Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА

КОГУТ УЛЯНА ІГОРІВНА

УДК 338.512; 65.011.44:621

УРАХУВАННЯ ДЕГРЕСИВНИХ І ПРОГРЕСИВНИХ ВИТРАТ В ЕКОНОМІЧНОМУ ОЦІНЮВАННІ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів-2007р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України КУЗЬМІН ОЛЕГ ЄВГЕНОВИЧ, Національний університет “Львівська політехніка”, директор навчально-наукового інституту економіки і менеджментую.

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор ДАНИЛЮК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, завідувач кафедри економіки підприємства;

кандидат економічних наук, доцент ПАРТИН ГАЛИНА ОСТАПІВНА, Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України, декан фінансово-економічного факультету

Захист відбудеться “24” грудня 2007 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, ІV навчальний корпус, ауд.209-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: 79013, Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “19” листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н. Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства супроводжується різноманітними трансформаціями економічних систем, швидкозмінністю середовища, в якому функціонують підприємства, в тому числі машинобудівної галузі. Ці зміни породжують нові умови господарювання, зумовлюють необхідність пошуку нових підходів в управлінні діяльністю машинобудівного підприємства, нових методів зниження витрат як засобів успішного існування та розвитку.

Виробничо-господарська діяльність машинобудівного підприємства особливо пов'язана зі споживанням ресурсів, вартість яких становлять витрати. Витрати як об'єктивна категорія впливають на результати діяльності підприємства. В умовах ринку діяльність підприємства покликана, по-перше, забезпечити максимально можливий позитивний результат; по-друге, виживання в жорсткій конкурентній боротьбі, яка також набирає нових форм. В ринковій економіці витрати стають основою вибору найкращого із альтернативних варіантів розвитку та управлінських рішень, виступають орієнтиром встановлення ціни на продукцію, є основною складовою доходу підприємства та передумовою зростання його прибутку, відносним вимірником ефективності діяльності тощо. Зважаючи на це, витрати займають важливе місце в управлінні машинобудівними підприємствами, діяльність яких характеризується значним рівнем витратомісткості, та є визначальним чинником ефективності господарювання.

Питання, пов'язані з місцем та роллю витрат в управлінні діяльністю підприємства та у забезпеченні економічної ефективності її результатів, досліджували такі вітчизняні та іноземні науковці: А.Аксєнєнко, І.Алєксєєв, І.Будіщева, Ф.Бутинець, А.Герасимчук, С.Голов, Ф.Гюнтер, М.Данилюк, Н.Данілочкіна, К.Друрі, А.Загородній, В.Загорський, Г.Захарчин, О.Карпенко, Є.Крикавський, О.Кузьмін, В.Лень, В.Лук'янова, К.Меллерович, О.Мельник, Л.Нападовська, О.Орлов, В.Панасюк, Г.Партин, Й.Петрович, С.Покропивний, Ю.Стадницький, І.Тивончук, А.Турило, Ю.Цал-Цалко, М.Чумаченко, А.Яругова та інші. В працях наведених авторів висвітлюється сутність і значення управління витратами як складової загальної системи управління діяльністю підприємства, теоретичні, методичні й практичні питання організації системи управління витратами, пропонуються різні підходи до класифікації витрат, їх аналізування і т.п.

Однак, незважаючи на значні досягнення в теорії та практиці управління витратами, існують розбіжності щодо трактування сутності витрат, вимагають подальшого дослідження витрати, що змінюються непропорційно при зміні обсягів виробництва (дегресивні і прогресивні витрати), а також їх вплив на ефективність діяльності машинобудівного підприємства, потребує подальшого удосконалення групування витрат за класифікаційними ознаками, методичні положення з аналізування витрат як засобу прийняття раціональних управлінських рішень, необхідний пошук нових резервів зниження витрат тощо. Вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений необхідністю теоретико-методологічного та прикладного розроблення шляхів вирішення наведених проблем з метою успішного функціонування машинобудівних підприємств та виходу їх на міжнародну арену, забезпечення конкурування з зарубіжними виробниками машинобудівної продукції при вступі України у міжнародні організації, що й свідчить про актуальність теми та її прикладне значення.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації використані при розробленні держбюджетної теми Національного університету “Львівська політехніка” ДБ / Теор “Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади” (підрозділ 1.1. “Дослідження індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств та їх ролі у підвищенні ефективності”), номер державної реєстрації №0107U000837, затвердженої наказом МОН України від 27.10.06 р. № 732 (Акт впровадження від 08.06.2007р.). Тема дисертаційної роботи відповідає науковому напрямку кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” - “Удосконалення систем менеджменту і розвиток міжнародного підприємництва” (номер державної реєстрації №0105U007300).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних положень та прикладних рекомендацій щодо удосконалення економічного оцінювання діяльності машинобудівного підприємства на засадах урахування дегресивних і прогресивних витрат. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити у роботі такі завдання:

- проаналізувати підходи до класифікації витрат та запропонувати класифікації: видів витрат за такими критеріями: організаційно-управлінський, обліково-аналітичний, фінансово-економічний, маркетинговий та інвестиційний; витрат залежно від ролі в процесі виробництва для виробничої собівартості;

- удосконалити методичні положення з аналізування собівартості продукції машинобудівного підприємства;

- дослідити підходи до пошуку резервів зниження собівартості продукції та запропонувати системну класифікацію факторів, що зумовлюють зміну собівартості продукції машинобудівного підприємства;

- розробити концепцію з визначення резервів зниження собівартості продукції за рахунок дегресивних витрат при зростанні обсягів виробництва;

- удосконалити методичні рекомендації з економічного оцінювання діяльності машинобудівного підприємства на засадах урахування дегресивних і прогресивних витрат та коефіцієнта змінності витрат;

- удосконалити метод визначення умовно-річної економії на витратах при зростанні обсягів виробництва шляхом урахування дегресивного, пропорційного чи прогресивного характеру змінності загальних (сукупних) витрат у відношенні до зміни обсягу виробництва.

Об'єктом дослідження є витрати виробничо-господарської діяльності машинобудівного підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні засади урахування дегресивних і прогресивних витрат в економічному оцінюванні діяльності машинобудівного підприємства.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та досягнення мети в роботі використовувались такі методи дослідження: порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (уточнення категорій витрати, затрати, видатки, собівартість - розділ 1, підр. 1.1; уточнення тлумачення понять постійні та змінно-постійні витрати - розділ 1, підр. 1.3; для удосконалення методичних положень з аналізування собівартості продукції машинобудівного підприємства - розділ 2, підр. 2.1); системного підходу (при формуванні класифікації видів витрат за критеріями - розділ 1, підр. 1.2; та системної класифікації факторів зміни собівартості продукції - розділ 2, підр. 2.3); експертних оцінок (при дослідженні рівня інформаційно-аналітичного забезпечення системи управління витратами на машинобудівних підприємствах - розділ 2, підр. 2.1); статистичного та порівняльного аналізу (для виявлення тенденцій і дослідження структури та обсягу витрат машинобудівних підприємств - розділ 2, підр. 2.2); економіко-математичного моделювання (для удосконалення методичних рекомендацій з економічного оцінювання діяльності машинобудівного підприємства на засадах урахування дегресивних і прогресивних витрат та коефіцієнта змінності витрат - розділ 3, підр. 3.2, 3.3). Формування регресійних моделей, що визначають особливості впливу дегресивних і прогресивних витрат на ефективність діяльності машинобудівного підприємства, здійснювалось з використанням пакету прикладних програм STATISTICA.

Теоретичною основою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи України, що регламентують склад витрат та визначають собівартість продукції, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів за проблемою, а також матеріали періодичних видань, в яких висвітлені питання щодо витрат, статистичні матеріали Держкомстату України, фінансова звітність та аналітичні матеріали суб'єктів підприємницької діяльності тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень та прикладних рекомендацій щодо удосконалення економічного оцінювання діяльності машинобудівного підприємства на засадах урахування дегресивних і прогресивних витрат. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі положення:

вперше:

- розроблено концепцію з визначення резервів зниження собівартості продукції за рахунок дегресивних витрат при зростанні обсягів виробництва, що дає можливість оптимізувати витрати машинобудівного підприємства, знизивши їх рівень на одиницю продукції, та підвищити ефективність господарювання;

удосконалено:

- методичні положення з аналізування собівартості продукції машинобудівного підприємства за етапами операційного циклу витрат з урахуванням дегресивних і прогресивних їх видів, що, на відміну від існуючих підходів, створить можливості для отримання оперативної інформації про витрати та фактори впливу на собівартість продукції на кожному етапі операційного циклу виготовлення певного виду продукції для прийняття раціональних управлінських рішень;

- методичні рекомендації з економічного оцінювання діяльності машинобудівного підприємства на засадах урахування дегресивних і прогресивних витрат та коефіцієнта змінності витрат, що, на відміну від існуючих підходів до оцінювання, сприятиме підвищенню результативності економічного оцінювання та планування прибутковості діяльності, а також допоможе оцінювати рівень ефективності управління витратами на машинобудівному підприємстві;

- метод визначення умовно-річної економії на витратах при зростанні обсягів виробництва шляхом урахування дегресивного, пропорційного чи прогресивного характеру змінності загальних витрат у відношенні до зміни обсягу виробництва, що, на відміну від наявного підходу, надає можливість визначати економію на витратах при “виході” обсягу виробництва за межі області релевантності та оперативно отримувати інформацію про витрати і можливі резерви їх зниження;

дістали подальшого розвитку:

- класифікації: а) видів витрат за такими критеріями: організаційно-управлінський, обліково-аналітичний, фінансово-економічний, маркетинговий та інвестиційний, що, на відміну від інших групувань витрат, сприятиме глибшому розумінню призначення та функціональної ролі в управлінні діяльністю підприємства різних видів витрат, надаючи можливість розглядати дані види витрат з позицій системного підходу для їх цілісного розуміння; б) витрат залежно від ролі в процесі виробництва для виробничої собівартості, яка передбачає поділ виробничих витрат на такі складові: витрати на забезпечення виробництва, витрати на виробничий процес, витрати на обслуговування виробництва, витрати на управління виробництвом, яка, на відміну від існуючих класифікацій витрат, надає можливість визначати вплив кожної складової витрат на собівартість продукції в цілому та питомої ваги кожної із них на собівартість одиниці продукції, що виступатиме інформаційною базою для знаходження резервів зниження собівартості продукції;

- класифікація факторів, що зумовлюють зміну собівартості продукції машинобудівного підприємства, на засадах яких повинен базуватись пошук резервів зниження собівартості продукції, шляхом поділу факторів на внутрішні (фактори праці, предметів праці, засобів праці, інформації) і зовнішні з виділенням факторів техніко-технологічного та організаційного характеру. Внутрішні фактори доповнено таким фактором, як співвідношення між темпами росту витрат і темпами росту обсягу виробництва. Дана класифікація факторів, на відміну від існуючих підходів, надає можливості комплексно вирішувати проблеми щодо пошуку резервів зниження собівартості продукції.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає у розробленні концепції з визначення резервів зниження собівартості продукції за рахунок дегресивних витрат при зростанні обсягів виробництва, удосконаленні методичних положень з аналізування собівартості продукції машинобудівного підприємства за етапами операційного циклу витрат з урахуванням дегресивних і прогресивних їх видів, удосконаленні методичних рекомендацій з економічного оцінювання діяльності машинобудівного підприємства на засадах урахування дегресивних і прогресивних витрат та коефіцієнта змінності витрат, удосконаленні методу визначення умовно-річної економії на витратах при зростанні обсягів виробництва. Отримані результати дослідження також впроваджені у діяльність ВАТ “Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод” (Довідка № 345/02 від 14.06.2007р.), ВАТ “Бориславський завод радіоелектронної медичної апаратури” (Довідка № 1098 від 13.06.2007р.), АТЗТ Науково-виробниче об'єднання “Термоприлад” ім. В.Лаха (Довідка № 459-01 від 15.05.2007р.), що засвідчило їх прикладну цінність та можливість використання на машинобудівних підприємствах.

Основні положення дисертації використовуються у навчальному процесі НУ “Львівська політехніка” при викладанні дисциплін “Основи менеджменту” (для студентів базових напрямів “Економіка і підприємництво” та “Менеджмент”), „Міжнародна економіка” (для студентів базового напряму „Економіка і підприємництво”), у курсовому та дипломному проектуванні студентів економічних спеціальностей (Довідка № 68-14-728 від 21.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, які становлять індивідуальний внесок автора. Внесок автора в колективні опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи було розглянуло та схвалено на таких всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми управління міжнародною економічною діяльністю” (Львів, 2004), “Науковий потенціал України 2006” (Київ, 2006), “Соціум. Наука. Культура”. (Київ, 2006), “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (Львів, 2006), „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (Львів, 2006), “Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (Луганськ, 2007), а також на науковому семінарі кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” (28.02.2007р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 13 наукових праць (наукові статті, тези доповідей на конференціях), з них 7 одноосібно. Загальний обсяг публікацій становить 5,44 др. ар., з яких особисто автору належить 3,95 др. ар. У фахових виданнях опубліковано 6 праць, з них 5 одноосібно.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків на 193 сторінках. Робота містить 25 таблиць та 23 рисунки на 37 сторінках, 15 додатків на 26 сторінках, список використаних джерел із 203 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання дослідження, об'єкт і предмет дослідження, а також відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теорія та практика формування та використання дегресивних і прогресивних витрат в економічному оцінюванні діяльності машинобудівного підприємства” досліджено підходи щодо визначення сутності понять та економічного змісту витрат, затрат, видатків і собівартості, визначено місце витрат в управлінні машинобудівним підприємством, розглянуто та проаналізовано підходи різних авторів до класифікації витрат та визначено роль дегресивних і прогресивних витрат в економічному оцінюванні діяльності машинобудівного підприємства, удосконалено класифікацію витрат шляхом групування видів витрат за певними критеріями, а також шляхом поділу виробничих витрат залежно від ролі в процесі виробництва, існуючі ознаки класифікації витрат доповнено ознакою “за терміном генерування прибутку”, досліджено особливості формування витрат стосовно зміни обсягів виробництва, уточнено трактування понять “постійні” та “змінно-постійні” витрати та класифікацію витрат за ознакою ступеня впливу обсягу виробництва на рівень витрат.

На основі узагальнення літературних джерел зроблено висновки про те, що немає однозначності та єдності у трактуванні таких економічних категорій, як витрати, затрати, видатки, собівартість, що свідчить про витрати як складну багатоаспектну економічну категорію. Вивчення та аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що витрати - це вартість різних видів ресурсів, які споживаються для певних цілей з метою забезпечення функціонування та розвитку підприємства.

Важливе місце в управлінні підприємством займає обгрунтована класифікація витрат. Слід зазначити, що поділ витрат на різноманітні види за відповідними ознаками класифікації спрямований на вирішення найрізноманітніших завдань управління. Внаслідок цього в літературі зустрічаються різноманітні групування витрат за ознаками їх класифікації. На основі дослідження підходів до класифікації витрат встановлено, що різноманітні групування витрат покликані вирішити переважно аналогічні завдання управління, при цьому акцентується увага тільки на окремих видах витрат та залишаються поза увагою інші види витрат і їхня роль в ефективному управлінні діяльністю, що можна розглядати як недолік цих підходів. В управлінні ж багатосторонньою діяльністю підприємства використовується класифікація витрат за різноманітними ознаками, зокрема, при прийнятті управлінських рішень щодо ефективності управління витратами, при аналізуванні витрат в цілях інформаційного забезпечення та контролю за витратами в системі управління витратами, при визначенні собівартості одиниці продукції, фінансових результатів та ефективності діяльності тощо, в маркетинговій діяльності підприємства при формуванні цінової політики, при вкладанні коштів у різноманітні проекти і т.п. Узагальнення літературних джерел зумовлює необхідність групування видів витрат за такими критеріями, які якнайбільш повно відображатимуть та характеризуватимуть різні сторони діяльності підприємства, а саме: організаційно-управлінський, обліково-аналітичний, фінансово-економічний, маркетинговий та інвестиційний (табл. 1). Така системна класифікація витрат покликана забезпечити глибше розуміння призначення і функціональної ролі в управлінні діяльністю підприємства різних видів витрат, даючи можливість розглядати дані види витрат з позицій системного підходу для їх цілісного розуміння.

Отже, виробничо-господарська діяльність супроводжується формуванням витрат, що виникають в процесі такої діяльності, які поділяють на певні види за певними ознаками. Важливе значення має поділ витрат на постійні і змінні (залежно від ступеня реагування витрат на зміну обсягу виробництва), який використовується як у вітчизняній, так і у зарубіжній практиці господарювання при визначенні величини непродуктивних постійних витрат, знаходженні межі беззбитковості роботи підприємства та прогнозуванні оптимальних обсягів виробництва, веденні цінової політики, а також використовується при розрахунках економічної ефективності роботи підприємства.

Таблиця 1. Класифікація видів витрат за критеріями та ознаками

Вивчення і аналіз вітчизняної та іноземної літератури дозволяють уточнити класифікацію витрат залежно від ступеня їх реагування на зміну обсягу виробництва, що полягає в поділі на постійні, змінні (пропорційні та непропорційні (дегресивні і прогресивні)), змінно-постійні і змішані з уточненням трактування понять постійні і змінно-постійні витрати. Ступінь реагування витрат на зміну обсягу виробництва продукції оцінюється за допомогою коефіцієнта реагування витрат (), який визначається співвідношенням відносної зміни витрат до відносної зміни обсягу виробництва за відповідний період. Залежно від значення коефіцієнта реагування витрат витрати поділяють на постійні (= 0), дегресивні (0 < <1), пропорційні (= 1) та прогресивні (> 1). За результатами проведених досліджень та розрахунків з використанням фактичних матеріалів таких підприємств, як ВАТ “БЕЛМЗ”, ВАТ “БЗ РЕМА” та АТЗТ НВО “Термоприлад” встановлено, що немає чітко визначених видів витрат, які належали б до умовно-постійних, прогресивних, пропорційних чи дегресивних витрат, оскільки певні види витрат для одного підприємства можуть носити прогресивний характер, в той час як для іншого підприємства вони будуть мати пропорційний чи дегресивний характер.

У другому розділі “Аналізування витрат та їх ролі у діяльності машинобудівного підприємства” розглянуто підходи, які використовуються при аналізуванні витрат, види аналізування витрат з проведенням їх порівняльної характеристики, визначено роль аналізування витрат в управлінні машинобудівним підприємством, запропоновано здійснення аналізування собівартості продукції машинобудівного підприємства за етапами операційного циклу витрат з урахуванням дегресивних і прогресивних їх видів, проаналізовано структуру витрат та їх рівень на одиницю продукції, уточнено економічний зміст понять “фактори” та “резерви” зниження собівартості продукції, розглянуто підходи до виявлення та класифікації резервів зниження собівартості продукції підприємства та методи розрахунку зміни собівартості продукції за рахунок використання (реалізації) тих чи інших резервів, запропоновано визначення економії (перевитрат) на змінних непропорційних витратах (дегресивних, прогресивних) при зміні обсягу виробництва продукції, дістала подальшого розвитку класифікація факторів зміни собівартості продукції машинобудівного підприємства.

Важливе значення для ефективного управління діяльністю машинобудівних підприємств займає аналізування витрат, яке дає можливість виявляти резерви зниження ціни одиниці продукції з метою підвищення її конкурентоспроможності на ринку та покращення фінансових результатів діяльності. Структура витрат та їх рівень на одиницю продукції відіграють значну роль у забезпеченні ефективності діяльності машинобудівного підприємства та досягненні відповідного рівня його рентабельності, оскільки в структурі витрат відображено споживання конкретних видів ресурсів (матеріальних, трудових та ін.), а їх рівень на одиницю продукції характеризує ефективність використання ресурсів в цілому. Це зумовлює необхідність аналізування структури витрат та їх величини на одиницю продукції.

Проведений аналіз структури витрат, в цілому галузі машинобудування України і окремих її областей, та ряду машинобудівних підприємств (табл. 2), а також витрат на одиницю продукції свідчить про низьку ефективність управління витратами, що підтверджується низьким рівнем рентабельності виробництва (приблизно 1,5% - 4%) машинобудівної галузі, незадовільною та нестабільною структурою витрат з різкими негативними тенденціями її зміни. Негативним є також досить значна частка збиткових машинобудівних підприємств у Львівській області, яка становила: 40,5% у 2003 р., 34,2% у 2004 р., 35,4% у 2005 р. від загальної кількості підприємств промисловості даної області.

Таблиця 2. Структура операційних витрат підприємств машинобудування у 2003-2006 рр.