №205 від 28 грудня 2006 р.), Стратегії економічного та соціального розвитку Закарпатської області до 2015 року, затвердженої Закарпатською обласною радою (рішення №206 від 28 грудня 2006 р.) та виконання державної наукової теми „Організація і управління системою інноваційно-інвестиційного забезпечення стійкого еколого-економічного розвитку Карпатського регіону України” (державний реєстраційний номер 0103U007900).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-теоретичних та практичних основ і рекомендацій регіональних особливостей розвитку агропромислового комплексу в умовах ринкових трансформацій. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішити наступні завдання:

· здійснити методико-методологічне обґрунтування об'єктивного характеру ринкових трансформацій в аграрному секторі економіки та особливостей реформування земельних відносин і формування ринку землі в умовах становлення різноманітних альтернативних форм земельної власності;

· дослідити відтворювальні процеси в системі агропромислового комплексу в контексті розвитку продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин (зокрема, відносин економічної власності), господарського механізму та валової доданої вартості;

· здійснити оцінку соціально-економічних та природних передумов розвитку агропромислового комплексу в Закарпатській області;

· здійснити системний аналіз сучасних тенденцій використання ресурсного потенціалу та динаміки розвитку АПК регіону;

· дослідити розвиток нових форм господарювання в агропромисловому виробництві в перехідних умовах до ринкових відносин;

· розробити рекомендації та обґрунтувати пропозиції щодо перспективних напрямів розвитку регіонального АПК в умовах ринкових трансформацій;

· обґрунтувати шляхи подальшого удосконалення аграрних відносин та видів економічної діяльності у галузях харчової промисловості в умовах самовідтворювального і екологобезпечного розвитку регіону;

· розробити шляхи нарощування виробництва основних видів продукції сільського господарства та харчової промисловості на коротко-, середньо- і довгостроковий періоди, факторну модель забезпечення сталого розвитку АПК регіону (із застосуванням КВЕД).

Об'єктом дослідження є відтворювальні процеси в системі агропромислового комплексу Закарпатської області за видами економічної діяльності.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку агропромислового комплексу регіону, зокрема 2-ї і 3-ї (в частині виробництва харчових продуктів, напоїв) сфер в умовах ринкових трансформацій в розрізі природно-економічних зон Закарпатської області.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведених досліджень є положення сучасної економічної теорії з проблем розвитку агропромислового комплексу за видами економічної діяльності в контексті трансформаційних відтворювальних процесів. У роботі використані наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з проблем перспективного відтворення регіонального АПК та переведення його на засади сталого розвитку; законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України; статистична та звітна інформація, яка характеризує рівень соціально-економічного розвитку АПК регіону, матеріали науково-дослідних робіт Ужгородського національного університету, результати власних досліджень автора.

В процесі виконання дисертаційного дослідження застосовувались загальноприйняті в економічній науці методи: монографічний - при дослідженні об'єктивного характеру трансформацій, реформування земельних відносин та відтворювальних процесів у системі регіонального АПК при переході від адміністративно-командної до ринкової економіки; системно-структурний підхід - при дослідженні соціально-економічних та природних передумов розвитку агропромислового комплексу регіону; статистико-економічний аналіз - при дослідженні ресурсного потенціалу та розвитку нових форм господарювання в регіональному АПК; порівняльного аналізу - при дослідженні трьохсферної моделі агропромислового комплексу за новою класифікацією видів економічної діяльності в розрізі областей Українських Карпат, а також природно-економічних зон регіону; аналіз динамічних рядів - визначення середніх рівнів і середніх показників інтенсивності зміни рівнів рядів за двадцятирічний період розвитку аграрної і переробної сфер регіонального АПК; економіко-математичне моделювання - при розробці сценаріїв та прогнозів довгострокового розвитку АПК регіону.

Наукова новизна одержаних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в поглибленні теоретико-методичних засад розвитку агропромислового комплексу регіону в контексті трьохсферної моделі, в тому числі 3-ї сфери (в частині виробництва харчових продуктів, напоїв) в умовах ринкових трансформацій. Основні результати, які визначають наукову новизну та виносяться на захист, полягають у наступному:

Вперше:

- у відповідності до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) подано авторське визначення категорії „Агропромисловий комплекс”, яка раніше визначалась за галузевим принципом;

- запропоновано концептуальні підходи до переведення агропромислового комплексу регіону на модель сталого розвитку на основі розроблених сценаріїв економічного зростання основних видів сільськогосподарської продукції та нарощування обсягів виробництва харчових продуктів, напоїв.

Удосконалено:

- методичний підхід до дослідження соціально-економічних та природних передумов розвитку ресурсного потенціалу та нових форм господарювання в АПК регіону в розрізі природно-економічних зон;

- визначення на основі трьохсферної моделі АПК частки аграрного сектора у валовій доданій вартості (ВДВ) регіону та провідної ролі особистих селянських господарств населення у виробництві валової продукції та ВДВ;

- методику аналізу виробництва харчових продуктів, напоїв 3-ої сфери АПК за підкласами КВЕД (від 15.11.0 до 15.98.0) в розрізі природно-економічних зон області.

Дістали подальший розвиток:

- система вибору критеріїв та показників, що визначають специфіку розвитку агропромислового комплексу на регіональному рівні. Розширено методичні основи відтворювальних процесів у різних видах економічної діяльності за рахунок введення додаткового критерію „звужене відтворення в АПК”;

- концептуальні основи перспективного розвитку регіонального агропромислового комплексу на основі трьохсферної моделі формування та реалізації стратегії розширеного розвитку провідних видів економічної діяльності 2-ї і 3-ї сфер АПК;

- розробка схем трансформаційних етапів реформування АПК регіону (1990 р., 2001 р., 2006 р.) та шляхів перспективного удосконалення аграрного виробництва і розвитку харчової промисловості;

- засади еколого-економічної реструктуризації та інтенсифікації агропромислового виробництва, розширення масштабів екологоврівноваженої агропромислової та несільськогосподарської діяльності, досліджені в контексті переходу на модель сталого, самовідтворювального й екологобезпечного розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що ряд запропонованих методичних підходів та рекомендацій використані регіональними органами управління. Зокрема, пропозиції, викладені в доповідних записках „Шляхи подальшого удосконалення аграрних відносин у Закарпатській області” та „Перспективні напрями розвитку харчової промисловості Закарпаття”, використані головним управлінням агропромислового розвитку (довідка №01-17/938 від 3 липня 2007 р.), головним управлінням економіки (довідка №10/373 від 27 червня 2007 р.) Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатською обласною радою (довідка №1638/01-22 від 3 липня 2007 р.) при формуванні регіональної Стратегії сталого розвитку агропромислового комплексу Закарпаття до 2015 р. та Програми економічного та соціального розвитку Закарпатської області на 2007 рік.

Матеріали досліджень використані в навчальних курсах „Розміщення продуктивних сил”, „Регіональна економіка” та „Державне регулювання економіки” в системі підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів за напрямом „Економіка підприємств” в Ужгородському національному університеті (довідка №01-10/1250 від 30 липня 2007 р.) та при розробці наукової теми „Організація і управління системою інноваційно-інвестиційного забезпечення стійкого еколого-економічного розвитку Карпатського регіону України” (№державної реєстрації 0103U007900).

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є самостійною завершеною роботою автора, в якій проведено комплексне дослідження науково-теоретичних положень формування стратегії сталого розвитку агропромислового виробництва, впливу природних соціально-економічних передумов на ресурсний потенціал і динаміку розвитку АПК в регіоні та перспективних напрямів його розвитку в пореформений період. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на Міжнародній науковій конференції „Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат” (м.Рахів, 2005 р.), Міжнародному українсько-угорському „круглому столі” „Пріоритети розвитку двостороннього українсько-угорського економічного співробітництва у сфері торгівлі, туризму, інвестицій” (смт Чинадійово, Закарпатська область, 2006 р.), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Проблемы и перспективы становления финансовой системы Украины” (м. Севастополь, 2006 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 2007 р.) наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету 2005-2007 рр.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 6,5 друк.арк., в тому числі 5,4 друк.арк. належить особисто автору, 9 наукових статей та 4 доповіді на наукових конференціях опубліковані у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (190 позицій). Зміст роботи викладено на 174 сторінках комп'ютерного тексту, проілюстровано у 40 таблицях, 7 рисунках і 11 додатках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт та предмет дослідження. Висвітлено наукову новизну одержаних результатів та практичне значення роботи, наведені дані про апробацію основних положень.

У першому розділі дисертаційної роботи „Науково-теоретичні основи розвитку агропромислового комплексу регіону в перехідній економіці” подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо ринкових трансформацій в агропромисловому комплексі (АПК) регіону, що виявляється в об'єктивному характері ринкових трансформацій, реформуванні земельних відносин та відтворювальних процесів у системі АПК.

Сутністю перехідного періоду є докорінна трансформація економічної системи. Трансформація (лат. transformation - змінювати) - процес перетворення однієї економічної системи на іншу, що супроводжується відмиранням одних елементів, рис, властивостей і появою інших. Трансформація в різних країнах потребує неоднакового часу, здійснюється неоднаковими темпами і зумовлена низкою загальних і специфічних криз.

Завершення трансформаційної кризи перехідного періоду передбачається в результаті збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП) на національному рівні та валової доданої вартості (ВДВ) на регіональному рівні порівняно з їх передкризовим періодом (1989-1990 рр.); по-друге, у становленні нової економічної системи та структури економіки. Це ж стосується і агропромислового комплексу з його нераціональною структурою, яка характеризується великою питомою часткою сільського господарства, слаборозвиненою сферою переробки і малорозвиненою сферою постачання засобів виробництва та виробничих послуг для 2-ї і 3-ї сфер АПК.

Агропромисловий комплекс у більшості наукових визначень подається як сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції. Ми підтримуємо позицію науковців-економістів, які виділяють трьохсферну модель АПК, оскільки вона дозволяє більш чітко визначити ресурсний потенціал у складі такої структури даного комплексу. У відповідності до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), у нашому трактуванні АПК - це, сукупність видів економічної діяльності, що складаються з секції А, яка включає вирощування рослинних і тваринних природних ресурсів, в органічному поєднанні із секцією D - переробна промисловість та підпорядкованими їй підсекціями: DA - виробництво харчових продуктів та тютюнових виробів; DВ - текстильне виробництво, виробництво одягу та виробів з хутра; DС - виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів; підсекцією DК - виробництво машин та устаткування для АПК, а також окремих підкласів секцій F - будівництво, G - торгівля та К - операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям.

У дисертаційному дослідженні основна увага зосереджена на особливостях розвитку АПК на рівні області - основної регіональної ланки країни, яка виступає основним провідником державної економічної політики на місцях. Об'єктивний характер ринкових трансформацій в агропромисловому комплексі обумовлює необхідність реформування земельних відносин та форм власності в усіх сферах АПК з урахуванням значного підвищення ефективності, конкурентоспроможності та якості сировини на основі модернізації матеріально-технічної і технологічної бази цього комплексу. Ринкова трансформація агропромислового комплексу повинна здійснюватися одночасно з його екологічною адаптацією до навколишнього природного середовища та збереження довкілля.

Агропромислове виробництво має свої особливості та специфіку, свої, властиві тільки йому проблеми. Унікальність його проявляється в тому, що тут поєднується виготовлення засобів виробництва, виробництво і переробка сільськогосподарської сировини та реалізація продукції сільського господарства і продуктів, що виробляються з неї. За характером діяльності та структури продукції агропромисловий комплекс найбільше схильний до ринкової економіки, оскільки майже вся його продукція виробляється для ринку. Одночасно він сам є надзвичайно об'ємним ринком для інших сфер матеріального виробництва. Перехід його до ринку зобов'язує економічну науку взяти на себе розробку фундаментальних теоретичних основ ринкових відносин, механізму регулювання і відтворення товарно-грошового обміну в горизонтальних і вертикальних напрямках, а також моделі структури ринку АПК.

Становлення ринкових відносин неможливе без докорінного перетворення виробничо-економічних відносин АПК. Від того, наскільки інтенсивно здійснюватиметься їх перебудова в аграрній сфері, залежить соціальне відродження села, вирішення продовольчої проблеми, функціонування ринкової економіки в цілому. При цьому як в центрі перебудови економіки, так і земельних відносин та ринку землі лежить питання власності. Отже, і земля має бути товаром, капіталом, а економічні відносини у ринковій економіці повинні будуватись на основі відносин власності.

Дослідження засвідчують, що в Україні в 90-х роках ХХ ст. відбувалися здебільшого нераціональні та руйнівні щодо трансформації економічної системи процеси роздержавлення і приватизації: надмірне зменшення частки державної власності (за 2000 р. більш як 77% загального обсягу промислової продукції в державі та 94,5% на Закарпатті вироблялося на недержавних підприємствах, а процес роздержавлення і приватизації тривав, поширюючись на стратегічні для держави об'єкти); інтенсивне первісне нагромадження капіталу внаслідок розкрадання державної власності та формування тіньової економіки; посилення відчуження праці від власності, а отже тотальне зубожіння найманих працівників та ін. Частка продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції (робіт, послуг) становила по країні 6,9%, а на Закарпатті - 5,1%.

Формування ринку землі передбачає здійснення трьох основних взаємопов'язаних процесів - існування різних форм власності на землю, перетворення землі на товар і забезпечення її капіталізації. Особливості розвитку цих процесів у період трансформаційних перетворень в країні в умовах Закарпатської області проявились у наступному: з 1992 р. розпочався процес приватизації земельних ділянок громадянами для індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, особистих селянських та фермерських господарств та інших потреб. Так, станом на 1 січня 1991 р. за площею та розподілом сільськогосподарських угідь переважали сільськогосподарські підприємства колективної та державної форм власності. В їх користуванні перебувало 375,2 тис.га сільгоспугідь із 475,9 тис.га, або 78,8%. Внаслідок приватизації земельних ділянок на початок 2001 р. у державній власності перебувало 21,3 тис.га, або 4,6%, а решта - у приватній формі власності. На початок 2006 р. на державну форму власності припадало 4,4% сільгоспугідь, або 19,9 тис.га.

Формування ринку землі забезпечить можливість реалізації важливих соціально-економічних процесів, передусім у сільській місцевості, а також здійснить позитивний вплив на відтворювальні процеси у провідних видах економічної діяльності усіх сфер АПК.

Відтворення, як економічна категорія, є складним процесом, і в науковій літературі ще недостатньо досліджена, існують різні тлумачення, і зазначається, що відтворення є не що інше, як безперервність, повторюваність виробництва.

Дисертаційним дослідженням доведено, що в умовах затяжної соціально-економічної кризи, яка проявилась в Україні в 90-х роках ХХ ст., відбувалося звужене відтворення ВВП, в тому числі в розрахунку на одну особу, в той час як у більшості країн („великої сімки”) відбувалось розширене відтворення з цих показників. Процес звуженого відтворення відбувався в агропромисловому комплексі і, зокрема, в його аграрному секторі як України, так і областей Українських Карпат до 2000 р., а з 2001 р. намітилась тенденція до розширеного відтворення валової продукції сільського господарства (за винятком 2005 р.).

У більшості наукових видань стверджується, що під час кризи 1991-1999 рр. в Україні переважало просте відтворення засобів виробництва та деяких інших елементів продуктивних сил і зростала питома частка виробництва, особливо в сільському господарстві, заснованого на ручній праці. В той же час наші дослідження засвідчують, що у 1991-1999 рр. відтворення засобів виробництва для сільського господарства (тракторів, сільськогосподарських машин, машин і устаткування для тваринництва і кормовиробництва), а також технологічного устаткування для харчової та легкої промисловості було звуженим.

У відтворювальних процесах у системі агропромислового виробництва важливу роль відіграють продуктивні сили АПК, які складаються з трьох основних елементів: людей, засобів виробництва і використовуваних людьми сил природи. Особливу роль серед продуктивних сил відіграє земля, яка в сільському господарстві використовується як засіб та предмет праці. Тому від розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва залежить розширене відтворення галузей харчової і легкої промисловості, які взаємопов'язані з аграрним сектором АПК. Важливу роль у відтворювальних процесах в системі агропромислового виробництва відіграє господарський механізм, який в Україні почав формуватися наприкінці 90-х років ХХ ст. Особливістю розширеного відтворення господарського механізму є процеси посилення взаємопроникнення державних і ринкових важелів, планомірності й ринку.

У другому розділі „Аналіз соціально-економічних та природних передумов розвитку агропромислового комплексу регіону”, виходячи з науково-теоретичних основ першого розділу, висвітлено результати дослідження особливостей соціально-економічних та природних передумов сільськогосподарського виробництва, відтворювальних процесів та розвитку нових форм господарювання в агропромисловому комплексі. Детальний аналіз цих особливостей в дисертаційній роботі проведено на прикладі природно-економічних зон Закарпатської області.

В процесі дослідження встановлено, що на розвиток АПК областей Українських Карпат і, зокрема, Закарпатської області мають вплив найрізноманітніші природно-кліматичні та економічні умови, яких немає в жодній господарсько-виробничій зоні України, а саме: природно-економічна специфіка регіону, вигідне географічне і геоекономічне розташування, низька землезабезпеченість і ступінь розораності, наявність значних площ полонинських, лісових угідь та їх природно-ресурсної бази, екологічний феномен та особливості соціально-економічних передумов. Регіональну особливість в розрізі природно-економічних зон щодо землезабезпеченості характеризує табл. 1. Площа сільгоспугідь та ріллі в Закарпатській області у 2006 р. в порівнянні з 1991 р. дещо збільшилась, в той час як по Україні вона зменшилась. Внаслідок зменшення кількості постійного населення землезабезпеченість орними землями в регіоні в розрахунку на особу збільшилась з 0,15 до 0,16 га, а в Україні з 0,72 зменшилась до 0,66 га.

Таблиця 1. Ступінь розораності та кількість постійного населення в розрізі природно-економічних зон Закарпатської області (на 1 січня відповідного року)

Природно - економічні зони	Площа сільгоспугідь, тис.га	у т.ч. площа ріллі	Кількість постійного населення, тис. осіб	Розораність земель,%	Припадає ріллі в розрахунку на одного мешканця, га
	1991	2006	1991	2006	1991	2006	1991	2006	1991	2006
Низинна	190,9	201,3	131,7	133,9	578,6	567,1	69,0	66,5	0,23	0,24
Передгірна	113,3	122,1	35,5	37,3	405,0	398,3	31,3	30,5	0,09	0,09
Гірська	110,5	130,9	21,1	29,4	282,3	277,2	19,1	22,5	0,07	0,1
По області	414,7	454,3	188,3	200,6	1265,9	1242,6	45,4	44,2	0,15	0,16
Довідково: Україна	41374,4	37039,4	33407,1	30883,1	51900,0	46749,2	80,7	83,4	0,64	0,66
У тому числі природно-економічні зони,% до області
Низинна	46,0	44,3	69,9	66,8	45,7	45,7	х	х	х	х
Передгірна	27,3	26,9	18,9	18,6	32,0	32,0	х	х	х	х
Гірська	26,7	28,8	11,2	14,6	22,3	22,3	х	х	х	х

Найнижча землезабезпеченість в регіоні у передгірній та гірських природно-економічних зонах. Аналогічна тенденція проявляється і щодо поголів'я худоби.

Характерною соціально-економічною особливістю регіону є також найменші обсяги спаду виробництва валової продукції сільського господарства в порівнянні з іншими областями Українських Карпат та України в цілому. На Закарпатті найбільша питома частка господарств населення у загальному обсязі виробництва валової продукції сільського господарства. Аналогічна ситуація і щодо виробництва основних сільгоспкультур та продукції тваринництва.

Дослідженнями засад формування і використання ресурсного потенціалу та динаміки розвитку АПК за трьохсферною моделлю доведено, що друга сфера агропромислового комплексу (власне сільське господарство) займає значну частку у валовій доданій вартості регіону, основним товаровиробником у виробництві валової продукції та ВДВ є особисті селянські господарства. Подальші наші дослідження спрямовані на визначення частки сільського господарства, мисливства та лісового господарства у ВДВ порівняно зі всіма видами економічної діяльності як в Україні, так і на Закарпатті (рис. 1).

Темпи зростання ВДВ, в цілому по країні, в тому числі і в Закарпатській області, були значно вищими, ніж в сільському, лісовому господарстві та мисливстві зокрема.

За кількісними і якісними характеристиками ресурсний потенціал сільгоспугідь та ріллі Закарпаття значно менший, ніж в Україні в цілому. Проте в регіоні значний ресурсний потенціал полонинських та лісових угідь, що збільшує можливості для нарощування виробництва екологічно чистої тваринницької продукції. Значно зменшився ресурсний потенціал поголів'я худоби в цілому по регіону, в тому числі і в розрізі природно-економічних зон, за винятком передгірної. Ресурсний потенціал сільгоспугідь та ріллі, а також поголів'я худоби в найбільшому обсязі зосереджений в особистих селянських господарствах (ОСГ) і значно зменшилась його частка у сільськогосподарських підприємствах різних форм власності.

Рис. 1. Темпи росту валової доданої вартості в цілому, в тому числі в сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві в Україні та Закарпатській області,% до попереднього року

Для більш поглибленого дослідження динаміки та тенденцій виробництва валової продукції сільського господарства в дисертаційній роботі здійснено її аналіз в середньому на одне село, одну особу та на 100 га сільгоспугідь в областях Українських Карпат за період з 1990 по 2005 рр. Розширене відтворення виробництва валової продукції сільського господарства у першому і другому випадках притаманне для господарств населення, а в третьому (виробництво валової продукції сільського господарства в середньому на 100 га сільгоспугідь) - для Закарпаття характерне звужене відтворення. Для всіх категорій господарств аналізованих областей та України характерне звужене відтворення.

В роботі розроблено та проаналізовано трансформаційні поетапні схеми регіонального АПК стосовно періоду командно-адміністративної системи (1990 р.) та двохетапного періоду реформування АПК області після проголошення незалежності України: 1-й етап з 1992 по 2001 рр., 2-й з 2002 по 2006 рр. Дослідження засвідчують, що для трьохсферної моделі агропромислового комплексу Закарпаття в 1990 р. у першій сфері забезпечення сільськогосподарських підприємств засобами виробництва здійснювали 13 райвідділень облсільгосптехніки, 120 підприємств з ремонту тракторів і сільгоспмашин, а будівництво - 13 райміжколгоспбудів, облміжколгоспбуд та 11 райміжколгоспшляхбудів, облміжколгоспшляхбуд, а також 11 меліоративних організацій і облплемоб'єднання. У другій сфері функціонувало 177 сільськогосподарських підприємств державної і колективної форм власності (132 колгоспи, 42 радгоспи і 3 рибгоспи) та 261 тис. особистих підсобних господарств населення. У третій сфері АПК функціонувало 138 підприємств державної і колективної форм власності.

У наступних періодах і, зокрема, у 2006 р. трьохсферна модель АПК характеризується становленням підприємницьких структур щодо забезпечення підприємств 2-ї і 3-ї сфер з боку комерційних структур (наприклад, дилерська структура ВАТ Харківський тракторний завод з реалізації тракторів і запчастин до них), ремонтно-транспортних підприємств області по капремонту тракторів і автомобілів та 294 діючих госпрозрахункових будівельних організацій і 11 - меліоративних. На противагу попередній моделі у сільському господарстві утвердилися недержавні сільгосппідприємства (1605 од.), а на державну форму власності припадало лише 16 од. Аналогічна ситуація і в 3-й сфері АПК, де із 441 підприємств харчової промисловості на державну і державно-корпоративну та комунальну і комунально-корпоративну власність припадало тільки 21 підприємство, а особистих селянських господарств населення - 295, 8 тис.

У роботі здійснено порівняльний аналіз діяльності товаровиробників 2-ї і 3-ї сфер АПК Закарпатської області за видами економічної діяльності (табл. 2).

Таблиця 2. Порівняльний аналіз діяльності товаровиробників 2-ї і 3-ї сфер АПК Закарпатської області (на початок року)

Товаровиробники сфер АПК за видами економічної діяльності	Код КВЕД (групи, підкласи)	Роки	2006 р.% до:
		1991	2001	2006	1990	2001
Валове виробництво продукції, тис. тонн
Рослинництво:	01.1
Зерно	01.11.0	316,2	166,8	195,8	61,9	117,4
Картопля	01.11.0	337,5	478,0	543,4	161,0	113,7
Овочі	01.12.0	128,6	123,3	217,6	169,2	176,5
Плоди та ягоди	01.13.0	138,8	103,6	66,4	47,8	64,1
Виноград	01.13.0	28,5	41,9	27,2	95,4	64,9
Тваринництво:	01.2
М'ясо (в забійній вазі)	15.11.0	66,7	45,0	44,5	66,7	98,9
Молоко	15.51.0	375,1	360,3	395,7	105,5	109,8
Яйця, млн. шт.	01.24.0	277,9	229,7	298,6	107,4	130,0
Всього товаровиробників, од.		177	1803	1621	915,8	89,9
крім того, ОСГ населення, тис.		261,0	303,7	295,8	113,3	97,4
Виробництво харчових продуктів, напоїв (розділ 15 КВЕД), тис. тонн
Виробництво м'яса	15.11.0	29,4	1,2	1,1	3,7	91,7
Виробництво м'ясних продуктів	15.13.0	9,5	1,6	0,8	8,4	50,0
Виробництво фруктових та овочевих соків та перероблення і консервування овочів і фруктів	15.32.0 15.33.0	31,0	6,9	42,5	137,1	615,9
Перероблення молока та виробництво сиру	15.51.0	46,5	1,1	4,6	9,9	418,2
Виробництво хліба та хлібобулочних виробів	15.81.0	242,6	21,8	18,2	7,5	83,5
Виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів	15.84.0	18,4	6,9	9,9	53,8	143,5
Всього товаровиробників, од.		138	289	441	319,6	152,6

Дослідження, проведені на основі порівняльного аналізу діяльності товаровиробників 2-ї і 3-ї сфер АПК Закарпатської області, засвідчують, по-перше, зменшення валового виробництва окремих видів продукції рослинництва та тваринництва на початок 2006 р. порівняно з 1991 р., при значному нарощуванні виробництва картоплі та овочів, молока та яєць. По-друге, проаналізовані кількісні та якісні показники трудового потенціалу в 2-й та 3-й сферах агропромислового комплексу. При цьому особисті селянські господарства нарощували виробництво валової продукції, а сільськогосподарські підприємства зменшували. Проте сільгосппідприємства у 2005 р. порівняно з 1990 р. подвоїли виробництво продукції в розрахунку на 1 працівника. По-третє, функції постачання матеріально-технічних ресурсів для підприємств 2-ї і 3-ї сфер АПК було передано підприємницьким структурам.

У 3-й сфері АПК (виробництво харчових продуктів, напоїв) у 2006 р. порівняно з 1990 р., як показують дослідження, розширене відтворення характерне тільки для виробництва фруктових і овочевих соків та перероблення і консервування овочів і фруктів, а для інших аналізованих видів продукції - звужене відтворення.

Трансформація підприємств 2-ї і 3-ї сфер АПК на шляху ринкової економіки обумовила розвиток нових форм господарювання, становлення різноукладності на основі домінуючої приватної форми власності. Процес ринкових трансформацій у розвитку нових форм господарювання в АПК регіону ще не завершений, і особливо це стосується особистих селянських господарств, які в подальшому повинні реформуватися в нові організаційно-правові форми господарювання.

Розділ 3 „Концептуальні основи перспективного розвитку регіонального агропромислового комплексу” присвячений дослідженню методичних засад шляхів подальшого удосконалення аграрного виробництва, перспективних напрямів розвитку харчової промисловості та еколого-економічним засадам переведення АПК на модель сталого розвитку.

На основі стратегічних цілей та орієнтирів у дисертаційній роботі розроблені прогнозні сценарії економічного зростання виробництва основних видів сільськогосподарської продукції для Закарпатської області на коротко-, середньо- і довгостроковий періоди (табл. 3), реалізація яких забезпечить нарощування обсягів виробництва харчових продуктів, напоїв до науково рекомендованих норм споживання.

У другому періоді (2011-2015 рр.) середньозважені показники, які розраховані на базі трьох сценаріїв, значно перевершать показники базових років з виробництва зерна, картоплі, овочів, винограду, молока, яєць. І лише за трьома видами сільгосппродукції (плоди та ягоди, м'ясо та вовна) досягти рівня 1986-1990 рр. не вдасться.

У третьому довгостроковому періоді (2016-2020 рр.) за середньозваженими показниками область значно перевершить рівень базових років та попередніх періодів по 7-ми видах сільськогосподарської продукції (за винятком плодів і ягід та вовни), які також розроблені на основі трьох сценаріїв.

Метою стратегії розвитку харчової промисловості є: створення умов для нарощування обсягів виробництва продовольчої продукції, максимального забезпечення виробництва в асортименті з наявної в області сировинної бази, ефективного використання природних ресурсів мінеральної води, продукції побічного користування лісу та залежів кам'яної солі.

Таблиця 3. Сценарії економічного зростання виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Закарпатській області

Сценарії економічного зростання за періодами, роками	Види продукції, тис. тонн
	зерно	картопля	овочі	плоди та ягоди	виноград	м'ясо (в забійній вазі)	молоко	яйця, млн. шт.	вовна, тонн
1986 - 1990 (базові)	295,0	308,0	128,0	143,0	32,0	66,0	372,0	277,0	725,0
1996 - 2000	196,0	387,0	109,0	93,0	21,0	46,0	359,0	250,0	226,0
2001 - 2005	286,0	527,0	205,0	73,0	28,0	45,0	398,0	286,0	190,0
2006 - 2010	282,0	565,0	218,0	83,0	31,0	55,0	403,0	292,0	263,0
оптимістичний	290,0	570,0	219,0	95,0	35,0	60,0	410,0	300,0	350,0
помірний	280,0	565,0	218,0	85,0	30,0	55,0	400,0	290,0	250,0
песимістичний	277,0	561,0	217,0	70,0	28,0	50,0	398,0	286,0	190,0
2011 - 2015	314,0	568,0	219,0	99,0	35,0	60,0	409,0	301,0	404,0
оптимістичний	340,0	570,0	220,0	115,0	40,0	66,0	415,0	310,0	550,0
помірний	320,0	568,0	219,0	100,0	35,0	60,0	410,0	300,0	400,0
песимістичний	282,0	565,0	218,0	83,0	31,0	55,0	403,0	292,0	263,0
2016 - 2020	316,0	569,0	221,0	121,0	37,0	67,0	415,0	310,0	576,0
оптимістичний	320,0	570,0	225,0	143,0	39,0	75,0	420,0	320,0	725,0
помірний	315,0	569,0	220,0	120,0	37,0	65,0	415,0	310,0	600,0
песимістичний	314,0	568,0	219,0	99,0	35,0	60,0	409,0	301,0	404,0

ринковий трансформація земельний агропромисловий

В дисертаційній роботі визначено основні напрями виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (підсекція DA) агропромислового комплексу Закарпатської області до 2016-2020 рр., якими передбачено освоєння нових конкурентоздатних видів продукції, що мають пріоритетне значення у відповідних видах економічної діяльності. Це, в основному, стосується виробництва фруктових та овочевих соків, перероблення та консервування овочів і фруктів, виноградних та плодоовочевих вин, мінеральних вод і безалкогольних напоїв, сирів твердих та кисломолочних продуктів, у тому числі вурди та іншої продукції.

Основні напрями розвитку, перероблення та консервування овочів і фруктів, а також виробництва овочевих і фруктових соків до 2016-2020 рр. наступні: подальший розвиток цих видів економічної діяльності за рахунок створення нових підприємств у перспективних сировинних зонах; налагодження переробки дикоростучих плодів, ягід та грибів, освоєння виробництва продукції дитячого харчування; відновлення потужностей консервних заводів за рахунок інвестицій; пріоритетність експортного напряму розвитку цих видів економічної діяльності.

На основі наукових положень опрацьована схема факторної моделі сталого розвитку АПК регіону, яка, вважаємо, вперше знайшла відображення в нашому дисертаційному дослідженні (рис. 2.).

Рис. 2. Факторна модель забезпечення сталого розвитку АПК регіону (із застосуванням КВЕД).

На функціонування всіх сфер АПК визначальний вплив мають такі фактори: ресурсний потенціал; дослідження і розробки в галузі природничих, технічних та суспільних наук (підкласи 73.10.1, 73.10.2, 73.20.2 КВЕД), а також вища та професійно-технічна освіта; державне регулювання; регіональні чинники; транскордонне співробітництво.

Для Закарпатської області надзвичайно актуальними і першочерговими є питання переходу на модель сталого, самовідтворюваного й екологобезпечного розвитку, а відтак - розробки і реалізації на практиці стратегії сталого розвитку агропромислового комплексу на найближчу, середньо- і довготривалу перспективу. Господарювання на основі принципів сталого еколого-економічного розвитку могло б забезпечити зростання продуктивності сільськогосподарського виробництва й сприяти відновленню природного комплексу оброблюваних ґрунтів та позитивно впливати на оздоровлення Карпат. У цьому контексті область можна розглядати і як перспективну в плані виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

ВИСНОВКИ

Основним науковим результатом дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних та методичних засад докорінної трансформації економічної системи, яка передбачає послаблення одних типів і форм власності й посилення інших. Особливості соціально-економічної та організаційної структури аграрного сектора АПК викликали необхідність здійснення приватизаційних процесів і відповідних змін у його організаційній структурі. На основі проведених досліджень можна сформулювати наступні висновки:

1. Реформування земельних відносин здійснювалося з появою різних форм земельної власності, що не означає виняткової монополії жодної з них. Становлення різноманітних форм земельної власності в Україні та її регіонах розпочалося з прийняття низки законодавчо-правових документів, проте вони не змогли відобразити всієї складності процесів земельних перетворень і тому мали обмежений характер, багато в чому спотворювали реальні ринкові процеси. Оскільки земля є фундаментальним каркасом ринку нерухомості, відсутність ринку землі руйнує всю його структуру. Водночас ринок землі взаємопов'язаний з іншими ринками, а тому його становлення забезпечить можливість реалізації низки важливих соціально-економічних завдань і процесів, передусім у сільській місцевості, серед яких важливе значення має створення різноманітних альтернативних форм земельної власності, адекватних господарсько-виробничим умовам і соціально-психологічним потребам людей.

2. Від розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва залежить розширене відтворення галузей харчової і легкої промисловості, які взаємопов'язані з аграрним сектором АПК. На можливості ефективного використання ресурсного потенціалу агропромислового комплексу роблять вплив ряд регіональних особливостей, а саме: природно-економічна специфіка регіону; вигідне географічне і геостратегічне положення; низька землезабезпеченість; наявність значних площ полонинських, лісових угідь та їх природно-ресурсної бази; особливості соціально-економічних передумов та екологічний феномен регіону, який належить до екологічно чистих територій України. У всіх областях Карпат України територія поділяється на три природно-економічні зони: низинну, передгірну і гірську. У відтворювальних процесах в системі агропромислового виробництва важливу роль відіграє господарський механізм, особливістю розширеного відтворення якого є процеси посилення взаємопроникнення державних і ринкових важелів, планомірності й ринку.

3. Дослідженнями формування і використання ресурсного потенціалу та динаміки розвитку АПК за трьохсферною моделлю в Закарпатській області доведено, що друга сфера агропромислового комплексу (власне сільське господарство) займає значну частку у валовій доданій вартості області. Основним товаровиробником у виробництві валової продукції та валової доданої вартості у Закарпатській області є особисті селянські господарства населення.

4. У відповідності до класифікації видів економічної діяльності подано авторське визначення категорії „Агропромисловий комплекс” та досліджено виробництво харчових продуктів, напоїв 3-ї сфери АПК за підкласами КВЕД (від 15.11.0 до 15.98.0), а також у розрізі природно-економічних зон області. Узагальнено дані щодо виробництва тракторів, сільськогосподарських машин для 2-ї сфери та технологічного устаткування для харчової промисловості 3-ї сфери АПК, а також структуру, оновлення та зношеність промислово-виробничих основних засобів у харчовій промисловості Закарпаття.

5. На основі стратегічних цілей та орієнтирів у дисертаційній роботі розроблені прогнозні сценарії економічного зростання основних видів сільськогосподарської продукції для Закарпатської області на коротко-, середньо- і довготривалий періоди, реалізація яких забезпечить нарощування обсягів виробництва харчових продуктів, напоїв до науково рекомендованих норм споживання, а також факторна модель забезпечення сталого розвитку АПК регіону (із застосуванням КВЕД). Визначено основні напрями виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (підсекція DA) агропромислового комплексу Закарпатської області до 2016-2020 рр., якими передбачено освоєння нових конкурентоздатних видів продукції, які мають пріоритетне значення у відповідних видах економічної діяльності.

6. Еколого-економічна реструктуризація й інтенсифікація агропромислового виробництва, розширення масштабів екологоврівноваженої сільськогосподарської та несільськогосподарської діяльності на селі розглядаються як найважливіші чинники сталого розвитку АПК, що є надзвичайно важливим для регіону в умовах переходу на модель сталого, самовідтворюваного й екологобезпечного розвитку, в тому числі і для виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

ПЕРЕЛІК ВИКОНАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Газуда М.В. Відродження сільського господарства регіону в контексті реалізації ідеї сталого розвитку. //Науковий вісник УжНУ. Серія „Економіка”. - Випуск №17. Ужгород, 2005. - C. 44-51 /1,0 друк.арк./

2. Газуда М.В. Теоретичні засади формування ринку землі//Науковий вісник Прикарпатського університету. Серія „Економіка”. - Випуск №3. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 95-100 /0,6 друк.арк./

3. Газуда М.В. Особливості природних соціально-економічних передумов сільськогосподарського виробництва в Карпатському регіоні України. //Збірник наукових праць. Інститут регіональних досліджень НАН України. Випуск 4 (60) Львів, 2006. - С. 17-27 /0,6 друк.арк./

4. Газуда М.В. Еколого-економічна реструктуризація та оптимізація аграрного сектора - основа сталого розвитку АПК регіону. //Науковий вісник Прикарпатського університету. Серія „Економіка”. - Випуск №5. - Івано-Франківськ, 2007. - С.135-138 /0,2 друк.арк./

5. Газуда М.В. Динаміка та тенденції розвитку групи 01.1 (КВЕД) „Рослинництво” агропромислового комплексу Закарпатської області. //Науковий вісник УжНУ. Серія „Економіка”. - Випуск №21, - Ужгород, 2007. - С.48-52 /0,4 друк.арк./

6. Газуда М.В. Регіональні особливості інвестиційно-інноваційного забезпечення сталого розвитку харчової промисловості//Збірник наукових праць. Економічні науки - Чернівці: Книги - ХХІ, 2007. - С.117-127 /0,5 друк.арк./

7. Газуда М.В. Виробництво окремих видів харчових продуктів і напоїв у Закарпатській області в системі національного рівня КВЕД//Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Сталий розвиток Карпат: сучасний стан та стратегія дій (Збірник наукових праць). Вип. 6(62)/НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2006. - С. 261-270 /0,4 друк.арк./

8. Лендєл М.А., Газуда М.В., Газуда Л.М. Основні складові формування економічного механізму адаптації АПК регіону до умов ринкової трансформації. //Науковий вісник УжНУ. Серія „Економіка”. - Випуск №15, - Ужгород, 2004. - С.78-82 /0,6 друк.арк./, [Особистий внесок автора: досліджено складові аграрного ресурсного потенціалу].

9. Лендєл М.А. Газуда М.В., Жулканич Н.М. Особливості аграрного господарювання в Карпатському регіоні//Науковий вісник УжНУ. Серія „Економіка”. - Випуск №18. - Ужгород, 2005. - С. 39-50 /1,3 друк.арк./ [Особистий внесок автора: проаналізовано ресурсний потенціал аграрного сектора регіону].

Матеріали наукових конференцій:

10. Газуда М.В. Соціальні чинники відродження аграрного виробництва в областях Карпатського регіону. //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 1-5 вересня 2005 р., м. Рахів, 2005. - С. 165-171 /0,4 друк.арк./

11. Газуда М.В. Особливості бюджетного фінансування аграрного сектора //Проблемы и перспективы становления финансовой системы Украины: Материалы ІХ Всеукраинской науч.-практ. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых, г.Севастополь, 11-14 октября 2006 г. - Севастополь, Изд-во СевНТУ, 2006. - С.137-138 /0,1 друк. арк./

12. Газуда М.В. Перспективи удосконалення аграрних відносин в Закарпатській області//Матеріали ІV-ї Міжнародної науково-практичної конференції „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”. Черкаси, 11-13 квітня 2007 р. - С.217-219 /0,1 друк. арк./

13. Студеняк П.Ю., Газуда М.В. Етапи становлення транскордонного співробітництва в агропромисловому комплексі Закарпатської та Саболч-Сатмар-Березької областей//Матеріали круглого столу „Пріоритети розвитку двостороннього співробітництва у сфері торгівлі, туризму, інвестицій” (смт Чинадійово, Закарпатська область, 2006 р.)//Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. Випуск №1. - К., 2007. - С. 38-42 /0,3 друк.арк./ [Особистий внесок автора: визначення особливостей становлення транскордонного співробітництва в агропромисловому комплексі].

АНОТАЦІЯ

Газуда М.В. Регіональні особливос...